МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

НАКАЗ

05.04.2012 № 671

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 квітня 2012 р.

за № 641/20954

Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах

Відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України402/2011 , затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці .

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Міністр
В. Балога
ПОГОДЖЕНО:
Перший заступник Керівника
Спільного представницького органу
всеукраїнських профспілок
та профспілкових об'єднань
Г. Осовий
Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
сторони роботодавців на національному рівні
О. Мірошниченко
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
Ю. Мельников
Заступник Голови Державної інспекції
техногенної безпеки України
І.В. Гасек
Перший заступник Голови –
Головний державний інспектор
ядерної та радіаційної безпеки України
М.Х. Гашев
Заступник Міністра охорони здоров'я України
О.К. Толстанов
Перший віце-прем'єр-міністр України -
Міністр економічного розвитку
і торгівлі України
А.П. Клюєв

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС України

05.04.2012 № 671

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 квітня 2012 р.

за № 641/20954

ПРАВИЛА

охорони праці під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах

І. Сфера застосування

1.1. Ці Правила визначають основні організаційні й технічні вимоги безпечної експлуатації, технічного обслуговування, ремонту, монтажу і налагодження електричного устаткування та електромереж в умовах відкритих гірничих робіт, які знаходяться у межах кар’єру або відвалу.

1.2. Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які ведуть розробку родовищ корисних копалини відкритим способом, виконують науково-дослідні, проектно-конструкторські, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а також для працівників, що обслуговують діючі електроустановки в умовах відкритих гірничих робіт.

ІІ. Терміни та визначення понять

2.1. У цих Правилах терміни та визначення вживаються у такому значенні:

внутрішньокар'єрні пересувні повітряні лінії електропередачі - лінії, які підлягають переміщенню, подовженню або укороченню, що споруджуються на опорах із залізобетонними, дерев'яними або металевими основами;

внутрішньокар'єрні стаціонарні повітряні лінії електропередачі - лінії, які не підлягають переміщенню, подовженню або укороченню, що споруджуються на стаціонарних опорах.

2.2. Інші терміни та поняття вживаються у значеннях, зазначених у Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017 (далі - ПТЕЕС), та Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачівz0093-98 , затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

ІІІ. Позначення та скорочення

ПТЕЕС - Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;

НАПБ - нормативний акт пожежної безпеки;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

КЛ - кабельна лінія електропередачі;

КТП - комплектна трансформаторна підстанція;

КРП - кар'єрний розподільний пункт;

ПЗР - планово-запобіжні ремонти;

ПЛ - повітряна лінія електропередачі;

ПП - пункт перемикання;

ПТП - пересувна трансформаторна підстанція;

РУ - розподільна установка;

СЦБ - сигналізація, централізація та блокування.

ІV. Загальні положення організації безпечної експлуатації електрогосподарства

4.1. Під час улаштування, експлуатації і ремонту електроустаткування і електромереж кар'єрів (розрізів) та відвалів повинні виконуватися вимоги "Правил устройства електроустановок", шосте видання, М., 1985 (далі - ПУЭ); ПТЕЕС ; НПАОП 40.1-1.21-98z0093-98 ; Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способомz0356-10 , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 № 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.06.2010 за № 356/17651 (далі - НПАОП 0.00-1.24-10), ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд, а також заводських інструкцій з експлуатації електроустановок у тій частині, у якій вони не суперечать вимогам цих Правил.

4.2. Виконання цих Правил є обов'язковим для:

адміністративно-технічних працівників, які здійснюють керівництво гірничими роботами, організовують оперативне обслуговування діючих електроустановок, виконання в них електромонтажних, ремонтних, налагоджувальних робіт та профілактичних випробувань;

машиністів і помічників машиністів роторних комплексів, екскаваторів і бурових верстатів;

працівників, що обслуговують машини з електроприводом, проводять ремонт, налагодження і випробування електроустаткування та електромереж кар'єру;

машиністів і помічників машиністів локомотивів залізничного транспорту;

водіїв автомобілів, кранів, тракторів і бульдозерів під час виконання робіт у межах кар’єру або відвалу.

4.3. Особа, відповідальна за електрогосподарство кар’єру, та особа, яка буде виконувати зазначені обов’язки в разі її відсутності, призначаються наказом відповідного керівника. Зазначені особи призначаються з числа фахівців, які мають відповідну кваліфікацію та пройшли навчання з безпечної і технічної експлуатації електроустановок, правил пожежної безпеки та охорони праці.

Обов’язки особи, відповідальної за електрогосподарство кар’єру, покладаються на головного енергетика кар’єру або особу, що виконує його обов'язки.

4.4. Згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою , затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15z0231-05 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва розробляється і затверджується роботодавцем відповідний перелік робіт з підвищеної небезпеки, для проведення яких потрібні спеціальне навчання працівників і щорічна перевірка їх знань з охорони праці. Усі роботи з підвищеною небезпекою проводяться тільки за письмовим нарядом.

4.5. Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на гірничому підприємстві здійснюються згідно з вимогами Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232.

4.6. Під час проектування схем електропостачання нових об'єктів кар'єру і відвалів беруться до уваги:

надійність схеми електропостачання внутрішньокар'єрних споживачів, що проектується;

необхідність візуального спостереження за станом кар'єрних розподільних мереж на всій території кар'єру і відвалів;

можливість механізації робіт зі спорудження і ремонту кар'єрних розподільних мереж;

однотипність устаткування кар'єрних розподільних мереж;

необхідність ведення гірничих робіт у зоні електричних мереж.

4.7. Лінії електропередачі для електропостачання кар'єрів необхідно проектувати з глибокими вводами. До підстанції глибокого вводу необхідно підключати тільки навантаження кар'єрів.

Споживачі І категорії з надійності електропостачання повинні мати два вводи і автоматичне введення резерву.

Струмове навантаження однієї ПЛ напругою вище 1000 В з перетином фазних проводів 25, 35, 50, 70 та 95 мм-2 не повинно перевищувати 130, 170, 210, 265 та 320 А відповідно. Варіанти навантаження, що підключаються до однієї ПЛ, визначається особою, відповідальною за електрогосподарство кар’єру, за узгодженням з технічним керівником кар’єру.

4.8. Організація робіт, складання списків працівників відповідної кваліфікації, що мають право видачі нарядів і розпоряджень, мають право бути керівниками робіт, допускачами, наглядачами, членами бригади, та оформлення переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 .

4.9. Обов’язки допускача під час роботи на екскаваторі за нарядом-допуском (далі - наряд) та за розпорядженням виконує машиніст екскаватора.

4.10. За нарядом в електромережах та електроустановках напругою понад 1000 В виконуються роботи:

на діючих ПЛ, що пов'язані з підійманням на опору, ПП, КТП та інші електроустановки вище 3 м від поверхні їх встановлення;

з розчищення траси ПЛ, якщо можливе падіння на проводи зрубаних дерев або є необхідність обрубування гілок та сучків, пов’язане з небезпечним наближенням працівників до проводів;

на діючих КЛ;

ремонт та заміна прохідних ізоляторів, шинних конструкцій, ввідного роз'єднувача та інших елементів ПП, КТП, КРП, установлених на діючих ПЛ;

підключення та відключення ПП, КТП, КРП до діючих ПЛ;

вимірювання опору ізоляції діючих ПЛ та КЛ мегаомметром.

4.11. В електроустановках напругою понад 1000 В за розпорядженням з попереднім записом у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями дозволяється проводити:

4.11.1. Роботи зі зняттям напруги, що виконуються з установленням стаціонарного або переносного заземлення.

До таких робіт належать:

дрібний ремонт тих ПП, що стоять окремо або встановлені на гірничо- транспортних машинах, не пов'язаних з вимиканням ПЛ (заміна і доливання масла, ремонт приводу масляного вимикача, підтяжка і зачистка контактів на шинах після роз’єднувача, заміна запобіжників на трансформаторах напруги);

підключення і відключення кабелів у ПП, роботи в КТП (заміна запобіжників на стороні вищої і нижчої напруги, підтяжка і зачистка контактів на ошиновці після роз’єднувача і на ізоляторах трансформатора, перевірка електричної ізоляції обмоток трансформатора, підключення і відключення відхідного кабелю).

Цей перелік може бути розширений за поданням особи, відповідальної за електрогосподарство кар’єру та за узгодженням особи, відповідальної за електрогосподарство підприємства та територіального органу Держгірпромнагляду України.

Зазначені роботи проводяться не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче ІV. Під час допуску працівників до зазначених робіт повинні бути виконані всі необхідні для цих робіт технічні заходи відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 .

4.11.2. Роботи із зняттям напруги, що виконуються з установленням переносних заземлень.

До таких робіт належать роботи на екскаваторах:

заміна, приєднання і від'єднання живильного кабелю і кабельних перемичок;

заміна ізоляторів на ввідних коробках і кільцевих струмоприймачах;

ремонт кільцевого струмоприймача та ввідної коробки;

заміна, доливання і усунення течі масла в масляному вимикачеві;

ремонт вимикача і роз’єднувача;

заміна запобіжників, трансформаторів струму і напруги;

вимір опору ізоляції відключених двигунів та кабельних перемичок мегаомметром.

Ці роботи виконуються після відключення кабелю від ПП не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче ІV.

4.11.3. Роботи без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них, що не потребують установлення заземлення.

До таких робіт у стаціонарних і напівстаціонарних електроустановках, що стоять окремо і встановлені на гірничотранспортних машинах, РУ, належать:

чистка та дрібний ремонт арматури кожуха, масловказівних стекол на баках вимикачів тощо, що не перебувають під напругою;

вимірювання струму струмовимірювальними кліщами;

перевірка нагріву контактів штангою;

вимірювання вібрації шин із застосуванням штанги;

одиночні операції з контролю за ізоляторами і з'єднувальними затискачами штангою;

вимірювання під час перевірки фільтрів високочастотних каналів, обладнаних на ПЛ напругою понад 1000 В, доливання і взяття проб масла;

огляд ПЛ та роботи на ПЛ, пов'язані з підійманням на опору до 3 м;

відновлення постійних позначень на опорах ПЛ, КТП, ПП, КРП.

Ці роботи проводяться не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV. Під час проведення зазначених робіт повинні бути виконані всі необхідні заходи безпеки.

4.11.4. Роботи на ПЛ з розчищення траси, коли немає потреби в заходах, що запобігають падінню на проводи дерев або гілок, відновлення постійних позначень на опорах, інструментальні заміри під час визначення дефектів опор, огляд лінії без піднімання на опору, дозволяється виконувати одному працівнику з ІІ кваліфікаційною групою з електробезпеки.

4.12. У порядку поточної експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин можуть виконуватися такі роботи:

у ПП та КТП - огляд конструкцій і обладнання без заходження за огорожу, огляд заземлювальної мережі, перевірка справності механічних блокувальних пристроїв дверей та замків та інші роботи в обсязі щозмінного огляду;

на екскаваторах (комплексах) та інших електрифікованих установках - зовнішній огляд живильного кабелю, електричних машин, перетворювального пристрою та силового трансформатора, огляд РУ; перевірка рівня масла в трансформаторі (візуально за маслопокажчиком), огляд панелей, блоків і станцій керування;

огляд кожуха обладнання.

Зазначені роботи виконуються не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче ІV, а інші - не нижче ІІІ.

На стаціонарних і напівстаціонарних РУ - прибирання території та приміщення може виконувати працівник, який має ІІ групу з електробезпеки, ремонт освітлювальної апаратури та заміну ламп, розташованих поза комірками, ремонт апаратури телефонного зв'язку може виконувати електротехнічний працівник з ІІІ групою з електробезпеки.

4.13. В електроустановках напругою до 1000 В за нарядом проводяться такі ремонтні роботи:

на ПЛ, освітлювальних мережах і щоглах з підійманням на опору (щоглу);

у РУ, на щитах та збірках;

на кабельних мережах.

4.14. В електроустановках напругою до 1000 В за розпорядженням дозволяється проводити такі роботи:

4.14.1. Зі зняттям напруги:

ремонт магнітних пускачів, пускових кнопок, автоматичних вимикачів, рубильників, реостатів, контакторів і аналогічної пускової комутаційної апаратури за умови встановлення її поза щитами і збірками;

ремонт окремих електроприймачів (електродвигунів, гальмівних котушок тощо), окремо розташованих станцій і блоків керування, заміну плавких вставок запобіжників, ремонт освітлювальної проводки із заміною світильників і ламп;

ремонт напівпровідникових перетворювачів та приборів, комутаційної апаратури, установленої в шафах та панелях екскаваторів та бурових верстатів;

ремонт кільцевих струмоприймачів, електродвигунів (генераторів) постійного та змінного струму на місцях їх установлення.

Установлення переносних заземлень при цьому є обов'язковим.

4.14.2. Без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них:

перевірку спрацьовування реле;

перевірку роботи електровимірювальних приладів.

Зазначені роботи проводять не менше ніж двоє працівників з ІІІ групою з електробезпеки. Перелік цих робіт може бути розширений за поданням особи, відповідальної за електрогосподарство кар'єру, та погодженням особи, відповідальної за електрогосподарство підприємства і територіального органу Держгірпромнагляду України.

4.15. В електроустановках напругою до 1000 В у порядку поточної експлуатації працівникам дозволяється проводити такі роботи:

4.15.1. Зі зняттям напруги:

підтяжку, зачистку та заміну контактів;

чищення ізоляторів;

заміну щіток і щіткотримачів на низьковольтному кільцевому струмоприймачі, низьковольтних електродвигунах (генераторах) гірничих машин та комплексів;

контроль за нагрівом електричних машин і їх підшипників;

заливку (набивання) мастила в підшипники електричних машин;

перевірку стану апаратури, установленої на станціях і блоках керування;

регулювання магнітної системи контакторів і пускачів, регулювання натиснення їх контактів;

очищення апаратури від пилу та продувка стисненим повітрям;

перевірку освітлення і заміну ламп;

ремонт електропроводів освітлення;

заміну змінних елементів з’єднувальних муфт (пальців, сухарів тощо);

перевірку стану ізоляції головних і допоміжних приводів, кіл керування;

підтяжку і зачистку контактів освітлювальних трансформаторів, трансформаторів живлення, підсилювачів;

ремонт електроприладів опалювання;

зовнішній огляд живильного кабелю і кабельних муфт.

4.15.2. Без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них - заміна запобіжників трансформаторів напруги та запобіжників пробкового типу.

Без зняття напруги осторонь від струмоведучих частин, що перебувають під напругою, - прибирання приміщень до огорожі та очищення від забруднень кожухів і корпусів електроустаткування.

4.16. Машиністи та помічники машиністів гірничих машин і комплексів, керування якими пов'язано з оперативним вмиканням та вимиканням електроустановок, повинні мати групи з електробезпеки відповідно до пункту 1.7 глави 1 розділу ІХ НПАОП 0.00-1.24-10 .

Наявність вказаних груп з електробезпеки дає право машиністам та їх помічникам проводити переключення кабелю в межах закріплених за ними гірничих машин та комплексів і їх ПП за письмовим дозволом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

4.17. Машиністам і помічникам машиністів гірничих машин і комплексів у порядку поточної експлуатації дозволяється виконувати такі роботи:

перевірку спрацьовування реле без підключення вимірювальних приладів;

огляд живильного кабелю і кабельних муфт заземлювальної мережі, конструкцій і обладнання ПП без заходження за огорожу;

перевірку справності механічних блокувальних пристроїв дверей і замикаючих пристроїв та інші роботи в обсязі щозмінного огляду ПП;

прибирання кабіни та машинної зали до постійного огородження.

Перелік цих робіт може бути розширений за поданням особи, відповідальної за електрогосподарство кар'єру, та погодженням особи, відповідальної за електрогосподарство підприємства і територіального органу Держгірпромнагляду України.

4.18. У разі виявлення в електроустаткуванні, на ПЛ і КЛ напругою до та понад 1000 В несправностей, що можуть призвести до аварії або загрожують життю людей, необхідно:

вжити заходів для запобігання аваріям і загрозі життю людей;

негайно доповісти про виявлені несправності керівникові дільниці або відповідальному за електрогосподарство.

Короткочасні роботи із запобігання або ліквідації наслідків аварій, тривалість яких не перевищує одну годину, допускається виконувати без наряду за розпорядженням із обов’язковим записом у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями:

оперативним працівникам (в електроустановках напругою понад 1000 В - не менше ніж удвох);

виробничим працівникам під наглядом чергового;

виробничим працівникам під наглядом адміністративно-технічного працівника з V групою з електробезпеки (в електроустановках напругою до 1000 В - з ІV групою) у разі зайнятості або відсутності оперативних працівників та місцевих чергових.

4.19. Право видавати наряд або розпорядження на роботу із запобігання аварій та ліквідації їх наслідків у разі відсутності адміністративно-технічних працівників, які мають право видавати наряди або розпорядження, надається оперативному або оперативно-виробничому працівнику з V групою з електробезпеки.

4.20. Організаційні та технічні заходи під час роботи на повітряних живильних та зворотних лініях контактної мережі виконуються відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

4.21. Обслуговування і ремонт контактної мережі, живильних і зворотних ліній проводять оперативні, оперативно-виробничі та виробничі працівники.

4.22. Під час виконання ремонтних робіт на контактній мережі, живильних і зворотних лініях обов'язки допускача виконує черговий електромонтер або майстер (начальник дільниці) контактної мережі відповідно до затверджених списків відповідальних осіб.

4.23. На контактній мережі, живильних і зворотних лініях за нарядом виконуються роботи:

виробничими працівниками, за винятком робіт, пов'язаних із спорудженням нових ділянок контактної мережі, а також віддалених від діючих ліній електропередачі і контактних мереж на відстань не менше відповідної охоронної зони;

оперативно-виробничими працівниками на діючих ділянках контактної мережі, живильних і зворотних лініях із зняттям напруги і пов'язані з підійманням на висоту вище ніж 2 м;

із запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків, тривалість яких перевищує одну годину.

4.24. На контактній мережі живильних і зворотних лініях за розпорядженням виконуються роботи:

оперативно-виробничими працівниками на лінійних пристроях контактної мережі із зняттям напруги і без підіймання на висоту;

виробничими працівниками із запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків, тривалість яких не перевищує одну годину.

Перелік робіт на контактній мережі, живильних і зворотних лініях, що виконуються за нарядом, за розпорядженням та у порядку поточної експлуатації визначається головним енергетиком залізничного цеху, погоджується особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, і затверджується керівником підприємства.

4.26. Перегін гірничого устаткування (екскаваторів, комплексів, бурових верстатів) як своїм ходом, так і за допомогою пристрою для перегону гірничого устаткування чи за допомогою засобів пересування, його перевезення на транспортних засобах дозволяється проводити за спеціальним письмовим розпорядженням технічного керівника кар'єру. Якщо на трасі перегону є будь-які перешкоди, то до розпорядження повинен бути доданий план подолання цих перешкод.

Перегоном гірничого устаткування незалежно від відстані вважається:

пересування з перемиканням на інший ПП;

пересування під ПЛ, переїзд через залізничні колії та технологічні дороги;

переїзд з горизонту на горизонт.

4.27. Роботи, що забезпечують електробезпеку на трасі перегону, виконуються за нарядом призначеного розпорядженням адміністративно-технічного працівника, відповідального за перегін.

4.28. Оперативні перемикання екскаваторів та інших гірничих машин, пов'язані з підійманням на опору, в нічний час забороняються.

Як виняток, такі роботи можуть виконуватися за розпорядженням технічного керівника кар'єру під контролем адміністративно-технічного працівника енергослужби кар’єру і посадової особи гірничого нагляду за умови достатнього освітлення місця робіт.

4.29. Операції, пов'язані з переміщенням механізмів екскаваторів (комплексів), під час ремонту їх механічної частини проводяться тільки за наявності візуального спостереження керівником роботи за діями працівника, що виконує роботу, і машиніста, що керує екскаватором (комплексом).

Під час виштовхування ходового візка, заміни центральної цапфи, котків поворотного круга та під час підіймання будь-яким способом поворотної платформи екскаватора кабель, що живить екскаватор, повинен бути відключений і на нього в ПП повинні бути встановлені переносні заземлення.

Керівництво зазначеними роботами здійснюється адміністративно-технічним працівником механічної служби.

4.30. Налагодження релейного захисту і випробування підвищеною напругою електроустаткування підстанцій, РУ, ПП, КТП проводиться за нарядом згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

4.31. Налагодження електроприводу електрифікованих машин (комплексів), а також виявлення і усунення несправностей в силових колах і в колах керування виконуються за розпорядженням. Водночас необхідно дотримуватись таких умов:

роботу виконувати не менше ніж двома працівниками, група з електробезпеки одного з яких не нижче IV, а інших - не нижче III;

роботи в силових і оперативних колах гірничих машин проводяться після вимкнення силових установок;

електричні машини, а також командоконтролери під час налагодження вмикає та вимикає тільки машиніст екскаватора з дозволу працівника, який видав розпорядження.

Порядок допуску до налагоджувальних робіт визначається НПАОП 40.1-1.21-98.

4.32. З метою забезпечення безпеки людей під час грози забороняється виконання робіт на:

ПЛ і КЛ;

лініях зв'язку і телемеханіки;

контактних мережах і рейкових коліях електрифікованого та неелектрифікованого залізничного транспорту;

вводах і комутаційній апаратурі закритих РУ, безпосередньо приєднаних до ПЛ;

заземлювальних пристроях і на відстані ближче ніж 100 м від них.

4.33. Екіпажі електрифікованих машин (комплексів) повинні складатися не менше ніж з двох працівників. Обслуговування двох агрегатів (екскаваторів і бурових верстатів) одним помічником не дозволяється.

Допускається обслуговування екскаваторів і бурових верстатів одним машиністом. Одночасно повинна бути організована спеціальна бригада, до складу якої входять слюсарі, електрослюсарі та яка забезпечена спецмашиною і радіоустановкою для зв'язку з енергодиспетчером кар’єру, а також спеціальна бригада зі спеціальною машиною для заміни канатів екскаваторів.

4.34. Під час обслуговування електроустановок застосовуються захисні засоби (діелектричні рукавиці, боти, килимки, ізолюючі підставки), покажчики напруги, переносні заземлення, а також засоби індивідуального захисту - захисні окуляри, монтажні пояси, кігті відповідно до ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация".

На одиницю основних електроустановок кар’єру повинна бути така кількість захисних засобів для працівників.

На екскаваторах (комплексах):

покажчик напруги вище 1000 В - 1 шт.;

покажчик напруги до 1000 В - 1 шт.;

діелектричні рукавички - 2 пари;

діелектричне взуття - 1 пара для екскаваторів і 2 пари для комплексів;

захисні окуляри - 2 пари;

переносні заземлення - 2 комплекти на напругу вище 1000 В;

ізолююча штанга напругою вище 1000 В - 1 шт.;

плакати безпеки - 1 комплект.

На бурових верстатах:

покажчик напруги до 1000 В - 1 шт.;

діелектричні рукавички - 2 пари;

захисні окуляри - 2 пари;

діелектричне взуття - 1 пара;

переносні заземлення - 1 комплект на кожний рівень напруги;

плакати безпеки - 1 комплект.

На водовідливних установках, дренажних шахтах, підйомниках, стрічкових установках та іншому устаткуванні:

покажчик напруги - 1 шт. на кожний рівень напруги;

діелектричні рукавички - 2 пари;

діелектричне взуття (для напруги понад 1000 В) - 1 пара;

діелектричні калоші (тільки для установок напругою до 1000 В) - 1 пара;

захисні окуляри - 1 пара;

переносні заземлення - 1 комплект на кожний рівень напруги;

плакати безпеки - 1 комплект.

4.35. За збереження захисних засобів, що знаходяться на гірничих машинах (механізмах) та інших електрифікованих установках, відповідають машиністи цих машин і установок. Про непридатність захисних засобів машиністи зобов’язані повідомити адміністративно-технічному працівнику, що здійснює технічне керівництво роботами в зміні.

4.36. За несвоєчасне випробування захисних засобів і їх заміну несе відповідальність адміністративно-технічний працівник, якого призначено особою, відповідальною за безпечну експлуатацію електрообладнання дільниці.

4.37. На кожному кар'єрі та на кожній гірничій дільниці повинен бути мінімально необхідний запас захисних засобів:

на дільниці - не менше двох повних комплектів на кожні 10 машин;

на кар'єрі - не менше 20 % нормативного переліку, що є на гірничих дільницях і в електрогосподарстві кар'єру.

V. Вимоги до працівників і технічної документації

5.1. Проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року, здійснюється відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій , затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113.

5.2. Роботодавець повинен додержуватись спеціальних вимог охорони праці для певних категорій працівників згідно з:

Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України і Державним комітетом України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за № 18/554;

Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 № 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за № 51/260;

Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками , затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 № 241, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.12.93 за № 194;

Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за № 176/385;

Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми , затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 № 59, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 16.04.96 за № 183/1208.

5.3. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників здійснюються відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

5.4. Інструкції підприємства з охорони праці розробляються відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці , затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

5.5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту здійснюється відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту , затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

5.6. Видача індивідуального одягу, індивідуального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам здійснюється відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничодобувної промисловості , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.08.2008 № 184, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2008 за № 832/15523 (НПАОП 0.00-3.10-08).

5.7. Працівники забезпечуються санітарно-побутовими приміщеннями відповідно до вимог ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення" з кімнатами для зберігання спеціального одягу, взуття та засобів індивідуального захисту, для сушіння спецодягу і взуття, обігріву та приймання їжі.

5.8. Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов'язані:

пройти навчання безпечним методам роботи, скласти іспит і одержати відповідну групу з електробезпеки;

знати і виконувати ці Правила, ПУЭ , ПТЕЕСz1143-06 , НПАОП 40.1-1.21-98z0093-98, НПАОП 0.00-1.24-10z0356-10 , Правила пожежної безпеки в Україніz1410-04 , затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 19.10.2004 № 126, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-04), навчання яким проводиться відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05z0231-05;

уміти надавати першу невідкладну медичну допомогу потерпілому внаслідок ураження електричним струмом;

уміти користуватися індивідуальними засобами захисту і засобами гасіння пожежі в електроустановках;

мати при собі на робочому місці посвідчення про перевірку знань вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕСz1143-06.

5.9. Перевірка знань, стажування і допуск до самостійної роботи працівників, які обслуговують електроустановки, здійснюється відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕСz1143-06.

5.10. Адміністративно-технічні працівники, що здійснюють керівництво гірничими роботами, повинні знати ці Правила та безпечні методи експлуатації електроустановок, а начальники змін, гірничі майстри зобов'язані мати групу з електробезпеки не нижче ІV до та понад 1000 В.

5.11. Навчання працівників, які обслуговують електроустановки та здійснюють ведення гірничих робіт із застосуванням гірничих електрифікованих машин, проводиться за програмами, затвердженими технічним керівником підприємства.

5.12. До роботи в електроустановках допускаються працівники, які мають посвідчення щодо присвоєння їм відповідної групи з електробезпеки. Посвідчення видається після перевірки знань вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕСz1143-06, НПАОП 0.00-1.24-10z0356-10 та інструкцій з охорони праці стосовно відповідної професії або посади.

5.13. Перевірка знань кожного працівника на відповідну групу з електробезпеки (II - V) проводиться комісіями, які призначаються наказом керівника підприємства. Склад комісії та кваліфікація її членів визначаються відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕСz1143-06.

5.14. Періодичність перевірки знань визначається відповідно до вимог ПТЕЕС. Перелік посад та професій електротехнічних та електротехнологічних працівників, які повинні мати відповідну групу з електробезпеки, визначається особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, і затверджується технічним керівником.

5.15. Працівники, яким дозволено виконання спеціальних робіт (верхолазні роботи, роботи під напругою, випробування обладнання підвищеною напругою тощо), повинні мати відповідний запис у посвідченні. Перелік спеціальних робіт з урахуванням місцевих умов повинен бути затверджений технічним керівником підприємства.

5.16. Оперативні перемикання, технічне обслуговування та ремонт електроустановок кар'єрів проводять електротехнічні працівники, а саме: оперативні, оперативно-виробничі та виробничі працівники.

5.17. До оперативних працівників належать чергові підстанції і РУ. Оперативні працівники безпосередньо підпорядковуються особі, яка відповідає за електропостачання кар'єру в зміні. Такою особою (енергетиком, енергодиспетчером) може бути працівник, який має вищу технічну або середню спеціальну освіту та V групу з електробезпеки.

5.18. До оперативно-виробничих працівників належать:

працівники гірничих дільниць, які здійснюють експлуатацію та ремонт електроустановок і мереж дільниці, яким дозволено виконувати оперативні перемикання у межах закріпленого за ними обладнання;

чергові електрики та енергетики зміни (енергодиспетчери);

електротехнічні працівники, підпорядковані безпосередньо особі, яка відповідає за електропостачання кар'єру;

машиністи та помічники машиністів гірничотранспортних машин (комплексів), машиністи водовідливних установок у межах закріпленого за ними обладнання.

5.19. До виробничих працівників належать електротехнічні працівники кар'єру (копальні), дільниць, які виконують ремонт і обслуговування електроустаткування гірничих машин, механізмів і електромереж.

5.20. До електротехнологічних працівників належать гірничі майстри, начальники змін гірничих дільниць, електрозварювальники та працівники, що виконують роботи на рейкових коліях із застосуванням електричного інструменту або переносних електричних машин.

5.21. Працівники, які ремонтують рейкові колії електрифікованих залізниць або виконують роботи поблизу них, повинні мати ІІ групу з електробезпеки.

5.22. Машиністи електровозів, дрезин повинні мати ІV групу з електробезпеки, а їх помічники - не нижче III.

5.23. Машиністи тепловозів і їх помічники повинні мати ІІІ групу з електробезпеки.

5.24. На кар'єрі повинна бути така технічна документація:

5.24.1. Однолінійні схеми електропостачання і зв'язку кар'єру в цілому. На схему повинні бути нанесені електрична мережа кар’єру із зазначенням номінальних напруг, розподільна і захисна апаратура. На кожне приєднання повинні бути затверджені уставки релейного захисту.

5.24.2. План гірничих робіт з нанесенням ПЛ кар'єра.

5.24.3. Схема тягової мережі.

5.24.4. Схеми підземних КЛ, нанесені на план гірничих робіт або на схематичний план гірничих робіт і виробок.

5.24.5. Креслення електроустаткування, установок і споруд, а також запасних частин.

5.24.6. Комплект виконавчих схем управління екскаваторами, буровими верстатами та іншим устаткуванням.

5.24.7. Комплект експлуатаційних інструкцій електроустановок.

5.24.8. Комплект посадових інструкцій, інструкцій з охорони праці, а також інструкцій з пожежної безпеки.

5.24.9. Паспортні карти або журнали з описом електроустаткування і захисних засобів із зазначенням технічних характеристик і інвентарних номерів (до паспортних карт або журналів додаються протоколи і акти випробувань, ремонту, налагодження устаткування).

5.24.10. Типові паспорти ПЛ і КЛ, центральних (виносних) заземлювальних контурів кар'єру та стаціонарних об'єктів.

5.24.11. Графіки:

технічного обслуговування та ремонту екскаваторів, бурових верстатів, іншого устаткування;

технічного обслуговування та ремонту КРП, ПП, КТП і секційних пунктів;

капітального ремонту електричних машин;

планових перевірок релейного захисту, пристроїв захисного відключення і сезонної наладки електроприводів.

5.24.12. Журнал обліку витрат електроенергії.

5.24.13. Протоколи вимірювань освітленості робочих місць, території кар'єру і відвалів.

5.24.14. Журнал перевірки знань вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕСz1143-06 і цих Правил.

5.24.15. Списки працівників, які мають право видавати наряди (розпорядження) на виконання робіт в електроустановках. Списки працівників, призначених керівниками робіт, допускачами. Списки працівників, які готують робоче місце, допуск. Списки працівників, які наглядають за безпечним виконанням робіт та членів бригади. Списки працівників, яким дозволяється одноосібний огляд електроустановок. Переліки робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації.

5.24.16. Акти визначення меж обслуговування електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін, які за ними закріплені.

5.24.17. Програми навчання працівників.

5.25. Технічна документація може вестися в електронному варіанті за наявності програм, що передбачають надання необхідних даних.

5.26. Енергетик зміни (енергодиспетчер, електрик зміни) кар'єру повинен мати таку технічну документацію:

5.26.1. Схему електропостачання кар'єру і відвалів, нанесену на суміщений план гірничих робіт, на якій позначено силові мережі, у тому числі і електрифікованого транспорту, місця розташування електроустановок (КТП, РУ, ПП тощо). Допускається роздільне нанесення мереж змінного і постійного струму.

5.26.2. Принципову однолінійну схему електропостачання електроустановок кар’єру та відвалів.

5.26.3. Зміни, що відбулися, у тому числі й зміни, пов’язані з перебудовою ПЛ, повинні бути нанесені на схеми відповідно до підпунктів 5.26.1, 5.26.2 цього пункту до кінця робочої зміни.

5.26.4. Однолінійну схему електропостачання об'єктів промислового майданчика кар'єру та інших стаціонарних об'єктів.

5.26.5. Посадові інструкції для працівників, які перебувають під безпосереднім і оперативним керівництвом енергетика зміни (енергодиспетчера).

5.26.6. Списки працівників та перелік робіт відповідно до підпункту 5.24.15 пункту 5.24 цього розділу.

5.26.7. Оперативний журнал перемикань.

5.26.8. Журнал телефонограм, заявок і змін у схемах.

5.26.9. Журнал розпоряджень керівного персоналу.

5.26.10. Перелік інвентарних засобів захисту для працівників, безпосередньо підпорядкованих енергетику зміни.

5.26.11. Карти уставок релейного захисту.

5.26.12. Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці працівників, безпосередньо підпорядкованих енергетику зміни (енергодиспетчеру).

5.26.13. Бланки нарядів на виконання робіт в електроустановках.

5.26.14. Журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями.

5.26.15. Журнал дефектів та неполадок на електроустановках.

5.27. На дільниці з ремонту гірничого електроустаткування кар'єру повинна бути така технічна документація:

5.27.1. Журнал реєстрації електроустаткування.

5.27.2. Комплект схем управління приводами екскаваторів, бурових верстатів та іншого устаткування.

5.27.3. Документацію відповідно до підпункту 5.24.15 пункту 5.24 та підпунктів 5.26.5, 5.26.10, 5.26.12 і 5.26.13 пункту 5.26 цього розділу.

5.27.4. Журнал обліку трансформаторного масла і протоколи його випробування.

5.27.5. Журнал перевірки заземлень стаціонарних і напівстаціонарних електроустановок (за переліком, затвердженим особою, яка відповідає за електропостачання кар'єру).

5.27.6. Журнал ремонтів і випробувань кабелів у гнучкій гумовій оболонці.

5.27.7. Журнал випробувань електроустаткування і апаратури після ремонтів.

5.27.8. Графіки, передбачені підпунктом 5.24.11 пункту 5.24 цього розділу.

5.27.9. Журнал реєстрації інструктажів працівників з охорони праці.

5.28. Енергетик (електромеханік) гірничих, бурових та інших дільниць повинен мати таку технічну документацію:

5.28.1. Документацію відповідно до підпункту 5.24.15 пункту 5.24, підпунктів 5.26.5, 5.26.13 і 5.26.14 пункту 5.26, підпунктів 5.27.1, 5.27.2, 5.27.5, 5.27.6, і 5.27.9 пункту 5.27 цього розділу.

5.28.2. Графіки, передбачені підпунктом 5.24.11 пункту 5.24 цього розділу.

5.28.3. Журнали технічного обслуговування і ремонту електроустаткування та кабелів.

5.28.4. Схему електропостачання споживачів дільниці.

5.28.5. Виконавчі, принципові, монтажні схеми та схеми зовнішніх з'єднань, управління, захисту і сигналізації гірничих машин і комплексів, що перебувають в експлуатації на дільниці.

5.28.6. Перелік інвентарних засобів захисту, закріплених за екіпажами екскаваторів, бурових верстатів та інших машин, а також за працівниками, що обслуговують електроустановки.

5.28.7. Журнали перевірки знань працівників дільниці на відповідну групу з електробезпеки.

5.28.8. Журнал огляду і вимірювання перехідного опору захисного заземлення.

VІ. Розподільні пристрої та трансформаторні підстанції

6.1. Вимоги цього розділу поширюються на КТП і РУ (ПП, КРП, пристрої для секціонування ліній електропередачі).

6.2. Для КТП і РУ, призначених для експлуатації в умовах відкритих гірничих робіт, необхідно обов'язково виконувати такі вимоги:

6.2.1. Струмовідні частини, що перебувають під напругою, повинні бути огороджені.

6.2.2. Для запобігання помилкових операцій із роз’єднувачами, вимикачами та заземлювальними ножами, доступу працівників до струмовідних частин, якщо включено роз’єднувач, а також включення роз’єднувача, якщо відкрито двері, повинні бути улаштовані блокувальні пристрої.

6.2.3. Фіксування приводів роз’єднувачів та вимикача у ввімкнутому та вимкнутому положеннях (унеможливлення самочинного вмикання та вимикання).

6.2.4. На приводах повинні бути нанесені покажчики вимкнутого та увімкненого їх положень та написи, що позначають положення роз’єднувача.

6.2.5. На струмовідних частинах повинні бути нанесені позначки, що позначають місце встановлення переносних заземлень для РУ, які не мають стаціонарних заземлювальних ножів.

6.2.6. Одиночні ПП, КТП будь-яких типів і пересувні КТП повинні бути обладнані полозками для переміщення.

Повітряні вводи ПП, що розміщені на відстані від верхньої кромки ізолятора до поверхні землі менше ніж 2,9 м, повинні бути обладнані сітчастими огорожами. Відстань до землі від неогороджених лінійних виводів на напругу 6-10 кВ з ПП і КТП, якщо немає проїзду для транспорту під виводами, повинна бути не менше ніж 4,5 м; від повітряних вводів (виводів) напругою 0,4 кВ - не менше ніж 3,5 м.

6.2.7. Усі двері РУ і КТП повинні бути замкнені на замикаючий пристрій.

Ключі від замикаючих пристроїв ПП не повинні підходити до замикаючих пристроїв КТП і секційних пристроїв. Ключі від замикаючих пристроїв зі сторони високої напруги КТП не повинні підходити до замикаючих пристроїв зі сторони низької напруги.

Ключі від замикаючих пристроїв ПП повинні зберігатися у місці, визначеному особою, відповідальною за електрогосподарство кар’єру.

6.2.8. КТП на стороні високої напруги повинні мати запобіжники для захисту трансформаторів, а на стороні низької напруги повинні бути обладнані автоматичними вимикачами і апаратами захисту від витоку струму. У разі спрацьовування апарату захисту від витоку струму допускається відключення автоматичного вимикача через проміжне реле, якщо загальний час відключення не перевищує 0,2 с.

6.2.9. КРП напругою вище 1000 В повинні комплектуватися з комірок зовнішньої установки заводського виготовлення. КРП і ПП повинні мати захист від однофазних замикань на землю і максимальнострумовий захист, забезпечувати термічну і динамічну стійкість до струмів короткого замикання.

Допускається використання кабельних ПП для з’єднання відрізків кабелю між собою, без вимикання та захистів, тільки із заземлювачем із необхідними блокуваннями.

6.3. На зовнішньому боці корпусів, на дверях РУ і КТП повинні бути нанесені попереджувальні знаки безпеки, назви устаткування, розміщеного за дверима, інвентарний номер установки та схеми електричних з'єднань. На всіх комутаційних апаратах повинні бути написи з назвою об'єкта, що вмикається.

6.4. Корпуси РУ і КТП повинні бути надійно з'єднані неізольованим проводом (шиною, смугою тощо) із заземлювальним проводом лінії електропередачі. Місця приєднання корпусів комірок до заземлювального проводу лінії електропередачі та місцевого заземлення повинні бути чітко позначені.

6.5. Освітлювальна апаратура КТП і РУ повинна монтуватися так, щоб забезпечувалось її безпечне обслуговування, у тому числі заміна ламп.

Улаштування освітлення КТП і РУ не є обов'язковим. Якщо його немає, в інструкціях для працівників, які обслуговують РУ і КТП, повинні бути зазначені способи освітлення під час оглядів (ремонтів) у темний час доби.

6.6. Установлення КТП і ПП повинно здійснюватись на відстані не більше ніж 10 м від опори, до якої приєднується повітряний ввід, і на одному горизонті з гірничими машинами.

В окремих випадках під час спорудження з'їздів і роботи на перевантажувальних пунктах допускається розташування ПП на різних горизонтах (уступах) з працюючими екскаваторами за умови створення безпечних умов для огляду кабелю.

Підключення до однієї проміжної або кутової опори двох КТП або двох ПП забороняється.

До однієї кінцевої опори може бути підключено не більше двох ПП або трьох КТП, або одного ПП і двох КТП. На них повинні бути нанесені написи із зазначенням гірничих машин, що живляться.

Живлення двох екскаваторів від одного ПП не допускається.

Безпосереднє приєднання кабелів до ліній електропередачі без ПП забороняється.

У разі встановлення пересувних КТП у ПЛ (без кабельної вставки) застосування ПП необов'язково.

6.7. Під час експлуатації КТП і РУ необхідно обов'язково дотримуватись графіка технічного обслуговування і ремонту, який складається особою, що відповідає за електрогосподарство, та затверджується керівником підприємства.

Усі зміни в графіках вносяться за погодженням технічного керівника кар'єру з дотриманням регламенту та періодичності, передбачених системою технічного обслуговування і ремонту на підприємстві.

6.8. Під час технічного обслуговування і ремонту ПП повинні виконуватися такі роботи:

щозмінний зовнішній огляд (без відключення їх від мережі) - машиністами екскаваторів, які в разі виявлення несправностей зобов’язані негайно повідомити про це особу, що здійснює технічне керівництво гірничими роботами у зміні, а також енергетика зміни (енергодиспетчера);

щомісячний огляд ПП - електротехнічними працівниками за розпорядженням під керівництвом енергетика дільниці;

поточний ремонт ПП - раз на два місяці;

капітальний ремонт ПП - раз на п'ять років.

6.8.1. Під час проведення щозмінного зовнішнього огляду ПП перевіряють:

цілісність конструкції корпусу і міцність його кріплення на полозках;

справність і кріплення огородження конструкції повітряного вводу;

справність дверних замків;

надійність ущільнення і кріплення кабелю у ввідному пристрої;

надійність встановлення і відхилення корпусу від вертикального положення;

надійність контактів заземлення корпусу і наявність або відсутність пошкоджень заземлювального провідника.

У такому самому обсязі огляд здійснюється машиністом екскаватора після кожного пересування ПП і проведення вибухових робіт. У цьому разі працівники дільниці, які обслуговують електротехнічні об'єкти, вимірюють величину опору заземлення.

За наявності несправностей включення екскаватора до роботи забороняється.

Результати огляду заносять в агрегатну книгу екскаватора (оперативний журнал).

Машиністи екскаваторів зобов'язані повідомляти енергетика зміни (енергодиспетчера) про аварійні відключення вимикачів ПП.

6.8.2. Працівники дільниці, які обслуговують електротехнічні об'єкти, повинні щомісяця проводити огляд ПП, а також виконувати такі роботи:

передбачені щозмінним оглядом;

перевірку контактних з'єднань електричних кіл;

перевірку кріплення апаратури, трансформаторів струму і напруги;

зовнішній огляд стану і кріплення опорних і прохідних ізоляторів;

перевірку вимикача і трансформатора напруги;

перевірку величини опору заземлення.

6.8.3. Під час поточного ремонту виконуються:

роботи, передбачені щомісячним оглядом;

зовнішній огляд і очищення від пилу та бруду усіх вузлів вимикача, роз’єднувача, трансформаторів струму і напруги, ізоляційних елементів ПП;

регулювання положень ножів роз’єднувача і очищення їх;

перевірка наявності слідів нагріву струмовідних частин, контактів і трансформаторного заліза, а також витікання ізоляційної маси в трансформаторах струму;

перевірка стану і регулювання приводних механізмів вимикача і роз’єднувача, змазування частин приводу вимикача і шарнірних з'єднань приводу роз’єднувача, що труться;

перевірка функціонування вимикача;

перевірка світлової сигналізації;

огляд і регулювання механічних блокувань;

перевірка механічної міцності усіх конструктивних вузлів ПП;

зовнішній огляд закладення кабелю, вимірювання опору ізоляції між жилами кабелю;

випробування ізоляції обмоток трансформатора напруги і трансформаторів струму;

вимірювання і регулювання ходу рухомої частини вимикача;

перевірка працездатності максимально струмового захисту і захисту від однофазних замикань на землю.

6.8.4. Під час капітального ремонту необхідно виконати:

роботи, передбачені поточним ремонтом;

перевірку технічного стану вимикача із заміною зношених деталей;

перевірку ошиновки з очищенням контактів;

ремонт і заміну (за необхідності) сигнальної апаратури, кіл вторинної комутації, трансформаторів струму і напруги;

налагодження пристроїв захисту, сигналізації та блокувальних пристроїв;

ремонт корпусу ПП, огорожі і стояку повітряного вводу;

фарбування струмопровідних і заземлювальних шин, конструкції високовольтного роз’єднувача і корпусу ПП.

6.8.5. Особа, відповідальна за електропостачання кар'єру, зобов'язана вибірково оглядати ПП не рідше одного разу на місяць.

6.9. Секційні пристрої ПЛ оглядаються особою, яка відповідає за електропостачання дільниці, не рідше одного разу на два місяці та після кожного пересування з вимірюванням перехідного опору заземлення.

Плановий ремонт секційних пристроїв проводиться не рідше одного разу на рік.

Особа, відповідальна за електропостачання кар'єру, зобов'язана вибірково оглядати секційні пристрої не рідше одного разу на шість місяців.

6.10. Огляд КТП без відключення від мережі напругою вище 1000 В щозміни проводиться машиністами обладнання, що підключене до КТП, або спеціально уповноваженими особами. У разі живлення від КТП декількох споживачів огляд здійснюється працівниками, призначеними особою, у підпорядкуванні якої перебувають КТП.

6.10.1. Під час проведення огляду необхідно перевірити:

цілісність конструкції корпусу та міцність його кріплення на полозках;

справність огорожі конструкції вводу та цілісність опорних і прохідних ізоляторів (візуально);

справність механічних блокувань і дверних замків;

наявність пломби на реле захисту від витоків струму;

спрацьовування автомата вводу на стороні низької напруги під час перевірки дії захисту від витоків струму (журнал перевірки захисту повинен зберігатися у КТП);

справність механізмів включення автоматичних вимикачів на стороні низької напруги;

надійність контактів заземлення і відсутність обривів заземлювального проводу;

надійність кріплення кабелів, що відходять.

За наявності несправностей в КТП включення бурових верстатів та інших механізмів, що живляться від цієї КТП, забороняється. Про виявлені несправності машиніст зобов'язаний негайно повідомити особу, що здійснює технічне керівництво гірничими роботами в зміні, а також енергетика зміни (енергодиспетчера).

6.10.2. У тому самому обсязі здійснюється огляд після кожного переміщення КТП.

6.10.3. Огляд КТП не рідше одного разу на місяць здійснюється працівниками під керівництвом особи, яка відповідає за електропостачання дільниці, за її розпорядженням. Під час щомісячного огляду КТП з повним відключенням від мережі необхідно виконувати:

роботи, передбачені щозмінним оглядом;

усунення течі, доливання або заміну трансформаторного масла, відбір проб для аналізу;

очищення від пилу та бруду ізоляторів і корпусів трансформаторів;

регулювання роз’єднувача і механічних блокувальних пристроїв;

підтяжку контактів електричних з'єднань заземлювального кола;

детальний огляд опорних і прохідних ізоляторів повітряного вводу і їх заміну у разі потреби.

6.10.4. Ремонт КТП здійснюється не рідше одного разу на рік.

6.10.5. Перевірка апаратури захисту від витоків струму на відповідність паспортним даним і загального часу відключення від мережі повинна здійснюватися один раз на шість місяців на місці установки.

6.10.6. Особа, яка відповідає за електропостачання кар'єру, зобов'язана перевіряти КТП вибірково не рідше одного разу на шість місяців.

6.11. КРП, якщо не запроваджено постійне чергування, оглядають за розпорядженням із записом в журналі обліку робіт за нарядами та розпорядженнями працівники, які обслуговують електротехнічні установки, не рідше одного разу на місяць (не менше ніж два працівники, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV, а інші - не нижче III).

6.11.1. Під час огляду КРП перевіряють:

стан опорних і прохідних ізоляторів, рівень і відсутність течі масла в масляних вимикачах;

справність механічних блокувальних пристроїв (візуально);

наявність вимірювальних приладів і апаратури, що входять до комплекту комірки;

відсутність проникнення води всередину комірки;

надійність контакту в місці приєднання заземлювальних провідників; наявність і стан засобів індивідуального і протипожежного захисту.

6.12. Поточний ремонт КРП проводиться не рідше двох разів на рік, під час якого виконуються:

роботи, передбачені щомісячним оглядом;

регулювання приводів масляних вимикачів і роз’єднувачів;

перевірка технічного стану масляних вимикачів;

перевірка контактних з'єднань електричних кіл;

перевірка релейного захисту;

очищення від пилу і бруду ізоляторів.

6.13. Капітальні ремонти устаткування КРП проводяться не рідше одного разу на п'ять років.

6.14. За несвоєчасний огляд, ремонт і якість ремонту КРП відповідає особа, яка стежить за електропостачанням кар'єру.

6.15. За несвоєчасне виведення КРП на ремонт відповідно до графіка технічного обслуговування і ремонту відповідає особа, яка здійснює технічне керівництво гірничими роботами в кар'єрі.

6.16. За несвоєчасність оглядів і ремонтів ПП, секційних пристроїв лінії електропередачі і КТП відповідають керівники дільниць (цехів) кар'єру.

6.17. Матеріали з результатами технічного обслуговування і ремонтів, виконаних під керівництвом осіб, які відповідають за електропостачання дільниць (цехів) кар'єру, передаються особі, відповідальній за електропостачання кар'єру, для реєстрації в паспортних картах або журналах. У цих самих документах реєструють дані оглядів, виконаних під керівництвом особи, відповідальної за електропостачання кар'єру.

VІІ. Кар'єрні повітряні лінії електропередачі

7.1. Вимоги цього розділу поширюються на ПЛ, що споруджуються в кар'єрі і на відвалах (далі - внутрішньокар'єрні ПЛ).

7.2. Спорудження (перебудова) пересувних ПЛ повинно здійснюватись відповідно до вимог цих Правил, НПАОП 0.00-1.24-10 і відповідно до проекту траси, затвердженого технічним керівником робіт у кар'єрі.

7.3. Облік пересувних ПЛ повинен вестись окремо від стаціонарних ПЛ.

7.4. У разі потреби передбачається секціонування внутрішньокар'єрних ПЛ. Місця установлення секційних пристроїв обираються особою, відповідальною за електропостачання кар'єру.

7.5. Відстань від нижнього фазного проводу ПЛ напругою до 35 кВ на уступі до поверхні землі за максимального провисання проводів повинна бути залежно від району її проходження не менше:

на поверхні кар'єрних і природних відвалів - 6 м;

у місцях, важкодоступних для людей і недоступних для наземного транспорту - 5 м;

на укосах уступів - 3 м.

7.6. Відстані у разі перетину або зближення повітряних ліній електропередач з автодорогами, залізницями і до найближчих частин будівель повинні бути не менше, наведених у додатку 1 до цих Правил.

7.7. Для пересувних внутрішньокар'єрних ПЛ повинні застосовуватися алюмінієві проводи.

Для кар'єрів, розташованих у районах зі швидкістю вітру більше ніж 20 м/с або з товщиною обледеніння 10 мм і більше, можуть застосовуватися сталеалюмінієві проводи.

Переріз проводів для пересувних ПЛ напругою до 1000 В і вище береться за розрахунком, але не більше ніж 120 мм-2 - для алюмінієвих і 95 мм-2 - для сталеалюмінієвих.

7.8. Мінімальний переріз проводів кар'єрної ПЛ напругою до 1000 В: алюмінієвих - 16 мм-2, сталеалюмінієвих - 10 мм-2.

7.9. Мінімальний переріз проводів кар'єрної ПЛ напругою вище 1000 В: алюмінієвих - 25 мм-2; сталеалюмінієвих - 16 мм-2.

7.10. Відстань між пересувними опорами не повинна перевищувати 50 м. У разі улаштування поперечних ПЛ (спуск з уступу на уступ) відстань між опорами визначається за проекцією лінії на горизонтальну площину, яка не повинна перевищувати 40 м.

7.11. Опори та їх основи внутрішньокар’єрних ПЛ повинні бути виготовлені відповідно до типових проектів.

Для виготовлення стояків пересувних опор необхідно застосовувати деревину не нижче III сорту. Діаметр колод біля верхнього відрубу для елементів основи опор повинен бути не менше ніж 16 см. Виготовлення "свічок" пересувної опори здійснюється тільки з однієї колоди. У разі потреби підвищення міцності пересувних опор дозволяється їх виготовляти з металу.

7.12. Для забезпечення стійкості кутових (кінцевих) опор і опор, що обмежують прогін спуску з уступу на уступ, під час установки їх на спланований майданчик необхідно застосовувати інвентарні залізобетонні вантажі масою не менше 1000 кг.

Для проміжних опор сумарна маса інвентарних вантажів повинна бути не менше 550 кг.

У разі неможливості застосування інвентарних вантажів стійкість пересувних опор забезпечується улаштуванням тросових відтяжок, які виконуються відповідно до типових проектів.

7.13. Не вимагається застосування інвентарних вантажів або тросових відтяжок для опор з металевою основою розмірами не менше 3,6 x 3,0 м і масою не менше 1,3 т або залізобетонною основою масою не менше 3 т.

7.14. На стаціонарних опорах ПЛ допускається сумісна підвіска:

проводів ПЛ-6 (35 кВ) і магістрального заземлювального провода;

проводів ПЛ-6 (10 кВ), проводів освітлювальної мережі, проводів релейного захисту магістрального заземлювального провода.

Водночас необхідно дотримуватись таких умов:

проводи ПЛ високої напруги повинні бути розташовані вище від проводів ПЛ низької напруги;

відстань між проводами різних напруг обирають відповідно до вимог для ПЛ високої напруги;

кріплення проводів ПЛ низької напруги на штирьових ізоляторах повинно бути подвійним.

На пересувних опорах сумісна підвіска проводів ПЛ напругою до 1000 В і вище забороняється.

7.15. Найменшу відстань між проводами ПЛ із штирьовими ізоляторами обирають відповідно до таблиці 2.5.14 ПУЭ.

Монтаж заземлювального проводу проводять на опорі нижче проводів ПЛ на відстані не менше 0,8 м.

7.16. Траси пересувних ПЛ, що споруджуються або перебудовуються, плануються маркшейдером відповідно до проекту, а виконавцю робіт видають план траси. Якщо траса має перепади висот, то на ці місця маркшейдерська служба надає профіль траси.

Відповідальними за підготовку траси під ПЛ, розставляння опор, ПП та КТП є керівники гірничих робіт на дільницях. До всіх місць встановлення опор повинен бути забезпечений під'їзд. Роботи на ПЛ, пов’язані з їх перебудовою, подовженням або укорочуванням, виконуються за заявкою особи, яка здійснює керівництво гірничими роботами на дільниці. У заявці зазначаються:

місце виконання робіт;

номери опор, на яких виконується робота;

зміст роботи.

7.17. Монтаж, демонтаж, транспортування пересувних опор здійснюють за допомогою спеціально обладнаних механізмів (опоровозів) на базі бульдозерів, вантажопідіймальних кранів або автосамоскидів.

Працівники, що виконують зазначені операції, повинні пройти навчання з охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12-05.

Відстань по горизонталі від крайніх проводів ПЛ, якщо вони перебувають у невідхиленому положенні, до найближчих будівель і споруд (охоронна зона) повинна бути не менше 10 м для ПЛ напругою до 20 кВ, 15 м - для ПЛ напругою 35 кВ і 20 м - для ПЛ напругою 110 кВ.

7.18. Засоби механізації робіт з монтажу (демонтажу) опор пересувних ПЛ повинні бути закріплені за особами, відповідальними за експлуатацію електротехнічних об'єктів.

Кількість засобів механізації визначається з розрахунку: один лінійно-монтажний механізм на п'ять екскаваторів, або на 10 КТП, або на один гірничо- транспортний комплекс; на кожні 10 лінійно-монтажних механізмів - один резервний.

У разі більшого обсягу робіт, що виконуються одночасно, кількість необхідних механізмів забезпечується керівництвом гірничих дільниць. Навантаження (розвантаження) опор вручну не допускається.

7.19. Транспортування опор за допомогою опоровоза після їх закріплення у транспортному положенні здійснюється під керівництвом супровідної особи. Опоровоз до місця розвантаження прямує за супровідником на відстані від нього не менше ніж 10 м. Водій опоровоза повинен мати постійний візуальний зв'язок із супровідною особою.

7.20. Установлення опори на місце виконується за командою супровідника. Опори пересувних ПЛ установлюються на сплановані майданчики, при цьому необхідно обов'язково забезпечити повне прилягання основи опори до ґрунту.

7.21. Рух опоровоза через залізничні переїзди, що охороняються, проводиться з дозволу чергового по переїзду, а через ті, що не охороняються, - за сигналом супровідної особи, яка дозоляє переїзд. Супровідна особа повинна пройти спеціальний інструктаж і знати способи подачі сигналів машиністу локомотива відповідно до вимог Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях , затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2000 № 120, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2000 за № 340/4561 (НПАОП 60.1-1.48-00).

7.22. Удень допускається транспортування опор у вертикальному положенні трактором (бульдозером), обладнаним запобіжним пристроєм, по розчищеній горизонтальній, спланованій поверхні. Транспортування опор у вертикальному положенні по похилій поверхні допускається відповідно до спеціального проекту організації робіт, затвердженого технічним керівником робіт кар'єру.

Довжина буксирувального троса під час транспортування бульдозером опор у вертикальному положенні повинна бути не більше ніж 3 м між основою опори та причіпним пристроєм.

Транспортування опор у вертикальному положенні забороняється:

у разі перебування людей ближче ніж 15 м від опори;

за наявності на опорі проводів, що звисають;

під лініями та ближче ніж 10 м від діючих ПЛ;

якщо несправні основи, елементи кріплень опори та підгнила деревина.

7.23. Підйом на опору і монтаж проводів дозволяється після забезпечення стійкості опори на місці її встановлення.

7.24. Натягування проводу здійснюється вручну. Натягувати провід на пересувних опорах за допомогою механізмів забороняється.

7.25. З'єднувати проводи у прогонах необхідно відповідно до затвердженого паспорта, способом, що забезпечує їх надійність і достатню міцність. У прогонах перетину фазні проводи та заземлювальний провід не повинні мати з'єднань. Кріплення проводів виконують подвійним, за винятком переходів через призабійні автошляхи, де кріплення допускається на одному ізоляторі. Кількість з'єднань проводів на ПЛ, що не перетинаються, не регламентується.

7.26. Під час підготовки до проведення масових вибухів у кар’єрі обов'язково визначають зону дії вибухової хвилі на внутрішньокар'єрні пересувні ПЛ і електроустановки. Зазначену зону позначають на суміщеному плані гірничих робіт дільниці кар'єру і передають його не пізніше ніж за три дні до вибуху особі, яка відповідає за електропостачання кар'єру, і начальникам гірничих дільниць, на яких проводяться вибухові роботи.

7.26.1. На підставі зазначеного документа керівники гірничих робіт на дільницях спільно з особою, відповідальною за електропостачання кар'єру, складають план-графік підготовки до вибуху і усунення його наслідків. План-графік затверджує технічний керівник робіт кар'єру і доводить його до відома всіх посадових осіб, які беруть участь у роботі, за добу до вибуху.

7.26.2. План-графіком визначається:

обсяг робіт з демонтажу ліній;

розстановка лінійних бригад і лінійно-монтажних машин;

особи, відповідальні за безпечне виконання робіт і справність лінійно-монтажних машин;

час початку і закінчення підготовчих робіт;

місця укриття лінійно-монтажних машин на час вибуху;

порядок допуску працівників до виконання відновлювальних робіт;

мінімально необхідний обсяг відновлювальних робіт і час їх закінчення.

7.27. Перед вибухом за розпорядженням технічного керівника робіт на кар'єрі повинні бути вимкнені всі внутрішньокар'єрні ПЛ, що перебувають у зоні дії вибуху, незалежно від виду струму та напруги. Вибухові роботи проводяться (з урахуванням проведення відновлювальних робіт) у світлий час доби. У разі необхідності продовження відновлювальних робіт у темну пору доби повинна бути забезпечена освітленість на місці їх проведення відповідно до вимог додатка 3 до НПАОП 0.00-1.24-10.

7.28. Монтаж (демонтаж), транспортування і кріплення опор пересувних внутрішньокар'єрних ПЛ за допомогою лінійно-монтажних машин (вантажопідіймальних кранів) необхідно проводити відповідно до письмового наряду на зміну особи, відповідальної за безпечне виконання робіт у зміні, з обов'язковою його реєстрацією у книзі видачі нарядів та ознайомлення із заходами безпеки всього складу бригади.

7.29. Під час монтажу (демонтажу) проводів через залізницю або контактну мережу рух потягів повинен бути припинений, силова, освітлювальна, контактна мережі - вимкнені. Перегін необхідно закрити і в чергового по залізничній станції або посту зробити відповідний запис про закриття перегону, а на залізничних коліях виставити сигнальників.

Роботи повинні проводитися відповідно до спеціальної інструкції, яка узгоджена з особою, що відповідає за обслуговування контактної мережі. На місці виконання робіт контактна мережа повинна бути надійно заземлена заземлювальними штангами.

7.30. Під час монтажу проводів через автомобільну дорогу в наряді на роботи необхідно зазначити заходи, що забезпечують сигналізацію про закриття проїзду для автомобілів. Керівництво кар'єру зобов'язане офіційно повідомити осіб, які відповідають за автоперевезення, про закриття проїзду через дороги в місці робіт до їх початку.

7.31. Забороняється розміщувати на трасі ПЛ штабелі корисних копалин, шпал і рейок, відвали породи, а також складувати інші матеріали.

7.32. Огляд стану пересувних внутрішньокар'єрних ПЛ повинен проводитися:

змінним керівництвом гірничих робіт на дільницях - щозміни;

особами, що відповідають за електропостачання дільниць і здійснюють керівництво гірничими роботами на дільницях у межах цих дільниць, - щотижня;

особами, відповідальними за електропостачання кар'єру, і технічним керівником робіт на кар'єрі або його заступником з гірничих робіт - щомісяця (вибірково).

7.33. Усі недоліки, виявлені під час будь-яких видів оглядів ПЛ або робіт, записують у журнал обходів та оглядів ПЛ, а у разі аварійної ситуації - повідомляють особі, яка відповідає за електропостачання кар'єру в зміні, телефонограмою із зазначенням прізвища та посади того, хто передав. Особа, відповідальна за електрогосподарство кар'єру, визначає форму та порядок ведення журналу обходів та оглядів ПЛ і перелік осіб, відповідальних за його ведення та усунення дефектів, виявлених під час обходів та виконання робіт.

Якщо під час огляду виявлено, що стан ПЛ є загрозливим для безпеки працівників або може призвести до порушення безперебійності електропостачання, то працівник, що виявив загрозу, повинен вжити всіх необхідних заходів згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 до негайного відключення ПЛ і усунення недоліків.

7.34. Під час огляду пересувних внутрішньокар'єрних ПЛ перевіряють:

безпечні габарити ліній (візуально);

відсутність розбитого фарфору, обпалень, тріщин ізоляторів, стан кріплення проводу на ізоляторах (візуально);

відсутність обривів проводів, слідів оплавлення на проводах, накидів на фазних і заземлювальних проводах (візуально);

стану опор, цілісність кріплень елементів основи вантажів і відтяжок без підіймання на опору;

відсутність сплетення проводів під час вітру;

наявність і стан плакатів безпеки та інших постійних знаків безпеки на опорах.

7.35. Позачергові огляди проводяться за вказівкою особи, відповідальної за електропостачання кар'єру, а також під час ожеледиці, сильних вітрів (понад 15 м/с), після відключення лінії від пристроїв захисту, проведення вибухових робіт і після грози.

7.36. Порядок оглядів ПЛ після їх відключення від пристроїв захисту, а також під час вітру та ожеледиці визначається особою, відповідальною за електропостачання кар'єру.

7.37. На кар'єрі повинен постійно бути незмінний аварійний запас проводу, ізоляторів і опор з розрахунку аварійної заміни 10 % пересувних ліній за протяжністю.

7.38. Кожен кар'єр повинен бути забезпечений матеріалами для виконання лінійних робіт відповідно до затверджених нормативів.

7.39. Бригади, які ремонтують (перевлаштовують) пересувні ПЛ, повинні мати у своєму складі не менше двох працівників і бути забезпечені необхідним інструментом, захисними засобами та засобами механізації, зокрема:

кігтями монтерськими або лазами не менше двох пар на бригаду (якщо неможливо виконувати роботи з автовишки);

запобіжними поясами з карабінами - не менше двох на бригаду;

діелектричними рукавичками - по одній парі на кожного члена бригади (2 пари резервні на кожні 10 пар);

покажчиками напруги - не менше одного на бригаду (для кожної з напруг);

штангами оперативними - не менше однієї на бригаду (для кожної з напруг);

штангами для накладення переносних заземлень у комплекті із заземленням - не менше двох пар на бригаду;

мегаомметром на напругу 2500 В - не менше одного на бригаду (обов'язково один як аварійний резерв);

біноклем з 5-кратним збільшенням - не менше одного на бригаду;

сумками з монтерським інструментом - по одній на кожного члена бригади;

однією автовишкою для робіт на залізобетонних, металевих і двопровідних ПЛ 6 - 35 кВ і трьома опоровозами для перевезення пересувних опор на 30 км ПЛ.

Біноклями повинні бути забезпечені також працівники, які оглядають лінії.

7.40. Ремонтні бригади та їх інвентарний інструмент повинні перевозитися за допомогою спеціально обладнаних лінійно-монтажних машин.

7.41. За своєчасний огляд ПЛ і усунення неполадок відповідають особи, які здійснюють керівництво гірничими роботами на дільницях, забезпечують електропостачання дільниць, а також технічний керівник робіт на кар'єрі. Особи, відповідальні за електропостачання кар'єру, відповідають за якість ремонтних, монтажних (демонтажних) робіт на пересувних внутрішньокар'єрних ПЛ.

7.42. Забороняється виконання верхолазних робіт на опорах ПЛ під час швидкості вітру більше ніж 15 м/с.

VІІІ. Гнучкі кабелі у гумовій оболонці

8.1. Для живлення пересувних електроспоживачів кар'єрів (екскаваторів, гірничотранспортних комплексів, бурових верстатів та інших гірничих машин) дозволяється застосовувати гнучкі кабелі в гумовій оболонці.

Дозволяється також застосовувати гнучкі кабелі, виготовлені відповідно до технічних умов, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку. У технічних умовах повинна бути зазначена придатність цих кабелів для живлення зазначених гірничих машин.

Застосування гнучких кабелів імпортних марок допускається за наявності свідоцтва про визнання чинності його сертифіката відповідності.

8.2. Для живлення стаціонарних установок повинні застосовуватися кабелі та ізольовані проводи відповідно до вимог ПУЭ.

8.3. Транспортування та зберігання кабелів повинні проводитися відповідно до вимог заводу-виробника.

8.4. Гнучкий кабель, що живить пересувні кар'єрні електроустановки, повинен прокладатися так, щоб унеможливити його примерзання, ударяння і розчавлювання уламками гірничої маси, наїзду на нього транспортних засобів.

8.5. У місцях перетину із залізничними коліями і автодорогами кабель повинен бути захищений від пошкоджень прокладанням його в трубах, коробах, жолобах тощо. Розміри захисних пристроїв повинні перевищувати ширину залізничних колій або доріг не менше ніж на 2,0 м в кожний бік.

8.6. Кабелі, що перебувають в зоні вибухових робіт, повинні бути переміщені на час вибуху в безпечне місце або захищені від пошкодження будь-яким способом.

8.7. На обводнених ділянках кабель повинен бути піднятий на підставки, відстань між якими не повинна перевищувати 10 м, і бути розташований над поверхнею води на висоті не менше ніж 0,3 м.

8.8. У механізмах, не забезпечених кабелеприймальним барабаном або пристроєм для переміщення кабелів, надлишок кабелю повинен бути розкладений на вирівняному майданчику поза робочою зоною механізму петлями, з відстанню в світлі між сусідніми гілками не менше 0,2 м.

Перевозити гнучкі кабелі дозволяється на автомашинах, обладнаних кабельними барабанами. Під час намотування кабелю на барабан його підтягування волочінням не дозволяється.

8.9. Щоб уникнути висмикування з ввідного пристрою електроспоживачів кабель повинен бути закріплений пристосуванням, що забезпечує радіус вигину на виході не менше п'яти - шести діаметрів кабелю.

8.10. Усі роботи з кабелем (ремонт, з'єднання, випробування підвищеною напругою, підключення, відключення) повинні проводитися працівниками відповідної кваліфікації згідно з вимогами цих Правил і НПАОП 40.1-1.21-98.

8.11. Виконання робіт на кінцевих закладеннях, ремонт і з'єднання кабелю в умовах кар'єру допускаються тільки після виконання організаційно-технічних заходів у ПП та від'єднання його у ПП і від споживача, розрядження від залишкових зарядів і електрорушійної сили, що генерується синхронними електродвигунами, шляхом накладення переносного заземлення.

8.12. Забороняється переміщення кабелю, що перебуває під напругою, за допомогою механізмів (крім ділянки, що визначається відповідно до довжини стріли екскаватора).

Переміщення кабелю, що перебуває під напругою, дозволяється вручну з обов'язковим використанням діелектричних рукавичок або спеціальних пристроїв з ізольованими рукоятками.

8.13. Забороняється навантажувати гірничу масу екскаватором, якщо її переносять ковшем через кабель. У разі виробничої необхідності керівництвом кар'єру може бути дозволено зазначене навантаження на строк не більше доби за умови надійного захисту кабелю в зоні роботи екскаватора.

8.14. Огляди кабелів, що живлять пересувні електроспоживачі кар'єру, здійснюються:

машиністами (помічниками машиністів) екскаваторів (гірничо-транспортних комплексів), бурових верстатів та інших машин щозміни;

працівниками, що експлуатують електротехнічні об'єкти, під керівництвом особи, відповідальної за електропостачання дільниці, - щомісяця.

8.14.1. Під час щозмінного огляду кабелю перевіряють правильність його прокладення по трасі, відсутність розривів і тріщин на всю глибину, проколів і зрізів на маневровій ділянці (20 м від пристрою вводу), зминань від наїзду транспортних засобів або падіння брил породи та інших механічних пошкоджень його зовнішньої шлангової оболонки. Результати щозмінного огляду заносять в оперативний журнал. Про несправності кабелю повідомляється особі, відповідальній за електропостачання кар'єру в зміні.

8.14.2. До щомісячного огляду належать роботи, передбачені щозмінним оглядом, і огляд кінцевих розробок кабелю, під час якого перевіряються наявність тріщин (ознак старіння) на поверхні ізоляції струмопровідних жил, ступінь забруднення ізоляційних проміжків кінцевих розробок.

Результати щомісячного огляду заносяться в журнал дефектів та неполадок кабелів.

8.15. Перед введенням в експлуатацію кабелю на кінцях його повинні бути виконані кінцеві розробки, що включають розробки шланга, ізоляції основних жил, напресовування (напаювання) наконечників або підготовку кінців жил під спеціальні затискачі.

8.16. Кінцеві розробки кабелю рекомендується виконувати за допомогою ізоляційної ремонтної гуми, електроізоляційних гільз або трубок з кремнійорганічної гуми.

8.17. Розробки основних жил повинні запобігати:

їх перекриттю за напруги не менше номінальної лінійної, а також під час можливих внутрішніх перенапружень;

коронним розрядам на кожній жилі і між жилами за напруги не менше номінальної лінійної;

зменшенню опору ізоляції нижче допустимого;

потраплянню вологи та пилу всередину кабелю.

8.18. Довжина жил у кінцевих розробках визначається конструкцією і розмірами пристрою вводу електроустаткування, розташуванням у ньому приєднувальних шпильок і повинна бути не менше ніж 350 мм.

Радіус вигину ізольованих жил у пристроях вводу повинен бути по можливості максимальним.

Кріплення кабелю у пристрої вводу повинне унеможливлювати дотик ізольованих частин струмопровідних жил одна до одної, до струмопровідних і заземлювальних частин.

8.19. Кінцеві розробки і ремонт кабелю здійснюються відповідно до інструкції з його експлуатації.

8.20. Перед введенням в експлуатацію кабель з кінцевими розробками як новий, так і відремонтований, повинен бути випробуваний підвищеною напругою.

8.20.1. Ізоляція нового кабелю на напругу вище ніж 1000 В з кінцевими розробками кабелю, що перебувають в експлуатації, а також відремонтованого, повинна витримувати випробувальну напругу не нижче двократної номінальної випрямленого струму протягом 5 хв.

8.20.2. Періодичні випробування кабелів проводяться не рідше одного разу на рік. Під час періодичних випробувань кабелю перевіряють цілісність його як силових, так і заземлювальної жил та екрануючого обплетення за його наявності. У разі виявлення обривів кабель експлуатувати не дозволяється.

8.20.3. Ізоляція нового і відремонтованого кабелю з кінцевими закладеннями на напругу до 1000 В повинна витримувати випробувальну напругу не нижче 2500 В протягом 1 хвилини.

8.21. Результати випробувань ізоляції і стан конструктивних елементів кабелю повинні фіксуватися в журналі дефектів та неполадок кабелів. Кожен кабель, що перебуває в експлуатації, повинен мати спеціальні, надійно закріплені на кінці і на початку кабелю бирки з номером. У журнал заносять дані про стан нового кабелю і результати його подальших ремонтів і випробувань. У цьому журналі робиться відмітка про виведення кабелю з експлуатації (списання).

Форма журналу дефектів та неполадок кабелів визначається особою, відповідальною за електропостачання кар'єру.

8.22. Під час підготовки екскаваторного кабелю до випробування необхідно:

відключити кабель від мережі, від'єднати кабель від ПП і екскаватора та розрядити відповідно до вимог розділу ХІ цих Правил;

установити плакати безпеки і виставити контрольні пости уздовж траси кабелю;

оглянути шлангову оболонку для виявлення зовнішніх пошкоджень і подальшого ремонту;

ретельно оглянути кінцеві розробки для контролю чистоти поверхні силових жил, у разі виявлення тріщин - провести переоброблення;

перевірити цілісність силових і заземлювальних жил, екрануючих обплетень, після чого заземлювальну жилу з'єднати з екрануючими обплетеннями (за їх наявності) на обох кінцях кабелю;

виміряти опір ізоляції силових жил мегаомметром на напругу 2500 В, після кожного вимірювання необхідно провести розрядження жили.

8.23. Випробувальна напруга прикладається по черзі до кожної жили кабелю. Дві інші жили, екрани і заземлювальна жила у момент випробування з'єднуються між собою і заземлюються. Підвищення випрямленої напруги здійснюється плавно зі швидкістю не більше ніж 0,5 кВ/с. У разі наближення до випробувальної напруги необхідно постійно стежити за струмом витоку. У разі зростання струму витоку або появи імпульсних поштовхів струму допускається збільшення випробувальної напруги на 0,5-2,0 кВ з метою пробою дефектної ділянки ізоляції.

8.24. Кабель вважається придатним до експлуатації, якщо під час його випробування не було пробою ізоляції. Зняття показів мікроамперметра проводиться на останній хвилині випробування.

8.25. Зняття випробувальної напруги здійснюється плавно. Після відключення випробувального апарату від мережі проводиться розрядження випробуваної жили за допомогою заземлювальної штанги.

8.26. Випробування гнучких високовольтних кабелів на номінальну напругу 6, 10 і 35 кВ підвищеною напругою здійснюється за нарядом не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче ІV, а інші - не нижче III. Випробування, що проводяться з використанням стендів, у яких струмопровідні частини закриті суцільними або сітчастими огородженнями, а двері забезпечені блокуванням, може виконувати один працівник із IV групою з електробезпеки у порядку поточної експлуатації. Вимірювання мегаомметром на 2500 В проводять за нарядом два працівники з IV і III групами з електробезпеки, а мегаомметром на 1000 В - два працівники з III і II групами з електробезпеки.

8.27. Визначення місця пошкодження кабелю в умовах кар'єру одним із методів (індукційним, акустичним, ємнісним, методом петлі або іншим) дозволяється проводити тільки після відключення кабелю від живильної мережі та розрядження залишкових електричних зарядів на землю.

8.28. Ремонт гнучких кабелів у гумовій оболонці для електропостачання гірничих машин (комплексів) та інших установок організовується так, щоб було забезпечено безаварійну роботу в міжремонтний період за умови дотримання правил експлуатації, мінімального строку ремонту, мінімальних трудових і матеріальних витрат на ремонт, облік кабелю, що перебуває в експлуатації та резерві.

8.29. На кожному підприємстві, що має в постійній експлуатації більше 2000 м гнучких кабелів у гумовій оболонці на напругу до 1000 В або більше 1000 м на напругу вище 1000 В, повинні бути обладнані спеціальні майстерні для ремонту кабелів, які відповідають вимогам ПУЭ.

8.30. Конструкція апаратів для вулканізації повинна відповідати вимогам безпечного виконання робіт працівниками, що виконують вулканізацію. Якщо немає інструкції з безпечного обслуговування апаратів для вулканізації - користування ними забороняється.

8.31. Кількість вулканізаційних з'єднань (паянь) повинна бути не більше п'яти на кожні 100 м кабелю.

ІX. Електричні машини та апарати

9.1. Електричні машини та апарати необхідно експлуатувати відповідно до вимог технічної документації заводів-виробників.

9.2. Перед пуском у роботу електричних машин (після тривалої їх зупинки) повинні бути проведені: зовнішній огляд, перевірка пускових пристроїв, перевірка стану підшипників і наявності в них мастила, вимірювання опору ізоляції обмоток електричних машин потужністю більше 50 кВт.

9.3. Випробування і вимірювання на електродвигунах повинні проводитися відповідно до таблиць 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.

9.4. У разі коли опір ізоляції нижче 0,1 МОм, сушіння проводиться зовнішнім нагрівом або продуванням сухого гарячого повітря (70-80 -°С). У якості нагрівачів можуть застосовуватися лампи розжарювання, електронагрівальні елементи, калориферні установки.

У разі коли опір ізоляції вище 0,1 МОм, сушіння проводять електричним струмом, підключивши обмотку якоря з котушками додаткових полюсів на знижену напругу, що становить 3 - 5 % від номінальної. Одночасно струм повинен становити 50 - 60 % від номінального. Послідовна обмотка збудження машини повинна обов'язково відключатися.

Умови вмикання електродвигунів змінного струму та машин постійного струму без сушіння зазначено в таблицях 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.

9.5. Електричні машини постійного струму необхідно оглядати щодоби. Під час оглядів необхідно стежити за чистотою поверхні колектора, відсутністю у ньому іскрінь, оплавлень, обгорянь, ослаблення пластин, станом щіткотримачів та щіток.

9.6. Зовнішній огляд станцій управління, пультів і шаф екскаваторів і бурових верстатів без зняття напруги повинен здійснюватися машиністом або електриком дільниці не рідше одного разу на зміну. Одночасно необхідно звертати увагу на стан контактів і реле, проводки, чистоту і стан контактів збірних шин і автоматів.

9.7. Під час проведення ПЗР необхідно перевіряти кріплення проводів, підтягати болти, контргайки на магнітних станціях і щитках керування.

9.8. Контакти головних контакторів повинні доторкатися по всій ширині і не повинні мати перекосу, рухомий контакт не повинен зачіпати під час руху іскрогасну камеру.

9.9. Очищення робочої поверхні контактів від оксидів, що з'являються на них, кульок розплавленого металу і забруднень необхідно проводити відповідно до інструкції з експлуатації.

9.10. Електричні машини і апарати, установлені на гірничих машинах та інших установках, повинні бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 15150-69 "Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды". Підтримка працездатності електроустаткування повинна забезпечуватися шляхом організації системи ПЗР.

9.11. За функціонування системи ПЗР, ведення технічної документації та звітності, пов'язаної з цією системою, відповідають енергетики дільниць, головний енергетик кар'єру, які зобов'язані:

обґрунтовувати обсяг і зміст ПЗР електроустаткування для кожного типу гірничих машин або інших установок (водовідливів, дренажних шахт, конвеєрних ліній тощо), зважаючи на обсяг робіт з налагодження і випробування;

складати місячні та річні графіки ремонту електроустаткування;

складати заявки на матеріально-технічне постачання, постійно контролювати виконання цих заявок і стан резерву електроустаткування, який не повинен зменшуватися, запасних частин і матеріалів;

визначати трудомісткість ремонтів електроустаткування;

документально оформляти всі випадки невиконання ПЗР електроустаткування, пропонувати керівництву кар'єру притягати до відповідальності тих, хто не дотримувався графіка ПЗР.

9.12. За своєчасну зупинку машин (комплексів) та інших установок для виконання ПЗР електроустаткування і передачі електроустаткування в ремонт, за забезпечення ремонтних робіт підіймально-транспортними засобами і спеціально пристосованими майданчиками (приміщеннями) відповідають керівники гірничих робіт на дільницях.

9.13. За якість ремонту та його тривалість відповідають особи, що здійснюють експлуатацію електротехнічних об'єктів на дільницях, а також ПЗР на кар'єрі.

За правильну експлуатацію електроустаткування машин (комплексів) та інших установок відповідають керівники дільниць.

9.14. Для ПЗР електроустаткування гірничих машин (комплексів) та інших електроустановок у польових умовах кожен кар'єр повинен мати пересувні ремонтні майстерні на пневмоколісному або залізничному ходу залежно від конкретних гірничо-геологічних умов.

Кількість і тип транспортних засобів для пересувних майстерень визначаються кількістю гірничих машин, що одночасно перебувають у ремонті, чисельністю ремонтних працівників, інвентарним інструментом, пристосуваннями та строками ремонтів самих транспортних засобів.

9.15. Плавкі вставки запобіжників повинні калібруватися із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією, що має відповідну ліцензію. Застосовувати некалібровані вставки забороняється.

9.16. Захист усіх елементів мережі споживачів, а також технологічне блокування вузлів виконується, щоб забезпечувався самозапуск електродвигунів відповідних механізмів.

9.17. Комутаційні апарати необхідно розташовувати якомога ближче до електричної машини в місцях, зручних для обслуговування, якщо за умовами економічності та витрат кабелю не потрібне інше розміщення.

9.18. Електродвигуни, що перебувають у резерві, повинні бути постійно готові до негайного пуску, періодично оглядатися і випробовуватися за графіком, затвердженим особою, відповідальною за експлуатацію електрогосподарства цеху, дільниці, кар'єру.

9.19. Вібрація електродвигунів, виміряна на кожному підшипнику, осьовий зсув ротора, розмір повітряного зазору не повинні перевищувати величин, зазначених у таблицях 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.

9.20. Електропривод повинен негайно (аварійно) відключатися від мережі у випадках, передбачених пунктом 6.5.17 глави 6.5 розділу 6 ПТЕЕС.

В інструкції підприємства, затвердженій технічним керівником, можуть бути зазначені й інші випадки, під час яких електродвигуни повинні бути аварійно відключені, а також зазначено порядок усунення аварійного стану та пуску електродвигуна.

9.21. Виводи обмотки статора та кабельні воронки електричних машин повинні бути укріплені та захищені огородженням, зняття яких під час роботи машин забороняється. Частини валів, що обертаються, також повинні бути огороджені.

Коробки виводів електричних машин і пускорегулювальних пристроїв повинні бути ущільнені та закриті кришкою, яку неможливо відкрити без спеціального пристосування.

9.22. Виводи обмоток статора, якоря та полюсів повинні бути промарковані. На пускорегулювальних пристроях повинні бути позначені положення "Пуск" і "Стоп".

На вимикачах, контакторах, магнітних пускачах, рубильниках, а також на запобіжниках, змонтованих на групових щитах, повинні бути написи, що позначають, до якого електродвигуна вони належать.

9.23. Після зупинки електродвигуна з метою проведення його ремонту з кабелю, що живить двигун, повинна бути знята напруга, а на приводі вимикача вивішено плакат "Не вмикати! Працюють люди". Зняти цей плакат і включити машину можна тільки після того, як особа, що проводила роботи, зробить у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями запис про закінчення роботи, а особа, що прийняла роботу, зробить відмітку про дозвіл на включення електродвигуна.

9.24. Операції з пусковими пристроями електродвигунів, що мають ручне керування, повинні проводитися в діелектричних рукавичках. Якщо ці пристрої розташовані у вологих місцях, перед ними повинні бути встановлені ізольовані підставки.

9.25. Якщо під час робіт можливе доторкання працівника до струмопровідних частин електродвигуна або механізму, що обертається, то, крім вимикача, вимикається також роз’єднувач, на приводі якого вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди".

9.26. Перед початком роботи на електродвигуні з метою запобігання помилковому вмиканню вимикачів і роз’єднувачів, якими здійснено вимикання, рукоятки приводів повинні бути зняті та замкнені на замок.

X. Релейний захист і блискавкозахист

10.1. Кар'єрні лінії напругою 6-35 кВ повинні бути оснащені пристроями релейного захисту від багатофазних замикань і однофазних замикань на землю.

10.2. Релейний захист повинен задовольняти такі вимоги:

охоплювати всі електрично зв'язані мережі кар'єру та мережі інших приєднаних споживачів;

забезпечувати надійність, селективність, достатню швидкодію і чутливість.

10.3. Захист від багатофазних замикань повинен виконуватися у двофазному виконанні та вмикатися в одні й ті самі фази по всій мережі цієї напруги.

10.4. Захист від однофазних замикань на землю повинен бути виконаний двоступінчастим способом:

перший ступінь захисту (основний), що діє на вимикання без витримки часу, повинен виконувати тільки елемент, що живить пошкоджену ділянку (вимикачі КРП, ПП, комірки відхідної лінії електропередачі на підстанції);

другий ступінь захисту (резервний) повинен мати витримку часу 0,5 с і діяти на вимикання всієї електрично зв'язаної мережі - системи (секції) шин або живильного трансформатора.

10.5. Захист від однофазних замикань на землю з дією на сигнал допускається виконувати на лініях, що живлять конвеєрні підйомники і стаціонарні дробарки, з дотриманням таких умов:

якщо є окремий контур захисного заземлення для електроустановок цих споживачів;

якщо від системи (РП, трансформатора підстанції), яка живить ці споживачі, не здійснюється живлення пересувних кар'єрних установок;

якщо мережа зазначеної системи кабельна.

10.6. Вмикання кар'єрних ліній після вимкнення їх дією релейного захисту повинне проводитися після повідомлення про причину вимкнення і усунення пошкодження.

10.6.1. Допускається:

автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування захисту від однофазного замикання на землю ліній, оснащених пристроями випереджаючого контролю ізоляції;

одноразове автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування максимально струмового захисту.

10.7. Для підвищення надійності дії селективного захисту від замикань на землю і зменшення перенапруги на ізоляції мережі допускається штучне збільшення активної складової струму замикання на землю до 2 А.

Періодичність перевірки та контрольного налагодження пристроїв захисту від замикань на землю проводиться згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу ІX НПАОП 0.00-1.24-10.

10.8. Кар'єрні мережі з ізольованою нейтраллю напругою від 60 В до 1000 В повинні бути оснащені пристроями максимально струмового захисту та захисту від замикань на землю (витоків струму на землю), що діють на відключення. Загальний час відключення від мережі у разі спрацьовування захисту від струму витоку не повинен перевищувати 0,2 с, а сила струму, що проходить через тіло людини, - 100 мА.

Установки для перегону гірничого устаткування повинні бути оснащені:

максимально струмовим захистом, що діє на вимкнення;

захистом від замикань на землю, що діє на вимкнення;

пристроєм контролю цілісності заземлювальної жили живильного кабелю, який діє на вимкнення;

додатковим металевим зв’язком (тросом) між установкою для перегону і гірничим устаткуванням, що переганяється.

Відстань між установкою для перегону та гірничим устаткуванням, що переганяється, повинна бути не менше ніж 20 м.

Захист від струмів витоку на стороні 220 В трансформаторів власних потреб КРП, що комплектуються з шаф комплектних розподільних установок 6-10 кВ заводського виготовлення загальнопромислового призначення, може не встановлюватися, якщо до зазначених трансформаторів підключені кола управління, захисту та сигналізації.

10.9. Захист підстанцій 35/6-10 кВ від блискавки, що приєднуються як до тих, що діють, так і до тих, що споруджуються, ліній електропередачі 35 кВ, повинен здійснюватися за спрощеними схемами, що рекомендуються ПУЭ. При цьому установка тросових блискавковідводів на підході ліній електропередачі 35 кВ до підстанцій не потрібна.

10.10. Захист від блискавок ПТП 6 - 10/0,23 - 0,4 кВ повинен виконуватися розрядниками, що встановлюються з високої сторони ПТП.

Захист зазначених ПТП, підключених до ліній електропередачі 6-10 кВ через ПП і КРП з вентильними розрядниками, не потрібний. Установлення розрядників з низької сторони ПТП повинно виконуватися, якщо довжина лінії електропередачі 0,23-0,4 кВ, що відходить, перевищує 500 м.

10.11. На підході лінії електропередачі 6-10 кВ до ПТП із зниженою імпульсною міцністю ізоляції трансформаторів, повинен встановлюватися комплект трубчастих розрядників.

10.12. Захист кар'єрних пересувних ліній електропередачі напругою до 35 кВ від прямих ударів блискавки не потрібний.

10.13. Установлення захисних проміжків у пересувних кар'єрних мережах не допускається.

10.14. Захист стаціонарних ліній електропередачі від блискавок повинен передбачатися у таких місцях з ослабленою ізоляцією:

у районах із слабкою і помірною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік до 60) - переходів ПЛ - КЛ, перетинів з іншою лінією електропередачі або з лініями зв'язку і сигналізації;

у районах із сильною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік більше 60), крім зазначених місць з ослабленою ізоляцією лінійних роз’єднувачів; переходів з опор одного типу (дерев'яні) на опори іншого типу (металеві, залізобетонні).

10.15. У разі перетину між собою пересувних ПЛ напругою до 10 кВ установлення трубчастих розрядників на дерев'яних опорах, що обмежують перетин прогону, не потрібне за вертикальної відстані між проводами ПЛ не менше 2 м.

10.16. Електрифіковані машини (екскаватори, бурові верстати, відвалоутворювачі, перевантажувачі, конвеєри тощо) повинні зупинятися і відключатися під час грози. При цьому їх захист від блискавки не потрібний. Порядок відключення визначається інструкцією, затвердженою технічним керівником робіт у кар’єрі.

10.17. Допускається під час грози не відключати насосні установки водовідливу. Захист електричних двигунів водовідливу від блискавки повинен виконуватися відповідно до вимог ПУЭ. У районах із слабкою і помірною грозовою активністю захист може виконуватися без установлення захисних ємностей.

10.18. У РУ 6-10 кВ підстанцій і КРП з вакуумними вимикачами необхідно передбачати встановлення обмежувачів від комутаційних перенапружень.

XІ. Заземлення

11.1. Захисне заземлення повинне забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом у разі доторкання до металевих частин електроустановок, які за нормальних умов не перебувають під напругою, але можуть опинитися під нею в результаті пошкодження ізоляції.

У разі віднесення неструмовідних частин електроустановок відкритих гірничих робіт, технологічного та іншого устаткування до тих, що підлягають заземленню, необхідно керуватися:

вимогами ПУЭ щодо заземлення;

визначенням можливості виникнення потенціалів на них у результаті замикань на землю або корпус, а також потенціалів, що наводяться струмами розтікання з рейкових колій за нормальної роботи тягових мереж.

Заземленню не підлягають:

арматура ізоляторів, відтяжок, кронштейнів і освітлювальна арматура в разі установки їх на дерев’яних опорах ПЛ, якщо на них прокладається неізольований заземлювальний провідник;

устаткування, установлене на заземлених металевих конструкціях, при цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені і не зафарбовані місця для забезпечення електричного контакту;

корпуси електровимірювальних приладів, реле тощо, установлених на щитах, шафах, а також стінах камер розподільних пристроїв;

кабельні конструкції, по яким прокладено кабелі на будь-яку напругу з металевими оболонками, заземленими з обох кінців лінії.

11.2. Заземлення працюючих у кар'єрі стаціонарних і пересувних електроустановок напругою до 1000 В і вище, електроустановок електричної тяги та нетягового електроустаткування, які перебувають у зоні можливого виникнення коротких замикань на його металеві частини від контактних проводів, виконується відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.24-10.

Допускається робота екскаватора на навантажуванні гірничої маси в електрифікований залізничний транспорт без заземлення на рейки у разі заземлення екскаватора на свій контур, який не має металевого зв'язку із загальною мережею заземлення і виконаний аналогічно центральному заземлювачу. При цьому не допускається заземлення на зазначений контур інших електроустановок.

11.3. Загальний заземлювальний пристрій на відкритих гірничих роботах повинен забезпечувати опір заземлення в будь-якій точці мережі не більше 4 Ом, повинен складатися з одного або декількох головних (центральних) і місцевих заземлювачів, об'єднаних у загальну мережу заземлення через магістраль заземлення і відгалуження від неї.

Місцеві заземлювальні пристрої виконуються у вигляді місцевих заземлювачів, що споруджуються біля пересувних електроустановок кар'єру (ПП, КТП тощо) і заземлювальних провідників, що з’єднують пересувні електроустановки з місцевими заземлювачами. Опір місцевого заземлювального пристрою не нормується. У якості головних заземлювачів рекомендується використовувати заземлювачі підстанцій 35/6-10 кВ або РП 6-10 кВ.

11.4. Використання заземлювачів підстанцій напругою 110 кВ і вище, а також суміщених і тягових підстанцій (незалежно від рівня їх напруги) як головного заземлювача електроустановок, що живляться від системи з ізольованою нейтраллю, не допускається. Головний заземлювач у цьому разі виконується виносним і відокремленим (не пов'язаним з контуром заземлення головної знижувальної підстанції).

Для підвищення надійності роботи і рівня безпеки рекомендується улаштування головного заземлювача з декількох виносних заземлювачів, підключених до різних точок заземлювальної мережі.

11.5. Заземлювальні пристрої обладнання циклічно-потокової технології для електроустановок з ізольованою нейтраллю і глухо заземленою нейтраллю, корпуси електроустаткування яких можуть мати електричний зв'язок по металоконструкціях, інженерних мережах і оболонках кабелів, необхідно виконувати роздільно відповідно до вимог цих Правил і ПУЭ.

11.6. Улаштування заземлення в районах з великим питомим опором ґрунту здійснюється відповідно до вимог ПУЭ.

11.7. Допускається робота пересувних електроустановок на відкритих гірничих роботах без місцевих заземлювальних пристроїв за умови виконання однієї з таких умов:

резервування головного заземлювача додатковим заземлювачем (виконаним аналогічно головному), підключеним до відгалуження або магістралі заземлення так, щоб у разі виходу з ладу будь-якого елементу головного заземлювача або магістралі заземлення, опір заземлення будь-якої електроустановки не перевищував 4 Ом, при цьому не слід нормувати віддалення головного (центрального) заземлювача;

якщо питомий електричний опір землі в місці розміщення електроустановок перевищує 200 Ом ґ м;

є система автоматичного контролю цілісності кола заземлення від пересувної електроустановки до пункту живлення (ПП, ПТП, КРП) з дією на відключення електроустановки.

11.8. У разі якщо довжина кабельної лінії, що живить пересувні електроустановки і виконана гнучким кабелем у гумовій оболонці, понад 250 м, наявність систем автоматичного контролю цілісності кола заземлення є обов’язковою.

11.9. Під час улаштування місцевих заземлювачів у пересувних електроустановках (КТП, КРП, ПП) установлювати додаткові місцеві заземлювачі у пересувних машинах, устаткуванні, апаратах, що живляться від зазначених установок, не слід.

11.10. У якості магістральних заземлювальних провідників, що прокладаються по опорах ПЛ, необхідно застосовувати сталеві канати, алюмінієві, сталеалюмінієві або сталеві проводи перерізом не менше ніж 35 мм-2.

11.11. У розподільних мережах напругою до 35 кВ, виконаних гнучкими кабелями, допускається використовувати як магістральний заземлювальний провідник заземлювальну жилу кабелю. При цьому повинен бути передбачений автоматичний контроль цілісності заземлювальної жили кабелю або заземлення електроустановок повинно здійснюватися на свій контур, виконаний аналогічно центральному заземлювачу. Ця вимога діє і у випадку, якщо довжина гнучкого кабелю від ПП до пересувної електроустановки перевищує 250 м.

11.12. У місцях перетину залізниць і автомобільних доріг заземлювальний провідник треба підвішувати з таким розрахунком, щоб унеможливити його обрив рухомим транспортом. Якщо таке підвішування виконати неможливо, допускається улаштувати підземний перехід.

Магістральний заземлювальний провідник (сталь кругла, смугова, сталевий канат) повинен прокладатися у захисній трубі (у разі електрифікованого залізничного транспорту - у неметалевій), коробі або в подібних пристроях.

Труба повинна виступати не менше ніж на 3,0 м з кожного боку дороги, що перетинається. Спуск провідника по опорі на висоту до 1,8 м необхідно захистити від механічних пошкоджень. Засоби захисту пересувних електроустановок від блискавки повинні приєднуватися до заземлювального пристрою кар'єру.

11.13. У місцях переходу пересувних ПЛ на стаціонарні для захисту від блискавки повинні бути влаштовані заземлювачі, опір яких залежно від питомого електричного опору ґрунту становить:

11.13.1. У разі застосування трубчастих розрядників:

за питомого електричного опору ґрунту менше 10 Ом x м - 5 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 10 до 100 Ом x м - 10 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 100 до 1500 Ом x м - 15 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 500 до 1000 Ом x м - 20 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту більше 1000 Ом x м - 30 Ом.

11.13.2. У разі застосування вентильних розрядників:

за питомого електричного опору ґрунту менше 10 Ом x м - 4 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 10 до 150 Ом x м - 10 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту більше 500 Ом x м - 15 Ом.

XІІ. Освітлення кар'єрів і відвалів

12.1. Електричне освітлення на кар'єрах і відвалах повинне забезпечувати освітленість робочих місць відповідно до вимог додатка 3 до НПАОП 0.00-1.24-10.

Машинні, службові, складські приміщення вантажних комплексів, у яких установлено насоси, компресори, лебідки та інші машини і механізми, повинні бути обладнані електричним штучним освітленням відповідно до вимог ПУЭ і ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення".

12.2. Для освітлювальних мереж кар'єру, а також для систем освітлення пересувних машин повинна застосовуватися електрична система з ізольованою нейтраллю за лінійної напруги не вище 220 В. У разі застосування спеціальних видів освітлення допускається напруга вище 220 В.

Для живлення ручних переносних світильників повинна застосовуватися лінійна напруга не вище ніж 36 В змінного і 48 В постійного струму.

12.3. Для освітлювальних установок, що встановлюються на стаціонарних опорах для освітлення відвалів, автомобільних доріг як у межах, так і поза кар'єром, а також для освітлення робочих майданчиків кар'єру, дозволяється застосування напруги 220 В з живленням від індивідуальних трансформаторних підстанцій із заземленою нейтраллю.

Обслуговування освітлювальних установок з пусковими пристроями проводиться за нарядом не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV, а інші - не нижче III.

Під час випробування і запуску освітлювальних установок у роботу обслуговувальному персоналу забороняється перебувати на монтажній вежі. Спостереження за процесом запуску необхідно проводити із землі.

Освітлювальні установки повинні мати блокувальні пристрої, що унеможливлюють їх включення при відкритих дверях пускових систем. На зовнішньому боці дверей повинен бути нанесений знак високої напруги, а на внутрішньому - принципова схема пускового пристрою.

Освітлювальні установки з пусковими пристроями в процесі експлуатації повинні бути надійно заземлені.

12.4. Територія кар'єрів і об'єктів повинна освітлюватися світильниками та прожекторами, вбудованими в конструкцію машин або встановленими на пересувних або стаціонарних опорах (щоглах).

12.5. На стаціонарних опорах (металевих, залізобетонних, дерев'яних) контактної мережі допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників. При цьому повинні бути дотримані такі умови:

проводи ліній освітлення підвішують вище над контактним проводом з протилежного боку опори;

відстань від контактного проводу до проводів освітлення повинна бути не менше ніж 1,5 м;

ізолятори освітлювальної мережі обираються за напругою контактної мережі.

Не допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників на пересувних опорах контактної мережі.

12.6. Освітлювальна мережа на відвалах повинна бути розташована вздовж залізничної колії з боку, протилежного відвалоутворенню.

12.7. Забороняється використання джерел світла без освітлювальної арматури.

12.8. Контроль освітленості робочих місць у кар'єрі за допомогою люксметра повинен здійснюватися не рідше одного разу на шість місяців.

XІІІ. Зв'язок і сигналізація

13.1. У кар'єрі повинні використовуватися такі види зв'язку і сигналізації, що забезпечують контроль і управління технологічними процесами, а також безпеку робіт:

диспетчерський зв'язок;

диспетчерський розпорядчо-пошуковий гучномовний зв'язок і система сповіщення;

необхідні види зв'язку на внутрішньокар'єрному залізничному і автомобільному транспорті;

зовнішній телефонний зв'язок;

радіозв'язок.

13.2. Залежно від структури гірничовидобувного підприємства технічні засоби управління роботою в кар'єрі можуть бути самостійними або становити частину загальних систем управління для групи кар'єрів, збагачувальних фабрик, енергосистеми і транспорту.

13.3. Диспетчерський зв'язок повинен складатися з:

диспетчерського зв'язку із застосуванням провідників зв'язку для стаціонарних об'єктів;

диспетчерського зв'язку із застосуванням засобів радіозв'язку для рухомих напівстаціонарних об'єктів (гірничого та транспортного устаткування).

Дозвіл на застосування засобів радіозв'язку потрібно отримати в Українському державному центрі радіочастот відповідно до вимог Закону України "Про радіочастотний ресурс України" .

Для стаціонарних об'єктів, віддалених енергосистем і насосних станцій, крім диспетчерського проводового телефонного зв'язку, можуть бути використані засоби високочастотного зв'язку по електромережах і радіозв'язок.

13.4. Диспетчери кар'єру, крім безпосереднього зв'язку з підвідомчими об'єктами кар'єру, повинні мати зв'язок між собою, з керівниками кар'єру і з центральною телефонною станцією адміністративно-господарського зв'язку.

13.5. Для передачі розпоряджень, повідомлень, пошуку необхідних осіб, що перебувають на території кар'єру, та іншої інформації необхідно застосовувати технічні засоби диспетчерського розпорядчо-пошукового зв'язку. Допускається використання мобільного зв’язку як додаткового засобу.

13.6. Для попередження працівників, що перебувають на території кар'єру, про початок і закінчення вибухових робіт необхідно застосовувати систему оповіщення, чутну на території кар'єру.

13.7. Для зв'язку під час оперативних перемикань в електромережах на кар'єрах і відвалах дозволяється використовувати радіозв'язок, що працює на окремій частоті. Переговори енергетика зміни (енергодиспетчера) повинні фіксуватися за допомогою відповідних пристроїв.

13.8. Як канали зв'язку високої частоти можуть використовуватися ПЛ або електричні контактні мережі кар'єру.

13.9. Лінії СЦБ, а також лінії зв'язку на залізничному транспорті, що забезпечують безпеку руху, повинні виокремлюватися у самостійні мережі та бути захищеними від перешкод і небезпечного впливу ліній високої напруги, контактної мережі, грозових розрядів і струмів розтікання з рейкових колій.

13.10. Перетинання проводів контактної мережі постійного струму проводами повітряних ліній зв'язку допускається тільки в прогонах між опорами контактної мережі на перегонах між станціями. Перетинання контактної мережі змінного струму повітряними лініями зв'язку не допускається і перетин повинен здійснюватися тільки кабелем, прокладеним у землі.

Відстань по вертикалі між нижнім проводом зв'язку і найвищим проводом або несучим тросом контактної мережі повинна бути не менше ніж 2 м.

13.11. Підземне прокладання кабелів лінії зв'язку допускається по тій території кар'єру, на якій не передбачається ведення гірничих робіт.

13.12. На всій території кар'єру повинні бути чіткі покажчики напрямку та відстані до найближчого пункту розташування телефонних апаратів або інших засобів зв'язку, через які можуть бути передані термінові повідомлення.

Апаратура зв'язку, що встановлюється на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях, повинна бути виконана з розрахунку на нормальну роботу в таких умовах.

13.13. Живлення пристроїв зв'язку і сигналізації, за винятком спеціальних транспортних засобів, повинно здійснюватись лінійною напругою не вище ніж 220 В від акумуляторних батарей або випрямних установок. Для сигнальних пристроїв, окрім СЦБ, живлення яких здійснюється напругою не вище ніж 24 В, допускається виконання ліній неізольованими проводами.

Усі пересувні електрифіковані машини для живлення засобів зв'язку повинні бути обладнані автономними джерелами живлення.

13.14. На всі технічні засоби управління виробництвом разом з підземними та повітряними комунікаціями необхідно скласти докладну технічну документацію, до якої не пізніше ніж за 10 днів після їх здійснення необхідно внести всі зміни.

13.15. Періодичні огляди і поточні ремонти всіх споруд зв'язку, сигналізації і контролю треба проводити не рідше двох разів на місяць, а капітальний ремонт - за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства.

13.16. Працівники, які обслуговують споруди зв'язку і диспетчеризації, повинні пройти навчання безпечним методам роботи відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 і перевірку знань у кваліфікаційній комісії з присвоєнням певної групи з електробезпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05z0231-05.

13.17. Керівники цехів, служб, дільниць, майстри та інші особи, що керують роботами з обслуговування засобів зв'язку та диспетчеризації, відповідають за організацію заходів з техніки безпеки, здійснюють контроль за безпечним виконанням робіт з обслуговування зазначених засобів і забезпечують:

організацію безпечного проведення робіт;

справність устаткування, механізмів і огорож;

працівників захисними засобами, пристосуваннями та інструментами.

13.18. До початку виконання робіт на повітряних радіофікованих лініях напругою понад 240 В необхідно переконатися, що немає напруги на проводах, після чого їх необхідно закоротити і заземлити з обох боків від місця роботи.

13.19. Під час виконання всіх робіт на кабельних радіофікованих лініях напругою понад 240 В необхідно спочатку переконатися, що немає напруги, та заземлити кабель у місці подачі напруги, заздалегідь відключивши його від джерела живлення (від'єднати від клем).

13.20. Неізольовані струмоведучі частини вузлів радіопошукового зв'язку, що перебувають під напругою понад 65 В, повинні бути огороджені від випадкового доторкання людини.

13.21. Проводити електричні вимірювання на вводах повітряних і кабельних ліній зв'язку під час грози забороняється.

13.22. Двері та кожухи огорож підсилювачів, випрямної апаратури та трансформаторів на напругу відносно землі вище ніж 240 В повинні мати блокувальні пристрої, які вимикають напругу живлення огороджувальних установок, розряджають конденсатори фільтрів випрямлячів і вимикають лінії, що відходять від вихідного трансформатора підсилювача.

13.23. Перед оглядом, чищенням і ремонтом підсилювальної апаратури необхідно за допомогою розрядника з ізолюючою рукояткою розрядити конденсатори фільтра.

13.24. Оперативно-виробничим працівникам СЦБ і зв'язку дозволяється проводити роботи в порядку поточної експлуатації:

без зняття напруги - заміну запобіжників на релейних штативах і колійних коробках, ламп на світлофорах, регулювання радіоапаратури;

із зняттям напруги - заміну колійних, сигнальних трансформаторів і стрілочних двигунів; перемикання жил сигнального і стрілочного кабелю;

заміну випрямлячів на штативах шаф і запобіжників на живильній установці.

Оперативно-виробничим працівникам за розпорядженням дозволяється проводити роботи:

без зняття напруги - роботи з фазування фідерів на панелі вводу станцій і постів;

із зняттям напруги - заміну контактів і котушок контакторів на ввідних панелях вводу, випрямлячів і дроселів на панелях 24 і 220 В, силових трансформаторів і підключення кабелів на релейній панелі. Роботи повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками з групою з електробезпеки не нижче ІІІ.

XІV. Тягові підстанції і мережі електрифікованого транспорту

14.1. На відкритих гірничих роботах під час електрифікації залізничного транспорту необхідно застосовувати:

постійний струм напругою 3,0 і 1,5 кВ (3,3 і 1,65 кВ на шинах тягових підстанцій);

змінний однофазний струм частотою 50 Гц напругою 10 кВ (на шинах тягових підстанціях 10,5 кВ).

Проектування тягових підстанцій з іншими рівнями напруг необхідно здійснювати після проведення експертизи уповноваженою організацією та одержання дозволу від Держгірпромнагляду України відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

14.2. На тягових підстанціях змінного та постійного струму повинна бути передбачена паралельна робота трансформаторів і випрямних агрегатів для забезпечення надійності електропостачання електроспоживачів II категорії, а на підприємствах з безперервною роботою - І категорії.

14.3. Живлення тягових мереж від тягових підстанцій повинно бути одностороннім. Паралельне живлення ділянки тягової мережі від різних фідерів тягових підстанцій не допускається.

14.4. Електроустаткування і схеми тягових підстанцій (у тому числі й на стороні випрямленої напруги тягових підстанцій постійного струму) повинні забезпечувати як надійний захист тягової мережі та устаткування підстанцій від струмів короткого замикання за максимального режиму, так і селективне відключення пошкоджених ділянок мережі за всіх видів коротких замикань, у тому числі й замикання через перехідний опір, що обмежує струм до сумірного з тяговим (у разі падіння контактного проводу на землю, віддаленого короткого замикання, торкання ковшем екскаватора контактного проводу тощо).

14.5. На тягових підстанціях повинні застосовуватися пристрої для симетрування навантаження живильних трансформаторів, а також фільтрокомпенсуючі пристрої для подавлення вищих гармонік у мережі.

14.6. Підключення випрямних агрегатів необхідно здійснювати до шини "плюс" через швидкодіючий автоматичний вимикач, а до шини "мінус" - через роз’єднувач. При цьому автоматичний вимикач повинен бути або зворотного струму, або обладнаний пристроєм автоматичного повторного ввімкнення.

14.7. Тягові підстанції постійного струму повинні бути обладнані системою захисту від замикання на землю, що діє на відключення всіх випрямних агрегатів підстанцій у разі замикання в РУ постійного струму.

14.8. Зворотні лінії на підстанціях змінного і постійного струму повинні бути тільки повітряними та ізольованими від землі.

Виводи зворотних ліній на підстанціях повинні бути розраховані на її сумарну потужність. Мінімальна кількість зворотних ліній на підстанціях - не менше двох. Зворотня лінія підключається до розподільного пристрою через комірки з роз’єднувачем, з блокуваннями, що забезпечують безпеку їх обслуговування.

14.9. Підключення до контура підстанції зворотних ліній забороняється.

Заземлення зворотних ліній проводиться на відокремлений виносний контур. Приєднання проводів зворотних ліній до рейок повинне бути багатоточковим у вигляді конструкції групового заземлювача. Виносний контур виконується відповідно до нормативних документів, передбачених для підстанцій, і закладається у місцях, віддалених від комунікацій і споруд на відстань не менше 100 м. Глибина закладання контура в землі повинна бути не менше 0,6 м.

14.10. Для живлення власних потреб тягових підстанцій повинні використовуватися два знижувальні трансформатори, до яких підключення сторонніх споживачів, що знаходяться за межами території підстанції, не допускається.

14.11. Розподільні пости повинні виконуватися на базі зовнішніх комплектних розподільних пристроїв.

Допускається застосування розподільних постів полегшеної конструкції у закритому виконанні.

14.12. Розподільні пости проектуються не менше ніж на чотири живильні лінії і повинні мати два вводи від тягової підстанції.

14.13. Розподільні пости повинні бути обладнані пристроєм захисту від замикань на землю, що діє на відключення вводів тягової напруги. 14.14. Заземлення електроустаткування розподільних постів здійснюється на рейки найближчих залізничних колій ізольованим провідником, а також на спеціальний виносний заземлювальний контур, що приєднується до магістралі заземлення розподільного поста через струмові реле захисту від замикань на землю.

14.15. Для живлення власних потреб розподільного поста необхідно застосовувати зовнішню комплектну підстанцію 6-10/0,4 кВ. Живлення від інших джерел для власних потреб і живлення інших споживачів від зазначених КТП не допускається.

14.16. Кінцеві опори ліній, що живлять розподільні пости, повинні розташовуватися уздовж фронту камер на відстані від зазначеного фронту не менше ніж 7 м. Територія розподільного поста з установленими кінцевими опорами живильних ліній повинна мати огорожу заввишки не менше ніж 2,4 м. Огорожа повинна бути розташована не ближче одного метра від фундаментів кінцевих опор живильних ліній. Навколо камер розподільного поста повинна бути доріжка з твердим покриттям завширшки не менше ніж 1 метр.

14.17. Використання тягових мереж для живлення електроенергією машин і механізмів, стаціонарного освітлення, за винятком сигнальних ламп, що попереджують про наявність напруги на контактному проводі, не допускається.

14.18. На пішохідних мостах і теплотрасах, розташованих над електрифікованими залізничними коліями, повинні встановлюватися з обох боків суцільні огороджувальні щити заввишки 2 м і завширшки не менше ніж 1 метр в обидва боки від контактного проводу.

14.19. Контактна мережа повинна бути розділена на окремі ділянки (секції), відокремлені одна від одної за допомогою секційних ізоляторів, нейтральних вставок або ізолюючих з'єднань.

14.20. Пересувні контактні мережі повинні живитися від окремих ліній підстанцій або розподільного поста.

14.21. Довжина робочої частини перехідної ділянки контактної мережі з лінії центрального струмознімання на лінію бічного струмознімання (і навпаки) повинна бути не менше ніж 40 м.

14.22. Підсилювальні лінії підвішують на опорах контактної мережі з протилежного боку колії на поперечно несучих тросах і жорстких ригелях поперечних підвісок. З'єднання між підсилювальними і контактними проводами виконуються не рідше ніж через 150-200 м.

14.23. Ізоляція контактної мережі всередині штучних споруд повинна бути подвійною, а відстань між підвісками на прямих ділянках колії повинна бути не більше ніж 20 м.

14.24. У разі перетину електрифікованих колій з трубопроводами та іншими об'єктами у недостатньому габариті підвіски контактних проводів (менше ніж 7 м) на трубопроводах та інших об'єктах повинна бути передбачена установка ізольованих відбійників, що унеможливлюють торкання їх пантографом електровоза.

14.25. Роз’єднувачі в пунктах живлення і секціонування контактної мережі, а також біля виводів повітряних живильних ліній з тягових підстанцій необхідно встановлювати на висоті не менше ніж 6 м від рівня головок рейок (або від поверхні землі), а вибір провідників для їх приєднання до мережі необхідно здійснювати по номінальному струму живильної лінії.

14.26. Рейкові кола постійних і тимчасово-постійних колій обладнують гнучкими мідними приварними стиковими з'єднаннями перерізом не менше 70 мм-2 для постійного струму і 50 мм-2 - для змінного струму. Допускається застосування з’єднувачів із стального тросу діаметром не менше ніж 12 мм. Поверхня контакту в місці зварювання повинна бути не менше 250 мм-2.

14.27. На електрифікованих залізничних коліях, не обладнаних СЦБ, міжрейкові електричні з'єднання виконуються через кожні 300 м, а міжколійні - через 600 м.

14.28. Усі рейкові колії, які не використовуються для руху електровозів, повинні бути ізольовані від електрифікованих колій ізолювальними стиками.

14.29. Неелектрифіковані колії і тупик для зливання і наливання легкозаймистих рідин повинні бути ізольовані від електрифікованих колій за допомогою встановлення в кожному рейковому колі двох ізолювальних стиків на такій відстані один від одного, щоб уникнути їх одночасного перекриття під час подачі поїзда під наливання та зливання рідин.

14.30. Ізоляцію основних вузлів тягової мережі необхідно забезпечувати тарілчастими (підвісними) або стрижньовими ізоляторами: за напруги 1,5 кВ постійного струму - один ізолятор; за напруги 3 кВ постійного струму - два ізолятори. На лініях змінного струму: за напруги 10 кВ - два ізолятори; за напруги 25 кВ - три ізолятори. У анкерних гірляндах поздовжньої підвіски кількість ізоляторів у гірлянді збільшується на один.

14.31. Для обмеження впливу блискавок на пристроях постійної та пересувної контактної мережі необхідно встановлювати розрядники:

за постійного струму - рогаті з двома паралельними повітряними проміжками 5 + 1мм кожен;

за змінного струму - трубчасті на номінальну напругу 10,5 кВ або 35 кВ чи рогаті на постійній контактній мережі з двома проміжками по 45 + 6 мм кожен.

14.32. У тягових мережах постійного струму рогаті розрядники повинні встановлюватися:

у стаціонарних тягових мережах - на опорі, що передує анкерній, або на опорах, розташованих не далі трьох прогонів від анкерувань, на кінцевих опорах і в пунктах міжанкерних з'єднань;

в обмежено пересувних контактних мережах - на опорах, що передують анкерним, або найближчих до них опорах;

у пересувній контактній мережі - на кінцевих опорах у пунктах міжанкерних з'єднань і переходу з центральної контактної мережі на бічну.

14.33. Захист мережі одним рогатим розрядником анкерних ділянок бічної та центральної контактної мережі не допускається:

у пунктах живлення, на кінцевих або найближчих до кінцевих опор виводах живильних ліній, у тягових підстанціях та розподільних постах;

у штучних спорудах, що використовуються для анкерувань контактної мережі та живильних ліній;

на перетинах з газопроводами - на найближчих опорах контактної мережі в пунктах перетину.

14.34. На контактній мережі змінного струму розрядники повинні бути встановлені:

на горловині станцій - не більше одного прогону від повітряних проміжків і лінійних роз’єднувачів з боку перегону;

на проходах до штучних споруд із секціонуванням контактної мережі та одностороннім живленням з обох боків споруди, причому з боку перегону - не далі одного прогону від нейтральних вставок, що відокремлюють мережу споруди від мережі перегону;

у кінці консольних ділянок стаціонарної та пересувної контактної мережі;

на живильних лініях - у місцях приєднання до контактної мережі (якщо розрядники на контактній мережі встановлено не далі одного прогону від цього місця приєднання), за довжини лінії не більше ніж 300 м, а також на відстані 180-200 м від тягової підстанції.

14.35. Установлення рогатих і трубчастих розрядників на анкерних та інших опорах, що мають відтяжки, не допускається.

14.36. Рогаті та трубчасті розрядники повинні приєднуватися подвійними глухими заземлювальними провідниками до тягових ниток рейкових колій або до середніх точок колійних дросель-трансформаторів.

14.37. Оболонки силових, сигнальних, телефонних, освітлювальних та інших кабелів повинні бути ізольовані від всіх металевих конструкцій і пристроїв, заземлених на рейку або на контур тягової підстанції, незалежно від їх схеми заземлення. Прокладка цих кабелів на території тягової підстанції повинна здійснюватися:

в ізоляційних трубах у землі і на її поверхні;

у будівлях - без додаткової ізоляції у разі прокладання по неметалевій основі.

14.38. Металеві частини мостів, шляхопроводів, світлофорів, навантажувально-розвантажувальних споруд, які розташовані на відстані менше ніж 5 м від контактної мережі постійного струму і 10 м - від контактної мережі змінного струму, металеві опори контактної мережі та деталі кріплення ізоляторів контактної мережі на залізобетонних опорах, а також приводи секційних роз’єднувачів, неробочі анкерувальні гілки та вантажі компенсаторів, установлені на дерев'яних опорах, повинні бути заземлені.

14.38.1. Інша арматура, установлена на дерев'яних опорах, повинна бути заземлена в разі, коли відстань по дереву між арматурою опори і частинами відтяжок менше 400 мм. Водночас заземлювальний провід повинен бути прокладений по опорі так, щоб він не торкався відтяжок і деталей кріплення їх на опорі.

14.38.2. Заземлення повинне виконуватися за допомогою приєднання конструкції до обох тягових рейкових ниток або до нульової точки дросель-трансформатора.

14.38.3. Заземлювальні проводи і місця їх приєднання до рейок повинні бути доступні для огляду.

14.39. Заземлення опор контактної мережі та інших споруд, що розташовані поблизу, може виконуватися як індивідуальними, так і груповими заземлювальними провідниками.

14.40. Групове заземлення повинне застосовуватися для опор контактної мережі, що встановлюються у місцях, де утруднене прокладання індивідуальних заземлень або можливе їх пошкодження, а також на ділянках колій, де можливе перебування людей (навантажувально-розвантажувальні пункти тощо).

14.41. Відстань від місця приєднання подвійними проводами групового заземлення до рейки або середньої точки колійного дросель-трансформатора для крайньої заземленої на груповий трос опори не повинно перевищувати 300 м за постійного струму і 200 м за змінного струму. Максимальний натяг проводу групового заземлення не повинен перевищувати 4 кН. Провід групового заземлення анкерується на опорі без улаштування відтяжок.

14.42. Індивідуальні заземлення і спуски від проводів групового заземлення виконуються із сталі круглої діаметром не менше ніж 10 мм на електрифікованих лініях змінного струму і 12 мм на лініях постійного струму.

14.43. Подвійними проводами з приєднанням на тягову мережу необхідно виконувати індивідуальні заземлення:

опор контактної мережі, розташованих у загальнодоступних для людей місцях, тобто місцях навантаження і розвантаження думпкарів, місцях переходу колій, на території фабрики тощо;

опор, на яких встановлено розрядники, секційні роз’єднувачі і приводи до них (на дерев'яних і залізобетонних опорах);

опорних металевих колон конструкцій трубопроводів, пішохідних мостів і сигнальних конструкцій, розташованих у зоні електрифікованих колій.

14.44. Металеві мости і шляхопроводи завдовжки понад 50 м повинні заземлюватися безпосередньо (або через дросель-трансформатор) наглухо на рейки.

Арматура залізобетонних прогонних будов на лініях постійного струму не повинна мати з'єднань з тяговими нитками залізничних колій або з металевими спорудами, з’єднаними з тяговими рейками.

14.45. Усі металеві опори живильних ліній, що йдуть самостійними трасами, а також металеві конструкції підвісок і анкерувань на залізобетонних опорах повинні заземлюватися. На дерев'яних опорах живильних ліній повинні заземлюватися металеві консолі, розрядники, секційні роз’єднувачі та їх приводи. У всіх випадках заземлення зазначених елементів опор повинно виконуватися так, щоб було забезпечене надійне спрацьовування захисту на тягових підстанціях під час коротких замикань, а також безпечний рівень крокової напруги і напруги доторкання у зоні розтікання струмів короткого замикання.

14.46. Якщо траси живильної лінії постійного та змінного струму проходять уздовж електрифікованих залізничних колій на відстані менше ніж 5 і 10 м відповідно - опори ліній повинні заземлюватися на рейки.

14.47. Якщо траси живильних ліній постійного та змінного струмів проходять далеко від рейок - їх опори повинні заземлюватися на проводи зворотних ліній, а за їх відсутності - на спеціально підвішений провід групового заземлення, довжина і переріз якого повинні забезпечувати надійне спрацьовування захисту від коротких замикань на опори тягової мережі.

14.48. Навколо опор живильних ліній змінного струму, віддалених від електрифікованих залізничних колій, повинні бути улаштовані вирівнювальні заземлювачі, прокладені на глибині 0,2-0,5 м. Відстань від грані опори до вирівнювального контуру повинна бути менше ніж 0,8 м.

14.49. Заземлення опор живильних ліній, розташованих на території тягової підстанції, повинно виконуватися глухим приєднанням до її контуру заземлення і одночасно до зворотної лінії через іскровий проміжок. Опори живильних ліній змінного струму повинні заземлюватися на зовнішній контур, не зв'язаний з контуром тягової підстанції, або наглухо приєднуватися до зворотної лінії. Навколо фундаментів опор цих ліній повинні бути прокладені вирівнювальні заземлювачі на глибині 0,5-0,7 м і на відстані 0,8-1,0 м від грані опори.

14.50. Заземлювальні проводи та місця їх приєднання до рейок і заземлювальних пристроїв повинні бути доступні для огляду.

14.51. Підвіска контактного проводу повинна виконуватись відповідно до вимог СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт".

14.52. У разі застосування на електрифікованих коліях підприємств одночасно з електровозами локомотивів та інших видів тяги, а також у разі перевезення по цих коліях негабаритних вантажів мінімальна висота підвіски контактного проводу визначається у кожному випадку, ураховуючи мінімальну відстань від контактного проводу до найвищої точки вантажу або локомотива для перегонів і колій на станціях, де не передбачається стоянка потягу, у 450 мм; для решти колій на станціях - 950 мм.

14.53. Перевезення по електрифікованих залізничних коліях великогабаритного устаткування (екскаваторів, бурових верстатів тощо) здійснюється за письмовим розпорядженням технічного керівника підприємства відповідно до спеціально розробленого ПОР, узгодженим з територіальним органом Держгірпромнагляду. Відповідальним за виконання заходів, що забезпечують електробезпеку під час перевезення цього устаткування, є особа, відповідальна за електрогосподарство залізничного цеху.

14.54. Відстані від проводів живильних, зворотних і підсилювальних повітряних ліній тягової мережі до землі у разі перетину і зближення їх із спорудами повинні бути не менше, наведених у додатку 2 до цих Правил.

14.55. Допустимі відстані між проводами живильних і підсилювальних ліній електропередач і до заземлених конструкцій повинні бути не менше, наведених у додатку 3 до цих Правил.

14.56. Відстань по вертикалі від заземлених проводів (групових заземлювачів, хвилеводів тощо) до поверхні землі повинна визначатися за умови роботи механізмів і монтажних пристосувань, а на переїздах повинна бути не менше ніж 5 м.

14.57. З обох боків переїздів автомобільних доріг через електрифіковані залізничні колії підприємств повинні встановлюватися габаритні ворота заввишки не більше ніж 4,5 м. У всіх випадках висота габаритних воріт повинна бути менше висоти підвіски контактного проводу не менше ніж на 0,5 м.

Голова Державної служби
гірничого нагляду
та промислової безпеки
України

О.І. Хохотва

Додаток 1

до Правил охорони праці

під час експлуатації

електроустаткування та електроустановок

на відкритих гірничих роботах

ВІДСТАНІ

у разі перетину або зближення повітряних ліній електропередач з автодорогами, залізницями і до найближчих частин будівель

Місце перетину або зближення
Відстань, м, при напрузі ПЛ
до 20 кВ
35 кВ
Вертикальна відстань від проводів ПЛ: при перетині з контактною мережею електрифікованої залізничної колії до проводів або несучих тросів
2,0
3,0
при перетині залізниці до рівня головки рейок
7,5
7,5
при перетині з автомобільними шляхами
7,0
7,0
Горизонтальна відстань у разі зближення від проводів ПЛ: до крайнього проводу контактної мережі, що підвішений з польового боку опори контактної мережі
2,5
4,0
до брівки земляного полотна автомобільного шляху
2,0
4,0
до найближчої частини будівлі (від проекції проводу)
2,0
4,0
до частини бурового верстата, що найбільш виступає, що працює (від проекції ближчого проводу)
3,5
5,0
до габаритів наближення будівель неелектрифікованих залізниць
1,5
2,5
до частини екскаватора, що найбільш виступає, що працює
Не менше найбільшого радіуса плюс 2 м

Додаток 2

до Правил охорони праці

під час експлуатації

електроустаткування та електроустановок

на відкритих гірничих роботах

ВІДСТАНІ

від проводів живильних, зворотних і підсилювальних повітряних ліній тягової мережі до землі у разі перетину і зближення їх із спорудами

Найменування об'єктів перетину або зближення, до яких обчислюється відстань
Відстань, м
для зворотних ліній
для живильних та підсилю-вальних ліній постійного струму 1,65 і 3,3 кВ і змінного струму 10 кВ
для живлення ліній змінного струму 25-35 кВ
1
2
3
4
До поверхні землі: на території кар'єрів і природних відвалів
6,0
6,0
7,0
у місцях, важкодоступних для людей і недоступних для наземного транспорту
5,0
5,0
5,0
у районі укосів і уступів
3,0
3,0
3,0
до головки рейок не електрифікованої колії
7,5
7,5
7,5
До полотна автомобільної дороги (усіх категорій)
7,0
7,0
7,0
Перетин контактного проводу електрифікованої ділянки залізничної колії з лінією електропередачі (від контактного проводу до проводів і тросів лінії електропередачі)
2,0
2,0
3,0
До ліній зв'язку і сигналізації: по вертикалі
1,5
2,0
3,0
по горизонталі
1,0
2,0
4,0
До неспалимих дахів виробничих будівель і споруд (металеві дахи повинні бути заземлені)
3,0
3,0
3,0
До найближчих частин будівель (по горизонталі): до балконів, терас, вікон
1,5
2,0
4,0
до глухих стін
1,0
2,0
4,0
До крони дерев
1,0
2,0
3,0
До наземних повітро- і паропроводів
3,0
3,0
3,0
До наземних газопроводів
3,0
3,0
3,0
До габариту екскаватора або іншого негабаритного вантажу, що перевозиться по автошляху
0,15
0,3
0,3

Додаток 3

до Правил охорони праці

під час експлуатації

електроустаткування та електроустановок

на відкритих гірничих роботах

ВІДСТАНІ

між проводами живильних і підсилювальних ліній електропередач і до заземлених конструкцій

Відстань
Значення, мм
Між осями кріплень ліній, прокладених по опорах контактної мережі або по самостійних трасах, за довжиною прогону між опорами до 50 м: у підвісках
1500
в анкеруваннях
1750
Те саме для ліній, прокладених по самостійних трасах, за довжиною прогону між опорами понад 50 м: у підвісках
2500
в анкеруваннях
2750
Між проводами живильних ліній у прогонах від прохідних ізоляторів до першого ряду опор, розташованих на відстані не більше ніж 20 м від підстанції
950