МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

26.07.2005 N 343

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

19 жовтня 2005 р.

за N 1230/11510

Про затвердження Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України

Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України (далі - Правила), що додаються.

2. Департаменту електроенергетики (Улітіч Ю.І.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України направити Державному департаменту пожежної безпеки МНС України необхідні матеріали для включення Правил до державного реєстру і автоматизованого банку даних інформаційного фонду нормативних актів з питань пожежної безпеки.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства енергетики України від 25 січня 1999 року N 27 "Про затвердження Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.04.99 за N 203/3496.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Продана Ю.В.

Міністр
І.Плачков

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства палива

та енергетики України

26.07.2005 N 343

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

19 жовтня 2005 р.

за N 1230/11510

ПРАВИЛА

ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В КОМПАНІЯХ, НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТА В ОРГАНІЗАЦІЯХ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Правила пожежної безпеки в енергетичних компаніях, підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України (далі - Правила) розроблено відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку", Закону України "Про альтернативні джерела енергії"555-15, Закону України "Про охорону праці"2694-12, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508508-94-п "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку", а також згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 N 126z1410-04 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009. Правила встановлюють вимоги пожежної безпеки, обов'язкові для всіх компаній, підприємств та організацій енергетичної галузі, незалежно від форм власності й відомчої підпорядкованості (далі - енергетичні підприємства).

1.2 Забезпечуючи пожежну безпеку на енергетичних підприємствах, слід також керуватись стандартами, державними будівельними нормами, "Правилами устройства электроустановок" (далі - ПУЕ) (шосте видання, Енергоатомвидав, 1987), "Правилами побудови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок" ДНАОП 0.00-1.32-01, "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила" ГКД 34.20.507-2003, затверджена наказом Мінпаливенерго України від 13.06.2003 N 296, та іншими нормативними актами, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

2.1 Закон України "Про пожежну безпеку".

2.2 Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" (із змінами).

2.3 Закон України "Про охорону праці" (із змінами).

2.4 Закон України "Про альтернативні джерела енергії".

2.5 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1788 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру".

2.6 Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004).

2.7 "Правила устройства электроустановок" (ПУЭ-1987), шосте видання, Енергоатомвидав, 1987.

2.8 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затверджені наказом Мінпаливенерго України від 13.06.2003 N 296 (ГКД 34.20.507-2003).

2.9 Положення про добровільні пожежні дружини (команди) та Типове положення про пожежно-технічну комісію, затверджені наказом МНС України від 11.02.2004 N 70 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820, 222/8821.

2.10 Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98).

2.11 Правила безпечної експлуатації електроустановок, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (ДНАОП 1.1.10-1.01-97).

2.12 Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001 N 485 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за N 1002/6193 (ДНАОП 1.1.10-1.02-01).

2.13 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 21.06.2001 N 272 (ДНАОП 0.00-1.32-01).

2.14 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (ДНАОП 0.00-4.12-05).

2.15 "Общесоюзные нормы технологического проектирования. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86 (Загальносоюзні норми технологічного проектування. Визначення категорій приміщень і будівель з вибухопожежної і пожежної небезпеки)", затверджені МВС СРСР 27.02.86, за погодженням Держбуду СРСР (лист від 20.12.85 N ДП 6141-1) (НАПБ Б.07.005-86).

2.16 ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности (Система стандартів безпеки праці. Кольори сигнальні і знаки безпеки)", затверджений наказом Держкомстату СРСР від 24.05.76 N 1267.

2.17 ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение (Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування і збереження)".

2.18 ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ "Пожарная безопасность. Общие требования (Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги)", затверджений постановою Держкомстату СРСР від 14.06.91 N 875.

2.19 ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка (Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування)".

2.20 ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ "Пожарная безопасность статического электричества. Общие требования (Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека статичної електрики. Загальні вимоги)", затверджений наказом Держкомстату України від 24.12.96 N 569.

2.21 ГОСТ 12.4.124-83 ССБТ "Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования (Система стандартів безпеки праці. Засоби захисту від статичної електрики, Загальні технічні вимоги)".

2.22 ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки (Трубопроводи промислових підприємств. Пізнавальне фарбування, попереджувальні знаки і маркувальні щитки)".

3. СКОРОЧЕННЯ

АЗС - автозаправні станції

АСК - автоматична система керування

АСУ - автоматична система управління

АПС - автоматична пожежна сигналізація

АПГ - автоматичне пожежогасіння

АРЗ - автоматичний регулятор збудження

АУП - автоматичні установки пожежогасіння

БЩК - блоковий щит керування

ВРП - відкритий розподільний пристрій

ГРУ - газорегуляторна установка

ГР - горючі рідини

ГЩК - груповий щит керування

ГРП - газорегуляторний пункт

ДПД (ДПК) - добровільна пожежна дружина (команда)

ДЕС - дизельна електростанція

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина

ЗРП - закритий розподільний пристрій

ІТП - інженерно-технічний працівник

КГП - керівник гасіння пожежі

КЗ - коротке замикання

ЛЗР - легкозаймисті рідини

ОВБ - оперативно-виїзна бригада

ПЛ - повітряні лінії

ППО - професійна пожежна охорона

ПТБ - правила техніки безпеки

ПТЕ - правила технічної експлуатації

ПТК - пожежно-технічна комісія

ПУЕ - правила улаштування електроустановок

СДОР - сильнодіючі отруйні речовини

СПБ - служба пожежної безпеки

СЦКУ - система централізованого керування установками

ТО - технічне обслуговування

ТП - технологічний процес

УПС - установка пожежної сигналізації

ЦЩК - центральний щит керування

4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Пожежна безпека енергетичних підприємств забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих матеріальних збитків, зменшення негативних екологічних наслідків, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж, а також евакуації з зони виникнення і можливого розповсюдження пожежі людей, документів і матеріальних цінностей.

4.2 Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" відповідальними за протипожежний стан енергетичних підприємств є керівники цих підприємств і організацій, а також відповідальні особи, уповноважені наказом керівників та посадовою інструкцією.

4.3 Обов'язки керівників підприємств та уповноважених ними органів установлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку"3745-12.

Керівники зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджуючи досягнення науки і техніки, а також позитивний досвід;

розробляти положення і інструкції з пожежної безпеки, які діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання персоналу правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо дотримання цих Правил;

при відсутності у нормативних актах вимог щодо забезпечення пожежної безпеки - вживати відповідні заходи, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

створювати при потребі відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони і матеріально-технічну базу для їх функціонування;

надавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що виробляється підприємством;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

4.4 Для виконання функцій пожежної безпеки в апараті підприємств, організацій, компаній утворюються служби пожежної безпеки, які підпорядковуються безпосередньо керівнику підприємства.

4.5 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1788 на енергетичних підприємствах проводиться обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути завдана пожежами та аваріями.

4.6 Персонал енергетичних підприємств є відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на діючих об'єктах, а також об'єктах, що будуються.

5. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

5.1 Забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і персоналу енергетичних підприємств. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

5.2 Керівник енергетичного підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначати своїм наказом відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель цехів, споруд, приміщень, технологічного та інженерного обладнання, а також за утримання й експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

5.3 З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації гасіння їх на енергетичних підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (далі - ДПД) і команди (далі - ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом МНС України від 11.02.2004 N 70 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820.

5.4 На підприємствах з кількістю працівників 50 осіб і більше за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії (далі - ПТК). Їх роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом МНС України від 11.02.2004 N 70 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 222/8821.

5.5 На кожному енергетичному підприємстві повинна бути розроблена загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для усіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (цехів, складів, майстерень, лабораторій, дільниць тощо) відповідно до основних вимог щодо документації з пожежної безпеки (додаток 1).

5.6 Інструкції повинні періодично переглядатися на основі аналізу протипожежного стану об'єкта та відповідних наказів не рідше одного разу на 3 роки.

5.7 На всіх енергетичних підприємствах наказом повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначені:

можливість і місця паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно бути у виробничих приміщеннях і на території;

порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого ганчір'я та спецодягу, очищення повітропроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних осіб за їх проведення;

порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водогону, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

дії працівників у разі виявлення пожежі;

порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні та святкові дні.

5.8 Відповідальними за пожежну безпеку окремих цехів, лабораторій, майстерень, складів і інших виробничих і допоміжних споруд підприємств є керівники цих структурних підрозділів або посадові особи, які виконують їхні обов'язки.

5.9 Керівники структурних підрозділів енергетичних підприємств, а також інші посадові особи, відповідальні за пожежну безпеку, зобов'язані:

забезпечити дотримання протипожежного режиму і виконання в установлені строки заходів, які підвищують пожежну безпеку;

забезпечити справність і нормальну роботу технологічного обладнання відповідно до технологічних вимог і проектних рішень та негайно вживати заходів до усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі або загорання;

організувати пожежно-технічне навчання персоналу і вимагати від нього дотримання протипожежного режиму і виконання встановлених вимог пожежної безпеки, особливо щодо технології виробництва;

забезпечити контроль за виконанням вимог пожежної безпеки при проведенні ремонтних робіт, а також відключення електромережі після закінчення роботи;

забезпечити утримання в справному стані і постійну готовність до дії всіх засобів виявлення та гасіння пожежі;

при виявленні пожежі негайно викликати пожежний підрозділ, оповістити керівництво підприємства та організувати гасіння пожежі й евакуацію персоналу (при потребі).

6. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

6.1 Усі працівники повинні проходити спеціальні протипожежні навчання в системі виробничого навчання та перевірку знань.

Протипожежне навчання працівників має такі види:

спеціальне навчання посадових осіб;

протипожежні інструктажі: вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий;

спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум);

протипожежні тренування.

6.2 Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу (постійну або тимчасову) на енергетичне підприємство, а також з учнями та студентами, які прибули на практику (виробниче навчання).

Він проводиться на підставі діючих на підприємстві правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки у спеціально обладнаному для цього приміщенні фахівцем служби пожежної безпеки (далі - СПБ), а за його відсутності інженерно-технічним робітником або начальником структурного підрозділу, до якого приймається новий робітник. Програма для проведення вступного протипожежного інструктажу затверджується керівником (заступником, головним інженером) підприємства.

Вступний протипожежний інструктаж ставить своєю метою ознайомлення щойно прийнятих на роботу:

з загальними правилами пожежної безпеки, які належить виконувати на території енергетичного підприємства;

з особливостями пожежної безпеки на виробничій ділянці або в службі, куди він направляється на роботу;

з основними правилами застосування первинних засобів пожежогасіння і заходами безпеки при користуванні ними;

з засобами й системами оповіщення про пожежу та порядком виклику пожежних підрозділів;

з особливостями гасіння пожежі на електроустановках.

Вступний протипожежний інструктаж можна об'єднувати зі вступним інструктажем з охорони праці. Особи, які не пройшли вступний інструктаж, до роботи не допускаються.

6.3 Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці посадовою особою, відповідальною за пожежну безпеку цеху (виробничої дільниці, майстерні, лабораторії, складу), з записом у журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки (додаток 2).

Первинні інструктажі повинні проходити:

всі щойно прийняті на роботу (постійну чи тимчасову);

робітники, переведені з інших структурних підрозділів, виробничих дільниць енергетичного підприємства;

особи, що прибули на підприємство у відрядження і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі;

будівельники, монтажники, ремонтники сторонніх організацій, які виконують на діючому енергетичному підприємстві будівельно-монтажні, ремонтні та інші роботи;

студенти, учні під час виробничої практики (навчання), а також перед проведенням з ними практичних занять в навчальних майстернях, лабораторіях тощо.

Програма для проведення первинного інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу (начальником цеху, відділу), відповідальним за протипожежний стан, або керівником підприємства і погоджується з начальником ДПД або СПБ.

6.4 Повторний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками не менш як раз на рік за переліком питань, з якими потрібно ознайомити працівників під час проведення вступного та первиного протипожежних інструктажів.

6.5 Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або у спеціально відведеному для цього приміщенні у таких випадках:

при введенні в дію нових або доопрацьованих нормативних актів з питань пожежної безпеки (норм, правил, інструкцій, положень тощо);

при зміні технологічного процесу, застосуванні нового або зміні чи модернізації існуючого пожежонебезпечного устаткування;

у разі незадовільного знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти у випадку пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників споріднених спеціальностей (видів робіт). Обсяг та зміст інструктажу визначаються в кожному випадку окремо залежно від причин, що викликали потребу його проведення.

6.6 Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та інших), при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха.

6.7 Про проведення усіх видів протипожежних інструктажів, крім цільового, робляться записи в спеціальних журналах (додаток 2) за підписами осіб, з якими проводиться інструктаж, і тих, хто його проводив.

Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в документі, який дозволяє виконання робіт (наряд-допуск тощо).

6.8 Навчання з пожежно-технічного мінімуму проходять раз на рік працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою:

електрозварювальники;

особи, що мають брати безпосередню участь у виробничому процесі в приміщеннях категорій А і Б (відповідно до НАПБ Б.07.005-86);

особи, які мають виконувати роботу на устаткуванні, обладнанні, апаратах, де використовуються легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) і горючі рідини (далі - ГР), горючі гази та інші вибухонебезпечні речовини;

працівники складського господарства, де зберігаються пожежонебезпечні речовини;

електрики, що працюють з електроустановками у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах;

інші категорії працівників, діяльність яких потребує більш глибоких знань з питань пожежної безпеки.

Навчання проводиться за програмами, розробленими на енергетичних підприємствах, погодженими з місцевими органами державного пожежного нагляду і затвердженими керівником підприємства. Рекомендована програма проведення навчання з пожежно-технічного мінімуму наводиться в додатку 3.

Після закінчення навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму у персоналу повинні бути прийняті заліки. Результати заліків оформляються протоколом. Особам, що склали заліки, видається посвідчення встановленого зразка.

6.9 Протипожежні тренування на енергетичних підприємствах проводяться згідно з розробленими графіками, затвердженими головним інженером підприємства.

Протипожежні тренування проводяться з експлуатаційним, ремонтним персоналом та пожежними частинами.

Допускається проведення сумісних протиаварійних та протипожежних тренувань.

7. ОСНОВНА ДОКУМЕНТАЦІЯ З ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

7.1 На кожному енергетичному підприємстві повинна бути розроблена така документація з пожежної безпеки:

загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки на підприємстві;

інструкції з пожежної безпеки в цехах, лабораторіях, майстернях, на складах та інше;

інструкція з обслуговування установок пожежогасіння;

інструкція з обслуговування установок пожежної сигналізації;

план пожежогасіння на підприємстві;

оперативні картки дій на випадок виникнення пожежі;

плани та графіки проведення протипожежних тренувань, навчання і перевірки знань персоналу, технічного нагляду за системами пожежного захисту, а також інша документація відповідно до вимог ПТЕ.

7.2 Відповідно до вимог ПТЕ для кожного підрозділу (цеху) і виробничої служби головним інженером повинен затверджуватись перелік необхідних інструкцій та іншої технічної документації.

7.3 Загальнооб'єктова інструкція погоджується з об'єктовою пожежною охороною, ДПД або СПБ і затверджується керівником підприємства.

7.4 Інструкції з пожежної безпеки в цехах, лабораторіях, майстернях, на складах та в інших приміщеннях розробляються керівниками відповідних підрозділів, погоджуються з ДПД або СПБ і відомчою пожежною охороною підприємства і затверджуються керівником підприємства.

7.5 Інструкції з експлуатації систем водопостачання, установок виявлення і гасіння пожежі повинні розроблятися на підставі проектної документації і паспортних даних на установлене обладнання.

Інструкції затверджуються головним інженером підприємства і переглядаються в строки, встановлені ПТЕ.

7.6 План пожежогасіння є основним документом, який визначає дії персоналу підприємства при виникненні пожежі, порядок взаємодії з пожежними підрозділами, напрямки введення сил і засобів на гасіння пожежі з урахуванням заходів безпеки і раціонального розміщення пожежної техніки та інше.

Він повинен розроблятися спільно робітниками пожежної охорони МНС України і фахівцями енергетичного підприємства та затверджуватися начальником гарнізону пожежної охорони і керівником енергетичного підприємства.

Основні положення плану пожежогасіння повинні доводитись до відома працівників підприємства під час проведення навчання з пожежно-технічного мінімуму, періодичних інструктажів та відпрацьовуватись на протипожежних тренуваннях.

План пожежогасіння повинен переглядатися або коригуватися в таких випадках:

при розширенні чи реконструкції енергетичного підприємства;

при виявленні недоліків у передбачених діях персоналу і пожежних підрозділів при гасінні пожежі або протипожежних тренуваннях;

якщо виявлено недоліки під час проведення перевірок Держпожбезпеки або Службою пожежної безпеки Міністерства палива та енергетики України.

7.7 Картки пожежогасіння розробляються на кожний відсік (приміщення) кабельних споруд, генератор, трансформатор (блоковий, зв'язку, власних потреб), тракти паливоподачі, вузли пересипання, повітропідігрівачі котлів та інші об'єкти, затверджуються головним інженером підприємства й зберігаються у начальника зміни електростанції (начальника зміни, цеху, блоку), чергового диспетчера підстанції з напругою 110 кВ і вище, підприємства електромереж.

Оперативні картки мають уточнюватися при зміні принципових схем виробництва, розширенні або реконструкції енергооб'єкта.

8. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ, БУДІВЕЛЬ, ПРИМІЩЕНЬ, СПОРУД

8.1 Утримання території

8.1.1 Територія енергетичного підприємства повинна постійно утримуватись в чистоті, прибиратись від горючих відходів.

Забороняється захаращувати матеріалами й обладнанням проїзди навколо будівель і дороги.

8.1.2 Уся територія енергетичного підприємства повинна мати капітальну огорожу висотою не менше 2 м й обладнані контрольно-перепускні пункти, а також зовнішнє освітлення відповідно до діючих норм.

8.1.3 До всіх будівель і споруд підприємства повинен бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, складів вугілля повинні відповідати вимогам будівельних норм.

8.1.4 Будівництво на території підприємств нових будівель і споруд (у тому числі тимчасових) може здійснюватись тільки за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу в органах державного пожежного нагляду на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

Не дозволяється добудовувати до будівель з огороджувальними металоконструкціями комори з горючим полімерним утеплювачем, майстерні та інші приміщення.

8.1.5 Усі проїзні дороги повинні утримуватися в належному стані. Під'їзди до пожежних гідрантів, водоймищ та інших джерел водопостачання (ставки, градирні, канали та інше), обладнані спеціальними майданчиками (пірсами), повинні бути постійно вільними, взимку очищатись від снігу.

8.1.6 На території повинні бути встановлені відповідні дорожні знаки і пояснювальні написи про заборону зупинки автотранспорту, інших механізмів у місцях звуження проїзних доріг, під арками і в місцях розміщення пожежної техніки за оперативним планом пожежогасіння.

8.1.7 Закриття окремих проїздів і дільниць дороги на ремонт або з інших причин може бути виконане після погодження з ДПД або СПБ і обладнання тимчасових об'їздів або переїздів через дільниці, які ремонтуються. На весь період ремонту потрібно встановити дорожні знаки і покажчики маршруту прямування транспорту, а також додаткове освітлення.

8.1.8 Переїзди внутрішніх об'єктних залізниць повинні бути вільними для проїзду пожежних автомобілів і мати суцільний настил на рівні головок рейок. Забороняється стоянка залізничних вагонів без локомотива на переїздах.

8.1.9 На території електростанцій і підстанцій належить регулярно скошувати і вивозити траву. Забороняється зберігання висушеної трави на території підприємства і навколо нього на відстані ближче 100 м.

8.1.10 Спалювання сміття і відходів на території підприємства категорично заборонено. Усі горючі відходи і сміття протягом робочого дня слід вивозити за територію підприємства.

8.2 Утримання будівель, приміщень і споруд

8.2.1 Будівлі, приміщення і споруди енергетичних підприємств повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Термін очищення встановлюється відповідно до технологічних регламентів і вимог ПТЕ.

8.2.2 Забороняється виконувати перепланування приміщень без попереднього розроблення проекту, без погодження з місцевими органами державного пожежного нагляду.

Забороняється зменшувати кількість евакуаційних виходів і знижувати вогнестійкість будівельних конструкцій, порушуючи вимоги будівельних норм і правил (далі - ДБН).

8.2.3 На шляхах евакуації має утримуватись в справному стані робоче й аварійне освітлення, а також повинні бути встановлені покажчики виходів відповідно до державних стандартів.

8.2.4 На входах у приміщення виробничого, складського призначення і виробничих лабораторій повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 та класу зони за ДНАОП 0.00-1.32-01.

8.2.5 У виробничих, допоміжних і адміністративних приміщеннях забороняється:

захаращувати шляхи евакуації і сходові клітки обладнанням, матеріалами та іншими предметами;

прибирати приміщення з застосуванням ЛЗР і ГР;

залишати без постійного нагляду електронагрівальні прилади, а після закінчення роботи залишати ввімкненими в електромережу апарати й установки, якщо цього не потребує технологія виробництва, а також користування електроплитами;

оббивати стіни приміщень горючими оздоблювальними матеріалами або тканинами, не просоченими вогнезахисними речовинами;

відігрівати заморожені водяні труби паяльними лампами та іншими засобами з застосуванням відкритого вогню;

використовувати горища, технічні поверхи, венткамери, електрощитові як виробничі приміщення, а також для зберігання матеріалів і обладнання;

виконувати в приміщеннях і на обладнанні роботи, які не передбачені технологією виробництва.

8.2.6 Горища, технічні поверхи, венткамери, електрощитові, підвали повинні бути постійно зачинені на замок, а ключі зберігатись у визначеному місці, які можна одержати в будь-який час. На дверях має бути напис про місцезнаходження ключів і телефон особи, у якої вони знаходяться.

Дерев'яні конструкції горищ повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами. Це оброблення повинне періодично повторюватися після перевірки стану вогнезахисного оброблення, яке слід проводити щорічно зі складанням акта.

8.2.7 Отвори в протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними протипожежними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо). Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення.

8.2.8 При перетинанні перегородок, перекриттів різними комунікаціями й кабелями усі місця проходження слід на всю товщу зашпарувати негорючими матеріалами, а при потребі - спеціальними сальниковими ущільненнями.

8.2.9 Системи вентиляції і протидимного захисту повинні підтримуватися в технічно справному стані, який відповідає технічним умовам їх установлення і проектним вимогам.

8.2.10 Забороняється прокладання проводів і кабелів (за винятком прокладання в сталевих трубах) безпосередньо на металевих панелях і плитах з горючим або важкогорючим полімерним утеплювачем, а також установлення електричного обладнання ближче ніж на 1 м від зазначених конструкцій.

У місцях проходження (перетинання) різних комунікацій через зазначені огороджувальні конструкції слід застосовувати металеві гільзи з обов'язковим ущільненням негорючими матеріалами.

При перетинанні цих металоконструкцій трубопроводами з гарячим теплоносієм у радіусі не менш як 100 мм має передбачатись теплова ізоляція із негорючого утеплювача.

8.2.11 У цехових коморах повинна бути встановлена максимально допустима для одночасного зберігання кількість ЛЗР і ГР, фарб, лаків, розчинників.

Таблиця з нормами зберігання таких матеріалів повинна бути вивішена на внутрішньому боці дверей комор або спеціальних шаф.

8.2.12 У цехах або на робочих місцях дозволяється зберігати тільки змінну норму ЛЗР, ГР і мастильних матеріалів у щільно закритій тарі, яка при ударі не розбивається.

Після закінчення зміни горючі відходи і обтиральні матеріали слід прибирати з робочого місця. Невикористані ЛЗР, ГР, лаки, фарби і розчинники належить здавати в цехові комори або зберігати в спеціальних металевих шафах (ящиках).

8.2.13 Використані промащені обтиральні матеріали повинні складуватися в спеціальні металеві ящики ємністю не більш як 0,5 куб.м з кришками і після роботи видалятися з приміщень для утилізації.

8.2.14 У побутових приміщеннях (гардеробах, душових, санітарно-перепускних та ін.) мають використовуватись металеві шафи для зберігання спецодягу. Допускається використання дерев'яних шаф, оброблених вогнезахисними речовинами.

8.2.15 Забороняється зберігати в шафах промащений спецодяг.

8.2.16 Паління на виробництві допускається тільки в спеціально відведених місцях, обладнаних урнами і ємностями з водою. У цих місцях повинні бути вивішені знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности".

8.2.17 У будівлях та спорудах, котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі 25 осіб і більше мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки та кількості людей.

8.2.18 У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені (зняті).

8.2.19 Після закінчення робочого дня, перед закриттям будівлі (споруди), відповідальна особа повинна обійти усі приміщення, відключити електромережу і закрити приміщення. Результати огляду записати в журнал (додаток 4).

8.3 Утримання евакуаційних шляхів і виходів

8.3.1 Евакуаційні шляхи й виходи повинні утримуватися вільними, не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації усіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні і планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, продовження шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

8.3.2 У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розташовувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

8.3.3 Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень), за винятком, передбаченим протипожежними нормами.

8.3.4 У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення на висоті 2,2 м від поверхні проступів та сходових площадок, сміттєпроводи, поверхові сумісні електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує ширини проходу сходових площадок та маршів.

8.3.5 Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та ПУЕ.

Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватись електричним світлом.

8.3.6 У виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв.м) евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення.

Світлові покажчики "Вихід" повинні постійно бути справними. Їх слід вмикати на весь час перебування людей.

8.3.7 Не допускається:

влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні та підйомні двері, такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються, зовнішні евакуаційні двері будівель;

застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель з 5-м ступенем вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стелі, а також сходів та сходових кліток;

розташовувати в тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, торговельні кіоски, а також зберігати будь-який інвентар та матеріали;

влаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітропроводи;

влаштовувати в загальних коридорах комори й шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій, зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати двері, що самозачиняються, у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати в сходових клітках на стінах стенди, панно тощо.

9. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДО ІНЖЕНЕРНОГО ОБЛАДНАННЯ

9.1 Електроустановки

9.1.1 Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), ДНАОП 0.00-1.32-01, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТЕ), Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів (ПТБ) та інших нормативних документів.

Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм та ПУЕ.

9.1.2 Відстань від повітряних ліній (далі - ПЛ) електропередачі до будівель і споруд, які містять вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель і споруд, що виступають, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним розділами 4 і 5 ДНАОП 0.00-1.32-01 та ПУЕ.

9.1.3 Уздовж ПЛ електропередачі відводиться охоронна зона (у повітрі і на землі), ширина якої залежить від напруги лінії і береться по вертикалі проекції крайніх проводів:

2 м - до проводів напругою до 1 кВ;

10 м - до проводів напругою до 20 кВ;

15 м - до проводів напругою до 35 кВ;

20 м - до проводів напругою до 110 кВ;

25 м - до проводів напругою до 150-220 кВ;

30 м - до проводів напругою до 330, 400, 500 кВ;

40 м - до проводів напругою до 750 кВ.

Охоронна зона ПЛ електропередачі в лісних масивах, полях та ін. повинна бути в пожежобезпечному стані та забороняється:

розміщати в охоронній зоні постійні і тимчасові будівлі (дачі, будівельні вагончики тощо);

складувати солому, сіно, дрова та інші горючі матеріали;

розміщати звалища різних горючих і хімічно небезпечних відходів.

При влаштуванні ПЛ електропередачі з дерев'яними опорами в лісах, на пасовищах і хлібних масивах, де можливо виникнення пожеж, необхідно:

у нижній частині опори застосовувати залізобетонні пасинки;

навкруги опори знищити траву і кущі;

у лісах і торфовищах навкруги опори на відстані двох метрів від неї прокопати канаву завглибшки 0,4 м та завширшки 0,6 м;

для ПЛ 110 кВ і більше в торфовищах забороняється застосовувати дерев'яні опори.

9.1.4 Відстані від проводів, що перетинають пожежні проїзди і шляхи для перевезення вантажів, до поверхні землі (дороги) у проїзній частині повинні бути не менше 6 м, у непроїзній частини - не менше 3,5 м.

9.1.5 Відстані між проводами повинні бути: при прольоті до 6 м - не менше 0,1 м, при прольоті більше 6 м - не менше 0,15 м. Відстані від проводів до стін і опорних конструкцій повинні бути не менше 50 мм.

9.1.6 Прокладка проводів і кабелів зовнішньої електропроводки в трубах, коробах і гнучких металевих рукавах повинна виконуватися в усіх випадках з ущільненням. Прокладка проводів у сталевих трубах і коробах у землі поза будівлями не допускається.

9.1.7 Вводи в будівлі рекомендується виконувати через стіни в ізоляційних трубах таким чином, щоб вода не могла скопичуватись у вводі і проникати всередину будівлі.

9.1.8 Відстань від проводів перед вводом і вводу до поверхні землі повинна бути не менше 2,75 м. Відстань між проводами біля ізолятора вводу, а також від проводів до виступальних частин будівлі (звиси даху тощо) повинна бути не менше 0,2 м. Ввід допускається виконувати через дахи в сталевих трубах. При цьому відстань по вертикалі від проводів відгалуження до вводів і від проводів вводу до даху повинна бути не менше 2,5 м.

9.1.9 Для будівель невеликої висоти (торгові павільйони, кіоски, будівлі контейнерного типу, пересувні будки, фургони тощо), на дахах яких унеможливлюване перебування людей, відстань у світлі від проводів відгалужень до вводів і проводів вводу до даху допускається приймати не менше 0,5 м. При цьому відстань від проводів до поверхні землі повинна бути не менше 2,75 м.

9.1.10 У районах з одноповерховою забудовою відгалуження від ПЛ до вводів повинне виконуватись проводами з атмосферостійкою ізоляцією. Довжина відгалуження від ПЛ до вводу повинна бути не більше 25 м.

9.1.11 Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за розділами 4 і 5 ДНАОП 0.00-1.32-01, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

9.1.12 Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі та інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватись у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту) класу зони.

9.1.13 Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

9.1.14 На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

9.1.15 З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.

9.1.16 В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалужувальні та з'єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закриті кришками із зазначених матеріалів.

9.1.17 Влаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки і електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.

Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях та плитах з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче 1 м від вказаних конструкцій. У місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.

9.1.18 Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

9.1.19 Електричні машини з частинами, які нормально іскрять за умовами роботи, повинні розміщатись на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів або відокремлюватись від них екранами з негорючих матеріалів.

9.1.20 Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп горючості Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:

     Номінальна потужність Р, Вт        Мінімальна відстань, м 
                            100                           0,5 
                            300                           0,8 
                            500                           1,0 

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, - не менше 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше 0,1 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

9.1.21 У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи облицювання з горючих матеріалів місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом (крім випадків, коли технічними умовами на світильники передбачається можливість їх монтажу на таких поверхнях чи конструкціях).

9.1.22 Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках тощо, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.

9.1.23 Прокладання проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), влаштування вводів у будівлі повинні здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 м. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт проведення прихованих робіт.

9.1.24 Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення.

9.1.25 Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.

У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від зіткнення з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується нормативними актами.

9.1.26 Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.

Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій має становити не менше 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативними документами).

9.1.27 Для опалення невеликих приміщень, пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватись масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типів РБЗ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. з закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.

9.1.28 Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів та ін.) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

9.1.29 Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (зовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.

9.1.30 Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє, на інших шляхах евакуації, повинні бути замкненими.

Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

9.1.31 Електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої треба регулярно не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня очищати від пилу.

9.1.32 Кабельні споруди і конструкції, на яких укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.

9.1.33 Влаштування, живлення, прокладання мереж аварійного та евакуаційного освітлення повинні виконуватися відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ.

9.1.34 У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення треба використовувати лампи розжарювання. Дозволяється в окремих випадках застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не менше +5 град.С, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.

Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою Е.

Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

9.1.35 Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.

9.1.36 Не дозволяється:

проходження повітряних ліній електропередачі та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

прокладання електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони;

експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;

застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;

складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одягу й інших предметів;

заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;

застосування для електромереж радіо- та телефонних проводів;

використання побутових електронагрівальних приладів (прасок, чайників, кип'ятильників тощо) без негорючих підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом або заборонено нормативними документами чи власником підприємства.

9.1.37 В усіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

9.1.38 На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення має бути не відключене.

9.1.39 Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.

9.1.40 Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

9.1.41 Заміри опору ізоляції електричних мереж та електроустановок мають проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, а в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації.

9.1.42 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій з захисту від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.

9.1.43 У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинно бути забезпечено дотримання вимог електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93 і ГОСТ 12.4.124-83.

9.1.44 Власник підприємства забезпечує обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму.

Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов'язана:

організовувати і проводити профілактичні огляди та планово попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпечності зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань (далі - КЗ), перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;

організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

9.2 Ліфти і підйомники

9.2.1 Огороджувальні конструкції ліфтових шахт, крім шахт ліфтів для транспортування пожежних підрозділів і шахт ліфтів, що влаштовуються в об'ємі сходової клітки типу СК-1, приміщень машинних відділень ліфтів, каналів шахт і ніші для прокладання комунікацій повинні відповідати вимогам, які пред'являються до протипожежних перегородок 1-го типу (EI 45) і перекриттів 3-го типу (REI 45).

Прокладання в шахтах ліфтів інженерних мереж (комунікацій), що не належать до керування ліфтами, не допускається.

9.2.2 При неможливості улаштування в огородженнях ліфтових шахт протипожежних дверей варто передбачати тамбури або холи з протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) і перекриттями 3-го типу (REI 45).

9.2.3 З комор і інших приміщень для збереження і перероблення горючих матеріалів вихід безпосередньо в ліфтовий хол не дозволяється.

9.2.4 Двері шахт ліфтів у підвальних і цокольних поверхах повинні виходити в холи і тамбури-шлюзи, огороджені протипожежними перегородками 1-го типу.

9.2.5 Двері ліфтових холів і тамбур-шлюзів повинні бути протипожежними 2-го типу самозакривними з ущільненими притворами.

9.2.6 Виходи з ліфтів варто проектувати через ліфтовий хол. Ширина ліфтового холу пасажирських ліфтів повинна бути не менше: при однорядному розташуванні ліфтів - 1,3 найменшої глибини кабіни ліфтів; при дворядному розташуванні - подвоєної найменшої глибини кабіни, але не більше 5 м. Перед ліфтами з глибиною кабіни 2100 мм і більше ширина ліфтового холу повинна бути не менше 2,5 м.

9.2.7 Електропроводка повинна виконуватися ізольованими проводами або кабелями з гумовою або рівноцінною їй ізоляцією; застосування силових і контрольних кабелів з ізоляцією з просоченого кабельного паперу не допускається.

Кабелі і шланги струмопідводів повинні бути розміщені й укріплені таким чином, щоб при прямуванні кабіни унеможливлювалось їх зачеплення за конструкції, які знаходяться в шахті, і їх механічне ушкодження.

При застосуванні для струмопроводу декількох кабелів або шлангів вони повинні бути скріплені між собою.

9.2.8 У будівлях із сходовими клітками, які не задимлюються, ліфтові шахти варто забезпечувати підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи, що відокремлюються від суміжних приміщень і коридорів перегородками і самозакривними дверми з ущільненнями в притворах, відповідно до вимог чинних будівельних норм.

9.2.9 Ліфти і підіймачі не дозволяється використовувати з метою евакуації.

При виникненні пожежі ліфти повинні опускатися на перший поверх, відчинятися і виключатися .

9.2.10 Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для транспортування пожежних підрозділів, повинен відповідати Правилам облаштування та застосування ліфтів для транспортування пожежних підрозділів у будинках та спорудах, затвердженим наказом МНС України від 19.04.2004 N 174 та зареєстрованим у Мін'юсті України 07.05.2004 за N 577/9176.

9.2.11 Приміщення шахт ліфтів і ліфти повинні своєчасно очищатися від пального сміття і постійно утримуватись в чистоті.

9.3 Вентиляційні системи

9.3.1 При проектуванні систем вентиляції належить виконувати вимоги розділу будівельних норм з проектування опалення, вентиляції і кондиціонування повітря.

9.3.2 У приміщеннях ГЩК, ЦЩК, БЩК повинен передбачатися підпір повітря не менше 20 Па (2 кГс/кв.м).

9.3.3 Системи вентиляції і кондиціонування приміщень АСК ТП (СЦКУ) повинні обладнуватися пристроями, які забезпечують автоматичне відключення їх при пожежі, а також вручну за місцем їх встановлення і з щитів керування (БЩК, ЦЩК, ГЩК).

9.3.4 Закриті сходові клітки без природного освітлення повинні обладнуватися системами підпору повітря з автоматичним (від димових пожежних сповіщувачів) і ручним (за місцем) включенням при пожежі.

9.3.5 У зв'язку з відсутністю постійних робочих місць у кабельних спорудах проектувати протидимну вентиляцію для видалення диму при пожежі не потрібно.

9.3.6 Кабельні споруди повинні бути забезпечені припливно-витяжною природною або штучною вентиляцією, яка розраховується для видалення диму після пожежі. Кратність повітрообміну при видаленні диму після пожежі не регламентується.

9.3.7 Системи вентиляції кабельних споруд повинні бути обладнані засувками (шиберами) для запобігання доступу повітря у разі виникнення пожежі і передбачатися автоматичне відключення їх при спрацюванні установок пожежогасіння.

9.3.8 Не допускається передбачати встановлення осьових вентиляторів в огороджувальних конструкціях кабельних споруд.

9.3.9 Кількість вентиляційних прорізів (проходок) у кабельних спорудах повинна бути мінімальна.

9.3.10 Транзитні повітроводи через кабельні споруди допускається передбачати при відсутності умов виконання самостійних повітроводів із кожного відсіку кабельних споруд. Транзитні повітроводи в цих випадках повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межу вогнестійкості не менше 30 хв.

9.3.11 На кожному повітроводі пожежонебезпечних приміщень у місцях проходження через огороджувальні будівельні конструкції належить передбачати встановлення вогнезахисних клапанів другого типу (EI 45).

9.3.12 Витяжні вентиляційні установки пожежонебезпечних приміщень належить розташовувати в окремих приміщеннях, огороджувальні конструкції I-го типу (EI 45).

9.3.13 У приміщеннях акумуляторних батарей необхідно передбачати стаціонарну припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням.

Вентиляційні системи приміщень акумуляторних батарей та кислотних повинні передбачатися самостійними, не пов'язаними з вентиляційними системами інших приміщень.

9.3.14 Витяжні вентиляційні агрегати акумуляторних батарей і кислотних повинні передбачатися у вибухобезпечному виконанні.

Якщо припливний вентиляційний агрегат розміщується в загальному приміщенні з витяжним, він також повинен передбачатися у вибухобезпечному виконанні.

На витяжних повітроводах не допускається передбачати встановлення шиберів і засувок, а також клапанів для переключення режимів роботи вентиляції.

9.3.15 Прокладання металевих вентиляційних повітроводів над акумуляторними батареями передбачати не допускається.

9.3.16 Видалення повітря з приміщень акумуляторних батарей і кислотних належить передбачати назовні, за межі головного корпусу.

9.3.17 У схемах керування і автоматики акумуляторних батарей повинно передбачатися блокування, яке не допускає проведення зарядження батарей при відключеній витяжній вентиляції.

Припинення дії припливної вентиляції повинно сигналізуватися на щити керування з постійним перебуванням людей.

9.3.18 Пристрій ручного керування системами вентиляції необхідно передбачати в безпечних при пожежі місцях.

9.3.19 Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

9.3.20 Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.

Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації.

9.3.21 Не допускається робота технологічного обладнання у вибухо-пожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроїв систем вентиляції.

9.3.22 Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.

9.3.23 Повітроводи, у яких переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи, не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

9.3.24 Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.

9.3.25 Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.

9.3.26 Витяжні повітроводи, через які транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання та ін.).

9.3.27 Вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції в разі пожежі повинні перевірятися у встановлені адміністрацією підприємства терміни, але не рідше одного разу на півроку та утримуватися у справному робочому стані.

9.3.28 Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

відключати або знімати вогнезатримні пристрої;

випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали, отвори й решітки;

залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо;

використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;

складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

видаляти за допомогою тієї самої системи відсосів різні гази, пари, пил та інші речовини, котрі при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;

експлуатувати переповнені циклони.

9.3.29 Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватися таких вимог:

відстань між калориферами і конструкціями з горючих та важкогорючих матеріалів має бути не менше 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву і не менше 0,1 м, коли теплоносієм є вода або пара;

тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;

не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними і будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами;

систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень;

стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення.

9.3.30 Монтаж, підключення, прокладання мереж, влаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитись відповідно до вимог Інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЕ.

9.3.31 Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту, незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

9.3.32 Зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.

9.3.33 У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках апарати повинні бути зверху захищені негорючими козирками, при цьому краї козирків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.

9.3.34 Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

установлювати їх у приміщеннях категорії виробництва А і Б.

9.4 Опалення

9.4.1 Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

9.4.2 Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт.

Опалювальні установки повинні відповідати вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

9.4.3 Опалення печей на підприємствах повинно проводитися відповідною особою, яка пройшла протипожежний інструктаж.

Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника підприємства з урахуванням місцевих умов.

9.4.4 Топлення печей у будівлях та спорудах повинно припинятися не менше як за дві години до закінчення роботи.

9.4.5 Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

- опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

- печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

- кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.

На підприємствах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.

9.4.6 Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.

Біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі має бути прибитий металевий лист розміром не менше 0,5 м х 0,7 м.

9.4.7 Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів - не менше 1,25 м.

9.4.8 На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути відштукатурені та побілені.

9.4.9 Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані надійними іскрогасниками.

9.4.10 Золу і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально для цього відведені місця. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель.

9.4.11 Улаштування тимчасових печей у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

Як виняток, коли є потреба в установці тимчасових металевих та інших нетепломістких печей у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинків підприємств, на будівельних майданчиках, повинні виконуватися вказівки підприємств-виготовлювачів цих приладів, а також вимоги норм, які пред'являються до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватись таких вимог пожежної безпеки:

висота ніжок металевих печей без футерування повинна бути не менше 0,2 м. Підлогу з горючих матеріалів під печами необхідно ізолювати одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю;

металеві печі треба встановлювати на відстані не менше 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше 0,7 м - від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2;

у разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, при цьому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, повинні бути від них на відстані не менше 0,7 м - без ізоляції на трубі; не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні більше 90 град.С;

металеві димові труби допускається прокладати через перекриття з горючих або важкогорючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли відсутнє риштування) у нього треба вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку розміром не менше трьох діаметрів димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, повинен підійматися вище карниза на 1 м. На патрубку треба встановлювати зонт для відведення атмосферних осадів.

9.4.12 Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

залишати печі, які топляться, без догляду або доручати догляд за ними малолітнім дітям;

користуватися печами і осередками вогню, які мають тріщини;

розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника, здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

прокладати димоходи (борови) опалювальних печей на горючих основах;

здійснювати топлення печей під час проведення в приміщеннях масових заходів;

закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

використовувати для димових труб азбестоцементні і металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.

9.4.13 Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухонебезпекою та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється.

9.4.14 У приміщеннях складів категорій А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади потрібно огороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.

9.4.15 Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та з сильним виділенням пилу для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні.

9.4.16 Біля кожної форсунки котельної або теплогенерувальної установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

9.4.17 Паливо повинне зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

9.4.18 У котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

у вбудованих котельнях - об'ємом не більше 1 куб.м (для мазуту);

в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування котелень та складів нафти і нафтопродуктів.

9.4.19 У приміщенні котелень та інших тепловиробляючих установок підприємств і населених пунктів забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання та протипожежний інструктаж, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без догляду працюючі котли і нагрівники;

експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання газу з системи паливоподачі;

розпалювати установки без їх попередньої продувки, подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;

працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю і регулювання, а також за їх відсутності;

сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;

користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійний резервуар у безпечне місце, в разі пожежі.

9.5 Теплові мережі

9.5.1 Коли теплові мережі прокладаються над землею, застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеними пунктами. В останньому випадку повинні влаштовуватись вставки завдовжки 5 м з негорючих матеріалів на кожні 100 м довжини трубопроводу.

9.5.2 Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.

9.5.3 У місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

9.5.4 Гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, в яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче температури самоспалахування вказаних вище речовин.

9.5.5 Теплоізоляція повинна виконуватись з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації, і відповідати вимогам будівельних норм.

9.5.6 Не допускається:

прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

застосування теплоізоляції з горючих та важкогорючих матеріалів для захисту теплових мереж, розміщуваних у приміщеннях категорій А, Б, В, технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;

експлуатація з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

9.6 Каналізація

9.6.1 Скидання (зливання) стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізаційну мережу не допускається навіть в аварійних ситуаціях.

9.6.2 Каналізація для відведення промислових стоків за всією своєю довжиною повинна бути закритою і виконана з негорючого матеріалу.

9.6.3 Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше 0,25 м.

9.6.4 Для відведення легких парів і газів каналізацію через підземну трасу необхідно обладнати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються одразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище покрівлі виробничої будівлі не менш ніж на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.

9.6.5 Каналізацію мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке відрізняється, та покажчики їх місцезнаходження.

9.6.6 Не дозволяється:

експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

з'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами та димоходами;

використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.

10. СПОРУДИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЛИВА

10.1 Склади рідкого палива, мастил та інших нафтопродуктів

10.1.1 Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.

10.1.2 Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати вздовж периметра обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у верхній частині повинна бути не менше 0,5 м.

10.1.3 Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що розміщується в цьому обвалуванні, і на 0,2 м вище рівня розлитої рідини.

Відстань від стінок резервуарів до нижньої кромки внутрішніх схилів обвалування повинна бути не менше:

3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис.куб.м;

6 м - від резервуарів місткістю 10 тис.куб.м і більше.

10.1.4 Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стіною заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.

10.1.5 Обвалування (стінки), їхні перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватись справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати, а місця розлиття посипати піском.

10.1.6 Територія складу нафтопродуктів повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів висотою не нижче 2 м, якщо склад розміщується поза територією підприємства.

При розміщенні складу на території підприємства, що має огорожу, влаштування спеціальної огорожі не потрібно. Необхідність улаштування спеціальної огорожі встановлюється замовником у завданні на проектування.

10.1.7 Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

10.1.8 Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з'єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, зимою очищатися від снігу.

10.1.9 На територіях складів потрібно періодично скошувати траву й вивозити її за межі складів.

10.1.10 При прокладці або заміні трубопроводів, які проходять через обвалування наземних резервуарів, прориті траншеї після закінчення робіт повинні бути негайно засипані і обвалування відновлено.

10.1.11 На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.

10.1.12 У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів.

При температурі повітря вище нуля перевірка повинна проводитись не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід використовувати пристосування, які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів.

10.1.13 Люки, що служать для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу, яке унеможливлює іскроутворення.

10.1.14 Підігрівати в'язкі нафтопродукти та такі, що застигають в резервуарах (у встановлених межах), дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.

10.1.15 Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

10.1.16 При виникненні тріщин у швах стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

10.1.17 Ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття усіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

10.1.18 Перед ремонтом резервуарів необхідно їх, а також усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах накрити повстю, просоченою антипіренами (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.

Електро- та газозварювальні роботи повинні проводитись з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.

10.1.19 На території складів з нафтопродуктами забороняється:

установлювати тимчасові інвентарні будівлі і побутові вагончики, а також зберігати різні матеріали і обладнання, які не відносяться до технології перероблення та зберігання нафтопродуктів;

використовувати відкритий вогонь при оглядах та підігріванні труб, а також палити поруч з резервуарами, в насосних, у камерах засувок і допоміжних приміщеннях.

10.1.20 Стаціонарні установки пожежогасіння наземних металевих резервуарів повинні бути в справному стані.

10.1.21 У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

10.1.22 Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів, води і інших матеріалів.

10.1.23 Блискавкозахист, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані.

10.1.24 Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть використовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

10.1.25 Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару.

10.1.26 Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.

10.1.27 Технічний нагляд за системами пожежного захисту і протипожежного водопостачання і їх експлуатація повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.

10.2 Зливні естакади і причали

10.2.1 На зливних естакадах рідкого палива (нафтопродуктів) лотки мають бути постійно закриті негорючими плитами, а в місцях зливу залізничних цистерн - відкидними кришками.

10.2.2 Бетоновані площадки естакад і причалів, їхні бортові огородження (від розтікання нафтопродуктів) слід періодично ремонтувати для запобігання вибоїнам і тріщинам.

10.2.3 Перед початком зливних операцій необхідно перевіряти правильність відкриття всіх зливних пристроїв і засувок, щільність з'єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах, а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден.

Після зливних операцій потрібно прибрати розлиті нафтопродукти.

10.2.4 Під час зливу рідких нафтопродуктів повинні використовуватись переносні лотки або кожухи для недопущення розбризкування.

10.2.5 При з'єднуванні або роз'єднуванні трубопроводів на причалах, а також при відкритті зливних пристроїв у нафтоналивних суднах і залізничних цистернах повинні використовуватись інструмент, фланцеві і муфтові з'єднання, які не утворюють іскор.

10.2.6 Нафтоналивні судна, які пришвартовані до причалу, повинні заземлюватись до з'єднування трубопроводів із зливними пристроями. Заземлення слід знімати тільки після закінчення зливних операцій і роз'єднання трубопроводів із шлангами причалу і судна.

10.2.7 Обслуговуючі працівники причалу і судна зобов'язані вести постійний нагляд за процесом зливних робіт і станом обладнання.

10.2.8 Трубопроводи для зливу нафтопродуктів із нафтоналивних суден повинні обладнуватися аварійною засувкою, яка встановлюється на відстані не менше 30 м від причалу.

10.2.9 Забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під злив повинні подаватись і виводитись плавно, без поштовхів і ривків.

10.2.10 Застиглі нафтопродукти повинні підігріватись тільки парою або в спеціальних тепляках.

При розігріві мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим приладдям його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут.

Підігрів у цистернах і в інших ємностях (лотках) має бути на 15 град.С нижче температури спалаху цих нафтопродуктів, але не вище +90 град.С.

10.2.11 При зливі нафтопродуктів і інших горючих рідин, які мають температуру спалаху нижче 120 град.С (за винятком мазуту), зливні пристрої повинні бути закритого виконання (гнучкий шланг з наконечником або фланцеве з'єднання). Довжина шланга має бути такою, щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники (фланці) шлангів повинні виготовлятися з іскробезпечних матеріалів.

Нижній злив ЛЗР (нафтопродуктів) допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється злив указаного палива у відкриті лотки.

10.2.12 У разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче 45 град.С злив його забороняється.

10.2.13 Забороняється злив мазуту, дизельного палива й інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах і водних причалах під час грози.

10.2.14 При зливних операціях забороняється:

виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватись відкритим вогнем ближче 30 м;

застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання, крім акумуляторних у вибухобезпечному виконанні.

10.3 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів

10.3.1 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів (мазутонасосні, маслонасосні, регенерації масла та ін.) повинні постійно утримуватись у чистоті.

Забороняється для чистки підлоги й обладнання користуватись легкозаймистими рідинами.

10.3.2 Перед пуском устаткування необхідно перевіряти стан обладнання, герметичність засувок і трубопроводів, включення автоматичних систем захисту і блокування.

10.3.3 Протікання нафтопродуктів на засувках, фільтрах, фланцевих з'єднаннях або ущільненнях обладнання повинно негайно усуватись.

При виявленні значного витоку нафтопродуктів, що порушує нормальний режим роботи обладнання, необхідно включити резервне обладнання або аварійно зупинити установку.

10.3.4 Технічний стан стаціонарних автоматичних газоаналізаторів, пристроїв звукової і світлової сигналізації щодо наявності у виробничих приміщеннях небезпечної концентрації парів у повітрі належить регулярно перевіряти.

10.3.5 Маслоочисні установки (сепаратори), які встановлені стаціонарно, повинні мати справну дренажну систему, а приймальний бак брудного масла - мірне скло із захисним кожухом.

10.3.6 При очищенні масла потрібно вести контроль за його тиском, температурою, вакуумом, безперервністю подавання масла в маслопідігрівачі.

10.3.7 Обладнання маслоочисних установок повинно встановлюватись на негорючих фундаментах (основах).

10.3.8 Пости первинних засобів пожежогасіння потрібно розміщувати раціонально для можливості швидкого і безпечного використання.

10.3.9 У приміщеннях для підготовки і перекачки нафтопродуктів забороняється:

зберігати різні матеріали і обладнання;

залишати промаслені (замазучені) обтиральні матеріали;

сушити на нагрітих поверхнях обладнання і трубопроводах спецодяг;

улаштовувати тимчасові зварювальні пости в приміщеннях насосних та проводити вогневі роботи без попереднього контролю за станом повітряного середовища засобами експрес-аналізів з застосуванням газоаналізаторів;

захаращувати евакуаційні проходи і виходи із приміщення матеріалами і обладнанням.

10.4 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі

10.4.1 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси слід улаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху 45 град.С і нижче.

10.4.2 Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120 град.С у кількості до 60 куб.м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умов улаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.

10.4.3 Будівлі та споруди складів для зберігання ЛЗР та ГР (за винятком металевих резервуарів) повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

10.4.4 Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.

10.4.5 Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.куб.м ЛЗР або 6 тис.куб.м ГР. При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.

10.4.6 Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків та трапів.

10.4.7 У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

вручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;

укладати бочки механізовано не більше ніж у п'ять ярусів - для ГР і у три яруси - для ЛЗР;

укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;

укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою, незалежно від виду нафтопродуктів;

проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.

10.4.8 При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

у межах однієї огородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;

довжина штабеля не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;

відстань між штабелями на одному майданчику повинна бути не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;

укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.

10.4.9 Бочки повинні укладатися пробками догори.

10.4.10 Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

10.4.11 Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідним приладдям для виконання робіт.

Відпускати ЛЗР та ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та поліетиленові посудини забороняється.

10.4.12 Прямий телефонний зв'язок нафтобази з найближчою пожежною частиною повинен постійно утримуватись справним, із щоденним контролем справності перед початком роботи бази.

10.4.13 Не дозволяється:

зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;

укладання бочок без прокладок між ярусами;

приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;

застосування інструменту для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.

10.5 Автозаправні станції

10.5.1 АЗС розподіляються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) та контейнерні (КАЗС).

10.5.2 Відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні власники. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають відповідне посвідчення.

10.5.3 Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будівель, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будівлями та устаткуванням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.

10.5.4 Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб унеможливити попадання розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі і утримуватися з урахуванням вимог, викладених у розділі 10.1 цих Правил.

Автомобілі, що чекають черги для заправлення, повинні розміщуватись біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.

10.5.5 Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.

10.5.6 На АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, на яких виписані обов'язки водія під час заправки автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.

10.5.7 Місця заправки та зливання нафтопродуктів повинні бути освітлені в нічний час.

АЗС необхідно оснастити телефонним та гучномовним зв'язком.

10.5.8 Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.

Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах повинно здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).

10.5.9 Зливати нафтопродукти в підземні резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом або через шланг).

Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання повинен контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни.

Наконечники зливних шлангів мають бути виготовлені з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення при ударах об корпус резервуара і заземленні.

10.5.10 Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена нарізно до повного зливання з неї нафтопродуктів.

10.5.11 Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинні фіксуватися в журналі обліку ремонту устаткування.

10.5.12 Очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше одного разу на два роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение", а також у разі заміни марки нафтопродукту.

10.5.13 За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд. Витікання, що виникло, треба негайно усунути.

10.5.14 Кришки оглядових та приймальних колодязів дозволяється відкривати лише для вимірювань і відбирання проб під час зливних операцій та проведення профілактичних заходів.

10.5.15 Для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен бути набір інструменту з металу, що не утворює іскор.

10.5.16 Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно з відміткою в журналі.

10.5.17 Під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:

мотоцикли й моторолери подаються до бензоколонок з непрацюючими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - своїм ходом, з наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправлення;

нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки;

облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів до пуску двигунів водіями насухо протираються;

випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС;

відстань між автомобілем, який знаходиться під заправленням, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі, - не менше 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗС.

10.5.18 На АЗС забороняється:

заправлення транспортних засобів з працюючими двигунами;

проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;

робота в одязі та взутті, що облиті бензином;

заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;

заправлення автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);

в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;

відпуск палива роздавальними колонками, котрі підключені до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);

приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;

використання як заземлювачі трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;

експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, в тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією.

10.6 Газове господарство

10.6.1 Газорегуляторні пункти (далі - ГРП) і газорегуляторні установки (далі - ГРУ) електростанцій повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98.

10.6.2 У приміщеннях газового господарства ГРП, ГРУ повинні бути вивішені схеми і інструкція з експлуатації обладнання.

Зовні приміщень на видних місцях повинні бути встановлені знаки безпеки за діючими державними стандартами та табличка з телефоном відповідального за пожежну безпеку та газове господарство - на воротах ГРП.

10.6.3 Приміщення з контрольно-вимірювальними приладами і пристосуваннями управління повинно бути відокремлено від ГРП і ГРУ газонепроникною стіною, в якій не допускаються наскрізні отвори та щілини. Проходження комунікацій через стіну допускається тільки з застосуванням спеціальних улаштувань (сальників).

10.6.4 Газонебезпечні роботи повинні проводитись тільки за нарядом згідно з правилами техніки безпеки. З персоналом повинен проводитись інструктаж, у тому числі щодо заходів пожежної безпеки, після якого члени бригади можуть допускатися до роботи.

10.6.5 Перед початком вогненебезпечних робіт (зварювання різне тощо) повинні бути виконані організаційні і технічні заходи для унеможливлення накопичення залишків газу і надходження його до місця роботи, проведений аналіз повітря на відсутність вибухонебезпечних концентрацій (особливо в непровітрюваних зонах), а також одержано дозвіл головного інженера підприємства.

10.6.6 Підготовку технологічного обладнання до ремонту, демонтаж і монтаж після ремонту в діючому ГРП (ГРУ), як правило, дозволяється виконувати протягом світлового дня.

В аварійній ситуації допускається виконувати ці роботи в нічний час при умові забезпечення додаткових заходів безпеки: підсилення освітлення, встановлення додаткового нагляду, а також безперервний контроль загазованості.

10.6.7 Забороняється проводити монтаж або ремонт обладнання і газопроводів у приміщенні при непрацюючій вентиляції.

При виході з роботи системи вентиляції ГРП (ГРУ) потрібно вжити заходів для унеможливлення утворення вибухонебезпечної концентрації газу в приміщенні.

10.6.8 Тиск у газових апаратах або газопроводах для виконання ремонтних робіт повинен знижуватися після їх відключення тільки через продувні свічі або регулятори тиску.

Забороняється для цієї мети роз'єднувати фланцеві з'єднання на запірній арматурі.

10.6.9 Заглушки, встановлені на газопроводах, повинні бути розраховані на максимально можливий тиск газу при аварії і ремонтних роботах. Заглушки повинні мати хвостові виступи за фланці.

10.6.10 Відігрівання газопроводів і арматури повинно проводитися парою або гарячою водою.

Забороняється застосування для цієї мети джерела тепла з відкритим вогнем.

10.6.11 Роботи з ремонту електрообладнання ГРП (ГРУ) і заміни перегорілих електроламп повинні проводитися при знятому струмі. При недостатньому природному освітленні допускається застосування переносних світильників у вибухобезпечному виконанні або додаткове встановлення їх зовні за заскленим віконним блоком.

10.6.12 При різких змінах тиску газу негайно слід уживати заходів щодо виявлення й усунення причин, а також переведення котельних установок на спалювання резервних видів палива.

10.6.13 При утворенні витоку газу з газопроводу аварійну ділянку (зону) потрібно негайно огородити, вивісити відповідні попереджувальні й заборонні знаки безпеки, а також вжити заходів щодо термінового відключення пошкодженого газопроводу або обладнання.

10.6.14 Забороняється застосування відкритого вогню для пошуку місць витоку газу.

10.6.15 При використанні землерийних машин останній шар ґрунту над пошкодженим газопроводом завтовшки 200-З00 мм необхідно прибирати вручну лопатами з дотриманням заходів безпеки.

10.6.16 Газопроводи, які прокладаються відкрито, повинні бути пофарбовані згідно з вимогами діючих державних стандартів (ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки").

10.6.17 Забороняється використовувати діючі газопроводи для влаштування підвіски (опори) пристосувань і настилів будівельних риштувань.

10.6.18 При вимушеному перетинанні зварювальним електрокабелем діючих газопроводів слід виконувати додаткове його ізолювання або встановлювати повітряну підвіску.

10.6.19 При роботі в приміщеннях ГРП (ГРУ) і в загазованому середовищі повинні застосовуватись інструменти з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення. Використання інструментів з чорного металу допускається при умові покриття робочої частини густим мастилом.

Персонал повинен бути у взутті, яке унеможливлює іскроутворення, і в одязі з матеріалу, який не накопичує статичних зарядів.

10.6.20 У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів стіни (перегородки) слід ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю по негорючому теплоізоляційному матеріалу не менше 3 мм завтовшки та ін. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м зверху.

Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,07 м.

Відстань між плитою та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.

10.6.21 Установлення газових проточних водонагрівників потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.

Допускається встановлювати проточні водонагрівники на обштукатурених, а також на облицьованих негорючими або важкогорючими матеріалами горючих стінах (перегородках) на відстані не менше 0,03 м від них. Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.

10.6.22 Установлення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів та ємних газових водонагрівників слід виконувати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими або важкогорючими матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.

10.6.23 Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче 0,2 м від газових приладів.

10.6.24 При появі в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу та провітрити приміщення. До усунення несправності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

10.6.25 Газонебезпечні роботи повинні проводитись відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98).

10.7 Склади твердого палива

10.7.1 На складах твердого палива забороняється здійснювати розвантаження, зберігання і спалювання палива з незнайомими або невивченими характеристиками щодо вибухопожежонебезпеки.

Площадка для зберігання твердого палива повинна бути очищена від рослинного сміття і горючих матеріалів, вирівняна і щільно втрамбована.

Забороняється складування вугілля на землі, яка має органічні речовини і колчедани.

10.7.2 Під закладеними штабелями твердого палива не рекомендується розміщувати водостічні канали, дренажні пристрої, окремі труби і кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі. При потребі будівництва тунелів вони повинні бути прохідними і мати перекриття із шаром ущільненого ґрунту над ним завтовшки не менше 1 м.

10.7.3 На складі повинна бути передбачена спеціальна площадка для гасіння палива, що самозагорілося, і його остигання після видалення із штабеля.

10.7.4 Усе паливо, яке поступає на склад для тривалого зберігання, повинно складуватися в штабелі в міру вивантаження його з вагонів і за можливості в короткий термін.

Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом більше двох діб.

10.7.5 Габаритні розміри штабелів вугілля визначаються розмірами відведеної для них площадки, а також можливостями вантажно-розвантажувальних механізмів.

10.7.6 Для виконання регламентних робіт зі штабелями, а також проїзду механізмів і пожежних машин відстань від підошви штабелів до загорожі і фундаменту підкранових колій повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або брівки автошляху - не менше 2 м.

10.7.7 За паливом, що зберігається на складі і може самозагорітись, повинно бути встановлено систематичне спостереження з метою своєчасного виявлення самозагоряння. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за встановленим графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником цеху.

10.7.8 Для уточнення розмірів осередку самозагоряння палива і для контролю за температурою осередку в штабелі повинні застосовуватись спеціальні термовизначальники і термощупи.

10.7.9 Під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозагорілося, особливу увагу має бути звернено на стан укосів у нижній частині, де накопичуються великі куски, бо в цих місцях відбувається проникнення кисню, яке призводить до самонагрівання і самозагоряння.

10.7.10 Зовнішніми ознаками зміни температури в штабелях і появи місць самозагоряння є:

поява за ніч на поверхні штабеля, близького до місця самозагоряння, вологих плям, які зникають зі сходом сонця, а в зимовий час - проталин у сніговому покрові й покришення снігу;

швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси;

поява пари і специфічного запаху продуктів розкладання палива;

утворення сольових відкладень на поверхні штабеля, які зникають після опадів.

10.7.11 При виявленні ознак самозагоряння палива потрібно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці, яка перевищує розміри вогнища в 2-3 рази.

Якщо вказані заходи будуть недостатніми, то осередки палива, що самозагорілося, підлягають вилученню зі штабеля з поступовим гасінням на спеціальній площадці з подальшим подаванням у тракт паливоподачі котельні.

10.7.12 Забороняється заливати водою осередки палива, що самозагорілося, безпосередньо в штабелі.

10.7.13 Забороняється вилучати осередки палива, що самозагорілося, зі штабеля при сильному вітрі (більше 5 м/с). Заглиблення, яке залишилося в штабелі, має бути засипано вологим паливом і ущільнено на рівні з поверхом штабеля.

10.7.14 При зберіганні особливо активного вугілля /кансько-ачинського, екібастузького, назарівського і деяких інших/ можливе його поверхневе самозагоряння, яке за декілька годин може охопити всю поверхню штабеля, якщо не вжити заходів для ліквідації самозаймання, що виникло.

Поверхневі осередки палива, що самозагорілося, повинні ліквідуватися шляхом перемішування зі свіжим паливом з обов'язковим ущільненням поверхні штабеля.

Допускається гасіння вказаних поверхневих осередків палива, що самозагорілося, розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням.

У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків палива, що самозагорілося, шляхом перемішування палива цього самого штабеля з наступним ущільненням.

10.7.15 За ліквідованими осередками горіння має вестись постійний контроль з записом в оперативному журналі протягом тижня.

При відсутності в цих штабелях нових осередків палива, що самозагорілося, зберігання і витрата палива здійснюються у звичайному порядку.

10.7.16 Забороняється подавати паливо, що самозагорілося:

при розвантаженні з вагонів безпосередньо в штабель з паливом або в тракт паливоподачі;

зі штабеля в тракт паливоподачі.

10.7.17 Паливо з виявлених осередків, що самозагорілося у вагонах, повинно бути вилучено і подаватись на спеціальні площадки для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання.

10.7.18 Зсуви, вимоїни та інші дефекти, що виникають у штабелі палива, котре самозагорілося протягом певного часу, а також через довготривалі дощі, мають вилучатися у короткий термін, а штабелі додатково ущільнюватися, щоб запобігати самозайманню.

10.7.19 При обладнанні на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання і насосної станції вони повинні експлуатуватись аналогічно системам пожежогасіння даного підприємства.

10.7.20 Перед закладкою палива, яке тільки поступило, основу старого штабеля необхідно чистити від залишків палива особливо ретельно, якщо в ньому були осередки палива, що самозагорілися при зберіганні.

10.8 Паливоподача твердого палива

10.8.1 Персонал, який забезпечує експлуатацію, наладку й ремонт паливоподачі твердого палива, зобов'язаний знати характеристику палива, яке поступає на електростанцію, і його вибухо- і пожежонебезпеку.

10.8.2 При проведенні різних робіт необхідно вилучити або звести до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу, оскільки пил (розмір частинок менше 0,2 мм) вугілля, який зависає в повітрі, утворює вибухонебезпечну суміш.

10.8.3 Концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не повинна перевищувати допустимих значень, установлених санітарними нормами (до 10 мг/куб.м). Постійний контроль запиленості приміщень має проводитись за графіком залежно від властивостей палива.

10.8.4 Вузли пересипання палива та інше технологічне обладнання з джерелами пиління повинні мати надійне ущільнення.

За станом ущільнень встановлюється періодичний контроль. Помічені неполадки необхідно ліквідовувати в короткий термін.

10.8.5 Для забезпечення санітарних норм і вимог вибухонебезпеки тракту паливоподачі на вузлах пересипання палива повинні нормально працювати аспіраційні установки або установки подавлення пилу з застосуванням тонко розпиленої води, повітряно-механічної піни або водопарової суміші.

10.8.6 При подаванні палива необхідно, щоб працювали всі засоби знепилення, які розміщуються на тракті паливоподачі, а також пристрої - уловлювачі металу й трісок.

Пристрої пуску та зупинки установок обезпилення або пилеподавлення повинні бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподачі.

10.8.7 На тракті паливоподачі повинен регулярно проводитися контроль і своєчасно виконуватися поточний ремонт устаткування для зменшення нагромадження пилу.

10.8.8 У приміщенні тракту паливоподачі необхідно дотримуватися чистоти, регулярно проводити прибирання з видаленням пилу з усіх місць його нагромадження.

Прибирання слід виконувати згідно з затвердженим графіком залежно від типу твердого палива, його здатності до окиснення й запилення приміщень.

Пил повинен прибиратись гідрозмиванням або механізованим способом. У разі потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою.

Щоб уникнути завихрення пилу палива, слід регулярно проводити ремонт засклення і дверних прорізів.

10.8.9 Опалювальні системи, що встановлені протягом тракту паливоподачі, повинні мати гладкі поверхні й бути легкодоступні для очищення.

10.8.10 Електрообладнання, яке встановлене на тракті паливоподачі, має бути пилезахисного виконання і відповідати вимогам гідроприбирання пилу.

10.8.11 На кабельних трасах, що проходять трактом паливоподачі, необхідно залишати просвіти між кабелями для зменшення нагромадження пилу.

Перетинання кабельних проходів на перекриттях та стінах повинні ущільнюватися.

10.8.12 У приміщеннях, галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля застосовуються світильники пилезахисного виконання. Очищення світильників і заміна лампочок проводиться за умови виключеної напруги і тільки електромонтером.

На трактах паливоподачі допускається застосування люмінесцентних світильників закритого виконання.

10.8.13 При завантаженні конвеєрних стрічок і за їх роботи не повинно бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни.

10.8.14 Щоб уникнути злежування палива, що самозагоряється в бункерах сирого вугілля, періодично за графіком проводиться їх опорожнення до мінімально допустимого рівня.

10.8.15 При переході електростанції на довготривале спалювання газу або мазуту і перед капітальним ремонтом відповідного обладнання необхідно проводити повне опорожнення бункерів сирого вугілля.

10.8.16 Дренчерні водяні завіси повинні перевірятися з пуском води за затвердженим графіком, але не менше одного разу на квартал. Результати огляду й пуску дренчерних завіс необхідно записувати в оперативний журнал паливно-транспортного цеху.

Місцеве ручне управління дренчерними завісами має бути справним і розташовуватись у доступних при пожежі місцях (на сходах, у тамбурах тощо).

10.8.17 Змащувальні матеріали у кількості добової потреби зберігаються в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках.

10.8.18 Зварювальні й інші вогненебезпечні роботи виконуються згідно з вимогами, викладеними у розділі 15 цих Правил.

10.8.19 Перед проведенням вулканізаційних робіт на конвеєрах необхідно очистити від пилу ділянку не менше 10 м уздовж стрічки (при потребі виконати гідроприбирання) і забезпечити її пересувними засобами пожежогасіння.

10.8.20 У галереях тракту паливоподачі перехідні мости через конвеєри повинні бути в справному стані.

10.8.21 У виробничих приміщеннях тракту паливоподачі забороняється:

палити за межами спеціально відведених місць;

застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади;

застосовувати відкриті лампи розжарювання;

подавати паливо, що самозагорілося (тліюче), на конвеєри і складувати його в бункери;

нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок;

зупиняти конвеєри, навантажені паливом, крім аварійних випадків;

у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки повинні бути розвантажені від палива в найкоротший термін;

зберігати в галереях конвеєрів демонтоване обладнання, транспортерну стрічку та інші горючі матеріали.

10.8.22 У разі виявлення осередків вогнищ, тління або горіння в бункері сирого палива необхідно вжити таких організаційних і технічних заходів:

про проведену роботу негайно довести до відома начальника зміни, цеху або електростанції;

організувати гасіння вогнища (тління) розпиленою водою;

завантажити бункер до найбільшої відмітки свіжим паливом, якщо це можливо;

швидко розпочати спрацювання палива з бункера;

зробити відповідний запис в оперативний журнал цеху, а при пошкодженні обладнання або його зупинці провести розслідування.

11. ПИЛОПРИГОТУВАЛЬНІ ТА ТЕПЛОСИЛОВІ УСТАНОВКИ

11.1 Установки для підготовки й спалювання твердого палива в пиловидному стані

11.1.1 Для кожного пилоприготувального устаткування має бути складена експлуатаційна інструкція, до якої обов'язково включається і розділ з вимогами вибухо- і пожежної безпеки. Експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції.

11.1.2 Пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування повинен проводитися тільки після підписання приймального акта й під керівництвом відповідальної особи, яка має навики пуску й експлуатації цього устаткування.

Перед початком експлуатації необхідно проводити повузлові випробовування, пробний пуск основного й допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу.

11.1.3 Перед пробним пуском обладнання або комплексним випробовуванням необхідно задіяти засоби управління, захисту, блокування і зв'язку, а також перевірити запобіжні пристрої та підготувати до роботи засоби гасіння пожежі.

11.1.4 До пуску устаткування мають бути проведені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів та елементів обладнання.

Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати значень, встановлених ПТЕ.

Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов'язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття у місцях, які розташовані ближче 3 м від кабельних ліній і трубопроводів з нафтопродуктами та горючими газами.

11.1.5 Забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу, капітального ремонту або довготривалої зупинки (більше 3 діб) без огляду і прибирання обладнання, перевірки закриття усіх люків, а також при несправних системах технологічних захистів, блокувань і засобів пожежогасіння.

11.1.6 Включення в роботу пилоприготувального устаткування повинно здійснюватися тільки після повного закінчення усіх ремонтних, ізоляційних і налагоджувальних робіт, усунення виявлених недоробок, особливо щодо вибухо- і пожежної безпеки, а також після зняття будівельних пристосувань, які застосовувались при будівельно-монтажних і ремонтних роботах.

11.1.7 Температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива й технологічної схеми має бути вказана в інструкціях з експлуатації.

11.1.8 При роботі пилоприготувального устаткування цілісність запобіжних пристроїв повинна періодично перевірятись черговим персоналом шляхом зовнішнього огляду за графіком, але не менше одного разу за квартал.

Усі запобіжні клапани необхідно обстежувати після вибухів (хлопків) у системі пилоприготувального устаткування.

Про всі помічені несправності (порушення щільності) треба довести до відома старшому зміни та зробити запис в оперативний журнал.

11.1.9 Для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень необхідно застосовувати діафрагми з азбесту або металу (м'яка жерсть, алюміній), які розраховуються, виготовляються і встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням діафрагми встановлюються тільки з металу.

11.1.10 Забороняється прокладання нових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче 10 м.

Існуючі кабельні траси, які проходять на вказаній відстані, повинні бути захищені металевими кожухами (коробами) завдовжки не менше 5 м, або перед запобіжними клапанами необхідно встановити відбійні щити.

Відбійні щити (або відводи) у запобіжних пристроях встановлюються в усіх випадках для безпеки персоналу й нормальної роботи обладнання при можливому викиді пилогазової суміші.

11.1.11 Прибирання приміщень та обладнання необхідно проводити регулярно, оскільки велику небезпеку становить розпушення відкладеного пилу. Дозволяється застосовувати зволоження пилу дрібнорозпиленою водою.

11.1.12 Для забезпечення нормальної роботи пилоприготувального устаткування необхідно:

не допускати попадання в приміщення і обладнання тліючого або горючого палива й інших джерел горіння;

негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні;

не допускати утворення в приміщенні, на будівельних конструкціях та обладнанні відкладень паливного пилу й тліючих (горючих) середовищ;

здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць відкладень пилу в патрубках млинів, сепараторах, циклонах, у пилопроводах, бункерах пилу, патрубках запобіжних клапанів,млинових вентиляторах і пилових шнеках;

знижувати запиленість приміщень до рівня нижче допустимого санітарними нормами (10 мг/куб.м);

здійснювати технічні заходи щодо зниження на пилоприготувальному устаткуванні й обладнанні об'ємної концентрації кисню (менше 16%) шляхом подання в системи інертних або димових газів;

вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи, особливо в час пусків і зупинок пилосистем, а також у перебоях подавання палива, які можуть призвести до вищедопустимих температур пилоповітряної суміші.

Під час пусків і зупинок (вихолощення) млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухонебезпеки.

11.1.13 Застосування пари для пожежогасіння в бункерах з пилом, млинах та іншому пилоприготувальному обладнанні дозволяється тільки у виняткових випадках.

Пристрої подавання пари повинні забезпечувати її подання не менше 35% від об'єму обладнання. На засувках управління мають бути відповідні надписи, розташовані на основних відмітках обслуговування.

11.1.14 Система виявлення пожежі в бункерах з підвищенням температури пилу або інших критеріїв повинна підтримуватися в дієздатному стані й видавати на щит управління сигнал "Пожежа в бункері".

У час появи сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вживати такі заходи:

негайно доповісти про ситуацію старшому зміни;

при працюючому котлі заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки;

якщо температура в бункері продовжує рости, діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування і спалювання твердого палива в пиловидному стані.

Про вжиті заходи внести відповідні записи в оперативний журнал.

11.1.15 Перед зупинкою котла на тривалий період пил у бункері повинен спрацюватись.

11.1.16 Забороняється відкривати люки і лази на працюючому пилоприготувальному обладнанні.

11.1.17 Відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні треба виконувати обережно з метою запобігання розпушуванню пилу і утворенню вибухонебезпечної ситуації, а також викидам можливих тліючих вогнищ палива.

11.1.18 Зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні, а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування необхідно виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки, викладених у розділі 15 цих Правил.

11.1.19 Забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні й пінні засоби гасіння з компактними струменями, які можуть викликати додаткове розпушування пилу.

Пожежні крани необхідно укомплектовувати пожежними стволами, що дають розпилену воду.

11.2 Котельні установки

11.2.1 Улаштування котельних установок має відповідати технічним вимогам з вибухобезпеки.

11.2.2 Перед пуском котла після монтажу, ремонту або довгострокової зупинки (більше 3 діб) необхідно перевірити (випробувати) і підготовити до роботи усі допоміжні механізми, засоби захисту, управління, вимірювання, блокування, зв'язку і систем пожежогасіння повітропідігрівників з пуском води через контрольний дренаж.

Пуск обладнання і розпалювання котла треба проводити під керівництвом посадової особи, яка має досвід його пуску та експлуатації.

11.2.3 Забороняється розпочинати операції з розпалювання котла в таких випадках, якщо:

технологічне обладнання має дефекти, що не дозволяють забезпечити нормальний режим, а також можуть викликати пожежу;

не працюють контрольно-вимірювальні прилади (у тому числі й реєструвальні), які визначають основні параметри роботи котла;

є неполадки в ланцюгах управління, а також технологічних захистах і блокуваннях, які діють на зупинення котла;

не закінчені ізоляційні роботи й не зняті будівельні риштування;

не забезпечений нормальний режим у мережі протипожежного водопостачання і не готові засоби пожежогасіння.

11.2.4 Перед розпалюванням (після згасання факела й після зупинки котла) топка й газоходи, включаючи рециркуляційні, повинні бути провентильовані згідно з вимогами ПТЕ й експлуатаційної інструкції.

11.2.5 При вентиляції запірні й регулювальні апарати необхідно встановити в таке положення, яке забезпечить попередження утворення невентильованих (застійних) зон у топці, газоходах, повітропроводах і пальниках, а також попередить попадання вибухонебезпечної суміші в систему котла.

11.2.6 Газопровід до котла необхідно продути через спеціальні свічки.

Час продувки газом відрізків газопроводів визначається місцевими експлуатаційними інструкціями, при цьому вміст кисню в газі не повинен перевищувати 1%.

Забороняється запалювати газ, який випускається через продувальні свічки.

Забороняється при пускових операціях і продувці газопроводів проведення у цій зоні зварювальних та інших вогневих робіт.

11.2.7 Для попередження попадання конденсату природного газу в котли необхідно вживати організаційні й технічні заходи. Пристрої для збору та випуску конденсату із газопроводів повинні відповідати вимогам вибухо- та пожежобезпеки.

11.2.8 Персонал зобов'язаний суворо контролювати забезпечення встановленого паливного режиму котельних установок, що гарантує безпеку роботи.

11.2.9 При одержанні сигналу про загоряння відкладень у газоході (повітропідігрівачі) котла необхідно:

повідомити старшому зміни про виникнення загоряння у газоході або повітропідігрівачі;

зупинити котел;

відкрити засувку подавання води в стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла (при наявності скляних повітропідігрівачів).

Якщо температура за повітропідігрівачем буде продовжувати рости, необхідно діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння.

11.2.10 У разі виникнення пожежі в котельному відділенні котел негайно має бути зупинений, якщо вогонь або продукти згоряння загрожують життю обслуговуючого персоналу або є безпосередня загроза пошкодження обладнання, ланцюгів управління і захистів котла.

Котел також повинен бути зупинений в аварійних випадках, передбачених вимогами ПТЕ.

11.2.11 При пожежі в приміщенні котельного цеху необхідно негайно викликати пожежну охорону й відключити ділянки газопроводу й мазутопроводу, які перебувають у зоні безпосередньої дії вогню або високих температур.

У разі потреби потрібно вжити заходів щодо спорожнення газо-і мазутопроводів від горючих матеріалів.

11.2.12 Усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів і газопроводів треба вивісити таблички "Закрити при пожежі".

Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й іншими матеріалами.

На мазутопроводах і газопроводах повинна застосовуватись тільки стальна арматура з ущільнювальними кільцями з матеріалу, котрий при терті й ударах не дає іскроутворення.

11.2.13 Мазут, що розлився або протік через порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, необхідно присипати піском і негайно прибрати. Місця, де був пролитий мазут, добре протерти.

11.2.14 На мазутопроводах і паропроводах має застосовуватись і експлуатуватися тільки негорюча теплоізоляція.

11.2.15 Треба унеможливити попадання масла й мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. При попаданні в аварійних випадках масла або мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів щодо усунення горючих рідин з теплоізоляції.

У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (у разі глибокого проникнення в ізоляцію), дана ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена.

11.2.16 Періодично, але не менше 1 разу в півроку, необхідно проводити візуальний огляд стану теплової ізоляції трубопроводів, обладнання і бункерів. Виявлені порушення відмічати в журналі дефектів і неполадок з обладнанням.

Особливої уваги потребують місця, де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів з високою температурою теплоносія, оскільки попадання на них горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію приводить до самозагоряння.

11.2.17 Забороняється проводити зварювальні й інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- і пожежонебезпечному обладнанні котельних установок.

11.2.18 Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні котельних установок повинні проводитися тільки з оформленням нарядів та з урахуванням вимог розділу 15 цих Правил.

При виконанні вогневих робіт у приміщенні котельного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень пилу і надійно захищені (металевим екраном, азбестом або змочені водою), а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і попадання їх на інші спалимі конструкції, розташовані нижче площадки й поверхи.

У разі можливості попадання іскор на розташовані нижче площадки й поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів.

11.2.19 З метою підвищення надійності мазутопроводи в будівлях необхідно виготовляти з посилених стальних безшовних труб підвищеного класу з мінімальною кількістю фланцевих з'єднань на тиск відповідно Ру=1,6 МПа (16 кгс/кв.см); 4 МПа (40 кгс/кв.см); 6,4 МПа (64 кгс/кв.см) і 8,0 МПа (80 кгс/кв.см) при температурі до 200 град.С. При вимушеному застосуванні фланцевих з'єднань повинні використовуватися фланці типу "шип-паз" або інші подібні, а поверхня фланцевих з'єднань і арматура діаметром Ду=50 мм і більше має закриватися кожухами для унеможливлення фонтанування.

Мазутопроводи повинні експлуатуватися і випробовуватися за спеціальними вимогами.

11.2.20 Забороняється прокладання й експлуатація мазуто- і газопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції.

11.2.21 Усі трубопроводи в котельному відділенні повинні мати розпізнавальне фарбування і кольорові кільця в залежності від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до діючих державних стандартів, а в приміщеннях і на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Усі газопроводи необхідно фарбувати в жовтий, а мазутопроводи - в коричневий розпізнавальний колір.

11.2.22 Резервний комплект мазутних форсунок, попередньо перевірений на стенді, має зберігатися на спеціальному стелажі поряд з відповідним котлом.

Замінені форсунки необхідно очищати в спеціально відведеному і обладнаному місці, яке має первинні засоби пожежогасіння. Розлитий мазут слід негайно прибирати.

12. ДОПОМІЖНІ ОБ'ЄКТИ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

12.1 Матеріальні склади і бази загального призначення

12.1.1 Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їхні пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займання у разі проникнення вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

12.1.2 Умови зберігання всіх речовин і матеріалів визначаються вимогами стандартів або технічних умов на них.

12.1.3 Можливість сумісного зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами, викладеними в ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ "Пожарная безопасность. Общие требования". Ці вимоги сформульовані на підставі кількісного врахування показників пожежної небезпеки, токсичності, а також однорідності засобів пожежогасіння.

12.1.4 Вимоги ГОСТ 12.1.004-91 не поширюються на вибухові та радіоактивні речовини, які повинні зберігатися та перевозитися за спеціальними правилами.

12.1.5 Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт, флору та фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди:

безпечні;

малонебезпечні;

небезпечні;

особливо небезпечні.

У залежності від того, до якого розряду належать речовини та матеріали, визначаються умови їхнього зберігання.

12.1.6 До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окиснення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами.

Безпечні речовини та матеріали зберігаються в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

12.1.7 До малонебезпечних належать такі горючі й важкогорючі речовини та матеріали, які не належать до безпечних і на які не поширюються вимоги ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка". До малонебезпечних належать також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці.

Малонебезпечні речовини та матеріали дозволяється зберігати в приміщеннях усіх ступенів вогнестійкості (крім V).

12.1.8 До небезпечних належать горючі та негорючі речовини й матеріали, що мають властивості, прояв яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Небезпечні властивості можуть проявлятися як за нормальних умов, так і за аварійних, як у речовин у чистому вигляді, так і в разі їх взаємодії з речовинами та матеріалами інших категорій, визначених у ГОСТ 19433-88.

Небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах I і II ступенів вогнестійкості.

12.1.9 До особливо небезпечних належать такі небезпечні (див. пункт 12.1.8) речовини та матеріали, які не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88.

Особливо небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах I і II ступенів вогнестійкості, розташованих переважно в окремих будівлях.

12.1.10 Небезпечні матеріали та речовини згідно з вимогами ГОСТ 19433-88 класифіковані залежно від виду та ступеня небезпеки на класи, підкласи та категорії.

12.1.11 Відомості про належність до відповідного класу, підкласу, категорії та можливість сумісного зберігання ряду найрозповсюдженіших небезпечних та особливо небезпечних речовин і матеріалів наведені у Розподілі речовин та матеріалів під час зберігання (додаток 5).

Позначкою "*" відмічено індекси категорій речовин та матеріалів, що належать до особливо небезпечних.

Під сумісним зберіганням мається на увазі, що речовини та матеріали можуть розміщуватись в одному відсіку складу або на одному майданчику. При цьому відстань між ними повинна відповідати вимогам нормативних документів.

Речовини, що не увійшли до таблиці, належать до відповідного класу, підкласу, категорії на підставі пожежонебезпечних та токсикологічних характеристик, указаних у стандарті або технічних умовах на дану речовину, та керуючись вимогами ГОСТ 19433-88.

Питання про сумісне зберігання речовин з невідомими пожежонебезпечними та токсикологічними властивостями може бути вирішене лише після вивчення їх відповідних характеристик з наступним віднесенням речовин до відповідного розряду небезпеки, визначенням можливості їх сумісного зберігання з іншими речовинами й матеріалами (див. ГОСТ 12.1.004-91) та обов'язковим узгодженням з органами державного пожежного нагляду.

Спільне зберігання в одній секції з каучуком чи автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування вогнегасних речовин, не дозволяється.

12.1.12 До всіх будівель і споруд матеріальних складів і баз загального призначення на території енергопідприємства має бути забезпечений вільний доступ.

На відкритих майданчиках ширина між штабелями для зберігання різних речовин, матеріалів та обладнання має бути не менше 5 м, а також мають бути передбачені проїзди для пожежних машин.

12.1.13 З території, що прилягає до складу, необхідно регулярно прибирати сміття, тару, опале листя та інші горючі відходи.

12.1.14 Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані.

12.1.15 У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посеред нього влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м.

Ширину проходів та місця штабельного зберігання необхідно позначити обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.

Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.

12.1.16 Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати не менше двох виходів або один вихід і вікно для евакуації людей безпосередньо на перший поверх, а також люки чи вікна розміром 0,9 м х 1,2 м з приямками (для випускання диму в разі пожежі), які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм.

При неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.

12.1.17 У складах конторські та побутові приміщення мають бути відділені протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) та перекриттями 3-го типу (REI 45) (без отворів) і мати самостійний вихід назовні.

Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з огородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

12.1.18 Стелажі у складських приміщеннях повинні бути, як правило, металеві або дерев'яні, оброблені вогнезахисними речовинами.

12.1.19 Опалювання складських і конторських приміщень має бути, як правило, централізоване. Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень.

Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише у приміщеннях для обслуговуючого персоналу складів (конторських, побутових), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями.

Для опалення цих приміщень можуть застосовуватись масляні радіатори та нагрівальні електропанелі з закритими нагрівальними елементами зі справним електрозахистом та терморегулятором.

12.1.20 Не дозволяється складування різних матеріалів та обладнання на відстані менше 1 м від опалювальних приладів.

Відстань між світильниками та горючими матеріалами, які зберігаються, повинна бути не менше 0,5 м. Світильники необхідно обладнати захисними скляними ковпаками.

12.1.21 Вимикальні прилади для зняття напруги у складських приміщеннях (автомат, рубильник) повинні бути поза приміщенням складу на негорючій стіні, а для горючих і важкогорючих будівель складів - на відокремленій опорі.

12.1.22 При зберіганні в складських приміщеннях великої кількості товарно-матеріальних цінностей площу складських приміщень треба обмежити до 1500 кв.м протипожежними стінами 1-го типу (REI 150), в яких не дозволяється влаштування прорізів.

12.1.23 Забороняється прокладання через складські приміщення транзитних комунікацій.

12.1.24 Горючі конструкції будівель та навісів складів необхідно обробити вогнезахисними речовинами.

12.1.25 Перед закриттям складу відповідальна особа повинна обійти усі приміщення, відключити електромережу й замкнути склад та здати під охорону. Результати огляду записати в журнал (додаток 4).

12.1.26 З зовнішнього боку воріт (дверей) повинна прикріплятись інформаційна картка заходів безпеки зі знаками безпеки.

12.1.27 На території й у складських приміщеннях на помітних місцях установлюються заборонні й попереджувальні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

12.1.28 У складських приміщеннях не дозволяється:

зберігання продукції навалом та впритул до приладів опалення;

стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;

улаштування чергового освітлення; установлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окисниками, горючими газами, ЛЗР та ГР;

зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);

зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;

застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;

в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В;

палити, використовувати відкритий вогонь.

12.1.29 Автоматичне пожежогасіння, пожежну та охоронну сигналізацію у складських приміщеннях слід улаштовувати згідно з Переліком будівель, приміщень і споруд підприємств, що підлягають обладнанню установками протипожежної автоматики (додаток 6), і журналом обліку технічного обслуговування і ремонту установок пожежної автоматики і сигналізації (додаток 7).

Об'єкти, які не ввійшли в цей перелік, підлягають оснащенню АПГ і АПС відповідно до вимог законодавства.

Якщо приміщення підлягають обладнанню охоронною сигналізацією, то їх необхідно обладнувати поєднаною охоронно-пожежною сигналізацією.

Вибір заходів пожежогасіння (вода, піна, газ, порошок) визначається технологічними нормами і техніко-економічними обґрунтуваннями.

12.2 Склади балонів з газом

12.2.1 Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках, захищених від дії опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів).

12.2.2 Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими, з покриттям, яке легко скидається, без горищних приміщень.

Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, що не утворюють іскор під час удару.

Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.

12.2.3 При зберіганні балонів на відкритих майданчиках споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, зводять з негорючих матеріалів.

12.2.4 Балони з горючими газами мають зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окисниками, а також від токсичних газів. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір.

12.2.5 Під час зберігання і транспортування балонів із киснем не можна допускати попадання на них жиру та контактування арматури з промасленими матеріалами.

У разі перекантовування балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі.

12.2.6 Балони, в яких виявлено витікання газу, треба негайно прибрати зі складу в безпечне місце.

12.2.7 Приміщення для зберігання горючих газів необхідно облаштовувати газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрація об'єкта повинна встановити порядок відбору та контролю проб повітря.

12.2.8 Балони з горючими газами, що мають башмаки, повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що унеможливлюють їх падіння.

Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому разі не повинна перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік.

При укладанні балонів у штабелі між рядами необхідно встановити прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та дотику їх між собою.

12.2.9 Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що гарантує безпечні концентрації газів.

У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.

На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички з визначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі.

Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.

12.2.10 Не дозволяється:

зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;

транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;

зберігання балонів з пошкодженим корпусом (ум'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду;

зберігання балонів з горючими газами та окисниками у приміщеннях, які не є спеціальними складами для балонів;

допускати удари балонів між собою під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;

розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);

допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;

перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчинними газами (норма заповнення та методи її контролю повинні зазначатися в інструкції).

12.3 Склади хімічних речовин

12.3.1 Обслуговуючий персонал повинен знати про пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.

12.3.2 На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найхарактерніших властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.

12.3.3 Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами у тарі залежно від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.

Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують.

12.3.4 Сильнодіючі отруйні речовини (далі - СДОР) дозволяється зберігати лише суворо відповідно до існуючих для них спеціальних правил.

12.3.5 Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади повинні розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45).

12.3.6 Хімікати у дрібній (невеликій) тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або у шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах необхідно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одночасного зберігання.

12.3.7 Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщуватись від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м.

12.3.8 Тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У випадку виявлення пошкоджень тара повинна негайно видалятися зі складу.

На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути напис або бірка з її назвою та означенням характерних властивостей (окисник, пальне, самозаймисте тощо).

12.3.9 Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обриштованими дерев'яними планками або у плетених кошиках.

12.3.10 Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від пожежовибухонебезпечності продукції.

12.3.11 Підлога в приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати ухили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.

У складах кислот повинні бути нейтралізуючі речовини (сода, крейда чи вапно).

12.3.12 У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо).

12.3.13 Металеві порошки, здатні до самозаймання (алюмінієвий, цинковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється.

12.3.14 Пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами, не більше 100 шт. у кожній, з розривом між групами не менше 1 м. У кожній групі повинна зберігатися продукція лише певного виду, на що вказують відповідні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовувати та огороджувати бар'єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння.

12.3.15 Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів до недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.

12.3.16 Речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрат натрію та інші), повинні розміщуватися в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень не допускається встановлення водяних, парових і каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні бути захищені від попадання ґрунтових вод.

12.3.17 Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), що розміщуються в торці складської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну).

При зберіганні в одній секції складу різних лужних металів кожен із них має розміщатися на окремому стелажі.

12.3.18 У відсіках, суміжних з відсіками, де розташовані лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини.

12.3.19 Барабани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком, щоб у ширину було не більше двох, у довжину - восьми та у висоту - чотирьох барабанів.

12.3.20 Окиснювальні хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманганат калію, хром, селітра та інші окисники) повинні зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горючими речовинами забороняється.

12.3.21 Сажу, графіти, подрібнені та порошкові полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від попадання атмосферних опадів та ґрунтових вод.

12.3.22 Під час зберігання подрібнених та порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джгутова упаковка повинна зніматися.

12.3.23 Карбід кальцію слід зберігати в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення має бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розташовувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, що затоплюються.

12.3.24 Барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положеннях. У механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси при вертикальному зберіганні, а за відсутності механізації - не більше трьох ярусів при горизонтальному зберіганні та не більше двох ярусів при вертикальному. Між ярусами барабанів повинні бути укладені дошки завтовшки 40-50 мм.

Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію повинна бути не менше 1,5 м.

12.3.25 Аміачну селітру слід зберігати в окремих, не нижче II ступеня вогнестійкості, безгорищних одноповерхових будівлях, у штабелях не більше 2 м заввишки.

В окремих випадках дозволяється в сільськогосподарських підприємствах зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщення (відсік) для її зберігання розташовуватиметься біля торцевої стіни й відділятиметься від іншої частини складу протипожежною стіною без отворів. При цьому вся будівля складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

Кожний склад (відсік) площею понад 300 кв.м повинен мати не менше двох самостійних виходів.

В одному складі дозволяється зберігання не більше 3,5 тис.т селітри, а у відсіку - 1,2 тис.т.

12.3.26 У складських приміщеннях для зберігання аміачної селітри не повинно бути приямків, лотків, каналів та інших заглиблень.

12.3.27 Сулії з кислотами можуть установлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси за висотою або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше 0,15 м заввишки.

12.3.28 Не дозволяється:

проводити у складах роботи, не пов'язані зі зберіганням хімічних речовин;

входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;

застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо);

укладати тару з натрієм на стелажах заввишки менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

12.4 Склад лісопиломатеріалів

12.4.1 Склади лісоматеріалів місткістю понад 10 тис.куб.м повинні відповідати вимогам норм проектування складів лісових матеріалів.

12.4.2 На складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис.куб.м повинні бути опрацьовані й погоджені з органами державного пожежного нагляду плани розміщення штабелів із визначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів всередині складів, граничного об'єму матеріалів, що зберігаються.

12.4.3 Лісоматеріали слід зберігати в штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах.

12.4.4 Під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках підприємств висота штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначаються довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше 12. Відстань між штабелями у групі - 2 м, між групами - 35 м. Ширина штабеля круглого лісу не повинна перевищувати довжину колоди, а довжина штабеля - 100 м.

12.4.5 На одній ділянці для зберігання дров дозволяється розміщувати їх не більше 1,5 тис.куб.м з відстанню між дільницями не менше 6 м.

12.4.6 Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів повинна бути не менше 8 м.

12.4.7 Перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м.

12.4.8 На кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок тощо, а також з урахуванням залучення працівників підприємства та техніки. План щорічно перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усіма робочими змінами підприємства із залученням відповідних підрозділів пожежної охорони.

12.4.9 Крім первинних засобів пожежогасіння, на складах слід обладнувати пункти (пости) з запасом протипожежного інвентарю в кількості, яка визначається оперативними планами пожежогасіння.

12.4.10 Лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від шматкових відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки на відстані не менше 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля.

12.4.11 Коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається, повинна бути не менше 4 м завширшки. Загальний об'єм неукладених у штабелі пиломатеріалів не повинен перевищувати їх добового надходження на склад.

12.4.12 Перебирання і встановлення пакетів на випадок тимчасового припинення роботи механізмів, зберігання інвентарних дахів та прокладного матеріалу повинно здійснюватися на спеціальних майданчиках.

12.4.13 Обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках.

Використаний водонепроникний папір, його обривки та обрізки необхідно збирати в контейнери з негорючих матеріалів, місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною.

12.4.14 При зберіганні лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будівлі, що виступають, має бути не менше 0,8 м.

Коли застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів усередині складу не повинна перевищувати 4 м.

Коли укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів усередині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м.

12.4.15 Підлога закритих складів та майданчиків під навісами повинна бути виготовлена з негорючого матеріалу.

12.4.16 Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках, основа яких має бути з негорючого матеріалу.

12.4.17 Будівлі, в яких розміщені електродвигуни конвеєрів подавання трісок, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

12.4.18 Для спостереження за температурою нагрівання трісок усередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками.

12.4.19 Склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.

12.4.20 Територію складу, що прилягає до штабелів, і розриви між останніми в жарку суху погоду слід щодня зрошувати водою.

12.5 Архівосховища

12.5.1 Приміщення сховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) та перекриттями 3-го типу (REI 45) або розміщатися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

12.5.2 Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 кв.м. 3 кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менше 70 кв.м, дозволяється мати один евакуаційний вихід.

12.5.3 У приміщеннях сховищ, каталогів та описів двері мають бути протипожежними 2-го типу (EI 30).

12.5.4 За відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон необхідно влаштовувати в них спеціальні системи димовидалення.

12.5.5 Стелажі у сховищах повинні виготовлятися, як правило, з негорючих матеріалів. В окремих випадках для невеликих архівів за погодженням з органами державного пожежного нагляду дозволяється влаштування дерев'яних стелажів, просочених вогнезахисними речовинами.

12.5.6 Поздовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною повинні бути не менше 0,8 м завширшки. Головний прохід має бути не менше 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше 0,45 м завширшки.

12.5.7 У приміщеннях архівосховищ забороняється влаштовувати побутові кімнати та інші підсобні приміщення.

12.6 Будівлі (приміщення) для електронно- обчислювальних машин. Обчислювальні центри

12.6.1 Над та під залами електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ), а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В повинні відділятися від залів ЕОМ протипожежними стінами.

12.6.2 Сховища інформації, приміщення для зберігання магнітних стрічок та пакетів магнітних дисків слід розташовувати в обособлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами й шафами. Зберігати магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах.

12.6.3 Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів (або важкогорючих з межею вогнестійкості не менше EI 30). Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв.м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше EI 45. У місцях перетину з діафрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.

Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів.

12.6.4 Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Промивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

При потребі проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих речовин для миття дозволяється мати в залі не більше 0,5 л ЛЗР у тарі, що не б'ється та щільно закривається.

12.6.5 Приміщення, у яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали (де влаштування систем автоматичного пожежогасіння не обов'язкове), слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв.м площі приміщення з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.

12.6.6 Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі.

12.6.7 Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

12.6.8 Не дозволяється:

розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;

проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;

зберігати постійно в залах ЕОМ магнітні стрічки, дискети та інші носії інформації, запасні блоки й деталі (зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);

залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ЕОМ.

12.7 Транспортні підприємства, автогаражі

12.7.1 Транспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщатися відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування таких підприємств.

12.7.2 Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць транспорту необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

План передбачає чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові (неробочі) дні, а також визначає порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб черговий міг скористатися ними при необхідності евакуації транспорту.

12.7.3 Місця зберігання транспорту (крім індивідуального) повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

12.7.4 Над приміщеннями, де розташовані гаражі, не допускається розташовувати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.

Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.

12.7.5 У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:

установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);

захаращувати виїзні ворота й проїзди;

проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях підприємства);

тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального та масла;

заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них пальне (ці роботи повинні виконуватися на заправному пункті);

зберігати тару з-під пального, а також пальне й мастила, за винятком пального в баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях;

підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;

підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;

установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

залишати у транспортних засобах промаслені матеріали для обтирання та спецодяг після закінчення роботи;

залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною системою гальмування;

подавати у разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;

допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й мастил.

12.7.6 Виходи з оглядових канав не повинні перекриватися транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові канави повинні очищатися від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.

Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.

12.7.7 Кожен автомобіль повинен мати справний вуглекислотний чи порошковий вогнегасник. Автобуси й вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей та спеціально обладнані для цієї мети, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один має бути в кабіні водія, другий - у пасажирському салоні автобуса або в кузові автомобіля.

12.7.8 Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу (REI 60), або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

12.7.9 У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт транспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів - коли заповнені газом балони), та картерами, заповненими маслом.

Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР. Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння - з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара водою. Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР та ГР дозволяється лише в тих випадках, коли існуючі негорючі речовини й безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.

12.7.10 Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, якщо газова апаратура несправна.

12.7.11 Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (уключаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.

12.7.12 Вимоги пожежної безпеки до об'єктів (транспортних засобів) автомобільного, залізничного, повітряного, річкового та морського транспортів мають встановлюватися відповідними галузевими правилами пожежної безпеки.

12.8 Лазні сухого жару (сауни)

12.8.1 Можливість розміщення лазень сухого жару (далі - сауни) у будівлях різного призначення визначається, виходячи з вимог будівельних норм.

12.8.2 При влаштуванні вбудованих саун необхідно:

відділяти приміщення лазень від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу;

улаштувати один евакуаційний вихід з приміщень безпосередньо назовні;

обладнати парильне відділення піччю заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, яке робить неможливою роботу печі більше 8 годин на добу;

улаштувати в парильному відділенні перфоровані сухотруби, підключені до внутрішнього протипожежного водогону, з можливістю ручного пуску від пристроїв, установлюваних за межами парильного відділення;

передбачати місткість парильного відділення не більше ніж на 10 місць.

12.8.3 У парильному відділенні піч має бути встановлена на основі з негорючих матеріалів. Відстань від печі до дерев'яної обшивки поверхонь конструкцій повинна бути не менше 1 м.

Стелю над піччю слід захищати від дії високої температури металевим листом по шару негорючого теплоізоляційного матеріалу з розмірами, що на 0,5 м перевищують розміри печі (у плані).

12.8.4 У верхній зоні парильного відділення, а також на найближчих до печі-кам'янки кромках дерев'яної оздоби слід установлювати датчики температури, зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який відключає електроенергію від електронагрівників у разі підвищення температури до 110 град.С.

12.8.5 Електричні проводи, що використовуються для підключення печі до електромережі, а також світильники та електроарматура повинні розраховуватися на умови експлуатації у середовищі з підвищеною температурою. Підключення тенів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.

12.8.6 Канал припливу свіжого повітря під піччю слід систематично очищати від пилу та інших сторонніх предметів.

12.8.7 При виявленні несправностей в устаткуванні або появи ознак горіння (диму, запаху горілого, обвуглювання дерев'яного обличкування) слід негайно повідомити про це адміністрацію.

12.8.8 Витяжний повітровід з парильного відділення має бути відокремленим і виводиться безпосередньо назовні.

12.8.9 У приміщеннях саун забороняється:

експлуатувати піч з відключеним або несправним терморегулятором;

користуватися електронагрівальними побутовими приладами поза спеціально обладнаними місцями;

залишати без нагляду включений в електромережу електронагрівник печі.

13. ЕНЕРГЕТИЧНІ УСТАНОВКИ

13.1 Машинні зали

13.1.1 Основні будівельні конструкції будівель машинних залів повинні виконуватися з негорючих матеріалів.

13.1.2 У покриттях головних корпусів електростанцій належить застосовувати тільки негорючий або важкогорючий утеплювач. Виконання гідроізоляційного килима покрівлі допускається виконувати з горючих матеріалів.

Товщина захисного шару гравію повинна бути 10 мм, на покритті з застосуванням металевого профільованого настилу (при нахилі покрівлі до 12,5%) і на покрівлях, заповнених водою, - 20 мм.

Пустоти ребер профільованого настилу заповнюються на довжину 250 мм негорючим матеріалом (мінеральною ватою тощо) у місцях прилягання настилу до стін, деформаційних швів, стінок ліхтарів, а також з кожного боку гребеня покрівлі і розжолобка.

13.1.3 На зовнішнє пожежогасіння електромашинних залів з несучими сталевими конструкціями і огороджувальними конструкціями покриттів із сталевих профільованих листів з горючим або полімерним утеплювачем витрати води необхідно приймати на 10 л/с більше передбачених відповідним розділом будівельних норм.

Для цих будівель у місцях розміщення зовнішніх пожежних сходів передбачати стояки-сухотруби діаметром 80 мм, обладнані пожежними з'єднувальними головками на верхньому і на нижньому кінцях стояка.

13.1.4 У фундаментах турбогенераторів і синхронних компенсаторів не повинно бути замкнутих просторів, в яких можливе накопичення водню. При наявності об'ємів, обмежених будівельними конструкціями (балки, ригелі та ін.), в яких можливе накопичення водню, з найбільш високих точок цих об'ємів повинен бути забезпечений вільний вихід водню на поверхню шляхом закладання труб або іншими конструктивними рішеннями.

13.1.5 У покриттях машинних залів головних корпусів теплових електростанцій, в місцях найвищих відміток слід передбачати світлоаераційні ліхтарі і дефлектори. Діаметр внутрішнього отвору дефлекторів повинен бути не менше 300 мм.

13.1.6 У будівлях головних корпусів електростанцій не допускається розміщувати виробництва категорії А, Б і В, якщо вони не пов'язані безпосередньо з основним технологічним процесом виробництва.

13.1.7 Не допускається в стінах будівель електростанцій передбачати віконні і вентиляційні прорізи в місцях установлення маслонаповнених трансформаторів, розташованих на відстані менше 10 м від стіни і ближче 5 м від контуру проекції трансформатора на цю стіну.

13.1.8 Облицювання горючими полімерними матеріалами поверхні будівельних конструкцій у приміщеннях головних, центральних, блокових щитів керування (ГЩК, ЦЩК, БЩК) та інших приміщень щитів керування не допускається.

13.1.9 У зовнішніх стінах котельних відділень електростанцій, які працюють на твердому, рідкому чи газоподібному паливі, повинні передбачатись віконні прорізи або легкоскидні конструкції площею не менше 30% площі найбільшої стіни. Використання армованого скла, склоблоків і склопрофіліту для цих вікон не допускається.

Маса легкоскидних конструкцій не повинна бути більше 70 кг/кв.м.

13.1.10 Зовнішні сталеві пожежні сходи належить передбачати на фасадах головних корпусів електростанцій на відстані не менше 20 м від місць розміщення трансформаторів або іншого електротехнічного обладнання, яке перебуває під високою напругою.

13.1.11 Для кабельних трас у будівлях з кількістю силових кабелів 10 і більше та контрольних - 50 і більше, розташованих на висоті 2,5 м і вище від основних відміток обслуговування, необхідно передбачати площадки з негорючих матеріалів.

13.1.12 Не допускається розміщення приміщень для зберігання масла над кабельними спорудами, акумуляторними і щитовими приміщеннями, а також під ними.

13.1.13 У місцях проходження трубопроводів для аварійного скидання пари через покрівлю будівель від горючих і важкогорючих матеріалів покрівлі до зовнішньої поверхні цих трубопроводів повинні бути виконані переділки із негорючих матеріалів не менше 0,5 м.

13.1.14 Ущільнення отворів у будівельних конструкціях навкруги труб, вентиляційних коробів та інших технологічних комунікацій необхідно виконувати негорючими матеріалами з урахуванням забезпечення меж вогнестійкості, рівних нормативній межі вогнестійкості будівельних конструкцій, через які проходять ці комунікації.

13.1.15 У машинних залах кількість горючих речовин і матеріалів повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для технологічного процесу.

13.1.16 В електромашинних приміщеннях не допускається розміщувати обладнання (особливо маслонаповнене), яке не належить до технології цих приміщень.

13.1.17 Прокладання транзитних трубопроводів з горючими і легкозаймистими рідинами та газами через машинне відділення не допускається.

13.1.18 Гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію.

Теплова ізоляція основних трубопроводів при температурі теплоносія вище 100 град.С на ділянках поверхні, яка розміщена близько біля маслопроводів, мазутопроводів, проти їх фланцевих з'єднань, близько кабельних ліній, повинна мати металеві та інші водонепрохідні негорючі покриття.

13.1.19 До генераторів і синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням необхідно передбачати підвід води від пожежних кранів через пожежні рукави. Пожежні крани і шафи для зберігання пожежних рукавів належить розташовувати поблизу генераторів, на основній відмітці обслуговування, в безпечному при пожежі місці.

13.1.20 Машинні зали повинні експлуатуватись згідно з вимогами ПТЕ та цих Правил. У них повинен дотримуватися протипожежний режим, який установлений місцевою інструкцією з пожежної безпеки.

13.1.21 Машинні зали повинні бути обладнані автоматичними системами охолодження ферм покриття.

13.1.22 Освітлювальна та силова електромережа машинного залу повинна відповідати вимогам ПУЕ.

13.1.23 Первинні засоби пожежогасіння розташовуються в машинному залі на освітлених легкодоступних місцях, але не перекриваючи проходів і проїздів.

13.1.24 Забороняється перекривати доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних кранів.

13.1.25 Первинні засоби пожежогасіння передаються оперативним персоналом зміни в повному комплекті, про що надається запис в оперативному журналі.

13.1.26 Виконання всіх видів вогневих робіт в машинному залі проводиться відповідно до розділу 15 цих Правил.

13.1.27 У машинному залі розлиті горючі та змащувальні рідини необхідно негайно прибрати і підлогу витерти насухо.

13.1.28 Сміття, демонтовані деталі та інше, що загромаджують проходи та проїзди, необхідно в кінці зміни прибрати і вивезти у спеціально відведені місця.

13.1.29 Промаслені ганчірки повинні зберігатись у спеціальних металевих ящиках об'ємом не більше 0,5 куб.м з написом "Для ганчір'я", які встановлюються на основних відмітках обслуговування. Указані ящики повинні періодично очищатись, їх вміст слід вивозити з машинного залу у спеціально відведені місця.

13.1.30 При виникненні пожежі в машинному залі або на допоміжному обладнанні, яка загрожує нагріву несучих металевих конструкцій покриття, повинні бути вжиті заходи з їх охолодження з дотриманням вимог безпеки персоналу. Указані заходи передбачаються в плані гасіння пожежі.

13.2 Паротурбінні установки

13.2.1 Пуск у роботу паротурбінних установок дозволяється тільки після закінчення усіх робіт, прибирання робочих місць, закриття усіх нарядів, огляду обладнання оперативним персоналом.

13.2.2 Перед пуском паротурбінної установки оперативний персонал зобов'язаний перевірити, крім готовності основного та допоміжного обладнання, також готовність засобів пожежного захисту, наявність і справність кожухів та ізоляції гарячих поверхонь.

13.2.3 При експлуатації турбоагрегатів не допускається попадання масла на гарячі поверхні, в підвальні приміщення та на кабельні траси. Для цього повинні передбачатись заходи проти фонтанування масла на напірних маслопроводах, а саме:

застосування сталевої запірної арматури замість чавунної;

установлення фланців фасонного типу (з шипом і пазом);

окожушування фланцевих з'єднань і запірної арматури;

закриття металевими коробами маслопроводів, що проходять біля нагрітих поверхонь паропроводів.

Указані короби виготовляються згідно з вимогами заводів-виробників турбін і повинні мати ухил для стоку масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше 75 мм. Перевірка зливних пристроїв указаних коробів проводиться заповненням їх водою після монтажу, а також у період капітальних ремонтів турбін зі складанням відповідного акта.

13.2.4 Забороняється (за винятком аварійних ситуацій) для збору масла з ущільнень і сальників, що протікають, підкладати ганчірки, а також використовувати тимчасові лотки, металеві листи та деки.

У разі неможливості негайно усунути протікання масла і при незначній його величині розпорядженням начальника цеху встановлюється постійний нагляд за місцями протікання, а масло, що витікає, витирається насухо.

При наявності значних протікань необхідно аварійно зупинити обладнання і вивести в ремонт.

13.2.5 У разі попадання масла на теплоізоляцію гарячих поверхонь вони повинні бути очищені гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає, при глибокому просоченні масла в теплоізоляцію, цю ділянку необхідно замінити.

13.2.6 Не рідше ніж 1 раз на 6 місяців повинен проводитись огляд теплоізоляції паропроводів. Виявлені пошкодження поверхні теплоізоляції заносяться в журнал дефектів і усуваються для попередження самозагорання масла, що туди попало.

13.2.7. Маслобаки турбін повинні бути обладнані аварійними зливами масла. Приводи засувок аварійного зливу масла пломбуються, і на них повинен бути напис "Аварійний злив масла".

13.2.8 Маслобаки турбін необхідно обладнати стаціонарними установками пожежогасіння з дистанційним запуском, який розміщується у безпечному при пожежі місці.

13.2.9 Кнопки дистанційного пуску та ручні приводи систем пожежогасіння та охолодження маслобаків мають бути пофарбовані в червоний колір і мати написи "Відкривати при пожежі" й табличку "Маслобак N...".

13.2.10 Турбоагрегат повинен бути негайно зупинений при:

- сильних витоках масла з загрозою його займання;

- займанні промасленої ізоляції на агрегаті;виникненні пожежі в машинному залі, яка загрожує безпеці обслуговуючому персоналу і робить неможливою подальшу експлуатацію обладнання.

13.3 Генератори і синхронні компенсатори

13.3.1 Для витіснення водню з генератора свічки безпеки повинні бути виведені над дахом машинного залу.

13.3.2 Електроосвітлювальна арматура біля постів водневого охолодження, оглядових люків масляної системи, термопар, які вимірюють температуру масла, повинна бути в вибухобезпечному виконанні.

13.3.3 Для перевірки безпеки експлуатації газомасляної системи агрегатів з водневим охолодженням проводиться хімічний контроль згідно з ПТЕ і місцевими інструкціями.

13.3.4 Витіснення водню з системи охолодження генератора або синхронного компенсатора проводиться суворо відповідно до місцевої інструкції.

13.3.5 Обслуговуючий персонал зобов'язаний постійно контролювати герметичність замкнутих систем з воднем, підтримувати в справному стані оглядові пристрої маслосистем і видалення водню з агрегатів.

13.3.6 При наявності в корпусі генератора (синхронного компенсатора) водню при усіх режимах роботи повинні забезпечуватися безперервне подання масла на ущільнення для попередження утворення вибухонебезпечної концентрації водню у суміші з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора.

13.3.7 У разі ремонтів необхідно вживати заходи щодо попередження попадання водню в корпус генератора (синхронного компенсатора) шляхом утворення видимого розриву на трубопроводі подання водню або на запірній арматурі на газовому посту.

13.3.8 Аварійне витіснення водню з корпусу машин проводиться, крім випадків, передбачених ПТЕ, при:

припиненні безперервного подання масла на ущільнення;

порушенні ущільнень;

ненормальній вібрації маслосистеми;

появі іскор, диму та вогню на обладнанні.

13.3.9 У всіх випадках аварійної зупинки машин з водневим охолодженням необхідно:

зняти навантаження і почати зупинку агрегата;

відкрити запірну арматуру для випуску водню в повітря;

подати інертний газ у корпус машини, не дочекавшись зупинки агрегата і зниження тиску водню;

від'єднати від газового поста трубопровід подавання водню для створення видимого розриву;

підготувати до дії засоби пожежогасіння.

13.3.10 Справність установок і трубопроводів системи подавання водню або інертних газів у корпус генератора (синхронного компенсатора) від централізованих газових установок електростанції чи підстанції повинна періодично контролюватися. Виявлені дефекти необхідно усувати в найкоротші строки.

Газощільність системи централізованого подавання водню чи інертного газу повинна підтримуватись у технічному стані, який забезпечує добове витікання газу не більше 5% від загального об'єму цієї системи.

13.3.11 Пристрої для пожежогасіння генераторів та синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням повинні бути в постійній готовності до дії та забезпечувати змогу швидкого подання води в генератор або компенсатор.

13.3.12 Обмотки турбогенератора (синхронного компенсатора) з повітряним охолодженням або гідрогенератора, які загорілися, персонал може гасити через спеціальні оглядові й технологічні лючки за допомогою пересувних засобів пожежогасіння (вогнегасників та пожежних стволів) після відключення генератора від мережі та із використанням індивідуальних захисних засобів від ураження електричним струмом (заземлення пожежних стволів, діелектричні боти та рукавиці).

13.3.13 Дії персоналу в разі гасіння пожежі на генераторах повинні відпрацьовуватися на протипожежних тренуваннях та навчаннях.

13.4 Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори

13.4.1 Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів і компенсувальних реакторів забезпечується:

утриманням у справному стані пристроїв охолодження, регулювання і захисту обладнання;

дотриманням температурних режимів;

утриманням у справному стані і в постійній готовності автоматичних систем пожежогасіння та маслоприймальних пристроїв.

13.4.2 Маслоприймальні пристрої під трансформаторами і реакторами, маслопроводи або спеціальні дренажі повинні утримуватися у справному стані для попередження розтікання масла при аварії та попадання його в кабельні канали та інші споруди.

13.4.3 Гравійна засипка, яка розміщується в маслоприймальних чашах, повинна утримуватися в чистоті й не рідше ніж 1 раз на рік промиватися.

13.4.4 При значній забрудненості гравійної засипки або появі на ній рослинності вона повинна бути замінена.

13.4.5 Одночасно з промиванням гравійної засипки слід випробувати пропускну здатність масловідводів і стаціонарну систему пожежогасіння (при її наявності).

13.4.6 У разі виявлення свіжих крапель масла на гравійній засипці або на маслоприймачі негайно вжити заходів щодо виявлення джерел їхньої появи, попередження нових проявів (підтяжка болтових з'єднань, заварювання тріщин).

13.4.7 Бортові огородження маслоприймальних пристроїв повинні виконуватися на довжину усього периметра гравійної засипки без розривів заввишки не менше 150 мм над рівнем землі.

У місцях викочування трансформаторів і реакторів бортові огородження повинні перешкоджати розтіканню масла і виготовлятися з матеріалу, який легко демонтується при ремонтах, а потім встановлюється на своє місце.

13.4.8 Забороняється використовувати (пристосовувати) стінки кабельних каналів як бортове огородження маслоприймачів трансформаторів і реакторів.

13.4.9 Вводи кабельних ліній у шафи управління, захисту й автоматики, а також розгалужувальні (з'єднувальні) коробки на трансформаторах і реакторах старанно ущільнюються матеріалами, що не горять.

13.4.10 Аварійні ємності для приймання масла від трансформаторів і масляних реакторів повинні перевірятися не рідше ніж 2 рази в рік, а також після сильних дощів, розтавання снігу або гасіння пожежі. При наявності води проводиться її відкачування, про що слід внести запис в оперативний журнал. Стаціонарні рівнеміри повинні утримуватися у справному стані.

13.4.11 Перевірка роботи стаціонарної установки пожежогасіння і повноти зрошення проводиться при планових відключеннях на 8 годин і більше, а також ремонтах.

Результати випробувань записуються в оперативний журнал, дефекти - в журнал дефектів.

Система трубопроводів стаціонарної установки пожежогасіння фарбується в червоний колір.

13.4.12 Горловина вихлопної труби трансформатора не повинна бути направлена на обладнання, встановлене ближче 30 м, а також місця проходу персоналу. У разі потреби встановлюються відбійні щити.

Матеріал і влаштування мембрани на вихлопній трубі повинні відповідати технічним вимогам.

Забороняється використовувати для цього матеріали, які не передбачені заводом-виробником.

При огляді трансформатора потрібно контролювати цілісність мембрани.

13.4.13 У разі виникнення пожежі на заземленому трансформаторі (реакторі) він повинен бути негайно відключений від мережі усіх напруг, якщо не відключився від дії релейного захисту. Персонал повинен проконтролювати включення стаціонарної установки пожежогасіння (при її наявності), викликати пожежну охорону й далі діяти за оперативним планом пожежогасіння.

13.4.14 Забороняється при пожежі на трасформаторі (реакторі) зливати масло з корпусу, бо це може призвести до поширення вогню на обмотки, а також ускладнить гасіння пожежі.

13.4.15 У місцях встановлення пожежної техніки необхідно обладнати й позначити місця її заземлення.

Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами, які обслуговують об'єкт, разом з представниками державної пожежної охорони та позначаються знаком заземлення.

13.4.16 Забороняється включення в експлуатацію трансформаторів і масляних реакторів на електростанціях і підстанціях, якщо не забезпечена повна готовість до роботи установок пожежогасіння, передбачених проектом, відповідно до відомчого переліку об'єктів, що підлягають обладнанню установками автоматичного пожежогасіння.

13.4.17 Гасіння пожеж на трансформаторах проводиться згідно з інструкцією на даний об'єкт.

13.5 Дизельні електростанції

13.5.1 Окремо встановлені дизельні електростанції (далі - ДЕС) повинні мати справне огородження за всім периметром, а також автодороги для під'їзду пожежної техніки.

При розміщенні пересувних ДЕС необхідно дотримуватися протипожежних розривів до будівель і споруд, які передбачені діючими будівельними нормами та правилами.

13.5.2 ДЕС слід обладнати надійними засобами зв'язку.

13.5.3 Приймання і зберігання рідкого палива для ДЕС повинно виконуватись згідно з вимогами розділу 10 цих Правил.

13.5.4 Подання палива з резервуарів у витратні баки проводиться тільки за допомогою ручних помп або помп з електроприводом.

Забороняється подання палива за допомогою відер і переносних бачків.

Ємності з паливом повинні бути обладнані запірною арматурою та герметичними кришками.

13.5.5 Персонал зобов'язаний контролювати наповнення витратних баків, обладнаних переливними трубами діаметром більшим, ніж діаметр наповнювальної труби. Переливна труба повинна мати надійне з'єднання з аварійним приймальним резервуаром.

Забороняється встановлювати запірні засувки (вентилі) на переливних трубах.

13.5.6 Ручні засувки аварійного зливу палива з витратних баків повинні розташовуватися в безпечному місці, зручному для персоналу (поблизу виходів, у сусідньому приміщенні або коридорі тощо). Вони фарбуються в червоний колір з написом "Аварійний злив палива".

Аварійний злив палива з витратних баків допускається направляти в запасний резервуар самопливом.

13.5.7 Заходи пожежної безпеки в кабельних спорудах дизельних і пересувних електростанцій повинні відповідати вимогам розділу 14.2 цих Правил.

13.5.8 Забороняється при проведенні ремонту з'єднувати вихлопні труби декількох двигунів у загальну відвідну трубу. Допускається виконувати багатоствольну трубу з одним кожухом.

Вихлопні трубопроводи від колектора до глушника повинні мати мінімальне число колін і згинів.

13.5.9 Цілісність і справність теплової ізоляції вихлопних трубопроводів у межах машинного залу повинна регулярно контролюватися. На вихлопних трубопроводах, які охолоджуються водою, теплова ізоляція не обов'язкова.

13.5.10 У місцях дотикання займистих будівельних конструкцій будівлі електростанції до вихлопних труб необхідно виконувати такі протипожежні заходи:

на горищі й стінах навколо прохідної вихлопної труби незалежно від наявності теплоізоляції слід установити негорючі кладки на відстані не менше 0,5 м від стінки вихлопної труби, дерев'яні конструкції на відстані до 1 м обробити вогнезахисними сумішами;

у даху біля виходу вихлопної труби необхідно зробити кладку з вогнетривких матеріалів завширшки не менше 0,5 м від труби;

вихлопна труба повинна мати висоту над дахом не менше 2 м;

при горизонтальному розміщенні вихлопної труби її кінець слід вивести в бетонний або цегляний глушник (приямок), розташований за межами будинку, глушник треба періодично очищати від відкладень.

13.5.11 При експлуатації ДЕС необхідно встановити регулярний контроль за кріпленням та ущільненням колектора біля блока агрегата та вихлопної труби.

13.5.12 При експлуатації агрегатів забороняється:

вливати в циліндри й клапани легкозаймисті рідини для полегшення пуску двигунів;

заправляти паливний бак під час роботи агрегата, а також при гарячому двигуні й вихлопній трубі;

розігрівати в приміщенні трубопроводи, арматуру та обладнання за допомогою відкритого вогню (паяльних ламп, факелів та ін.);

сушити спецодяг на нагрітих частинах обладнання;

захаращувати проходи виробничих приміщень і виходи з будинку, а також зберігати обладнання та інші матеріали поза спеціальними приміщеннями електростанції.

13.5.13 Агрегат повинен бути негайно зупинений у таких випадках:

поява прогресувальних стуків і шумів у циліндрах або підшипниках;

поява диму з підшипників або картера, а також запаху горілого масла;

припинення живлення водою системи охолодження або поява пари з вихлопної труби;

вихід з ладу регулятора частоти обертання і поява помпажу;

поява хлопків у глушнику;

виліт іскор з глушника;

відсутність або неякісне змащення частин, що труться;

розрив паливопроводів або маслопроводів агрегата;

пожежа в приміщенні, яка загрожує виведенням з ладу агрегата й життю персоналу.

13.5.14 Особливої уваги потребує щільність з'єднань системи живлення і змащування агрегата. У разі потреби слід терміново вживати заходів щодо усунення дефектів ущільнення.

13.5.15 Приміщення електростанції слід утримувати в чистоті. Розлиті пально-мастильні матеріали необхідно негайно прибирати. Використані ганчірки слід зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 куб.м і в кінці робочої зміни виносити у спеціально відведене місце. Забороняється зберігати в приміщеннях порожні бочки з-під нафтопродуктів.

14. РОЗПОДІЛЬНІ ПРИСТРОЇ

14.1 Розподільні пристрої електричних станцій і підстанцій

14.1.1 Електроустановки розподільних пристроїв електричних станцій і підстанцій мають відповідати вимогам ПУЕ, ПТЕ та Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованим Мін'юстом України 10.02.98 за N 93/2533, та іншим нормативним документам.

14.1.2 Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

14.1.3 З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів має здійснюватись за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (болтових, гвинтових).

Місця з'єднання жил проводів і кабелів повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен не перебільшувати струму втрат ізоляції цілих жил проводів і кабелів.

14.1.4 Кабельні споруди і конструкції, на які укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.

14.1.5 Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.

14.1.6 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд 1-ї та 2-ї категорій захисту від блискавки - щороку, для 3-ї категорії - не менше 1 разу в 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені дефекти у пристроях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню.

14.1.7 Приміщення закритих розподільних пристроїв (далі - ЗРП) повинні зберігатись у чистоті.

14.1.8 Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні споруди, що не належать до розподільної установки, а також зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, запасні частини, ємності з горючими рідинами та балони з різноманітними газами.

14.1.9 Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень повинні використовуватись, як правило, пожежобезпечні мийні сполуки й препарати. У виняткових випадках при неможливості з технічних причин використовувати спеціальні мийні засоби допускається застосування горючих рідин (розчинники, бензин тощо) у кількостях, що не перевищують разове використання, - до 1 літра.

14.1.10 При застосуванні горючих рідин необхідно використовувати лише тару, що закривається, із матеріалу, який не б'ється.

14.1.11 Зварювальні й інші вогненебезпечні роботи в ЗРП дозволяється проводити тільки на обладнанні, яке не можна виносити, попередньо виконавши необхідні протипожежні заходи згідно з пунктом 15.2 цих Правил.

14.1.12 Кабельні канали ЗРП і наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв (далі - ВРП) необхідно утримувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП і інших споруд повинні мати негорюче ущільнення вогнестійкістю не менше EI 45.

14.1.13 Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів з кабельних споруд у ці лотки, а також на місцях розгалуження на території ВРП.

Негорючі ущільнення повинні виконуватись у кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в друге, а також на місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини.

Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються нанесенням на лотки червоних смуг. При потребі надаються пояснювальні написи.

14.1.14 У кабельних лотках і каналах допускається використання поясів із піску завдовжки не менше 0,3 м.

14.1.15 На території ВРП необхідно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта і прилеглих до огорожі площадках.

14.1.16 Дозволяється на окремих участках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід, у тому числі фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами і струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами необхідно організувати агрономічний догляд.

14.1.17 На електричних станціях і підстанціях з постійним персоналом первинні засоби пожежогасіння у приміщеннях ЗРП повинні розміщуватись біля входу. При розподілі ЗРП на секції пости пожежогасіння слід розміщувати в тамбурах або на площадках сходових кліток.

У розподільних пристроях мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для пожежних підрозділів у час ліквідації пожежі. Застосування цих засобів з іншою метою не допускається.

14.1.18 На території ВРП первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних постах у зручному для персоналу місці (у приміщеннях щитів, тамбурах камер тощо).

Пояснювальні знаки й написи, що вказують місцезнаходження засобів пожежогасіння, повинні мати місце на стежках обходу території ВРП.

14.1.19 У місцях розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки (відповідно до плану пожежогасіння) визначаються і обладнуються місця заземлення.

14.1.20 Компресорні приміщення слід підтримувати в чистоті. Матеріал для витирання обладнання повинен зберігатись у спеціальних металевих ящиках, що закриваються, ємністю не більше 0,5 куб.м.

Дозволяється безпосередньо в приміщенні зберігати добовий запас масла для змащування обладнання у закритій тарі, що не б'ється (металевій, пластиковій).

14.1.21 Проїзні дороги на території підстанцій і до вододжерел мають утримуватися в справному стані, а в зимовий період регулярно очищатись від снігу й льоду.

14.2 Кабельне господарство

14.2.1 До кабельного господарства електричних станцій і підстанцій належать усі кабельні споруди (поверхи, тунелі, шахти, канали, галереї, естакади), а також кабельні лінії, закриті в спеціальні металеві короби або відкрито прокладені на спеціальних кабельних конструкціях.

Наказом керівника підприємства кабельне господарство цілком або на окремих дільницях необхідно закріпити за відповідними цехами для забезпечення надійної експлуатації кабельних ліній і проведення необхідних будівельно-монтажних, ремонтних робіт і протипожежних заходів.

14.2.2 Усі кабельні споруди слід регулярно оглядати згідно з графіком, затвердженим начальником відповідного цеху (підрозділу).

Результати огляду та виявлені недоліки обов'язково заносяться в оперативний журнал, журнал дефектів чи неполадок устаткування.

При виявленні порушень ущільнення кабельних ліній, що проходять через перегородки, перекриття, інші будівельні конструкції, треба негайно вживати заходів до їх відновлення.

14.2.3 Кабельні споруди повинні утримуватись у чистоті.

Забороняється влаштування будь-яких комор, майстерень, а також зберігання матеріалів й обладнання, у тому числі невикористаних кабельних виробів.

14.2.4 При виявленні попадання в кабельні споруди води і пари, пилу з твердого палива, масла, мазуту або інших горючих рідин, а також їх водяних емульсій негайно слід вживати заходів щодо запобігання їх подальшому надходженню.

Для вилучення із кабельних споруд води, масла, мазуту, інших горючих рідин і пилу необхідно організувати аварійні роботи.

14.2.5 Усі кабельні приміщення належать до приміщень, що не обслуговуються постійно персоналом, а тому мають бути постійно закритими.

Забороняється допуск осіб для обслуговування кабельних споруд або роботи в них без погодження з начальником зміни електричної станції (з черговим підстанції або начальником цеху).

Допуск ремонтного персоналу, будівельно-монтажних і налагоджувальних організацій дозволяється тільки за наявності наряду на виконання робіт і особи-спостерігача із числа працівників підприємства, що добре знають схему кабельних споруд.

Обстеження кабельних споруд представниками сторонніх організацій проводиться тільки з обов'язковим повідомленням начальника зміни станції (чергового підстанції) за участю посадової особи, що супроводжує.

Особи, які допущені для роботи або обстеження кабельних споруд, повинні мати електричні індивідуальні ліхтарі із розрахунку один ліхтар на групу (бригаду) не більше 5 чол.

14.2.6 У кабельних спорудах не ближче ніж через кожні 50 м повинні бути установлені вказівники до найближчого виходу.

На двері секційних перегородок необхідно нанести покажчики (схема) руху до ближнього виходу. Біля вихідних люків із кабельних споруд слід установити сходи так, щоб вони не заважали проходу тунелем (поверхом).

14.2.7 Автоматичні установки пожежогасіння кабельних споруд експлуатуються з урахуванням вимог розділу 16 цих Правил.

На період перебування в кабельних спорудах персоналу (при обході, ремонтних роботах та ін.) запуск установок пожежогасіння з конкретного напрямку повинен переводитись на дистанційне управління, а після виходу персоналу знову встановлюватись на автоматичний режим. Про зміни режиму роботи установки пожежогасіння слід робити запис в оперативний журнал.

Ремонт автоматичних стаціонарних установок пожежогасіння кабельних споруд повинен проводитись у найкоротший строк.

14.2.8 Гідроізоляція й дренажні устаткування кабельних споруд, що забезпечують відвід або автоматичну відкачку води, повинні постійно перебувати в справному стані.

Робота дренажних пристроїв має перевірятись не менше одного разу на квартал із відповідним записом в оперативному журналі начальника зміни цеху. Виявлені недоліки фіксуються в журналі дефектів обладнання.

14.2.9 Забороняється прокладання броньованих кабелів усередині приміщень і в кабельних спорудах без зняття горючого шару.

14.2.10 При виявленні пошкодження зовнішньої пластикової оболонки (шлангів) кабелів слід ужити термінових заходів для їх ремонту або заміни пошкодженої ділянки.

14.2.11 Двері секційних перегородок кабельних споруд повинні бути самозакривними, відчинятися в бік ближнього виходу й мати щільний притвір.

При експлуатації кабельних споруд вони знаходяться і фіксуються в закритому положенні.

Допускається за умови вентиляції кабельних приміщень тримати двері у відкритому положенні, при цьому вони повинні автоматично зачинятись від імпульсу пожежної автоматики у відповідному відсіку споруди. Улаштування самозакривних дверей необхідно тримати у технічно справному стані.

14.2.12 Усі місця проходу кабелів через стіни, перегородки і перекриття ущільнюються для забезпечення вогнестійкості не менше (EI 45). Ущільнення кабельних трас виконується із застосуванням тільки вогнестійких негорючих матеріалів, сполук.

14.2.13 При заміні або прокладанні нових кабелів відновлення вогнестійкого ущільнення кабельних трас проводиться безпосередньо після прокладання нового кабелю і до закриття наряду на роботи, що виконуються.

14.2.14 Виходи кабелів із прохідних металевих кабельних коробів, а також коробів подібних типів повинні виконуватись із застосуванням штуцерів, металевих рукавів або труб.

14.2.15 У металевих та інших коробах кабельні лінії слід розділяти перегородками і ущільнювати матеріалом вогнестійкістю не менше (EI 45) в таких місцях:

при вході в інші кабельні споруди;

на горизонтальних ділянках кабельних коробів через кожні 30 м, а також при розгалуженнях у інші короби головних потоків кабелів;

на вертикальних ділянках кабельних коробів через кожні 20 м, крім того, при проходженні через перекриття такі вогнестійкі ущільнення додатково виконуються на кожній відмітці перекриття.

Місця ущільнення кабельних ліній, що прокладені в кабельних коробах, позначаються червоними смугами на зовнішніх стінах коробів, у разі потреби надаються пояснювальні написи.

14.2.16 У час експлуатації кабельних ліній не дозволяється їх перегрів вище допустимих норм від обладнання і джерел нагріву.

14.2.17 Кабельні споруди нових підприємств і підприємств, що розширюються, повинні прийматися в експлуатацію без недоробок, з оформленням відповідного акта приймання. Схема водопостачання і готовність установки пожежогасіння кабельних споруд до здавання її в постійну експлуатацію повинні забезпечувати необхідний тиск води, а також ручне управління запірною арматурою для забезпечення її роботи в цей період.

14.2.18 Забороняється приймати в експлуатацію кабельні споруди енергопідприємств без ущільнення проходу кабельних ліній через будівельні конструкції, без протипожежних перегородок, самозакривних дверей, дієздатних дренажних пристроїв, а також без автоматичних установок пожежогасіння й інших протипожежних заходів, передбачених проектом, за діючими нормами й правилами.

14.2.19 Кабельні короби різних типів повинні закриватися швидкознімними кришками, а запірні пристрої повинні відчинятися без використання ключів та інших пристосувань.

14.2.20 Пил від твердого палива, що осів на кабельних трасах і в коробах (особливо в котельних і на трактах паливоподачі), слід прибирати за затвердженим графіком, але не менше одного разу в квартал, залежно від здатності пилу до самозапалювання.

14.2.21 При проведенні реконструкції чи ремонту не рекомендується застосовувати кабелі із горючою поліетиленовою ізоляцією. При укладанні нових кабелів необхідно дотримуватися характеристик щодо непоширення горіння або вогнестійкості відповідно до діючого затвердженого переліку на ці кабелі.

14.2.22 Металеві оболонки кабелів і металеві поверхні, якими вони прокладаються, мають бути захищені негорючими антикорозійними покриттями.

14.2.23 У приміщеннях пристроїв підживлення маслонаповнених кабелів забороняється зберігати горючі та інші матеріали, що не належать до даної установки.

14.2.24 Кабельні канали й подвійні підлоги в розподільних пристроях та інших приміщеннях слід перекривати негорючими плитами, що знімаються. У приміщеннях автоматизованих систем управління трансформаторних підстанцій, щитів управління й інших приміщеннях з паркетними підлогами дерев'яні щити мають бути знизу захищені азбестом та оббиті жерстю чи іншим вогнезахисним матеріалом. Знімні негорючі плити й цілі щити повинні мати засоби для швидкого їх піднімання вручну.

14.2.25 У період реконструкції та ремонту забороняється прокладання через кабельні споруди будь-яких транзитних комунікацій і шинопроводів, а також використання металевих лотків із суцільним дном та коробів.

14.2.26 Прокладання силових кабелів у конструкціях, каналах і лотках треба передбачати тільки однорядно, а контрольних кабелів - пошарово або пучками (відповідно до вимог ПУЕ) з максимальним розміром у діаметрі не більше 100 мм або в окремих чарунках спеціальних кабельних конструкцій розміром 100х100 мм.

14.2.27 Не допускається виконання пучків кабелів діаметром більше 100 мм. При проходженні пучків кабелів через перегородки, стіни й перекриття для ущільнення кабелів їх треба розкладати, як правило, в один шар, відокремлюючи один ряд від іншого негорючими матеріалами завтовшки не менше 20 мм.

14.2.28 Не дозволяється експлуатація кабелів з пошкодженою або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості, ізоляцією.

14.2.29 Не дозволяється залишати під напругою кабелі з неізольованими струмопровідними жилами.

14.2.30 Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито у конструкціях на ізоляторах, трасах, в лотках та ін., до місць відкритого зберігання горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.

14.3 Приміщення акумуляторних батарей

14.3.1 На дверях приміщень акумуляторних батарей повинні бути відповідні написи, а також необхідні знаки безпеки.

14.3.2 При заміні чи в час ремонту нагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів, вентиляції та електропроводки в основних і допоміжних приміщеннях слід ураховувати вимоги до їх монтажу, установки й експлуатації у вибухонебезпечних зонах відповідно до ПУЕ.

14.3.3 У приміщеннях акумуляторних батарей слід регулярно перевіряти стан припливно-витяжної вентиляції, яка має блокуватись з зарядним пристроєм і забезпечувати нормальний режим роботи.

14.3.4 Підлоги й стелажі для влаштування стаціонарних акумуляторів виконуються відповідно до вимог ПУЕ і технічних умов.

14.3.5 При реконструкції акумуляторної батареї її приміщення може опалюватись калориферним пристроєм, що розміщується поза цим приміщенням, з використанням пристрою проти занесення іскри через вентиляційні канали.

Трубопроводи парового або водяного опалення акумуляторних приміщень слід з'єднувати зварюванням.

Забороняється використання фланцевих з'єднань і установлення вентилів.

14.3.6 Ремонт та зберігання кислотних і лужних акумуляторів треба здійснювати у різних приміщеннях.

14.3.7 В акумуляторному приміщенні забрання повітро-газового середовища для вентиляції необхідно виконувати як з верхньої, так і з нижньої його частини.

Якщо стеля має конструкції чи схил, що виступають, слід передбачити витяжку повітря відповідно з кожного відсіку або найвищої частини стелі.

14.3.8 За природне освітлення приміщень акумуляторних батарей скло вікон має бути матовим або покритим білою фарбою, стійкою до агресивного середовища.

14.3.9 Робота з використанням відкритого вогню у приміщеннях акумуляторних батарей повинна виконуватись тільки після припинення зарядки батареї та за умови ретельного провітрювання й аналізу повітряного середовища.

14.3.10 Забороняється безпосередньо в приміщеннях акумуляторних батарей палити, зберігати кислоти й луги в кількості, що перевищує однозмінну потребу, залишати спецодяг, горючі матеріали й сторонні предмети.

15. РЕМОНТ І РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБЛАДНАННЯ

15.1 Пожежна безпека при організації ремонту й реконструкції технологічного обладнання

15.1.1 Установлений протипожежний режим на енергетичному підприємстві є обов'язковим для персоналу підрядних, ремонтних, будівельно-монтажних і налагоджувальних організацій і повинен суворо виконуватися.

15.1.2 Заходи й контроль за пожежною безпекою на ремонтних і будівельних площадках, а також при монтажних і налагоджувальних роботах визначаються керівництвом енергетичного підприємства (цеху) разом з організацією, яка проводить ці роботи. Площадки повинні бути огороджені й на них встановлені необхідні знаки безпеки.

15.1.3 При ремонтних роботах для обмивки і обезжирювання деталей технологічного обладнання, обмоток генераторів та електродвигунів застосовуються пожежобезпечні мийні засоби.

У виняткових випадках, при неможливості з технічних причин використовувати пожежобезпечні мийні засоби дозволяється застосовувати горючі рідини (бензин, розчинник та ін.) у кількостях, потрібних для разового використання, але не більше 1 л. При цьому необхідно застосовувати тільки закриту тару з матеріалу, що не б'ється.

15.1.4 При проведенні ремонтних робіт необхідно вжити такі заходи:

забезпечити вільні проходи та проїзди, шляхи евакуації, а також проходи до засобів пожежогасіння;

зварювальні й інші вогневі роботи проводити тільки на обладнанні, яке не можна винести на постійний зварювальний пост;

пролите масло й інші горючі речовини слід негайно прибирати;

промаслене ганчір'я для обтирання необхідно зберігати в закритому металевому ящику, а після закінчення роботи треба винести (вивезти) з приміщення для утилізації.

15.1.5 На трактах паливоподачі (приводних і натяжних станціях, в галереях конвеєрів, вузлах пересипання палива, дробильних установках, бункерних галереях, бункерах сирого вугілля і пилу та ін.) до початку ремонтних робіт слід прибрати просипане вугілля, вугільний пил, інші горючі предмети.

15.1.6 Вулканізаційні роботи на конвеєрних стрічках повинні проводитися на виділених дільницях завдовжки не менше 10 м уздовж конвеєрів з установкою на цих дільницях переносних негорючих щитів для огородження розташованого поруч обладнання. До початку робіт будівельні конструкції та обладнання повинні бути очищені від палива й пилу.

15.1.7 Розчинники і клей для склеювання конвеєрних стрічок використовуються у такій кількості, яка необхідна для проведення разових робіт. Забороняється використовувати скляну тару для зберігання розчинників.

15.1.8 До початку ремонтних робіт на млинах, млинових і дуттьових вентиляторах і їхніх двигунах необхідно прибрати пролите масло і вугільний пил з підлоги та обладнання.

15.1.9 Під час ремонту обладнання деталі й матеріали слід розміщувати на ремонтних площадках, щоб не захаращувати основні проходи й проїзди транспорту всередині приміщень і під'їзди до них.

15.1.10 На котлах зводять інвентарні риштування, а дерев'яний настил просочують антипіренами. До початку розпалювання котлів усі риштування повинні бути розібрані й прибрані.

15.1.11 При регенерації масла на стаціонарно установлених або пересувних центрифугах повинен бути організований постійний нагляд чергового персоналу за їх роботою і температурою масла, яка повинна підвищуватися в межах, указаних у технічних умовах. Розлите в процесі очистки масло необхідно, не зволікаючи, прибрати.

Установку слід негайно відключати при появі протікання масла або наявності інших неполадок, які можуть призвести до пожежі чи її зруйнування. Місце проведення робіт при роботах на пересувній центрифузі має бути забезпечене первинними засобами пожежогасіння, якщо в радіусі 20 м відсутній постійний пост.

15.1.12 Злив масла з трансформаторів і реакторів (або їх заповнення) на ремонтному майданчику в трансформаторній майстерні, на спеціальному або монтажному майданчику в головному корпусі електростанцій повинен здійснюватися шляхом підключення переносних шлангів до централізованого розведення маслопроводів маслогосподарства. З цією метою використовуються спеціальні баки.

15.1.13 При сушінні трансформатора (реактора) методом індукційного підігріву з додатковим обігрівом дна бака необхідно:

для утеплення бака застосовувати тільки азбестове полотно або інші негорючі матеріали;

нагрівальні печі для встановлення під баком трансформатора (реактора) повинні бути тільки закритого типу і встановлювати їх треба лише на негорючій основі;

шланги для циркуляції масла використовувати тільки маслостійкі, забезпечити міцне з'єднання циркуляційних шлангів для попередження протікання масла;

якщо в радіусі 20 м відсутній постійний пост із засобами пожежогасіння, то місце проведення робіт слід забезпечити первинними засобами пожежогасіння;

на весь період проведення робіт установити чергування персоналу, попередньо проінструктованого щодо заходів, які необхідно вживати в час виникнення пожежі.

15.2 Вимоги пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт. Загальні положення

15.2.1. До вогневих робіт належать всі види електрозварювальних, газозварювальних (газорізальних), бензогазорізальних і паяльних робіт, розігрівання (варіння) бітумів та смол, а також інші роботи з використанням відкритого вогню або нагріву деталей до температури займання матеріалів і конструкцій.

15.2.2 На кожному енергетичному підприємстві наказом повинен бути встановлений порядок підготовки й проведення всіх вогневих робіт у цехах, приміщеннях і на території об'єкта.

15.2.3 Місця проведення вогневих робіт поділяються на:

постійні, що організуються у спеціально обладнаних з цією метою цехах, майстернях чи на території об'єкта (майданчиках);

тимчасові, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в приміщеннях, на обладнанні при ремонтах або аварійно відновлюваних роботах, спорудах та на території об'єкта, якщо нема можливості винести деталі чи конструкції на постійні місця проведення вогневих робіт.

15.2.4 Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі:

відключення обладнання;

очищення робочого місця від горючих матеріалів;

захист горючих конструкцій та обладнання;

забезпечення первинними засобами пожежогасіння.

Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце проведення тимчасових вогневих робіт, указуються в наряді-допуску.

Якщо поблизу розміщується пожежний кран, то до місця проведення робіт необхідно прокласти рукав зі стволом.

15.2.5 До проведення зварювальних та інших вогневих робіт допускаються особи, яким виповнилося 18 років і які пройшли навчання та перевірку знань в навчальних закладах або на підприємствах, установах за спеціальними програмами та мають посвідчення з відміткою на право виконання вогневих робіт.

15.3 Проведення вогневих робіт у постійних місцях

15.3.1 Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказом по підприємству, а після обладнання їх приймаються комісією з участю представника пожежної охорони і з оформленням відповідного акта. Акт складається на всі постійні місця або окремо на кожне. Акт приймання затверджується керівником підприємства.

15.3.2 Вогневі роботи на постійних місцях проводяться без оформлення наряду-допуску.

15.3.3 Обладнання постійних місць для проведення вогневих робіт повинно відповідати таким вимогам:

якщо місце для проведення вогневих робіт виділено не в окремому приміщенні, а в цеху чи іншому приміщенні, то воно повинно бути відгороджене негорючими щитами заввишки не менше 1,8 метра;

наявність витяжної вентиляції;

наявність металевої шафи або стелажа для інструменту;

ввідний щиток електроживлення, електрозварювальний трансформатор, рампи, пристрої для встановлення газових балонів добової потреби та інші пристрої повинні бути у справному стані;

наявність контуру заземлення;

добова потреба горючих рідин, необхідних для виконання паяльних робіт, повинна зберігатися в ємності, яка не б'ється, і в металевій шафі;

пожежні щити комплектуються двома або більше пінними чи вуглекислотними і одним порошковим вогнегасниками, азбестовим полотном, кошмою, ємністю з водою або ящиком з піском;

не дозволяється розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях.

15.3.4 У постійних місцях проведення вогневих робіт мають бути в наявності:

перелік видів дозволених вогневих робіт (затверджений керівником підприємства);

інструкція з пожежної безпеки;

необхідні плакати з технології проведення вогневих робіт.

15.3.5 У постійних місцях проведення вогневих робіт, де є не більше 10 зварювальних постів, для кожного з них має бути по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони необхідно огородити щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до майстерні. Балони повинні розміщуватися на відстані 1 м від опалювальних приладів і 5 м - від відкритого вогню.

15.3.6 Якщо у постійних місцях проведення вогневих робіт є більше ніж 10 постів (зварювальних, різальних), їх необхідно забезпечити централізованим електро- та газопостачанням.

15.3.7 Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних ламп тиск повинен бути повністю знижений.

Після закінчення робіт уся апаратура й устаткування мають бути відключені й прибрані.

15.3.8 Не допускається постійне зберігання балонів з газом у місцях проведення вогневих робіт. Балони повинні бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла. Запасні й пусті балони повинні зберігатися в негорючих провітрюваних прибудовах або під спеціальним навісом.

15.3.9 Балони з киснем і ацетиленом для подання газу у зварювальну майстерню повинні встановлюватися в окремих, ізольованих один від одного місцях. Стіна цих приміщень з боку зварювальної майстерні повинна бути протипожежною.

15.3.10 Для запобігання розлітанню іскор кожний пост необхідно відокремити постійними або переносними огорожами з негорючих матеріалів.

15.3.11 Забороняється спільне розташування в приміщеннях балонів з киснем, горючих газів, карбіду кальцію, фарб, масел і жирів.

15.3.12 При встановленні у зварювальній майстерні автоматичних зварювальних установок проходи з усіх сторін повинні бути не менше 2 м.

15.4 Проведення вогневих робіт у тимчасових місцях

15.4.1 Відповідальність щодо забезпечення заходів пожежної безпеки при виконанні тимчасових вогневих робіт покладається на керівників структурних підрозділів, у приміщеннях або на території яких проводяться ці роботи.

15.4.2 Усі тимчасові вогневі роботи (крім аварійних) повинні проводитися з оформленням наряду-допуску на виконання вогневих робіт встановленої в галузі форми (додаток 8), в якому мають бути передбачені необхідні заходи пожежної безпеки.

Наряд-допуск видається керівником підприємства (його заступником, головним інженером) або керівником структурного підрозділу підприємства, де проводяться тимчасові вогневі роботи (склад, цех, лабораторія, майстерня тощо).

Проведення робіт та їх продовження повинні узгоджуватися з пожежною охороною об'єкта (ДПД) або фахівцем з пожежної безпеки підприємства, а у разі їх відсутності - зі службою охорони праці.

Перевірка впорядкування робочого місця до пожежобезпечного стану здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку, за місцем проведення тимчасових вогневих робіт.

Допускається використовувати форму наряду-допуску додатка 1 до пункту 4.8.2 ДНАОП 1.1.10-1.02-01 при узгодженні з місцевими органами Держпожнагляду.

При аваріях тимчасові вогневі роботи виконуються під наглядом відповідальної особи. При цьому повинні бути виконані протипожежні заходи, які унеможливлюють виникнення пожежі.

15.4.3 При виконанні тимчасових вогневих робіт на пожежонебезпечному обладнанні (мазутні ємності, газопроводи і газорозподільні пункти, маслопроводи і маслогосподарство паротурбінних установок, генераторів і синхронних компенсаторів, бункери з паливом) і у вибухопожежонебезпечних місцях (якщо ці роботи неможливо виконувати у постійних місцях) наряд-допуск має право видавати тільки головний інженер енергетичного підприємства або особа, яка виконує його обов'язки. Наряд-допуск обов'язково погоджується з об'єктовою пожежною охороною (при наявності), а у разі відсутності - з ДПД або СПБ.

15.4.4 На інші тимчасові вогневі роботи наряд-допуск видають особи, які мають право видачі нарядів.

15.4.5 Перед виконанням вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях (місцях), в ємностях, колодязях та інших небезпечних спорудах необхідно посилити природну або штучну вентиляцію за допомогою відкривання додаткових вікон, люків і інших отворів або встановлення дуттєвих вентиляторів; необхідно також взяти аналіз повітря на загазованість за допомогою газоаналізатора. Під час виконання вогневих робіт слід вести досконалий контроль за станом повітряного середовища.

15.4.6 Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, повинно бути приведене в пожежоневибухобезпечний стан до початку цих робіт (видалення пожежовибухонебезпечних речовин та відкладень, відключення діючої комунікації, зниження тиску, спорожнення, промивання, прошпарення та ін.).

15.4.7 Якщо вогневі роботи передбачається проводити на висоті, то місце проведення цих робіт повинне бути огороджене й очищене від горючих матеріалів у радіусі, вказаному у таблиці 1.

Таблиця 1

Висота точки зварювання
над рівнем підлоги чи
прилеглої території, м
0-2
2
3
4
6
8
10
По-
над
10
Мінімальний радіус
зони, м
5
8
9
10
11
12
13
14

15.4.8 Розміщені в межах указаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення та обладнання, виконані з горючих матеріалів, необхідно захистити від попадання на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими засобами, в разі потреби - полити водою.

15.4.9 З метою унеможливлення випадків попадання розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами. Двері до суміжних приміщень повинні бути зачинені.

15.4.10 Електрозварювальні та газорізальні роботи, що проводяться в місцях проходу (проїзду) людей, слід обов'язково огородити щитами заввишки не менше 1,8 м з негорючого матеріалу.

15.4.11 Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, усунути можливі причини виникнення пожежі, при потребі місце полити водою, а черговий персонал має забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж 2-х годин після закінчення.

Якщо вогневі роботи проводились на трактах паливоподачі, в кабельних спорудах, на складах з горючими матеріалами та в інших пожежовибухонебезпечних місцях, нагляд за місцем проведення вогневих робіт після їх закінчення збільшується до 3-х годин.

15.5 Електрозварювальні роботи

15.5.1 Установка для ручного зварювання має бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та захисним пристроєм у первинному ланцюзі.

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення.

15.5.2 З'єднання зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів з наступним ізолюванням їх за допомогою гумового шланга. Підключення електропроводів до електротримача зварювального виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтовими з'єднаннями.

Забороняється використовувати оголені або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні запобіжники.

15.5.3 Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають використовуватись механічно міцні шлангові кабелі.

15.5.4 Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менше 1 м.

15.5.5 Зворотним провідником, який з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за правилами нагрівання проходження струму.

З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

15.5.6 Використання в якості зворотного провідника внутрішніх залізничних шляхів, мереж заземлення чи занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування забороняється.

15.5.7 При проведенні електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід.

15.5.8 Конструкція електротримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів. Держак електротримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу.

15.5.9 Електроди, які використовуються під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

При заміні електродів їхні залишки (недогарки) необхідно класти у спеціальний металевий ящик.

15.5.10 Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного зварювального обладнання, у зварювальних установках необхідно заземлювати затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

15.5.11 Над переносними і пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, слід спорудити навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

15.5.12 Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата (трансформатора, щіток, контактів вторинного кола та ін.) не повинна перевищувати 75 град.С.

15.5.13 Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче 0,5 МОм.

15.6 Газозварювальні (газорізальні) роботи. Різання металів з використанням ГР

15.6.1 Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.

Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розташовувати на відстані не ближче 10 метрів від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрівальних предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше 5 м від балонів з киснем та горючими газами.

У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички /плакати/ з написами "Стороннім вхід заборонено", "Вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем".

15.6.2 Закріплення газопідвідних шлангів, що приєднуються до ніпелів апаратури, пальників, різаків та редукторів, повинно бути надійним. З цією метою треба використовувати спеціальні хомути.

Дозволяється замість хомутів закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м'яким в'язальним дротом.

На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але не закріплятися.

15.6.3 Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів,слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.

Відкриті мулові ями необхідно огороджувати, а закриті ями повинні мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.

Паління і використання джерел відкритого вогню в радіусі 10 м від місць зберігання мулу забороняється, на що мають вказувати відповідні написи чи заборонні знаки.

15.6.4 У місцях зберігання і розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняється паління, використання відкритого вогню та використання інструменту, який під час роботи утворює іскри.

15.6.5 Балони з газом під час їхнього зберігання, транспортування та експлуатації повинні бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла.

Балони, що встановлюються у приміщеннях, розташовуються від приладів опалення та печей не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м.

Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, мастил, жирів забороняється.

15.6.6 До місця зварювальних робіт балони з газом доставляються на спеціальних візках, ношах, санчатах.

До порожніх балонів з-під кисню і горючих газів вимоги при транспортуванні такі самі, як і до наповнених.

15.6.7 Під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та шматтям;

переносити балони на плечах та руках;

зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;

працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;

завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в горловину апарата за допомогою залізних предметів, а також працювати на карбідному пилові;

здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках, з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на виконання робіт);

перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;

переносити генератор при наявності в газозбірнику ацетилену;

форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;

використовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.

15.6.8 Під час роботи на бензогасорізах робоче місце організовується як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та правильність зберігання пального, дотримання режиму різання.

15.6.9 Зберігання запасу пального на місці проведення бензогасорізальних робіт дозволяється у кількості не більше змінної потреби. Пальне необхідно зберігати у справній, негорючій, спеціальній тарі, що не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше 10 м від місця проведення вогневих робіт.

15.6.10 Бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, не випробувані (щорічно) водою на тиск 1 МПа, які мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються.

15.6.11 Перед початком робіт необхідно пильно перевіряти справність усієї арматури бензогасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках.

15.6.12 Бачок з пальним повинен бути на відстані не ближче 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і від робочого місця різальника. При цьому бачок слід розмістити так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.

15.6.13 При бензогасорізальних роботах забороняється:

проводити різання, якщо тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;

перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати його вертикально, головкою вгору;

затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;

використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака і навпаки;

використовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;

заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;

розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР та ГР;

перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.

15.7 Робота з паяльними лампами

15.7.1 Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.

15.7.2 Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не менше 1 разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не менше 1 разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.

15.7.3 Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску.

15.7.4 Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених з цією метою місцях.

15.7.5 Щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:

застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;

підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий, вказаний у паспорті;

заповнювати лампу пальним більше ніж 3/4 об'єму бачка;

відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;

ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.

15.8 Розігрівання (варіння) бітумів та смол

15.8.1 Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно здійснювати у спеціальних котлах, котрі мають бути справними і забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.

Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх об'єму. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.

15.8.2 Щоб уникнути виливання мастики в топку та її загорання, котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.

Топки котлів після закінчення роботи необхідно погасити й залити водою.

15.8.3 Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід обносити валом або бортиком з негорючого матеріалу не менше 0,3 м заввишки.

15.8.4 Місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємністю 0,5 куб.м , лопатою та не менше ніж двома вогнегасниками.

15.8.5 Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів на відстані не менше 20 м від працюючих котлів.

Шафи слід замикати.

15.8.6 При розміщенні бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.

15.8.7 Котли допускаються встановлювати групами, але не більше трьох.

Відстань між групами котлів - не менше 9 м.

15.8.8 Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщатися на спеціально відведених майданчиках на відстані:

від будівель та споруд IV, IVа , V ступеня вогнестійкості - не менше ніж 30 м;

від будівель та споруд III, IIIа, IIIб ступеня вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

від будівель та споруд I та II ступеня вогнестійкості - не менше ніж 10 м.

15.8.9 Категорично забороняється розміщувати бітумні котли на горючих покрівлях будинків та споруд.

15.8.10 Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється використовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.

15.8.11 Постачання горючої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:

у спеціальних металевих бочках, що мають форму конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у разі падіння бачка;

насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції; на горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг, у місці з'єднання шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр завдовжки 0,4-0,5 м (з брезенту або інших щільних матеріалів).

Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинно бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.

15.8.12 Не дозволяється:

залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);

продовжувати топити котли з бітумами (смолами) при появі витікання.

У цьому разі необхідно негайно припинити опалення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.

15.9 Фарбувальні роботи

15.9.1 До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини, тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

15.9.2 При використанні імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що додаються на виконання робіт.

Не дозволяється використовувати речовини та матеріали, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.

15.9.3 Установки й пристосування для фарбування повинні бути справними і забезпечувати необхідну герметичність обладнання при нормальному тиску і режимі роботи.

15.9.4 Наливання лаків і фарб виконується за допомогою засобів малої механізації. Розлиті фарбувальні матеріали необхідно негайно прибрати.

Ємності з лакофарбувальними матеріалами повинні мати об'єм, що забезпечує змінну потребу. Пусту тару з-під лакофарбувальних матеріалів необхідно прибирати в міру її звільнення та після закінчення зміни.

15.9.5 Фарбувальні роботи, які передбачено проводити у всьому приміщенні, слід починати з найвіддаленішої від основного евакуаційного виходу дільниці.

15.9.6 Забороняється починати фарбувальні роботи, якщо в зоні ближче 20 м виконуються ремонтні роботи з застосуванням відкритого вогню. При потребі проведення фарбування слід вимагати припинення вогненебезпечних робіт.

15.9.7 Необхідно забезпечити вентиляцію зони фарбування або обмежити об'єм разових фарбувальних робіт за зміну, аби санітарні норми повітряного середовища були витримані.

15.9.8 Забороняється проводити фарбувальні роботи, якщо відсутні чи несправні засоби пожежогасіння.

Забороняється фарбування технологічного обладнання під час його гідравлічного випробування, у тому числі в зоні випробування трубопроводів цього обладнання.

15.9.9 При ручному фарбуванні внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) з протилежних боків: один для витяжки, другий для усмоктування свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку люка для витяжки повітря.

15.9.10 Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень одразу ж після закінчення робіт з ґрунтування чи фарбування ГР не дозволяється, про що повинні сповіщати попереджувальні написи (плакати). На відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) має бути дозвіл керівника робіт.

15.9.11 Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготування суміші, нанесення її на вироби), які виділяють вибухонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт повинна визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунками. У цих приміщеннях не слід виконувати роботи, пов'язані з використанням вогню, або ті, що викликають іскроутворення. Не допускається перебування осіб, які не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт.

15.9.12 Внутрішні поверхні стін приміщень для постійних фарбувальних робіт повинні бути облицьовані негорючим матеріалом заввишки не менше 2 м для легкого очищення від забруднень.

Такі приміщення мають бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів з фарбувальних камер, ванн занурення, постів ручного фарбування сушильних камер тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, якщо відключені системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.

15.9.13 Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць фарбувального та сушильного обладнання слід використовувати у вибухобезпечному виконанні.

15.9.14 Фарбувальні та сушильні камери, а також дільниці безкамерного фарбування на ґратах необхідно обладнати автоматичними установками пожежогасіння.

15.10 Будівельно-монтажні роботи

15.10.1 Відповідальними за пожежну безпеку об'єктів, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються, та будівельних майданчиків за своєчасне виконання протипожежних заходів та забезпечення засобами пожежогасіння, організацію пожежної охорони та роботу добровільних протипожежних формувань є керівник робіт від генпідрядної будівельної організації (або особа, яка його заміщає).

Відповідальними за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, наявність та справне утримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів є (призначені наказом) керівники робіт на цих ділянках.

15.10.2 При виконанні робіт субпідрядними організаціями відповідальними за дотримання і виконання заходів пожежної безпеки є керівники робіт цих організацій та керівники окремих дільниць.

Відповідальними за пожежну безпеку побутових, допоміжних та підсобних приміщень є посадові особи, яким підпорядковані вказані приміщення.

15.10.3 Відповідальними за повноту та якість розроблення вимог пожежної безпеки в проектах організації будівництва та виконання робіт є автори-розробники.

15.10.4 При реконструкції, розширенні, технічному переоснащенні та капітальному ремонті об'єктів (приміщень, дільниць тощо) без зупинки технологічного процесу, а також у разі введення в експлуатацію об'єктів чергами відповідальними за забезпечення заходів щодо пожежної безпеки, крім осіб, указаних у пунктах 15.10.1, 15.10.2, є також керівники об'єктів, на території або у приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи.

15.10.5 Реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюються іноземними фірмами, повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам.

15.10.6 Керівники робіт зобов'язані:

організувати вивчення та забезпечити контроль за виконанням на споруджуваних об'єктах цих Правил, а також протипожежних заходів, проектів організації та виконання робіт працівниками, зайнятими на будівництві;

забезпечити проведення з працівниками на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;

установити на об'єктах, що споруджуються, режим паління, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;

організувати ознайомлення працюючих на будівництві з пожежонебезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовуються на цих роботах;

згідно з існуючим порядком своєчасно організувати на будівництві пожежну охорону, здійснювати заходи щодо забезпечення об'єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв'язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;

утримувати в справному стані і постійній готовності засоби пожежогасіння, сигналізації та зв'язку;

не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо відсутні протипожежне водопостачання, дороги, під'їзди та зв'язок;

призначати осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, справність інженерних протипожежних систем та установок.

15.10.7 Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, зобов'язані:

забезпечити дотримання на підпорядкованих їм ділянках встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;

знати пожежну небезпеку своєї ділянки;

своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектами й цими Правилами;

забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, теплогенеруючих установок, електромереж та електроустановок, уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;

уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;

забезпечити справне утримання та постійну готовність засобів пожежогасіння, навчити працівників правилам застосування вказаних засобів;

щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, відключення електромережі та обладнання, не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній та нічний час.

15.10.8 Розміщення виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд на території будівництва повинно відповідати затвердженому у встановленому порядку будгенплану.

Не дозволяється розміщення споруд на території будівництва з відхиленням від чинних норм, правил та затвердженого генплану.

15.10.9 На кожній тимчасовій будівлі та споруді необхідно вивішувати таблички, на яких зазначено її призначення, інвентарний номер, прізвище особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан.

15.10.10 До всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування має бути забезпечений вільний під'їзд. Улаштування під'їздів та доріг до будівель, що зводяться, необхідно завершити до початку основних будівельних робіт.

15.10.11 Площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будівлі з горючих і важкогорючих матеріалів мають бути очищені від сухої трави, кори та трісок.

15.10.12 Горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, опилки та ін.) необхідно щодня прибирати з місць виконання робіт та територій будівництва у спеціально відведені місця.

15.10.13 У разі реконструкції, розширення, технічного переоснащення, капітального ремонту та введення об'єктів у експлуатацію чергами частина, що будується (ремонтується), повинна бути відділена від діючої протипожежними перегородками І типу та перекриттям 3-го типу. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.

У разі неможливості виконати цей захід власник об'єкта спільно з будівельно-монтажною організацією повинен розробити відповідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, які мають бути погоджені з органами державного пожежного нагляду.

15.10.14 Для евакуації людей з висотних споруд (димових труб, баштових градирень, гребель, силосних споруд та ін.) необхідно влаштовувати не менше двох сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.

15.10.15 Виконання робіт всередині будівель і споруд із використанням горючих речовин і матеріалів одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання тощо), не дозволяється.

15.10.16 При виконанні покрівельних робіт з площею покриття 1 тис.кв.м і більше із використанням горючого чи важкогорючого утеплювача на покрівлі з метою пожежогасіння слід передбачати влаштування тимчасового протипожежного водогону. Відстань між пожежними кранами слід приймати, виходячи з умови подавання в будь-яку точку не менше двох струменів води з витратою 5 л/с кожна.

Усі роботи на покрівлі, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, мають проводитися до початку використання горючих та важкогорючих матеріалів.

15.10.17 Якщо на покрівлі використовуються агрегати для наплавлення рулонних матеріалів, заправку паливом цих агрегатів необхідно здійснювати у спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками та ящиками з піском. Зберігання палива для заправлення агрегатів, а також порожньої тари з-під палива на покрівлі не дозволяється.

15.10.18 Для опалення мобільних (інвентарних) будівель повинні використовуватися парові та водогрійні калорифери, а також ТЕН (теплоелектронагрівники) заводського виготовлення, а для опалення невеликих приміщень (кіоски), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЕ-I, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.

15.10.19 Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.

15.10.20 Сушіння одягу та взуття повинно проводитися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, будівлях чи спорудах з центральним водяним опаленням або із використанням водяних калориферів.

Улаштування сушарень у тамбурах та інших приміщеннях, розташованих біля виходів із будівель, не дозволяється.

15.10.21 Не дозволяється використання для сушіння та обігрівання приміщень саморобних нагрівальних приладів, жаровень, мангалів, електроприладів з відкритими електронагрівними елементами.

15.10.22 Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика треба встановлювати, як правило, на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огороджувальних конструкціях.

15.10.23 Внутрішній протипожежний водогін та автоматичні системи пожежогасіння, передбачені проектом, необхідно монтувати одночасно із зведенням об'єкта. Протипожежний водогін повинен вводитися в дію до початку опоряджувальних робіт, а автоматичні системи пожежогасіння й сигналізації - до моменту пусконалагоджувальних робіт (у кабельних спорудах - до укладення кабелів).

15.10.24 Пожежне депо, передбачене проектом, повинно зводитись у першу чергу будівництва. Використання будівлі депо під інші потреби забороняється.

16. ПРОТИПОЖЕЖНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ. ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

16.1 Протипожежне водопостачання

16.1.1 Енергетичні об'єкти повинні бути забезпечені необхідною кількістю води для пожежогасіння. Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі. Мережі підземного протипожежного водогону на електростанціях та підстанціях слід передбачати стійкими до корозії (напірні пластмасові та ін.).

16.1.2 До протипожежного водопостачання належать водойми (ставки, річки, озера, басейни, канали, градирні, резервуари), насосні станції, мережа трубопроводів на території об'єкта з гідрантами (зовнішній протипожежний водогін), а також мережа трубопроводів у будинках, спорудах з пожежними кранами (внутрішній протипожежний водогін).

16.1.3 Перевірка справності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, разом з пожежними частинами не менше двох разів на рік (навесні й восени) з випробуванням на тиск та витрату води, оформленням акта з записом у журнал контролю стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства (додаток 9). Випробування водогону повинно проводитись також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

16.1.4 До пожежних гідрантів, водойм повинні бути під'їзди з твердим покриттям. При наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12х12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Під'їзди повинні бути оснащені покажчиками.

16.1.5 При неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачити приймальні (мокрі)колодязі, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.

16.1.6 Витрачений під час гасіння пожежі запас води з резервуарів має бути відновлений у найкоротший термін, але не пізніше як за 24 години. Пожежні резервуари повинні бути захищені від замерзання води.

На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм із встановленням на них запірної арматури.

16.1.7 Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду й снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір.

16.1.8 Пожежні крани на внутрішніх протипожежних водогонах слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо; їх розміщення не повинне заважати евакуації людей.

Кількість вводів у будівлю, витрати води визначаються згідно з вимогами будівельних норм.

16.1.9 У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідно засувки або пуску насоса.

З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити усіх працюючих у приміщенні.

16.1.10 У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати номер і їх призначення.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігати сторонні предмети та устаткування.

Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у червоний колір.

16.1.11 Приміщення пожежних насосних станцій повинні мати телефонний зв'язок.

16.1.12 Електропостачання пожежних насосів повинно бути від двох незалежних джерел живлення. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця з переведенням на резервне електропостачання і з реєстрацією наслідків у журналі.

16.1.13 На вхідних дверях або біля входу в приміщення насосної станції слід установити напис-табло "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.

16.1.14 Приміщення пожежної насосної станції слід замикати на замок, а місце зберігання ключів вказати написом на дверях.

16.2 Установки виявлення і гасіння пожеж

16.2.1 Установки пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичні установки пожежогасіння (далі - АУП) повинні бути справними й утримуватись у постійній готовності.

До УПС належать пожежні сповіщувачі, приймальні станції, блоки живлення, з'єднувальні лінії, шлейфи та ін.

До АУП належать джерело водопостачання (піноутворювача або ін.) живильні насоси, трубопроводи (всмоктувальні, подавальні і розподільні), вузли управління, зрошувачі.

Крім перерахованого основного обладнання у схему установок пожежогасіння можуть бути включені бак з водою для заливання живильних насосів, пневмобак для підтримання постійного тиску в мережі установки пожежогасіння, спускні та зворотні клапани, манометри.

Несправності, які впливають на їхню дієздатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачений регламентом термін, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Організація, що здійснює технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт.

Якщо організація веде технічний нагляд за системами пожежної автоматики на власних об'єктах своїми силами, вона повинна мати у своєму складі відповідних кваліфікованих фахівців і матеріально-технічну базу.

16.2.2 На період проведення ремонтних або профілактичних робіт на УПС чи АУП, для яких передбачається їх відключення, адміністрація підприємства зобов'язана вжити заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це пожежну охорону об'єкта (ДПД), якщо вона є.

16.2.3 Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління та зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність" , піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.

16.2.4 У приміщенні, де розташовані прилади станції пожежної сигналізації, має бути визначений порядок дій чергового персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП.

Приміщення повинне бути обладнане аварійним, природним та штучним освітленням, телефонним зв'язком та переносним електричним ліхтарем, має бути сухим і добре вентильованим.

16.2.5 Диспетчерські пункти, щити управління, пожежні пости і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та установками пожежогасіння, а також інструкцією з управління установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію або пожежу.

16.2.6 Біля щитів управління установками пожежогасіння повинні бути таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.

В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також надавати схеми обв'язки, на табличках вказувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Такі ж схеми повинні бути і в насосних АУП.

16.2.7 На об'єкті має бути така документація:

проектна документація та виконавчі креслення на установку;

акт приймання і здавання установки в експлуатацію;

паспорти на устаткування та прилади;

інструкція з експлуатації установки;

акти і протоколи ведення монтажних і налагоджувальних робіт;

плани-графіки технологічного обслуговування і ремонту;

журнал обліку технічного обслуговування і ремонту установок пожежогасіння (додаток 7).

16.2.8 Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені:

особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;

оперативний (черговий) персонал для контролю за справним станом УПС та АУП.

16.3 Засоби пожежогасіння

16.3.1 Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентуються вимогами державних або галузевих стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

На стадії проектування треба визначати потребу об'єктів у пожежній техніці, у тому числі в первинних засобах пожежогасіння.

16.3.2 Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежених формувань, не дозволяється.

16.3.3 Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) повинна утримуватись у пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), температура повітря в яких повинна бути не нижче 10 град.С. Ці приміщення повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи. Пожежна техніка повинна постійно бути у повній готовності.

16.3.4 Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою, справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного оснащення, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.

16.3.5 За кожним пожежним автомобілем, мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для пожежогасіння технікою, слід закріпляти водія (моториста), який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні автомобілі та мотопомпи повинні бути визначені бойові обслуги.

Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, належить організувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).

На об'єкті повинен бути відпрацьований порядок направлення і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі й на поруч розташовані об'єкти житлового сектору. Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній техніці, зобов'язане щоденно інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ державної пожежної охорони.

16.3.6 Перед уведенням в експлуатацію (установленням на бойове чергування) пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи необхідно піддавати випробуванням на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за участю представників пожежної охорони.

16.3.7 Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп та причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).

Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна необхідно робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.

16.3.8 Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, пожежними відрами, лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку за нормами (додаток 10).

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішними пожежними кранами.

16.3.9 Для позначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно зі стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями.

16.3.10 Для розташування первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємства, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах розміщуються ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть використовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір та мати перелік всіх засобів пожежогасіння.

16.3.11 На пожежних щитах необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".

Пожежні щити, які встановлені на території, повинні бути опломбовані й мати захист вогнегасників від попадання прямих сонячних променів.

За пожежними щитами слід вести нагляд на предмет дотримання інвентарю, який розміщується на ньому, у справному стані, укомплектованому згідно з описом, своєчасним фарбуванням і заміною після використання вогнегасників.

16.3.12 Вогнегасники слід установлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей.

16.3.13 Переносні вогнегасники повинні:

навішуватися на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;

установлюватися в пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

16.3.14 Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

16.3.15 Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до НАПБ 05.026-2000 та паспортів заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.

16.3.16 Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бірки та маркувальні написи на корпусі;

червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами.

16.3.17 Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (при температурі 20+-2 град.С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

16.3.18 Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.

16.3.19 Вогнегасники, відправлені з об'єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

16.3.20 Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах слід надати інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.

16.3.21 Пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну складку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново, змінюючи подовжню складинку.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.

16.3.22 Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.

16.3.23 На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам стандартів.

16.3.24 Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

16.3.25 Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

17. ПОРЯДОК ДІЙ У ВИПАДКУ ПОЖЕЖІ

17.1 Загальні вимоги

17.1.1 При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті перша особа, яка виявила загорання, зобов'язана негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, начальника зміни станції (диспетчера або чергового підстанції), старшого зміни і приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.

У свою чергу начальник зміни станції (диспетчер або черговий підстанції) про виникнення пожежі повинен негайно повідомити пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей), а також керівництво енергетичного об'єкта. У разі потреби - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

17.1.2 Старший зміни особисто або за допомогою чергового персоналу зобов'язаний визначити місце осередку вогнища пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу діючому енергообладнанню, яке опинилося в зоні пожежі.

17.1.3 Після визначення місця осередку вогнища пожежі старший зміни зобов'язаний:

особисто або за допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення автоматичної установки пожежогасіння (при її наявності);

ужити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і пожежних підрозділів при гасіння пожежі. У випадку загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, витіснення водню з генератора, зняття напруги з електроустановок, злив масла з маслобака турбогенератора та ін.);

приступити до гасіння пожежі силами й засобами енергетичного об'єкта;

виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і водоймищ;

при потребі - вжити заходів для охолодження водою металевих ферм і колон будівлі від пожежних кранів або стаціонарно встановлених лафетних стволів з дотриманням техніки безпеки.

17.1.4 Вимкнення або перемикання приєднань у зоні пожежі може проводитись за оперативною карткою начальником зміни станції (диспетчером або черговим підстанції) або оперативно-виїзною бригадою (далі - ОВБ) з наступним повідомленням вищого оперативного керівництва (диспетчера) після закінчення операції вимкнення.

17.1.5 До прибуття першого пожежного підрозділу керівником гасіння пожежі (далі - КГП) є старший зміни енергетичного об'єкта (начальник зміни станції, начальник зміни цеху, черговий диспетчер) або керівник об'єкта. КГП зобов'язаний у першу чергу вивести з місця пожежі всіх сторонніх осіб і забезпечити виконання вимог безпеки щодо запобігання ураженню електричним струмом, іншому роду небезпеки осіб, які перебувають поблизу місця пожежі.

17.1.6 Старший начальник пожежної охорони, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний негайно зв'язатися зі старшим зміни енергетичного об'єкта, отримати від нього дані про обставини пожежі й письмовий допуск на проведення гасіння пожежі (додаток 11).

17.1.7 Пожежні підрозділи приступають до гасіння пожежі на електроустановках після інструктажу старшим з присутніх технічних працівників або оперативно-виїзної бригади.

17.1.8 Для керівництва гасінням пожежі відповідно до НАПБ 05.027-2000 організовується оперативний штаб пожежогасіння. У склад штабу повинен входити старший з присутніх інженерно-технічних працівників об'єкта або оперативно-виїзної бригади, який повинен мати на правому рукаві червону розпізнавальну пов'язку з нанесеним знаком електричної напруги.

17.1.9 Під час гасіння пожежі робота пожежних підрозділів (розміщення сил і засобів пожежогасіння, зміна позицій, перехід від одних засобів пожежогасіння до інших тощо) проводиться з урахуванням вказівок старшої особи з присутніх інженерно-технічних працівників енергетичного об'єкта або оперативно-виїзної бригади. У свою чергу старший з присутніх інженерно-технічних працівників або оперативно-виїзної бригади погоджує з КГП свою роботу і розпорядження, а також інформує під час гасіння пожежі про зміни в стані роботи електроустановок та іншого обладнання.

17.1.10 Гасіння пожежі ручними засобами в надзвичайно задимлених приміщеннях енергетичних об'єктів (видимість менше 5 і 10 м при діаметрі сприску відповідно 13 і 19 мм (див. табл. 2)) з проникненням у них без зняття напруги з електроустановок і кабельних ліній не допускається.

Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими водяними струменями без зняття напруги з електроустановок ствол повинен бути заземлений, а ствольник працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і перебувати на відстані, не меншій передбаченої в наведеній нижче таблиці 2.

Таблиця 2

Номінальна напруга,
кВ
Мінімально допустима відстань від насадки
ствола до електроустановок і кабелів
(у метрах), які загорілися, і сусідніх,
що не загорілися, при діаметрі сприску
13 мм
19 мм
До 1 включно
3,5
4,0
Понад 1 до 10 включно
4,5
8,0

Застосування морської і сильно забрудненої води не допускається.

17.1.11 Гасіння пожежі в приміщеннях електроустановок, які перебувають під напругою до 10 кВ, усіма видами піни за допомогою ручних засобів забороняється, оскільки піна і розчин піноутворювання мають підвищену електропровідність у порівнянні з розпиленою водою.

При потребі гасіння пожежі повітряно-механічною піною з об'ємним заповненням приміщення (тунелю) піною проводиться попереднє закріплення піногенераторів, їх заземлення, а також заземлення насосів пожежних машин. Водій пожежної машини повинен працювати в діелектричних рукавицях і взутті.

17.1.12 Пристрої для заземлення пожежних стволів, піногенераторів і насосів пожежних машин виготовляються в необхідній кількості енергетичними об'єктами із гнучкого мідного голого проводу перерізом не менше 16 кв.мм. У всіх випадках довжина проводу не обмежується і визначається з необхідності допущення вільного маневрування особи, що працює пожежним стволом.

Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами енергетичних об'єктів разом з представниками гарнізону пожежної охорони і позначаються знаком заземлення.

17.1.13 Необхідна кількість заземлень, діелектричного взуття, діелектричних рукавиць і місця їх зберігання визначаються керівниками енергетичних об'єктів, виходячи з розрахунку подання вогнегасних засобів на електроустановки, які перебувають під напругою.

17.1.14 Забороняється користуватися вказаними заземлювальними пристроями, діелектричним взуттям і рукавицями, крім випадків пожежі або проведення сумісних з пожежними підрозділами тренувань (навчань) на об'єкті.

17.1.15 Особовому складу пожежних підрозділів категорично забороняється виконувати будь-які вимкнення та інші операції з електротехнічним обладнанням на електростанції і підстанції.

Заходити в розподільні пристрої та інші приміщення електричних пристроїв з метою гасіння пожежі особовий склад пожежних підрозділів має право тільки після отримання допуску та інструктажу персоналу, який обслуговує даний пристрій.

17.1.16 При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті без постійного чергового персоналу гасіння пожежі пожежними підрозділами до прибуття виїзної бригади або чергового може проводитись самостійно тільки за попередньо розробленим і погодженим оперативним планом (карточкою). Разом з тим повинні бути вжиті негайні заходи для виклику експлуатаційного персоналу (оперативно-виїзної бригади).

17.2 Гасіння пожежі в кабельних спорудах

17.2.1 При наявності в кабельних спорудах автоматичної установки пожежогасіння перевіряється її ввімкнення й ефективність роботи. Якщо вона не ввімкнулась автоматично, то приводиться в дію дистанційним (ручним) управлінням. Перед пуском її в дію необхідно впевнитись, чи персонал не був допущений для виконання ремонтних робіт у зазначеному приміщенні.

17.2.2 При гасінні пожежі на відкритих кабельних трасах слід застосовувати розпилену воду від пожежних стволів.

17.2.3 Для проходу в кабельні споруди (тунелі, поверхи, шахти) і подання від пересувних засобів пожежогасіння розпиленої води, повітряно-механічної піни, крім основних входів (дверних отворів), потрібно використовувати наявні люки.

17.2.4 З метою попередження розширення пожежі необхідно вживати заходів для створення водяних завіс або введення піногенераторів через люки для затоплення об'єму кабельного приміщення повітряно-механічною піною від пересувної пожежної техніки.

При поданні піни в кабельні приміщення через дверні отвори піногенератори закріплюються у верхній частині дверної коробки або поблизу неї.

17.3 Гасіння пожежі на генераторах і синхронних компенсаторах

17.3.1 При загоранні обмоток генераторів або синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням машина повинна бути аварійно зупинена персоналом, вимкнена з мережі і введена в дію стаціонарна установка водяного пожежогасіння.

Забороняється застосування пінних і хімічних вогнегасників для гасіння пожежі всередині генераторів або синхронних компенсаторів.

17.3.2 При загораннях (вибухах) водню біля підшипників та в інших місцях генераторів і синхронних компенсаторів з водневим охолодженням необхідно аварійно зупинити турбогенератор (синхронний компенсатор) і вимкнути з мережі. Від централізованої системи подати в корпус вуглекислий газ (азот) для витіснення водню. Одночасно приступити до гасіння водню за допомогою вуглекислотних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.

17.3.3 Для гасіння розлитого масла внаслідок порушень ущільнень підшипників, фланцевих з'єднань маслосистеми і горіння кабельних трас біля турбогенераторів потрібно застосувати розпилену воду від пожежних кранів і пересувних засобів (пожежних машин), дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.

17.3.4 При виникненні пожежі біля турбогенераторів ужити негайних заходів для охолодження металевих ферм перекриття машинного залу за допомогою водяних струменів від пожежних кранів або лафетних стволів.

17.3.5 При пожежі на маслосистемі турбогенератора теплової або атомної електростанції з небезпекою її поширення на маслобак ужити заходів для зливання масла в аварійну ємність або ввімкнути стаціонарну установку зрошення маслобака (при її наявності).

17.4 Гасіння пожежі на трансформаторах і маслонаповнених реакторах

17.4.1 При аварії на трансформаторі (реакторі) з виникненням пожежі він повинен бути вимкнений з мережі з усіх сторін і заземлений.

Після зняття напруги гасіння пожежі потрібно проводити будь-якими засобами пожежогасіння (розпиленою водою, повітряно-механічною піною, вогнегасниками).

17.4.2 При наявності на трансформаторі (реакторі) стаціонарної установки пожежогасіння, її необхідно ввімкнути дистанційно (вручну), якщо не ввімкнулась автоматично.

17.4.3 При внутрішньому пошкодженні трансформатора (реактора) з викидом масла через вихлопну трубу або через нижній роз'єм (зріз болтів і деформація фланця) і виникненні пожежі всередині трансформатора (реактора) потрібно вводити засоби гасіння пожежі всередину трансформатора (реактора) через верхні люки і через деформований роз'єм.

17.4.4 При виникненні пожежі на трансформаторі (реакторі) зливати масло з трансформатора (реактора) забороняється, оскільки це може призвести до пошкодження внутрішніх обмоток і ускладнення подальшого гасіння.

17.4.5 При пожежі на трансформаторі, встановленому в закритому приміщенні (камері), і ЗРП слід ужити заходів щодо попередження поширення пожежі через отвори, канали, вентиляційну систему тощо. При гасінні пожежі треба застосовувати ті ж засоби гасіння пожежі, що й для трансформаторів зовнішньої установки.

17.4.6 Під час розвиненої пожежі на трансформаторі необхідно захищати водяними струменями від дії високої температури металеві опори, портали, сусідні трансформатори та інше обладнання, при цьому в зоні водяних струменів з ближнього обладнання і розподільних пристроїв треба зняти високу напругу й вони повинні бути заземлені.

Директор Департаменту
електроенергетики

Ю.І.Улітіч

Додаток 1

до пункту 5.5 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ОСНОВНІ ВИМОГИ

до документації з пожежної безпеки

1 На кожному енергетичному підприємстві має бути розроблена така документація з пожежної безпеки:

загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки на підприємстві;

інструкція з пожежної безпеки в цехах, майстернях, складах, лабораторіях тощо;

інструкція з обслуговування установок пожежогасіння;

інструкція з обслуговування пожежної сигналізації;

план пожежогасіння підприємств і підстанцій напругою 500 кВ і вище;

картки пожежогасіння;

плани та графіки проведення протипожежних тренувань, навчання і перевірки знань персоналу, технічного нагляду за системами пожежного захисту, а також інша документація відповідно до вимог ПТЕ.

2 Інструкції пожежної безпеки та інші документи, що розробляються на енергетичних підприємствах, мають обґрунтовуватись вимогами діючих правил та інструкцій і бути у відповідних структурних підрозділах.

Один примірник загальнооб'єктової інструкції про заходи з пожежної безпеки і оперативний план пожежогасіння повинні бути на головному (центральному) щиті управління підприємства.

3 Згідно з вимогами ПТЕ для кожного підрозділу (цеху) і виробничої служби головним інженером підприємства затверджується перелік необхідних інструкцій і технологічних схем.

4 Загальнооб'єктова інструкція затверджується керівником підприємства за згодою з пожежною охороною об'єкта (при її наявності на підприємстві).

Інструкція повинна мати такі основні вимоги до:

утримання території, у тому числі доріг, вододжерел, під'їзду до будівель та споруд;

утримання будівель, приміщень та споруд;

протипожежного режиму і обов'язків усіх працюючих на підприємстві та до умов їх виконання;

організації і допуску до виконання разових або тимчасових робіт підрядними та сторонніми організаціями;

утримання вододжерел, засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації і зв'язку, а також порядку виклику пожежної охорони та інших організаційних питань;

відповідальності за стан пожежної безпеки.

5 Інструкції про заходи з пожежної безпеки у цехах, майстернях, складах та інших приміщеннях і спорудах розробляються керівниками цих підрозділів, узгоджуються з пожежною охороною і затверджуються головним технічним керівником.

Ці інструкції повинні мати такі конкретні вимоги пожежної безпеки:

спеціальні протипожежні заходи для технологічних процесів виробництва, невиконання яких може призвести до пожежі;

заходи пожежної безпеки на технологічних установках, апаратах і агрегатах при підготовці їх до пуску в експлуатацію або після ремонту;

порядок та норми зберігання пожежонебезпечних речовин і матеріалів у цеху, майстерні, лабораторії, складі та ін.;

режим застосування апаратів з відкритим вогнем та організація спеціально обладнаних ділянок для проведення постійних вогненебезпечних робіт (електрозварювання, газорізання тощо);

порядок збору, зберігання і видалення із приміщень горючих матеріалів, утримання побутових приміщень, зберігання спецодягу та ін.;

порядок утримання наявних засобів пожежогасіння і розподіл обов'язків за їхнім технічним наглядом;

дії персоналу при виникненні пожежі, спосіб виклику пожежної охорони та членів ДПД, а також інші заходи;

порядок зупинки технологічного обладнання, відключення вентиляції, основні правила застосування засобів пожежогасіння, порядок евакуації персоналу і матеріальних цінностей, а також горючих матеріалів, здатних викликати вибух або поширення пожежі, порядок огляду і приведення приміщень у пожежобезпечний стан.

6 Інструкції з експлуатації систем водопостачання, установок виявлення і гасіння пожеж повинні розроблятись на підставі типових відомчих інструкцій, а також проектної документації і паспортних даних на установлене обладнання. Інструкції повинні регламентувати:

розмежування зон відповідальності за технічне обслуговування установок пожежного захисту і водопостачання між відповідними підрозділами підприємства;

порядок технічного нагляду за технологічним обладнанням і його ремонт, нагляд за системами автоматики і управління з урахуванням вимог безпеки праці;

вимоги до ведення технічної документації;

вимоги до навчання персоналу, а також відповідальність за обслуговування установок пожежного захисту і водопостачання.

У ці інструкції можна також вносити інші вимоги, виходячи із місцевих умов експлуатації.

Інструкції затверджуються головним технічним керівником підприємства і переглядаються в строки, установлені ПТЕ.

7 В інструкції з експлуатації обладнання, будівель і споруд, систем управління, захисту, телемеханіки, зв'язку та комплексу технічних засобів АСУ необхідно включати окремим розділом конкретні вимоги пожежної безпеки при виникненні пожежі.

Директор Департаменту
електроенергетики

Ю.І.Улітіч

Додаток 2

до пунктів 6.3, 6.7 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ

інструктажів з питань пожежної безпеки

N
з/п
Да-
та
Вид
інструктажу
(вступний,
первинний,
повторний,
позаплано-
вий), назва
та номер
інструкції,
з якої
отримано
інструктаж
Прізви-
ще, ім'я
та по
батькові
особи,
яку
інструк-
тують
Професія
(посада)
особи, яку
інструкту-
ють (для
вступного
інструкта-
жу наймену-
вання
підрозділу,
куди
направляє-
ться особа)
Прізви-
ще,
ініці-
али,
посада
особи,
яка
інструк-
тує
Підписи
При-
міт-
ки
осо-
би,
яку
інс-
тру-
кту-
ють
осо-
би,
яка
інс-
тру-
ктує
1
2
3
4
5
6
7
8
9









Додаток 3

до пункту 6.8 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

(довідковий)

РЕКОМЕНДОВАНА ПРОГРАМА

проведення занять з пожежно-технічного мінімуму

N
з/п
Тема
Відведений
час, год
1
Заходи пожежної безпеки на об'єкті
4-5
2
Пожежно-профілактична робота на
енергетичному підприємстві, у цеху та на
робочому місці
4
3
Установки виявлення і гасіння пожежі.
Первинні засоби пожежогасіння
4
4
Сповіщення про пожежу та виклик пожежної
допомоги
1
5
Дії персоналу під час пожежі на
енергетичному підприємстві
2
Всього:
15-16

Тема 1 (4-5 годин) Стисла характеристика виробництва об'єкта і пожежна небезпека технологічного процесу, установок і споруд. Пожежна небезпека палива, яке застосовується на підприємстві: вугілля, торф, сланець, мазут та інші види рідкого палива, природного газу.

Основні причини пожеж: порушення технології виробництва, несправність обладнання і установок, порушення протипожежного режиму, правил пожежної безпеки під час проведення зварювальних та інших вогневих робіт, несправність електроустановок, порушення правил користування електронагрівальними приладами та ін.

Дії персоналу при виявленні порушень протипожежних правил і технології виробництва.

Вимоги щодо утримання території, протипожежних розривів, джерел водопостачання.

Загальнооб'єктні і цехові інструкції, положення та накази з питань пожежної безпеки.

Місцезнаходження та порядок виклику об'єктної пожежної охорони, а в разі її відсутності - найближчої пожежної частини. Порядок організації, мета та завдання добровільної пожежної дружини.

Тема 2 (4 години ) Пожежно-профілактична робота на енергетичному підприємстві, у цеху та на робочому місці.

Характеристика пожежної небезпеки споруд і установок енергетичного підприємства, будівництва. Дії персоналу при порушенні технології виробництва або правил пожежної безпеки. Протипожежний режим у цеху й на робочому місці. Можливі причини виникнення пожежі. Дії персоналу при пожежі або аварії. Заходи щодо пожежної безпеки при прийманні зміни, в процесі роботи та після її закінчення.

Заходи пожежної безпеки при виконанні ремонтних робіт технологічного обладнання.

Порядок роботи цехового відділення (зміни) ДПД.

Тема 3 (4 години ) Установки виявлення і гасіння пожежі. Первинні засоби пожежогасіння.

Типи пожежної сигналізації і установок пожежогасіння, які застосовуються на цьому енергетичному підприємстві, порядок контролю за їх станом і справністю.

Автоматичне, дистанційне і місцеве управління установками пожежогасіння. Первинні засоби пожежогасіння, внутрішні пожежні крани. Вогнегасники: ручні, пересувні, стаціонарні, їх різновидність за вогнегасним засобом (піна, вуглекислота, порошок та ін.). Основні типи вогнегасників на об'єкті. Порядок догляду, контролю за їх станом і перезарядженням. Порядок утримання вогнегасників у літніх та зимових умовах.

Порядок застосування первинних засобів пожежогасіння в залежності від місця пожежі, особливо в електроустановках.

Тема 4 (1 година ) Сповіщення про пожежу та виклик пожежної допомоги. Установлений на підприємстві порядок (система) оповіщення людей про пожежу.

Засоби зв'язку, сигналізації, які є на об'єкті та на робочому місці, розміщення найближчих апаратів телефонного зв'язку, сповіщувачів пожежної сигналізації, пристосувань для подання звукових сигналів пожежної тривоги, системи сповіщення та керування евакуацією людей.

Порядок використання цих засобів у випадку виникнення пожежі.

Тема 5 (2 години ) Дії персоналу під час пожежі на енергетичному підприємстві. Дії персоналу об'єкта при виявленні задимлення, пожежі.

Порядок термінового повідомлення про пожежу до пожежної охорони, організація зустрічі пожежних підрозділів.

Відключення при потребі технологічного обладнання і електроустановок. Гасіння пожежі засобами пожежогасіння, порядок включення стаціонарних установок пожежогасіння. Взаємодії персоналу і ДПД енергетичного підприємства з пожежними підрозділами, які прибули на пожежу. Гасіння пожежі на електроустановках без зняття напруги.

Теми, що пропонуються, і кількість годин можуть уточнюватися залежно від особливості об'єкта, наявності засобів протипожежного захисту і засобів пожежогасіння.

Додаткова тема 6 (1-2 години)

Заходи пожежної безпеки в побуті.

Основні причини виникнення пожеж у житлових будинках: необережне поводження з вогнем, використання факелів та паяльних ламп для відігрівання замерзлих труб центрального опалення, водопостачання та каналізації. Несправності та неправильна експлуатація приладів газопостачання, опалення та побутових споживачів електроенергії.

Пожежна небезпека хімічних речовин, предметів побутової хімії та аерозольних препаратів.

Запобігання пожежам від основних причин. Порядок утримання житлових і підсобних приміщень, індивідуальних гаражів.

Виклик пожежної охорони і поведінка громадян у випадку виникнення пожежі.

Тема 6 є додатковою до програми пожежно-технічного мінімуму і вивчається у зв'язку з тим, що основна кількість пожеж із загибеллю людей відбувається в побуті.

Додаток 4

до пункту 8.2.19 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ЖУРНАЛ ОГЛЯДУ

складів, лабораторій та інших приміщень перед їх закриттям після роботи

N
з/п
Назва
складу,
лабораторії,
приміщення
Дата і
час
огляду
Результати
огляду
Прізвище
особи, що
проводила
огляд
Підпис
особи, що
проводила
огляд
Примітка
1
2
3
4
5
6
7







Додаток 5

до пункту 12.1.11 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ТАБЛИЦЯ 1 -

Розподіл речовин та матеріалів під час зберігання

Класифікація за ГОСТ 19433-88
Речовини,
представники
класів,
підкласів,
категорій
Індекси
категорій
речовин, з
якими
дозволяється
сумісне
зберігання
клас
під-
клас
індекс
категорії
назва класу,
підкласу,
категорії
1
2
3
4
5
6
2


Гази стиснені,
зріджені та
розчинені під
тиском


2.1

Незаймисті
(негорючі),
неотруйні гази


211
... без
додаткового
виду небезпеки
Гелій
стиснений,
закис азоту,
азот, аргон,
двоокис
вуглецю
211, 221,
223, 231,
232, 241
212*
... окисники
Аргоно-киснева
суміш, повітря
стиснене,
кисень, суміш
двоокису
вулецю з
киснем
212, 222
2.2

Отруйні гази


221
... без
додаткового
виду небезпеки
Метил
бромистий
211, 221,
223, 231,
232, 241
222*
... окисники
Хлор,
хлортрифто-
ристий,
ангідрид
сірчистий
212, 222
223
...їдкі та
(або)
корозійні
Бор фтористий,
бор хлористий,
водень
хлористий
211, 221,
223, 241
2.3

Займисті
(горючі) гази


231
... без
додаткового
виду небезпеки
Вінілацетилен
інгібірований,
водень
стиснений,
дифторхлоре-
тан, метан,
бутан, пропан
211, 221,
231, 232,
241
232
... їдкі та
(або)
корозійні
Ацетилен
розчинений,
етилен,
бутилен
211, 221,
231, 232,
241
2.4

Отруйні і
займисті гази


241
... без
додаткового
виду небезпеки
Метил
хлористий,
окис етилену,
сірководень,
аміак,
боретан,
диціан,
етиламін, окис
вуглецю
211, 221,
223, 231,
232, 241
3


ЛЗР


3.1

ЛЗР з
температурою
спалаху (tсп)
нижче
-18 град.С


311
... без
додаткового
виду небезпеки
Газолін,
ізолентан,
цикпогексан,
гексан,
пенган,
ізопентан,
петролейний
ефір
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
312*
... отруйні
Бензин
етильований,
сірковуглець,
етилмеркаптан
312, 314,
322, 324,
611, 613,
824
314*
... їдкі та
(або)
корозійні
Тривтилхлор-
силан,
трихлорсилан
312, 314,
611, 613,
824
315
...
слабоотруйні
Детиламін,
ефір етиловий
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
3.2

ЛЗР 3 tсп від
-18 град.С до
+23 град.С


321
... без
додаткового
виду небезпеки
Амілацетат,
ацетон
бутилацетат
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
322*
... отруйні
Ацетонітрил,
бензол,
дихлоретан
312, 314,
322, 324,
611, 613,
824
324*
... їдкі та
(або)
корозійні
Диметилдихлор-
силан,
метилтрихлор-
силан,
етилтрихлор-
силан
312, 314,
322, 324,
611, 613,
824
325
...
слабоотруйні
Самін,
сольвент,
толуол
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
3.3

ЛЗР з tсп від
+23 град.С до
+61 град.С




331
... без
додаткового
виду небезпеки
Бутилметакри-
лат,
бутилбензол,
діатол
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
335
...
слабоотруйні
Дихлоретилен,
дициклопентаді
єнт,
діетилбензол
311, 315,
321, 325,
331, 335,
616
4


Легкозаймисті
тверді
речовини
(далі - ЛЗТ)


4.1

ЛЗТ


411
.. без
додаткового
виду небезпеки
Залізо
карбонільне,
капролактам
колоксилін,
акридин,
камфора,
нафталін,
пірокатехін,
сірка
порошкова та
комкова,
целулоїд,
папір
індикаторний,
фільтри
паперові,
целюлоза,
віскозне
волокно та ін.
411, 413,
431, 432,
616, 617,
618, 811,
831, 821,
836, 912,
915, 916,
921, 923
413
...
слабоотруйні
Фосфор
червоний,
фосфор
п'ятисір-
чистий, фосфор
трисірчистий
411, 413,
431, 432,
616, 617,
618, 811,
831, 821,
836, 912,
915, 916,
921, 923
417*
... що
саморозклада-
ються за t не
більше
50 град.С з
небезпекою
розриву
упаковки
Порофор 4X3-57
417, 611
4.2

Самозаймисті
тверді
речовини


421
... без
додаткового
виду небезпеки
Гідросульфіт
натрію,
нікелевий
каталізатор,
вугілля
деревне,
диметилмагній,
диметилцинк,
діетилмагній,
діетилцинк,
триетилалюмі-
ній, цирконій
металічний,
порошки
алюмінію,
кальцію, цезію
та ін.
421, 616,
617, 811,
821, 831,
836, 912,
915, 916,
921, 923
422*
... отруйні
Фосфор жовтий,
трипропілбор
422, 611
4.3

Речовини, що
виділяють
горючі гази,
коли
взаємодіють з
водою


431
... без
додаткового
виду небезпеки
Алюмінію
карбід,
кальцію
карбід, лужні
та
лужноземельні
метали (калій,
літій, натрій
та ін.),
гідриди калію,
алюмінію,
кальцію,
літію, магнію
411, 413,
616, 617,
618, 811,
821, 831,
836, 912,
915, 916,
921, 923


432
... отруйні
Фосфіди
магнію, калію,
натрію,
кальцію,
цезію;
амальгами
лужних металів
411, 413,
431, 432,
616, 617,
618, 811,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923
436*
... їдкі та
(або)
корозійні
Диметилхлорси-
лан,
метилдихлорси-
лан,
метилхлорсилан
436, 611
5


Окиснювальні
речовини та
органічні
пероксиди


5.1

Окиснювальні
речовини
-

511
... без
додаткового
виду небезпеки
Гуанідин
азотнокислий,
амоній
азотнокислий,
залізо
азотнокисле та
інші солі
азотистої
кислоти, солі
азотистої
кислоти, солі
марганцевої
перменганатної
кислоти, солі
хлорної
кислоти,
пероксиди
металів
511, 513,
616, 617,
811, 821,
831, 836,
915, 916,
921, 923


512*
... отруйні
Барій
бромнуватокис-
лий, хромовий
ангідрид, мідь
двохромовокис-
ла
512, 611,
816
513
...
слабоотруйні
Двоокис
марганцю,
двоокис свинцю
511, 513,
616, 617,
811, 821,
831, 836,
915, 916,
921, 923
5.2

Органічні
пероксиди


523*
...
вибухо-
небезпечні
Гідропероксид
кумолу
523, 524
524*
... без
додаткового
виду небезпеки
Пероксид
бензоїлу
флегматизова-
ний, пероксид
дикумолу
523, 524,
526, 611
526*
..
легкозаймисті
Пероксид
дітретбутилу
524, 526,
611
6


Отруйні
речовини
(далі - ОР)


6.1

ОР


611*
... леткі без
додаткового
виду небезпеки
Алкілфенол,
амноанізол,
амнотолуоли
312, 314,
322, 324,
417, 422,
436, 512,
524, 526,
611, 613,
816, 824


613*
...леткі,
легкозаймисті
з tсп від
+23 град.С до
+61 град.С
N, N - димети-
ланілін,
пестициди на
основі
триазинів
рідкі
312, 314,
322, 324,
611, 613,
816, 824
616
... нелеткі,
без
додаткового
виду небезпеки
Берилій
металічний та
його сполуки,
окис барію та
сполуки барію,
окис кадмію та
сполуки
кадмію, миш'як
та його
сполуки, ртуть
та її сполуки,
свинець та
його сполуки
311, 325,
411, 431,
513, 618,
831, 915,
315, 331,
413, 432,
616, 811,
836, 916,
321, 335,
421, 511,
617, 821,
912, 921,
923
617
... нелеткі,
їдкі та (або)
корозійні
Антрацен,
гідрат окису
барію
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923


618
нелеткі,
легкозаймисті,
тверді
Пестициди, що
містять
миш'як, мідь,
олово
411, 413,
431, 432,
616, 617,
618, 811,
821, 831,
836, 912,
915, 916,
921, 923
8


Їдкі та (або)
корозійні
речовини


8.1

Їдкі та (або)
корозійні
речовини, що
мають кислотні
властивості


811
... без
додаткового
виду небезпеки
Азотна кислота
та її суміші,
сірчана
кислота та її
суміші, соляна
кислота,
електроліт
кислотний,
ортофосфорна
кислота та ін.
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923


816*
... отруйні
Амоній
фтористий
кислий, водень
фтористий,
кислота
бромистовод-
нева
512, 611,
613, 816,
824
8.2

Їдкі та (або)
корозійні
речовини, що
мають основні
властивості


821
... без
додаткового
виду небезпеки
Аміак водний,
вапно
негашене, окис
калію, окис
натрію
гідроокис
калію,
гідроокис
натрію та ін.
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923
824*
...
легкозаймисті
з tсп від
+23 град.С до
+61 град.С
Етилендіамін,
цикпогексила-
мін, гідразіну
гідрат
312, 314,
322, 324,
611, 613,
816, 824
8.3

Різні їдкі
(або)
корозійні
речовини


831
... без
додаткового
виду небезпеки
Бром та
розчини брому,
йод
кристалічний,
гіпохлорит
натрію та інші
солі хлорну-
ватистої
кислоти,
залізо хлорне,
алюміній
бромистий,
алюмінієвока-
лієвий галун,
амоній
роданистий,
бісульфат
натрію та ін.
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923


836
... отруйні *
Бензоїл
хлористий, йод
однохлористий,
сурма
п'ятихлориста
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923
9


Інші
небезпечні
речовини


9.1

Речовини, що
не віднесені
до класів 1-8


911
... в
аерозольній
упаковці

911
912
...горючі
речовини з
t ст від
+61 град.С
до +90 град.С
Альдол,
бутиролактон,
бензиловий
спирт,
бензил-
бензолат,
бензилацетат,
гліцерин,
диметилфталат,
діоктиолфта-
лат,
адипінова,
валеріанова,
каприлова,
масляна
кислоти,
кислотні та
основні
барвники,
масло
парафінове,
масло
касторове,
пропандіол,
триетаноламін
та ін.
411, 413,
421, 431,
432, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
915, 916,
921, 923


915
...
малонебезпеч-
ні, отруйні
Купорос
залізний,
амоній
хлористий
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923
916
...слабкі їдкі
та (або)
корозійні
Окис міді,
мідь бромиста,
мідь хлориста
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923

9.2

Речовини, що
стають
небезпечними
при зберіганні
навалом


921
... що
виділяють
горючі гази
при контакті з
водою
Метилкарбіо-
нол, метол,
метилсаліцилат
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923
923
... їдкі та
(або)
корозійні
Амоній
бромистий,
амоній
фосфорнокис-
лий, залізо
сірчанокисле,
калій
оцтовокислий,
натрій
оцтовокислий,
натрій
бромистий,
калій
йодистий,
калій
хлористий,
калій та
натрій
вуглекислі та
ін.
411, 413,
421, 431,
432, 511,
513, 616,
617, 618,
811, 821,
831, 836,
912, 915,
916, 921,
923

Додаток 6

до пункту 12.1.29 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ПЕРЕЛІК

будівель, приміщень і споруд підприємств, що підлягають обладнанню установками протипожежної автоматики

Таблиця 1

N
з/п
Найменування будівель,
приміщень і споруд
Категорія
будівлі,
приміщен-
ня (за
ОНТП
24-86)
Автома-
тичне
пожежо-
гасіння
(АПГ)
Автома-
тична
пожежна
сигналі-
зація
(АПС)
1
2
3
4
5
1 Енергетичні підприємства
1.1
Трансформатори і реактор
напругою 500 кВ і вище
незалежно від потужності,
трансформатори напругою
220-330 кВ з одиничною
потужністю 200 МВа і більше

+
-
1.2
Трансформатори напругою 110 кВ
і вище потужністю 63 МВа і
більше, встановлені в камерах
закритих підстанцій глибокого
введення і в закритих
розподільних установках (ЗРУ)
електростанцій і підстанцій
В
+
+
1.3
Трансформатори напругою 110 кВ
і вище з одиничною потужністю
63 МВа і більше, встановлені
біля будівлі
гідроелектростанції

+
-
1.4
Кабельні споруди (кабельні
тунелі, закриті галереї,
поверхи, прохідні кабельні
шахти) теплових електростанцій
незалежно від потужності
гідроелектростанцій потужністю
100 МВт і вище, підстанцій
напругою 500 кВ і вище, а
також закритих підстанцій
глибокого введення напругою
110 кВ і вище
В
+
+
1.5
Кабельні споруди
електростанцій, підстанцій
(кабельні тунелі, закриті
галереї, поверхи, прохідні
кабельні шахти), в яких
передбачений повний захист
кабелів вогнезахисним
покриттям
В
-
+
1.6
Кабельні споруди (кабельні
тунелі, закриті галереї,
поверхи і прохідні кабельні
шахти):



1.6.1
очисних споруд, розміщених на
промисловій площадці теплової
електростанції
В
-
+
1.6.2
гідроелектростанцій потужністю
від 20 до 100 МВт
В
-
+
1.6.3
підстанцій напругою від 220 до
500 кВ
В
-
+
1.6.4
районних котелень
В
-
+
1.6.5
пускових і пікових котелень на
площадці електростанції
В
-
+
1.6.6
окремих гідротехнічних споруд
(бетонні і земляні греблі,
рибопідйомники,
водоприймальники, віддалені
від будівель ГЕС) з кількістю
кабелів більше 20 шт.
В
-
+
1.6.7
міських електричних мереж
об'ємом більше 50 куб.м
В
-
+
1.6.8
внутрішньоцехових комбінованих
тунелей об'ємом більше
100 куб.м
В
+
+
1.6.9
внутрішньоцехових комбінованих
тунелей об'ємом від 20 до
100 куб.м
В
-
+
1.7
Підпідлогові простори залів
для електронно-обчислювальних
машин систем централізованого
контролю і управління
технологічним процесом
електростанцій, а також
підстанцій напругою 500 кВ і
вище
В
+
-
1.8
Зали електронно-обчислювальних
машин, систем централізованого
контролю і управління
технологічним процесом, у яких
нема постійного персоналу,
електростанцій, а також
підстанцій напругою 500 кВ і
вище
В
-
+
1.9
Закриті склади ЛЗР, ГР і
приміщення із установками
регенерації масел
А, Б, В


1.9.1
площею 500 кв.м і більше

+
+
1.9.2
площею до 500 кв.м

-
+
1.10
Приміщення
маслопідживлювальних
улаштувань для
маслонаповнення кабелів
електростанцій і підстанцій
В
-
+
1.11
Приміщення мазутних насосів,
насосів дизельного пального,
маслоапаратних на теплових
електростанціях і районних
котелень
В
-
+
1.12
Електроремонтні майстерні для
перемотування електродвигунів
В
-
+
1.13
Закриті трансформаторні
майстерні
В
-
+
1.14
Приміщення масляних
водоохолоджувачів силових
трансформаторів на
електростанціях
В
-
+
1.15
Закриті розподільні пристрої і
приміщення для встановлення
трансформаторів на
електростанціях та підстанціях
1, 2 групи (пункт 3.1.1
НАПБ 05.032-2000)
В
-
+
1.16
Приміщення лабораторій,
ремонтних майстерень, закритих
складів і комор, а також інших
приміщень, пов'язаних зі
зберіганням та ремонтом
горючого обладнання і
матеріалів
В
-
+
1.17
Приміщення тракту паливоподачі
і закритих складів твердого
палива
В
+
+
1.18
Машзали електростанцій
В
+
+
2 Підприємства будіндустрії і ремонту обладнання
2.1
Приміщення цехів фарбувальних,
просочування і лакування
деталей, фарбоприготувальних,
лакоприготувальних, у яких
використовуються ЛЗР і ГР, та
цехових насосних для
перекачування лакофарбувальних
матеріалів
А, Б
+
+
2.2
Приміщення деревообробних і
тарних цехів (дільниць):
В


2.2.1
при площі підлоги 1500 кв.м і
більше

+
+
2.2.2
при площі підлоги до 1500 кв.м

-
+
2.3
Електроремонтні цехи:
ізоляційно-просочувальні,
заливання маслом і
випробування високовольтної
апаратури та трансформаторів:
В


2.3.1
при площі підлоги 500 кв.м і
більше

+
+
2.3.2
при площі підлоги до 500 кв.м

-
+
2.4
Приміщення розпакування й
упакування горючих матеріалів
і обладнання:
В


2.4.1
при площі підлоги 1500 кв.м і
більше

+
+
2.4.2
при площі підлоги до 1500 кв.м

-
+
2.5
Приміщення консервування і
розконсервовування деталей,
вузлів і готових виробів з
використанням горючих речовин:
Б, В


2.5.1
при площі підлоги 500 кв.м і
більше

+
+
2.5.2
при площі підлоги до 500 кв.м

-
+
2.6
Насосні для перекачування
горючих рідин:
Б, В


2.6.1
при площі підлоги 500 кв.м і
більше

+
+
2.6.2
при площі підлоги до 500 кв.м

-
+
2.7
Приміщення внутрішньоцехових
складів зберігання дерев'яних
моделей:
В


2.7.1
при площі підлоги 1000 кв.м і
більше

+
+
2.7.2
при площі підлоги до 1000 кв.м

-
+
2.8
Приміщення гумування і
вулканізації:
А


2.8.1
при площі підлоги 500 кв.м і
більше

+
+
2.8.2
при площі підлоги до 500 кв.м

-
+

Додаток 7

до пункту 12.1.29, 16.2.7

Правил пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ЖУРНАЛ ОБЛІКУ

технічного обслуговування й ремонту установок пожежної автоматики і сигналізації

     Тип установки _______________________________________________ 
     Дата монтажу установки ______________________________________ 
     Об'єкт, що підлягає захисту _________________________________ 

Дата
Вид
технічного
обслугову-
вання
Технічний
стан
установки
Посада,
прізвище й
підпис особи,
що проводила
технічне
обслуговування
і ремонт
Підпис особи,
відповідальної
за
експлуатацію
установки
1
2
3
4
5





Додаток 8

до пункту 15.4.2 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

НАРЯД-ДОПУСК

на виконання вогневих робіт

 Виданий: ________________________________________________________ 
           (посада або кваліфікація старшого виконавця, виконавця 
 _________________________________________________________________ 
                   робіт, прізвище та ініціали) 
 На виконання робіт: _____________________________________________ 
                        (указати конкретно, які вогневі роботи 
 _________________________________________________________________ 
              виконуватимуться, їх характер і зміст) 
 Місце проведення робіт: _________________________________________ 
                             (ділянка або установка, апарат, 
 _________________________________________________________________ 
                   приміщення, територія тощо) 
 Час проведення робіт: початок ___________________________________ 
                                          (час, дата) 
 закінчення ______________________________________________________ 
                              (час, дата) 
 Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки робіт: 
 _________________________________________________________________ 
   (заходи, які необхідно виконувати під час підготовки об'єкта 
 _________________________________________________________________ 
        до виконання робіт, їх проведення і після закінчення) 
 Особа, відповідальна за  пожежну  безпеку  за  місцем  проведення 
 робіт: __________________________________________________________ 
              (посада, прізвище та ініціали, підпис, дата) 
 Наряд видано: ___________________________________________________ 
                  (посада, прізвище та ініціали, підпис особи, 
 _________________________________________________________________ 
                     яка видала наряд-допуск) 
                                    "___" ______________ 200_ року 
 Проведення робіт узгоджено: _____________________________________ 
                              (дата, підпис, прізвище та ініціали, 
 _________________________________________________________________ 
 посада (у разі потреби вказуються додаткові заходи, що необхідно 
 _________________________________________________________________ 
        виконати для забезпечення пожежної безпеки робіт) 
 Наряд-допуск продовжено до: _____________________________________ 
                                (дата, час, підпис, прізвище та 
 _________________________________________________________________ 
            ініціали, при потребі - додаткові вимоги) 
 Інструктаж щодо заходів пожежної  безпеки  отримав,  з  переліком 
 протипожежних заходів, що необхідно виконати, ознайомлений: 
 _________________________________________________________________ 
       (підпис, прізвище та ініціали виконавця робіт, дата) 
 Роботи закінчені,  робоче місце упорядковано до  пожежобезпечного 
 стану: __________________________________________________________ 
        (час, дата, підпис, прізвище та ініціали виконавця робіт) 
 Пожежобезпечний стан   місця,   де  проводилися  вогневі  роботи, 
 перевірив: ______________________________________________________ 
             (час, дата, підпис, прізвище та ініціали особи, яка 
 _________________________________________________________________ 
відповідає за пожежну безпеку за місцем проведення робіт) 

Додаток 9

до пункту 16.1.3 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ЖУРНАЛ КОНТРОЛЮ

стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства

Дата
перевір-
ки
Найменування
обладнання
і водяного
джерела, що
перевіряють-
ся
Виявлені
недоліки
Посада,
прізвище
і підпис
особи, що
брала
участь у
перевірці
Заходи
щодо
усунення
недолі-
ків.
Строк
виконання
Посада,
прізвище і
підпис особи,
відповідаль-
ної за
усунення
недоліків
1
2
3
4
5
6






Додаток 10

до пункту 16.3.8 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

НОРМИ

належності первинних засобів пожежогасіння енергетичних підприємств

Таблиця 1

Найменування приміщень,
споруд та установок
енергетичних підприємств і
організацій
Одиниця
вимірюван-
ня
Пінні та
водяні
вогнега-
сники
місткіс-
тю 10 л
Повітря-
нопінні
вогнега-
сники
пересув-
ні
ОВП-100
Вогнега-
сники
вуглеки-
слотні
ОУ-5
Вогне-
гасники
вугле-
кислот-
ні
ОУ-25,
ОУ-80
Порош-
кові
вогне-
гасники
ОП-5,
ОП-5а,
ОП-9
Порош-
кові
вогне-
гасники
ОП-100
Хладонові
вогнегас-
ники
ОХ-2(3)
Ящик з
піском
міст-
кістю
0,5
куб.м
Примітки
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Будівлі та споруди паливоподачі
Приміщення
вагоноперекидачів
Приміщення
2
-
-
-
2
-
-
-

Приміщення привідних
засобів транспортерів
Вузол
пересипки
2
-
-
-
1
-
-
-

Вузли пересипки вугілля,
закритих транспортерних
галерей
Вузол
пересипки
двох тран-
спортерів
2
-
-
-
-
-
-
-
Допускається
заміна
вогнегасни-
ком ОП-5,
ОП-5а, ОП-9
Приміщення дробарок
Виробничий
поверх
2
-
-
-
2*
-
-
-
*Допускаєть-
ся заміна на
ОУ-5
Транспортерні й
надбункерні галереї
100 м
2
-
-
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Мазутні насосні станції
200 кв.м
площі
насосної
2
-
-
-
1
1*
-
1
Не менше
двох на
приміщення.
Допуcкається
заміна
ОП-100 на
ОВП-100
Щит управління
Приміщення
-
-
2
1*
-
-
-
-
*Рекоменду-
ється ОУ-25
Зливна естакада
50 м
довжини
одного
шляху
2
-
-
-
-
-
-
1
Додатково
азбестове
полотно або
кошма
розміром
2х2 м
Котельне відділення
Місцеві щити управління
котла
Щит
управління
-
-
2
-
-
-
-
-

Бункерно-деаераторне
відділення
600 кв.м
(або
окреме
приміщен-
ня)
2
-
-
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Пилоприготувальні млини
Два млини
4
-
-
-
1*
-
-
-
*Допускаєть-
ся заміна на
ОУ-5
Котельне приміщення
Дві
котельні
установки
4
-
1*
-
-
-
-
2
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Машинне відділення
Турбогенератори потужністю
до 100 МВт
Відм. +8 м
2
1*
-
1
-
-
-
1
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-100

Відм. 0 м
4
1*
-
-
2
-
-
2
* Також
Турбогенератори потужністю
100-300 МВт
Відм.
8-12 м
2
-
-
1
2
1*
-
1
*Допускаєть-
ся заміна на
ОВП-100

Відм. 0 м
4
1*
-
-
2
-
-
2
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-100
Турбогенератори потужністю
500 МВт і вище
Відм.
12-15 м
2
-
-
1
2
2*
-
1
*Допускаєть-
ся заміна на
ОВП-100

Відм. 0 м
4
1
-
-
2
-
-
2

Гідрогенератори потужністю
до 100 МВт
Основна
відмітка
обслугову-
вання
-
-
1
-
1
-
-
1

Монтажні майданчики
Приміщення
4
1
-
-
2
-
-
2
Рекомендує-
ться на
пожежних
постах
(щитах)
Технічний поверх
обслуговування
гідрогенераторів
Чотири
агрегати
4
1
2*
1
-
-
-
-
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-5, ОП-5А,
ОП-9
Місцеві щити управління
гідро- і турбогенераторів
Щит
-
-
2*
-
-
-
-
-
Також
Розподільні пристрої
Головні щити управління
Приміщення
щита
управління
-
-
4
1*
-
-
-
-
*Тільки
ОУ-25
Блочні щити управління
Також
-
-
4
1*
-
-
-
-
*Також
Панелі релейного захисту
Приміщення
-
-
4
1*
-
-
-
-
*Також
Кабельні поверхи (підвали)
Також
-
-
2
-
-
-
-
-
Біля входу
в кабельне
приміщення
(можлива
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9)
Коридори управління РПВП,
КРП з масляними вимикачами
Також
-
-
2*
-
-
-
-
-
*Допускаєть-
ся заміна на
на ОП-5,
ОП-5а, ОП-9
Приміщення АСУ, систем
управління технологічним
процесом
Приміщення
-
-
2
1*
-
-
2*
-
*Установлю-
вати ОУ-25;
допускається
установлю-
вання
тільки ОП-5
Синхронні компенсатори
З повітряним і водневим
охолодженням
Агрегат
2
-
-
-
2
-
-
-
Синхронний
компенсатор
у закритих
приміщеннях
обладнується
за аналогією
з
турбогенера-
тором
Трансформатори й масляні реактори
З кількістю масла до 10 т
Трансфор-
матор
2
-
-
-
-
-
-
1

З кількістю масла більше
10 т
Трансфор-
матор або
група
одно-
фазних
трансфор-
маторів
2*
-
-
-
1*
-
-
1
*Допускаєть-
ся
установлення
одного типу
вогнегасни-
ків
Допоміжні приміщення й споруди
Приміщення для регенерації
та очищення масла
800 кв.м
2*
-
-
-
1
-
-
1
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Трансформаторні майстерні
(ремонт і сушіння
трансформаторів)
800 кв.м
4*
-
-
-
2
1
-
1
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Лабораторії
Приміщення
більше
50 м
2
-
1*
-
-
-
-
-
*Допускаєть-
ся заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Пункти зв'язку
600 кв.м
-
-
2*
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОХ-3
Ремонтні майстерні (цехи)
800 кв.м
2
-
-
-
1*
-
-
-
Допускається
заміна на
ОУ-5
Хімічні цехи
800 кв.м
2*
-
-
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Механічні цехи
400 кв.м
4
-
1
-
-
-
-
1

Газозварювальні й
електрозварювальні
майстерні
200 кв.м
1
-
1
-
-
-
-
1

Деревообробні цехи й
майстерні
100 кв.м
1
-
-
1*
-
-
-
1
*Установлю-
вати ОУ-25
Приміщення калориферів і
вентиляторів
На одне
приміщення
1
-
-
-
-
-
-
-

Водопровідні споруди,
насосні станції
Також
1
-
1
-
-
-
-
-

Приміщення обчислювальних
центрів
100 кв.м
-
-
1*
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9;
додатково
азбестове
полотно або
кошма
розміром
2х2 м
Крани баштові, мостові,
козлові, портальні та інші
Кабіна
-
-
1*
-
1*
-
-
-
*Допускаєть-
ся
установлю-
-вання
одного типу
вогнегасни-
ків
Склади
Матеріальні
800 кв.м
2*
-
-
-
-
-
-
-
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Кам'яного вугілля
500 кв.м
2*
-
-
-
-
-
-
-
*Також;
додатково
діжка з
водою
місткістю не
менше
0,2 куб.м
Гаражі
Закриті стоянки
200 кв.м
1
-
-
-
1*
-
-
1
Допускається
заміна на
ОУ-5
Відкриті стоянки
10 машин
2*
-
-
-
-
-
-
1
Допускається
заміна на
ОП-5, ОП-5а,
ОП-9
Автозаправні станції
На 2 колонки
-
3
-
1
-
-
-
-
2
Додатково
азбестове
На 4 колонки
-
4
-
2
-
-
-
-
4
полотно або
кошма
розміром
2х2 м
Адміністративно-службові
приміщення
50 м
коридору
2
-
-
-
-
-
-
-
Не менше
двох на
поверх

Додаток 11

до пункту 17.1.6 Правил

пожежної безпеки

в компаніях,

на підприємствах

та в організаціях

енергетичної галузі України

ДОПУСК

на проведення гасіння пожежі

__________________________________________________________________ 
                         (назва об'єкта) 
     1. Місце  проведення  гасіння пожежі і що дозволяється гасити 
(назва приміщень, відкритого пристрою тощо) 
__________________________________________________________________ 
__________________________________________________________________ 
__________________________________________________________________ 
     2. Електроустановки,  кабелі в зоні пожежі і на підступах  до 
них знеструмлені (перераховуються не знеструмлені електроустановки 
і кабелі,  вказуються місця  їхнього  розташування  і  максимальна 
напруга на них) 
__________________________________________________________________ 
__________________________________________________________________ 
__________________________________________________________________ 
     3. Допуск видав _____________________________________________ 
                                 (посада, прізвище) 
__________________________________________________________________ 
    (підпис)          (час)       (хвил.)        (число, місяць) 

Перед гасінням пожежі на електроустановках під напругою пожежними частинами МНС з охорони міст, а також пожежними підрозділами інших відомств заземлення стволів (піногенераторів, автомашин) перевіряється особами обслуговуючого персоналу енергооб'єкта.

Директор Департаменту
електроенергетики

Ю.І.Улітіч