ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ

БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

Н А К А З

18.12.2007 N 316

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

28 січня 2008 р.

за N 67/14758

Про затвердження Правил охорони праці у виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці у виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання (далі - Правила), що додаються.

2. Начальникові Управління організації державного нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на Державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Прохорову В.В.) після державної реєстрації наказ включити до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити його на веб-сайті Держгірпромнагляду.

4. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Голова Комітету
ПОГОДЖЕНО:
Заступник Міністра юстиції України
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України
Заступник Голови Державного комітету
України з питань технічного
регулювання та споживчої політики
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
Перший заступник Міністра
охорони здоров'я України,
Головний державний санітарний
лікар України
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи
Заступник Міністра
промислової політики України
Голова Центрального комітету
Профспілки працівників енергетики
та електротехнічної промисловості
України
С.Сторчак

В.В.Лутковська

О.А.Миколайчук


С.Т.Черепков



Ю.Мельников



С.П.Бережнов



В.О.Романченко

П.С.Шинкаренко



С.С.Шишов

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

України з промислової

безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду

18.12.2007 N 316

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

28 січня 2008 р.

за N 67/14758

ПРАВИЛА

охорони праці у виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання

I. Загальні положення

1. Правила охорони праці (далі - Правила) поширюються на всі суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво джерел світла та світлотехнічного обладнання, а також що проектуються, будуються та реконструюються.

2. Інструкції з охорони праці повинні розроблятися та переглядатися згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

3. Роботодавець повинен забезпечувати працівників спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту згідно з:

Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (НПАОП 0.00-4.26-96);

Типовими галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям електротехнічного виробництва, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 24.06.80 N 180/П-7 (із змінами) (НПАОП 31.0-3.20-80);

Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим на підприємствах скляної промисловості, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.01.2006 N 41, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 13.02.2006 за N 124/11998 (НПАОП 26.1-3.01-06);

Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям наскрізних професій і посад усіх галузей народного господарства та окремих виробництв, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Президії Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 12.02.81 N 47/П-2 (із змінами) (НПАОП 0.00-3.03-81) та колективним договором.

II. Загальновиробничі вимоги з охорони праці

1. Вимоги до персоналу

1. Особи, які заново приймаються на роботу, повинні проходити медичний огляд відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

2. Працівники та посадові особи при прийнятті на роботу та в процесі роботи повинні проходити навчання і інструктаж згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

3. Організація розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".

4. Не дозволяється допуск до роботи осіб:

у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

що не пройшли в установленому порядку медичного огляду, навчання, перевірки знань з питань охорони праці та інструктажу.

2. Вимоги до території підприємства. Зберігання та складування матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції

1. Територія підприємства та будівлі, які розташовані на ній, повинні відповідати вимогам:

Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва 05.11.71 (СН 245-71);

Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (ДСП-173);

Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

2. Територія підприємства повинна триматися в чистоті та мати зелені насадження на її вільних ділянках.

У місцях виконання робіт, руху людей і транспорту повинно здійснюватися систематичне прибирання сміття та відходів виробництва.

У зимовий період ці місця повинні очищатися від снігу та льоду і посипатися піском, а в літній період - виконуватися полив цих місць водою.

Сміття, відходи виробництва і тверді побутові відходи повинні збиратися у спеціальну тару для кожного виду окремо, яка закривається та розміщується у спеціально відведених місцях.

Ящики повинні своєчасно очищатися від сміття, а сміття спалюватися або вивозитися з території підприємства.

3. Для відведення атмосферних опадів територія підприємства повинна бути забезпечена належними стоками та зливною каналізацією.

4. На території підприємства вивішуються схеми руху транспорту і встановлюються дорожні знаки руху транспорту та пішоходів.

5. Дороги і тротуари повинні триматися у справному стані. Ями та інші заглиблення, які влаштовані для технічних потреб, повинні бути щільно та міцно закриті.

6. Дороги і проходи на території підприємства повинні відповідати виробничим вимогам та протипожежним нормам. Ширина доріг повинна визначатися в залежності від транспортних засобів, які використовуються, вантажів, що переміщаються, та інтенсивності руху. Проїзна частина дороги повинна мати тверде покриття з асфальту, бетону або вимощена камінням.

7. Для проходу працівників територією підприємства повинні бути облаштовані тротуари з твердим покриттям. Відстань між тротуаром та найближчою залізничною колією повинна бути не менше 3 метрів.

8. З початком темноти або поганої видимості місця руху працівників та транспорту повинні бути забезпечені штучним освітленням згідно з ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006), а також світловими попереджувальними сигналами.

9. Матеріали, напівфабрикати, готові вироби та інші вантажі на території підприємства, у виробничих та складських приміщеннях повинні розвантажуватися, укладатися та зберігатися на спеціально підготовлених площадках, стелажах правильними рядами, штабелями, пачками.

10. Зберігати готову продукцію, матеріали, напівфабрикати слід з урахуванням допустимого навантаження на 1 кв.м площі підлоги або перекриття будівлі, площадки на території та інше.

11. Розміщення складів, комор інструментів та допоміжних матеріалів повинно відповідати напрямку виробничого потоку і сприяти скороченню внутрішньоцехових транспортувань.

Площі комор та складських приміщень повинні відповідати запасу матеріалів і готових виробів, який забезпечує нормальний технологічний процес виробництва.

12. Залізничні колії на території підприємства повинні розташовуватися згідно з вимогами ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм".

13. У місцях перехрещення залізничної колії дорогами та тротуарами повинні бути переїзди, які охороняються або обладнуються сигналізацією та забезпечують безпечний рух пішоходів і транспорту.

14. Експлуатація автомобільних доріг повинна здійснюватися згідно з ДСТУ 3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану.

15. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися згідно з ГОСТ 12.3.009-76 "Система стандартов безопасности труда. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".

16. Зберігання та відпуск прекурсорів повинні відповідати вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 58 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів".

3. Вимоги до приміщень виробничих та допоміжних цехів

1. Підлога виробничих приміщень в залежності від технологічного процесу повинна відповідати вимогам СНиП 2.03.13-88 "Полы".

2. Усі канали та заглиблення повинні бути щільно та міцно закриті.

Підлога повинна утримуватися в чистоті та не мати пошкоджень.

Приміщення з холодною підлогою в місцях постійного перебування працівників повинні мати теплоізолювальний настил.

3. Безпечність будинків, споруд та приміщень забезпечується дотриманням чинних нормативних документів під час проектування, будівництва та експлуатації відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91), ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76), СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*), СНиП 2.11.01-85* "Складские здания" (далі - СНиП 2.11.01-85*), ДБН В.1.1.7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва, затвердженими наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 (із змінами), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

4. Виробничі процеси повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76.

Технологічне обладнання, комунікації, ємності повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики за ГОСТ 12.1.018-93 "Система стандартов безопасности труда. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.018-93), ГОСТ 12.4.124-83 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 12.4.124-83), Правилами захисту від статичної електрики, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97), Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01 ).

5. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з вимогами ОНТП 24-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затверджених Міністерством внутрішніх справ СРСР 27.02.86 (НАПБ Б.07.005-86), а також клас зони - за НПАОП 40.1-1.32-01.

6. Виробничі і складські приміщення слід обладнувати первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004), а експлуатація вогнегасників має відбуватись згідно з Правилами експлуатації вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152z0555-04, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004).

7. Виробничі і складські приміщення слід обладнувати автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженому наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005).

8. На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

9. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

10. Проїзди та проходи всередині цехів повинні мати чітко позначені габарити, які окреслені білими лініями або іншими знаками завширшки не менше 100 мм. Захаращувати проїзди та проходи не дозволяється.

11. Дверні прорізи для цехових транспортувань повинні відповідати габаритам транспортних засобів, які використовуються, та забезпечувати вільний прохід завширшки не менше 0,7 м по обидва боки від цих габаритів.

12. Стіни приміщення повинні бути зручними для очищення. У міру забруднення стін, але не рідше одного разу на рік, повинна виконуватися їх побілка з внутрішнього боку, а стіни, які облицьовані плиткою, повинні промиватися у міру їх забруднення.

4. Вимоги до природного освітлення

1. Природне освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006.

2. Вікна, які повернуті на сонячний бік, повинні бути обладнані пристосуванням для захисту від прямих сонячних променів (піддашшя, шторки або побілка шибок у літню пору).

3. Вікна та світлові фонарі повинні очищатися від пилу та бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу та кіптяви не рідше чотирьох разів на рік. Для зручності та безпеки очищення стекол підходи до них повинні бути забезпечені спеціальним пристосуванням, яке полегшує доступ до стекол зсередини та зовні цеху (постійні або переносні ходи та драбини, пересувні візки тощо).

Під час очищення стекол повинні бути вжиті заходи захисту працівників від падаючих уламків скла.

4. Кріплення стекол у рамах повинно бути виконано способом, який унеможливлює їх випадіння.

5. Вікна та інші світлові прорізи не дозволяється захаращувати виробами, інструментом та іншими речами.

5. Вимоги до штучного освітлення

1. Штучне освітлення виробничих цехів та дільниць повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006.

2. Люмінесцентні лампи та лампи розжарювання для загального та місцевого освітлення повинні бути обладнані відбивачами або розсіювачами. Використання відкритих ламп без відбивачів не дозволяється.

3. На кранових фермах або кранбалках повинні бути встановлені світильники додаткового освітлення робочих місць, які затемнюються краном або кранбалкою під час їх руху.

4. Місцеве освітлення робочих поверхонь повинно бути облаштовано так, щоб світильники мали можливість забезпечувати необхідний напрямок світла. Світильник місцевого освітлення повинен бути конструктивно пов'язаний з робочим місцем так, щоб виключати необхідність переміщення його під час руху мостових кранів. Світильники місцевого освітлення в цехах та світильники загального освітлення, які підвішені нижче 2,5 м від підлоги, повинні мати напругу не вище 42 В. Допускається застосування світильників загального освітлення напругою 220 В, які підвішені нижче 2,5 м від підлоги, якщо їх конструкція виключає можливість доступу до лампи без спеціальних пристосувань.

5. Ручні переносні світильники в приміщеннях підвищеної небезпеки повинні мати напругу не вище 42 В, а в приміщеннях особливо небезпечних - не вище 12 В.

6. Живлення світильників напругою 12-42 В повинно здійснюватися від трансформаторів з роздільними обмотками первинної та вторинної напруги; один з виводів вторинної обмотки повинен заземлятися.

Використання автотрансформаторів не дозволяється.

7. Ремонт і спостереження за справністю стану електропроводки та арматури освітлюваних мереж, їх заміна та чищення повинні виконуватися працівниками, які пройшли навчання, перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98, та мають групу з електробезпеки не нижче III.

8. Для підтримки постійної освітленості повинно бути організовано систематичне, не рідше двох разів на місяць, очищення арматури світильників і ламп від пилу та бруду, а в приміщеннях із значним виділенням пилу, диму та кіптяви - не рідше чотирьох разів на місяць згідно з графіком.

6. Вимоги до опалення та вентиляції

1. Виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані вентиляцією та опаленням згідно з СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 "Система стандартов безопасности труда. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75), які забезпечують температуру та стан повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

2. У всіх приміщеннях на видних місцях на відстані 15-20 м від воріт та дверей повинні бути встановлені термометри.

3. Ворота, вхідні двері та інші прорізи в зовнішніх капітальних стінах, які призначені для проходу працівників, повинні мати хвіртки. Відкриття та закриття важких та великих воріт повинно бути механізовано.

4. Рами вікон, кватирки, фрамуги, світлові фонарі, двері та тамбури до них, обладнання теплових завіс повинні перебувати в справному стані.

5. Відкриття фрамуг вікон, стулок фонарів та їх регулювання повинні виконуватися за допомогою пристосувань, керованих з підлоги, або бути механізованим.

6. Вентиляційні установки повинні відповідати проекту та вимогам ГОСТ 12.4.021-75.

7. Дільниці цехів, на яких згідно з технологічним процесом з'являються пил, газ, пара та виділення токсичних речовин, повинні бути розташовані в ізольованих від загального приміщення відділеннях, обладнаних загальною та місцевою вентиляцією.

8. У разі зміни технологічного процесу, а також перестановки устаткування діючі на ділянці вентиляційні установки повинні бути приведені до відповідності до нових умов.

9. Приміщення для зберігання та видачі шкідливих, легкозаймистих та вогненебезпечних речовин повинні бути обладнані ефективною вентиляцією для видалення парів та газів.

10. Усі вентиляційні системи повинні відповідати вимогам Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.87 N 4425-87.

11. Кожна вентиляційна установка або система повинна мати паспорт, інструкцію з експлуатації і журнал для запису дефектів, несправностей устаткування та даних про ремонт, який виконується.

12. Строк пуску, тривалість експлуатації, термін зупинки та очищення вентиляційних установок повинні установлюватися відповідно до інструкцій, які розробляються на підприємстві. Зміна регулювання вентиляційної установки, її елементів та приєднання додаткового устаткування допускаються тільки з дозволу особи, відповідальної за роботу вентиляційних установок на підприємстві. Усі зміни, які введені у вентиляційну установку, повинні бути внесені в її проект, паспорт та інструкцію з експлуатації.

13. Ремонт, обслуговування та спостереження за справним станом та ефективністю роботи вентиляційних установок повинні виконуватися працівниками, які пройшли навчання, перевірку знань та інструктаж.

14. Обладнання механічної та природної вентиляції повинно бути в справному стані.

Очищення вентиляційних систем повинно виконуватися згідно із затвердженим роботодавцем графіком. Вентиляційні установки повинні підлягати планово-попереджувальному, поточному та середньому ремонту згідно з "Положением об организационной структуре вентиляционных бюро предприятий электротехнической промышленности СССР", затвердженим Міністерством електротехнічної промисловості СРСР 15.12.71.

15. Вентиляційні установки, регулювальна та запірна апаратура систем опалення повинні бути встановлені в місцях, доступних для обслуговування.

16. Вентиляційні камери повинні бути забезпечені природним або штучним освітленням.

Доступ до них дозволяється тільки особам, відповідальним за дію вентиляційних установок.

7. Вимоги до санітарно-побутового обслуговування працівників

1. Склад санітарно-побутових приміщень для різних видів виробництва повинен відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".

Використання санітарно-побутових приміщень не за призначенням не дозволяється.

2. У цехах у визначеному органами санітарно-епідеміологічного нагляду місці повинні бути санітарні носилки та аптечки, які вкомплектовані медикаментами. Спостереження за вмістом аптечки доручається спеціально призначеній особі за розпорядженням роботодавця.

3. Цехи повинні бути забезпечені питною водою, яка відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством". Усі елементи питної системи, які забезпечують доброякісність води та безперервність дії системи, повинні бути в справному стані.

Для користування питною водою повинні бути фонтанчики, які з'єднані з водопровідною мережею або бачки. Питні бачки повинні мати щільні кришки та замикатися на замок, закриватися футлярами та обладнані зливними відрами.

4. Працівники гарячих цехів і дільниць (варення скла, виготовлення колб та інше) повинні бути забезпечені газованою підсоленою водою та чистою питною водою.

5. Сатураторні установки повинні періодично випробовуватися гідравлічним тиском, а внутрішня поверхня бачка покриватися сполуками, які дозволені відповідними санітарними органами.

6. Працівники, які обслуговують сатураторні установки, повинні мати посвідчення на право їх обслуговування.

7. Працівники, які обслуговують санітарно-побутові приміщення і сатураторні установки, повинні проходити періодичні медичні огляди згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

8. Домашній та робочий одяг повинен зберігатися в різних шафах у спеціально відведених місцях (гардеробних). Розвішувати та зберігати одяг та спецодяг у приміщеннях цеху не дозволяється.

9. Душові приміщення повинні безперебійно забезпечуватися водою та милом. Труби гарячого водопостачання повинні бути ізольовані для запобігання опікам. Умивальники, які призначені для обслуговування працівників, що виконують роботи з розчинниками, мастиками, лаками тощо, повинні безперебійно забезпечуватися гарячою водою, а біля умивальників постійно повинно бути мило.

10. При роботі з легкозаймистими та горючими рідинами працівники повинні забезпечуватися відповідними захисними пастами (мазями), а також змивними, дезінфекційними, пом'якшувальними шкіру засобами.

11. Для приймання їжі повинні бути спеціальні приміщення, які забезпечені окропом.

Приймання їжі на робочих місцях не дозволяється.

12. Видача молока працівникам, які виконують роботу з шкідливими умовами праці, повинна здійснюватися в їдальнях заводу або в спеціально обладнаних роздавальних пунктах.

8. Вимоги безпечного застосування внутрішньозаводського, цехового транспорту та підіймального устаткування

1. Цехи залежно від їх розташування та величини вантажних потоків виробів і матеріалів (їх характеру, розміру, ваги) повинні мати необхідні під'їзні колії, цехове підіймально-транспортне устаткування та відповідні проїзди.

2. До роботи з підіймальним устаткуванням допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

3. Транспортування готових виробів, напівфабрикатів, матеріалів, відходів та інше повинно бути механізованим.

4. Підіймально-транспортне устаткування, допоміжне пристосування і інструмент для стропальних та такелажних робіт повинні відповідати вимогам:

Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Держгірпромнагляду України від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.09.95 N 135z0371-95, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) баштових кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 14.11.95 N 175, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.11.95 за N 425/961 (НПАОП 0.00-5.05-95);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107z0058-95, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за тримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107z0058-95, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.03.96 N 45, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.96 за N 143/1168 (НПАОП 0.00-5.18-96);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) портальних кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.96 N 13, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.02.96 за N 63/1088 (НПАОП 0.00-5.19-96);

Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за триманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 58/594 (НПАОП 0.00-5.20-94).

5. Підіймально-транспортне устаткування, вантажозахоплювальні пристосування, інструмент і тара для стропальних та такелажних робіт повинні проходити технічний огляд і мати клейма, марки, таблички та бирки з указанням вантажопідйомності, інвентарного номера та дати наступного проведення технічного огляду.

Технічний огляд повинен здійснюватися згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки".

6. Підвісне транспортне устаткування (монорейки, конвеєри) повинне розташовуватися поза зоною робочих місць, але, коли за умовами виробництва таке розташування необхідно, ці місця знизу повинні мати суцільне огородження.

Улаштування транспортних пристосувань над проходами допускається в супроводі вантажів працівником, який пройшов навчання і перевірку знань відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

Переміщати вантажі над людьми, проходити під піднятим вантажем не дозволяється.

7. Вантажні люки та шахти, шахти вантажних підйомників, галереї та зовнішні площадки під ними повинні мати надійні огородження та освітлення під час роботи.

Керування вхідними дверима та люками вантажних шахт і шахтних підйомників повинно бути зблоковано так, щоб під час руху вантажу всі двері та люки залишалися зачиненими.

8. Усі частини підіймально-транспортного устаткування повинні бути в справному та безпечному стані для працівників. Перед початком роботи підіймально-транспортне устаткування повинно бути ретельно оглянуто та перевірено на холостому ходу.

Перевищення вантажопідйомності підіймально-транспортних засобів, пристосувань, інструмента і тари, підйом людей чи вантажів, для яких вантажопідіймальні засоби не призначені, виконання робіт при несправності підіймально-транспортних засобів, пристосувань, інструмента і тари для стропальних і такелажних робіт не дозволяється.

9. Ручне транспортування розчинників, мастики та інших їдких речовин повинно виконуватися не менше ніж двома працівниками за допомогою нош із спеціальним місцем для ємності або на візку.

10. Місця навантаження, зберігання і використання розчинників, мастики та інших їдких речовин у виробництві повинні бути забезпечені засобами нейтралізації та медичного захисту.

11. Під час транспортування, навантаження та вивантаження сипучих матеріалів повинні бути вжиті заходи, які зменшують виділення пилу.

9. Вимоги безпеки до робочих місць, устаткування та огороджень

1. Загальні вимоги

1.1. Устаткування, що експлуатується, повинно бути в справному стані та відповідати вимогам Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1973 році, ГОСТ 12.2.003-91 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.049-80 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.061-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (далі - ГОСТ 12.2.061-81), ГОСТ 12.2.062-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81) та цим Правилам.

Устаткування (верстати, механізми, преси та інше) повинно бути встановлено на міцних фундаментах, ретельно вивірено та закріплено. У разі встановлення верстатів на міжповерхових перекриттях та галереях конструкції останніх повинні бути розраховані на вплив динамічних навантажень.

1.2. Розміщення устаткування у цехах повинно відповідати характеру виробництва і технологічному процесу та забезпечувати нешкідливі та безпечні умови праці.

1.3. Устаткування, яке встановлюється, та устаткування після капітального ремонту повинно бути прийнято в експлуатацію за актом, забезпечуватися відповідною технічною документацією та допускатися до експлуатації тільки з дозволу роботодавця та спеціаліста з охорони праці.

1.4. Робочі місця повинні бути обладнані стелажами та інструментальними шафами для зберігання пристосувань, інструментів, перевірних шаблонів, прокладок, штампів тощо. Інструмент, пристосування, шаблони та ін. повинні бути вкладені за типами та розмірами і мати позначення або бути підписані. Розмір стелажів повинен відповідати найбільшим габаритам виробів, які на них укладаються.

Вироби, які укладаються на стелажі, не повинні мати кінців, що виступають або звішуються.

1.5. Верстати, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, зручною для роботи висотою та надійно закріплені на підлозі. Поверхні верстатів, стелажів та столів повинні бути гладкими, не мати вибоїн, задирок, тріщин та інших дефектів.

1.6. На стелажах і столах, призначених для укладки виробів і матеріалів, повинні бути чітко нанесені дані про гранично допустиме для них навантаження.

1.7. Деталі, які надходять на обробку, повинні укладатися на верстати окремо від інструмента. Складування матеріалів та деталей повинно виконуватися на спеціальні місця. Захаращувати проходи та перешкоджати вільному обслуговуванню верстатів, столів, механізмів не дозволяється.

1.8. Устаткування повинно бути пофарбоване відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір.

1.9. Відстань між виробничим устаткуванням, ширина проходів і проїздів повинні встановлюватися згідно з діючими нормами.

1.10. Розміщення верстатів, механізмів, столів та ін. під час транспортування матеріалів і деталей, що оброблюються, не повинно створювати кругових зворотних та перехресних рухів. Устаткування повинно бути розміщене з урахуванням ваги та габаритів деталей, що обробляються, характеру роботи і типу устаткування та забезпечувати прямоточність руху та безпеку робіт.

1.11. Планування проходів між рядами устаткування має відповідати нормам технологічного проектування. Ширина головного проходу повинна враховувати рух транспорту в один бік чи в обидва боки проходу і встановлюватися в залежності від того, яке з цих рухів матиме місце. Захаращувати проходи не дозволяється. Проходи повинні бути позначені на підлозі приміщення чіткими лініями за допомогою фарби або іншими покажчиками.

1.12. Робочі місця повинні розміщуватися поза лінією руху вантажу, який транспортується вантажопідіймальними засобами. У робочих місцях повинні бути передбачені площі для передачі матеріалів, напівфабрикатів та складування для обробки. Ці площі повинні бути позначені фарбою за габаритами. Складування деталей повинно виконуватися тільки на відведених площадках. Листові деталі необхідно складати пачками з прокладками, а сортові - у "замок".

1.13. Устаткування, під час роботи якого виділяється пил (переробка пластмас, гумове виробництво та інше), повинно розташовуватися в окремому приміщенні, яке ізольоване від інших приміщень цеху глухими пило- та шумонепроникними перегородками. У цих приміщеннях повинна бути передбачена загальна припливна та місцева витяжна вентиляція.

1.14. Уживати заходів щодо зниження шумових характеристик діючого устаткування і доведення їх до граничнодопустимого рівня відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 "Система стандартов безопасности труда. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

1.15. Перед початком робіт усередині резервуарів, котлів, цистерн та інших замкнених об'ємів, а також у колодязях роботодавець повинен забезпечити попереднє вентилювання цих об'єктів та впевнитися у відсутності в них шкідливих газів. Працівник під час роботи в замкнених об'ємах або колодязі повинен бути забезпечений запобіжним поясом і мотузкою достатньої міцності та довжини, вільний кінець якої повинен бути в іншого працівника, який перебуває зовні об'єму або на поверхні колодязя.

У разі термінової потреби виконання робіт в замкнених об'ємах або колодязях працівники повинні бути забезпечені шланговими протигазами або іншими засобами індивідуального захисту з поданням свіжого повітря.

2. Організація робочого місця

2.1. Організація робочого місця повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81, ГОСТ 12.4.040-78 "Система стандартов безопасности труда. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения" (далі - ГОСТ 12.4.040-78), ГОСТ 12.2.032-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78) та ГОСТ 12.2.033-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования".

2.2. Перед початком роботи роботодавець зобов'язаний перевірити устаткування, допоміжні пристрої, робочі місця та переконатися в їх повній справності та безпеці.

Помічені несправності роботодавець повинен негайно усунути.

2.3. Працівники зобов'язані перевіряти стан устаткування, допоміжних пристроїв та ін. перед початком роботи, при здачі зміни та стежити за їх станом протягом робочої зміни.

2.4. Працівники зобов'язані виконувати тільки ту роботу, яка їм доручена.

2.5. Матеріал, який подається на обробку, повинен відповідати вимогам технологічного процесу.

Очищення матеріалу перед поданням його на робоче місце повинно виконуватися на спеціально відведеній дільниці.

2.6. Дерев'яні рейки, щити, шаблони, каркаси й інші вироби, які використовуються у виробництві, повинні бути гладкими та рівноструганими, не мати головок та кінців цвяхів або інших кріпильних матеріалів та деталей, які виступають на поверхню. Кінці цвяхів повинні бути загнуті врівень з дерев'яними конструкціями.

2.7. Проходи між штабелями матеріалів повинні бути не менше 0,8 м. Висота укладки в штабелі повинна визначатися в залежності від типу матеріалів, стійкості складених предметів, зручності обслуговування, допустимого навантаження на одиницю площі та повинна виключати можливість руйнування штабеля.

Для запобігання руйнуванню штабеля, падінню та зісковзуванню з нього матеріалів повинні використовуватися спеціальні пристосування у вигляді сіток, підкладок, прокладок, упорів.

2.8. Для укладання на робочих місцях та транспортування по цеху дрібних однотипних виробів, деталей, заготовок, а також відходів повинна застосовуватися відповідна тара.

2.9. Захаращувати приміщення цеху, проходи і робочі місця готовою продукцією, матеріалами, деталями і відходами не дозволяється.

2.10. Відходи листового і сортового матеріалу повинні зберігатися в ящиках, засіках або на стелажах. Захаращувати устаткування, столи, механізми предметами, які не використовуються у процесі виробництва, не дозволяється.

2.11. У разі, якщо це можливо за умов виробництва, робота повинна виконуватися сидячи згідно з вимогами ГОСТ 12.2.032-78.

3. Приводи

3.1. Усе устаткування та механізми в цехах повинні мати індивідуальні приводи.

3.2. Конструкція контрприводів повинна забезпечувати їх повну надійність. Під валами контрприводів повинні бути встановлені пристосування (хомути) для утримання контрприводів на випадок обриву та поломки кронштейна або вала.

3.3. У передачах з використанням натяжних роликів повинні бути встановлені амортизатори для гасіння ударів від перевантажень, раптової зупинки верстата або механізму.

3.4. Обслуговування приводів ремонтним персоналом повинно виконуватися при повній зупинці рухомих частин.

4. Огородження

4.1. Усі відкриті частини машин, механізмів і устаткування та частини, які рухаються, повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 12.2.062-81.

4.2. Огородження машин, механізмів і устаткування повинно бути пофарбоване однаковим кольором з устаткуванням. Місця, які повинні закриватися, фарбуються червоним кольором, видимим при знятому огородженні.

4.3. Усі передачі (ремінні, канатні, ланцюжні, шарнірні, тросові, валикові, зубчасті тощо) повинні бути закриті і мати міцні та зручні в експлуатації запобіжні огородження. Пристрої доступу до цих передач (кришки, дверцята, стулки та інше) повинні бути зручними для обслуговування та відкриватися, а не зніматися (якщо це дозволяється конструкцією устаткування).

4.4. Гайки, болти, шпонки та інші елементи частин устаткування і механізмів, які виступають та обертаються і знаходяться на висоті 2,5 м від підлоги та нижче, повинні бути надійно огороджені. Стан огороджень повинен кожного дня перевірятися роботодавцем та працівниками, що виконують ремонт устаткування.

4.5. Контрвантажі, які розташовані по поверхні устаткування, повинні бути опущені в отвір підлоги і рухатися нижче її поверхні.

4.6. Предмети, які оброблюються, рухаються та виступають за габарити устаткування, повинні бути огороджені та мати надійні стійкі пристосування для їх підтримки.

4.7. Устаткування великих габаритів, яке потребує обслуговування на висоті 1,3 м та більше від підлоги, повинно мати спеціальні площадки з поруччям для зручності обслуговування та сходи з поруччям для доступу на площадки.

5. Пуск та зупинка устаткування та механізмів

5.1. Пристосування для пуску та зупинки устаткування і механізмів повинні бути розташовані так, щоб була можливість користуватися пристосуванням безпосередньо з робочого місця та було унеможливлене довільне включення устаткування і механізмів. Органи управління повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 "Система стандартов безопасности труда. Органы управления производственного оборудования. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.064-81).

5.2. Пристосування для зміни числа обертів та переміни ходу устаткування або механізму повинні бути міцними, надійними в дії та безпечними в експлуатації.

Пересування ременя по ступенях шківів дозволяється тільки із застосуванням відповідних пристосувань (переводок) та при повній зупинці устаткування або механізму.

5.3. Пускові пристосування повинні забезпечувати швидкість і плавність включення та відключення устаткування і зручність користування. Наявність декількох місць пуску не дозволяється, за винятком великого устаткування, для управління яким повинна розроблятися спеціальна інструкція.

У разі, коли устаткування обслуговується бригадою працівників, розпорядження про пуск повинно віддаватися тільки спеціально призначеною особою. Велике та довгомірне устаткування повинно забезпечувати можливість зупинки з декількох місць.

5.4. У разі кнопкового включення та відключення устаткування і механізмів кнопки включення повинні бути заглиблені на 3-5 мм за габарити панелі пускової коробки.

Контакти кнопок повинні бути захищені від потрапляння пилу та стружки, а також від впливу емульсії, масла та іншої рідини, яка використовується в роботі.

Кнопки зупинки повинні бути червоного кольору, мати напис "СТОП" і виступати над панеллю на 3 мм.

Кнопки аварійної зупинки повинні бути червоного кольору, мати грибоподібну форму та виступати над панеллю.

5.5. Пускові деталі устаткування повинні мати надійні огородження або запобіжні пристрої, які унеможливлюють ненавмисне включення устаткування з випадкових причин (падіння предмета або випадкове натискання). Огородження пускової педалі повинно бути міцним, не мати гострих крайок та не заважати руху ноги. Площадка пускової педалі повинна бути прямою, неслизькою, з рифленою поверхнею, чистою та мати заокруглення спочатку та підпірку для ноги вкінці. Ширина педалі повинна бути не менше 8 см, а довжина педалі від підпірки 110-130 мм. Висота педалі над рівнем підлоги (перед включенням) не повинна перевищувати 120 мм, а опускання її (після включення) - 60 мм. Зусилля під час натискання на педаль, яке необхідне для пуску устаткування, не повинно перевищувати:

під час виконання робіт сидячи - 2,7 кг;

під час виконання робіт стоячи - 3,5 кг.

5.6. У разі наявності гідравлічних передач трубопроводи та їх з'єднання, запобіжні клапани, манометри, дросельні клапани та клапани для вимірювання напрямку потоку рідини повинні бути в справному стані та бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації. Важелі та маховики повинні бути встановлені в зручних для робітників місцях та обладнані відповідними покажчиками.

5.7. Для устаткування та механізмів, які зазнають ударних навантажень, залежно від технічних умов та конструктивних можливостей допускається використання фрикційних муфт, які дають змогу швидко вимикати устаткування або механізми.

6. Установка та зняття деталей, що обробляються

6.1. На устаткуванні, яке використовується для обробки деталей вагою понад 20 кг, повинні бути передбачені вантажозахоплювальні пристосування.

6.2. До управління вантажопідіймальними засобами з підлоги або зі стаціонарного пульта допускаються працівники, які пройшли навчання, перевірку знань відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05.

6.3. Усі додаткові до устаткування пристосування (кондуктори, оправлення тощо) повинні бути справними та відповідати вимогам ГОСТ 12.2.029-88 "Система стандартов безопасности труда. Приспособления станочные. Требования безопасности".

7. Прибирання, змазування та ремонт устаткування і механізмів

7.1. Прибирання стружки, обрізків, пилу та бруду з устаткування, механізмів та з небезпечної зони біля них повинно виконуватися тільки працівниками на цьому устаткуванні за допомогою гачків, щіток, зміток та ін.

7.2. Змазування частин устаткування або механізмів повинно виконуватися ретельно та систематично згідно з установленим режимом при відключеному устаткуванні.

Система змазування повинна мати пристрої для запобігання розбризкуванню та розлиттю масла. Усі пристрої, які входять до складу системи змазування, повинні триматися в справному стані та бути безпечними для обслуговування.

7.3. Для догляду за устаткуванням працівникам повинен видаватися обтиральний матеріал у достатній кількості, який має здатність поглинати рідину.

7.4. Ремонт, налагодження певних видів устаткування і механізмів повинні виконувати працівники, які пройшли навчання та інструктаж з охорони праці.

7.5. Використання конструкцій перекриття, колон будівель і устаткування цеху для закріплення на них підіймальних пристосувань під час виконання ремонтних та монтажних робіт без письмового дозволу роботодавця на використання вказаних конструкцій не дозволяється.

7.6. Ремонт устаткування і механізмів під час їх роботи не дозволяється.

7.7. Перед початком ремонту устаткування пускові механізми повинні бути відключені.

Усі приводні ремені повинні бути зняті з робочих шківів. Під пускові педалі повинні бути встановлені прокладки. Устаткування повинно бути приведено в положення, при якому унеможливлюється довільний рух устаткування від випадкового зсуву пускових пристосувань. Біля пускових пристосувань та рубильників повинні бути встановлені плакати з указанням на те, що устаткування та механізми перебувають у ремонті і пуск їх забороняється.

Частини устаткування, які знімаються під час ремонту, повинні бути розташовані на завчасно обраному місці, міцно та надійно закріплені з використанням прокладок.

Круглі деталі слід укладати з використанням упорів. Ставити зняті частини устаткування біля устаткування, яке працює, не дозволяється. Між знятими частинами та біля устаткування, яке ремонтується, повинні бути передбачені проходи і робочі площадки, які необхідні для виконання ремонтних робіт.

7.8. Для зняття та установки важких деталей повинні застосовуватися підйомні пристрої відповідної вантажопідйомності або встановлюватися міцні підставки із самогальмівними талями належної вантажопідйомності.

Зняття та установка важких деталей повинні виконуватися під керівництвом особи, призначеної роботодавцем.

7.9. Після закінчення ремонту або наладки устаткування всі зняті під час ремонту огородження та пристосування повинні бути міцно закріплені. Випробування зі знятими огородженнями допускається тільки з дозволу роботодавця.

10. Вимоги до інструмента

1. Роботодавець повинен забезпечити працівника справним, якісним інструментом для виконання роботи.

2. Під час виконання робіт слід дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254z0615-01, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.

3. Виготовлення, ремонт, заточка інструмента повинні виконуватися переважно в централізованому порядку.

4. Для зберігання і перенесення інструмента кожному працівнику повинні видаватися справні легкі ручні переносні ящики або сумки.

5. Молотки, кувалди повинні мати поверхню бойка злегка опуклу, гладку, незбиту, без задирок, вибоїв, ум'ятин, тріщин і бути щільно заклинені металевими зайорженими клинами на рукоятках овального перетину із сухого дерева твердих і грузлих порід (клен, дуб, горобина, в'яз).

Ручка молотка має бути прямою, з незначним стовщенням до її вільного кінця. Поверхня ручки має бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.

6. Напилки, стамески, долота, викрутки, шила і інший ручний інструмент із загостреним неробочим кінцем мають бути міцно закріплені в гладко і рівно зачищеній рукоятці.

Рукоятки повинні мати довжину відповідно до розмірів інструмента, але не менше 150 мм, і мають бути стягнуті металевими кільцями, щоб уникнути розколювання. Працювати напилками та іншими подібними інструментами без рукояток або з несправними рукоятками не дозволяється.

7. Ударні інструменти (зубила, крейцмеселі, борідки, пробійники, керни тощо) не повинні мати скошених чи збитих потилиць із задирками, ум'ятин, вибоїв і тріщин.

8. Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і голівок болтів і не повинні мати тріщин і задирок. Губки ключів мають бути рівнобіжні. Подовження ключа шляхом нарощування його контрключами, трубами тощо не дозволяється.

9. Розсувні ключі не повинні мати люфт у рухливих частинах. Грані гайок і кріпильних болтів і їх різьба мають бути неспрацьованими.

10. Верстатні лещата повинні бути в повній справності, рухома частина не мати прокручування різьби, міцно захоплювати виріб, що затискається, і мати на губках неспрацьовану насічку.

11. Відстань між верстатними лещатами повинна бути не менше 1 м. Ширина верстата повинна бути не менше 0,75 м.

Для захисту працівників від осколків, що відлітають, повинні бути встановлені дрібні металеві сітки заввишки не менше 1 м.

Під час двобічної роботи на верстаті сітка встановлюється усередині, а при однобічній - з боку, повернутого до робочих місць, проходів та вікон.

12. Гострогубці і плоскогубці не повинні мати надщерблених рукояток. Губки гострогубців мають бути гострими і ненадщербленими, а плоскогубців - зі справною насічкою.

13. Сокира повинна мати гладке лезо, міцно та щільно насаджена на березове топорище і закріплена м'яким сталевим зайорженим клином. Поверхня топорища повинна бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок, сучків і надломів.

14. Зенкери, свердла, викрутки і інший вставний інструмент мають бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїв, задирок і інших дефектів. Хвостовики цього інструмента не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин і інших ушкоджень, мають бути щільно пригнані і правильно центровані.

15. Пилки (ножівки, поперечні, лучкові та інше) повинні бути правильно розведені і гостро заточені. Ручки пилок повинні бути міцно закріплені, гладко і рівно зачищені. Лучкові пилки повинні мати міцний остов та правильний натяг полотна.

16. Стругальний інструмент (рубанки, фуганки, шерхебелі та тощо) повинен мати гладкі, рівно зачищені колодки та рукоятки. Задній кінець колодки, який приходиться під руку, у верхній своїй частині має бути закруглений. Різальні частини строгального інструмента повинні бути правильно заточені, міцно та щільно припасовані до дерев'яних колодок і не мати дефектів.

17. Пневматичний інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности" та цим Правилам.

18. Пневматичні машинки повинні мати сітки у футорках. Молотки повинні мати упорні кільця або інші пристосування, які не допускають вильоту бойка. Клапани на рукоятках пневматичних машинок повинні легко та швидко відкриватися і закриватися, бути щільно припасовані і не пропускати повітря у закритому положенні. Хвостовики інструментів пневматичних машинок мають бути щільно припасовані та правильно центровані.

19. Увесь пневматичний інструмент повинен бути паспортизований. Штуцери та ніпелі з прогумового матеріалу повинні мати паспорт заводу-постачальника із зазначенням тиску, для якого їх можна використовувати. Кріплення шлангів до інструмента і трубопроводів має бути виконано способами, що виключають зрив шланга, за допомогою спеціальних штуцерів або ніпелів.

20. Штуцери і ніпелі шлангів повинні мати справні грані і різьбу, що забезпечують надійне та щільне приєднання шлангів.

З'єднання виконувати накручуванням на повне число витків різьби. Гумові шланги закріплювати на штуцери за допомогою спеціальних стягувальних хомутів. З'єднувати шланги між собою за допомогою зайоржених ніпелів із закріпленням хомутом. Ключі-насадки мають бути надійно закріплені спеціальними штифтами і кільцями. Не дозволяється їх кріплення шплінтами і дротом.

Взаємодія всіх частин, регулювання та перевірка справності пневматичної машинки мають бути випробувані в дії стисненим повітрям до видачі машинки в роботу.

Після закінчення роботи або зміни пневматичні машинки повинні здаватися для перевірки.

До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з пневмоінструментом.

21. Бензинові та гасові лампи повинні видаватися випробуваними та справними. Видавати лампи без запобіжного клапана з пропусканням повітря або пального не дозволяється.

Після закінчення роботи лампа негайно гаситься та здається у комору без пального.

22. Розпалювання лампи повинно виконуватися на металевій або кам'яній підлозі. Полум'я повинно направлятися на вогнетривкий предмет.

До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з бензиновими та гасовими лампами.

23. Під час використання абразивного інструмента необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.3.028-82 "Система стандартов безопасности труда. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности" та Правил і норм безпечної роботи з абразивним інструментом, затверджених ЦК профспілки робітників машинобудування від 18.09.64 (НПАОП 28.52-1.22-64).

11. Вимоги електробезпеки

1. Усі електроустановки повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 та Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257z0011-98, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

2. Усі доступні струмопровідні частини електроустаткування повинні мати огородження.

3. На електродвигунах і механізмах, яким надається рух, повинні бути нанесені стрілки, що вказують напрямок руху механізму і електродвигуна. На пусковому пристрої повинен бути позначений агрегат, до якого пусковий пристрій належить.

4. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням номінального струму вставки. Використовувати некалібровані плавкі вставки без маркування величин номінального електроструму не дозволяється.

5. Щитки та рубильники повинні встановлюватися в глухих металевих кожухах, які зачинені на замок, та мати запис про робочу напругу.

6. Електропривод повинен негайно відключатися від мережі в випадках:

появи диму або вогню з електродвигуна або пускорегулювальної апаратури;

нещасного випадку з працівником, який потребує негайної зупинки електродвигуна;

вібрації понад допустимі норми, яка загрожує цілісності електродвигуна;

поломки приводного механізму;

суттєвого зниження числа обертів, яке супроводжується швидким нагрівом електродвигуна.

7. Використання відкритих рубильників, які мають кожухи з прорізом для руху ручки, не дозволяється.

8. Усе електроустаткування, а також устаткування і механізми, які можуть опинитися під напругою (корпус електродвигуна, захисні кожухи рубильників та реостатів, металева броня кабеля та ін.), повинні мати надійне заземлення.

Заземлення повинно бути видимим.

9. Машини ручні електричні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91), а також стандартам та технічним умовам на конкретні види машин.

10. Металеві частини переносних електричних печей та електроінструмент класу I повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. Електропроводка та арматура силових та освітлювальних мереж повинні бути надійно ізольовані та захищені від впливу високої температури, механічних ушкоджень та хімічного впливу.

11. Роботи з ремонту устаткування та механізмів повинні виконуватися тільки після відключення від мережі електроживлення з обов'язковим вивішенням у місцях відключення попереджувальних плакатів.

Відключення і підключення електропроводів повинно виконуватися черговим електриком.

12. Перевірка справності електроінструмента до видачі його в роботу повинна виконуватися згідно з ГОСТ 12.2.013-0-91 та вимогами стандартів або технічними умовами на конкретні види машин.

13. Напруга переносного електроінструмента повинна бути:

не вище 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки;

не вище 42 В у приміщеннях підвищеної небезпеки;

не вище 12 В у приміщеннях особливо небезпечних та поза приміщень.

Виконувати роботи електроінструментом напругою 220 В слід з обов'язковим використанням електрозахисних засобів (коврики, калоші, рукавички та інше).

14. Штепсельні з'єднання, які призначені для підключення ручного електроінструмента, повинні бути з недоступними струмоведучими частинами.

Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які використовуються на напругу до 42 В, за конструктивним виконанням та кольором повинні відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань на напругу 220 В та унеможливлювати включення вилок до 42 В у штепсельні розетки 220 В.

15. Для безпечного виконання робіт в умовах недостатньої освітленості конструкція переносних ручних світильників повинна відповідати таким вимогам:

корпуси та рукоятки ручних світильників повинні бути виконані з теплостійких і вологостійких ізолювальних матеріалів великої механічної міцності, їх струмоведучі частини повинні бути закриті міцним захисним покриттям від випадкового дотику;

дріт у місцях з'єднання не повинен мати надмірного натягу;

увід дроту повинен бути влаштований так, щоб унеможливлювати його злам у місцях уводу;

металеві захисні сітки, рефлектори, гачки або дужки для підвішування повинні кріпитися на ізолювальних частинах ручних світильників;

конструкція патрона повинна унеможливлювати дотик до струмоведучих частин під час заміни ламп.

16. Переносні ручні світильники та ручний інструмент для електромонтажних робіт повинні проходити перевірку на справність 2 рази на рік.

17. Ручний інструмент, який використовується для електромонтажних робіт (викрутки, плоскогубці, кусачки та інше), повинен мати ізольовані рукоятки.

18. Працівник, який здійснює технологічне обслуговування електроустаткування та працює з електроінструментом, повинен дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254z0615-01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.

На робочих місцях параметри електромагнітних полів повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.096-2002).

12. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів

1. Контрольно-вимірювальні прилади, які використовуються для контролю параметрів технологічних процесів при виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80 "Система стандартов безопасности труда. Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.096-2002z0203-03.

2. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації.

3. На шкалі контрольно-вимірювальних приладів повинна бути забезпечена чітка видимість поділок.

4. Використання у складі контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання відповідно до Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208v0208282-97 та введених у дію постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62v0062282-97, Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54z0552-05, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).

13. Вимоги до блокування та сигналізації

1. Устаткування, яке працює в різних режимах, повинно мати блокування (електричні, електромеханічні тощо) для унеможливлення довільного перемикання режимів з налагоджувального на напівавтоматичний або автоматичний.

2. Пульти керування повинні бути обладнані світловими сигналами, які показують режим роботи системи керування, та світловим сигналом "Напругу подано".

14. Вимоги до засобів керування устаткуванням і механізмами

1. Засоби керування устаткуванням і механізмами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 та ГОСТ 12.4.040-78.

2. Засоби керування устаткуванням і механізмами повинні бути розташовані на висоті 600-1800 мм від рівня підлоги або робочої площадки.

3. Важелі та рукоятки керування повинні бути обладнані надійними фіксаторами, що унеможливлюють довільне або випадкове їх переміщення, а також блокуванням, яке запобігає несумісним рухам.

4. Розташування та обладнання засобів керування (важелів, маховичків та інше) повинні унеможливлювати затискання та наштовхування руки на інші частини устаткування або засоби керування та не вимагати значних переміщень рук працівника.

5. Кнопки дворукого вмикання повинні знаходитися на відстані не менше 300 мм один від одного (щоб унеможливити їх включення однією рукою), але не більше 600 мм. Включення устаткування повинно здійснюватися тільки при одночасному натисканні на обидві кнопки, причому повинно бути блокування, яке відключає устаткування у разі, коли одна з кнопок виявляється заклиненою.

6. Швидкообертові рукоятки, зіркоподібні штурвали, маховички зі спицями та рукоятками, що виступають, під час механізованих переміщень вузлів устаткування не повинні обертатися.

7. Перемикання важелів, рукояток та інших засобів керування повинно виконуватися плавно, без заїдання. Напрямок переміщення засобів керування устаткуванням повинен відповідати вимогам ГОСТ 9146-79 "Органы управления станков".

8. Кнопкову станцію не слід монтувати на частинах устаткування, які часто знімаються.

9. Усі штовхателі кнопок керування за винятком мініатюрних та аварійної кнопки "Стоп" не повинні виступати за рівень фронтального кільця кнопкової станції або лицьової частини пульту, на якому кріпляться кнопки. Аварійна кнопка "Стоп" повинна виступати та мати нормалізовану (грибоподібну) форму та збільшений розмір.

10. Штовхателі кнопок "Стоп" повинні бути виготовлені з матеріалу червоного кольору.

11. Кнопки та інші засоби керування повинні мати пояснювальні надписи або символічні знаки. Надписи та символічні знаки повинні бути виконані гравіруванням, травлінням або опуклими знаками, стійкими до стирання, корозії та роз'їдання мастилом. Текст надписів повинен бути стислим, зрозумілим та без скорочень.

12. Над засобами керування, перемикання яких допускається тільки на низькій швидкості або після зупинки рухомих частин, повинні бути таблички з відповідними попереджувальними написами.

13. Устаткування, яке має засоби керування на висоті більше 1300 мм, слід обладнувати постійними сходами, галереями, містками та стаціонарними площадками завширшки не менше 800 мм для зручного підходу до засобів керування. Висота поруччя площадок повинна бути не менше 800 мм з суцільною обшивкою унизу заввишки не менше 100 мм. Між обшивкою та поруччям на відстані 500-600 мм від настилу площадки необхідно розміщувати додаткову повздовжню огороджувальну смугу; повинні бути також вертикальні стійки з відстанню не більше 400 мм. На площадках повинен бути металевий настил з рифлених листів або гладких листів з навареним рельєфом. Площадки повинні мати таблички із зазначенням максимально допустимого на них загального та зосередженого навантаження. Біля виходу з площадки на сходи повинна бути відкидна перекладка з клямкою, яка відчиняється уверх або всередину (у бік площадки). Сходи повинні бути завширшки не менше 600 мм, а для устаткування невеликих розмірів - не менше 400 мм при відстані між східцями не більше 300 мм. На похилих сходах (з кутом нахилу до 75 град.) повинні бути поруччя заввишки 800 мм і плоскі східці з рифлених або гладких сталевих листів з навареним рельєфом або сходи із стрижнів. На вертикальних і похилих сходах з кутом нахилу більше 75 град. для устаткування заввишки більше 4,5 м з висоти 3 м необхідно установлювати дугоподібні огородження на відстані не більше 800 мм один від одного, які з'єднані між собою не менше ніж трьома повздожними штабами. Відстань від східця до середини дуги повинна бути 700-800 мм при радіусі дуги 350-400 мм.

15. Вимоги безпечного виконання робіт під час використання легкозаймистих та горючих рідин

1. Загальні положення

1.1. Залежно від температури спалаху парів рідини поділяються на легкозаймисті з температурою спалаху парів 45 град.С і нижче (далі - ЛЗР) та горючі з температурою спалаху парів вище 45 град.С (далі - ГР).

Згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "Система стандартов безопасности труда. Пожаровзрывобезопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения" горючі рідини з температурою спалаху не більше 61 град.С у закритому тиглі або 66 град.С у відкритому тиглі належать до легкозаймистих. Особливо небезпечними називають легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 град.С.

1.2. Виробничі процеси з використанням легкозаймистих та горючих рідин повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76, СНиП 2.04.05-91.

Технологічне обладнання, комунікації, ємності повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики за ГОСТ 12.1.018-93, ГОСТ 12.4.124-83, НПАОП 0.00-1.29-97 і НПАОП 40.1-1.32-01.

1.3. Відповідно до СНиП 2.09.02-85* і СНиП 2.11.01-85* заводські склади ЛЗР і ГР повинні бути віднесені до категорії А з пожежної небезпеки.

1.4. Заводські склади ЛЗР і ГР відносяться до другої групи складів (входять до складу промислових підприємств) і повинні бути розташовані в окремих будівлях на безпечній відстані від виробничих будівель (цехів) згідно з ВБН В2-2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затвердженими наказом Держнафтогазпрому України від 24.12.99 N 136-а.

1.5. Цеховий склад ЛЗР і ГР може бути розташований всередині будівлі цеху в спеціально відведеному окремому приміщенні.

1.6. Приміщення заводських і цехових складів повинні відповідати вимогам чинних санітарних норм проектування промислових підприємств і норм та технічних умов проектування складських підприємств та господарств для зберігання ЛЗР і ГР.

1.7. Електропроводка, конструкції світильників, увідних та штепсельних пристроїв, заземлення повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97 та НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01.

Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

1.8. Склади ЛЗР і ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією в вибухозахищеному виконанні.

Виконання робіт з ЛЗР і ГР у приміщеннях, які не обладнані припливно-витяжною вентиляцією, не дозволяється.

Вентиляцію слід включати перед початком роботи; починати роботи з ЛЗР і ГР до повного провітрювання приміщення не дозволяється.

Слід систематично виконувати контроль парів ЛЗР і ГР у робочій зоні шляхом відбору проб.

1.9. Опалення приміщень складів ЛЗР і ГР, які належать до категорії А з пожежної небезпеки, повинно бути тільки центральним водяним, паровим, пароводяним або пароповітряним відповідно до чинних норм і технічних умов проектування складських підприємств і господарств для зберігання ЛЗР і ГР.

1.10. Температура в приміщеннях складів ЛЗР і ГР не повинна перевищувати 20 град.С.

У разі підвищення температури понад 20 град. повинні бути вжиті заходи щодо охолодження приміщення.

1.11. Перед входом в приміщення складів та усередині них на видних місцях, де зберігаються ЛЗР і ГР або виконуються роботи з вогненебезпечними речовинами, повинні бути вивішені плакати "Не курити", "Не запалювати вогонь".

1.12. У заводських і цехових складах ЛЗР і ГР ремонтні роботи, які пов'язані з використанням газового або електричного зварювання, відкритого вогню, повинні виконуватися з письмового дозволу роботодавця та відповідних органів пожежного нагляду відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 і в присутності відповідальної за склад особи.

1.13. Перед початком роботи з ЛЗР і ГР повинні бути підготовлені засоби пожежогасіння: повстина, шерстяна ковдра, відповідний вогнегасник, ящик з піском, совок або лопата та інше.

Визначення потреби в пожежному устаткуванні та первинних засобах пожежогасіння необхідно виконувати згідно з НАПБ А.01.001-2004.

1.14. До роботи з ЛЗР і ГР допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли навчання і інструктаж з питань охорони праці та перевірку знання цих Правил, Правил пожежної безпеки і відповідних інструкцій з охорони праці.

1.15. З метою запобігання виникненню пожежі та нещасних випадків у приміщеннях, у яких виконуються роботи з ЛЗР і ГР, повинно знаходитися не менше 2 працівників, один з яких призначається старшим.

1.16. Не дозволяється приймати їжу в приміщенні і на робочому місці, де використовуються ЛЗР і ГР. Приймати їжу слід тільки в спеціально відведеному і обладнаному місці.

1.17. Виконувати роботи з ЛЗР і ГР в брудному промасленому спецодязі та в одязі із синтетичних волокон не дозволяється.

1.18. Постійне або тимчасове зберігання в приміщенні складу ЛЗР і ГР спецодягу, особистих речей, обтирального матеріалу, ганчірок та інших речей, які не стосуються експлуатації складських приміщень, не дозволяється.

1.19. Увозити на територію та використовувати в виробництві ЛЗР і ГР (розчинники, фарби, лаки та ін.) та горючі гази, використання яких не передбачено технологічним процесом та не узгоджено з відділом охорони праці і відповідними органами пожежного нагляду, не дозволяється.

1.20. Виливати в каналізацію ЛЗР і ГР та їх відходи не дозволяється.

1.21. Після закінчення роботи приміщення всіх цехів, виробничих і складських приміщень, у яких зберігаються або використовуються ЛЗР і ГР, повинні бути оглянуті особами, що відповідають за їх протипожежний стан.

Усі помічені порушення повинні бути негайно усунуті.

Двері, вікна та інші прорізи, які ведуть назовні і в суміжні приміщення, шахти і люки виробничих і складських приміщень, повинні бути зачинені.

Силова та освітлювальна мережі в приміщеннях, у яких зберігаються ЛЗР і ГР, повинні відключатися після закінчення роботи.

1.22. У разі виникнення пожежі необхідно:

повідомити пожежну охорону;

негайно відключити вентиляцію, пальники і нагрівальні прилади;

гасити вогнище за допомогою кошми, шерстяної ковдри, вогнегасника, піску;

винести з приміщення всі посудини з вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами.

2. Вимоги безпеки щодо утримання цехових складів ЛЗР і ГР

2.1. Одержання, зберігання, видача ЛЗР і ГР та зберігання і здача відпрацьованих ЛЗР і ГР і порожньої тари на заводський склад повинно виконуватися відповідальною особою на цеховому складі (комірник), яка призначається розпорядженням роботодавця.

2.2. У цеху (на виробничій дільниці) за розпорядженням роботодавця повинна призначатися відповідальна особа за одержання з цехового складу ЛЗР і ГР, за правильне їх утримання на робочому місці, використання, збір та здачу на цеховий склад відпрацьованих ЛЗР і ГР.

2.3. Видача ЛЗР і ГР з цехового складу для використання на робочому місці повинна виконуватися за списком відповідальним особам під розписку в спеціальному журналі видачі ЛЗР і ГР.

Журнал обліку руху ЛЗР і ГР повинен зберігатися у відповідальної за цеховий склад особи.

2.4. Відповідальна за цеховий склад ЛЗР і ГР особа повинна мати список (номенклатуру) ЛЗР і ГР, які зберігаються на складі, та норми їх зберігання. Кількість ЛЗР і ГР, яка зберігається на цеховому складі, повинна бути узгоджена з головним технологом та відповідним органом пожежного нагляду підприємства.

2.5. Розташування ємностей з ЛЗР і ГР усередині складу повинно відповідати вимогам ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання та ВБН В2-2-58.1-94.

Для зберігання окремого виду ЛЗР і ГР повинно бути відведене окреме місце.

На стіні складу повинні бути вивішені таблички з указанням речовини, що зберігається на цьому місці.

2.6. Наповнення тари для використання на робочих місцях ЛЗР і ГР, яка переноситься ручним способом, повинно виконуватися в приміщенні цехового складу за допомогою сифона та насоса.

2.7. Для виключення можливості забруднення підлоги цехового складу переливання ЛЗР і ГР в іншу тару та робочий посуд повинно виконуватися на металевих піддонах з бортами не нижче 5 см. Накопичення рідини в піддоні не дозволяється.

2.8. У разі розлиття ЛЗР і ГР необхідно негайно засипати піском місце розлиття рідини, забруднений пісок слід зібрати дерев'яною лопатою; використання сталевих лопат або совків не дозволяється.

3. Порядок використання ЛЗР і ГР на робочих місцях у цехах і на виробничих дільницях

3.1. Транспортування ЛЗР і ГР з цехового складу на робочі місця для використання повинно виконуватися в закритій металевій спеціальній тарі.

3.2. У технологічних поопераційних картах повинна бути чітко визначена кількість ЛЗР і ГР, яка необхідна на кожну операцію.

Затверджені норми витрат вивішуються на робочих місцях.

3.3. Посудини з ЛЗР і ГР, які знаходяться на робочому місці, повинні бути закріплені для запобігання їх випадковому перекиданню.

3.4. Використання ЛЗР і ГР на робочих місцях поблизу вогню не дозволяється.

У виняткових випадках, коли це передбачено затвердженою технологією, у цехах категорії А з пожежонебезпеки дозволяється використання суспензій та сполук, які містять ЛЗР і ГР, поблизу палаючих пальників за узгодженням з відповідними органами пожежного нагляду та дотриманням таких умов:

на робочому місці в спеціальних небитких ванночках повинна бути мінімально необхідна кількість вогненебезпечної речовини відповідно затвердженим технологічним нормам;

ванночки з вогненебезпечними речовинами повинні бути максимально віддалені від пальників і установлені в спеціальні пристосування для запобігання їх випадковому перекиданню;

місця установки ванночок повинні бути обладнані витяжною вентиляцією з розміщенням повітрозабору над кожною ванночкою; конструкція повітроводу повинна забезпечувати регулювання по висоті з метою наближення приймального отвору до ванночки на найменшу відстань;

наповнення ванночок повинно виконуватися віддалік палаючих пальників на спеціально обладнаному робочому місці.

3.5. Залишки після роздачі на робочому місці ЛЗР і ГР повинні зберігатися протягом зміни в спеціальній металевій шафі з вентиляцією. Періодичне поповнення вмісту ванночок повинно виконуватися в цій шафі при включеній вентиляції.

3.6. Шафи повинні розташовуватися віддалік вихідних дверей, нагрівальних приладів та в захищених від сонця місцях зі зручним підходом до них. Установка шаф у легкозаймистих приміщеннях не дозволяється. На дверцятах шафи всередині повинен бути нанесений чіткий надпис із зазначенням загальної кількості ЛЗР і ГР, яку дозволяється зберігати в ньому протягом зміни.

3.7. Дільниці, на яких за технологією виробництва необхідне постійне використання ЛЗР і ГР для промивання та знежирювання деталей, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, обладнаних відповідно до чинних правил пожежної безпеки за узгодженням з місцевими установами пожежного нагляду.

3.8. Кожне робоче місце для постійної роботи зі знежирювання деталей з використанням ЛЗР і ГР повинно бути обладнане місцевою вентиляцією (типу витяжної шафи), яка не пов'язана з витяжною вентиляцією від інших робочих місць та приміщень.

3.9. Улаштування, утримання і організація безпеки робіт у фарбувальних цехах (дільницях) повинні відповідати вимогам Правил і норм техніки безпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії для фарбувальних цехів, затверджених Мінхіммаш СРСР 05.08.74 (НПАОП 28.4-1.13-74).

3.10. При роботі в хімічних лабораторіях ЛЗР з низькою температурою кипіння слід нагрівати та відганяти на водяній бані, що нагрівається електронагрівальними приладами із закритими елементами; ЛЗР з високою температурою кипіння - на масляній, парафіновій бані на електронагрівачах із закритими елементами. Нагрівати ЛЗР в згоряємих витяжних шафах, а також у шафах, де вони зберігаються, не дозволяється.

Згідно з пунктом 2.3 ГОСТ 12.1.004-91 температура поверхні кожухів, що закривають електронагрівальні прилади і можуть увійти в контакт з горючим середовищем, повинна бути нижче граничнодопустимої, яка складає 80% від найменшої температури самозаймання горючої речовини. Граничнодопустимі температури: для сірковуглецю - +80 град.С; для скипидару - +195 град.С; для гептану - +175 град.С; октану - +170 град.С, для бензинів - +200 град.С. Приміщення хімічних лабораторій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ Б.03.001-2004. Електронагрівальні елементи повинні мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні не більше 43 град.С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001 Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (далі - ДСТУ EN 563-2001).

3.11. Під час доливання нової порції ЛЗР і ГР в апарат для перегонки слід спочатку відключити електронагрівальний прилад і тільки через 30 хвилин виконувати доливання.

3.12. Під час нагрівання легкозаймистої рідини в кількості більше 0,5 л слід під прилад ставити кювету достатньої ємності для запобігання розлиттю рідини на столі.

3.13. Залишки ЛЗР і ГР, суспензій і розчинів, які містять ЛЗР і ГР, та їх відходи після закінчення кожної зміни повинні здаватися на зберігання в цеховий склад ЛЗР і ГР.

4. Вимоги до зберігання, очистки та маркування тари з-під ЛЗР і ГР

4.1. Матеріал, конструктивні розміри, зварні шви, методи випробувань тари ємністю 10-20 л для транспортування і зберігання ЛЗР і ГР повинні відповідати вимогам ГОСТ 5105-82 "Канистры стальные для горючего и масел. Технические условия".

Під час проектування та виготовлення бочок ємністю від 50 до 275 л слід користуватися ГОСТ 13950-91 "Бочки стальные сварные и закатные с гофрами на корпусе. Технические условия" або ГОСТ 6247-79 "Бочки стальные сварные с обручами катания на корпусе. Технические условия".

4.2. Тара для зберігання ЛЗР і ГР повинна мати напис, який не змивається водою і нафтопродуктами, містить найменування ЛЗР або ГР та їх марку, ємність тари в літрах, попередження "вогненебезпечно".

4.3. Зберігання пустої тари з-під ЛЗР і ГР у приміщенні цехового складу не дозволяється.

До здачі пустої тари на заводський склад її слід зберігати в окремому приміщенні біля цехового складу ЛЗР і ГР.

Тара з під ЛЗР або суспензій і розчинників, що містять горючі рідини, повинна здаватися комірником цехового складу після закінчення доби на пункт промивання заводського складу.

4.4. Пункт промивання повинен розміщуватися на спеціально обладнаній площадці (приміщенні), яка віддалена від вогненебезпечних об'єктів та забезпечена первинними засобами пожежогасіння.

4.5. Зберігання тари з-під ЛЗР і ГР на площадках під навісами або в будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості повинно виконуватися відповідно до вимог ВБН В2-2-58.1-94.

4.6. Укладання порожніх бочок з-під ЛЗР в ГР повинне виконуватися обережно, без ударів.

4.7. Ремонт резервуарів, бочок та інших ємностей повинен виконуватися тільки після очищення та промивання.

Очищення та промивання повинні забезпечувати повне видалення залишків ЛЗР і ГР та їх парів.

4.8. Очищення тари слід виконувати за допомогою дерев'яного або металевого інструмента, який не викликає іскор (мідний, латунний).

4.9. Під час огляду тари користуватися відкритим вогнем (сірники, свічки та тощо) не дозволяється.

Для освітлення внутрішньої поверхні тари під час очищення слід користуватися переносними електролампами з вибухозахищеною арматурою.

5. Вимоги до збору, зберіганню та видаленню відпрацьованих ЛЗР і ГР

5.1. Відпрацьовані ЛЗР і ГР в цехах повинні зберігатися в металевій тарі з щільною кришкою в спеціальній шафі з витяжною вентиляцією.

Переливання відпрацьованих ЛЗР і ГР з робочої тари в тару для зберігання відпрацьованих ЛЗР і ГР повинно виконуватися в спеціальній шафі з витяжною вентиляцією.

5.2. Відпрацьовані ЛЗР і ГР повинні зберігатися в цеховому складі не більш доби, а потім здаватися на заводський склад.

5.3. Місця для збору та зберігання відпрацьованих ЛЗР і ГР на території заводського складу слід виділяти на спеціальних площадках або в ізольованих приміщеннях, які обладнані пристроями, що запобігають забрудненню ґрунту і підземних вод.

5.4. Поводження з відходами повинно відповідати вимогам "Порядка накопления, транспортировки, обезвреживания и захоронения токсичных промышленных отходов", затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 29.12.84 N 3183-84, та Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29v0029588-99 (ДСанПіН 2.2.7.029-99).

III. Спеціальні вимоги до устаткування і технологічних процесів на світлотехнічних заводах

1. Складання світильників

1. Під час розробки технологічного процесу складання світильників слід передбачати механізовану подачу базових деталей та вузлів від фарбувальної дільниці або проміжного складу до лінії складання (підвісні конвеєри, стрічкові транспортери, допоміжні конвеєри для складання окремих вузлів та інше).

2. Конструкція основного складального конвеєра повинна забезпечувати механічне переміщення базових та комплектувальних деталей для виключення ручних операцій підйому та перенесення ваги.

3. Каркас конвеєра повинен мати суцільну обшивку по бокам по усій довжині конвеєра. Конструкція обшивки або розташування конвеєра повинні дозволяти працівникам сидіти обличчям до конвеєра (ніші для ніг, заглиблення нижньої частини конвеєра під підлогу та ін.). Верхня частина обшивки каркаса повинна бути виконана з твердої пластмаси. Виконання обшивки з дерев'яних дошок не дозволяється.

4. Конструкція складального пульсуючого конвеєра з регламентованим ритмом роботи повинна передбачати наявність світлової сигналізації для попередження за 5 секунд про початок руху конвеєра.

Сигнальні лампочки повинні бути розташовані так, щоб з кожного робочого місця сигнал про початок руху конвеєра був добре видним (вбудовуються з внутрішнього боку обшивки конвеєра, виносяться на кронштейнах або стійках над лінією конвеєра тощо).

5. Стійки, на яких розташовуються шинопроводи для подачі живлення до світильників місцевого освітлення та електроінструмента, не повинні перешкоджати працівнику виконувати складальні операції на конвеєрі.

6. Для швидкої зупинки конвеєра під час аварії уздовж нього по всій довжині через кожні 15 м повинні бути установлені кнопкові пристрої "Стоп".

7. Складальні роботи слід виконувати переважно сидячи.

Робоче місце повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78.

8. Робочий стілець повинен мати спинку; конструкція його повинна дозволяти регулювання висоти сидіння, допускати можливість прибирання або наближення стільця до конвеєра та передбачати зручне розташування ніг складальника. У конструкції гвинтових стільців повинні бути пристрої, що дозволяють вибирати люфт в гвинтовій парі.

9. При розташуванні робочих місць з двох боків конвеєра ширина колодок конвеєрних візків повинна бути 600-700 мм для забезпечення зручної роботи працівників.

10. Конструкція електропривода конвеєра повинна мати автоматичні пристрої (реле часу, фотоелементи) для включення та відключення механізму пересування конвеєра в завданому циклі.

Ці автоматичні пристрої повинні дозволяти змінювати ритм складання протягом зміни з метою зменшення стомлення працівників.

11. Робочі столи, на яких виконується приклеювання ущільнювальної гуми та паяння виводів, повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією у вигляді бортових відсмоктувачів.

12. До паяльних робіт не допускаються особи, молодші 18 років.

13. Для зручного використання механізованого інструмента (електрогайковерти, дрилі та інше) його слід підвішувати над робочими місцями складальників або укладати в спеціальні пристосування, що унеможливлюють падіння інструмента і дозволяють швидко брати його для роботи.

Конструкція підвісу повинна полегшувати вагу інструмента (підвіс на пружинах, противагах, поворотних кронштейнах тощо) і не заважати рухам працівника.

Налагоджувальники повинні стежити за зусиллям розтягання пружини за допомогою динамометра; це зусилля повинно бути оптимальним і не викликати стомлення працівника.

14. Кожний механізований інструмент повинен мати вимикач.

15. У технологічному процесі конвеєрного складання повинна бути передбачена після двох годин роботи 10-хвилинна перерва для відпочинку.

2. Виготовлення пускорегулювальної апаратури

1. Усі заготівельні та холодноштампувальні роботи з виготовлення деталей пускорегулювальної апаратури (далі - ПРА) повинні виконуватися згідно з вимогами Правил безпеки праці при заготовочно-штампувальних роботах, затверджених Міністерством авіаційної промисловості СРСР 09.01.91 (далі - НПАОП 28.4-1.39-91), та Правил охорони праці при холодній обробці металів, затверджених Міністерством оборонної промисловості СРСР 27.11.91 (далі - НПАОП 0.00-1.48-91).

2. Виготовлення деталей ПРА з пластичних мас повинно виконуватися згідно з вимогами ОСТ 23.4.247-85 "Лиття під тиском деталей із пластмас на ливарних машинах. Вимоги безпеки", затвердженим Міністерством сільськогосподарського машинобудування СРСР у 1985 році (НПАОП 25.2-7.14-85), та ОСТ 23.4.248-85 "Пресування деталей із пластмас на гідравлічних пресах. Вимоги безпеки", затвердженим Міністерством сільськогосподарського машинобудування СРСР у 1985 році (НПАОП 25.2-7.15-85).

3. Просочування виробів методом занурення повинно виконуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією та місцевою витяжною вентиляцією від кожного робочого місця. Тип місцевого витяжного пристрою (витяжна шафа, бортовий відсмоктувач, зонт та інше) залежить від розміру та форми виробів, що оброблюються, і типу устаткування. За наявності герметично закритого устаткування достатньо використання витяжного зонта. У разі неможливості повністю герметизувати устаткування повинні використовуватися витяжні шафи і бортові відсмоктувачі.

4. Устаткування для сушіння просочених лаком котушок дроселів і трансформаторів ПРА (термостати, сушильні шафи і камери) повинно бути обладнане місцевою витяжною вентиляцією.

5. Камери для сушіння повинні бути обладнані запобіжними клапанами та автоматичними пристроями для контролю та регулювання температурного режиму камери.

6. Устаткування для сушіння просочених виробів повинно мати теплоізоляцію для утворення температури на його поверхні не вище 43 град.С відповідно до ДСТУ EN 563-2001.

7. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

8. Прання спецодягу працівників, що виконують просочування виробів ізоляційними лаками, повинно виконуватися механічним способом і окремо від іншого одягу.

9. До роботи з електроізоляційними лаками допускаються особи, що пройшли медичний огляд та отримали дозвіл лікаря.

10. До роботи з просочування та сушіння допускаються особи, не молодші 18 років.

IV. Спеціальні вимоги до устаткування і технологічних процесів на електролампових заводах

1. Технохімічне виробництво

1. Приготування люмінофорних і оксидних суспензій

1.1. Приміщення, устаткування, вентиляція, опалення, освітлення та утримання приміщень приготування люмінофорних і оксидних суспензій повинні відповідати вимогам Санітарних правил по устрою, обладнанню та утриманню підприємств, що виготовляють люмінофори та люмінесцентні лампи, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 1972 року N 984-72.

1.2. Кульові млини для розмелювання люмінофорів повинні розташовуватися в окремому приміщенні та бути обладнаними місцевою витяжною вентиляцією.

1.3. Завантаження кульових млинів компонентами люмінофорної і оксидних сумішей повинно виконуватися при включеній місцевій вентиляції.

1.4. Для зручного обслуговування кульові млини слід розташовувати на відстані не менше 0,5 м від стін приміщення.

1.5. Перемішування та переливання люмінофорної і оксидної суспензій повинні виконуватися у витяжних шафах при включеній вентиляції.

1.6. Готова до застосування суспензія повинна доставлятися до лінії складання ламп у щільно закритих небитких посудинах ємністю до 10 л.

1.7. Розчинники люмінофорної і оксидної суспензій є вогненебезпечними рідинами.

Працівники з приготування суспензій повинні дотримуватися вимог, що наводяться у главі 15 розділу II цих Правил.

1.8. Інвентар, яким виконується прибирання пролитої суспензії, не повинен використовуватися в інших приміщеннях.

2. Приготування цокольної мастики

2.1. Приготування цокольної мастики повинно виконуватися у витяжних шафах і боксах в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливно-витяжною вентиляцією та місцевою вентиляцією.

2.2. Процеси розмелювання каніфолі і фенолформальдегідної смоли повинні бути механізованими.

2.3. Під час експлуатації млина або змішувача для перемішування компонентів мастики слід дотримуватися таких вимог:

завантаження і розвантаження млина або змішувача повинно виконуватися при їх повній зупинці;

завантажувальний і розвантажувальний люки під час роботи млина або змішувача повинні бути щільно закритими.

2.4. Розчинення фенолформальдегідної смоли для приготування фенолформальдегідного лаку слід виконувати в закритих котлах з паровим або водяним обігрівом.

2.5. Для запобігання розбрискуванню готової цокольної мастики під час її приготування в млині або змішувачі слід дотримуватися показників вологості компонентів у межах, які установлені технологічними вимогами.

2.6. Доставка цокольної мастики до устаткування намазування цоколів повинна виконуватися в металевих ємностях з щільно закритими кришками.

3. Приготування газопоглиначів (геттерів)

3.1. Приготування газопоглиначів повинно виконуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливно-витяжною та місцевою вентиляцією.

3.2. На дільницях здобування карбонатів лужних металів процеси, що супроводжуються виділеннями пилу, повинні виконуватися у витяжних шафах.

3.3. До роботи з приготування газопоглиначів допускаються особи, не молодші 18 років.

3.4. Усі роботи, які пов'язані з приготуванням геттера, що містить ЛЗР і ГР, повинні виконуватися згідно з вимогами глави 15 розділу II цих Правил.

3.5. Під час приготування газопоглиначів повинні виконуватися такі вимоги:

розпакування ємностей з червоним фосфором повинно виконуватися в респіраторах, рукавичках, захисних окулярах за допомогою спеціальних пристосувань (знімальників) з міді або алюмінію;

промивання, очищення червоного фосфору повинні виконуватися в витяжній шафі при включеній вентиляції;

фосфор слід берегти від ударів для запобігання його займанню.

3.6. Під час приготування газопоглиначів працівники повинні мати спецодяг, рукавички, захисні окуляри.

2. Виготовлення спіралей

1. Навивання спіралей

1.1. Процеси первинної та вторинної спіралізації та різання спіралей повинні виконуватися в окремому приміщенні з загальною припливно-витяжною вентиляцією.

1.2. Верстати для навивання спіралей повинні бути обладнані мікроскопом з 7-10-кратним збільшенням для спостереження за якістю навивання.

1.3. У разі зупинки навивальної головки повинен автоматично відключатися ніхромовий нагрівач, де він передбачений технологічним процесом.

1.4. Під час роботи верстатів для навивання спіралей навивальні головки повинні бути огороджені.

1.5. Верстати для навивання спіралей повинні бути обладнані електроблокувальними пристроями, що відключають верстат у разі обриву вольфрамового дроту.

2. Відпал спіралей

2.1. Установки відпалу спіралей повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.

2.2. Експлуатація балонів із стисненим газом повинна здійснюватися згідно з правилами технічної експлуатації, затвердженими роботодавцем.

3. Знежирення спіралей і видалення керна

3.1. Приміщення цехів (дільниць) травління для видалення керна, знежирення та зневоднювання спіралей повинні відповідати вимогам Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні металопокриття, затверджених Міністерством хімічного машинобудування СРСР 15.10.84 (НПАОП 28.5-1.01-84).

3.2. Для запобігання бурхливій реакції і випліскуванню електроліту з ванни під час травління спіралей повинні виконуватися такі вимоги:

завантажувати спіралі в ванну з розрахунку до 200 г сталевого керна на 1 л кислоти і до 150 г молібденового керна на 1 л суміші кислот;

не допускати перегріву електроліту понад 70 град.С.

3.3. Травління спіралей повинно виконуватися у шафі, що футерована кислотостійкими матеріалами і обладнана ефективною витяжною вентиляцією.

3.4. Обробка спіралей у кислотах повинна виконуватися в фарфорових або пластикових посудинах, а обробка в лузі - у ваннах з нержавіючої сталі.

3.5. Суміші кислот повинні готуватися в окремому приміщенні і подаватися в посудини для травління самопливом по кислотостійким трубопроводам.

3. Виготовлення цоколів

1. Штампувальні роботи з виготовлення цоколів повинні виконуватися згідно з вимогами НПАОП 28.4-1.39-91 та НПАОП 0.00-1.48-91.

2. Над печами устаткування для заливання цоколів ізоляційним склом повинні установлюватися витяжні зонти для видалення тепла та газів.

3. Устаткування для заливання цоколів ізоляційним склом повинно розміщуватися в окремих приміщеннях із загальною припливно-витяжною вентиляцією.

4. З боку робочого місця заливання цоколів повинні установлюватися екрани для відведення тепла від печі (кевларові стрічки, водяні оболонки та інше).

5. Оболонка водяного охолодження печі заливання цоколів повинна розраховуватися як посудина, що працює під тиском.

У конструкції оболонки водяного охолодження печі повинні бути передбачені запобіжні автоматичні пристрої (реле, електромагнітні вентилі та інше), що припиняють подачу газоповітряної суміші до печі устаткування заливання цоколів у разі відсутності визначеного рівня води в оболонці.

6. Пробивання корки розплавленого скла в літці повинно виконуватися спеціальним інструментом і в захисних окулярах.

7. Завантаження бункера печі ізоляційним склом повинно бути механізованим.

8. Подача залитих скломасою цоколів до печі відпалу повинна бути механізованою.

9. Відпал цоколів повинен виконуватися в печах відпалу з механізованими завантаженням і вивантаженням.

10. Печі відпалу повинні мати теплоізоляцію та бути обладнані місцевою вентиляцією типу витяжних зонтів.

11. Роботи з нанесення мастики на цоколі повинні виконуватися в приміщенні із загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.

12. Очищення устаткування від мастики повинно виконуватися в такому порядку:

відключити повністю устаткування і закрити повітряні крани;

очистити від залишків мастики циліндр та стіл устаткування за допомогою мідної або алюмінієвої лопатки;

остаточне очищення устаткування виконувати за допомогою ганчірки або вати, змоченої в ацетоні. Наливати ацетон у циліндр устаткування не дозволяється.

4. Механізоване виготовлення колб та склотрубок

1. Печі для варіння скла

1.1. Транспортування шихти з приготувального цеху до печі для варіння скла повинно бути механізованим.

1.2. Керування технологічним процесом варіння скла в печі повинно бути автоматизованим.

1.3. Піч для варіння скла повинна бути обладнана пристроєм для механічного регулювання і переміщення шибера для випуску скломаси.

1.4. Печі для варіння скла повинні мати теплоізоляцію для утворення температури на їх поверхні не вище 43 град.С відповідно до ДСТУ EN 563-2001.

2. Виготовлення колб

Колбовидувне устаткування

2.1. До роботи на колбовидувному устаткуванні допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд та спеціальне навчання методам безпечної роботи. Налагоджувальники, які обслуговують колбовидувне устаткування, устаткування оплавлення колб, повинні атестовуватися на знання Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).

2.2. Під час настройки і ремонту переміщення колбовидувного устаткування по напрямним рейкам повинно бути механізовано.

2.3. Вакуумні магістралі, магістралі води та стисненого повітря повинні бути огороджені в місцях їх уводу в устаткування металевим кожухом, що знімається.

2.4. Для зручного обслуговування і ручного регулювання вакуумного живлення колбовидувного устаткування повинна бути обладнана металева площадка зі сходами відповідно до пункту 13 глави 14 розділу II цих Правил.

2.5. Колбовидувне устаткування повинно бути обладнане приймальним бункером для збору браку скловиробів.

2.6. Установка і знімання вузлів і деталей під час ремонту колбовидувного устаткування повинні виконуватися за допомогою вантажопідіймального механізму і з використанням спеціальних пристосувань (захоплювачі, пристосування для знімання та інше).

2.7. Очищення колбовидувного устаткування від скла, води і металу повинно виконуватися згідно з вимогами технічної документації устаткування з використанням спеціального прибирального інвентаря (щітки, совочки, ганчірки, металеві лопатки, гачки та інше). Очищення устаткування стисненим повітрям не дозволяється.

2.8. Під час пуску і роботи колбовидувного устаткування працівник повинен дотримуватись таких вимог:

перевірити за вимірювальними приладами тиск стисненого повітря в магістралі;

перевірити установку замка для закріплення полозків;

перед пуском устаткування впевнитись у відсутності сторонніх осіб у небезпечній зоні;

стежити за станом шлангів, не допускати їх забруднення мастилом та перетирання; шланги повинні бути міцно закріплені скобами на корпусі устаткування;

регулювання ходу полозків та ножа набірної головки для подрізання скломаси виконувати при повній зупинці устаткування.

Виконувати під час роботи устаткування заміну золотників і трубок для дуття і його очищення під час обертання каруселі не дозволяється.

Устаткування обрізання і оплавлення колб

2.9. Устаткування обрізання і оплавлення колб повинно мати огородження каруселі верстата, що розташовується на рівні газових пальників.

2.10. Над устаткуванням обрізання і оплавлення колб повинен бути обладнаний витяжний зонт.

2.11. Устаткування обрізання і оплавлення колб повинно бути обладнане приймальним бункером для збору відходів та місцевим відсмоктувачем.

2.12. На робочих місцях контролю повинні бути спеціальні візки і нормалізована м'яка тара для приймання колб.

2.13. Транспортування візків у складські приміщення повинно бути механізованим.

2.14. Робочі місця контролю повинні бути обладнані спеціальними бункерами з місцевими відсмоктувачами для збору браку колб.

Підготовка форм для колбовидувного устаткування

2.15. Миття форм колбовидувного устаткування з використанням каустичної соди повинно бути механізованим.

2.16. Апарат для варення лаку для форм повинен бути обладнаний термометром. На робочому місці варника повинно бути вогнетривке полотно розміром 2х2 м.

2.17. Варення лаку для форм повинно виконуватися при включеній місцевій витяжній вентиляції.

2.18. Токарний верстат, що використовується для отримання деревного пилу, повинен бути обладнаний місцевим відсмоктувачем.

Деревний пил повинен направлятися по повітряводу в бункер, що щільно закривається.

2.19. Робоче місце для нанесення лаку на форми колбовидувного апарата повинно бути обладнаним місцевим бортовим відсмоктувачем.

3. Виготовлення скляних трубок

3.1. Заміна лотків і шиберів у верхній частині камери мундштука повинна використовуватися згідно з технічною документацією на піч, у який повинні бути передбачені всі вимоги охорони праці.

Верхня частина камери мундштука під час ремонту повинна бути захищена кевларовою стрічкою.

3.2. Над верхньою частиною камери мундштука повинна бути обладнана душуюча вентиляція, яка повинна включатися під час виконання ремонтних робіт.

3.3. Машинна камера мундштука повинна бути обладнана двостулковими дверцятами з круглим отвором для виходу скляної трубки під час витягування. Зовнішній бік дверцят повинен бути обшитий вогнетривким матеріалом.

3.4. Перед камерою мундштука на підлозі в місцях спуску скляної маси з мундштука повинен бути установлений металевий ящик для збирання скляної маси в разі руйнування шибера.

3.5. На рольганг для переміщення скляної трубки, що витягується, повинні установлюватися азбоцементні ролики на підшипниках.

3.6. Рольганг устаткування для витягування повинен мати огородження із сітки.

3.7. Гусениці та ланцюг, що регулює довжину трубки на устаткуванні для витягування, повинні мати відкидні захисні кожухи.

3.8. Заправлення скляної трубки в устаткування для витягування повинно виконуватися за допомогою спеціальних захоплювачів.

3.9. У місці виходу скляної трубки з устаткування (з урахуванням довжини скляної трубки, що відрізається) повинно бути установлено глухе огородження (1,5х2 м), яке запобігає виходу невідрізаної скляної трубки за межі стола.

3.10. Дроблення відходів скла повинно бути механізованим.

3.11. Дробарки скла повинні бути розташовані в окремому приміщенні.

Розташовувати дробарки слід під підлогою скляного цеху в безпосередній близькості від устаткування витягування склотрубок з механізованою подачею подрібненого скла до місця завантаження шихти до печі.

3.12. Дробарки для відходів скла повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами для видалення скляного пилу.

3.13. Очищення устаткування для витягування стисненим повітрям не дозволяється.

Виконувати прибирання скляного бою і пилу з використанням вакуумних установок.

3.14. Транспортування скляних трубок з устаткування для витягування на устаткування різання і оплавлення трубок повинно бути механізованим.

3.15. Над устаткуванням різання і оплавлення скляних трубок повинен бути обладнаний витяжний зонт.

3.16. Ємність для охолодження дискового ножа на устаткуванні різання і оплавлення скляних трубок повинна зніматися для зручного витягування скляного бою.

3.17. Калібрування скляних трубок повинно бути механізованим.

3.18. Транспортування готової продукції (скляні трубки) до складських приміщень повинно виконуватися на спеціальних пересувних візках, конструкція яких унеможливлює перекладання скляних трубок в іншу тару.

5. Ручне вироблення колб

1. Біля печі для варіння скла над робочим вікном повинні бути обладнані відсікачі полум'я і газів (повітряна завіса) та водяне охолодження ватержакета робочого вікна.

2. Біля робочих місць склодувів повинна бути обладнана душуюча вентиляція.

3. Видувні трубки склодувів повинні мати мундштуки, що обертаються.

4. Видувні трубки і хальмовки повинні підвішуватися біля робочого місця на спеціальному кронштейні.

5. Відбиття готової продукції (колб) від видувної трубки і зачистка трубки повинні виконуватися з використанням спеціального інструмента (косарик).

6. Формування скловиробів (колб) при ручному виробленні повинно виконуватися в пристосуваннях, що мають систему водяного охолодження форм.

6. Виготовлення ніжок

1. Виготовлення напівфабрикатів (штабиків, штенгелів, тарілочок).

1.1. Верстат для холодної різки дроту повинен мати місцевий відсмоктувач, вбудований у станину верстата.

1.2. Верстат для різки дроту повинен бути обладнаний захисним прозорим екраном, який розташовується на столі і блокується з увідним вимикачем.

1.3. Стіл верстата повинен бути обладнаний пристроєм, що дозволяє регулювати кут нахилу стола для зручної роботи.

1.4. Транспортування дроту із складських приміщень до заготівельних дільниць повинно виконуватися в спеціальних візках, захищених з торців легкими міцними щитками.

1.5. Прибирання верстата для різки дроту слід виконувати в захисних окулярах і при включеній вентиляції.

1.6. Працівник заготівельної дільниці (різка дроту) повинен бути забезпечений спеціальним пристосуванням для захисту ніг від травмування дротом (щитки з фібри).

1.7. Стіл устаткування розгортки тарілочок повинен бути обладнаний металевим піддоном для збирання та скидання відходів скляної трубки по напрямним лоткам до приймального бункера.

Устаткування розгортки тарілочок повинно бути обладнане металевим бункером для дроту, крім випадків, коли завантаження трубок у позицію виконується вручну. При цьому трубка установлюється і знаходиться в позиції вертикально. Піч відпалу тарілочок повинна мати теплову ізоляцію для утворення температури зовнішньої поверхні печі не вище 43 град.С.

Транспортування напівфабрикатів (штабиків, штенгелів, тарілочок) з заготівельної дільниці до розбракувальних столів повинно бути механізованим.

2. Складання ніжок

2.1. Транспортування напівфабрикатів до устаткування складання ніжок повинно виконуватися в спеціальній тарі вантажопідйомністю не більше 5-6 кг.

Вимоги до конструкції тари повинні включатися до технологічної документації.

2.2. Вібробункер, розташований на завантажувальному пристрої устаткування складання ніжок, повинен мати кришку на петлях та шумопоглинальну ізоляцію зовнішньої поверхні бункера і кришки.

2.3. Над щілиною печі відпалу ніжок слід установлювати захисний кожух для зменшення тепловіддачі крізь щілину.

2.4. Устаткування монтажу спіралей повинно бути обладнане витяжним зонтом для видалення з робочої зони парів розчинника і пилу газопоглинача.

2.5. Заходи безпеки під час нанесення газопоглинача на тіло розжарення ніжок повинні відповідати вимогам пункту 3 глави 15 розділу II цих Правил.

2.6. Очищення гетерниць устаткування монтажу спіралей від газопоглинача повинно виконуватися 1 раз на добу в спеціально відведеному приміщенні відповідно до вимог глави 15 розділу II цих Правил.

2.7. Освітлення робочої площадки столів для монтажу тіла розжарення ламп повинно здійснюватися місцевими світильниками з лампами денного світла.

2.8. Система подачі водню, азоту і повітря до устаткування монтажу спіралей повинна бути централізованою.

Використання балонів зі стисненим воднем здійснювати згідно з правилами технічної експлуатації, затвердженими роботодавцем.

2.9. Працівники на устаткуванні монтажу спіралей повинні бути проінструктовані про таке:

необхідно систематично перевіряти герметичність з'єднань в газопроводах;

необхідно стежити за показниками тиску і витрат водню контрольно-вимірювальних приладів (манометри і ротаметри) згідно з технологічним процесом;

під час заміни балонів з воднем слід продути систему азотом;

після заміни балонів з воднем необхідно перевірити відсутність повітря в системі.

7. Складання ламп розжарювання

1. Мікроклімат складальних цехів ламп розжарювання повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 за допомогою улаштування вентиляційних прорізів у витяжних фонарях для природної вентиляції.

Крім того, ці цехи повинні бути обладнані механічною загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.

2. Заходи безпеки під час складання ніжок ламп розжарювання повинні відповідати вимогам глави 6 розділу IV цих Правил.

3. Роздавальний пристрій (поворотний диск) устаткування заварки ніжок повинен бути обладнаний спеціальним пристосуванням для запобігання випадінню колб.

4. Устаткування заварки ламп у місці викиду відходів ("юбочок") повинно бути обладнане металевим екраном.

Захисний екран повинен установлюватися таким чином, щоб "юбочки" направлялися до приймального бункера.

5. Контрольно-вимірювальні прилади (манометри, вакуумметри, ротаметри) устаткування відкачування ламп повинні бути розташовані в зручному для спостереження місці.

6. Для зменшення тепловипромінювання і захисту від перегріву зовнішні стінки тунельної печі устаткування відкачування ламп повинні мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні печі не вище 43 град.С.

7. Вхідні та вихідні отвори тунельної печі устаткування відкачування ламп повинні закриватися завісами з кевларової стрічки.

8. Керування вакуумними насосами та контроль за їх роботою повинен бути автоматизованим.

9. Вакуумні установки повинні бути обладнані пристроями сигналізації (світлової та звукової), що указує на нормальну роботу установки або порушення технологічного процесу.

10. Позиція розвантаження устаткування цоколювання повинна бути обладнана спеціальним механізмом, що автоматично виштовхує зацокольовану лампу на стрічку транспортера.

11. Позиції аблиця та випалу на устаткуванні цоколювання повинні бути огороджені сітчатим екраном.

12. Ручне паяння виводів повинно виконуватися на спеціальному столі з бортами, що застелений кислотостійким матеріалом і обладнаний місцевим бортовим відсмоктувачем. На столі повинна бути стійка для кріплення газового пальника, ванночки для флюсу, прозорий екран з небиткого матеріалу для захисту очей працівників від бризок флюсу.

Ванночка для флюсу повинна жорстко кріпитися до стійки для запобігання випадковому перекиданню її під час роботи.

13. Штучно охолоджувати припой з нанесенням на нього флюсу не дозволяється.

14. Установка та зняття ламп з випробувального стенда, перестановка їх на панелі повинні виконуватися при відключеній напрузі.

15. Випробувальний стенд повинен бути повністю огороджений захисною сіткою та мати блокування.

16. Ділянка мережі, що підводить напругу до стенда, повинна мати автоматичний вимикач, що відключає джерело живлення мережі в разі перегоряння ламп від короткого замикання.

17. Карусельні рами випалу ламп повинні бути обладнані світлозахисним екраном та мати огородження каруселі.

18. Патрони робочих гнізд карусельної рами випалу ламп повинні періодично очищатися від нагару та забруднення для запобігання іскрінню і заїданню цоколю ламп.

19. Витримка і перевірка ламп повинні виконуватися в окремому приміщенні.

20. Перевірку ламп розжарювання на запалювання після витримки слід виконувати патроном без різьби з ізольованою ручкою з обов'язковим використанням захисних окулярів з світлофільтрами.

8. Складання газорозрядних ламп

1 Загальні вимоги

1.1. Планування цехів, що виготовляють газорозрядні лампи, захист будівельних конструкцій і устаткування від парів ртуті, вимоги до технологічного процесу, вентиляції, опалення, освітлення та засобів індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Санітарних правил по устрою, обладнанню та утриманню підприємств, що виготовляють люмінофори та люмінесцентні лампи, затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР 19.07.72 N 984-72, Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 N 4607-88, та ГОСТ 12.3.031-83 "Система стандартов безопасности труда. Работы со ртутью. Требования безопасности".

1.2. Прибирання і демеркуризація робочих меблів і технологічного устаткування повинні виконуватися згідно з вимогами Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням.

1.3. Спецодяг, спецвзуття і запобіжні пристосування для робіт з ртуттю повинні використовуватися згідно з вимогами Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням.

Відвідування їдальні та інших цехів підприємства в забрудненому ртуттю спецодязі не дозволяється.

1.4. Механізоване прання забрудненого ртуттю спецодягу повинно виконуватися згідно з вимогами Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням.

1.5. До роботи з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчання та склали залік з питань охорони праці та заходів особистої гігієни.

1.6. До роботи на технологічному устаткуванні для виробництва газорозрядних ламп допускаються особи, що пройшли спеціальний курс навчання правилам охорони праці під час роботи на ньому.

Налагоджувальник устаткування, у якому використовуються горючі гази, крім того, повинен бути атестований на знання НПАОП 0.00-1.20-98.

1.7. У приміщеннях, де виконуються роботи з ртуттю, повинні бути вивішені інструкції з охорони праці і заходів особистої профілактики.

1.8. Контроль за станом повітряного середовища повинен здійснюватися згідно з вимогами ГОСТ 2.1.005-76, ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" та ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ".

1.9. Устаткування, при роботі якого використовуються горючі гази, повинно бути обладнане витяжною вентиляцією.

2. Виготовлення кварцевих пальників ламп високого тиску

2.1. До кварцедувних робіт допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд та навчання згідно з НПАОП 0.00-4.12-05.

2.2. Устаткування для відкачування пальників, під час роботи на якому виділяються пари ртуті, повинно бути обладнане вбудованими відсмоктувачами для уловлювання цих парів у місцях їх утворення.

2.3. Повітря з приміщення відкачування пальників, що видаляється місцевою і загальнообмінною вентиляцією, перед викидом його в атмосферу повинно підлягати очищенню від парів ртуті. Застосування рециркуляції повітря не дозволяється.

2.4. Приміщення відкачування пальників повинно сполучатися з допоміжними приміщеннями через санпропускні тамбури.

2.5. Пуск устаткування для відкачування пальників повинен виконуватися налагоджувальником.

2.6. Устаткування для відкачування пальників слід обладнувати спеціальними пристосуваннями для автоматичного скидання відпаяних штенгелів у штенгелеприймальник. Штенгелеприймальник повинен щільно прилягати до дозатора в момент викидання штенгеля. Штенгель повинен скидатися по напрямному рукаву, що вмонтований в спеціальну щільно закриту тару з розчином перманганату калію.

2.7. Скляні відходи (штенгелі, бій), що забруднені ртуттю, повинні збиратися в спеціальну тару з розчином перманганату калію, яка установлюється біля устаткування для відкачування.

Наповнена відходами тара повинна негайно вивозитися в спеціальне приміщення на їх переробку.

2.8. Залиття дозатора ртуттю повинно виконуватися ретельно проінструктованими працівниками, що знають санітарні правила при роботі з ртуттю та її сполуками.

2.9. Залиття дозатора ртуттю повинно виконуватися за допомогою спеціальних пристосувань (лійка, лоток та інше) і тільки після охолодження устаткування.

2.10. Відсмоктування забрудненої ртуті з дозатора повинно виконуватися за допомогою форвакуумного насоса через пастку для уловлювання ртуті.

2.11. Промивання золотників, дозатора і форвакуумних насосів устаткування для відкачування пальників повинно виконуватися у вакуумній майстерні.

2.12. Устаткування випробування і тренування пальників, що працює при напрузі до 500 В, повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98z0093-98. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002z0203-03.

2.13. Устаткування випробування і тренування пальників повинно бути обладнане світлозахисним екраном. Працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами.

3. Миття скляних трубок або колб і нанесення люмінофора на них

3.1. Доставка скляних трубок до устаткування миття і нанесення люмінофора повинна бути механізованою (підвісні дороги).

3.2. Транспортування люмінофорної суспензії до устаткування миття і нанесення люмінофора повинно виконуватися в спеціальному візку в щільно закритих небитких посудинах ємністю до 10 л.

3.3. Позиції нанесення люмінофорної суспензії на скляні трубки або колби повинні бути обладнані бортовими відсмоктувачами*.

---------------

* Ці вимоги не стосуються люмінофорної суспензії на водній основі.

3.4. Під устаткуванням миття трубок або колб і нанесення люмінофора повинні бути установлені металеві піддони для збору скляного бою і суспензії.

3.5. Скляний бій і брак повинні збиратися в візок або металеву ємність і в разі накопичення видалятися з цеху.

3.6. Контрольно-вимірювальні прилади устаткування повинні бути обладнані на одному щитку і розташовані в зручному для спостереження місці.

3.7. Гумові шланги в місцях з'єднань повинні бути закріплені за допомогою спеціальних хомутів, що затискаються гвинтом з "барашком".

3.8. Воронка з гніздами і верхні упори позиції нанесення люмінофорної суспензії повинні бути оснащені манжетами, що виготовлені з маслобензостійкої гуми.

3.9. Керування устаткуванням для миття і нанесення люмінофора повинно бути дистанційним. Усе електроустаткування повинно бути вибухозахищеного виконання згідно з НПАОП 40.1-1.32-01.

Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

3.10. Заходи безпеки під час роботи в приміщеннях миття скляних трубок або колб і нанесення люмінофорної суспензії повинні відповідати вимогам глави 15 розділу II цих Правил*.

3.11. На устаткуванні миття і нанесення люмінофорної суспензії повинен бути чіткий напис "Вогненебезпечно"*.

3.12. Зберігання люмінофорної суспензії в цеху повинно виконуватися згідно з вимогами пункту 3 глави 15 розділу II цих Правил*.

3.13. Прибирання устаткування миття і нанесення люмінофора повинно виконуватися при відключеному від силової електромережі устаткуванні.

3.14. Під час прибирання та очищення устаткування миття і нанесення люмінофора слід дотримуватися таких вимог:

очищення, прибирання устаткування повинно виконуватися за допомогою спеціального інструмента, що виготовлений з міді, латуні, алюмінію або дерева*;

для заливання розчинника в бачок устаткування слід використовувати небиткий посуд з вузьким горлом;

очищення бачка, лотків від відходів люмінофорної суспензії повинно виконуватися в спеціальних гумових рукавичках і в захисних окулярах;

очищення затискачів від люмінофорної суспензії повинно виконуватися кожного разу після закінчення зміни для запобігання випадінню скляних трубок з позиції;

ганчірки, вату, марлю, що використовувались під час прибирання устаткування, та відпрацьовані ЛЗР слід збирати в металевий ящик, який щільно закривається, і в разі накопичення вивозити з приміщення для знищення*.

_______________

* Ці вимоги не стосуються люмінофорної суспензії на водній основі.

4. Випалення біндера

4.1. Транспортування скляної трубки або колби, що покрита люмінофорним шаром, до устаткування випалення біндера повинно бути механізованим.

4.2. Устаткування випалення біндера повинно мати ефективну теплоізоляцію та бути обладнаним витяжною вентиляцією.

4.3. Під конвеєром устаткування випалення біндера на трубках люмінесцентних ламп повинен бути обладнаний висувний металевий ящик для скляного бою.

4.4. Пристрій устаткування для зачистки кінців скляної трубки або колби від люмінофорного шару повинен бути обладнаний відсмоктувачем для видалення люмінофорного пилу.

4.5. Видалення бою скляних трубок або колб з устаткування випалення біндера повинно виконуватися в захисних окулярах за допомогою металевого гачка з довгою теплоізоляційною ручкою.

5. Заварювання ламп

5.1. Устаткування для заварювання ламп повинно бути обладнане ємністю для збирання відходів ("юбочки") скляних трубок або колб.

5.2. Устаткування для заварювання ламп з боку робочого місця повинно мати максимальну теплоізоляцію для утворення температури зовнішньої поверхні устаткування не вище 43 град.С.

6. Відкачування ламп

6.1. Устаткування для відкачування ламп, під час роботи на якому виділяються пари ртуті, повинно бути обладнане вбудованими відсмоктувачами для уловлювання цих парів у місцях їх утворення.

6.2. Повітря з приміщення відкачування ламп, що видаляється місцевою і загальнообмінною вентиляцією, перед викидом його в атмосферу повинно підлягати очищенню від парів ртуті. Застосування рециркуляції повітря не дозволяється.

6.3. Приміщення відкачування люмінесцентних ламп повинно сполучатися з допоміжними приміщеннями через санпропускні тамбури.

6.4. Пуск устаткування для відкачування ламп повинен виконуватися тільки налагоджувальником.

6.5. Позиції дозування ртуті устаткування для відкачування люмінесцентних ламп повинні бути обладнані блокувальними пристроями, що унеможливлюють випадкове витікання ртуті з дозуючої головки в разі відсутності лампи на позиції (наприклад, зв'язати ланцюг електромагнітної котушки дозуючої головки з датчиком, що фіксує наявність лампи на відповідній позиції).

6.6. Устаткування для відкачування ламп повинно бути обладнане спеціальним пристроєм для уловлювання ламп в разі обриву штенгеля.

6.7. Устаткування для відкачування люмінесцентних ламп слід обладнувати спеціальним пристосуванням для автоматичного скидання відпаяних штенгелів у штенгелеприймальник. Штенгелеприймальник повинен щільно прилягати до дозуючої головки в момент викидання штенгеля. Штенгель повинен скидатися по напрямному рукаву, що вмонтований в спеціальну щільно закриту тару з розчином перманганату калію.

6.8. Скляні відходи (штенгелі, бій), що забруднені ртуттю, повинні збиратися в спеціальну тару з розчином перманганату калію, яка установлюється біля устаткування для відкачування.

Наповнена відходами тара повинна негайно вивозитися в спеціальне приміщення на їх переробку.

6.9. Для уловлювання ртуті із стічних вод у підлозі приміщення для відкачування ламп повинні встановлюватися пастки. Пастки для ртуті також повинні встановлюватися по ходу каналізаційної мережі.

6.10. Система подачі розчину перманганату калію на устаткування лінії складання люмінесцентних ламп від операції відкачування ламп повинна бути централізованою.

6.11. Залиття дозуючої головки ртуттю повинно виконуватися ретельно проінструктованими працівниками, що знають санітарні правила при роботі з ртуттю та її сполуками.

6.12. Залиття дозуючої головки ртуттю повинно виконуватися за допомогою спеціальних пристосувань (лійка, лоток та ін.) і тільки після охолодження устаткування.

6.13. Відсмоктування забрудненої ртуті з дозуючої головки устаткування для відкачування люмінесцентних ламп повинно виконуватися за допомогою форвакуумного насоса через пастку для уловлювання ртуті.

6.14. Промивання золотників, дозуючих головок і форвакуумних насосів устаткування для відкачування люмінесцентних ламп повинно виконуватися в вакуумній майстерні.

6.15. При експлуатації устаткування для відкачування ламп налагоджувальник повинен бути проінструктований про таке:

для попередження короткого замикання щодня перевіряти нагрівальні елементи електропечі, керамічні опорні ізолятори і очищувати піч від уламків скла після закінчення робочого дня;

очищення внутрішньої порожнини дозатора ртуті виконувати в гумових рукавичках та респіраторах за допомогою палички з м'якого дерева, що обмотана чистою ватою;

перевіряти стан ущільнувального кільця дозатора, укладки відкачних гнізд, гумових з'єднань вакуумпроводів;

щодня очищувати від нагару газові пальники для підігріву і відпаювання штенгелів;

виконувати очищення печі від уламків скла та газові пальники від нагару слід у захисних окулярах.

6.16. До роботи на устаткуванні розпилення газопоглинача натрієвих ламп допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд та мають посвідчення на право роботи з газом згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.20-98.

6.17. Подача натрієвих ламп до установки розпилення та процес розпилення повинні бути автоматизованими.

7. Контроль, цоколювання і пакування ламп

7.1. На робочому місці контролера ламп повинна бути спеціальна тара для приймання бракованих ламп.

7.2. Транспортування цоколів до устаткування цоколювання повинно виконуватися в спеціальній тарі з високими бортами.

7.3. Паяння штирьків люмінесцентних ламп на устаткуванні цоколювання повинно бути автоматизованим.

7.4. Устаткування цоколювання повинно бути обладнане витяжним зонтом для видалення парів флюсу і припою з зони паяння.

7.5. Залиття флюсу для паяння у ванночку повинно виконуватися за допомогою лійки і запобіжних пристосувань.

7.6. Зберігання флюсу на робочому місці повинно виконуватися в щільно закритій ємності.

7.7. Ванночки з флюсом і припоєм повинні бути установлені в спеціальні пристосування для запобігання їх випадковому перекиданню.

7.8. Залишки мастики, що витікла з цоколю лампи після цоколювання, слід видаляти спеціальним інструментом.

7.9. Очищення забруднених після цоколювання ламп повинно виконуватися бавовняною тканиною.

7.10. Забруднений обтиральний матеріал, просочений гасом, ацетоном або іншими легкозаймистими рідинами, що використовується для протирки ламп після цоколювання, повинен збиратися в спеціальну тару з щільною кришкою та вивозитися з цеху у міру накопичення цих матеріалів.

Відходи повинні знищуватися відповідно до вимог пункту 5.4 глави 15 розділу II цих Правил.

7.11. Устаткування випробування і тренування люмінесцентних ламп, що працює при напрузі до 500 В, повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98z0093-98 та ДСН 3.3.6.096-2002z0203-03.

7.12. Устаткування випробування і тренування ламп повинно бути обладнане світлозахисним екраном. Працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами із світлофільтрами для захисту очей від ультрафіолетового випромінювання. Щити, дверцята устаткування випробування і тренування ламп повинні бути зблоковані з увідним вимикачем.

Пульт керування повинен мати світлову сигналізацію про включення устаткування.

7.13. Устаткування випробування і тренування люмінесцентних ламп повинно бути обладнане спеціальним пристроєм для уловлювання в разі випадіння ламп з тримача.

8. Ремонт ртутної апаратури

8.1. Ртутна апаратура (дозуючі головки, дозатори, насоси та ін.), яка потребує ремонту, повинна розбиратися і вивільнятися від ртуті в спеціальному ізольованому приміщенні на обладнаному столі з витяжною вентиляцією (бортові відсмоктувачі, панелі рівномірного всмоктування). Використання витяжних зонтів не дозволяється.

8.2. Ртутна апаратура перед ремонтом повинна підлягати хімічній обробці згідно із Санітарними правилами при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням.

8.3. Ремонт ртутної апаратури повинен виконуватися на слюсарних верстатах, що обладнані місцевими відсмоктувачами типу витяжних шаф.

Слюсарні верстати повинні мати бортики, а поверхня верстата і внутрішня поверхня відсмоктувачів повинні мати покриття з ртутенепроникного матеріалу.

8.4. Випалювання органічних забруднень у металевих з'єднувальних трубках ртутної апаратури повинно виконуватися газовим пальником у захисних окулярах і респіраторах. Над газовим пальником повинен бути обладнаний витяжний зонт.

8.5. Пристосування і інструмент, що використовуються під час роботи з ртутною апаратурою, повинні промиватися в розчині перманганату калію і зберігатися у витяжній шафі.

9. Очищення забруднених ртуттю відходів

9.1. Переробка і очищення забруднених ртуттю відходів і браку ламп повинні виконуватися в окремому приміщенні, яке відповідає вимогам чинних санітарно-гігієнічних нормативів при роботі з ртуттю.

На вхідних дверях приміщення повинна бути табличка "Стороннім вхід заборонено".

9.2. Дроблення забруднених ртуттю відходів повинно виконуватися на дробарках з вібраційними ситами.

Дробарка повинна мати систему підводу води і відстійник для ртуті.

9.3. Переробка і очищення незначної кількості забруднених ртуттю відходів і браку повинні виконуватися в спеціальних витяжних шафах, конструкція яких призначена для виконання робіт з ртуттю.

9.4. Переробка і очищення від ртуті бракованих ламп повинні виконуватися після охолодження до кімнатної температури.

10. Очищення ртуті

10.1. Очищення ртуті повинно виконуватися в окремому приміщенні, відведеному для виконання робіт з ртуттю.

10.2. Вентиляція в приміщеннях, у яких виконується робота з очищення ртуті, повинна включатися за 15 хвилин до початку роботи.

10.3. Роботи з відкритою ртуттю (очищення, дистиляція, заповнення приладів та інше) слід виконувати тільки в хлорвінілових або тонких гумових рукавичках над піддоном, усередині витяжних шаф при включеній вентиляції. Після закінчення робіт рукавички слід ретельно вимити в розчині перманганату калію.

10.4. Нагрівання ртуті повинно виконуватися у витяжній шафі на спеціальних печах, конструкція яких зроблена без горизонтальних поверхонь, що нагріваються.

Під піччю повинен знаходитися піддон або фарфорова посудина, у який ртуть повинна влучати в разі випадкової аварії.

10.5. Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стійки) повинні бути гладкими і пофарбовані нітроемалями і лаками.

10.6. Хімічний посуд для роботи з ртуттю повинен бути скляним, товстостінним. Конструкція приладів з ртутним заповненням повинна запобігати можливому надходженню парів ртуті в повітря. Скляні частини повинні бути огороджені від випадкових ударів (металева сітка, екран).

10.7. Заповнення ртуттю посудин слід виконувати за допомогою лійки, вливати ртуть слід по стінкам посудин.

11. Зберігання ртуті

11.1. Зберігати ртуть слід на спеціально обладнаних складах.

11.2. Ртуть на складах повинна зберігатися в посуді з товстостінного скла, укладеному в металевий контейнер заводу-виробника.

11.3. Транспортування ртуті повинно виконуватися в ємності заводу-виробника.

11.4. У цеху чиста або уживана ртуть повинна зберігатися в упаковці заводу-виробника (товстостінному скляному посуді) з герметично закритою пробкою у витяжних шафах.

11.5. Видача ртуті зі складу повинна виконуватися тільки за вимогою роботодавця з дозволу відповідальної особи за збереження і в кількості, що не перевищує потреби на тиждень. Видача і одержання ртуті повинні реєструватися в спеціальному журналі, що знаходиться на складі, і оформлятися двома підписами (працівника, який видав та працівника, який одержав ртуть).

9. Виготовлення м'якої тари

1. Під виробництво м'якої тари повинно бути виділено окреме приміщення, що обладнане загальнообмінною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією.

2. До роботи на устаткуванні виготовлення м'якої тари (на гофрувальних та інших машинах) допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли навчання та інструктаж з охорони праці.

3. Гофрувальна машина повинна мати огородження ножів повздовжної і поперечної різки і гофрувальних валків. Огородження машини повинно бути зблоковано з увідним вимикачем, що відключає машину при знятому огородженні.

4. Під час роботи гофрувальної машини очищати гофрувальні вали від клею, залишків паперу і виконувати випрямлення паперової стрічки не дозволяється.

5. Заправлення паперу і картону в гофрувальні машини повинно виконуватися двома працівниками.

6. Машини і агрегати для гофрування паперу повинні мати приводи, що забезпечують повільне регулювання швидкості обертання гофрувальних валів у межах 3-5 м/хв. під час заправлення паперу і картону в машину.

7. Паропровід машини клеєння і різання двошарового картону повинен мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні паропроводу не вище 43 град.С. Вентилі на паропроводі повинні відкриватися повільно для запобігання опіків.

8. Листи картону слід складати в штабелі заввишки не більше 1,1 м.

9. Машина для різання паперу повинна бути обладнана системою блокування, що запобігає можливому повторному ходу ножа, і світловою сигналізацією. При несправній світловій сигналізації працювати на машині не дозволяється.

10. Заміна ножів агрегатів повинна виконуватися за допомогою спеціального інструмента.

11. Випрямлення ножів повинно виконуватися бруском, який закріплений у спеціальне пристосування.

12. Ножі необхідно зберігати на спеціальному стелажі в горизонтальному положенні. Зберігати ножі у вертикальному або похилому положенні не дозволяється.

13. Переносити ножі слід тільки в спеціальних футлярах.

14. Транспортування відходів, браку картону і паперу повинно бути механізованим. Накопичення бракованого картону біля робочих місць не дозволяється.

15. Приготування клею (варка і розлив у робочу тару) повинно виконуватися в окремому приміщенні.

16. Виробництво м'якої тари відноситься до категорії В з пожежонебезпеки. У зв'язку з цим необхідно стежити за станом і наявністю необхідних технічних засобів гасіння пожежі, електропроводки і освітлювальної арматури, опалення і вентиляції.

V. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори при виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання

1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори класифікуються відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 "Система стандартов безопасности труда. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация".

2. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

машини і механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого обладнання; рухомі вироби, заготовки, матеріали; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

відсутність або недостатність природного світла;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий та відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту та обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

3. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

за характером впливу на організм людини:

токсичні;

подразнюючі;

канцерогенні;

алергенні;

мутагенні;

за шляхом проникнення в організм людини через:

органи дихання;

шлунково-кишковий тракт;

шкіру і слизову оболонку.

4. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності.

5. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

6. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічного устаткування;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, механізми обладнання, деталі та вироби, які рухаються;

устаткування, яке працює під тиском;

електромережі, електрифіковане устаткування і інструменти;

інженерні комунікації;

роботи, які спричиняють психофізіологічні перевантаження;

токсичні, легкозаймисті, вибухонебезпечні речовини;

помилкові дії працівників, аварії.

7. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів мають відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99), ДСН 3.3.6.037-99va037282-99, ДСН 3.3.6.042-99va042282-99, ДСН 3.3.6.096-2002z0203-03, ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90 "Система стандартов безопасности труда. Вибрационная безопасность. Общие требования".

8. Роботи згідно з технологічним процесом, які пов'язані з виділенням токсичних і шкідливих викидів (роботи з ЛЗР і ГР, пластмасами, гумою, люмінофорами, цокольними мастиками, суспензіями, ртуттю, приготування газопоглиначів, навивання спіралей, просочування і сушіння виробів та ін.), повинні виконуватися при включеній загальнообмінній та місцевій вентиляції для досягнення граничнодопустимих концентрацій токсичних речовин.

9. Роботодавець зобов'язаний забезпечити на робочих місцях засоби запобігання, зменшення або усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Начальник управління організації
державного нагляду в металургії,
машинобудуванні, енергетиці,
будівництві та котлонагляду



В.Іванченко