МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

НАКАЗ

27.06.2012 № 933

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 липня 2012 р.

за № 1227/21539

Про затвердження Правил охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів

Відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України402/2011, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів, що додаються.

2. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Єдині правила безпеки при дрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і огрудкуванні руд та концентратів, затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 09 серпня 1977 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

3.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3.2. У встановленому порядку внести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Міністр
В. Балога
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної служби гірничого
нагляду та промислової безпеки України

О.І. Хохотва

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС України

27.06.2012 № 933

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 липня 2012 р.

за № 1227/21539

ПРАВИЛА

охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів

I. Сфера застосування

1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності та виду діяльності, що займаються проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування на дробильних, дробильно-сортувальних, збагачувальних, агломераційних фабриках та фабриках огрудкування (далі - фабрики).

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці до обслуговуючого персоналу, допуску його до роботи, наявності необхідних інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки та основні вимоги з питань охорони праці до технологічного процесу, виробничих приміщень та майданчиків на відкритому повітрі, вихідних матеріалів та сировини, виробничого обладнання та його розміщення, організації робочих місць, способів зберігання та транспортування вихідних матеріалів, готової продукції, застосування індивідуальних та колективних засобів захисту.

Правила є обов'язковими для всіх суб’єктів господарювання, які використовують найману працю, що пов'язана з проектуванням, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням та експлуатацією устаткування під час виконання процесів дроблення, сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів на дільницях, у відділеннях і цехах фабрик.

1.3. Ці Правила не поширюються на підприємства урановидобувної та уранопереробної промисловості.

II. Визначення термінів

2.1. У цих Правилах терміни вживаються у значеннях, що визначені Законом України "Про охорону праці", державним стандартом "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" (ДСТУ 2293-99), будівельними нормами та правилами "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СниП 2.04.05-91), міждержавним стандартом "Система технічного обслуговування і ремонту техніки" (ГОСТ 18322-78).

2.2. Інші терміни вживаються в таких значеннях:

агломерація - термічний процес окускування дрібних матеріалів (руди, рудних концентратів тощо), які є складовими металургійної шихти, шлаком, їх спікання з метою надання форми та властивостей (хімічного складу, структури), що необхідно для плавлення;

дроблення - процес руйнування кусків твердого матеріалу для зменшення їх розмірів;

сортування (класифікація) - розділення дрібних матеріалів на окремі класи крупності з використанням різниці часток, що розділюються, у розмірах, формі та за іншими характеристиками.

ІІІ. Позначення та скорочення

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - державні будівельні норми;

ДСанПіН - державні санітарні правила і норми;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСТУ - державний стандарт України;

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і апарати;

НАПБ - нормативний акт з пожежної безпеки України;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НРБ - Норми радіаційної безпеки;

ПОР - проект організації робіт;

ПТЕЕС - Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;

ПУЭ - Правила устройства электроустановок;

РСТ УССР - республіканський стандарт;

ССБТ - Система стандартов безопасности труда.

ІV. Загальні вимоги

4.1. Прийняття в експлуатацію збудованих та реконструйованих фабрик і цехів необхідно здійснювати згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

На цих об’єктах повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією роботи, змонтоване і випробуване обладнання, а також створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей.

4.2. Будівлі, споруди, транспортні, енергетичні та інші інженерні комунікації на території фабрик повинні відповідати проектній документації, затвердженій у визначеному порядку, а також Санітарним правилам для підприємств з добування та збагачення рудних, нерудних розсипних корисних копалин, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 28 червня 1985 року № 3905.

Експлуатація об’єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, не дозволяється.

4.3. На фабриках необхідно обстежувати будівлі, споруди та інженерні мережі відповідно до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288z0423-98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 424/2864, Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і спорудz0423-98, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 423/2863, Правил обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на нихz0723-98, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 124, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 листопада 1998 року за № 723/3163.

4.4. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, які впроваджують на фабриках, повинні мати сертифікат відповідності, якщо їх внесено до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за № 466/10746.

4.5. Прийняття в експлуатацію машин, механізмів і устаткування підвищеної небезпеки, впровадження нових технологій повинні здійснюватися відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

4.6. Вносити зміни в конструкцію діючого основного устаткування, технологічні схеми, процеси, а також у їх параметри без погодження з проектною організацією або заводом-виробником, з органами державного нагляду за охороною праці, установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України не дозволяється.

4.7. На фабриках повинно бути організовано розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

4.8. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначаються Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях Україниz1148-03, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368z1147-03, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

Працівники та посадові особи, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, визначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15z0231-05, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-2.01-05), а також роботах, визначених у Переліку робіт, де є потреба у професійному доборіz0018-95, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554, повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, а з пожежної безпеки - відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організаціїz1147-03, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003).

Допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, не дозволяється.

4.9. Роботодавець зобов’язаний організувати проведення попереднього та періодичного медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також щорічного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік працівників, які підлягають медичному огляду, визначається відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

4.10. Не дозволяється застосовувати працю жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяються в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

4.11. Не дозволяється застосовувати працю неповнолітніх на роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяються в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

4.12. Роботодавець зобов’язаний створити на робочих місцях у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У кожному цеху фабрики роботодавець повинен мати затверджені переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт, а також робіт підвищеної небезпеки згідно з НПАОП 0.00-2.01-05.

4.13. Роботи підвищеної небезпеки необхідно проводити за нарядом-допуском визначеної форми. Ці роботи необхідно виконувати бригадою не менше ніж з двох працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах та інших подібних місцях - бригадою не менше ніж з трьох працівників. До місця роботи бригаду повинна супроводжувати посадова особа, відповідальна за виконання робіт підвищеної небезпеки, або відповідальна особа підрядної організації. На місці роботи необхідно вивішувати табличку "Працювати тут!".

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, затверджується роботодавцем.

4.14. Організація робіт підрядної організації повинна відповідати вимогам пункту 8 розділу ІІІ Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 року за № 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08).

4.15. На кожній фабриці та в її цехах повинні бути складені плани ліквідації аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року № 112, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99).

Не дозволяється допуск до роботи працівників і посадових осіб, не ознайомлених з планом ліквідації аварій.

4.16. Роботодавець зобов’язаний забезпечити всіх працівників цехів фабрики спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту та запобіжними пристроями відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничодобувної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 серпня 2008 року № 184, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2008 року за № 832/15523 (далі - НПАОП 0.00-3.10-08).

4.17. Порядок видачі, зберігання, користування спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також догляд за ними повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

4.18. Освітлення цехів та приміщень фабрик, складів реагентів та інших приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Природне і штучне освітлення".

4.19. У приміщенні нарядних, на робочих місцях, біля агрегатів, у небезпечних зонах повинні бути зроблені написи про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи, вивішені знаки безпеки згідно з Технічним регламентом знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

4.20. Для обслуговування запірної, регулювальної арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, розташованих на висоті два та більше метрів від підлоги, повинні бути обладнані спеціальні стаціонарні майданчики. Застосовувати для цього приставні драбини не дозволяється.

Якщо проектом передбачено дистанційне керування зазначеною арматурою, обладнувати стаціонарні майданчики не потрібно.

4.21. Сходи та майданчики повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-52:2008 "Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови".

4.22. Трубопроводи в приміщеннях фабрик необхідно прокладати відкрито. Прокладати трубопроводи для кислот, лугів і реагентів над робочими майданчиками, проходами, робочими місцями не дозволяється.

4.23. Запірну та регулювальну арматуру трубопроводів необхідно встановлювати в доступних і безпечних для обслуговування місцях або обладнувати дистанційним керуванням. Необхідність застосування арматури з дистанційним керуванням або ручним приводом визначається умовами технологічного процесу та забезпеченням безпечності роботи.

V. Вимоги безпеки до устаткування

5.1. Експлуатацію вантажопідіймальних кранів на фабриках гірничо-збагачувальних комбінатів необхідно проводити відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

5.2. Улаштування та експлуатація ліфтів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 937/15628 (НПАОП 0.00-1.02-08).

5.3. Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин і балонів, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам Правил охорони праці в металургійній промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 грудня 2008 року № 289, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року за № 87/16103 (далі - НПАОП 27.0-1.01-08).

5.4. Експлуатацію трубопроводів з рідинами та газами необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08.

5.5. Улаштування та експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів, повітропроводів і газопроводів повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-08.

5.6. Експлуатація газового господарства фабрик повинна проводитися відповідно до вимог Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29 грудня 2009 року № 218, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 104/17399 (далі - НПАОП 27.1-1.09-09).

5.7. Усі відкриті рухомі частини устаткування, що доступні випадковому дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути суцільним, сітчастим (з розміром чарунок не більше ніж 20х20 мм) або у вигляді поручнів на відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1,0 м. Місця встановлення цих огороджень, наявність у них хвірток або отворів, знімних ділянок, блокувань обов’язково позначаються на кресленнях розробника устаткування.

5.8. Зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також муфти незалежно від висоти їх розташування та швидкості обертання повинні мати суцільне огородження кожухами, що знімаються за допомогою спеціального інструменту.

5.9. Для виконання ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях дозволяється робити вікна та люки, які повинні закриватися, щоб унеможливити випадкове падіння в них працівників, та які повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм устаткування, машин і механізмів.

5.10. Перед початком роботи на устаткуванні необхідно перевірити безпечність роботи на ньому: наявність та цілісність огорож, надійність пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справність захисних кожухів, ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування.

Усі технологічні лінії, потокові системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і щитових, обладнуються звуковою та світловою сигналізацією. У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому негайно припиняється.

Пуск виробничого устаткування дозволяється проводити тільки працівникам, які його обслуговують та здійснюють нагляд за ним.

5.11. Пуск з пульта керування ланцюга виробничого устаткування, розташованого поза зоною видимості, повинен здійснюватися лише після підтвердження працівниками окремого устаткування безпеки його пуску.

При цьому після першого звукового сигналу необхідно витримати паузу не менше ніж 30 с. Перед самим пуском устаткування необхідно подавати другий звуковий сигнал тривалістю 30 с. Блокування пускових пристроїв механізмів і устаткування повинно бути таким, щоб повністю забезпечити дотримання зазначеної часової витримки. Робота найбільш важливого виробничого устаткування повинна контролюватися за допомогою телекомунікаційних систем.

Перед пуском устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи переміщується, повинні подаватися звукові та світлові сигнали тривалістю не менше ніж 10 с.

Пускові пристрої механізмів обладнуються ключем-биркою.

5.12. У цехах фабрик і на робочих місцях вивішуються інструкції про порядок пуску, експлуатації та зупинки устаткування, які затверджуються роботодавцем.

5.13. Прийняття в експлуатацію устаткування після ремонту здійснюється персоналом виробничого цеху фабрики та оформлюється актом, який складається після випробування устаткування. Акт випробування окремого механічного обладнання затверджується відповідальним або уповноваженим роботодавцем працівником, а агрегатів - роботодавцем.

Якщо обсяг ремонтних робіт великий, виконуються проміжні приймання устаткування зі складанням відповідних актів (по мірі виконання окремих робіт), на підставі яких складається акт на загальний обсяг ремонтних робіт.

Експлуатація устаткування без складання акта приймання після його ремонту не дозволяється.

Запуск устаткування в роботу після ремонту необхідно проводити з дотриманням вимог биркової системи тільки після перевірки відсутності у небезпечній зоні працівників, а також сторонніх предметів і під наглядом посадової особи, відповідальної за проведення робіт.

На фабриках складається і затверджується роботодавцем перелік устаткування, ремонт якого проводиться із застосуванням биркової системи або нарядів-допусків.

5.14. Ремонт рухомих частин устаткування та огорож під час роботи машин, ручне прибирання просипу, а також ручне змащування без пристроїв (шприців тощо) не дозволяються.

5.15. Під час припинення подачі електроенергії або зупинки устаткування за будь-якої причини всі електродвигуни устаткування, самозапуск яких недопустимий, повинні мати пристрої для автоматичного вимикання.

5.16. На кожному пункті обслуговування одного або кількох агрегатів повинна бути книга прийому та здачі змін, правильність заповнення якої повинна періодично перевірятися відповідальними посадовими особами дільниці (цеху).

5.17. Експлуатація устаткування повинна проводитися з дотриманням технологічних режимів та параметрів, визначених паспортами, технологічними картами або інструкціями.

VI. Вимоги безпеки під час дроблення та подрібнення руди

1. Вимоги безпеки до приймальних та проміжних бункерів

1.1. Перед корпусом прийому руди встановлюється світлофор технологічної сигналізації, що дозволяє або не дозволяє в’їзд залізничних потягів або інших транспортних засобів (автосамоскидів, скіпів, вагонеток канатної дороги тощо) на майданчик приймальних бункерів.

За необхідності розвантаження може здійснюватися за дозвільним сигналом світлофорів, зблокованим зі шлагбаумом, встановленим перед бункером. Керування технологічною сигналізацією виконує відповідальний працівник згідно з технологічною інструкцією.

Робочі майданчики приймальних і розвантажувальних пристроїв і бункерів обладнуються звуковою та світловою сигналізацією, призначеною для сповіщення обслуговуючого персоналу про прибуття транспортних засобів на майданчики бункерів. Сигнали повинні подаватися за 1,5-2,0 хв. до моменту прибуття залізничних потягів і до початку роботи скіпових підйомників і канатних доріг.

1.2. На робочих майданчиках приймальних пристроїв на рівні головок рейок залізничних колій повинні бути передбачені проходи для обслуговування потягів. Між рейками повинні бути укладені настили на рівні головок рейок.

1.3. Габарити залізничних колій і верхня будова колії повинні бути очищені від руди та сторонніх предметів.

1.4. Під час ремонтних робіт у приймальному бункері колії, що ведуть до приймальних пристроїв, повинні бути закриті шлагбаумами або іншим способом з відповідним записом у журналі чергового по станції. До початку ремонтних робіт потяги повинні бути виведені з району приймальних пристроїв.

Якщо приймальних бункерів два або більше, для проведення ремонтних робіт в одному з них повинні бути розроблені, залежно від місцевих умов, заходи безпеки, включені в наряд-допуск і ПОР, затверджені відповідальною посадовою особою фабрики.

Під час ремонту колій або під’їзної автодороги в межах приймальних бункерів (воронок) передбачаються заходи з унеможливлення падіння працівників у приймальні бункери (воронки).

1.5. Поблизу приймальних пристроїв (бункерів) передбачаються місця для безпечного перебування людей під час наближення, проходження потяга. Перебування працівників з боку розвантаження приймального бункера не дозволяється.

Розвантаження вагонів і самоскидів повинне розпочинатися тільки після подачі сигналу приймальника руди.

1.6. Під час очищення залізничних колій, приймальних пристроїв місце проведення робіт огороджується сигналами зупинки на відстані не менше гальмівного шляху, а черговий по станції попереджається про роботи, що виконуються.

Очищати колії під час розвантаження вагонів, що стоять на колії, не дозволяється.

1.7. Якщо розвантажувальні люки відкриті, завантаження приймальних бункерів не дозволяється. Під час розвантаження бункерів перебувати обслуговуючому персоналу напроти люків не дозволяється.

1.8. Для усунення склепінь, завалів або зависань матеріалів та сировини у бункерах необхідно застосовувати відповідні засоби та пристрої (електровібратори, пневматичні пристрої, гідрозмив тощо).

Дозволяється ручне шурування сировини крізь шурувальні люки або через ґрати. Біля шурувальних люків повинні бути майданчики. Спуск працівників у бункери для шурування або усунення склепінь, зависань сировини не дозволяється.

У виняткових випадках за письмовим дозволом відповідальної посадової особи очищення бункера від сировини та усунення зависань можуть проводитися вручну досвідченими працівниками за нарядом-допуском з дотриманням заходів безпеки.

1.9. Проміжні бункери, якщо вони не заповнюються саморозвантажувальними візками, повинні бути обладнані настилами. У разі застосування саморозвантажувальних візків або реверсивних конвеєрів завантажувальні отвори повинні перекриватися ґратами з чарунками розміром не більше ніж 200x200 мм або вони повинні мати огородження, які унеможливлюють падіння працівників. Такі огородження або ґрати необхідно встановлювати і на бункерах перевантаження конвеєрного транспорту.

1.10. Огляд або ремонтні роботи у приймальних бункерах зі спуском працівників повинні виконуватися за нарядом-допуском або ПОР, у якому зазначено заходи безпеки, які повинні безумовно виконуватися, зокрема:

бункер, його конструкція, надбункерні майданчики та залізничні колії на цій дільниці повинні бути повністю очищені від сировини та провітрені. Крім цього, необхідно обов’язково контролювати стан повітряного середовища усередині бункера;

працівники повинні обов’язково проходити інструктаж згідно з розробленою відповідальними фахівцями фабрики (цеху) інструкцією з безпечного ведення робіт у бункерах. Відповідальні посадові особи повинні здійснювати нагляд за виконанням зазначених робіт;

на робочих майданчиках приймальних та транспортних пристроїв між бункерами та біля механізмів бункерних затворів повинні бути попереджувальні знаки про роботи у бункері;

перед спуском працівників у бункер необхідно, зважаючи на вимоги биркової системи, зупинити завантажувальні та розвантажувальні живильники, вимкнути їх та вивісити плакати "Не вмикати! Працюють люди!", а також розібрати електричні схеми та знеструмити приводи попереднього та наступного технологічного обладнання;

для запобігання падінню предметів у бункер, де проводяться роботи, влаштовуються надійні перекриття, які унеможливлюють травмування працівників, що працюють у бункері;

під час роботи у бункері бригада повинна складатися не менше ніж з трьох працівників, двоє з яких повинні перебувати у надбункерній частині;

ремонтні роботи працівники повинні виконувати у запобіжних поясах, карабіни яких прикріплені до міцної опори. У разі неможливості прикріплення карабіна до металоконструкції його необхідно прикріпити до спеціально натягнутого троса або заякорити в стіні;

не дозволяється закріплювати фал запобіжного пояса до рейок залізничної колії, рам човникових конвеєрів та розвантажувальних візків, а також до іншого обладнання;

за умови виникнення небезпеки для працівників необхідно негайно вивести їх з бункера;

для освітлення всередині бункера необхідно застосовувати лампи напругою не вище ніж 12 В.

2. Вимоги безпеки під час дроблення руди

2.1. Пуск, експлуатація та обслуговування дробарок повинні проводитися відповідно до технологічних інструкцій, затверджених роботодавцем.

2.2. Робочий майданчик оператора, який спостерігає за подачею руди у дробарку та її роботою, повинен мати металеве ґратчасте огородження для запобігання потраплянню на майданчик шматків матеріалу, викинутих з дробарки.

За наявності пульта керування його приміщення повинно бути засклене склом, що не б’ється, з огородженням його зовні металевими ґратами з вічками не більше ніж 15x15 см.

2.3. Під час застрягання у дробарці великих шматків руди вони вилучаються з дробарки підйомними засобами з пристроями для їх утримання. Застряглі у дробарці шматки руди витягати вручну і дробити молотками або кувалдами не дозволяється.

Різання металу, який потрапив до дробарки, необхідно здійснювати під наглядом відповідальної посадової особи за нарядом-допуском.

2.4. Перед спуском працівників у дробарку для очищення її від сировини або від сторонніх предметів, що потрапили до неї, а також для огляду та ремонту необхідно вимкнути електродвигуни дробарки, запобіжники витягти та вжити інших заходів безпеки. На пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи проводяться за нарядом-допуском та під постійним наглядом відповідальної посадової особи.

2.5. Перед спуском працівників у дробарку необхідно надійно закріпити рухомі частини механізмів, а також відкриті кришки корпусів (кожухів) дробарки у положенні, що унеможливлює самовільний її рух. Працівники, які спускаються у дробарку, повинні обов’язково застосовувати запобіжні пояси, а над навантажувальними отворами дробарок повинні бути улаштовані тимчасові настили для захисту працівників від випадкового падіння сторонніх предметів.

2.6. У разі аварійної зупинки дробарок під "завалом" розвантажувати та запускати їх необхідно відповідно до розроблених на підприємстві інструкцій.

2.7. Завантажувальні та розвантажувальні отвори дробарок повинні бути герметизовані укриттями, що приєднані до аспіраційних установок, а де можливо - відповідно до технологічного процесу повинні застосовуватися гідрознепилюючі пристрої.

2.8. Пускові пристрої дробарок повинні бути зблоковані з пусковими пристроями живильників. Блокування повинно унеможливлювати подачу матеріалу у непрацюючі дробарки під час випадкових зупинок.

2.9. Перекриття та майданчики, на яких розташовуються вібраційні грохоти, повинні бути вібростійкі (здатні гасити вібрацію, що виникає під час роботи обладнання).

2.10. На грохотах та дробарках необхідно встановлювати захисні пристрої, які запобігають випадковому викиду шматків матеріалу, зокрема:

для грохотів - захисні пристрої на весь переріз завантажувальних та розвантажувальних бункерів;

для конусних дробарок - глухі знімні огородження, крім дробарок крупного дроблення I стадії, що працюють "під завалом";

для щокових дробарок - бокові глухі огородження висотою не менше ніж 1,0 м з козирками.

2.11. Шурування у випускних отворах живильників, що подають руду на грохот, у завантажувальних та розвантажувальних воронках, якщо живильники та грохоти працюють, можливе тільки за наявності шурувальних пристроїв та обладнання.

2.12. Спускати працівників у розвантажувальні воронки грохотів для їх очищення дозволяється тільки з дотриманням вимог пунктів 2.4, 2.5 цієї глави. Відповідно до вимог биркової системи повинні бути вимкнені електродвигуни грохотів, вилучена бирка, на пускових пристроях вивішено попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!".

2.13. Розчищати лотки електровіброживильників під час їх роботи, ставати на борти живильника, доторкатися до них, а також очищати зазори віброприводів не дозволяється.

2.14. Відцентрові, кулачкові, горизонтальні та вертикальні молоткові дробарки повинні мати блокування, яке унеможливлює запуск дробарки, якщо кришка її корпусу відкрита. Відчинення та зачинення корпусу відцентрових, кулачкових та горизонтальних молоткових дробарок кришками вагою більше ніж 30 кг необхідно здійснювати за допомогою підіймально-транспортних засобів.

2.15. Дроблення руди, під час якого утворюється вибухонебезпечний пил, необхідно проводити з виконанням заходів, що унеможливлюють вибухи пилу.

2.16. Стрічкові конвеєри, що забезпечують рудою дробарки середнього та дрібного дроблення, для запобігання потраплянню металу до них повинні бути обладнані металошукачами, магнітними витягачами або шайбами.

Знімати метал зі стрічки конвеєра та магнітного витягача, не виведеного з робочої зони, дозволяється тільки після зупинки конвеєра та вимкнення магнітної системи.

3. Вимоги безпеки під час подрібнення та класифікації руд

3.1. Пускове обладнання млинів та класифікаторів у разі місцевого керування повинно бути розташоване так, щоб працівник, який вмикає млин та класифікатор, мав змогу наглядати за його роботою.

3.2. Пускові пристрої млинів повинні бути зблоковані з пусковими пристроями конвеєрів для унеможливлення подачі руди у млини, що не працюють, у разі випадкових зупинок.

3.3. Зупинення млина для внутрішнього огляду, очищення та ремонту, а також його пуск необхідно здійснювати відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем, під наглядом відповідальної посадової особи за нарядом-допуском.

3.4. Відкручувати гайки кришки люка або послаблювати їх, коли млин перебуває люком вниз, а також закріплювати болти кожуха завиткового живильника під час роботи млина не дозволяється.

3.5. Місце завантаження куль у контейнери повинно бути огороджено та вивішено плакат "Небезпечно!". Під час завантаження куль у контейнер та його підйому працівники повинні перебувати на безпечній відстані від контейнера. Контейнери завантажують кулями до рівня на 100 мм нижче бортів.

3.6. Вмикання електромагніту електромагнітного крана дозволяється тільки електротехнічному персоналу, який має на це дозвіл і групу з електробезпеки не нижче III.

3.7. Під час використання кульових живильників, а також механізмів із завантаження стрижнів необхідно дотримувати інструкцій, що визначають порядок безпечної роботи.

3.8. Завантаження і розвантаження куль та стрижнів у млини та з млинів повинні бути механізованими.

3.9. Пуск, експлуатація та обслуговування подрібнювального обладнання повинні проводитися відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.

3.10. Робочі майданчики для обслуговування класифікаторів повинні розташовуватися на рівні не менше ніж 0,6 м нижче борта ванни класифікатора. З боку, протилежного ванні класифікатора, майданчики повинні мати металеве огородження висотою 1 м.

3.11. На класифікаторах повинні бути містки (майданчики) з поручнями для безпечного обслуговування механізмів обертання та підйому спіралей або рейок, а також огородження елементів привода.

3.12. Під час експлуатації рейкового або чашоподібного класифікатора не дозволяється проводити огляд та змащування механізмів, стоячи на гребінних рамах.

3.13. Встановлювати зазор між валками валкової дробарки щупом під час виробництва меленої солі у процесі роботи не дозволяється.

3.14. Вмикати віброгрохот допускається тільки після повного очищення сита від переробленої сировини.

3.15. Якщо температура підшипників перевищує на 35°С температуру навколишнього середовища, експлуатація грохота не допускається.

4. Вимоги безпеки під час збагачення сірчаних руд

4.1. Розташовувати дробарки для середнього дроблення сірчаних руд нижче нульової відмітки поверхні не дозволяється.

4.2. У відділенні молоткових дробарок працівники повинні користуватися ізолюючими протигазами для захисту від сірчаних газів, що утворюються під час "бахкання" у дробарках.

4.3. Для запобігання вибухам пилу сірчаної руди у робочому просторі молоткових дробарок внаслідок накопичення статичної електрики необхідно забезпечити:

постійну подачу відпрацьованої пари або дрібно розпиленої форсунками води у зону дроблення працюючих дробарок;

заземлення усього електротехнічного обладнання, трубопроводів, металевих повітроводів, рам конвеєрів, металевих конструкцій.

4.4. Для гасіння осередків займання сірки у руді або сірчаного пилу в опалювальних дробильних відділеннях і конвеєрних галереях (у разі сухого дроблення) повинні бути передбачені протипожежні водопроводи з пожежними кранами, у неопалювальних відділеннях та галереях - вогнегасники.

VII. Вимоги безпеки під час гравітаційного збагачення руд

7.1. Допуск працівників усередину промивальних барабанів, апаратів збагачення у важких суспензіях та апаратів гравітаційного збагачення для огляду, ремонту та очищення внутрішньої поверхні апаратів від шламів і залишків сировини здійснюється після повної зупинки апарата та розбирання електричної схеми.

Під час проведення робіт усередині апаратів на пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

7.2. Під час роботи апарата гравітаційного збагачення торкатися до його рухомих і обертових частин, змащувати підшипники, діставати сторонні предмети з апарата не дозволяється.

7.3. Відбір проби митої руди та продуктів гравітаційного збагачення вручну дозволяється тільки у передбачених для цієї мети місцях апаратів та допоміжного обладнання.

Відбір проби продуктів збагачення вручну безпосередньо з рухомих механізмів не дозволяється.

7.4. Регулювання золотників, налагодження авторегуляторів та огляд механізмів безпоршневих відсаджувальних машин з пневматичним приводом без захисних окулярів не дозволяються.

7.5. Вікна у золотникових пристроях роторного типу для викидання повітря в атмосферу повинні бути закриті металевою сіткою.

7.6. Ремонт або заміна сит шиберного обладнання, очищення та ремонт внутрішнього корпусу відсаджувальної машини одночасно з ремонтом або очищенням башмака зневоднювального елеватора не дозволяється. Під час проведення зазначених робіт електрична схема елеваторів повинна бути розібрана та вивішено попереджувальний плакат.

7.7. Сколювання застиглого феросиліцію, іншої сировини і руди з металевих частин у апаратах, що застосовуються для збагачення у важких суспензіях, без захисних окулярів не дозволяється.

7.8. Жолоби, що підводять матеріали до апарата та відводять продукти збагачення з нахилом більше ніж 45°, повинні бути зверху закриті для запобігання викиду руди та пульпи.

7.9. Прокручувати вал вертикального протиструминного сепаратора вручну в разі зашламовки камери дозволяється тільки, якщо з помосту зупинено мотор-редуктор. Вмикати мотор-редуктор дозволяється тільки після виведення працівників з помосту.

VIII. Вимоги безпеки під час флотації, магнітної сепарації, електричних методів збагачення руд

1. Вимоги безпеки до відділень флотації

1.1. Рідкі реагенти та розчини реагентів повинні подаватися насосами у проміжні бачки та живильники на витратних майданчиках по трубопроводах. Подавання ціанідів та сірчаного натрію безпосередньо у місця живлення процесу у сухому стані не дозволяється.

Переносити невелику кількість реагентів по флотаційному відділенню дозволяється тільки у закритих ємностях масою не більше ніж 10 кг.

1.2. Відбір проб реагентів необхідно здійснювати за допомогою механізованих пристроїв. Під час відбору проб реагентів вручну працівники повинні користуватися пробовідбірниками з ручкою довжиною не менше ніж 200 мм.

1.3. Бачки для витрачання ціанідів повинні знаходитися на реагентних майданчиках в ізольованому приміщенні, яке обладнане місцевою витяжною вентиляцією. Приміщення необхідно закривати на замок.

1.4. Введення ціанідів у місце їх подавання необхідно здійснювати так, щоб унеможливлювався вільний доступ працівників до їх розчину. Не дозволяється вимірювати кількість реагентів у місцях їх подавання.

1.5. Чани, проміжні та витратні бачки для реагентів і пов’язані з ними комунікації повинні мати аварійні ємності, в які потрібно повністю зливати реагенти самопливом.

Стічні води реагентних майданчиків повинні видалятися по окремому трубопроводу, минаючи дренажні пристрої флотаційного відділення.

Не допускається змішування кислот з розчинами ціанідів, ксантогенатів, флотореагентів, сірчаного натрію та гідросульфіду.

Не допускається змішування розчинів мідного, цинкового та залізного купоросів, хлористого цинку та хлористого кальцію з розчинами сірчаного натрію, гідросульфіду та ціаніду, щоб унеможливити виділення при цьому високотоксичних речовин - сірководню та синильної кислоти, а також нерозчинних осадів, які засмічують трубопроводи.

1.6. Розкручувати шпиндель блока імпелера флотаційної машини вручну в разі зашламування камер необхідно, якщо зупинено піногон з розбірного дерев’яного помосту. Вмикання двигуна дозволяється лише після виведення працівників з помосту.

Перевіряти стан пульпи в камері вручну не дозволяється.

1.7. Для аварійного розвантаження флотаційних машин і збирання змивних вод повинні бути передбачені зумпфи з насосами.

1.8. Під час заміни або прочищення аероліфтних трубок на пневматичних флотаційних машинах працівники повинні використовувати захисні окуляри.

1.9. Під час виробництва миш'яковистого ангідриду всі технологічні операції необхідно виконувати в герметичних системах з автоматичним керуванням технологічним процесом і використанням працівниками засобів індивідуального захисту.

2. Вимоги безпеки до відділень магнітної сепарації та електричних методів збагачення руд

2.1. Відповідно до вимог електробезпеки сепаратори належать до електроустановок напругою до 1000 В. Технічний персонал, який обслуговує сепаратори, повинен знати технологічні особливості сепарації залежно від типу сепаратора та виконувати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.2. Під час експлуатації електромагнітних і магнітних сепараторів не дозволяється:

працювати у разі недостатнього освітлення робочого місця;

торкатися до працюючої обертової частини сепаратора металевими деталями та предметами;

натискати, у разі пробуксовки, на паси та ланцюги руками або сторонніми предметами;

витягати з працюючого сепаратора сторонні предмети та користуватися несправним інструментом;

змащувати та регулювати сепаратор, якщо не вимкнено електродвигун привода.

2.3. Під час зупинки електромагнітного сепаратора напруга з його обмоток магнітної системи повинна зніматися.

Ремонт сепараторів повинен проводитися після повної їх зупинки та вимкнення електромагнітної системи від мережі постійного струму. Разом з тим електрична схема повинна бути розібрана.

2.4. У разі сухої магнітної та електромагнітної сепарації апаратура повинна бути розташована в герметичних кожухах з патрубками для з’єднання із системою витяжної вентиляції.

Експлуатувати сепаратори, якщо несправна або вимкнена вентиляція, не дозволяється.

2.5. Оглядові та шурувальні люки жолобів та сепараторів під час роботи повинні бути закриті.

Вибирати вручну шматки руди та інші предмети з лотків живильників не дозволяється.

2.6. Регулювати зазор і правильність ходу стрічки сепаратора підкладанням під неї сторонніх предметів не дозволяється.

2.7. Вхід у приміщення електросепараторів стороннім особам не дозволяється.

2.8. Корпус електричного сепаратора повинен бути пиловологонепроникним. За відсутності герметичності корпусу та всіх люків (оглядових отворів) у його обшивці пуск сепараторів у роботу не дозволяється.

2.9. Дверцята, що забезпечують доступ до внутрішніх частин сепаратора, повинні бути обладнані електричним блокуванням, яке унеможливлює їх відчинення під час роботи сепаратора.

2.10. Доторкатися до струмовідних частин сепаратора, вимкненого з мережі високої напруги, до їх розрядження та перевірки індикатором не дозволяється.

2.11. Відчиняти дверцята обшивки сепаратора та проводити поточний ремонт обладнання дозволяється лише у присутності іншої особи. Винятком із цього є заміна запобіжників, протирання та підтягування контактів з боку апаратури низької напруги. У цьому випадку необхідно попередньо зняти напругу з цього апарата.

2.12. Робочі місця машиніста електросепаратора та оператора випрямних пристроїв повинні бути обладнані ізоляторами.

IX. Вимоги безпеки під час гідрометалургійного збагачення

1. Вимоги до обладнання, що працює під низьким тиском

1.1. Реактори та вилуговувачі повинні бути обладнані технічними засобами контролю рівня заповнення їх розчинами, сигналізацією та блокуванням, що унеможливлює перевищення визначеного рівня.

У системах без приладів автоматики наповнення розчинами необхідно проводити так, щоб обов’язкова відстань між дзеркалом рідини та краєм ємності у реакторі була 0,3 - 0,5 м та у вилуговувачі 0,15 - 0,20 м.

1.2. Дозування компонентів розчинів (пульп) та їх змішування повинні бути автоматизовані, що запобігає бурхливій реакції з виділенням газів та викидами сумішей.

1.3. Під час роботи реактора кришки та всі фланцеві з’єднання реактора повинні бути щільно закриті та закріплені.

Перед пуском реактора у роботу необхідно вмикати місцеву витяжну та загальнообмінну вентиляцію. Пуск реактора та увімкнення системи вентиляції повинні бути зблоковані та мати сигналізацію.

1.4. Прочищати випускні штуцери реактора необхідно тільки під час повної зупинки мішалки, відсутності розчину (пульпи) у реакторі та після перекриття трубопроводів живлення.

Для аварійного зливання розчину з реактора передбачається окремий випуск з відповідними комунікаціями або ємностями.

2. Вимоги до обладнання, що експлуатується під високим тиском

2.1. До роботи на апаратах високого тиску допускаються працівники, які мають право на обслуговування цих апаратів. Усі апарати високого тиску повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами та запобіжними пристроями, що запобігають відхиленню режиму роботи апарата (тиск, температура тощо) від допустимих значень. Експлуатація апаратів високого тиску без контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

2.2. Завантаження та розвантаження апаратів високого тиску повинні бути механізованими. Розвантаження їх вручну дозволяється лише працівникам в ізолювальних дихальних апаратах. Виконувати цю роботу повинні не менше двох працівників, які розвантажують продукт у магістральні трубопроводи, що відповідають цьому продукту, або в передбачені для цього ємності.

2.3. Усі виробничі приміщення, в атмосфері яких можлива поява шкідливих для здоров’я працівників газів, аерозолів та інших викидів, необхідно обладнати припливно-витяжною вентиляцією, оснастити відповідними приладами із системами звукової та світлової сигналізації про перевищення ГДК шкідливих речовин.

2.4. Поведінка працівників у разі перевищення концентрацій шкідливих речовин в атмосфері виробничих приміщень понад ГДК, у тому числі й у випадку аварійних викидів, повинна визначатися відповідною інструкцією, затвердженою роботодавцем.

Інструкцією повинно передбачатися негайне виведення працівників з приміщення у безпечну зону з відновленням роботи тільки після зниження концентрації шкідливих речовин на робочому місці до санітарних норм.

У всіх аварійних ситуаціях працівники цеху повинні використовувати засоби індивідуального захисту.

2.5. Роботи в апаратах високого тиску здійснюються також за інструкцією, затвердженою роботодавцем, яка повинна передбачати:

підготовку апарата до зупинки із вжиттям заходів, що унеможливлюють його помилковий пуск і подачу живлення до нього;

порядок дій працівників у разі аварійної зупинки апарата;

організацію ремонту, налагодження та обслуговування апарата;

порядок допуску працівників для роботи в захисному апараті та заходи безпеки;

контроль за безпекою та якістю робіт, що виконуються в апараті високого тиску;

порядок введення апарата в експлуатацію.

X. Вимоги безпеки під час згущування, зневоднення і сушіння продуктів збагачення руд

1. Вимоги безпеки під час згущування пульпи

1.1. Радіальні згущувачі, пірамідальні і коритні відстійники необхідно огороджувати, якщо верхня кромка їх борту над рівнем робочого майданчика знаходиться на висоті менше ніж 1,0 м. Закриті зверху пірамідальні відстійники вздовж борту можна не огороджувати, але всі отвори, ремонтні люки та лази повинні бути перекриті металевими кришками.

1.2. У разі розташування радіального згущувача поза будівлею для запобігання доступу сторонніх людей на обслуговуючі майданчики вхід на них повинен бути надійно огороджений та обладнаний дверима, що зачиняються, а самі майданчики повинні бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює ковзання та накопичення на них пилу і шламу (протяжно-витяжна сітка, пруток тощо).

1.3. Ходіння по бортах радіальних згущувачів, пірамідальних і коритних відстійників не дозволяється.

1.4. Під час вимірювання густини пульпи та відбору проб не дозволяється ставати на кільцевий жолоб і заходити за огородження майданчика ферми.

Не дозволяється виводити вантажний кінець рухомої ферми згущувачів за кільцевий жолоб на обслуговуючі (прохідні) майданчики. На рухому ферму згущувача підійматися необхідно по драбині з поручнями.

Очищати кільцевий жолоб згущувача можна тільки після вимкнення привода рухомої ферми. Пересуватися по обслуговуючих майданчиках привода згущувача за наявності на них мокрої сировини та піни не дозволяється.

1.5. Конструкція пристроїв, що забезпечують рівномірне розподілення сировини за шириною зневоднюючих грохотів, повинна унеможливлювати викид сировини, що зневоднюється, та розбризкування пульпи.

1.6. Під час очищення лабіринтів від шламу грохот повинен бути зупинений, живлення грохота або дугового сита вимкнено. На пускових пристроях вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

2. Вимоги безпеки під час роботи фільтрувальних апаратів

2.1. Підтягувати сектори та відновлювати обрив стяжного дроту на працюючих барабанних і дискових вакуум-фільтрах не дозволяється.

2.2. Барабанні фільтри, обладнані пристроями для змивання осаду, необхідно огороджувати для захисту обслуговуючого персоналу від бризок.

2.3. Під час обслуговування фільтрувальних апаратів для очищення рам і полотен від кеку необхідно користуватися спеціальними лопатками.

2.4. Під час роботи затискного пристрою фільтрпреса не дозволяється виправляти рами, плити та фільтрувальні серветки.

2.5. Перед розвантаженням фільтрпреса від кеку та під час його розбирання необхідно його продути стисненим повітрям до максимального видалення рідини. Роботу з розбирання та розвантаження повинні проводити одночасно не менше двох працівників.

2.6. Для запобігання розбризкуванню розчину під час продування фільтрпрес необхідно накривати тканиною.

2.7. Під час роботи фільтрувальних апаратів зі шкідливими виділеннями витяжна вентиляція повинна працювати безперервно. Нутч-фільтри повинні бути закриті кришками.

2.8. Листові фільтри з висувними рамами повинні бути обладнані стаціонарними майданчиками для змивання осаду.

2.9. Центрифуги повинні бути обладнані блокуваннями, що унеможливлюють їх роботу, якщо кришки відкриті, підвищена їх вібрація, перевантажено і не стабілізовано живлення.

Під час зупинки центрифуг з будь-якої з цих причин повинна подаватися світлозвукова сигналізація.

3. Вимоги безпеки під час роботи випарювальних апаратів

3.1. Робота на випарювальному апараті не дозволяється, якщо на ньому несправні запобіжні клапани, запірна арматура, манометри та оглядові стекла, а також вимкнута витяжна вентиляція.

Працювати на випарювальному апараті необхідно в захисних окулярах.

3.2. Люки випарювальних апаратів необхідно розташовувати так, щоб забезпечити наскрізне провітрювання, а вихлопні труби від запобіжних клапанів повинні бути виведені назовні будівлі.

3.3. Оглядати випарювальний апарат під час роботи дозволяється тільки через оглядове скло.

3.4. На кожному підприємстві повинен бути затверджений порядок виведення з роботи випарювальних апаратів, який передбачає надійне відключення від апарата живильних (парових і розчинних) магістралей, зниження тиску в апараті до атмосферного, а температури в ньому до 40°С. Будь-які роботи усередині апарата повинні проводитися в присутності особи технічного нагляду.

Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин і балонів, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-08.

3.5. Випарювальні апарати, на яких проводиться неавтоматизоване вимірювання рівнів, густини або відбір проб під час роботи, повинні надійно відключатися (за парою та розчином).

3.6. Для огляду зварювальних швів апаратів повинен бути передбачений пересувний пристрій.

XI. Вимоги з охорони праці до реагентних відділень і складів реагентів

1. Загальні вимоги

1.1. Усі підприємства, що застосовують реагенти, повинні мати інструкції, затверджені роботодавцем, щодо безпечного їх зберігання та роботи з ними згідно з вимогами ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

1.2. Приміщення, в яких зберігають реагенти або працюють з ними, повинні бути обладнані вентиляцією, що запобігає перевищенню вмісту шкідливих речовин у повітрі цих приміщень понад ГДК. Повітря, що видаляється з реагентних приміщень, перед викидом в атмосферу необхідно очищати та нейтралізовувати.

1.3. У реагентному відділенні та складі реагентів передбачається звукова чи світлова сигналізація, що сповіщає про зупинку роботи вентиляторів.

Така сигналізація необов’язкова для складів реагентів нетоксичних і таких, що не виділяють вибухонебезпечні пари.

Під час зупинки вентиляційної установки або у разі збільшення вмісту шкідливих речовин у повітряному середовищі понад ГДК роботи у приміщенні негайно припиняються, а працівники виводяться на свіже повітря. Доступ у приміщення дозволяється тільки після відновлення роботи загальнообмінної вентиляції та зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони до рівня ГДК.

1.4. Під час роботи з реагентами необхідно вживати заходів щодо запобігання їх розбризкуванню, розпиленню та проливанню на ґрунт, підлогу, устаткування, тару та одяг.

Реагенти, що потрапили на підлогу або апаратуру, повинні бути зібрані, нейтралізовані та ретельно змиті водою.

У місцях зберігання, завантаження та розвантаження реагентів необхідно мати в достатній кількості засоби для знешкодження розлитих чи розсипаних реагентів.

1.5. У реагентних відділеннях обладнуються аварійні душові або ванни з подаванням холодної та гарячої води для швидкого видалення хімікатів з поверхні шкіри, а також фонтанчики для промивання очей. Зазначені пристрої необхідно використовувати тільки за прямим призначенням.

1.6. Стороннім особам заходити в приміщення, де зберігаються реагенти або працюють з ними, не дозволяється.

1.7. Працівники, які виконують ремонтні роботи, очищення вентиляційних систем і реагентопроводів, огляд, очищення та знешкодження ємностей у відділеннях реагентів, а також на складах, повинні бути проінструктовані керівником робіт, мати наряд-допуск із зазначенням обсягу робіт та заходів безпеки.

1.8. Не дозволяється розкидати відпрацьовані обтиральні матеріали, а також залишати їх усередині чанів і апаратів. Усі відпрацьовані обтиральні матеріали необхідно збирати та утилізовувати.

1.9. Зберігати особистий одяг і продукти харчування, а також палити та вживати їжу в приміщеннях з реагентами не дозволяється.

1.10. Зберігати, готувати розчини, транспортувати та використовувати флотореагенти необхідно відповідно до вимог карт технологічного режиму, розроблених для кожного флотореагенту та затверджених роботодавцем.

1.11. Хімічне очищення або знешкодження непридатних до використання залишків реагентів і стоків реагентного відділення необхідно здійснювати в приміщенні, відокремленому від інших приміщень технологічного циклу. Стороннім особам перебувати в цих приміщеннях не дозволяється.

1.12. Не допускається об’єднання стоків, під час взаємодії яких утворюються отруйні речовини (сірководень, ціанистий водень, миш'яковистий водень тощо) або нерозчинні осади, які засмічують трубопроводи.

2. Вимоги безпеки до складів реагентів

2.1. Реагенти повинні зберігатися у закритих складських приміщеннях або під навісом. Допускається зберігання флотореагентів, масел, соляної кислоти, сульфогідрату натрію, гасу, оксану (Т-80) у металевих резервуарах і цистернах під навісом, що захищає їх від прямих сонячних променів і атмосферних опадів. Територія навісу повинна бути огороджена.

На відкритих огороджених складах допускається зберігання соляної кислоти у бутлях і силікат-глибах.

Суміжне зберігання на одному складі реагентів, що вступають у взаємодію, не дозволяється.

2.2. Не дозволяється зберігання на складах реагентів у пошкодженій тарі. Переупакування, приймання та видачу реагентів необхідно проводити на відведених для цього майданчиках. Працівники, зайняті на переупакуванні ціанідів, сірчистого натрію, повинні використовувати протигази, а на переупакуванні інших твердих реагентів - респіратори.

2.3. Ємності для зберігання рідких реагентів і пов’язані з ними комунікації повинні бути обладнані пристроями для повного видалення реагентів.

Трубопроводи для транспортування агресивних (кислоти, луги) і токсичних реагентів не повинні розміщуватися над робочими проходами та робочими місцями.

2.4. На складах реагентів необхідно мати:

звукову та світлову сигналізацію, що сповіщає про припинення роботи загальнообмінної та місцевої витяжної вентиляції. Така сигналізація необов’язкова для складів реагентів нетоксичних і тих, що не виділяють вибухонебезпечні пари;

прямий телефонний зв’язок з керівництвом фабрики, пожежною охороною і медичним пунктом або через оператора (диспетчера) фабрики;

рівнеміри на стаціонарних ємностях для зберігання рідких реагентів.

2.5. У приміщеннях для складів ксантогенатів, сірконатрію та ціанідів необхідно підтримувати температуру не вище 25°С. Сильнодіючі отруйні речовини необхідно зберігати в окремих приміщеннях.

2.6. Зберігати отруйні реагенти та негашене вапно разом з іншими реагентами не дозволяється. Для зберігання негашеного вапна повинно бути відведене неспалиме приміщення, що унеможливлює контактування вапна з водою.

2.7. Підлога, стіни та несучі конструкції складів реагентів і всі приміщення реагентного господарства повинні мати відповідний хімічний захист.

Стіни і стелі повинні бути опоряджені так, щоб на них не накопичувався пил і не сорбувалася пара та можна було очищати і мити їх поверхню. Підлога повинна мати дренажні лотки з достатнім уклоном для стоку та відводу води в зумпф, з підводом до останнього нейтралізуючих розчинів.

2.8. Перевозити і зберігати флотореагенти, сульфогідрат натрію, аміак та інші реагенти, що мають сильний запах, необхідно тільки в справних цистернах або металевих бочках з щільно закритими металевими пробками.

Рідкі, агресивні та високотоксичні реагенти по території підприємства необхідно перевозити тільки на обладнаному для цього транспорті та в тарі, що унеможливлює втрату хімікатів.

Солома, стружка і дерево тари, в якій зберігаються бутлі, повинні бути просочені розчином хлористого цинку або сірчанокислого натрію. Укупорка бутлів з рідкими реагентами повинна бути щільною, але не герметичною.

2.9. До складу реагентів дозволяється заходити тільки після попередньої безперебійної роботи витяжної вентиляції протягом 10 хв. Працювати в закритих складах реагентів під час зупинки вентилятора не дозволяється. Пускач вентилятора повинен знаходитися на зовнішній стіні біля дверей складу.

Ремонт вентилятора у разі його несправності повинні виконувати одночасно не менше ніж два працівники у протигазах.

2.10. Місце складування кожного реагенту повинно бути позначено написом з назвою реагенту, що зберігається.

Зберігати реагенти необхідно тільки за групами сумісності.

2.11. Кислоти, аміачну воду, сульфогідрат натрію та інші рідкі флотореагенти необхідно розвантажувати механізованим способом.

Після зливання з цистерн рідких реагентів необхідно обережно підняти шланг і решту їх видалити із шланга, після чого відокремити його та утилізувати.

Процеси відкриття ємностей з ціанідами, а також усі роботи, пов’язані з сильнодіючими отруйними речовинами, у тому числі приготування розчинів, повинні бути механізованими.

Під час зливання горючих реагентів із цистерн трубопроводи та цистерни повинні бути заземлені.

Перед перекачуванням рідких флотореагентів і хімікатів необхідно перевіряти надійність системи контролю рівня заповнення ємностей.

2.12. Зварювальні роботи на складі, а також поблизу складу вибухонебезпечних реагентів і у приміщенні насосних установок виконуються тільки за письмовим дозволом керівництва фабрики із зазначенням заходів безпеки. При цьому всі легкозаймисті хімічні речовини повинні бути попередньо видалені зі складу.

3. Вимоги до відділень приготування реагентів

3.1. Реагентні відділення, в яких розчиняють рідкі та тверді хімічні продукти у воді або інших розчинниках, відстоюють і подають приготовлені розчини у витратні баки, повинні бути ізольовані від інших об’єктів (відділень) фабрики.

Температурний режим у відділеннях приготування реагентів та їх окремих приміщеннях необхідно визначати з урахуванням фізико-хімічних властивостей реагентів, що готуються у цих приміщеннях.

У разі застосування як реагентів або розчинників горючих і вогненебезпечних матеріалів (гасу, скипидару, вуглеводневих масел, смоли тощо) приміщення реагентного відділення повинно відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

3.2. У реагентних відділеннях, де можливі раптові виділення шкідливих газів, передбачається аварійна витяжна вентиляція, а також у визначеному місці повинен зберігатися запас протигазів, кількість яких повинна бути на 50 % більшою максимальної облікової кількості працівників, які працюють у зміні.

Біля апаратів для подавання та розмелювання сухих реагентів передбачаються місцеві пиловідсмоктуючі пристрої, а в приміщеннях - пристосування для сухого або мокрого прибирання пилу.

3.3. Чани, в яких готують розчини, та відстійники, а також поєднані з ними комунікації монтуються так, щоб у разі потреби можна було повністю видалити реагенти, які вони містять, в аварійні ємності, що розміщені у розчинних відділеннях.

У реагентних відділеннях передбачається автоматичний контроль заповнення чанів розчином, що обладнаний звуковою та світловою сигналізацією.

3.4. Апаратура для розчинення органічних та інших пожежо- і вибухонебезпечних речовин повинна бути у виконанні, що унеможливлює виникнення іскор.

Приміщення для приготування ціанистих розчинів повинно бути ізольованим від інших приміщень реагентного відділення та постійно зачиненим, а дренаж стічних вод і відходів з нього - відокремленим від дренажу з відділень інших реагентів.

Знешкоджувати ціанистовміщуючі промислові стоки з використанням хлоропродуктів та інших реагентів необхідно тільки в герметичному устаткуванні, що обладнане аспірацією, приладами контролю та дистанційним керуванням.

Працівники, які допущені до роботи у зазначеному відділенні, повинні бути навчені безпечним методам праці та мати відповідне посвідчення.

Вся апаратура та установки, призначені для відкривання банок з ціанідом, завантаження його в бункер і чани-розчинники, а також чани для розчинення і зберігання готових розчинів повинні бути ретельно ущільнені та мати місцеві відсмоктувачі, зблоковані з резервною вентиляційною установкою.

3.5. Чани та відстійники для кожного реагенту обладнуються переливними трубами і рівнемірами, а також повинні мати чіткі написи із зазначенням назви реагенту.

3.6. Усі трубопроводи та ємності повинні бути пофарбовані відповідно до ГОСТу 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" та мати символічне зображення з пояснювальними написами на знаках безпеки.

3.7. Під час готування розчинів каустичної соди, хлористого кальцію, хлористого магнію, хлористого амонію розкриття барабанів, подрібнення великих шматків, завантаження їх у баки-розчинники повинні здійснюватися відповідно до вимог, зазначених в інструкціях, затверджених керівництвом фабрики.

3.8. Під час приготування розчинів флотореагентів дозволяється для місцевого освітлення користуватися переносними лампами з напругою не вище ніж 42 В.

3.9. Зберігання тари в робочих приміщеннях реагентного відділення не дозволяється. Порядок знешкодження та здавання тари на склад визначається інструкцією, затвердженою керівництвом фабрики.

Тару з-під ціанистих сполук необхідно знешкоджувати негайно і здавати на склад окремо від іншої тари.

XII. Вимоги безпеки для хвостового господарства

12.1. Хвостосховища, шламосховища та інші гідротехнічні споруди, пов’язані з процесами дроблення, збагачення і огрудкування руд та концентратів, а також з процесами утилізації відходів (твердої та рідкої фази), повинні відповідати проектам, затвердженим у визначеному порядку.

12.2. Експлуатацію хвостосховища необхідно здійснювати з урахуванням вимог щодо:

охорони ґрунту та підземних вод від забруднення;

охорони прилеглих територій від затоплення під час прориву захисних дамб і підтоплення інфільтраційними водами через днища та греблю шламосховища.

12.3. Не дозволяється спускання води зі шламосховища у відкриті водойми без відповідного її очищення до санітарних норм.

Під час розробки технологічних схем з переробки вихідної сировини повинно виключатися з технології застосування токсичних речовин (реагентів) I і II класів небезпеки.

12.4. На гірничозбагачувальних комбінатах необхідно створювати одне хвостосховище і складати в нього всі рідкі відходи, які є, як для зменшення викидів пилу, так і для повторного вилучення з них у майбутньому корисних компонентів, а також використання знешламлених хвостів у вигляді піску в будівництві.

12.5. На ділянках намитого хвостосховища, у місцях під’їзду та підходів встановлюються попереджувальні знаки та плакати. Вздовж пульповодів, укладених на естакадах, мостах, галереях, для безпеки їх обслуговування необхідно улаштовувати проходи, які б відповідали вимогам проектної документації, затвердженої в установленому порядку. Водоприймальні колодязі колектора освітленої води необхідно обладновувати скобами для спуску та підйому працівників і відгороджувати їх від потрапляння сторонніх плаваючих предметів.

12.6. Тунелі, в яких прокладають трубопроводи для відведення освітлених вод із колекторів водосховищ, повинні бути обладнані вентиляцією, освітленням і електропроводкою для виконання зварювальних робіт.

12.7. Обслуговування пульпопроводів, що перебувають під тиском понад 8 атм., повинно бути з дотриманням заходів, що забезпечують безпечне ведення робіт. На трубопроводах, що перебувають під тиском, не дозволяється проводити зварювальні роботи, свердлити отвори тощо.

12.8. Огляд водоскидних споруд і проведення в них ремонту необхідно виконувати за нарядом-допуском. Про перебування працівників у колодязях, ємностях і колекторах сповіщається плакатами.

12.9. Для підходу до колодязів необхідно використовувати містки, параметри яких повинні відповідати вимогам проектної документації, затвердженої в установленому порядку. Плавучі засоби, що знаходяться на хвостосховищі, повинні бути справними, мати написи із зазначенням вантажопідйомності, а на борту - рятувальні засоби (рятувальні круги, прядив’яні канати та черпаки для вичерпування води).

12.10. Рівень води у відстійному ставку повинен бути нижче гребеня намивної дамби не менше ніж на 1,5 м.

12.11. Використовувати воду з хвостосховища для господарських потреб, пиття, а також для водопою тварин не дозволяється.

12.12. У приміщеннях насосних станцій обслуговування запірної та регулюючої арматури повинно бути безпечним, а арматура - справною. Всі обертові частини насосних агрегатів необхідно огороджувати; підлогу та драбини тримати у чистоті; розлите мастило збирати.

Для запобігання падінню працівників у зумпфи останні повинні бути огороджені або закриті суцільними настилами чи ґратами.

Для вільного доступу до всмоктувальних трубопроводів необхідно влаштовувати трапи.

12.13. На території хвостосховища повинні бути збудовані побутові приміщення для працівників, які обслуговують споруду хвостосховища.

12.14. У плані ліквідації аварій фабрики повинні бути передбачені заходи безпеки у разі можливого руйнування або розмиву дамби хвостосховища.

У разі зміни технології робіт, запасних виходів, шляхів пересування людей на хвостосховищі у план ліквідації аварій у триденний строк вносяться необхідні зміни та доводяться до всіх працівників під особистий підпис.

Не дозволяється допуск до роботи працівників і посадових осіб, не ознайомлених з планом ліквідації аварій щодо роботи, яка ними виконується.

12.15. Консервацію хвостосховища необхідно розпочинати після природного ущільнення у результаті фільтрації та випаровування рідкої фракції намитих матеріалів до кондицій, що дають змогу використовувати необхідну для земляних робіт техніку.

XIII. Вимоги до охорони праці під час агломерації, огрудкування та брикетування, до устаткування випалу вапна та інших матеріалів

1. Вимоги до процесів агломерації та огрудкування

1.1. На кожній фабриці з урахуванням конструктивних особливостей її обладнання, виду палива, що застосовується, наявності несприятливих з питань безпеки факторів (пило-, газо- і тепловиділення) розробляються та затверджуються у визначеному порядку інструкції з технології ведення процесів агломерації та огрудкування.

У технологічних інструкціях з виробництва котунів (агломерату) зазначаються основні технологічні параметри роботи випалювальних (агломераційних) машин та іншого обладнання фабрики, безпечні способи їх регулювання та контролю, а також особливості експлуатації, у тому числі пуску і зупинення (планового та екстреного) під час роботи, включаються питання з охорони праці.

1.2. Улаштування та експлуатація газового господарства фабрик, у тому числі приймання газу на випалювальні (агломераційні) машини, у топки подрібнювальних установок, у сушильні та інші установки, які працюють на газу, а також порядок розпалювання і гасіння пальників повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.09-09.

1.3. Пару необхідно приймати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 08 вересня 1998 року № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98).

1.4. Улаштування і експлуатація установок на фабриках огрудкування, що працюють на рідкому паливі, у тому числі порядок приймання палива, розпалювання та гасіння пальників, повинні здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08.

1.5. Під час планових і екстрених зупинок випалювальних і агломераційних машин необхідно спочатку припинити подачу шихти, потім палива та повітря. Зупиняти тягодуттьові машини (ексгаустери, димососи, вентилятори) необхідно лише після повного згоряння палива на машині.

1.6. Горни випалювальних (агломераційних) машин повинні бути обладнані автоматичною відсічкою подачі палива на пальники під час зупинки тягодуттьових машин, а також під час падіння тиску газу і повітря нижче визначеного рівня.

1.7. Доступ до засувок усіх колекторів і пальників повинен бути зручним і безпечним. Керування засувками (шиберами), встановленими на колекторах відхідних і рекупераційних газів, повинно бути механізовано та електрифіковано і здійснюватися дистанційно з операторської. Крім того, передбачається можливість зручного ручного керування ними.

1.8. Усі основні робочі місця фабрик огрудкування повинні мати світло-звукову сигналізацію та прямий телефонний зв'язок з операторською (пультом керування).

1.9. Працівники, які обслуговують газове господарство фабрики, забезпечуються необхідною газозахисною апаратурою, яка зберігається у відведених для неї місцях поблизу робочих місць і систематично перевіряється з реєстрацією у спеціальному журналі.

1.10. Стінки й склепіння горнів випалювальних і агломераційних машин, а також газоповітряні колектори відхідних і рекупераційних газів, бункери для відбору пилу, що знаходяться всередині корпусів, повинні бути теплоізольовані із забезпеченням температури їх поверхні не вище ніж 45°С. Необхідно періодично очищати поверхню теплоізоляції від пилу. У разі неможливості дотримання температури 45°С нагріту поверхню необхідно огородити від випадкового дотику працівників.

1.11. Уздовж агломераційної машини повинно бути укриття, яке примикає до горна. За його відсутності необхідно встановлювати водоохолоджуючі штори на відстані, що забезпечує повне екранування розжареної поверхні шихти.

1.12. Зони робочих майданчиків агломераційних і випалювальних машин у місцях завантаження постелі і шихти (котунів) на візку, головна частина машин з торця та боків повинні мати огорожу, що унеможливлює доступ обслуговуючого персоналу в зону виходу візків на робочу гілку.

Також повинні бути огороджені приводи роликів роликоукладальника та місце дії механізмів завантаження котунів (хитний укладальник, роликовий грохот-живильник тощо).

Доступ до цих місць повинен забезпечуватися тільки після зупинення машин і обладнання відповідного блокування.

1.13. Конструкція випалювальної машини повинна забезпечувати ефективне ущільнення між горном і випалювальними візками, що унеможливлює в процесі випалювання котунів вибивання газів та інфрачервоного випромінювання у приміщення.

Отвори в перекритті для виходу візків на робочу гілку головної частини машини огороджуються металевими листами, що укладені впритул до візків.

1.14. Бункери вихідної сировини, шихти, звороту та постелі обладнуються аспіраційними установками, що запобігають пило-, паро- та газовиділенню.

Отвори бункерів повинні бути закриті ґратами з чарунками розміром 200x200 мм.

1.15. Використання гарячого звороту для підігріву шихти на діючих фабриках допускається тільки за умови забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці відповідно до проекту, опрацьованого спеціалізованою організацією.

1.16. У разі зависання гарячого звороту або іншого гарячого матеріалу у бункерах його обвалення необхідно проводити стисненим повітрям. Ручне шурування завислого звороту допускається, якщо грохот не працює, зворот охолоджений, а також вжито додаткових заходів безпеки.

Влаштування шурувальних люків у бункерах гарячого звороту не допускається.

Використовувати воду для обвалення завислого у бункері звороту та інших гарячих матеріалів, а також їх охолодження не дозволяється. Воду можна використовувати тільки для охолодження конструкції бункера та грохота звороту лише після їх вивільнення від гарячих матеріалів і вжиття додаткових заходів безпеки.

1.17. Під час транспортування гарячого звороту стрічковими конвеєрами його необхідно подавати на шар шихти, попередньо укладеної на стрічку. Галереї цих конвеєрів повинні мати припливно-витяжну вентиляцію з обов’язковим підігрівом у холодну пору року повітря, що подається до галереї.

1.18. Вузол гарячого звороту повинен бути ізольований від інших приміщень і дільниць фабрики.

1.19. Охолоджувальні барабани для видалення пари і пилу та змішувальні барабани під час застосування гарячого звороту для підігріву шихти обладнуються з торців герметичними укриттями, приєднаними до системи витяжної вентиляції.

Дверцята люків для доступу працівників усередину барабанів для очищення і ремонту повинні мати блокування, що унеможливлює пуск барабана з відкритими дверцятами як з місцевого, так і дистанційного керування.

1.20. Очищати завантажувальні жолоби барабанів-змішувачів і барабанів-охолоджувачів під час перебування всередині барабана не дозволяється.

1.21. Розчищення жолоба під бункером осипу головної частини машин звороту дозволяється тільки зі змонтованих для цього майданчиків.

1.22. Для запобігання руйнуванню горна випалювальної машини, викидам полум’я та продуктів згоряння у приміщення в разі можливих порушень правил експлуатації машини на горні необхідно встановлювати вибухові клапани.

1.23. Ремонт кладки горна випалювальної і агломераційної машини необхідно проводити за нарядом-допуском при розібраних електричних схемах приводу машини та тягодуттьових засобів, а також після встановлення переносного вентилятора для подачі у горн холодного повітря. Під час роботи усередині горна необхідно використовувати світильники з напругою не вище ніж 12 В, що мають запобіжні сітки. Охолоджувати кладку горна водою не дозволяється.

1.24. Розвантажувальна частина випалювальної (агломераційної) машини, дробарка, грохот і жолоби повинні бути ізольовані кожухами (укриттями), підключеними до витяжної вентиляції.

1.25. Технологія виробництва котунів (агломерату) повинна забезпечувати зниження їх температури не менше ніж до 140°С, що визначається термоелектричним методом.

1.26. Відбір проб котунів (агломерату) необхідно здійснювати автоматичними пробовідбірниками в призначених для цього місцях, а у разі відсутності конвеєрної їх подачі - грейфером мостового крана із залізничних вагонів.

1.27. Для перевезення котунів (агломерату) необхідно використовувати вагони, які унеможливлюють просип.

1.28. Залізничні колії у місцях навантаження котунів (агломерату) із навантажувальних бункерів необхідно укривати шатром (зонтом) з відсмоктуванням і наступним очищенням запиленого повітря. Очищення цих колій повинно бути механізовано. Для спостереження за навантаженням котунів (агломерату) необхідно застосовувати телевізійні або інші автоматичні пристрої. Керування навантаженням необхідно здійснювати з ізольованого приміщення, в якому створено нормальні санітарно-гігієнічні умови праці.

1.29. Тягодуттьові установки випалювальних (агломераційних) машин повинні бути звукоізольовані або в місцях їх встановлення обладнуються звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу. Заводи-виробники повинні постачати ці установки з глушниками.

1.30. У корпусах випалювання (спікання), що реконструюються, розташування тягодуттьових установок необхідно передбачати в окремому корпусі або в ізольованому стінами приміщенні (прогоні), яке входить до складу корпусу випалювання (спікання).

1.31. Під час виробництва котунів із сірчистих руд для очищення технологічних газів необхідно застосовувати високоефективні сіркоуловлюючі установки.

1.32. Відкривати люки і оглядати стан колекторів відхідних і рекупера-ційних газів, пиловловлюючих установок і їх бункерів, якщо тягодуттьові установки працюють або не розібрано електричні схеми їх електродвигунів, не дозволяється.

Будь-які роботи у порожнинах цих установок повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками. Перед цим електричні схеми приводів тягодуттьового обладнання повинні бути розібрані, порожнини провітрені з наступним аналізом складу повітря в них.

1.33. На фабриках, що мають загальний лежак і димову трубу для кількох випалювальних (агломераційних) машин, під час проведення ремонтних або інших робіт усередині порожнин колекторів відхідних і рекупераційних газів, їх пиловловлюючих установок і бункерів, а також заміни ротора ексгаустера (димососа, вентилятора) необхідно обов’язково перед засувкою з боку ексгаустера (димососа, вентилятора) встановлювати заглушку, що запобігає потраплянню відхідних газів працюючих машин у ці порожнини.

1.34. Під час роботи випалювальних (агломераційних) машин не дозволяється:

ставати на рейки робочої і холостої гілки машини, на випалювальні візки та на ролики спікальних візків;

очищати жолоби та грохоти або замінювати колосники грохота;

брати пробу з випалювальних візків або роликового укладальника без певних пристосувань;

перебувати на хвостовій гілці машини або під нею;

ходити по покрівлі горна та під охолоджувачем;

проникати у хвостовий або головний радіуси машини;

доторкатися голими руками до каркаса горна та пальників;

перебувати біля газопроводів з відкритим вогнем;

переходити через робочу гілку машини огрудкування по шару матеріалу.

2. Вимоги до процесів випалення вапняку

2.1. На установки випалення вапняку, а також на сушильні установки поширюються вимоги безпеки та охорони праці, зазначені в розділі V цих Правил.

2.2. Для дотримання санітарно-гігієнічних умов праці застосування вапна у виробництві агломерату (котунів) допускається тільки за наявності технологічного проекту на його введення в аглошихту.

2.3. Використання води для гашення вапна допускається тільки за умови вжиття відповідних заходів безпеки.

2.4. Усі поверхні випалювальних печей і сушильних установок, які нагріваються до високої температури, повинні мати теплоізоляцію або бути огороджені, а робочі місця - обладнані повітряними душами.

2.5. Жолоби та труби, по яких матеріал подається у випалювальні печі та сушильні установки, повинні бути вкриті, ущільнені і перебувати під розрідженням. Місця з’єднань обертових барабанів з топками і розвантажувальними камерами також повинні бути герметизовані.

XIV. Вимоги до охорони праці на залізничному, автомобільному та інших видах транспорту

1. Вимоги з безпеки на залізничному транспорті

1.1. Залізничні колії та споруди, рухомий склад, зв'язок, сигналізація та блокування, що знаходяться у підпорядкуванні фабрики, а також організація руху поїздів і виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні відповідатим вимогам Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15 лютого 2010 року № 70, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 237/17532.

1.2. Маневрові роботи необхідно проводити відповідно до інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті, а в межах виробничих цехів і дільниць - згідно з інструкцією з обслуговування залізничних перевезень підприємства.

1.3. У діючих цехах за наявності негабаритних місць і неможливості їх усунення повинні бути передбачені сигналізація (світлова, звукова, світло-звукова) і плакати, що попереджують про негабаритні місця.

2. Вимоги з безпеки на автомобільному транспорті

2.1. Автомобілі, мотоцикли, моторолери, автонавантажувачі, електро- та автокари тощо, що використовуються як засоби внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту, повинні бути обладнані гальмами, звуковою сигналізацією, освітлювальними пристроями та світловими сигналами, пристроями, що унеможливлюють використання транспортних засобів сторонніми особами.

2.2. Швидкість руху автомашин, автокар, електрокар та іншого безрейкового транспорту на території підприємства повинна визначатися роботодавцем і не повинна перевищувати при в'їзді у виробничі приміщення, всередині та на виїзді з них 5 км/год. Рух зазначеного транспорту на території підприємства та у виробничих приміщеннях необхідно регулювати відповідними знаками дорожнього руху.

2.3. Для постійних внутрішньоцехових перевезень необхідно використовувати електронавантажувачі або автомобілі та автонавантажувачі, обладнані поглиначами вихлопних газів.

У разі короткочасного заїзду до цеху транспортних засобів, що не обладнані поглиначами вихлопних газів, їх двигуни на час стоянки або проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути вимкнені, а транспортні засоби - загальмовані ручними гальмами.

2.4. У місцях в'їзду транспортних засобів на територію підприємства, цеху необхідно вивішувати схеми їх руху на вантажно-розвантажувальні майданчики. Місця розвантаження та навантаження повинні бути позначені на схемах.

2.5. Автовивантажувачі, бокові перекидачі обладнуються ключем-биркою, кінцевими вимикачами висоти піднімання кузова, упорами та запобіжними ланцюгами, що надійно утримують його у нахиленому стані.

2.6. Приміщення, де розміщено більше ніж 10 постів для обслуговування або для зберігання більше ніж 25 автомобілів, повинні мати не менше двох воріт.

2.7. У боксах (блоках) автогаражів не дозволяється проводити ковальські, зварювальні, фарбувальні, деревообробні роботи, а також промивати деталі з використанням легкозаймистих рідин. Ці роботи необхідно проводити у відповідних майстернях підприємства або в окремих приміщеннях гаража.

2.8. У приміщеннях, призначених для стоянки та ремонту автомобілів, а також на стоянках автомобілів під навісами та на відкритих майданчиках необхідно дотримувати вимоги НАПБ А.01-001-2004 та інструкції підприємства з пожежної безпеки.

3. Вимоги безпеки до конвеєрного транспорту

3.1. Експлуатація конвеєрного транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТу 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

3.2. Під час роботи конвеєра ремонтувати або очищати вручну будь-які його частини, а також підправляти стрічку руками та перебувати на ній не дозволяється.

3.3. Конвеєри, що транспортують матеріали, які виділяють пил, пару та газ, повинні бути обладнані системами пилопридушення у місцях виділення пилу, витяжною вентиляцією або аспірацією залежно від виду речовин, що виділяються.

3.4. Конвеєри для подавання вихідних матеріалів, що виділяють пил, необхідно розміщувати в транспортних галереях, що виконані з негорючих матеріалів. Галереї обладнуються пристроями для механізованого прибирання пилу, що просипається.

У разі розміщення конвеєрів у похилих галереях конструкція підлоги галереї повинна бути такою, щоб унеможливлювалось ковзання працівників під час руху, наприклад, улаштовані дерев’яні трапи.

3.5. У разі встановлення на конвеєрах іншого устаткування (скидальних візків, вагів, плужкових скидачів тощо) ширину проходів і зазорів необхідно визначати з огляду на дотримання умов безпечного обслуговування цього устаткування.

3.6. Робоча гілка конвеєра, розташованого в похилій галереї, за кута нахилу 6° і більше повинна бути огороджена з боку проходу.

3.7. Для безпечного обслуговування транспортного та технологічного устаткування передбачаються пристрої і майданчики для профілактичного огляду та ремонту устаткування з огородженням робочих місць, розташованих вище або нижче рівня підлоги.

3.8. Галереї трактів палива в місцях примикання до будівель обладнуються автоматичними засобами пожежогасіння.

3.9. Вентиляція в конвеєрних галереях повинна бути природна, а в перевантажувальних вузлах - примусова. Пускова апаратура вентиляційних установок повинна бути зблокована з двигунами технологічного устаткування.

3.10. Конвеєрні установки повинні відповідати вимогам проектної документації, затвердженої в установленому порядку.

3.11. Конструкцією конвеєра повинен бути передбачений доступ до елементів, блоків і контрольних пристроїв конвеєра, що потребують періодичної перевірки, а також до пристроїв регулювання, змащування вузлів тертьових частин тощо без зняття огородження.

3.12. Знімні огородження барабанів натяжних пристроїв і приводних механізмів обладнуються блокуванням, що унеможливлює пуск конвеєра, якщо огородження знято.

3.13. Для запобігання зворотному ходу стрічки приводи стрічкових конвеєрів з кутом нахилу 6° і більше обладнуються автоматичними гальмівними пристроями, що спрацьовують у разі вимкнення двигуна.

3.14. У разі дистанційного керування конвеєрами з централізованого пульта схема запуску повинна унеможливлювати пуск конвеєра без сигналу від машиніста конвеєра (транспортувальника), що підтверджує готовність до пуску.

3.15. За одночасної роботи кількох послідовних конвеєрів або конвеєрів, що пов'язані з устаткуванням однієї технологічної лінії, їх електродвигуни повинні бути зблоковані. При цьому:

пуск і зупинку конвеєрів і устаткування необхідно проводити відповідно до вимог інструкції, затвердженої роботодавцем;

у разі раптової зупинки устаткування або конвеєра попередні устаткування чи конвеєри повинні автоматично вимикатися, а наступне - продовжувати працювати до повного сходу з них матеріалу, що транспортується;

для запобігання мимовільному пуску конвеєра або устаткування з пульта керування повинно бути обладнане місцеве блокування.

3.16. Прибирання сировини вручну дозволяється тільки у разі, якщо конвеєр зупинено та дотримано вимог биркової системи.

3.17. Для видалення сторонніх предметів зі стрічок конвеєрів передбачаються автоматичні пристрої. Ручне прибирання дозволяється у виняткових випадках, якщо конвеєр зупинено та ввімкнено місцеве блокування або вилучено ключ-бирку.

3.18. Конвеєри, що транспортують гарячі матеріали, обладнуються засобами захисту обслуговуючого персоналу від впливу тепла, тобто від контакту з гарячими матеріалами та від інфрачервоного випромінювання. Для цього необхідно використовувати кожухи, укриття, огородження, екрани тощо.

Конвеєри, що транспортують мокрі матеріали, необхідно закривати кожухами або щитами у місцях можливого розбризкування.

3.19. Зона дії пересувних (реверсивних) конвеєрів за всією довжиною та шириною огороджується суцільним, сітчастим або перильним огородженням, висота якого унеможливлює падіння працівників. В огородженні повинні бути двері для проходу працівників.

Пересувні конвеєри обладнуються кінцевими вимикачами та стаціонарними тупиковими упорами з обох боків рейок.

3.20. Подачу напруги до електродвигунів автоматичних скидальних візків і пересувних конвеєрів необхідно здійснювати підвісними шланговими кабелями. Дозволяється електроживлення цих електродвигунів від тролейних проводів, висота підвіски яких повинна відповідати вимогам ПУЭ.

3.21. Електрокабелі, по яких подається напруга до електродвигунів пересувних розвантажувальних візків і пересувних конвеєрів, розташовуються так, щоб забезпечувалася надійна їх експлуатація та не захаращувалися проходи. Кабелі повинні бути захищені від теплового впливу та механічних пошкоджень.

3.22. Пересувні розвантажувальні візки конвеєрів повинні бути обладнані гальмами, що запобігають неконтрольованому їх пересуванню, та звуковою і світловою сигналізацією.

Обладнання і стан рейкової колії та ходових коліс розвантажувальних візків пересувних конвеєрів і живильників повинні запобігати сходу їх з рейок. Колеса саморозвантажувальних візків, пересувних конвеєрів і живильників необхідно огороджувати щитками. Зазор між щитком і рейкою не повинен перевищувати 10 мм.

3.23. Номінальна швидкість стрічки конвеєрів повинна бути: 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5 і 3,15 м/с з відхиленням ±10 %. Дозволяється в особливих випадках застосовувати швидкості 0,65; 0,5 м/с і менше, а також 4,0 і 5,0 м/с. Вибір швидкості стрічки з цього ряду залежить від характеристики сировини, що транспортується, умов навантаження та розвантаження конвеєра і ширини стрічки. Для крихких грудкових матеріалів (кокс, агломерат тощо) швидкість не повинна перевищувати 2,5 м/с, а для порошкоподібних матеріалів, що утворюють багато пилу (вогнетривкі порошки, вапно тощо), - 1,25 м/с.

Якщо конвеєри обладнано розвантажувальними пристроями, максимальну швидкість руху стрічки необхідно брати:

для барабанного скидача - 2,5 м/с;

для плужкового скидача, якщо матеріал дрібний і середній, - 1,6 м/с;

для плужкового скидача, якщо матеріал крупногрудковий, - 1,25 м/с.

3.24. Приводи похилих пластинчастих конвеєрів повинні бути обладнані автоматичними гальмівними пристроями, що унеможливлюють зворотний хід механізму у разі обриву ланцюга.

Похилі ділянки ланцюгових конвеєрів обладнуються уловлювачами для захоплення ланцюга у разі його обриву.

3.25. Жолоби (лотки) шнекових конвеєрів повинні бути закриті металевими знімними кришками, які щільно закриваються та обладнані скобами (петлями, ручками) для зручності зняття та встановлення їх на місце. Шибери, що перекривають жолоби, необхідно розташовувати в місцях, безпечних і доступних для обслуговування. Під час роботи конвеєра не дозволяється знімати кришку з жолоба, ставати на неї, а також проводити очищення живильних і розвантажувальних жолобів.

3.26. Ручні шибери та секторні затвори, що перекривають жолоби, повинні легко відкриватися та закриватися вручну без застосування спеціальних інструментів. Використовувати деформовані шибери не дозволяється.

3.27. У разі торкання гвинта шнека до дна або стінки кожуха експлуатувати гвинтовий конвеєр не дозволяється.

3.28. Кришки кожухів шнекових конвеєрів повинні бути обладнані блокуванням, що запобігає доступу до шнеків під час їх обертання.

3.29. Експлуатувати гвинтові конвеєри, якщо жолоби несправні та кришки знято, - не дозволяється.

3.30. Для відбору проб матеріалу, що транспортується, якщо шнек працює, передбачаються автоматичні пробовідбірники. Ручний відбір проб можливий тільки після зупинки конвеєра.

3.31. Конструкції навісних пристроїв колискових конвеєрів (колиски, майданчики) повинні забезпечувати стійке положення виробів, напівфабрикатів тощо, що транспортуються, та запобігати їх падінню під час транспортування.

3.32. Приводні станції колискових конвеєрів необхідно огороджувати. Огородження повинно замикатися на замок. Усі поворотні блоки, розміщені на висоті нижче ніж 2,0 м від рівня підлоги, повинні бути огороджені.

Приводні та поворотні зірочки конвеєрів, шестерні, сполучні муфти приводів необхідно огороджувати суцільною металевою або сітчастою огорожею.

3.33. Монорейковий конвеєр обладнується блокуванням, що вимикає електродвигун під час обриву ланцюга, а також пристроєм, що уловлює ланцюг. Монорейки обладнуються автоматичними обмежувачами руху.

3.34. У місцях розміщення підвісних конвеєрів і монорейок над проходами, проїздами та робочими місцями обладнуються суцільні огородження, що запобігають падінню матеріалів або будь-яких предметів, що розсипаються. Висота огороджень повинна забезпечувати безпечний прохід людей і проїзд транспорту.

3.35. Колисковий конвеєр обладнується блокуванням, що вимикає електродвигун у разі обриву механічного ланцюга.

Швидкість руху колискових конвеєрів не повинна перевищувати 0,5 м/с.

4. Вимоги безпеки до канатних доріг

4.1. Під час доставки руди канатними дорогами розвантажувальні воронки приймальних бункерів повинні бути закриті ґратами з чарунками не більше ніж 400x400 мм.

4.2. Робочі місця біля розвантажувальних воронок у зоні виходу канатів зі станції повинні мати огородження, які забезпечують безпеку праці у разі самочинного від’єднання вагонетки від тягового каната. Місця під контрвантажами повинні бути огороджені на висоту не менше ніж 2,0 м, а колодязі контрвантажів - закриті настилами.

4.3. Робочі майданчики біля розвантажувальних воронок і станції канатної дороги повинні мати між собою прямий телефонний зв'язок із сигналізацією, а також можливість аварійного зупинення привода канатної дороги з подачею сигналу машиністу.

У разі раптової зупинки канатної дороги її запуск до з'ясування причин зупинки та усування несправностей не дозволяється.

XV. Вимоги до охорони праці на складах руди, концентратів і нерудних матеріалів

15.1. На складах необхідно дотримувати вимоги з охорони праці до:

технологічних процесів складування, транспортування та зберігання вантажів;

складських приміщень, складського устаткування, вантажів і тари;

підйомно-транспортних машин (екскаваторів, кранів, конвеєрів, рейкового та безрейкового транспорту тощо);

електроустаткування та системи керування;

обслуговуючого персоналу.

15.2. Складські галереї повинні мати опалення, дренажні системи та бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.

15.3. Під час формування складів за допомогою штабелеукладачів необхідно контролювати стан рейкової колії та водозбірних канав, не допускаючи їх засипання, а також обмерзання робочих майданчиків, трапів, драбин.

Зона дії штабелеукладача в темну пору доби повинна бути освітленою.

15.4. Під час транспортування сипких матеріалів до складу по трубопроводах необхідно забезпечити герметичність їх з’єднань та місць пересипок. У місцях, де герметизація неможлива за умовами технології, повинні бути обладнані системи аспіраційного відсмоктування.

15.5. Не дозволяється складувати товарний каолін-сирець і талькову руду поблизу складів з вугіллям, цементом та вапном. Під час навантаження тальку, каоліну та графіту у вагони розсипом необхідно застосовувати засоби боротьби з пилом.

15.6. На складах вихідної сировини та готової продукції не дозволяється стояти та пересуватися по укосах штабеля заскладованого матеріалу.

15.7. У темну пору доби залізничні колії на складах повинні бути освітлені. Якщо колії неосвітлені, роботи не дозволяються.

15.8. Під час роботи екскаватора працівникам (у тому числі обслуговуючому персоналу) не дозволяється перебувати у зоні дії ковша, троса, блоків, скрепера. Очищати ківш (ротор) необхідно тільки після зупинення екскаватора та з дозволу машиніста екскаватора. Ківш (ротор) повинен бути в цьому випадку опущений на землю.

15.9. Під час навантаження матеріалів екскаваторами або мостовими перевантажувачами в залізничні вагони бригада повинна безумовно виконувати сигнали машиніста екскаватора або перевантажувача, які повинні діяти відповідно до вимог Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15 лютого 2010 року № 70, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 237/17532.

15.10. У неробочий час ківш екскаватора (ротор навантажувача) повинен бути опущений на ґрунт, кабіна закрита, електричний кабель вимкнений.

15.11. Під час роботи багаточерпакових екскаваторів та мостових перевантажувачів працівники не повинні перебувати біля вагонів, що завантажуються, під завантажувальними, розвантажувальними люками, конвеєрами та перевантажувальними пристроями.

15.12. Залишати без догляду на складах бульдозери з працюючим двигуном і піднятим ножем, а під час роботи спрямовувати трос, ставати на підвісну раму і ніж не дозволяється. Не дозволяється також робота на бульдозері без блокування, що запобігає запуску двигуна, якщо ввімкнено коробку передач або якщо немає обладнання для запуску двигуна з кабіни.

15.13. Максимальні кути укосу сировини, яку заскладовано, не повинні перевищувати: під час роботи бульдозерів на підйом - 25°, а під час роботи під уклон (спуск з вантажем) - 30°. Уклон під’їзних колій до бункерів під час навантаження сировини та матеріалу не повинен перевищувати 6°.

15.14. Проходи з боку рудних складів огороджуються бруствером або огорожею.

15.15. У складах, що завантажуються за допомогою стрічкових конвеєрів, самохідних бункерів або роторних екскаваторів, поздовжні щілини верхньої галереї, через які матеріал скидається у склад, огороджуються постійними поручнями або закриваються ґратами з отворами розміром не більше ніж 300x300 мм.

XVI. Вимоги з безпеки до електричного устаткування

1. Вимоги з безпеки до електричних установок напругою до 1000 В

1.1. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинні здійснювати спеціально підготовлені працівники, які за своєю кваліфікацією відповідають вимогам НПАОП 40.1-1.21-98. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні бути навчені способам надання першої долікарської допомоги на випадок ураження електричним струмом.

1.2. Увімкнення та вимкнення окремих виробничих машин і механізмів за допомогою пускової апаратури повинні здійснюватися працівниками, які одержали дозвіл на обслуговування цих машин і механізмів, пройшли відповідний інструктаж і мають право на самостійне їх обслуговування.

1.3. Огляд електроустановок електротехнічним персоналом необхідно проводити відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97), з дотриманням заходів, що забезпечують повну безпеку працівників, які виконують ці роботи. Результати огляду записуються в оперативний журнал.

1.4. Виявлена в процесі огляду несправність не повинна усуватися одним працівником. Про несправність працівник зобов'язаний негайно повідомити свого безпосереднього начальника і зробити відповідний запис в експлуатаційному журналі.

Усунення такого роду несправностей проводиться за вказівкою вищого керівника під наглядом іншої особи з дотриманням заходів, що забезпечують безпечне виконання робіт.

1.5. Перед пуском тимчасово вимкненого устаткування треба його оглянути, переконатися у готовності до прийому напруги та попередити обслуговуючий персонал, що працює на ньому, про наступне увімкнення.

1.6. Під час обслуговування електроустановок необхідно застосовувати захисні засоби (діелектричні рукавиці, боти, килимки, ізолюючі підставки), покажчики напруги, переносні заземлення, а також засоби індивідуального захисту - захисні окуляри, монтажні пояси, кігті.

1.7. Перед застосуванням захисні засоби ретельно оглядаються, очищаються, перевіряються на відсутність зовнішніх пошкоджень, а також чи відповідають вони (за клеймом) напрузі і чи не закінчився строк їх періодичного випробування. У разі виявлення несправних захисних засобів або з простроченим клеймом вони негайно вилучаються із застосування. Опір ізоляції інструменту, що використовується під час роботи в електричних установках (плоскогубці, викрутки тощо), повинен регулярно перевірятися.

1.8. На фабриках дозволяється застосовувати електромеханічне устаткування, електричні двигуни, трансформатори, апарати, вимірювальні прилади, апарати захисту, кабелі, проводи тощо, що відповідають вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (ПТЕЕС).

1.9. Діючі електропідстанції та інші розподільні пристрої без постійного обслуговуючого персоналу повинні бути закриті на замок або інший пристрій. На зовнішніх дверях необхідно зазначити їх назву та призначення. Електропідстанції повинні бути повністю забезпечені захисними засобами та засобами пожежогасіння.

На приводах комутаційних апаратів, закритих кожухами або встановлених за щитом, повинні бути чітко зазначені положення "увімкнено" і "вимкнено", а також належність комутаційної апаратури.

1.10. Мережі та устаткування освітлення будівель, приміщень та споруд фабрик повинні виконуватися відповідно до вимог глави 6.11 розділу 6 ПТЕЕС та розділу 6 ПУЭ.

1.11. Електроінструмент, що застосовується на фабриках, та його використання повинні відповідати вимогам глави 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98.

2. Вимоги безпеки до електричних установок напругою вище 1000 В

2.1. В електроустановках напругою вище 1000 В під час проведення огляду однією особою не дозволяється проводити будь-які роботи, а також заходити за огорожу, входити в камери розподільних пристроїв і до вибухових камер масляних вимикачів. Огляд обладнання, апаратури і ошинковки повинен проводитися з порога камери або стоячи перед бар'єром.

На тимчасових огорожах повинні бути плакати "Стій! Висока напруга!".

2.2. Не дозволяється наближатися до місця замикання виявленого пошкодження (з’єднання будь-якої струмовідної частини електроустановки з землею) на відстань меншу ніж 4 - 5 м у закритих розподільних пристроях і 8 - 10 м - на відкритих підстанціях.

Наближення на ближчу відстань допустиме тільки для виконання операцій з комутаційною апаратурою, яка дає змогу ліквідувати замикання на землю, а також під час надання необхідної допомоги постраждалим. У цих випадках необхідно обов'язково захистити себе від дії крокового напруження, використовуючи діелектричне взуття, килимки або інші, надійно ізолюючі від землі, засоби. Всі операції повинні проводитися в діелектричних рукавичках або за допомогою ізолюючої штанги.

2.3. Ремонтні роботи в електроустановках напругою понад 1000 В повинні проводитися після виконання організаційних і технічних заходів безпеки із застосуванням засобів індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

2.4. Керівник робіт повинен увесь час перебувати на місці робіт. Залишатися у приміщенні установок напругою вище 1000 В або на відкритій підстанції одному працівнику зі складу ремонтної бригади, у тому числі керівнику робіт, не дозволяється.

За необхідності відлучитися керівник робіт, якщо на цей час його не може замінити інша відповідальна особа, зобов'язаний на час своєї відсутності вивести бригаду з приміщення і зачинити за собою двері.

2.5. Допускається короткочасна відсутність одного або декількох працівників бригади. У такому випадку керівник робіт повинен провести необхідний інструктаж. До повернення відсутніх керівник робіт не має права залишати робоче місце.

2.6. Під час перерви робіт протягом робочого дня (на обід або за умовами виконання робіт) бригаду необхідно вивести з приміщення електропристрою або з відкритої підстанції. Плакати, огорожа і заземлення залишаються на місці. Жодний з працівників не має права після перерви зайти в приміщення установки з напругою вище 1000 В або у відкриту підстанцію за відсутності керівника робіт.

Допуск бригади до місця роботи після такої перерви оперативним персоналом не повинен проводитися. Керівник робіт сам повинен визначити бригаді місце робіт.

2.7. Після повного закінчення роботи місце робіт необхідно прибрати, а керівнику робіт оглянути його.

2.8. Роботи з драбини можна виконувати у тому випадку, якщо драбина відповідає вимогам РСТ УССР 1735-87 "Драбини дерев’яні та металеві. Загальні технічні умови" (далі - РСТ УССР 1735-87), підтримується іншим працівником і так встановлена, що можливість доторкання або небезпечного наближення працівника до невимкнених струмовідних частин у разі випадкового його падіння виключено.

2.9. Пересувні огорожі (сітка або щит) повинні мати конструкцію, що виключає можливість випадкового або помилкового доторкання працівників до струмовідних частин, які залишилися під напругою, і перекриття самою огорожею струмовідних частин. Огорожа повинна бути безпечною та стійкою.

3. Вимоги безпеки до електричних двигунів

3.1. На електричних двигунах і механізмах наносяться стрілки, що позначають напрям обертання вала механізму та електродвигуна.

3.2. Електропривід негайно вимикається від мережі у випадках:

появи диму чи вогню з електродвигуна або його пускорегулюючої апаратури;

нещасного випадку з працівником для негайної зупинки електродвигуна;

вібрації понад допустиму норму, що може призвести до руйнування електродвигуна;

поломки приводного механізму;

у разі швидкого нагрівання електродвигуна.

3.3. Електропривод повинен бути негайно відімкнений від мережі у випадках, зазначених пунктом 6.5.17 глави 6.5 розділу 6 ПТЕЕС.

На кожній фабриці повинен бути розроблений ПОР із заміни електродвигунів та усунення аварійних ситуацій в установках.

3.4. Виводи статорної обмотки і кабельні воронки електричних машин повинні бути укріплені і захищені огорожами, знімати які під час роботи машин не дозволяється. Обертові частини машин (шківи, муфти, вентилятори та відкриті частини валів) також повинні бути огороджені.

Коробки виводів електричних машин і пускорегулюючої апаратури, які встановлено поза щитами і зборками, повинні бути ущільнені і закриті кришкою, яку не можна відкрити без спеціального пристрою.

3.5. Виводи обмоток статора, якоря та полюсів повинні бути промарковані. На пускорегулювальних пристроях повинні бути позначення "Пуск" і "Стоп".

3.6. На вимикачах, контакторах, магнітних пускачах, рубильниках тощо, а також на запобіжниках, змонтованих на групових щитах, повинні бути написи, що зазначають, до якого двигуна вони належать.

3.7. Перед ремонтом електродвигуна та пускорегулювальної апаратури електрообладнання повинне бути від'єднане від живильної мережі та вивішено попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи повинні проводитися за нарядом-допуском або розпорядженням із застосуванням биркової системи.

Зняти плакат "Не вмикати! Працюють люди!" та ввімкнути машину можна тільки після того, як працівник, який прийняв роботу, зробить запис у наряді-допуску на ввімкнення електродвигуна.

3.8. Операції з пусковими пристроями електродвигунів, що мають ручне керування, повинні проводитися в діелектричних рукавичках. Перед пристроями, що розташовані у вологих місцях, повинні бути укладені ізолюючі підставки.

3.9. Якщо під час робіт ремонтний персонал може торкатися до рухомих частин електродвигуна або механізму, то крім вимикача вимикається також роз'єднувач, на привід якого вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

3.10. Перед початком робіт на електродвигунах необхідно вжити заходів, що запобігають помилковому ввімкненню вимикачів та роз'єднувачів, якими проведено вимкнення (зняття рукояток приводів, закриття їх на замок тощо).

4. Вимоги безпеки до спеціальних електричних установок

4.1. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам ПТЕЕС, ПУЭ, НПАОП 40.1-1.21-98z0093-98, Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полівz0203-03, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6. 096-02), і ГОСТу 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности".

До електрозварювальних робіт допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання, перевірку теоретичних знань інструкцій з охорони праці, практичних навичок, що мають не нижче II кваліфікаційної групи з електробезпеки, посвідчення зварювальника та запис у посвідченні про перевірку знань і про допуск до виконання цих робіт.

4.2. Постійні електрозварювальні роботи в будівлях повинні проводитися у відведених для цього приміщеннях із стінами з неспалимих матеріалів та які обладнано загальнообмінною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами від робочих місць.

У приміщеннях для електрозварювальних робіт повинні бути передбачені проходи шириною не менше ніж 0,8 м.

4.3. Зварювальні агрегати у відділеннях та цехах фабрики повинні підключатися до зварювальних постів.

4.4. Зварювальні кола джерел зварювального струму не повинні мати з’єднань з колами, що приєднані до мережі.

4.5. Двері шаф та кожухів зварювального обладнання, у разі відкриття яких можливий доступ до струмовідних частин, що перебувають під напругою вище ніж 42 В змінного або 110 В постійного струму, повинні мати блокування, яке під час відчинення дверей вимикає від мережі пристрої, що знаходяться всередині шафи.

Дозволяється замість блокування застосовувати замки зі спеціальними ключами, якщо під час роботи не треба відчиняти двері.

4.6. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), повинні відповідати вимогам пунктів 7.1.18-7.1.20 глави 7.1 розділу 7 ПТЕЕС.

4.7. Не дозволяється проводити будь-які ремонти зварювальних установок під напругою.

4.8. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.

Зварювальні установки на час їхнього переміщення необхідно від'єднувати від мережі.

4.9. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різаки повинні відповідати вимогам ПУЭ, ГОСТ 12.2.007.8-75 "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности".

4.10. Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використовувати зворотний провід мережі заземлення, а також металеві конструкції будівель і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.

4.11. Рукоятки електродотримача виготовлюються з неспалимого діелектричного і теплоізолюючого матеріалу.

Струмовідні частини електродотримача повинні бути ізольовані, а також повинен бути забезпечений захист від випадкового доторкання до них рук зварювальника або виробу, що підлягає зварюванню.

4.12. У майстернях, кабінах, на робочих місцях зварювання повинні вивішуватися плакати, які попереджують про можливість опромінення очей та шкіри працюючих. Постійні місця електрозварювальних робіт, розташованих усередині приміщення і поза приміщенням, повинні огороджуватися світлонепроникними щитами або завісами з неспалимого матеріалу.

4.13. Установки з електричного очищення газів і пилоуловлювання повинні бути виконані відповідно до вимог ПТЕЕС і НПАОП 27.1-1.09-09z0104-10.

4.14. Користування ключами від чарунок підвищувально-вирівнювальних агрегатів та інших місць розташування частин, що перебувають під напругою вище 1000 В, повинно проводитися не менше ніж двома працівниками, які мають кваліфікаційну групу згідно з ПТЕЕС.

4.15. Увімкнення електроагрегатів і ліній випрямленої напруги, а також перехід на резервні агрегати можуть виконуватися одним працівником оперативного персоналу. Черговий з газоочисної установки може залучатися як член (друга особа) бригади.

4.16. Внутрішній огляд і ремонт електрофільтра або його секцій необхідно проводити згідно з ПОР і нарядом-допуском після аналізу повітря на відсутність в електрофільтрі шкідливих газів. Черговий і оперативний персонал, який бере участь у цих роботах, повинен бути ознайомлений з ПОР під розпис.

4.17. Під час роботи у верхній частині електрофільтрів, що уловлюють пил, необхідно відкривати тільки верхні люки. До початку роботи у нижній частині електрофільтрів, що уловлюють пил, необхідно струсити електроди та повністю звільнити бункери від пилу.

4.18. Влаштування та розміщення електричних установок (печей) повинні відповідати вимогам ПУЭ.

4.19. Експлуатація електротермічних установок повинна здійснюватися відповідно до вимог глави 7.2 розділу 7 ПТЕЕС.

4.20. Не дозволяється у виробничих цехах фабрик використовувати електроприлади побутового призначення.

4.21. Живлення пристроїв зв'язку, сигналізації та автоматики на фабриках повинно здійснюватися напругою не вище ніж 220 В від силової мережі, акумуляторних батарей або випрямних установок. Схеми керування сигналізації та постачання приладів КВПіА, що розташовані на щитах, пультах і панелях керування, повинні мати сигналізацію про наявність напруги на них.

4.22. Роботи з вимірювальними приладами, пристроями релейного захисту, автоматики, телемеханіки та зв’язку повинні виконуватися відповідно до вимог глави 6.5 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98.

Агрегати та апарати з дистанційним керуванням обладнуються КВПіА із зазначенням параметрів технологічного процесу на місці установки агрегату та на щиті керування. Агрегати, робота яких передбачена в автоматичному режимі, повинні мати сигналізацію про ввімкнення їх у даний режим. Регулювання, ремонт приладів та засобів автоматизації повинні проводити працівники служби КВПіА.

Контрольно-вимірювальні прилади повинні встановлюватися в освітлених місцях, зручних і безпечних для спостереження.

Експлуатація несправних і з простроченими строками перевірки контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

4.23. Для пристроїв, що живляться напругою не вище ніж 24 В, допускається проведення ліній голими проводами.

4.24. Між взаємозв'язаними дільницями і агрегатами фабрик встановлюється гучномовний та телефонний зв'язок. Усі телефонні лінії повинні бути не менш як двопровідні.

Засоби зв'язку та сигналізації розташовуються у зонах максимальної видимості й чутності для працівників, а також повинні бути легкодоступними і безпечними під час обслуговування.

4.25. Установки зв'язку, сигналізації та автоматики захищаються від впливу ліній високої напруги, грозових розрядів і блукаючих струмів. Електричні прилади та щити заземляються відповідно до ПУЭ.

XVII. Вимоги до охорони праці під час виконання ремонтно-монтажних робіт

1. Загальні вимоги

1.1. На фабриках і в цехах повинні проводитися регулярні планові огляди обладнання відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.

1.2. Переміщення обладнання або його частин, маса яких перевищує 30 кг, повинно проводитися підйомно-транспортними засобами.

Вантажопідйомність підйомно-транспортного механізму повинна відповідати масі найбільш важкої частини, що піднімається, або масі всієї машини, відповідно до вимог НПАОП.0.00-1.01-07.

1.3. Усі роботи з переміщення вантажів повинні проводитися за вказівкою і з дозволу осіб, відповідальних за виконання такелажних робіт. Підійманням великогабаритних вузлів і деталей машин повинна керувати особа, відповідальна за проведення цих робіт.

1.4. Роботи зі стропування вантажів повинен виконувати стропальник, який має посвідчення на виконання таких робіт.

Усі роботи із закріплення стропами вантажу, що підіймається, необхідно проводити у рукавицях.

1.5. Підтягування деталей і вузлів підйомними механізмами по землі, підлозі, рейках та іншим шляхом з косим натягом канатів не дозволяється.

1.6. Під час виконання такелажних робіт команду кранівнику повинна подавати одна особа, якщо вона має кваліфікацію стропальника. Подача команди кількома особами не дозволяється.

1.7. Не дозволяється працювати на несправних підйомно-транспортних механізмах і пристосуваннях, а також на механізмах, у яких закінчився строк технічного огляду.

1.8. Перед початком ремонту обладнання робота машин і механізмів повинна бути припинена. Ремонт обладнання і апаратів (бункери, дробарки, грохоти, класифікатори, чани, зумпфи, флотаційні машини, конвеєри тощо) дозволяється розпочинати тільки після очищення і промивання від сировини та пилу, що в них містяться, а також після розбирання електричної схеми і взяття бирки виконавцем робіт.

1.9. Під час одночасного ремонту механізму та його електроприводу повинно бути забезпечено безпечне виконання робіт.

1.10. Перебування на робочих (ремонтних) дільницях немаркованих та забракованих знімних вантажозахватних пристроїв та тари не дозволяється.

2. Вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт

2.1. Організація та проведення ремонтів обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.06-08, а також цих Правил.

Ремонти основного обладнання повинні проводитися за розробленими та затвердженими ПОР. У ПОР повинні бути зазначені особи, відповідальні за дотримання безпеки під час проведення ремонту, кількість працівників та їх професії, машини та інструмент, що застосовуються, а також порядок і послідовність виконання ремонтних робіт, заходів безпеки.

2.2. Для механізації ремонтних робіт повинні бути передбачені необхідні вантажопідйомні засоби і пристосування, що дадуть змогу піднімати та знімати важке обладнання, вузли та деталі.

Експлуатація вантажопідйомних засобів повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07.

2.3. Зупинка обладнання, агрегатів, апаратів і комунікацій для внутрішнього огляду, очищення та ремонту, а також їх пуск повинні здійснюватися відповідно до вимог технологічних інструкцій.

2.4. На кожній фабриці складається перелік об'єктів і обладнання, ремонт яких повинен проводитися із застосуванням биркової системи, нарядів-допусків, оформленням ПОР. Цей перелік затверджується керівництвом підприємства. Розміри ремонтно-монтажних майданчиків повинні забезпечувати розміщення на них крупних вузлів і деталей машин, пристроїв та інструменту, а також необхідних матеріалів для виконання ремонтних робіт. Під час розміщення вузлів і деталей машин на ремонтно-монтажному майданчику необхідно забезпечити проходи між ними відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08. Майданчик не повинен захаращуватися і повинен відповідати масі вантажу, що розміщується на ньому.

2.5. Під час робіт, виконувати які необхідно на помостах, останні повинні улаштовуватися на міцних риштуваннях, збудованих відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07). Використання для цієї мети будь-яких опор не дозволяється.

2.6. Помости і драбини, що застосовуються для ремонтних робіт, повинні відповідати вимогам РСТ УССР 1735-87.

Драбини, встановлені на гладких поверхнях, повинні мати гумові наконечники, а встановлені на землі повинні мати гострі металеві. Драбини повинні надійно спиратися верхніми кінцями на міцну опору. Не дозволяється застосовувати зв’язані драбини.

Під час встановлення приставних драбин на підкранових балках, на елементах металоконструкцій тощо необхідно надійно прикріплювати верх і низ сходів до конструкцій. Під час обслуговування та ремонту електроустановок застосовувати металеві драбини не дозволяється. Приставні інвентарні драбини повинні бути випробувані та мати відповідне маркування.

На всіх драбинах, що знаходяться в експлуатації на прикріплених до них бирках, повинні бути зазначені інвентарний номер, дата наступного випробування, належність цеху (дільниці).

2.7. Не дозволяється підкидати будь-які предмети (деталі та інструменти) для подачі працівникам, які працюють нагорі. Їх необхідно піднімати мотузкою, до середини якої надійно прив'язуються необхідні предмети. Другий кінець мотузки повинен знаходитися у руках працівника, що стоїть унизу, який утримує предмети, що піднімаються, від розхитування.

2.8. У разі неможливості влаштування помостів під час виконання робіт з драбин на висоті більше ніж 2,0 м працівники повинні користуватися запобіжними поясами. Місця закріплення запобіжних поясів під час виконання робіт на висоті повинні бути зазначені у наряді.

2.9. Не дозволяється ведення будь-яких робіт під монтажними прорізами.

2.10. Для механізації ремонтних робіт повинні передбачатися необхідні пристосування, що дають змогу піднімати важке обладнання.

Для механізації ремонту в зоні ремонтного майданчика повинні бути встановлені підсилені елементи перекриття для навішування блоків або закріплення монорейки.

Підвішувати тимчасові пристрої до ферм, балок та інших будівельних конструкцій не дозволяється без перевірки цих конструкцій на міцність.

2.11. Перед виконанням ремонтно-монтажних робіт у діючих цехах і відділеннях фабрик керівник ремонтних робіт спільно з адміністрацією цеху або відділення зобов’язані розробити заходи, що забезпечують безпечне виконання робіт, а також нормальну роботу обладнання, що залишилось в експлуатації.

Під час виконання ремонтів підрядною організацією роботи повинні проводитися згідно з ПОР і нарядом-допуском.

2.12. Ремонтні роботи у пожежонебезпечних місцях, що пов'язані з вогневими роботами, повинні проводитися за нарядом-допуском, оформленим у визначеному порядку.

2.13. Піднімання і опускання працівників під час виконання ремонтних робіт на дробарках необхідно здійснювати з використанням драбин, які повинні відповідати вимогам РСТ УССР 1735-87.

Спуск працівників у робочу зону без запобіжного пояса і страхувального каната не дозволяється.

2.14. Зварювання та різання футерувальних плит усередині барабана млина повинні здійснюватися відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

2.15. Обладнання, що працює у середовищі з токсичними реагентами (ціаніди тощо), перед ремонтом повинно бути ретельно очищено і знешкоджено від цих реагентів.

2.16. Приєднання та роз’єднання повітряних шлангів пневматичних інструментів і установок дозволяються тільки після припинення подачі стисненого повітря.

2.17. Під час роботи випалювальних установок не дозволяється виконувати ремонтні роботи на газових комунікаціях і контрольно-вимірювальній апаратурі.

3. Вимоги безпеки під час виконання газополум’яних робіт

3.1. Виконувати газозварювальні роботи необхідно з дотриманням вимог ГОСТу 12.3.036-84 "ССБТ. Газопламенная обработка металлов. Требования безопасности".

3.2. Усі займисті матеріали (мастило, обтиральні матеріали тощо) повинні бути прибрані на відстань не менше ніж 10 м від місця зварювальних робіт.

3.3. Під час зварювання всі дерев'яні або інші частини споруд, що займаються і знаходяться від місця зварювання на відстані ближче 2 м, повинні бути закриті азбестовими або сталевими листами.

3.4. У нестаціонарних місцях проведення зварювальних і газополум’яних робіт повинні бути вогнегасники або пожежний рукав (шланг), приєднаний до пожежного трубопроводу або бака із запасом води не менше ніж 1 м-3, та ящик з піском.

3.5. Зварювання важких та громіздких деталей дозволяється проводити тільки за наявності відповідних підйомних пристосувань, які дають змогу зручно пересувати та обертати деталі, що зварюються.

3.6. Працівники, зайняті підготовкою деталей до зварювання (очищенням їх до та після зварювання), повинні користуватися захисними окулярами.

3.7. Не дозволяється зберігати у зварювальній майстерні гас, бензин та інші легкозаймисті речовини.

3.8. Ремонтні роботи повинні виконуватися відповідно до технологічних карт, затверджених керівництвом фабрики, у яких повинні бути передбачені заходи безпеки під час виконання окремих операцій з ремонту.

3.9. Небезпечні зони під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені і перед ними вивішені попереджувальні плакати.

3.10. Пальники і різаки, що призначені для проведення газорізальних робіт на рідкому паливі, повинні бути обладнані зворотними клапанами, які запобігають зворотному удару у кисневому шлангу.

3.11. Ремонт сушильних установок (сушильні барабани, шахтні та електричні печі тощо) дозволяється проводити лише після повного зупинення, продувки, відключення подачі теплоносія та зниження температури ділянки, яка потребує ремонту, до 40°С за відсутності загазованості.

XVIII. Вимоги до охорони праці під час обробки руд і пісків, що містять золото

1. Загальні вимоги

1.1. На золотодобувних фабриках застосування процесу амальгамування не допускається.

1.2. Підлога, стіни, стелі, будівельні конструкції цехів та відділень золотодобувних фабрик, де застосовують високотоксичні реагенти (ціаніди тощо), повинні бути щільними, гладкими та мати гідрофобні покриття, які не вбирають розчини та легко миються.

Технологічні отвори (прорізи) міжповерхових перекриттів, крім поручнів, повинні бути обладнані вологонепроникними бар’єрами висотою не менше ніж 0,2 м.

1.3. Для запобігання накопиченню розчинів та пульпи підлога золотовидобувних фабрик (у тому числі під ємностями і обладнанням) повинна бути з уклоном у бік дренажних каналів і зумпфів. Під обладнанням, яке встановлюється на майданчиках і міжповерхових перекриттях, повинна обов’язково бути улаштована дренажна система зі стоком у зумпфи або ємності, що розташовані нижче.

Дренажна система підлоги, що складається з каналів і зумпфів з насосами, повинна забезпечувати збирання стоків та їх повернення у технологічний процес.

Викид стоків з фабричної підлоги без попереднього їх знешкодження не дозволяється.

1.4. Не допускається виконувати в одному приміщенні ціанування та процеси, що протікають у кислому середовищі.

Виняток можливий, якщо обидва процеси складають єдиний технологічний ланцюг. У цьому випадку належить вживати особливих заходів безпеки (робота всіх апаратів під вакуумом, безперервний контроль складу повітря на робочих місцях тощо).

1.5. Відділення, у яких технологічні процеси протікають у кислому середовищі, повинні мати відокремлені від решти фабрики дренажні системи. Кислі дренажні води перед викидом необхідно нейтралізувати.

Підлога, стіни, будівельні конструкції та обладнання цих відділень повинні мати кислотостійкі покриття.

1.6. У місцях інтенсивного газовиділення повинні бути улаштовані місцеві відсмоктувачі повітря:

у подрібнювальному відділенні фабрики - від завантажувальних та розвантажувальних горловин млинів, розмелювання в яких здійснюється у ціанистому середовищі;

у відділенні сушіння концентрату - від завантажувальних та розвантажувальних отворів сушильних печей (барабанів);

у відділенні сушіння цинкових осадів - від завантажувальних дверцят сушильних шаф (печей);

у реагентному відділенні - від камер розкриття та спорожнення тари з токсичними реагентами, живильників реагентів, мутилок та збірних чанів;

у відділенні знешкодження промстоків - від апаратури знешкодження;

у сорбційному відділенні - від пачуків і грохотів для виділення смоли;

у регенераційному відділенні - від регенераційних колонок і ємностей реагентів;

у відділенні електролізу - від електролізерів і печі для випалювання графітованого ватину.

1.7. Умови викиду відхідних газів (кількість, місце, висота тощо) повинні бути узгоджені з органами державного санітарного нагляду.

1.8. Витяжні вентиляційні системи апаратів, з яких можливе виділення високих концентрацій вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин (водню, сірковуглецю, ціанистого водню тощо), повинні виготовлятися у вибухобезпечному виконанні.

2. Вимоги охорони праці до відділень ціанування

2.1. Для запобігання безпосередньому контакту обслуговуючого персоналу з ціанистими розчинами (пульпою) та зменшенню отруйних викидів у робочі зони обладнання та ємності відділення ціанування повинні бути максимально герметизовані або обладнані укриттями з місцевими відсмоктувачами.

Контроль за технологічним процесом та керування обладнанням повинні бути повністю автоматизованими або здійснюватися дистанційно.

2.2. Обладнання та ємності процесу ціанування обладнуються пристроями, які автоматично унеможливлюють випадкові переливання розчинів (пульпи), та переливними трубопроводами.

2.3. Деталі обладнання, трубопроводи, арматура та інші пристрої, які можуть контактувати або контактують з ціанистими розчинами (пульпою) або їх парами, виготовляються з ціаностійких матеріалів. Електропроводка та деталі з кольорових металів та їх сплавів (мідних, мідно-цинкових, алюмінієвих та інших) повинні бути ізольовані від контакту з ціанідами.

2.4. Концентрація захисного лугу у ціанистих розчинах (пульпі), що знаходяться у невкритому та неаспірованому обладнанні та ємностях, повинна постійно підтримуватися на рівні не нижче ніж 0,01 - 0,025 % за оксидом кальцію.

2.5. Газоповітряну суміш, що відсмоктується вакуум-насосами, перед її викидом в атмосферу необхідно очищати від шкідливих та отруйних компонентів і унеможливлювати її потрапляння у повітрозабірні пристрої припливних вентиляційних систем.

2.6. Фільтрувальні чохли (полотна) перед зняттям з фільтрів освітлювальних і осаджувальних установок необхідно промивати водою до повного виведення ціанідів.

2.7. Промивати кислотою фільтрувальну тканину (чохли, полотна тощо) дозволяється в ізольованому приміщенні, обладнаному загальнообмінною вентиляцією.

Фільтрувальна тканина, оброблена кислотою, перед повторним використанням повинна промиватися водою до повного видалення кислоти.

2.8. Усі роботи з регенерації фільтрувальної тканини (кислотна обробка, прання, сушіння) повинні бути максимально механізовані.

2.9. Кислотне промивання фільтрувальної тканини безпосередньо на фільтрі дозволяється у виняткових випадках тільки після ретельного його промивання водою до повного видалення пульпи та ціанідів. Перед вмиканням фільтра фільтрувальну тканину та фільтр необхідно промивати до повного видалення кислоти.

2.10. Приміщення для сушіння, подрібнення, випробування та упакування цинкових осадів повинні бути ізольовані від відділення ціанування та обладнані загальнообмінною вентиляцією з технологічним і санітарним очищенням викидів.

2.11. Сушіння цинкових осадів необхідно здійснювати в герметичних сушильних шафах (печах) під вакуумом. Сушіння цинкових осадів на відкритих плитах не дозволяється.

2.12. Жаровні з висушеними цинковими осадами необхідно охолоджувати в герметичних шафах під розрідженням.

2.13. Приміщення для знешкодження ціановмісних промислових стоків повинні бути ізольовані від інших приміщень фабрики та обладнані загальнообмінною та аварійною вентиляцією з дистанційним керуванням.

2.14. Знешкоджувати ціановмісні промислові стоки із застосуванням хлоровмісних продуктів та інших реагентів (перекису вуглецю, озону тощо) дозволяється тільки у герметично закритому устаткуванні, обладнаному повітровідсмоктувачем, приладами контролю та дистанційного керування.

2.15. Виносити неочищений від токсичних речовин спецодяг з території фабрики та виходити у спецодязі за її межі не дозволяється.

Спецодяг необхідно прати та ремонтувати централізовано після попереднього знешкодження.

2.16. Працювати з ціанистими розчинами (пульпою) дозволяється тільки у гумових рукавицях, фартусі та чоботях. Штанини (холоші) повинні бути одягнені поверх чобіт. Місця роботи з ціанистими розчинами обладнуються місцевою вентиляцією.

2.17. Для надання невідкладної допомоги на всіх стадіях відділення ціанування повинні бути обладнані спеціальними пунктами на всіх робочих майданчиках з таким розрахунком, щоб відстань від них до будь-якого ціановмісного обладнання не перевищувала 25 м.

Підходи до пунктів невідкладної допомоги повинні бути добре освітлені, легко доступні, не захаращені іншим обладнанням і комунікаціями.

2.18. На спеціальному пункті повинна бути аптечка першої допомоги з набором протиотрут, медикаментами та перев’язувальними засобами, а також необхідним посудом, інструкцією із застосування протиотрут. До спеціального пункту повинна бути підведена холодна і тепла вода, що подається через змішувач у витратний патрубок, розміщений на рівні 2 м від підлоги, від якого проведено шланг до умивальника. На витратних патрубках встановлення розбризкувачів не дозволяється.

3. Вимоги до відділень сорбції, десорбції, регенерації та електролізу

3.1. Для запобігання викидам в атмосферу робочих приміщень високотоксичних речовин устаткування відділення (пачуки, колонки, грохоти) повинно бути повністю герметизовано, а відсмоктування газів - здійснюватися безпосередньо з-під укриттів.

3.2. Контроль і керування процесами десорбції та регенерації повинні бути автоматизованими.

3.3. Під час переміщення смоли по колонках оглядові вікна та кришки колонок повинні бути наглухо закриті.

У процесі транспортування смоли у колонку з іншим складом середовища (з лужної в кислу і навпаки) розчини повинні відокремлюватися повністю. Транспортувати розчини разом зі смолою не дозволяється.

3.4. Проби смоли і розчинів відбирати з колонок дозволяється тільки крізь лючки у кришках або крізь дверцята з боку колонок. Відкривати кришки колонок для відбору проб не дозволяється.

3.5. Повернення у ціанистий процес кислих промивних розчинів десорбції і регенерації дозволяється тільки після попередньої їх нейтралізації лугами (вапно, їдкий натр).

3.6. Приміщення електролізу товарного регенерату обладнується системами загальнообмінної та аварійної вентиляції і приладами, що сигналізують про вміст у повітрі водню та парів кислот у концентраціях, що перевищують ГДК.

3.7. Під час заміни в електролізері катодних блоків працівники повинні бути одягнені в гумовий спецодяг (гумові чоботи, фартух, рукавиці) та користуватися захисними окулярами.

4. Вимоги з безпеки під час збагачення пісків

4.1. Під час роботи на конвеєрно-скруберних промивних приладах зв’язок між обслуговуючим персоналом (оператором, бункерувальником та машиністом насосної станції) повинен бути двобічним і дубльованим.

4.2. Для скидання валунів з конвеєрної стрічки промивного приладу вздовж нього повинні бути влаштовані лотки.

Місце складування валунів повинно бути огороджено.

4.3. Зависання промислових приладів у бункерах дозволяється усувати струменем води під тиском або призначеними для цього пристроями.

Прибирати валуни з бункера допускається за допомогою крана або пристроїв (блока, троса тощо) тільки після зупинки живильника та конвеєра.

4.4. Розміщення робочого місця гідромоніторника повинно забезпечувати широкий огляд місця розмиву пісків, гідропромивного лотка та галькового відвалу, а також іншого обладнання, розміщеного поблизу гідроелеватора.

Для утеплення промислових приладів, призначених для роботи в зимових умовах, у кожному окремому випадку повинні вживатися заходи, що забезпечують безпеку персоналу та надійність роботи устаткування.

XIX. Вимоги до охорони праці під час виробництва солі

19.1. Суміщати в одному приміщенні виробництво солі з домішками гексаціаноферату калію та з іншими домішками не дозволяється.

19.2. Приміщення, в якому проводиться виготовлення солі з додаванням спецій та ароматизаторів, до складу яких входять спирти, кетони, альдегіди, обладнуються припливно-витяжною вентиляцією.

19.3. Устаткування, комунікації і ємності, що використовуються під час виробництва солі з домішками ароматизаторів і ароматів, повинні бути герметичними і заземленими від статичної електрики.

19.4. Виробничий персонал забезпечується засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 0.00-3.10-08, а також дерматологічними засобами захисту згідно з ГОСТом 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования".

19.5. Відбір проб солі необхідно проводити лише у визначених точках технологічної системи, які визначаються розпорядженням роботодавця. Для відбору обладнуються робочі місця (майданчики).

Відбір проб у випадкових, необладнаних місцях не дозволяється.

19.6. Місце відбирання проб повинно бути легкодоступне, зручне та безпечне, а також мати освітлення та огородження всіх рухомих частин устаткування.

19.7. Приміщення пакувальних машин повинно бути ізольоване від складу товарного продукту стіною з отворами для проходження конвеєрних стрічок, обладнаних герметичними ущільненнями у вигляді фартухів, штор тощо.

19.8. Тару до робочого місця машиніста пакувальної машини необхідно транспортувати механізованим способом.

19.9. Перед прес-конвеєрами для спрямування мішків з готовим продуктом повинні бути встановлені напрямні пристрої. Під час роботи прес-конвеєра спрямовувати в нього мішки з упакованим продуктом або звільняти їх вручну не дозволяється.

19.10. Шнекові перевантажувачі повинні мати обмежувачі ходу візка. Перебувати перед шнековим перевантажувачем під час його роботи не дозволяється.

19.11. Шнекові перевантажувачі, розташовані у приміщенні з вільним доступом обслуговуючого персоналу, обладнуються пересувним пристроєм, що закриває розвантажувальні отвори.

19.12. Прес для брикетування солі повинен працювати в закритих приміщеннях категорії "В" з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ГОСТу 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".

19.13. Вузли розфасовувально-пакувальних автоматів повинні бути герметизовані і оснащені пристроями для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.

19.14. Під час очищення, промивки деталей розфасовувально-пакувального автомата важіль фрикціона повинен бути зафіксований стопорним пристроєм.

19.15. Знімати браковані пачки, проводити очищення клеєпереносного механізму, якщо автомат не вимкнено, - не дозволяється.

19.16. Мішкозашивні машини обладнуються відсікаючим пристроєм для обрізання нитки. Форма і розташування ножа повинні унеможливлювати травмування рук працівників.

19.17. Елементи конструкції вагового автоматичного дозатора для затарювання солі в мішки, з яких під час заповнення сіллю підвагового бункера та мішка виділяється пил, повинні бути герметизовані та обладнані вузлами для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.

19.18. Складування упакованої в пакети, ящики та паперові мішки солі в зоні робочих місць машиністів розфасовувально-пакувальних автоматів і ліній затарювання не дозволяється.

19.19. Переміщення транспортних пакетів і упаковок солі по похилих площинах повинне здійснюватися під кутом не більше ніж 30°, що забезпечує плавне ковзання, з обов'язковим улаштуванням бічних огорож і упоровловлювача в нижній частині.

19.20. Укладання солі в паперових пакетах, картонних і дерев'яних ящиках, мішках, транспортних пакетах, контейнерах повинно проводитися на складі або під час ручного завантаження у вагон стійкими штабелями висотою 2,5 м і 4,0 м - під час механізованого завантаження.

19.21. Завантажувати сіль навалом у залізничні вагони необхідно механізованим способом, що унеможливлює забруднення навколишнього середовища.

19.22. Під час завантаження солі навалом в автотранспорт її необхідно рівномірно розміщувати по всій площі кузова, щоб не допустити довільного зрушення насипаного конуса під час руху автомобіля.

XX. Вимоги до охорони праці під час обробки штучного каміння

20.1. Під час розміщення, установки, монтажу, експлуатації та ремонту виробничого устаткування і технологічних ліній обробки каміння необхідно керуватися вимогами ГОСТу 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТу 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" та інструкцій заводів-виробників устаткування.

20.2. На робочих місцях біля каменеобробних верстатів повинні бути укладені дерев'яні настили шириною не менше ніж 1,5 м. Просвіти між планками повинні бути не більше ніж 0,03 м.

20.3. Замінювати різальні інструменти необхідно тільки після того, як зупинено устаткування та розібрано електричну схему, а на пускових пристроях вивішено заборонний знак "Не вмикати! Працюють люди!".

20.4. Під час організації та ведення технологічних процесів розпилювання блоків, окантовки, шліфування та полірування плит у робочій зоні виробничих приміщень повинні бути забезпечені метеорологічні умови відповідно до вимог ГОСТу 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) і Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

20.5. Роботи з ударної обробки каменю необхідно виконувати в окремому приміщенні або на окремому робочому місці, яке повинне бути захищене переносними або стаціонарними звукопоглинальними екранами достатньою висотою залежно від оброблюваного каменю, але не менше ніж 2,0 м.

20.6. Завантажувальні майданчики, шляхи подачі блоків і плит каменю повинні бути добре освітлені.

20.7. Міжопераційне переміщення плит масою більше ніж 20 кг у технологічному процесі обробки повинне проводитися за допомогою засобів механізації (візків, рольгангів).

20.8. Технологічні процеси обробки каменю на розпилювальних, а також шліфувально-полірувальних верстатах повинні проводитися з подачею охолоджувальної рідини. У разі припинення подачі охолоджувальної рідини передбачається автоматична зупинка устаткування.

20.9. Стічні води технологічних процесів каменеобробки перед скиданням у каналізаційну мережу повинні бути очищені від шкідливих речовин і механічних домішок.

20.10. Переміщення передавальних візків до розпилювальних верстатів повинне бути механізоване. Швидкість переміщення візків по рейкових коліях повинна бути не більшою ніж 0,25 м/с. Переміщення передавальних візків повинне супроводжуватися звуковим попереджувальним сигналом.

20.11. Ходова частина передавального візка з напрямними повинна бути розміщена нижче рівня підлоги так, щоб рівень напрямних на платформі передавального візка збігався з рівнем рейкових колій верстатного візка розпилювальних рамних верстатів.

20.12. Передавальні візки повинні мати стопорні пристрої, що унеможливлюють мимовільне викочування з них верстатних візків.

20.13. Блок, встановлений на верстатний візок, повинен бути жорстко закріплений затискачами, передбаченими конструкцією верстатного візка. Під час складання набору з декількох блоків вони повинні встановлюватися на верстатний візок так, щоб був унеможливлений їх зсув або зрушення відносно один одного. Кріплення блоків у наборі повинне проводитися цементувальними сумішами (гіпсопилковою, бетонною та іншими сумішами). Використання будь-яких металевих кріплень не допускається.

20.14. Верстатний візок у робочій зоні розпилювального верстата повинен бути жорстко закріплений за допомогою пристосувань, передбачених конструкцією візка. Застосовувати інші способи кріплень верстатного візка не дозволяється.

20.15. Перед викочуванням верстатного візка з верстата розпиляний набір блоків на ньому повинен бути закріплений дерев'яними клинами між відкидними стійками верстатного візка.

20.16. Металеві сітчасті знімні огорожі приводів подачі та зворотно- поступального руху пильної рами повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм так, щоб у разі, якщо огорожу знято або неправильно встановлено, верстат автоматично зупинявся.

20.17. Пульт керування рамного верстата повинен бути виведений за огорожу верстата і розташований в місцях, зручних для обслуговування так, щоб не закривався огляд спостереження за рухомими частинами верстата.

20.18. Зміна комплекту пил рамних верстатів повинна здійснюватися у крайньому нижньому положенні пильної рами.

20.19. Відрізний круг алмазно-дискових розпилювальних верстатів повинен бути захищений суцільним металевим кожухом з регулюванням величини розкриття робочої частини круга за розміром блока, що розрізається, або плити. Застосовувати алмазно-відрізні круги з тріщинами на корпусі або сегментах не дозволяється.

20.20. Столи верстатів для шліфування і полірування плит повинні мати борти заввишки не менше ніж 0,25 м, що захищають працівників від бризок води, абразиву та частинок оброблюваного каменю.

20.21. Шліфувально-полірувальні конвеєри повинні мати блокуючі пристрої, що забезпечують їх автоматичну зупинку, якщо зупинилось обертання шліфувальних головок, припинився їх рух, зламався шліфувальний інструмент або зруйнувався оброблюваний камінь.

20.22. Конструкція збірних фрез повинна унеможливлювати випадання зубців під час роботи. Застосовувати фрези зі зламаними зубцями не дозволяється.

20.23. У разі падіння тиску в системі гідравлічного затиску каменю верстат повинен автоматично зупинятися.

20.24. Зона різання верстатів з торцевими фрезами, що працюють без подачі охолоджувальної рідини, обладнується місцевим відсмоктуванням, з’єднаним з аспіраційною системою.

20.25. Кам'яний блок на місці розколу укладається на дерев'яні прокладки так, щоб його верхня площина була горизонтальною. Розколювати блоки, що знаходяться в штабелі, не дозволяється.

20.26. Конструкція ультразвукової установки повинна повністю унеможливлювати безпосередній контакт працівника з ультразвуковою головкою, рідиною та оброблюваним каменем.

20.27. Для роботи з ручним пневматичним інструментом (перфораторами, рубальними, відбійними молотками тощо) необхідно застосовувати віброгасильні пристрої (каретки, маніпулятори, утримувачі).

20.28. Працівники, зайняті ударною обробкою каменю, забезпечуються захисними окулярами і протишумами-навушниками.

20.29. Обробка каменю термоструминним інструментом повинна проводитися на обладнаному відкритому майданчику або в звукоізолюючій кабіні з перегородками з негорючих матеріалів і бути забезпечена засобами пожежогасіння (пінними вогнегасниками, азбестовою ковдрою, ящиком з піском тощо).

20.30. Робочий тиск у напірних рукавах термоструминного інструменту не повинен перевищувати значень, зазначених у вимогах експлуатаційних документів заводу-виробника.

20.31. Як паливо в термоструменевих бензоповітряних інструментах необхідно застосовувати бензин марки А-80. Застосовувати етилований бензин не дозволяється.

20.32. Терморізальники повинні бути забезпечені захисними окулярами типу "ЗП" зі світлофільтрами і протишумами.

20.33. Подрібнення компонентів клеєних сполук (затверджувачів, наповнювачів тощо) повинно проводитися в закритих розмелювальних апаратах, а приготування клейових сумішей - у герметичних мішалках.

20.34. Термостати і сушильні камери повинні бути герметизовані та теплоізольовані.

20.35. Робоча поверхня столу, на якій проводиться склеювання плит (нанесення клейової суміші, заливка), повинна мати змінне покриття.

20.36. Відкриті майданчики для складування блоків повинні бути без вибоїн і мати ухил не більше ніж 5°, а також забезпечені відведенням поверхневих вод. У зимовий час майданчики необхідно посипати піском, золою або шлаком.

20.37. Блоки природного каменю необхідно укладати в штабелі на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою.

20.38. Для підйому на штабель необхідно застосовувати переносні драбини. Верхні кінці їх повинні мати крюки, а нижні - гострі наконечники. Під час користування драбинами на бетонних підлогах нижні кінці повинні мати гумові наконечники.

20.39. Облицьовувальні плити, упаковані в дерев'яні ящики, необхідно укладати в штабелі. Висота штабеля в разі ручного укладання не повинна бути більшою ніж 3,0 м, а у разі використання механізмів - не більшою ніж 6,0 м.

Під час зберігання плит без тари вони повинні бути встановлені бічною поверхнею на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою і спиратися на передбачені для цього опори під кутом 10-15°. Використання стін і колон будівель як опори не допускається.

20.40. Проводити роботи з укладання або розбирання двох сусідніх штабелів одночасно не дозволяється.

XXI. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, захисту від шкідливих і небезпечних факторів

1. Загальні вимоги

1.1. Мікрокліматичні параметри і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень фабрик повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

Для забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці на фабриках повинні бути:

ефективні системи загальнообмінної і місцевої вентиляції, у тому числі аспірації та кондиціювання повітря;

служби (дільниці, бригади, цехи) з експлуатації та ремонту санітарно-технічних пристроїв;

заходи, у першу чергу технологічні, щодо систематичного поліпшення умов праці на робочих місцях. Строк приведення всіх робочих місць відповідно до вимог чинних норм визначається за узгодженням з органами санітарного нагляду.

1.2. Внутрішні поверхні стін і стелі будівель повинні бути гладкими, такими, що унеможливлюють накопичення пилу і полегшують його прибирання. У всіх випадках повинно здійснюватися мокре або пневматичне прибирання пилу, що осів (механізованим способом).

1.3. У виробничих приміщеннях, де передбачається мокре прибирання підлоги, а також у цехах з мокрим технологічним процесом, підлоги повинні бути з водонепроникним покриттям. Нахил підлоги повинен відповідати вимогам, затвердженим у встановленому порядку.

Прокладені по підлозі на нульовій відмітці рейки повинні бути утоплені, стічні канави закриті знімними кришками.

1.4. Усі служби на діючих фабриках повинні бути забезпечені аптечками, що знаходяться у безпосередній близькості від місця робіт, з медикаментами та перев'язувальним матеріалом, запас яких повинен своєчасно поповнюватися. За наявність і своєчасне поповнення аптечок відповідають керівники служб.

1.5. Норми ГДК аерозолів хлориду натрію в повітрі робочої зони повинні визначатися за результатами санітарно-гігієнічних досліджень спеціалізованих організацій для даного родовища солі з урахуванням дисперсного складу пилу та вмісту в ньому небезпечних профпатологічних фракцій.

2. Вимоги до опалення будівель і споруд

2.1. Системи опалення будівель і споруд збагачувальних фабрик і фабрик огрудкування повинні відповідати проекту, затвердженому в установленому порядку.

2.2. Для опалення будівель і споруд фабрик передбачаються системи, прилади та теплоносії, що не утворюють шкідливих речовин.

2.3. У виробничих приміщеннях, що належать до категорій А, Б, В з пожежної небезпеки, застосовується повітряне опалення, сполучене з припливною вентиляцією, водяне та парове опалення.

Ворота виробничих будівель обладнуються повітряними та повітро-тепловими завісами.

2.4. Виробничі будівлі, що опалюються, та побутові будівлі, що стоять окремо, необхідно з’єднувати переходами, що опалюються.

Місця прилягання галерей до будівель облаштовуються так, щоб холодне повітря не надходило на робочі місця.

2.5. Температура повітря усередині міжцехових опалювальних галерей повинна бути 10°С у разі вологого прибирання та 5°С - в інших випадках.

2.6. Для тих, хто працює в неопалювальних виробничих і складських приміщеннях, передбачаються приміщення для обігріву.

Відстань від неопалювальних робочих місць, що розташовані в будівлях, до приміщень для обігріву працівників не повинна бути більшою ніж 75 м, а від робочих місць на території підприємства - не більшою ніж 150 м.

3. Вимоги до вентиляції та вентиляційних систем

3.1. Повітря в робочій зоні виробничих приміщень у цехах збагачувальних фабрик і фабрик огрудкування повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.

3.2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009 "Системи вентиляційні. Загальні вимоги" (далі - ДСТУ Б А.3.2-12:2009).

3.3. В усіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та зменшувати вміст шкідливих речовин у цих приміщеннях до ГДК.

Якщо система вентиляції несправна, експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням токсичних, вибухопожежонебезпечних речовин, не дозволяється.

3.4. Під час виконання технологічних процесів усі аспіраційні установки в приміщеннях фабрики, що передбачені проектом, повинні працювати.

3.5. Інструментальну перевірку ефективності роботи вентиляційних систем необхідно проводити не менше ніж один раз на рік, а також після кожного їх капітального ремонту та реконструкції. Акти перевірок затверджуються роботодавцем відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009.

3.6. Пуск нових систем механічної вентиляції необхідно проводити після їх випробувань на санітарно-гігієнічну ефективність. Перед здачею систем в експлуатацію на них повинні бути затверджені роботодавцем паспорти та інструкції з експлуатації.

У кожному цеху (відділенні, дільниці) повинен бути журнал, у який необхідно записувати всі дані про ремонти вентиляційних установок. Зміни у схемах вентиляції повинні вноситися в їх паспорти.

3.7. У разі блокування роботи вентиляційних і експлуатаційних установок з основним і допоміжним устаткуванням повинні бути передбачені пускові пристрої безпосередньо біля вентиляційного або аспіраційного устаткування.

3.8. Витяжні вентиляційні системи приміщень і апаратів, у яких можливе виділення вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин високих концентрацій (водню, сірковуглецю, ціанистого водню тощо), повинні здійснюватися у вибухонебезпечному виконанні.

3.9. Приміщення сорбції, десорбції, регенерації, зберігання і приготування реагентів обладнуються безперервно діючими автоматичними приладами контролю повітряного середовища із системою сигналізації (звуковою, світловою), що сповіщає про перевищення у повітрі робочої зони парів синильної кислоти вище ГДК.

3.10. Працювати в приміщеннях десорбції, регенерації і електролізу дозволяється тільки при безперервно діючій загальнообмінній вентиляції. У разі виходу вентиляційних систем з ладу або у разі підвищення концентрації шкідливих речовин у повітряному середовищі вище ГДК обслуговуючий персонал повинен негайно залишити приміщення. Вхід у приміщення дозволяється тільки після відновлення роботи загальнообмінної вентиляції та зниження вмісту шкідливих домішок в атмосфері приміщень до ГДК.

3.11. Приміщення електролізу товарного регенератора, крім системи загальнообмінної вентиляції, додатково обладнується системою аварійної вентиляції та приладами, що сигналізують про вміст у повітрі парів кислоти в концентраціях, що перевищують ГДК, і вибухонебезпечних концентрацій водню.

3.12. У приміщеннях для зберігання реагентів, які виділяють вибухонебезпечні пари і гази з токсичною дією або неприємним запахом, витяжка повинна здійснюватися з нижньої і верхньої зон приміщення з метою унеможливлення виникнення застійних зон.

3.13. Система місцевої витяжки у приміщенні для приготування ціанистих розчинів повинна бути зблокована з резервною вентиляційною установкою.

3.14. Під час роботи технологічного устаткування всі основні припливно-витяжні вентиляційні і аспіраційні установки повинні працювати безперервно. У разі несправності систем вентиляції експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням пилу та газу, не дозволяється.

3.15. Вентиляційні установки обладнуються пристосуваннями (лючки, штуцери) для контролю та вимірювання швидкості руху, тиску та температури повітря у повітроводах і пристроях, а також запірно-регулювальною арматурою.

3.16. Відбір проб повітря на визначення вмісту у ньому пилу та інших шкідливих речовин, перевірку мікрокліматичних умов на робочих місцях необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

4. Вимоги до водопостачання та каналізації

4.1. Влаштування систем водопостачання та каналізації збагачувальних фабрик та фабрик огрудкування повинно відповідати проектній документації, яка передбачає забезпечення усіх вимог безпеки.

4.2. Вибір системи водопостачання та норми якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

4.3. Господарсько-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не повинні мати безпосереднього з’єднання з іншими господарсько-питними водопроводами, що живляться від місцевих джерел водопостачання.

4.4. З’єднувати мережі господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, якими подається технічна вода, не дозволяється.

4.5. У гарячих цехах роботодавець повинен забезпечувати працівників підсоленою газованою водою для пиття з розрахунку 4 - 5 л на зміну для однієї людини, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму відповідно до вимог методичних рекомендацій "Профилактика перегревания у работающих в условиях нагревающего микроклимата", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 05 березня 1990 року № 5172.

4.6. Для роздачі газованої води в цехах облаштовуються пункти з водоструминним промиванням склянок або одноразовими стаканчиками. Пункти повинні бути ізольовані від пилу та інших шкідливих факторів виробничого середовища і постійно утримуватися в чистоті.

Для користування питною водою облаштовуються фонтанчики. За відсутності господарсько-питного водопроводу необхідно встановлювати зачохлені питні бачки з фонтануючими насадками.

Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

4.7. У відділеннях, де можливий контакт працівників з флотореагентами, встановлюються умивальники з холодною і гарячою водою, пристрої для швидкого змивання речовин, що потрапили на шкіру, струменем води, а також фонтанчики для промивання очей.

4.8. Каналізаційні стоки технологічних апаратів облаштовуються гідравлічними затворами та повинні мати фланцеві з’єднання. На випусках каналізації забруднених стоків повинні бути встановлені гідравлічні затвори та забезпечені зручні і безпечні умови їх очищення та ремонту.

4.9. Оглядати та очищати каналізаційні мережі та колодязі необхідно за нарядом-допуском відповідно до порядку проведення газонебезпечних робіт, зазначеного в НПАОП 27.1-1.09-09.

4.10. Випуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі й під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно спрямовувати в технологічні ємності для подальшої переробки або знешкоджувати.

4.11. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, які є власністю фабрики, треба утримувати в справності, чистоті та не допускати, щоб вони забруднювали воду, ґрунт і повітряне середовище.

4.12. За відсутності господарсько-фекальної каналізації дозволяється за погодженням з органами виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці влаштовувати на фабриці вигрібні ями з пристроями, що запобігають забрудненню ґрунту, та спускати воду від душових і умивальників у виробничу каналізацію.

4.13. На території фабрики туалетні кімнати повинні бути теплими, обладнаними водопостачанням і каналізацією.

4.14. Відповідальні особи з нагляду за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації повинні призначатися роботодавцем.

5. Боротьба з пилом та шкідливими газами

5.1. Технологічне обладнання, робота якого супроводжується пилогазовиділеннями: дробарки, бункери, грохоти, елеватори, витратні бачки ціанідів, сухі магнітні, електромагнітні та електричні сепаратори, місця вивантаження реагентів, розкриття тари та посуду, розчинні чани реагентів і відстійники, апарати для подачі та розмелювання сухих реагентів, головні та хвостові частини випалювальних машин, розвантажувальні частини агломашин, охолоджувальні барабани, місця навантаження сипких матеріалів (котунів, агломерату, тальку, каоліну, графіту тощо) у вагони насипом, місця гасіння шлаку, місця завантаження та розвантаження стрічкових, пластинчастих і скребкових конвеєрів, обладнується укриттями, що мають патрубки місцевих відсмоктувачів для підключення до аспіраційних установок, або іншими системами пилогазопридушення (гідрознепилення, яке включає зволоження переробленого сипкого матеріалу або осадження пилу диспергованою водою, повітряно-механічною піною тощо), робота яких повинна бути зблокована з технологічним обладнанням.

Блокування повинно забезпечувати увімкнення системи пилогазопридушення за 3 - 5 хв. до початку роботи та вимкнення її не раніше ніж через 5 хв. після зупинення обладнання або роботи його без навантаження.

Експлуатація обладнання в разі несправності або відключеної системи пилогазопридушення не допускається.

5.2. У разі значних пиловиділень для зниження інтенсивності утворення пилу необхідно передбачити пристрої для попереднього осадження пилу в аспіраційних укриттях і скорочення необхідних обсягів відсмоктувального повітря.

Для скорочення вторинних пиловиділень під час використання конвеєрного транспорту повинне здійснюватися очищення холостої гілки стрічкових конвеєрів.

5.3. Повітря, що видаляється аспіраційними установками, перед викидом в атмосферу повинне підлягати очищенню до концентрації пилу в ньому, яка відповідає граничнодопустимому викиду, визначеному для даного джерела забруднення атмосфери згідно з ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимих выбросов вредных веществ промышленными предприятиями". Очисні пристрої повинні обиратися з урахуванням фізико-хімічних властивостей пилу.

5.4. Видалення пилу з пилоосаджувальних пристроїв необхідно здійснювати гідропневмотранспортом або іншим способом. Під час випуску пилу з пилоосаджувальних пристроїв у систему гідро- і пневмотранспорту повинно бути унеможливлено надходження його в навколишній простір.

Вивезення пилу від пилоосаджувальних пристроїв необхідно проводити у пристосованих для цього ємностях або із застосуванням пневмогідротранспорту.

5.5. Приймальні майданчики бункерів обладнуються ефективними засобами пилопридушення.

У приймальному бункері під час його розвантаження необхідно залишати частину сировини як подушку висотою не менше ніж 1,0 м, що унеможливлює надходження запиленого повітря у виробниче приміщення.

5.6. Для виробничих приміщень під час збагачення сірчаних руд, що належать до категорії А і Б з вибухо- і пожежонебезпечності, у яких можливе виділення великої кількості вибухонебезпечних або їдких парів і газів, а також у відділеннях молоткових дробарок, де можливе виділення сірчаних газів під час вибуху пилу в дробарках, передбачається пристрій аварійної витяжної вентиляції.

У відділенні молоткових дробарок працівники повинні використовувати ізолюючі протигази для захисту від сірчаних газів, що утворюються під час "бахкання" у дробарках.

5.7. На золотодобувних фабриках облаштовуються місцеві відсмоктувачі:

у подрібнювальному відділенні - від завантажувальних і розвантажувальних горловин млинів, розмел у яких здійснюється у ціанистому середовищі;

у відділенні сушіння концентрату - від завантажувальних і розвантажувальних отворів сушильної печі (барабанів);

у відділеннях сушіння цинкових осадів - від завантажувальних люків сушильних шаф (печей);

у відділенні ціанування - від обладнання та ємностей з ціанистими розчинами (пульпою);

у реагентному відділенні - від камер розкриття та випорожнення тари з токсичними реагентами, живильників реагентів, змішувачів і збірних чанів;

у відділенні знешкодження прометанів - від апаратури знешкодження;

у сорбційному відділенні - від повзунів і грохотів для видалення смоли;

у регенераційному відділенні - від регенераційних колонок і ємностей реагентів;

у відділенні електролізу - від електролітів і печі для спалювання графітового атину.

5.8. У відділеннях ціанування та приготування ціанистих розчинів повітря, яке видаляється витяжною вентиляцією, повинно відсмоктуватися з верхньої зони приміщення. Повітря припливних вентиляційних систем повинне подаватися у робочу зону до робочих місць і проходів.

5.9. Повітроводи та пиловловлюючі апарати аспіраційних систем повинні підлягати систематичній перевірці та очищенню від пилу, що осів у них. Очищення повинне проводитися у строки, визначені інструкціями з експлуатації. Запис про очищення повинен заноситися в експлуатаційний журнал системи.

Для забезпечення безперебійного транспортування паропилової суміші по аспіраційних повітроводах передбачаються заходи, що запобігають їх заростанню (теплоізоляція повітроводів, підігрів їх стінок або середовища, що відсмоктується, гідрозмив пиловідкладень тощо).

5.10. Не дозволяється проникати усередину повітроводів, укриттів, припливних і витяжних вентиляційних камер, пилоочисних апаратів тощо до повного припинення їх роботи, провітрювання внутрішніх пристроїв установок, розбирання електросхем відповідного устаткування і оформлення допуску.

5.11. Температура повітря в галереях конвеєрів, що транспортують нагріті вологі матеріали у холодну пору року, повинна бути не нижче ніж 20°С. Робоча гілка конвеєра з обладнанням природних витяжок з викидом паропилової суміші в атмосферу повинна бути повністю укрита. У цих галереях повинна бути також загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція з підігрівом припливного повітря у холодну пору року.

5.12. У разі транспортування сухих порошкоподібних матеріалів конвеєрами робоча гілка конвеєра повинна бути повністю герметизована.

6. Захист від теплових впливів

6.1. У приміщеннях із значним надлишком теплоти (більше 23 Вт/м-3) у виробничих корпусах необхідно передбачати аерацію, одночасно передбачаючи світлоаераційні ліхтарі з вітрозахисними панелями.

У приміщеннях необхідно передбачати проходи, майданчики, а також пристрої та пристосування для зручного та безпечного обслуговування, ремонту, скління і двобічного очищення скла світлоаераційних ліхтарів відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.

6.2. Для виробничого обладнання та комунікацій, що є джерелами значних тепловиділень, передбачаються заходи, які забезпечують температуру зовнішніх поверхонь відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

6.3. Над запалювальними горнами агломераційних машин з температурою зовнішньої поверхні вище ніж 45°С влаштовуються зонти з витяжними трубами, виведеними на 1 - 2 м вище найбільш високої частини будівлі, та дефлекторами.

6.4. Для запалювальних горнів, у яких між боковими стінками і бортами палет є зазор, влаштовуються екрани для захисту від променистого тепла.

6.5. Конструкція випалювальних машин повинна бути такою, щоб забезпечувалось ефективне ущільнення у вузлі "горн - випалювальні візки" з метою унеможливлення у процесі експлуатації вибивання газів і теплового випромінювання у приміщення розжареним шаром котунів.

6.6. Для захисту робочих місць біля сушильних установок від променевого тепла вони обладнуються повітряними душами.

6.7. Конвеєри, що транспортують розжарені, гарячі матеріали, обладнуються теплозахисними екранами з боку робочих проходів.

7. Захист від шуму та вібрації

7.1. Рівні шуму та вібрації, які негативно впливають на працівників фабрик, повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Санітарних норм виробничої загальної та локальної вібраціїva039282-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99).

7.2. Вентилятори, димососи, повітродувки, компресори, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, необхідно розташовувати у звукоізольованих камерах або у звукоізольованих укриттях (кожухах), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання, засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам та фундаментам.

7.3. Дробарки, млини, грохоти, електродвигуни, редуктори та інше устаткування, що створює шум, оснащуються засобами поглинання шуму, або розміщуються у звукоізольованих боксах, або повинні бути відокремлені звукоізолювальними перегородками чи екранами.

7.4. Ручний інструмент (вібротрамбовки, відбійні молотки, перфоратори тощо) оснащується засобами захисту від вібрації та шуму.

7.5. Під час роботи ручним віброінструментом працівники повинні застосовувати віброзахисні рукавиці.

7.6. Працівники цехів, де рівні звукового тиску перевищують граничнодопустимі (більше ніж на 5 дБА), забезпечуються засобами індивідуального захисту органів слуху.

7.7. Для працівників цехів з рівнями звукового тиску, що перевищують граничнодопустимі більше ніж на 10 дБА, обладнуються звукоізольовані кімнати відпочинку.

7.8. Відділення дробарок, млинів і грохотів на підприємствах, які вводяться в експлуатацію, повинні бути звукоізольовані одне від одного і від інших виробничих приміщень.

7.9. Металеві майданчики навколо дробарок, млинів, грохотів, редукторів, вентиляторів та іншого обладнання, що створює підвищену вібрацію, повинні бути віброізольовані від фундаменту.

7.10. Тримачі оброблюваних деталей ударно-пресового обладнання (молотки, преси тощо), що продукують підвищені рівні вібрації, повинні мати віброзахисні рукоятки, а працівники, що з ними працюють, забезпечуються віброзахисними рукавицями.

7.11. Мостові крани оснащуються звукоізольованими кабінами спостереження та віброізольованими кріслами або майданчиками.

XXII. Вимоги до радіаційної безпеки під час переробки руд з підвищеним вмістом природних радіонуклідів

22.1. Забезпечення радіаційної безпеки та радіаційного захисту працівників під час провадження діяльності з переробки руд, які мають підвищений вміст природних радіонуклідів, здійснюється відповідно до вимог розділів 16 - 18 Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

22.2. Використання у складі виробничого обладнання радіоізотопних приладів має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, з дотриманням вимог НП 306.5.05/2.065-2002 "Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання", ДГН 6.6.1-6.5.001-98 "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)"v0062282-97 та ДСП 6.177-2005-09-02z0552-05.

В. о. начальника відділу взаємодії
з Верховною Радою України,
Кабінетом Міністрів України,
та з питань координації роботи
центральних органів
виконавчої влади,
діяльність яких спрямовується
та координується через Міністра

А.В. Тимофеєв