ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ

БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

Н А К А З

17.06.2008 N 143

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

7 липня 2008 р.

за N 598/15289

Про затвердження Правил безпеки при виробництві вуглеграфітових матеріалів і виробів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки при виробництві вуглеграфітових матеріалів і виробів (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности в электродном производстве", частина 1 "Углеграфитовое производство", затверджені ВО "Союзвуглець" 15.04.86 N 48-09-6/17.

3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Голова Держгірпромнагляду
ПОГОДЖЕНО:
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
В.о. Першого заступника Міністра
охорони здоров'я України,
головного державного санітарного
лікаря України
Заступник Міністра
промислової політики України
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи
В.о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва
В.о. Голови Державного комітету
України з питань технічного
регулювання та споживчої політики
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України
Голова Центрального комітету
профспілки трудящих металургійної
і гірничодобувної промисловості
України
Директор Національного
науково-дослідного інституту
промислової безпеки та охорони праці
Заступник Міністра юстиції України
С.Сторчак




С.Г.Богданов



А.М.Пономаренко

В.В.Севернюк



В.М.Третьяков


К.Ващенко


Д.І.Олійник

О.А.Миколайчук



В.І.Казаченко


М.О.Лисюк
В.В.Лутковська

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

України з промислової

безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду

17.06.2008 N 143

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

7 липня 2008 р.

за N 598/15289

ПРАВИЛА

безпеки при виробництві вуглеграфітових матеріалів і виробів

I. Загальні положення

1. Сфера застосування

Ці Правила поширюються на всі підприємства з виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів, що проектуються, будуються, реконструюються та експлуатуються, юридичних і фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування цих підприємств і виробничих цехів незалежно від форм власності та видів діяльності.

2. Позначення та скорочення

АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом;

БШП - боковий шинний пакет;

ВБН - відомчі будівельні норми;

ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГДР - граничнодопустимий рівень;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - державні будівельні норми;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСП - державні санітарні правила;

ЕСЗКС - "Единая система защиты от коррозии и старения";

ЕСКД - "Единая система конструкторской документации";

ЕСТД - "Единая система технологической документации";

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і апарати;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НАПБ - нормативний акт пожежної безпеки;

ОНТП - "Общесоюзные нормы технологического проектирования";

ППА - протипожежна автоматика;

ПОР - проект організації робіт;

РД - "руководящий документ";

СН - "Санитарные нормы";

СНиП - "Строительные нормы и правила";

ССБТ - "Система стандартов безопасности труда".

3. Загальні вимоги

3.1. Проектування, будівництво та реконструкція об'єктів підприємств з виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів, їх устаткування, розробка нових технологій, засобів виробництва та засобів колективного та індивідуального захисту працівників необхідно проводити відповідно до чинних нормативно-правових актів з охорони праці, санітарних і будівельних норм, а також норм технологічного проектування та вимог цих Правил.

3.2. Уведення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів, впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці, державного пожежного нагляду та органів державної санітарно-епідеміологічної служби не дозволяється.

3.3. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, на які є стандарти з вимогами щодо забезпечення безпеки праці, життя та здоров'я працівників, повинні мати паспорти або сертифікати, що погоджені з державною санепідемслужбою та видаються в установленому порядку заводом-виробником і які засвідчують безпеку їх застосування.

3.4. Технологічне устаткування, машини, механізми, транспортні засоби та технології, що виготовлені за кордоном, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3.5. Ураховуючи вимоги цих Правил, повинні бути складені або переглянуті відповідно до чинних нормативно-правових актів інструкції, що затверджуються роботодавцем:

з охорони праці для працівників кожної професії;

на всі види робіт;

посадові для посадових осіб та для спеціалістів;

з пожежної безпеки;

з безпечної експлуатації та ремонту об'єктів газового господарства з обов'язковою схемою міжцехових газопроводів і розподілом їх між цехами.

У кожному структурному підрозділі підприємства повинен бути затверджений роботодавцем перелік чинних інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки.

3.6. Інструкції з охорони праці, пожежної безпеки і на види робіт повинні переглядатися не рідше одного разу на п'ять років, а у вибухо- та пожежонебезпечних виробництвах і роботах з підвищеною небезпекою - не рідше одного разу на три роки, а також переглядатися, якщо сталися зміни в технологічних процесах або схемах комунікацій і при застосуванні нових видів сировини та устаткування, у разі виявлення в інструкції вимог, що суперечать цим Правилам.

3.7. Інструкції на види робіт повинні містити вимоги, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів і відповідати ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

3.8. Під час застосування нових технологічних процесів, агрегатів, машин та іншого устаткування (у тому числі розроблених самим підприємством за погодженням з відповідними спеціалізованими організаціями) необхідно розробляти та затверджувати роботодавцем у встановленому порядку інструкції, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів і безпечну експлуатацію устаткування.

3.9. Інструкції з охорони праці повинні видаватися працівникам кожної професії під особистий підпис безпосереднім керівником структурного підрозділу (керівником робіт) і вивішуватися на робочих місцях.

Комплект інструкцій з охорони праці за видами робіт необхідно постійно зберігати у відповідальної посадової особи структурного підрозділу.

За рішенням керівника структурного підрозділу, крім інструкцій з охорони праці за професіями, працівники повинні ознайомлюватися з іншими інструкціями, що перелічені в пункті 3.5.

3.10. Усі працівники під час улаштування на роботу та періодично протягом трудової діяльності повинні проходити медичні огляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

3.11. Одночасно всі працівники повинні бути проінформовані роботодавцем під особистий підпис про умови праці на підприємстві, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що ще не усунені, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

3.12. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначаються Типовим положенням про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці та Положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, опрацьованими з урахуванням специфіки підприємства та затвердженими в установленому порядку роботодавцем згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях Україниz1148-03, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368z1147-03, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).

3.13. Працівники віком до вісімнадцяти років до робіт з підвищеною небезпекою, а також до інших робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, не допускаються.

3.14. На кожному підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік:

газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт з поділом їх на групи та визначенням робіт, що проводяться за інструкціями, що складені для умов нормальної експлуатації;

робіт підвищеної небезпеки згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05);

механізмів і устаткування, експлуатація яких повинна проводитися із застосуванням биркової (жетонної) системи;

працівників, які підлягають навчанню правилам користування засобами індивідуального захисту, апаратурою ЗІЗОД і надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.

3.15. На кожному підприємстві повинні бути складені плани ліквідації аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.99 N 112, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

3.16. На підприємствах незалежно від форм власності необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).

3.17. Роботодавець зобов'язаний забезпечити працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ, що відповідають умовам їх праці відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Не дозволяється допускати до роботи працівників без відповідного спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ.

3.18. Працівників підрозділів підприємства необхідно забезпечувати безкоштовним спеціальним харчуванням, захисними протиопіковими мазями, туалетним милом.

4. Вимоги щодо створення безпечних умов праці

4.1. Устаткування та споруди під час виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів повинні утримуватися у справному стані, що забезпечується проведенням робіт з їх технічного обслуговування та ремонту, що виконуються з періодичністю та у обсязі відповідно до чинних нормативно-правових актів за затвердженим графіком.

4.2. Технологічне устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".

4.3. Технологічне устаткування, що виготовляється для підприємств з виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів, повинно мати механізоване або автоматизоване керування, а також забезпечувати безаварійну та безпечну роботу, контроль і регулювання технологічного процесу.

4.4. Експлуатація та технічне обслуговування устаткування повинні здійснюватися відповідно до вимог експлуатаційної документації розробника з урахуванням специфіки підприємства.

Робота на несправному устаткуванні не дозволяється.

4.5. На все основне технологічне устаткування на підприємстві необхідно складати паспорти або формуляри, що відповідають вимогам ГОСТ 2.601-95 "ЕСКД. Эксплуатационные документы".

4.6. У кожному цеху підприємства, виходячи з наявності устаткування та виконуваних робіт, наказом керівника підприємства з числа фахівців необхідно призначати відповідальних за безпечну експлуатацію та технічний стан:

кранового господарства;

кисневого устаткування;

газового господарства;

котлів і посудин, що працюють під тиском;

транспортних засобів;

промислових будинків, споруд і димових труб;

електрообладнання.

У структурних підрозділах підприємства призначаються відповідальні особи за безпечну експлуатацію та технічний стан:

вантажопідйомних механізмів;

посудин, що працюють під тиском;

теплових пунктів, мереж, установок, що використовують тепло;

трубопроводів пари та гарячої води.

4.7. Наказом керівника підприємства призначаються відповідальні особи, які мають право видачі нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки.

4.8. Устаткування перед пуском у роботу необхідно перевіряти на його безпечність під час роботи на ньому, наявності та цілісності огорож, надійності дії пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справності запобіжних кожухів, справності ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування. Усі технологічні лінії, потокові системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і щитових, повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізацією.

У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому повинна бути негайно припинена.

4.9. Перед пуском у роботу устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи рухаються, повинні подаватися звукові та світлові сигнали тривалістю не менше 10 с, при цьому рівень звукового сигналу повинен перевищувати фон на 2-3 дБА.

Пуск устаткування, що розташоване поза зоною видимості з пульта керування, а також при змішаному керуванні (ручному та автоматизованому), необхідно проводити тільки після одержання відповідних сигналів по двобічній системі сигналізації працівників, які підтверджують безпеку його пуску на закріплених за ними дільницях. При цьому після першого сигналу передбачається витримка не менше 30 с. Перед пуском устаткування подається другий сигнал тривалістю 30 с. Пускові пристрої механізмів і устаткування необхідно блокувати так, щоб повністю забезпечити дотримання вказаної витримки.

Пускові пристрої механізмів повинні бути обладнані ключем-биркою.

Перелік пускових пристроїв, що повинні бути обладнані ключем-биркою, а також звуковою та світловою сигналізацією, складається керівником структурного підрозділу та погоджується із службою охорони праці підприємства.

4.10. У небезпечних зонах повинні вивішуватися знаки безпеки, які виконані згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76), а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи працівників.

4.11. Місця відбору проб з повітропроводів і газоходів необхідно обладнувати безпечними та огородженими сходами та площадками, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.12. На все технологічне устаткування, у якому використовується газ, необхідно розробляти, погоджувати та затверджувати екологотеплотехнічні карти відповідно до чинних нормативно-правових актів.

4.13. Інструменти та пристосування, що використовуються для обслуговування устаткування, повинні відповідати вимогам безпеки роботи, що виконується.

Використання несправних пристосувань та інструментів не дозволяється.

4.14. На робочих місцях інструменти та пристосування необхідно зберігати у відведених для цього місцях або у спеціальних інструментальних шафах.

4.15. Під час застосування механізованих інструментів і пристосувань необхідно дотримуватися вимог, наведених в експлуатаційній документації завода-виробника.

4.16. Експлуатацію інструменту та пристосувань необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.17. Система змащування тертьових частин механізмів повинна унеможливлювати витікання мастила крізь нещільності. У всіх вузлах устаткування, а також у вузлах, що змащуються часто, за великої їх кількості необхідно використовувати централізовану подачу мастила.

Ручне змащування машин і механізмів дозволяється під час їх повної зупинки або на ходу за наявності спеціальних пристосувань, що забезпечують безпечне виконання цієї операції.

Ручне змащування рухомих частин, а також прибирання під час роботи машин і механізмів не дозволяється.

4.18. Легкозаймисті та горючі рідини, мастильні та обтиральні матеріали, інші хімічні речовини, що застосовуються у технологічних процесах і під час обслуговування машин і механізмів, необхідно зберігати у спеціальній захисній тарі в установлених місцях.

4.19. Температура нагрітих поверхонь апаратів, устаткування, трубопроводів і огорож на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град.С. У разі неможливості з технічних причин забезпечити необхідну температуру поблизу джерел значного променистого та конвекційного тепла необхідно вживати заходів щодо захисту працівників від перегрівання (екранування, водоповітряне душування тощо).

4.20. Рівні вібрації та шуму, що впливають на працівників, повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39va039282-99 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".

4.21. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, необхідно розташовувати у звукоізолювальних камерах або у звукоізолювальних кожухах (укриттях), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання, а також засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам і фундаментам.

4.22. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні пресові установки та інше устаткування, що має шумові характеристики, які перевищують граничнодопустимі норми, необхідно оснащувати засобами зниження шуму або розміщувати у звукоізолювальних боксах, або ж ізолювати звукоізолювальними перегородками або екранами.

4.23. Граничнодопустимі значення напруженості та густини потоку енергії електромагнітного поля (далі - ЕМП) на робочому місці працівників, які обслуговують установки, що випромінюють енергію ЕМП, і які зазнають впливу у виробничих умовах ЕМП, а також методи контролю, способи та засоби захисту від впливу ЕМП повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

4.24. Під час використання природного, попутного, нафтового, штучного, змішаних і зріджених вуглеводневих газів як палива роботи необхідно виконувати відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).

4.25. Виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація та огляд посудин повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.26. Улаштування та експлуатація котельних установок повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.27. Улаштування та експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів, повітропроводів і газопроводів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.28. Резервуари, технологічне устаткування, трубопроводи, зливно-наливні пристрої та інше устаткування, що пов'язане з прийомом, переробкою та переміщенням діелектричних рідин, парів, газів і сипких речовин, необхідно захищати від статичної електрики відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.29. Експлуатацію вантажопідіймальних пристроїв необхідно проводити відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), а також до технологічних карт на переміщення вантажів і технічних умов на навантажування.

4.30. Улаштування та експлуатація ліфтів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.31. Улаштування та експлуатація газовловлювальних установок, а також газоочисного устаткування повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.32. Улаштування, монтаж і експлуатація тепловикористовуючих установок і теплових мереж, безпека їх обслуговування повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001 N 485, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за N 1002/6193 (далі - НПАОП 40.1-1.02-01), та інших чинних нормативно-правових актів.

4.33. Ємності технологічної апаратури повинні бути обладнані рівнемірами та блокуванням на випадок переповнення. Вимірювання рівня рідини у резервуарах повинні проводитися дистанційно.

4.34. Безпосередньо біля агрегатів або біля місць перебування обслуговувального персоналу повинні вивішуватися чітко виконані схеми розташування та технологічного зв'язку агрегатів і трубопроводів (газу, води, повітря, пари, мазуту тощо).

Усі крани та дроселі повинні мати чітко позначені положення пробки крана, лопаті у вигляді риски, яка пропиляна на торці вала та пофарбована білою фарбою.

На маховику запірної арматури (вентилі, засувки), шківах і приводах до них, а також на кожухах огорож необхідно наносити стрілки, що позначають напрям їх закриття. У разі відсутності стрілок на зазначеній арматурі необхідно наносити позначення положення відкриття "В" і закриття "З". Номер запірного пристрою та інші позначення у схемі повинні відповідати номерам і позначенням у технологічній інструкції.

Автоматичні відсікачі повинні мати покажчики крайніх положень (відкрито-закрито).

Для автоматично регульованих заслінок, клапанів, напрямних апаратів, які регулюються автоматично, покажчики не потрібні.

4.35. Вміст шкідливих речовин, рівні променистого та конвекційного тепла, метеорологічні параметри повітря виробничих приміщень не повинні перевищувати значень, які зазначені в Санітарних нормах мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), і ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

4.36. Технологічне устаткування та агрегати необхідно забезпечувати ефективними пристроями газопилопридушення та газоочищення, які забезпечують чистоту повітря робочої зони виробничих цехів (дільниць) у межах санітарних норм.

4.37. На підприємстві щозміни повинен проводитися контроль повітряного середовища виробничих приміщень і в робочих зонах зовнішніх установок з урахуванням специфіки виробництва.

4.38. У кожному структурному підрозділі підприємства повинен бути визначений перелік шкідливих і вибухонебезпечних речовин, що можуть виділятися у виробничих приміщеннях і в робочих зонах зовнішніх установок під час технологічного процесу, ремонту та в аварійних ситуаціях. При цьому необхідно наводити клас небезпеки шкідливих речовин (додаток).

4.39. Аспіраційна система повинна постійно працювати під час роботи технологічного устаткування. Установлення резервних установок або двох установок по 50% продуктивності повинно бути спеціально обумовлено.

4.40. Робота технологічного устаткування повинна супроводжуватися постійною роботою загальної аспіраційної системи.

4.41. Технологічне устаткування повинно бути розташоване так, щоб забезпечувались його безпечна експлуатація, зручність обслуговування та ремонту.

4.42. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам".

4.43. Ергономічні вимоги до робочих місць під час виконання робіт у сидячому положенні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", а у стоячому положенні - ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования".

4.44. Ширина робочих проходів між габаритами устаткування з інтенсивними тепловиділеннями повинна бути не менше ніж 1,5 м.

4.45. Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, що розташовані на висоті більше двох метрів від підлоги, необхідно влаштовувати спеціальні стаціонарні або пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, що обладнані вишками.

Використання для цього приставних драбин не дозволяється.

4.46. Приямки, зумпфи, люки, колодязі, дренажні канави у виробничих будинках, прорізи у перекриттях, якщо вони відкриті за умовами роботи, необхідно огороджувати відповідно до пункту 2.9 розділу II цих Правил, або закривати кришками, або перекривати по всій поверхні міцним настилом, що укладається врівень з підлогою.

Склад сировини та естакаду необхідно відгороджувати з одного боку.

4.47. Ширина майданчиків для постійного обслуговування устаткування повинна складати не менше ніж 1,0 м; для періодичного обслуговування - не менше ніж 0,8 м.

4.48. Улаштування сходів і майданчиків повинно відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия".

Конструкція настилу обслуговувальних і перехідних майданчиків, а також містків і східців сходин повинна унеможливлювати ковзання людей під час ходьби.

Східці сходин, майданчики та підлога в приміщеннях, що запилені графітовим пилом, повинні виконуватися рифленими (з насічками або просіченими).

4.49. Стаціонарні металеві сходи необхідно встановлювати під кутом нахилу 45 град. до поверхні в разі постійного їх використання та 45/60 град. у разі періодичного користування (не більше двох разів протягом години за зміну). Ширина сходів повинна складати не менше ніж 0,8 м; ширина східців - не менш ніж 0,25 м, а відстань між східцями по висоті - не більше 0,25 м.

Сходи необхідно обладнувати поручнями з обох боків заввишки 1 м. На сходах заввишки не більше ніж 1,5 м дозволяється встановлювати поручні з одного боку.

4.50. Обслуговувальні та перехідні майданчики, що мають суцільні настили, містки та сходи, що розташовані поза будівлею, взимку необхідно очищати від льоду, а під час ожеледиці посипати піском або дрібним шлаком.

4.51. Для доступу в приямки та колодязі дозволяється улаштовувати прямовисні сходи або скоби, що розташовані на відстані 0,3 м одна від одної по висоті.

4.52. По краю покрівлі резервуара на відстані не менш ніж 1,8 м у кожний бік від сходин, що ведуть на резервуар, необхідно влаштовувати поручні висотою не менше ніж 1 м. На огородженій площі покрівлі повинні бути люк для вимірювання рівня рідини, замірний пристрій і арматура. Якщо арматура, а також дихальні та запобіжні клапани розташовані на різних ділянках покрівлі, до них необхідно прокласти майданчики з огорожею. Ставати безпосередньо на покрівлю резервуара не дозволяється.

4.53. Майданчики для обслуговування устаткування, сходи, перехідні містки завжди повинні бути у справному стані та своєчасно ремонтуватися.

4.54. Усі відкриті обертові або рухомі частини устаткування, що розташовані на висоті близько 2,5 м від рівня підлоги або доступні випадковому доторканню, а також відкриті прорізи патрубків систем вентиляції повинні бути огороджені. Огорожа може бути виконана суцільною, сітчастою (з розміром чарунок не більше 20х20 мм) або у вигляді поручнів на відстані до рухомих або обертових частин устаткування не менше ніж 1 м.

4.55. Під час роботи машин і устаткування, окремі деталі яких перебувають у русі, обслуговувальним працівникам не дозволяється заходити за огорожу або проводити будь-які роботи на деталях і механізмах, що перебувають у русі.

4.56. У разі, коли окремі виконавчі органи машин і рухомі частини агрегатів, що становлять небезпеку для працівників, не можуть бути огороджені за умов їх обслуговування, ці машини та агрегати дозволяється огороджувати загальним огородженням, з урахуванням дотримання вимог, наведених у пункті 2.9 розділу II цих Правил.

4.57. У кожному структурному підрозділі необхідно складати та затверджувати роботодавцем у встановленому порядку перелік найбільш небезпечних і легкодоступних місць з установленням знімних огорож, що мають автоматичні блокування з пусковими пристроями устаткування. На об'єктах, що будуються та реконструюються, ці блокування повинні бути передбачені проектом.

4.58. Огорожа є складовим елементом цього устаткування та повинна відповідати проекту. Робота устаткування та механізмів з несправною огорожею або при її відсутності не дозволяється.

4.59. Справність огорож необхідно перевіряти щозміни перед початком роботи. Виявлені несправності повинні бути усунені.

4.60. Ремонт, очищення вручну та закріплення рухомих частин і огорож під час роботи устаткування не дозволяються. Ця робота може виконуватися на зупиненому устаткуванні із застосуванням биркової системи.

4.61. Знімати огорожу для ремонту устаткування дозволяється тільки після повної зупинки механізмів. Пуск механізмів після ремонту, огляду та очищення дозволяється тільки після встановлення огорожі на місце та закріплення усіх її частин.

4.62. Усі агрегати, що складають єдиний технологічний ланцюжок, повинні блокуватися таким чином, щоб під час аварійного виходу з ладу одного з них решта автоматично зупинялася.

4.63. Уключення агрегатів, що складають один технологічний ланцюжок, необхідно проводити у порядку, зворотному ходу технологічного процесу.

4.64. Робочі місця та проходи повинні утримуватися в чистоті та не захаращуватися матеріалами та деталями. Для видалення пилу необхідно застосовувати пневмоприбирання або цехові системи пилоприбирання.

4.65. Для зменшення загазованості повітря робочої зони парами пеку та їх викидів в атмосферу зберігати пек та проводити переробку маси необхідно в герметично закритих ємностях.

4.66. Обладнання дослідних установок і проведення дослідних робіт на діючому технологічному устаткуванні дозволяється тільки за наявності опрацьованої та затвердженої роботодавцем інструкції, у якій повинні передбачатися заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт.

Запобіжні заходи під час проведення зазначених робіт на об'єктах, підконтрольних державному органу з нагляду за охороною праці, необхідно погоджувати з територіальними управліннями цього органу.

II. Територія виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів. Будинки та споруди

1. Територія

1.1. Територія підприємств, що експлуатуються, будуються та реконструюються, повинна відповідати вимогам чинних будівельних норм.

1.2. Територія підприємства, а також будинки, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

1.3. В'їзні залізничні колії на території підприємств (виробництв), що примикають до електрифікованих залізниць, повинні бути обладнані на стиках ізолювальними з'єднувальними накладками.

1.4. Поруч прохідних підприємства та в кожному структурному підрозділі необхідно вивішувати схеми пішохідного руху по території підприємства та цехів.

1.5. У місцях масового переходу працівників через залізничні колії необхідно влаштовувати перехідні містки або тунелі. Інші переходи повинні мати настили, що укладені врівень з головкою рейок, і обладнуватися відповідними огорожами та сигналами.

Перехід працівників через колії у невстановлених місцях не дозволяється.

1.6. На узбіччях доріг і проїздів підприємства необхідно установлювати добре видимі дорожні знаки, що регламентують порядок руху транспортних засобів відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

1.7. Автомобільні шляхи та пішохідні доріжки на території підприємства повинні мати тверде покриття, влітку їх необхідно поливати водою, а взимку - очищати від льоду та снігу. Під час ожеледиці шляхи та доріжки необхідно посипати піском або дрібним шлаком.

1.8. Для механізованого прибирання території та догляду за зеленими насадженнями необхідно мати відповідні машини, обладнання та приміщення для їх зберігання та обслуговування.

1.9. У місцях виходу на залізничні колії та автомобільні шляхи з-за рогу будинків і споруд повинні бути обладнані огороджувальні бар'єри.

1.10. Отвори для в'їзду залізничних потягів у споруди повинні бути обладнані воротами та світлозвуковою сигналізацією.

Для надійного закріплення стулок воріт у відчиненому та зачиненому положеннях необхідно застосовувати спеціальні пристрої.

1.11. Швидкість руху автомашин, автокарів, електрокарів та іншого безрейкового транспорту по території підприємства повинна визначатися роботодавцем, але не перевищувати при в'їзді у виробничі споруди, усередині споруд і при виїзді зі споруд 5 км/год.

1.12. На території підприємства не дозволяється утримувати відкритими та неогородженими резервуари, басейни, ями, канави, колодязі, траншеї, котловани. Усі вони повинні перекриватися або мати огорожу заввишки не менше ніж 1 м, а в нічний час - освітлюватися.

У місцях переходу через них необхідно влаштовувати перехідні містки, що огороджені поручнями.

1.13. Тунелі, у яких розташовані трубопроводи, необхідно захищати від проникнення зливних і талих вод, а також рідких продуктів під час випадкового їх розливу.

Підлогу тунелю необхідно будувати з ухилом до зумпфа для стоку рідини у випадку розриву продуктопроводів.

Тунелі необхідно утримувати в чистоті та обладнувати вентиляційними пристроями, а також освітлювати згідно з чинними нормами.

1.14. Земляні роботи на території підприємства необхідно проводити тільки за нарядом-допуском.

Після закінчення робіт усі зміни необхідно внести у виконавчі схеми комунікацій генерального плану підприємства.

1.15. Під час ремонту доріг і тротуарів, прокладення через них траншей у зоні робіт необхідно вивішувати схему тимчасового руху транспорту та пішоходів і виставляти відповідні дорожні знаки.

2. Будинки та споруди

2.1. Виробничі та допоміжні будинки та приміщення підприємств з виробництва вуглеграфітових матеріалів і виробів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, а також вимогам нормативно-технічної та експлуатаційної документації заводів - виробників устаткування для вуглеграфітових підприємств та цих Правил.

2.2. Категорії приміщень і будинків вуглеграфітового виробництва з вибухопожежної та пожежної небезпеки необхідно визначати відповідно до чинних нормативно-правових актів. Відповідні позначення наносяться на вхідних дверях у приміщення та будинки.

2.3. Конструкції елементів будинків, у яких розташовані виробництва, що супроводжуються виділенням токсичних і вибухопожежонебезпечних речовин, повинні унеможливлювати створення застійних зон і дільниць, вентилюватися.

2.4. Розміщення та розміри фрамуг, жалюзей, вікон і аераційних прорізів повинні забезпечувати розрахункову аерацію та унеможливлювати створення застійних зон.

2.5. Усі будівельні конструкції будинків і споруд, що перебувають під впливом агресивних середовищ, необхідно захищати від корозії згідно з вимогами ГОСТ 9.101-78 "ЕСЗКС. Основные положения".

2.6. Несучі будівельні конструкції будинків (колони, балки тощо), що перебувають під впливом агресивних середовищ, необхідно обстежувати спеціалізованою організацією згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

За результатами обстеження повинен бути наданий висновок про можливість подальшої експлуатації обстеженого будинку із зазначенням терміну експлуатації.

Ремонти будинків і споруд необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

2.7. Пристрої відкриття, закриття та регулювання стулок (фрамуг) у вентиляційних прорізах вікон, ліхтарів і шахт, що розташовані на висоті, необхідно обладнувати пристосуваннями, що дають змогу проводити відповідні операції дистанційно.

2.8. Для ремонту, засклення вікон і ліхтарів, очищення скла необхідно використовувати пристрої та пристосування, що забезпечують зручне та безпечне виконання зазначених робіт (телескопічні та ліктьові вишки, стаціонарні містки, майданчики тощо).

2.9. Технологічні та монтажні прорізи, канали в підлозі, а також приямки необхідно огороджувати поручнями заввишки не менше ніж 1,0 м з додатковою поперечкою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою по низу на висоті 0,14 м або перекривати їх по всій поверхні.

2.10. Не дозволяється використовувати залізничні колійні прорізи нормальної та вузької колії для проходу працівників. Опалювальні приміщення біля зовнішніх дверей і воріт (прорізів) повинні бути обладнані тамбурами, шлюзами або повітряними завісами відповідно до будівельних норм і правил.

2.11. Межі проїздів і проходів у виробничих будинках (приміщеннях) необхідно огороджувати або чітко позначати видимими лініями.

2.12. У будинках цехів і складів, де працюють мостові крани, двері для проходу людей у крановий проліт і в'їзні ворота повинні бути обладнані світловою сигналізацією, що попереджує про роботу кранів незалежно від їх місця розташування відносно дверей та в'їзних воріт.

2.13. Виробничі приміщення повинні утримуватися в чистоті, у кожному структурному підрозділі повинен бути визначений відповідний порядок прибирання підлоги, інших будівельних конструкцій, устаткування, робочих майданчиків, сходів, проходів і проїздів.

2.14. Захаращувати робочі місця, проходи, виходи з приміщень, доступи до первинних засобів пожежогасіння, пожежного інвентарю, обладнання та зв'язку не дозволяється.

Деталі устаткування та матеріали, що необхідні для виробництва, повинні бути у відведених для цього місцях і тільки визначеної кількості, з дотриманням правил їх зберігання.

2.15. Стіни, стелі та інші внутрішні будівельні конструкції цехів і відділень повинні мати гладку поверхню та обробку, що не заважає ефективному очищенню їх від пилу.

У разі вологого їх прибирання будівельні конструкції повинні задовольняти таким додатковим вимогам:

підлога, стіни, металеві конструкції повинні мати покриття, що допускає таке прибирання;

відкриті прорізи в перекриттях повинні мати борти, підняті не менше ніж на 0,14 м над підлогою;

відвід стоків з підлоги, що розташована на ґрунті, повинен забезпечуватися ухилом підлоги до лотків;

для відводу стоків з підлоги верхніх поверхів повинні бути передбачені трапи, підлога повинна мати ухил у бік трапів.

2.16. У приміщеннях повинно проводитися регулярне прибирання пилу зі стін, конструкцій та устаткування відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

2.17. Покрівлі будинків і споруд необхідно періодично очищати від пилу, сторонніх предметів, снігу та льоду.

За відсутності огорож, спеціальних місць кріплення запобіжних пристроїв або неможливості перебування на покрівлі людей повинні використовуватися спеціальні підіймальні пристрої з майданчиками.

2.18. Будинки та споруди необхідно забезпечувати захистом від прямих ударів блискавки і повторних її проявів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Огляд і перевірку стану блискавковідводів необхідно проводити перед кожним грозовим сезоном з відповідною реєстрацією результатів у журналі.

2.19. Перевірку стану димових труб, майданчиків і сходів до них необхідно проводити не рідше одного разу на рік з оформленням відповідного акта. До робіт допускаються тільки спеціально навчені працівники, які пройшли медичну комісію.

III. Вимоги безпеки до основних видів робіт і технологічного устаткування

1. Технологічні трубопроводи та арматура

1.1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 N 72, та інших чинних нормативно-правових актів.

1.2. Трубопроводи, що призначені для транспортування вибухонебезпечних, пожежонебезпечних та шкідливих речовин, що містять зріджені гази, незалежно від температури нагріву, а також арматура повинні виготовлятися з матеріалів, що відповідають за своїми технічними характеристиками робочим умовам середовища, що транспортується.

Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам "Правил устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов для горючих, токсичных и сжиженных газов (ПУГ-69)", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР від 05.03.71 (НПАОП 60.3-1.15-71).

1.3. Обладнання, виготовлення, монтаж і експлуатація трубопроводів пари з тиском більше 0,07 МПа або гарячої води з температурою понад 115 град.С повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98), і НПАОП 40.1-1.02-01z1002-01.

1.4. Запірні пристрої та арматура для апаратів і трубопроводів перед їх установленням і після кожного ремонту необхідно випробовувати на герметичність. Ці випробування необхідно здійснювати після закінчення пригінки та слюсарно-механічної обробки. Проведення випробувань арматури та трубопроводів, що вводяться в експлуатацію, оформляються відповідним актом.

1.5. Трубопроводи в будинках цехів необхідно прокладати відкрито. Не дозволяється прокладати надземні пекопроводи через побутові, допоміжні, складські, електротехнічні приміщення, а також через вентиляційні приміщення.

1.6. Фланцеві з'єднання трубопроводів, що перебувають під тиском, необхідно надійно ущільнювати. Ущільнені поверхні фланців для з'єднання трубопроводів, а також матеріали та конструкції прокладок для них необхідно брати з урахуванням робочого тиску, температури та фізико-хімічних властивостей середовища, що транспортується.

1.7. Фланцеві з'єднання трубопроводів кислот і лугів повинні бути обладнані захисними кожухами (муфтами).

1.8. На вводах трубопроводів у споруди цехів необхідно встановлювати запірну, а в разі потреби регулювальну арматуру.

1.9. Запірну та регулювальну арматуру трубопроводів необхідно встановлювати в доступних і безпечних для обслуговування місцях або мати дистанційне керування. Необхідність застосування арматури з дистанційним керуванням або ручним приводом необхідно визначати відповідно до умов технологічного процесу та забезпечення безпеки робіт.

Місця розташування на трубопроводах арматури, що вимагає постійного обслуговування, повинні освітлюватися.

1.10. Усі металеві трубопроводи необхідно заземлювати при вводі в будинки цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

Перевірку захисного заземлення необхідно провадити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

1.11. Ремонт трубопроводів, що призначені для транспортування небезпечних і шкідливих продуктів, повинен проводитися з попереднім продуванням їх інертним газом або водяною парою. Підвід інертного газу або пари до технологічних трубопроводів необхідно здійснювати за допомогою знімних ділянок трубопроводів або гнучких рукавів, що відповідають вимогам ГОСТ 18698-79 "Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом", з установленням запірної арматури з обох боків знімної ділянки. Після закінчення продування ці ділянки трубопроводів або рукава необхідно зняти, а запірну арматуру закрити.

Біля запірної арматури технологічних трубопроводів, крім того, необхідно встановлювати заглушку.

1.12. Повітропроводи газовидалення від пекоприймачів, дозувальних бачків, змішувальних машин, автоклавів необхідно обладнувати парозбірниками.

1.13. Не дозволяється виконувати будь-які ремонтні роботи на трубопроводах: що перебувають під тиском; що транспортують вибухопожежонебезпечні пари та гази; що перебувають під розрідженням.

1.14. Розпізнавальне фарбування, попереджувальні знаки та маркування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

1.15. Трубопроводи для подачі сипких матеріалів (воронки або жолоби) необхідно герметизувати та надійно ущільнювати по всій їх довжині. Оглядові люки цих трубопроводів під час подачі матеріалу необхідно надійно ущільнювати.

1.16. Воронки та жолоби повинні мати мінімальну кількість зчленувань і колін. Кут ухилу окремих їх ділянок повинен бути не менше кута природного ухилу матеріалу, що проходить (45-60 град. до горизонту).

1.17. Очищення воронок і жолобів необхідно проводити спеціальним шурувальним ломом. У разі розташування оглядового люка на висоті більше ніж 2 м очищення необхідно провадити зі спеціального майданчика.

2. Вентиляція, газоочистка та пилопридушення, водопостачання, каналізація, освітлення та опалення

2.1. Вентиляція, газоочищення та пилопридушення

2.1.1. Необхідно, щоб повітря робочої зони виробничих приміщень відповідало вимогам ДСН 3.3.6.042-99 і ГОСТ 12.1.005-88.

2.1.2. Під час перевищення у приміщеннях норм концентрації шкідливих газів і пилу, що передбачаються санітарними нормами, необхідно негайно вивести людей в безпечну зону та вжити заходів щодо ліквідації загазованості та запиленості повітря.

2.1.3. Необхідно, щоб системи вентиляції в цехах підприємства задовольняли вимоги СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 28.11.91.

2.1.4. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки за ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

2.1.5. Пуск, налагодження та експлуатацію вентиляційних систем необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних нормативно-правових актів.

Пуск, налагодження та експлуатація установок очищення газу повинні виконуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

2.1.6. Припливні та витяжні агрегати, що обслуговують приміщення, віднесені до категорії Б, повинні встановлюватися в окремих камерах.

2.1.7. У структурних підрозділах підприємства повинна бути організована та укомплектована спеціалістами служба експлуатації вентиляційних систем. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних установок необхідно проводити змінним персоналом перед початком кожної зміни.

2.1.8. Місця забору припливного повітря необхідно обирати з урахуванням рози вітрів і розташування джерел забруднення повітря технологічними та вентиляційними викидами.

2.1.9. Аерацію цехів з підвищеним рівнем тепловиділення необхідно визначати відповідно до проекту щодо розрахунку вентиляції та вибору систем знепилення повітря в цих цехах.

2.1.10. Технологічне устаткування, у процесі роботи якого можливе виділення шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень, повинно бути герметизованим та обладнаним місцевою витяжною вентиляцією залежно від конструкції устаткування та матеріалу, що перероблюється.

2.1.11. Під час монтажу повітропроводів аспіраційних систем необхідно передбачати заходи щодо запобігання осіданню пилу на стінках повітропроводів.

2.1.12. Під час розрахунку продуктивності аспіраційних установок необхідно брати 10%-й запас на підсмоктування повітря через нещільності.

Продуктивність установки повинна розраховуватися на одночасну роботу всіх приєднаних до неї місцевих відсмоктувачів.

2.1.13. Системи аспірації та видалення газів повинні бути обладнані газоочисними пристроями, що дають змогу очищати повітря, що аспірується, та гази, що відходять, до рівня, погодженого в установленому порядку.

2.1.14. На дільницях, де працівники зазнають інтенсивного впливу тепла, повинні використовуватися припливні вентиляційні установки, екрани та інші теплоізолювальні пристрої.

2.1.15. Установки кондиціонування з очищенням повітря необхідно використовувати в кімнатах міжопераційного відпочинку, операторських пунктах, у приміщеннях АСКТП.

2.1.16. Під час розвантаження залізничних вагонів з матеріалами, що курять, повинні передбачатися заходи, що запобігають запиленню окремих цехів і території підприємства.

2.1.17. Аналіз повітря на запиленість і загазованість необхідно здійснювати за графіком, затвердженим роботодавцем. Місця відбору повітря необхідно визначати та погоджувати з органами санітарного нагляду.

2.1.18. Усе устаткування з переробки та транспортування сипких матеріалів, що за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинно накриватися укриттями та герметично з'єднуватися із закритими завантажувальними та розвантажувальними пристроями. Засипання порошків у тару необхідно механізувати та герметизувати.

2.1.19. З метою зменшення пиловиділення, пересипання матеріалів необхідно здійснювати по похилих жолобах з мінімально допустимими, відповідно до умов транспортування, кутами нахилу та зменшувати висоту вільного падіння потоків матеріалу та погоджувати швидкість руху матеріалу з швидкістю руху транспортерної стрічки.

2.1.20. Обладнання та експлуатація аспіраційних систем під час виробництва порошкових матеріалів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

2.1.21. Під час транспортування матеріалу, що курить, стрічковими конвеєрами необхідно обмежувати шар матеріалу на стрічці за шириною та висотою; використовувати спеціальні роликоопори, що запобігають сходженням і перекосам стрічки; зменшувати відстань між осями роликоопор у місцях завантаження матеріалу на стрічку; очищати холосту гілку конвеєрної стрічки.

Очищення холостої гілки конвеєрної стрічки вручну під час роботи конвеєра не дозволяється.

2.1.22. Для локалізації пиловиділень необхідно передбачати герметизацію та аспірацію устаткування, застосування зволоження, сигналізацію про заповнення бункерів, регулярне прибирання приміщень.

2.1.23. Торцювання та обробка графітних виробів без обладнання пиловідсмоктувальних вентиляційних установок не дозволяється.

2.2. Водопостачання

2.2.1. Влаштування систем водопостачання повинно відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).

2.2.2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагоджування, випробувань і ремонту мереж і споруд водного господарства необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і документації, затвердженої роботодавцем у встановленому порядку на підприємстві.

2.2.3. Вибір джерел водопостачання та норм якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

2.2.4. Необхідно, щоб якість питної води відповідала вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

2.2.5. Крани мережі виробничого водопостачання повинні бути позначені написами, що не дозволяють використовувати їх для господарсько-питних потреб.

2.2.6. Водопроводи господарсько-питної води, що будуть живитися від міського водопроводу, не можна з'єднувати з іншими водопроводами, що будуть живитися від місцевих джерел водопостачання.

2.2.7. У цехах необхідно влаштовувати фонтанчики питної води. Кількість фонтанчиків визначається згідно з СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).

2.2.8. У гарячих цехах працівників необхідно забезпечувати газованою водою з розрахунку 4-5 л у зміну на одну людину.

2.2.9. На підприємствах, що проектуються та експлуатуються, повинні бути передбачені системи оборотного водопостачання.

2.3. Каналізація

2.3.1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та вимогам ДСП 173-96.

Не дозволяється з'єднувати (суміщати) каналізаційні стоки різного призначення.

2.3.2. Огляд та очищення каналізаційних мереж і колодязів необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних робіт за нарядом-допуском та графіком, затвердженим роботодавцем.

2.3.3. Необхідно, щоб умови спуску стічних вод у водойми відповідали вимогам чинних нормативно-правових актів.

2.3.4. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за ефективністю очищення виробничих і побутових стічних вод.

2.3.5. Скидання сировини та продуктів виробництва під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури в каналізацію не дозволяється. Скидання необхідно передбачати в технологічну каналізацію з наступним надходженням продукту, що скидається, у технологічний цикл.

2.3.6. Спуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно направляти в спеціальні герметичні технологічні ємності для подальшої утилізації або знешкодження.

2.3.7. Каналізаційні системи технологічних зливів необхідно обладнувати гідравлічними затворами та фланцевими з'єднаннями для встановлення заглушок на трубопроводах під час зупинки систем для ремонту. Гідравлічні затвори необхідно встановлювати з боку випуску забруднених стоків перед стояками.

2.3.8. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, що перебувають у віданні підприємства, необхідно утримувати у справності, чистоті; вони не повинні бути джерелами повторного забруднення вод, ґрунту та повітряного середовища.

2.3.9. Відповідальні працівники з контролю за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації визначаються роботодавцем.

2.4. Освітлення

2.4.1. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006). Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

2.4.2. Улаштування, монтаж і експлуатація силового та освітлювального устаткування необхідно провадити з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01 та інших чинних нормативно-правових актів.

2.4.3. Показники освітлення території підприємства, допоміжних приміщень і робочих місць у цехах повинні відповідати встановленим нормам ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок".

2.4.4. У структурних підрозділах підприємства необхідно застосовувати робоче, аварійне та евакуаційне освітлення.

2.4.5. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість і яскравість на робочих поверхнях не нижче нормативної.

2.4.6. Аварійним освітленням необхідно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5% від нормативної, установленої для цих поверхонь.

2.4.7. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних шляхів пересування працівників, на східцях сходів не менше 3 лк (люксів).

2.4.8. Світильники повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 і розміщуватися таким чином, щоб забезпечити надійність їх кріплення, безпеку та зручність обслуговування.

2.4.9. Для запобігання затінення робочих місць мостовими кранами необхідно передбачати додаткові світильники, що підвішуються до ферм крана.

2.4.10. Для освітлення приміщень з виробничою категорією Б повинні застосовуватися світильники у вибухозахищеному виконанні та придатні для цього середовища відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01.

2.4.11. З метою ефективного використання штучного освітлення необхідно вживати заходів щодо обслуговування світильників, контролю освітленості на робочих місцях, побілки внутрішніх поверхонь виробничих будинків і очищення скла в приміщеннях із значним виділенням пилу.

2.4.12. Світильники, що обслуговуються з переносних драбин, необхідно підвішувати на висоті не більше 4,5 м над рівнем підлоги та не розміщувати над устаткуванням.

2.4.13. Для обслуговування світильників, розташованих над кранами або кран-балками, необхідно використовувати спеціальні майданчики або автовишки.

2.5. Опалення

2.5.1. Системи опалення будинків і споруд підприємства необхідно вибирати з урахуванням вимог ДСП 173-96 і СНиП 2.04.05-91.

2.5.2. У виробничих цехах рекомендується повітряне, суміщене з припливною вентиляцією або комбіноване опалення.

2.5.3. Для опалення будинків і споруд підприємства необхідно передбачати системи, прилади та теплоносії, що не утворюють додаткових виробничих шкідливостей і небезпек.

2.5.4. У приміщеннях цехів, що належать до категорії Б з пожежної небезпеки, необхідно застосовувати тільки повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.

2.5.5. Для працівників в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях необхідно передбачати приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

3. Використання кисню, азоту, аргону

3.1. Під час використання кисню та інших продуктів розділення повітря необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.

3.2. Запірну та регулювальну арматуру на трубопроводах продуктів розділення повітря необхідно розташовувати в місцях, зручних і безпечних для обслуговування, та освітлювати відповідно до встановлених норм освітленості.

3.3. Використання запірної арматури, що встановлена на технологічних трубопроводах, як регулювальної, а регулювальної як запірної не дозволяється.

3.4. Кисневе устаткування, киснепроводи та арматура перед їх монтажем і встановленням повинні знежирюватися у разі перевищення норм жирових забруднень на їх поверхнях.

3.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного тепловипромінювання, необхідно ізолювати.

3.6. Методи визначення та норми жирових забруднень на поверхні устаткування та трубопроводів, що контактують з киснем, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности".

3.7. Розбирати вентилі та міняти ущільнювальні елементи вентилів кисневих балонів у цехах-споживачах не дозволяється.

3.8. Киснепроводи повинні заземлюватися при вводі в споруди цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

3.9. Відкриття та закриття арматури, установленої на киснепроводах, необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займання киснепроводу або окремих його елементів.

3.10. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен обміднюватися, старанно знежирюватися та мати відмітну блакитну смугу.

3.11. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.

3.12. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу.

Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.

3.13. У разі відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню у балонах.

Для централізованого подавання кисню необхідно влаштовувати розподільний пристрій (рампу), з якого кисень подається до місць його споживання.

3.14. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно встановлювати в спеціальні стояки, що унеможливлюють їх падіння.

Редуктор рампи необхідно розміщувати поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.

Періодично (один раз на місяць) редуктор необхідно розбирати та очищувати.

3.15. Під час зберігання, транспортування та поводження з кисневими балонами необхідно унеможливлювати забруднення їх маслом.

Використання кисню з балонів, що мають несправні редуктори або манометри, не дозволяється.

3.16. Працівникам, які працюють у місцях, де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, повинен видаватися одяг, виготовлений з гладких, цупких, неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками. Використання комбінованих композицій з тканин штучного та натурального волокна не дозволяється.

3.17. У кожному цеху, де встановлено устаткування, у якому використовується аргон або азот, необхідно призначати посадову особу, відповідальну за безпечну експлуатацію систем аргоно- та азотопостачання.

3.18. Приміщення, у яких проводяться роботи з азотом і аргоном і концентрація кисню у повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність користування вентиляцією та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.

3.19. Конструкція систем продувань азотних і аргонових трубопроводів повинна унеможливлювати надходження цих газів у приміщення.

3.20. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора контролювати вміст кисню у приміщенні.

3.21. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати у шафки з дверцятами, що замикаються.

На арматурі та шафках необхідно прикріпляти плакати з надписами: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".

3.22. У закриті приміщення, де встановлене устаткування, що споживає азот або аргон, у разі відсутності приладів контролю середовища дозволяється заходити тільки в разі роботи вентиляційної системи після закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою необхідно встановлювати табличку з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.

Кнопку ввімкнення вентилятора необхідно встановлювати перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.

3.23. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що використовують азот та аргон, повинні провадитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повинна проводити в усіх цехах газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.

Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізується, у межах 19-23%.

3.24. При вмісті кисню у повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи необхідно негайно припинити, ремонтний персонал вивести в безпечну зону.

3.25. Під час встановлення та зняття заглушок контроль вмісту кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією у разі вмісту кисню вище 21% або нижче 19%.

4. Вимоги до електроустановок, контрольно-вимірювальних приладів, систем автоматизації, блокувальних пристроїв, виробничої сигналізації та зв'язку

4.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та ремонт електричних мереж, електромашин, трансформаторів, пускорегулювальної, контрольно-вимірювальної та захисної апаратури, а також засобів контролю, автоматизації та зв'язку повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01, НПАОП 0.00-1.29-97, РД 34.12.122-87 та інших чинних нормативно-правових актів.

Експлуатацію та ремонт електричних газопилоуловлювальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правовим актам.

4.2. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинен здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал. Вимоги, що висуваються до персоналу, повинні відповідати НПАОП 40.1-1.21-98 та іншим чинним нормативно-правових актів.

4.3. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні володіти знаннями з надання першої долікарської допомоги під час ураження електричним струмом.

4.4. Для кожної електроустановки повинні складатися експлуатаційні схеми нормального та аварійного режимів роботи. Усі зміни, що вносяться у схеми електричних з'єднань, необхідно позначати у схемі з обов'язковим зазначенням, ким, коли та з якої причини внесена та або інша зміна. Експлуатаційні електричні схеми та зміни, що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.

4.5. В електричних схемах необхідно передбачати захист електроприймачів від перевантаження та коротких замикань.

4.6. Електроустаткування необхідно заземлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.7. Електроустаткування повинно підлягати періодичним технічним оглядам і ремонтам у термін, передбачений графіками, затвердженими роботодавцем.

4.8. Перелік робіт, що виконуються за ПОР (проект організації робіт), повинен визначатися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство, та затверджуватися роботодавцем.

4.9. Роботи з підключення відремонтованого устаткування до діючих мереж і агрегатів, з комплексного випробування та переведення устаткування на робочий режим відповідно до регламенту та інструкцій підприємства повинні проводитися електротехнічним персоналом за замовленням експлуатаційного персоналу.

4.10. Усі неізольовані струмоведучі частини електроустаткування, що встановлені поза електричними приміщеннями, необхідно огороджувати суцільними огорожами, зняття або відкриття яких можливе тільки за допомогою спеціальних ключів або інструментів або підняття їх на недосяжну та безпечну висоту.

4.11. У приміщеннях з підвищеним пиловиділенням електропроводка та електропускові пристрої необхідно виконувати таким чином, щоб забезпечувалася можливість вологого прибирання приміщень, або в цих приміщеннях необхідно забезпечувати підпір повітря не менше ніж 50 Па. У разі неможливості організації підпору повітря електрообладнання необхідно застосовувати в пилонепроникному (пилозахищеному) виконанні.

В електромашинних приміщеннях необхідно передбачати прибирання пилу з електроустаткування пилососом.

4.12. Для захисту працівників від ураження електричним струмом та забезпечення безперебійної роботи обладнання в умовах регулярного вологого прибирання приміщень шафи, пульти та пристрої керування (що виготовляються промисловістю без захисту від потрапляння вологи) необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.

У разі розміщення електроустаткування безпосередньо у виробничих приміщеннях необхідно передбачати заходи із захисту їх від потрапляння вологи (захисні екрани, перегородки, підставки тощо).

4.13. Електродвигуни, що встановлюються на відкритому повітрі та в приміщеннях, де можливе осідання на їх обмотках пилу та інших речовин, що порушують природне охолодження, повинні мати виконання не менше ніж 1Р54.

Електродвигуни, що встановлюються у вологих або особливо вологих місцях, повинні мати виконання не нижче 1Р54 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.

Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж плюс 40 град.С, необхідно вживати заходів, що унеможливлюють їх перегрів.

4.14. Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон для електрообладнання необхідно встановлювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01, НАПБ Б.07.005-86 та інших чинних нормативно-правових актів. На вході у виробниче приміщення необхідно вивішувати напис із зазначенням класу вибухонебезпечної та пожежонебезпечної зони.

4.15. Інструкції з охорони праці для працівників, які працюють на машинах, механізмах, установках з електричним приводом і на електричному обладнанні (електротермічному, електрозварювальному та іншому), а також інструкція з проведення вологого прибирання приміщень повинні мати розділ "Електробезпека".

4.16. Електроінструмент I класу, переносні електричні лампи, знижувальні трансформатори та перетворювачі частоти струму перед застосуванням повинні перевірятися на відсутність замикання на корпус, на справність заземлювального проводу та ізоляції живильних проводів.

Переносний електрифікований інструмент необхідно зберігати в коморі (інструментальній) і видавати працівникам на період роботи. Електроінструментом класів II і III дозволяється працювати без застосування засобів індивідуального захисту в приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працівників електричним струмом.

4.17. На роботах, що пов'язані з небезпекою ураження електричним струмом, повинні застосовуватися засоби захисту відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257z0011-98, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97), Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 253 (НПАОП 40.1-1.07-01).

4.18. Неброньовані кабелі та проводи у виробничих приміщеннях необхідно прокладати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та інших чинних нормативно-правових актів.

4.19. Для живлення ручних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В. За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилена тіснотою, незручним положенням працівника, зіткненням з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках, млинах, бункерах), для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В.

Не дозволяється користуватися автотрансформаторами як джерелом живлення світильників і електроінструменту напругою понад 42 В.

4.20. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що використовуються на напругу 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, що призначені на напругу 127 В та 220 В.

4.21. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01, ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности" та інших чинних нормативно-правових актів.

4.22. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечувати безпечний і вільний доступ до нього.

4.23. У приміщеннях, де проводяться зварювальні роботи, не дозволяється зберігання легкозаймистих матеріалів.

4.24. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), необхідно обладнувати пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.

Дозволяється експлуатація зварювальних установок постійного струму без пристроїв автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В, якщо в них напруга холостого ходу не перевищує 60 В.

4.25. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.

Зварювальні установки на час їх переміщення необхідно від'єднувати від мережі.

4.26. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

4.27. Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використання як зворотного провідника (провідників) мережі заземлення, а також металевих будівельних конструкцій будинків і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.

4.28. На підприємстві наказом роботодавця необхідно розподілити обов'язки та область відповідальності щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів засобів вимірювання, контролю, систем і засобів автоматизації.

На виконання планових і позапланових відключень і включень засобів вимірювання та контролю, систем і засобів автоматизації обов'язкове письмове погодження (дозвіл) відповідальної особи.

4.29. Агрегати та апарати з дистанційним керуванням необхідно обладнувати контрольно-вимірювальними приладами (далі - КВП) з покажчиками параметрів технологічного процесу на місці встановлення агрегату та на щиті керування.

Контрольно-вимірювальні прилади необхідно встановлювати в спеціальних приміщеннях або ущільнених шафах, що забезпечують безпеку та зручність спостереження та регулювання.

4.30. Схеми керування, сигналізації та живлення контрольно-вимірювальних приладів, що розташовані на щитах, пультах і панелях керування, необхідно обладнувати сигналізацією про наявність на них напруги.

4.31. Експлуатація несправних або з простроченим терміном перевірки КВП не дозволяється. Організація та порядок проведення перевірок засобів вимірювання повинні відповідати вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

4.32. Електричні прилади та щити необхідно заземлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.33. Контрольно-вимірювальні прилади повинні освітлюватися відповідно до норм освітленості.

4.34. Стан і робота приладів, засобів автоматизації, сигналізації, дистанційного керування та пристроїв захисних блокувань повинні постійно контролюватися.

4.35. Регулювання та ремонт приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації.

4.36. Під час обслуговування агрегатів, що працюють в автоматичному режимі, в інструкції за видами робіт і в інструкції з охорони праці слід зазначати необхідні заходи, що забезпечують безпеку обслуговувального персоналу.

Агрегати, робота яких передбачена в автоматичному, налагоджувальному та ручному режимах, необхідно обладнувати сигналізацією про включення їх на цей режим роботи.

4.37. Експлуатація агрегатів основного технологічного устаткування, усіх видів рейкового та нерейкового транспорту та механізмів у разі несправності сигнальних пристроїв не дозволяється.

4.38. На всіх засобах вимірювання, що контролюють граничні значення параметрів технологічного процесу, червоною фарбою повинні помічатися граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється.

4.39. Між взаємопов'язаними дільницями та агрегатами необхідно встановлювати гучномовний і телефонний зв'язок. В окремих випадках для попередження про небезпеку необхідно застосовувати включені паралельно звукові та світлові сигналізатори. У місцях з підвищеним рівнем шуму допускається застосування тільки світлових сигналів пульсуючої дії або спрямованого світла.

4.40. Засоби зв'язку та сигналізації необхідно розташовувати в зонах максимальної видимості та чутності працівників, а також робити їх легкодоступними та безпечними під час обслуговування.

4.41. Значення сигналів і правила поведінки працівників під час їх подачі, а також перелік працівників, які мають право подавати сигнали, необхідно зазначати в інструкції, затвердженій роботодавцем.

5. Газове господарство

5.1. Газове господарство виробництв вуглеграфітових матеріалів і виробів, що проектуються, будуються та експлуатуються, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.

5.2. Робота газових мереж і установок під розрідженням не дозволяється, за винятком газопроводів, установок і апаратів, для яких робота під розрідженням обумовлена особливостями технологічного процесу.

5.3. Подача пари в газопроводи для пропарювання, продування та підтримування позитивного тиску повинна провадитися відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем; при цьому пару необхідно подавати в газопровід поступово. Швидкість зростання температури пари повинна складати не більше 15 град.C на годину.

5.4. Під час обслуговування газопроводів і пальників природного газу необхідно дотримуватися послідовності виконання всіх операцій.

5.5. Канали, де розміщені газопроводи, необхідно підтримувати чистими та сухими. Підходи до запірно-регулювальної арматури необхідно зберігати вільними, ширина проходів повинна складати не менше ніж 0,8 м.

5.6. Запірно-регулювальну арматуру необхідно закривати та відкривати плавно, без ривків. Пробкові крани повинні бути забезпечені справними обмежувачами повороту пробки на 90 град. На всій запірній арматурі дільничних газопроводів і камер повинна бути нанесена відповідна нумерація. Плакати "Небезпечно - газ!" необхідно вивішувати на всіх ділянках газової комунікації цеху.

5.7. Керування газовим режимом печей необхідно здійснювати з щитової пульта керування в автоматичному та дистанційному режимах, а також в ручному режимі.

В автоматичному режимі:

з пульта керування оператором змінюється витрата газу через дросельну заслінку перед пальником з паралельною зміною витрати повітря у відношенні 1:8-10 частин.

При дистанційному керуванні:

витрати газу і повітря змінюються окремо (під час сушіння та розігріву).

Витрати газу в повітрі повинні фіксуватися на діаграмі у щитовій за часом.

5.8. Робочий тиск у газопроводі перед піччю, розрідження у лежаку необхідно визначати режимними картками, що опрацьовуються для кожного газовикористовувального агрегату або апарата.

5.9. Для контролю за роботою газових пальників біля них необхідно влаштовувати оглядові отвори з кришками.

5.10. На димоходах від кожного агрегату до спільного лежака необхідно встановлювати шибери для регулювання тяги.

Керування шиберами, що не мають автоматичного керування, необхідно виносити на робоче місце оператора, який обслуговує агрегат.

Шибери тяги в лежаках необхідно обладнувати обмежувачами, що унеможливлюють їх щільне закриття.

5.11. Під час роботи газових нагнітачів і компресорів необхідно:

підтримувати встановлені інструкцією режими тиску та температури газу, води та масла в охолоджувальній і мастильній системах, а також інші параметри технологічного процесу;

стежити за справним станом усіх механізмів, устаткування, комунікацій, арматури та приладів, а також за їх нормальною роботою;

перевіряти герметичність устаткування, що заповнене газом, згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.

5.12. Відкривати кришки люків-лазів на димоходах, коли працюють нагнітачі, не дозволяється.

5.13. У разі відключення електропостачання, падіння тиску газу або відсутності розрідження піч необхідно негайно відключати через припинення подачі газу.

5.14. У разі сильного виділення газів, що відходять, відсутності тяги також необхідно відключити подачу газу.

6. Організація та проведення газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки

6.1. Газонебезпечні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог цих Правил, НПАОП 0.00-1.20-98 та інших чинних нормативно-правових актів, а роботи підвищеної небезпеки - відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

6.2. Газонебезпечні роботи поділяються на роботи, що пов'язані:

з нормальним веденням технологічного процесу;

з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, у яких були або є шкідливі або вибухонебезпечні продукти;

з ліквідацією аварій у газовому господарстві, розливом шкідливих, вибухонебезпечних і легкозаймистих продуктів.

6.3. Газонебезпечні роботи повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 27.0-4.02-90 за нарядом-допуском установленої форми і спеціально розробленим планом організації та проведення газонебезпечних робіт, затвердженим роботодавцем. Форма плану робіт довільна.

6.4. У плані робіт повинна зазначатися сувора послідовність виконання газонебезпечних робіт, розміщення працівників, потреба в механізмах і пристосуваннях; заходи, що забезпечують максимальну безпеку виконання цих робіт, із зазначенням посадовців, відповідальних за проведення кожної газонебезпечної роботи, та посадової особи, відповідальної за координацією цих робіт.

Ці роботи повинні виконуватися бригадою не менше ніж двоє працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах і подібних місцях - бригадою не менше ніж троє працівників.

6.5. План організації та проведення газонебезпечних робіт повинен складати перед початком їх проведення відповідальний керівник робіт.

Під час проведення газонебезпечних робіт силами загальнозаводського ремонтного персоналу, підрядної організації або ремонтного цеху відповідальний керівник робіт від підрядної організації повинен брати безпосередню участь у складанні плану організації робіт.

6.6. Газонебезпечні роботи необхідно виконувати під безпосереднім контролем газорятівників, а за їх відсутності на підприємстві - під безпосереднім контролем керівника робіт.

Ставати до виконання газонебезпечної роботи, а також залишати робоче місце без відома керівника робіт не дозволяється.

Під час виконання газонебезпечних робіт необхідно систематично перевіряти наявність усіх працівників на робочих місцях. Перевірку наявності всіх працівників необхідно проводити також під час перерв, що пов'язані з виведенням працівників, і після закінчення роботи.

6.7. Роботи, що пов'язані з перебуванням працівників усередині апаратів і ємностей, повинні проводитися лише після їх відключення, звільнення від продукту та продування, а також перевірки (аналізу) повітряного середовища в них на вміст шкідливих і вибухонебезпечних газів і парів, що не повинні перевищувати ГДК (граничнодопустимих концентрацій).

Повторні аналізи необхідно проводити через кожну годину.

6.8. Каналізаційні колодязі перед спуском до них працівників повинні вентилюватися.

6.9. Усі роботи всередині апаратів, резервуарів, посудин і каналів повинні здійснюватися працівниками у шлангових протигазах із застосуванням страхувальних мотузок і запобіжних пасків.

Запобіжні пояси повинні мати наплічні паски з кільцями на їх перетині з боку спини для кріплення страхувальної мотузки. Застосування поясів без наплічних ременів не дозволяється.

За умови вмісту парів і газів нижче допустимого за санітарними нормами рівня та неможливості підвищення його в процесі роботи дозволяється проводити роботи без шлангового протигаза, але за наявності його в підготовленому стані.

Використання фільтрувальних протигазів під час виконання зазначених робіт не дозволяється.

6.10. На всіх робочих місцях у цехах, де можливе виділення газів, парів і пилу, повинні розміщуватися газозахисні апарати (шлангові або ізолювальні).

Кількість і місця розташування газозахисних апаратів, а також строки перевірки їх стану повинні визначати начальник структурного підрозділу та служба охорони праці.

6.11. Під час проведення газонебезпечних робіт повинні застосовуватися інструменти, що не дають іскор під час удару або тертя.

6.12. Під час розливу шкідливих і вибухопожежонебезпечних продуктів необхідно негайно ліквідувати причину, що викликала розлив, і провести прибирання.

Прибирання повинно здійснюватися працівниками під контролем газорятівників або фахівця із застосуванням шлангових протигазів або ізолювальних кисневих респіраторів (залежно від місця та розмірів розливу).

6.13. Протягом усього часу прибирання необхідно забезпечувати підсилене провітрювання приміщень.

6.14. Газонебезпечні роботи, що пов'язані з ліквідацією аварій, необхідно виконувати відповідно до затверджених планів ліквідації аварій.

6.15. До робіт підвищеної небезпеки належать ремонтні, монтажні, будівельні, налагоджувальні та інші роботи, що виконуються персоналом цехів, а також персоналом спеціалізованих і централізованих цехів і підрядних організацій в діючих цехах; роботи на установках підвищеної небезпеки; роботи на висоті, вогневі роботи в приміщеннях підвищеної небезпеки, а також роботи в бункерах, тунелях, земляні роботи в цеху та інші роботи, під час виконання яких найбільш імовірні виявлення та вплив на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників і пов'язане з цим травмування осіб, які виконують роботи. Ці роботи згідно з НПАОП 0.00-8.24-05 повинні виконуватися за нарядом-допуском.

6.16. Усі працівники та спеціалісти, які беруть участь у газонобезпечних роботах, повинні бути забезпечені необхідними ЗІЗ.

Перед виконанням кожної газонебезпечної роботи газозахисні апарати необхідно перевіряти на справність, а пояси та мотузки оглядати. Під час виконання зазначених робіт не дозволяється застосовувати пояси та мотузки з синтетичних матеріалів.

Відповідальними за виконання газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки, що проводяться за спеціально розробленим планом робіт і за нарядом-допуском, можуть бути:

від експлуатаційного персоналу - начальник цеху, заступник начальника цеху та механік (енергетик) цеху;

від підрядних ремонтних організацій - начальник дільниці, виконавець робіт;

від загальнозаводських ремонтних служб - начальник ремонтного цеху, заступник начальника цеху, начальник дільниці.

Роботи, що пов'язані із зупинкою декількох цехів, повинні проводитися під керівництвом посадової особи, призначеної роботодавцем.

6.17. Під час розробки підрядними організаціями плану організації та проведення робіт підвищеної небезпеки та газонебезпечних робіт під час ремонтів, що потребують застосування комплексу вантажопідіймальних машин і пристосувань (кранів, лебідок, щогл), до початку робіт план необхідно узгодити з начальником цеху, де проводяться роботи, зі службами охорони праці, головним механіком або головним енергетиком підприємства та підрядної організації і затвердити відповідальними керівниками підрядної організації та підприємства.

6.18. Керівником з виконання газонебезпечних робіт може бути лише посадова особа з числа спеціалістів за посадою не нижче майстра; під час проведення газонебезпечних робіт, що передбачені інструкціями нормальної експлуатації, виконавцем може бути бригадир.

6.19. Перед початком робіт керівник повинен проінструктувати всіх працівників про дотримання необхідних правил безпеки під час виконання цієї роботи та про надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.

Працівники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.

Під час виконання робіт силами ремонтного підрозділу підприємства або підрядної організації інструктаж повинні проводити разом керівники робіт від підприємства та підрядної (ремонтної) організації, що проводить роботу.

До виконання газонебезпечних робіт від підрядної організації можуть залучатися тільки ті працівники, які пройшли спеціальне навчання та мають відповідні посвідчення.

6.20. Газонебезпечні роботи та роботи підвищеної небезпеки, що проводяться за планом, необхідно проводити лише в денний час. Цілодобове проведення робіт допускається лише з дозволу роботодавця.

6.21. Вогневі роботи в приміщеннях з вибухопожежонебезпечними виробництвами необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

7. Складування та зберігання вихідних продуктів

7.1. Складування та зберігання сипкої сировини

7.1.1. Складування та зберігання сировини необхідно здійснювати в закритих складах, силосах або на спеціальних відкритих майданчиках. Відкриті складські майданчики, що розміщені на території підприємства, необхідно огороджувати умовними огорожами.

7.1.2. Улаштування та обладнання складів і майданчиків для складування сировини на підприємстві повинно відповідати вимогам затверджених у встановленому порядку норм технологічного проектування, будівельних, санітарних і протипожежних норм і правил.

7.1.3. Межі проїзної частини транспортних шляхів усередині складу необхідно розташовувати на відстані від конструкцій будинку та устаткування не менше ніж 0,5 м, а в місцях проходу людей - не менше ніж 0,8 м.

7.1.4. Майданчики для обслуговування складу необхідно розташовувати на рівні головки рейки на відстані від осі колії не менше ніж на 2 м. Ширина цих майданчиків повинна бути не менше ніж 0,7 м.

7.1.5. Поверхні майданчиків для складування вантажів повинні бути рівними, без вибоїн, з кутом ухилу не більше 5 град. З майданчиків відкритого складування необхідно забезпечувати відвід поверхневих вод.

7.1.6. Майданчики для відкритого складування сировинних матеріалів необхідно регулярно очищати від сторонніх матеріалів, снігу та льоду.

7.1.7. Завантаження-вивантаження сипких сировинних матеріалів (коксів, антрацитів, термоантрацитів тощо) у силоси та бункери повинно здійснюватися із застосуванням засобів пилопридушення.

7.1.8. Сипкі матеріали, що зберігаються на відкритих складах (штабелі вугілля, антрациту, коксу, піску тощо), повинні мати укоси з крутістю, що відповідає куту природного укосу.

Брати зі штабеля сипкі матеріали підкопом, а також перебувати працівникам на укосі не дозволяється.

7.1.9. При відкритому зберіганні матеріалів габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати вимогам інструкції, затвердженої роботодавцем.

7.1.10. Під час подачі вагонів у склад необхідно подавати звуковий сигнал.

7.1.11. Під час подачі вагонів у склад сировини роботу мостового грейферного крана необхідно припинити.

7.1.12. Не дозволяється присутність працівників у складах сировини та на майданчиках приймальних бункерів у зоні переміщення мостових грейферних кранів.

7.1.13. Під час ремонтних і очисних робіт подача потягів з вагонами у склади сировини не дозволяється. На в'їздах повинні включатися заборонні сигнали світлофора, а робота мостових грейферних кранів повинна припинятися.

7.1.14. Не дозволяється пересування вагонів, що перебувають під навантаженням або вивантаженням, якщо в них перебувають працівники.

7.1.15. Вагони, що подані до місць розвантаження, дозволяється розвантажувати лише при відчепленому локомотиві.

7.1.16. Для переміщення вагонів усередині складу необхідно застосовувати маневрові лебідки, вагоноштовхачі та інші механізми.

7.1.17. Під час руху вагона перебування працівників на рейковій колії не дозволяється.

7.1.18. Вагони по складу необхідно переміщувати тільки після попереджувального звукового сигналу.

7.1.19. Рух вагона, що стоїть на розвантаженні, необхідно обмежувати з обох боків гальмівними башмаками.

7.1.20. Приймальні траншеї (бункери) необхідно огороджувати з боку проходів і перекривати ґратами з розміром чарунок не більше 150х150 мм. За наявності на складі сировини спеціального механізованого пристрою - "розвантажувача" допускається влаштування огорожі тільки з боку проходів.

7.1.21. Уздовж приймальних бункерів, що розташовані в складах сировини, необхідно забезпечувати прохід для технічного обслуговування, для ремонтної і монтажної мети завширшки не менше ніж 0,8 м. Проходи необхідно розташовувати поза зоною переміщення грейфера мостового крана, а з боку бункерів їх необхідно огороджувати згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.

7.1.22. Під час складування сировини в бункерах завантажувальні та розвантажувальні пристрої необхідно герметизувати, а розвантажувальні пристрої забезпечувати також механічними приводами.

7.1.23. Бункери та інші ємності заввишки понад 2 м для зберігання сипких і пилоподібних матеріалів необхідно забезпечувати пристроями для запобігання утворенню склепінь і зависань матеріалів або для примусового обвалення їх.

7.1.24. Бункери, що завантажуються грейферними кранами, необхідно обладнувати з одного боку майданчиком для обслуговування, що відокремлюється від бункерів огороджувальним бар'єром заввишки згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил. Вхід у зону дії крана дозволяється тільки в разі його зупинки.

7.1.25. Улаштування затворів бункерів повинно виключати можливість випадання матеріалів при їх закритому положенні. Затвори необхідно забезпечувати покажчиками положення (відкрито-закрито).

7.1.26. Рівень матеріалу в бункерах необхідно контролювати. Обладнання бункерів сигнальними пристроями на допустиму межу їх розвантаження необхідно визначати проектом.

7.1.27. Бункери, що призначені для зберігання сипких матеріалів, необхідно перекривати суцільним укриттям, а завантажувальні люки закривати щільними кришками. Бункери для сипких матеріалів необхідно обладнувати аспіраційними установками.

7.1.28. Роботи з очищення бункерів від матеріалів, усунення зависань, а також їх ремонт необхідно здійснювати за нарядом-допуском, а у вечірній та нічний час - під керівництвом посадової особи не нижче майстра.

7.1.29. Працівники повинні пересуватися по складу через спеціально влаштовані проходи.

7.1.30. Перебувати на розвантажувальних майданчиках, в траншеях (бункерах), у вагонах, що розвантажуються, під час роботи грейферного крана не дозволяється.

7.1.31. Вихід на ґрати траншей для виконання робіт необхідно здійснювати у місці, яке недоступне для грейферного крана.

7.1.32. У цехах, що обладнані приймальними траншеями, розташованими вздовж залізничної колії, відкриття люків, дверей вагонів необхідно провадити зі спеціального візка.

7.1.33. Відкриття та закриття люків необхідно здійснювати із застосуванням спеціальних пристосувань. Не дозволяється відкривати люки з-під вагона.

7.1.34. Роботи, що пов'язані з необхідністю дроблення брил сировини, що змерзлися або злежалися, на ґратах приймальних траншей або бункерів необхідно виконувати зі спеціальних містків. Для розпушення матеріалів, що змерзлися у вагонах, необхідно застосовувати вібророзпушувачі, вібратори, люковібратори та інші пристрої, що забезпечують безпечність робіт.

7.1.35. Ручне пробиття сипких матеріалів, що змерзлися та застрягли у люках під час вивантаження, допускається лише зверху за допомогою пневматичних молотків або, у разі їх відсутності, спеціальних пік-проштовхувачів. Інструмент, що застосовується, повинен відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.30-01. Ці роботи необхідно виконувати із застосуванням страхувальної мотузки та під наглядом іншого працівника.

7.1.36. Працівники на складах сировини повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: респіраторами, окулярами, касками, захисним одягом і рукавицями.

7.1.37. Склади сирого коксу, антрациту та інших матеріалів з пожежної небезпеки належать до категорії В.

7.2. Складування та зберігання пеку

7.2.1. Утримання та експлуатація складів горючих і легкозаймистих рідин повинні відповідати вимогам НАПБ А.01-001-04.

7.2.2. Вимоги безпеки під час роботи з пеками повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

7.2.3. Всі роботи з обслуговування устаткування складів пеку повинні бути максимально автоматизовані.

7.2.4. Склади пеку необхідно обладнувати спеціальними закритими ємностями з обігрівом.

7.2.5. Ємності для зберігання рідкого кам'яновугільного пеку необхідно герметизувати та обладнувати витяжною вентиляцією.

7.2.6. Пекоприймальники повинні бути обладнані рівнемірами пеку.

7.2.7. Архітектурно-планувальне рішення складу пеку повинно виключати потрапляння на робочі місця прямих сонячних променів.

7.2.8. Трубопровід зливу пеку з цистерни необхідно виготовляти на основі гнучкого металевого шланга та металевих перехідників з фланцями. Застосування гумового шланга як зливного трубопроводу не дозволяється.

7.2.9. Заходи безпеки під час встановлення термоцистерни під завантаження повинні відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених наказом Держкомнафти та газу України від 18.03.94 N 133.

7.2.10. Злив пеку з термоцистерн необхідно здійснювати за температури пеку не менш ніж 150 град.С.

7.2.11. Перед зливом пеку необхідно перевірити відсутність пошкоджень кожуха термоцистерни, термоізоляції, вагонної рами, кришки люка; справність запобіжних прокладок, мембрани пекопроводів та заземлити термоцистерну.

7.2.12. Підключення на обігрів і відключення термоцистерни повинен проводити електроперсонал.

7.2.13. Щоб уникнути накопичення в термоцистерні вибухових парів пеку, кришку та оглядовий люк термоцистерни після охолодження необхідно закривати не раніше ніж через годину після закінчення зливу пеку.

7.2.14. Для видавлювання пеку з цистерни під час зливу необхідно використовувати пару або інертний газ. Застосування стисненого повітря для спорожнення цистерни не дозволяється.

7.2.15. Перед подачею пари в цистерну паропровід, що приєднується до неї, необхідно продути з метою звільнення його від конденсату.

7.2.16. Парові регістри пари та паропроводи повинні бути герметичні.

Конструкція та експлуатація парових регістрів, паро- та пекопроводів повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98.

7.2.17. Склади пеку з пожежної небезпеки належать до категорії В, і їх необхідно обладнувати установками пінопарогасіння та системами ППА, оснащувати ящиками з піском, повстиною, порошковими вогнегасниками.

7.2.18. У районі зливу пеку не дозволяються електро- та газозварювальні роботи, паління, розведення вогню, проведення ремонтних робіт, під час яких може виникнути іскріння інструменту.

Вогневі роботи на території складу пеку необхідно виконувати за нарядом-допуском з обов'язковим розгортанням засобів пожежогасіння.

7.2.19. Розігрів "замерзлих" пекових комунікацій і насосів необхідно проводити за допомогою гарячої води або пари.

7.2.20. Працівники на складі пеку повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту, що включають: дерматологічні захисні мазі (пасти), захисні окуляри, респіратор, спецвзуття, спецодяг, каску.

7.2.21. Склади пеку необхідно обладнувати блискавковідводами і заземлювальними пристроями згідно з НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01v0272203-01 та іншими чинними нормативно-правовими актами.

Майданчики для зливання пеку повинні бути обладнані світильниками згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01 та інших чинних нормативно-правових актів.

7.2.22. Після закінчення робіт зі зливання пеку та вивезення з естакади залізничних цистерн зливні лотки необхідно звільнити від залишків пеку, закрити кришками з негорючих та неіскроутворюючих матеріалів, а майданчики, відкидні містки, естакаду очистити від розлитого пеку. Зібрані відходи необхідно повернути у технологічний цикл згідно з підпунктом 2.3.5 розділу III цих Правил.

7.2.23. Під час виконання робіт з приймання та зберігання рідкого пеку, а також під час замірювання його залишків, огляду, очищення та ремонту резервуарів для освітлення повинні використовуватися переносні світильники з напругою не більше як 12 В.

7.2.24. Роботи, що пов'язані з перебуванням працівників усередині резервуарів для зберігання пеку, повинні прирівнюватися до робіт з підвищеною небезпекою та повинні виконуватися за проектом організації робіт, що затверджується роботодавцем, і за нарядом-допуском.

7.3. Складування та зберігання токсичних реагентів

7.3.1. Зберігання, облік і перевезення сильнодійних отруйних речовин необхідно здійснювати відповідно до вимог інструкції про порядок збуту, придбання, зберігання, обліку і перевезення сильнодійних отруйних речовин, що затверджується роботодавцем, та інших чинних нормативно-правових актів.

7.3.2. Приймальні ємності для токсичних рідких речовин повинні перевищувати об'єм транспортних ємностей.

7.3.3. Порожню тару з-під легкозаймистих рідин, а також отруйних речовин необхідно закупорювати та зберігати на спеціально відведеному майданчику.

7.3.4. Ємності для приймання рідких токсичних речовин необхідно обладнувати клапанами, що автоматично закриваються.

7.3.5. Токсичні речовини, кислоти та луги необхідно зберігати та транспортувати в упаковці заводу-виробника.

Складські приміщення для зберігання кислот і лугів необхідно обладнувати водопроводом з кранами та переносними шлангами для видалення кислоти або лугу в разі їх потрапляння на підлогу або тіло працівників.

7.3.6. Склади для зберігання кислот і лугів необхідно розміщувати в окремих приміщеннях. Розміщення складів на відкритих майданчиках, під навісом і в підвальних приміщеннях допускається лише за узгодженням з органами державного пожежного нагляду.

Відкривання люків цистерн і резервуарів з кислотою, лугом або іншими токсичними рідинами, відбір проб і замірювання рівня повинні провадитися працівниками з навітряного боку від люка.

8. Підготовка вихідних матеріалів

8.1. Грохочення (класифікація)

8.1.1. Для запобігання пиловиділенню у повітря робочої зони грохоти необхідно розміщувати у герметичні кожухи, які необхідно підключати до аспіраційної системи. При цьому викиди від системи повинні очищатися.

8.1.2. По всій ширині завантажувальних і розвантажувальних лійок грохотів необхідно встановлювати екрани, що запобігають викидам шматків матеріалу.

8.1.3. Усі рухомі частини грохотів необхідно огороджувати. У рухомих плоских грохотів огороджуються кожухами або металевою сіткою ексцентрики, приводи та передачі, у барабанних - велика та маленька шестерні, ланцюгова передача, шестерні передачі, з'єднувальні муфти. Крім того, самі барабани необхідно огороджувати глухим кожухом.

8.1.4. З'єднання кожуха барабанного грохота з жолобами та бункерами необхідно ущільнювати так, щоб під час роботи грохота не було розсипання та вибивання пилу у виробниче приміщення.

8.1.5. Перед включенням грохота необхідно перевірити його загальний технічний стан, відсутність деформацій і поривів сітки, надійність її натягу, кріплення дисбалансних вантажів, наявність і справність огорож, аспіраційних кожухів, наявність мастильного матеріалу в підшипниках.

8.1.6. Грохот необхідно запускати без навантаження та лише після включення приймальних агрегатів, а подачу матеріалу на грохот починати після досягнення режиму роботи, що установився.

8.1.7. Під час роботи грохотів особливу увагу необхідно приділяти кріпленню дисбалансних вантажів, стежити за подачею матеріалу рівномірним шаром, за шириною сита, періодично перевіряти нагрів підшипників, якість сортування матеріалу.

8.1.8. Прочищення, огляд і ремонт грохота необхідно проводити згідно з вимогами биркової системи після припинення подачі на нього матеріалу та зупинки привода грохота.

8.1.9. Для зниження шуму на робочих місцях необхідно використовувати:

звукоізолювальні огорожі грохотів;

гумові футеровки завантажувальних і розвантажувальних пристроїв;

гумові сита.

8.1.10. У приміщеннях з підвищеними рівнями шуму працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів слуху (навушниками, протишумовими вкладишами, шоломами) згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний".

8.2. Дроблення

8.2.1. Для безпечної експлуатації дробарок їх обертові та рухомі частини необхідно огороджувати металевими огорожами згідно з пунктом 4.54 розділу І цих Правил.

8.2.2. Для запобігання запиленості повітря на дільницях дроблення робочий простір дробарок, їх завантажувальні та розвантажувальні отвори необхідно герметизувати укриттями і необхідно приєднувати до аспіраційних установок.

8.2.3. У разі розташування робочого майданчика дробарки на рівні відкритого завантажувального отвору останній необхідно огороджувати огорожею висотою не менш ніж 1 м; отвори, що не перевищують 300 мм, необхідно обладнувати бортами висотою не менш ніж 200 мм.

8.2.4. Завантаження матеріалу в дробарку необхідно механізувати (транспортери, живильники, грейферний кран, захоплювачі тощо).

8.2.5. На шляху подачі матеріалу в дробарку (перед дробаркою над транспортерною стрічкою) необхідно встановлювати електромагніти, а дробильні установки необхідно забезпечувати автоблокуванням або ручним блокуванням, що забезпечує зупинку агрегату та припинення подачі матеріалу в разі попадання матеріалів, що важко подрібнюються, або металевих предметів. Виведення цих предметів повинне здійснюватися згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.

8.2.6. Керування дробаркою повинне здійснюватися дистанційно зі спеціального майданчика або пульта керування та дублюватися безпосередньо у самій дробарці.

8.2.7. Робочий майданчик дробарки необхідно огороджувати ґратчастими металевими щитами, розташованими таким чином, щоб машиніст міг без труднощів спостерігати за надходженням матеріалу в дробарку.

8.2.8. Запуск устаткування дробильної дільниці необхідно проводити після подання звукового або світлового сигналу.

8.2.9. Дробарку необхідно включати в роботу за відсутності в її робочому просторі матеріалу, що переробляється.

8.2.10. Подача матеріалу в дробарку повинна здійснюватися через 2-3 хвилини після включення привода дробарки. Протягом цього часу необхідно перевірити справність машини на холостому ходу, відсутність стороннього (нехарактерного) шуму, перепадів звуку.

8.2.11. Під час роботи дробарки необхідно стежити за рівномірним надходженням до неї матеріалу, не допускаючи перевантаження та завалів.

8.2.12. Шматки матеріалу, що завантажується в дробарку, не повинні перевищувати розмір, зазначений у паспорті конкретної машини.

8.2.13. Для запобігання аваріям необхідно контролювати надходження мастила до тертьових поверхонь, температуру підшипників і шумовий режим дробарки. У разі з'явлення різкого стуку, порушення цілісності працюючих деталей, вібрації корпусу дробарку необхідно зупинити.

8.2.14. Зупинка дробарки (крім аварійних випадків) дозволяється лише після переробки всього завантаженого матеріалу.

8.2.15. У разі аварійної зупинки дробарки "під завалом" розбутування та запуск необхідно виконувати за нарядом-допуском, а в нічний і вечірній час із застосуванням биркової системи під наглядом відповідальної посадової особи.

8.2.16. Роботи, що пов'язані з ремонтом дробарки, огорож, очищенням дробарки, оглядом рухомих частин, регулюванням розвантажувальної щілини та зазорів між валками, усуненням завалів і заклинювань, необхідно проводити при відключеній від напруги електромережі дробарки відповідно до вимог биркової системи.

8.2.17. Робочий простір дробарки необхідно очищати через розвантажувальну щілину згідно з вимогами спеціальної інструкції з усунення завалів і заклинювань, затвердженої роботодавцем.

8.2.18. Роботи з видалення металу, що потрапив у робочий простір, необхідно проводити газовими різаками з оформленням наряду-допуску.

8.2.19. Машиністи, які обслуговують дробарки для переробки матеріалів первинного дроблення, повинні користуватися захисними дерматологічними пастами.

8.2.20. Кожний випадок заклинювання камери дроблення, усі ремонти та відхилення від нормальної роботи повинні фіксуватися в агрегатному журналі.

8.2.21. Для нормалізації умов праці з шуму у відділеннях дроблення постійні робочі місця машиністів необхідно влаштовувати у звукоізольованих кабінах спостереження згідно з ГОСТ 12.2.098-84 "ССБТ. Кабины звукоизолирующие. Общие требования".

8.2.22. Кабіни спостереження необхідно обладнувати системами контролю, дистанційного керування та системами вентиляції.

8.2.23. На робочих майданчиках, де рівні шуму перевищують граничнодопустимі норми, працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту.

8.3. Подрібнення

8.3.1. Кульові млини необхідно розташовувати в окремому приміщенні та відділяти від інших дільниць цеху капітальними шумоізолювальними стінами.

8.3.2. Відстань між габаритами кульових млинів необхідно брати не менше ніж 3 м, а між стіною та млином - не менше ніж 1,2 м.

8.3.3. Кожний млин необхідно відділяти поручнями або металевою сіткою таким чином, щоб запобігти доторканню до барабана млина з боку проходів.

У конструкції огорожі необхідно передбачати дверці, що обладнані блокуванням відключення привода млина від мережі при відкритих дверцятах або спеціальним запірним пристроєм, що виключає можливість відкриття дверцят стороннім працівником.

8.3.4. Шестерні привода, торцеві кришки, з'єднувальні муфти млина необхідно огороджувати кожухами.

8.3.5. Привод млина необхідно обладнувати спеціальними пристосуваннями для прокручування вручну та фіксації барабана під час ремонту.

8.3.6. Завантажувальні та розвантажувальні отвори млина необхідно максимально герметизувати та приєднувати до аспіраційних пристроїв у випадку роботи на "злив" або переводити млин на режим пневмосепарації.

8.3.7. Кріпильні болти, що утримують футерувальні плити, необхідно максимально затягувати.

Для поліпшення герметизації барабана млина під футерувальні плити необхідно підкладати листи гуми, а під гайку ставити гумову та металеву опуклу шайби або намотувати азбестовий шнур.

8.3.8. Перед пуском млина необхідно переконатися в надійності та справності огорож, герметизації млина, в працездатності аспіраційної системи або пневмосепарації, надійності кріплення футерувальних плит і кришки люка барабана, готовності до роботи живильника та приймальних пристроїв, відсутності працівників у небезпечній близькості від подрібнювальної машини.

8.3.9. Якщо пуск млина в роботу здійснюється дистанційно, то це необхідно тільки після подання світлової сигналізації.

8.3.10. Під час роботи млина необхідно стежити за правильним завантаженням його. Недовантаження млина матеріалом призводить до збільшення шуму.

8.3.11. Під час роботи кульового млина не дозволяється прибирати просипи під обертовим барабаном або переміщати під ним будь-які вантажі.

8.3.12. У разі ослаблення або випадання кріпильних болтів необхідно їх підтягнути або замінити новими.

8.3.13. Для зберігання куль та їх сортування необхідно передбачати місце на площі млинового відділення.

8.3.14. Завантаження куль і вивантаження їх з млина необхідно механізувати.

8.3.15. Зона завантаження та вивантаження куль повинна огороджуватися, цю роботу повинен виконувати технологічний персонал за бирковою системою, а ремонтний - за нарядом-допуском.

8.3.16. Роботи із заміни стальних футерувальних плит барабана необхідно проводити за нарядом-допуском під наглядом відповідальної посадової особи.

8.3.17. Всі роботи на корпусі млина необхідно проводити з майданчиків, обладнаних згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.

8.3.18. Ремонт кульових млинів необхідно проводити після відключення двигуна привода, ретельного провітрювання їх робочого простору та закріплення барабана. Ця робота повинна виконуватися мінімум двома працівниками за нарядом-допуском.

Внутрішній огляд кульових млинів необхідно виконувати з обов'язковим дотриманням вимог биркової системи.

8.3.19. Для запобігання довільному прокручуванню зупиненого млина на його приводі необхідно встановлювати гальмовий пристрій. Млин необхідно зупиняти у верхньому положенні люків. Під час зупинки млина у положенні люків унизу відкривати кришку люка не дозволяється.

Для огляду внутрішнього стану млина, перебуваючи зовні нього, допускається зупинка млина так, щоб люки були розташовані збоку.

8.3.20. Для спуску у млин діаметром більше 1,5 м необхідно застосовувати драбину.

8.3.21. Для зниження шуму на робочих місцях у відділенні подрібнення необхідно:

використовувати звукоізолювальні покриття барабанів млинів;

щоб приводні двигуни були у малошумному виконанні;

щоб операторські пункти машиністів млинів були звукоізольовані;

встановлювати акустичні екрани з боку ударів куль і під барабаном.

8.3.22. Працівники, які перебувають на робочих місцях з підвищеним рівнем шуму, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів слуху.

8.4. Прожарювання

8.4.1. Печі обертові та холодильники

8.4.1.1. Відстань між осями обертових печей і холодильників повинна бути рівною, не менше трьох діаметрів печей.

8.4.1.2. Майданчики для обслуговування головок обертової печі повинні мати розміри, що дають змогу відходити працівникові від печі на відстань не менше ніж 5 м.

8.4.1.3. Опори печі необхідно з'єднувати перехідними містками та обладнувати майданчиками для обслуговування опорних роликів привода. Відстань між сходами для спуску працівників з перехідних містків повинна бути не більш ніж 7 м.

8.4.1.4. Майданчики обслуговування та робочі проходи вздовж печі необхідно огороджувати. Огорожі, що встановлюються з боку барабанів, повинні виключати можливість дотику працівника до барабана, рухомих частин його привода та відповідати вимогам пункту 2.9 розділу II цих Правил.

8.4.1.5. Ролики опорних бандажів і вінцеві шестерні приводів необхідно огороджувати суцільною або сітчастою огорожею з обох боків барабана на висоту близько 2 м, або ж огороджувати місця контакту ролика з бандажем. Необхідно, щоб ці огорожі були легко знімними та забезпечували оперативний доступ до механізмів.

8.4.1.6. Для зменшення потоку тепловипромінювання від барабана печі в зоні виконання робіт необхідно встановлювати теплозахисний екран і підводити припливну вентиляцію.

8.4.1.7. Шибери димоходів, засувки, вентилі тощо необхідно розташовувати в зонах, де вплив тепла на працівників не перевищує значень, зазначених у ГОСТ 12.4.123-83 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования".

8.4.1.8. Для доступу до вентилів, засувок, шиберів, що розташовані на висоті більше ніж 1,8 м, необхідно встановлювати стаціонарні огороджені майданчики.

8.4.1.9. Щоб запобігти опікам під час зворотного удару полум'я, отвори для встановлення форсунок і оглядові отвори печей повинні бути обладнані екранами, а вентилі, що регулюють подачу палива та повітря, або їх приводи розміщувати осторонь цих отворів.

8.4.1.10. Під час спостереження за процесом прожарювання та роботою пальників печей працівники повинні мати захисні окуляри з світлофільтрами. Кришки оглядових отворів необхідно відкривати металевими гачками.

8.4.1.11. Робочі місця в зонах максимального тепловипромінювання повинні бути обладнані припливною вентиляцією.

8.4.1.12. Місця з'єднання барабанів печі та холодильника необхідно обладнувати жаростійкими еластичними ущільнювальними кільцями.

8.4.1.13. Вузли завантаження у піч вихідних матеріалів і вивантаження з печі прожарених матеріалів, розвантажувальну шахту холодильника та завантажувальні жолоби печі, з яких можливі виділення газів і пилу у повітря робочої зони, необхідно обладнувати укриттями та аспірацією.

8.4.1.14. У разі виявлення витоку газу - подачу газу необхідно негайно припинити. Подачу газу після усунення його витоку можна проводити тільки з дозволу посадової особи, відповідальної за експлуатацію газового господарства.

8.4.1.15. Холодильники на всю довжину необхідно укривати металевою "оболонкою" і обладнувати місцевою витяжною вентиляцією видалення пари з-під "оболонки".

8.4.1.16. Щоб запобігти залповому забору води, засувку перед включенням води на прожарювальну піч необхідно відчиняти повільно.

8.4.1.17. Піч повинна бути обладнана сигналізацією та блокуванням верхнього та нижнього положень барабана, а також сигналізацією включення приводів барабанів печі та холодильника. Якщо довжина печі перевищує 40 м, дзвінки гучного бою та світлові ліхтарі необхідно встановлювати також в районі привода печі.

8.4.1.18. Головний привод печі необхідно автоматично заблоковувати з допоміжним устаткуванням і механізмами.

8.4.1.19. Керування вентилями газопроводу, повітропроводу, шиберами лежака, жолобів подачі матеріалу тощо необхідно здійснювати дистанційно з поста керування піччю та дублювати за допомогою місцевого керування.

8.4.1.20. Необхідно, щоб привод печі та холодильника, крім дистанційного, мав місцевий пульт керування. Місцевий пульт керування необхідно розміщувати в безпосередньої близькості від привода та блокувати із звуковою сигналізацією включення привода.

8.4.1.21. Змащення обертових роликів і шестерень необхідно здійснювати за допомогою спеціального пристосування, що виключає можливість перебування працівника в небезпечній близькості від обертових частин печі.

8.4.1.22. Двері люків в головках печі та холодильника необхідно обладнувати надійними запорами, що забезпечують щільне закриття дверей на час роботи печі.

8.4.1.23. Газоходи (лежаки) печей прожарювання повинні бути обладнані вибуховими клапанами.

8.4.1.24. Вивантаження пилу з пилових камер (карманів) лежака необхідно механізувати.

8.4.1.25. Пилозбірники повинні бути обладнані затворами або іншими пристроями, що забезпечують їх герметичність під час вивантаження пилу.

8.4.1.26. Для спостереження за станом лежака по всій його трасі необхідно обладнувати оглядові люки або періодично візуально оглядати лежакове господарство під час повної зупинки печей.

8.4.1.27. Розпалювання печі необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98 за письмовим дозволом посадової особи, відповідальної за газове господарство, та начальника цеху в присутності начальника зміни або виробничого майстра.

8.4.1.28. Перед розпалюванням піч необхідно провентилювати.

Необхідно також перевірити справність механічної частини печі та холодильника, вузлів живлення печі шихтою, пристроїв паливоподачі, газоочисних і транспортних пристроїв, стан запобіжних вибухових клапанів і димососів; оглянути стан футерівки печі, холодильника та їх головок; перевірити надійність і герметичність закриття люків, кришок і технологічних дверцят печі та холодильника, переконатися у відсутності працівників і сторонніх предметів усередині газоходів, пилоосадних камер, печі та холодильника.

8.4.1.29. Під час розпалювання печі необхідно спочатку подати повітря, а потім паливо. Припиняючи горіння - виключити подачу палива, а потім повітря. Подачу газу, аналіз газоповітряної суміші необхідно проводити у відповідності до НПАОП 0.00-1.20-98. Для розпалювання печі необхідно використовувати газовий запальник.

8.4.1.30. Печі після тривалої зупинки та ремонту, а також ті, що вводяться в експлуатацію, необхідно розпалювати згідно з підпунктом 8.4.1.29 розділу III цих Правил.

8.4.1.31. Перед включенням привода печі необхідно подати звуковий і світловий сигнали.

8.4.1.32. Під час експлуатації печі необхідно дотримувати технологічний режим прожарювання, забезпечувати повне та правильне згоряння палива, потрібне розрідження в печі.

8.4.1.33. Для аварійного видалення газів з печі необхідно передбачати резервний ексгаустер.

8.4.1.34. У разі "відходу" барабана печі вниз нижній бандаж печі необхідно змащувати. У разі підйому барабана вверх змащувати верхній бандаж. За необхідності видалення мастила з бандажів барабан необхідно зупинити.

8.4.1.35. Переходи з одного боку печі на інший необхідно здійснювати через спеціально влаштовані проходи (містки).

Переходити з одного боку печі або холодильника на інший під барабанами, що обертаються, не дозволяється.

8.4.1.36. Проводити прибирання під барабанами, що обертаються, а також ремонт і регулювання шестерень привода або роликів бандажа не дозволяється.

8.4.1.37. У разі, якщо на барабані з'являться плями кольорів мінливості, піч необхідно зупинити та вжити заходів до ремонту футеровки.

8.4.1.38. Під час аварійних ситуацій: мимовільне затухання пальників; підвищення тиску газу; зупинка газовідсмоктувальних механізмів тощо необхідно керуватися планами ліквідації аварій.

8.4.1.39. Перед ремонтними роботами усередині барабана печі необхідно контролювати температуру повітря в робочій зоні перед початком та в середині кожної зміни, а також перед кожним допуском працівників усередину печі.

8.4.1.40. Роботи з огляду та ремонту всередині печей і газоходів необхідно проводити за температури повітря не вище 40 град.С за нарядом-допуском.

8.4.2. Електрокальцинатори

8.4.2.1. Корпус електрокальцинаторів, димоходи необхідно герметизувати.

8.4.2.2. Розвантажувальний отвір електрокальцинатора необхідно герметично з'єднувати з приймальними пристроями.

8.4.2.3. Для ліквідації пароутворення та запобігання полій узимку пари води у водоохолоджувальній оболонці приймального пристрою необхідно уловлювати аспіраційною системою.

8.4.2.4. Приймальні пристрої на виході кальцинатора необхідно закривати герметичними кожухами, а кожухи підключати до аспіраційної системи.

8.4.2.5. Гази, що виділяються з кальцинатора, необхідно знешкоджувати в апараті очищення або спалювати.

8.4.2.6. Встановлення електродів і їх переміщення у кальцинаторі, завантаження матеріалу в піч необхідно здійснювати за допомогою засобів механізації.

8.4.2.7. Проходи та робочі місця необхідно обладнувати не ближче ніж 1,5 м до кальцинатора.

8.4.2.8. Температура корпусу кальцинатора не повинна перевищувати 70 град.C, а доступні до дотику частини його необхідно огороджувати огорожею, що відповідає вимогам пункту 2.9 розділу II цих Правил.

8.4.2.9. Ошиновку електрокальцинатора необхідно огороджувати згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів. Над шинопроводами ошиновки необхідно встановлювати козирки, що запобігають осипанню пилу на електропровідні елементи.

8.4.2.10. Електрокальцинатор повинен бути обладнаний світловою сигналізацією подачі на нього напруги.

8.4.2.11. Для запобігання зависанням матеріалу в печі та можливим вибухам необхідно дотримувати гранулометричний склад матеріалу, що подається у піч.

8.4.2.12. Ліквідацію заторів на виході кальцинатора необхідно проводити металевою штангою через спеціальні отвори в захисному кожусі розвантажувального жолоба. Металева штанга повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.30-01.

8.4.2.13. У разі припинення руху матеріалу в шахті кальцинатора завантаження його необхідно припинити.

8.4.2.14. З боку ошиновки необхідно контролювати ізоляцію шинопроводів відносно землі. Величина опору ізоляції кожного полюса повинна бути не менше 5 кОм (кілоОм).

8.4.2.15. Шинопроводи ошиновки періодично не рідше одного разу на тиждень необхідно обдувати від пилу. Під час обдуву напругу з шинопроводу необхідно знімати. Для зменшення запилення операцію обдуву від пилу необхідно проводити за допомогою пилососа з подальшою утилізацією зібраного пилу.

8.4.2.16. Водопостачання для охолодження електрокальцинаторів повинне здійснюватися відповідно до інструкції щодо взаємодії між працівниками з обслуговування електрокальцинатора і з обслуговування водообороту.

9. Дозування та нагрів вуглецевих матеріалів

9.1. За умов виконання робіт, пов'язаних з дрібнодисперсним сухим матеріалом, електроустаткування дозувального відділення та вагодозувального візка повинно бути у пилозахисному виконанні.

9.2. Сортові бункери необхідно ущільнювати, шибери їх розвантажувальних отворів повинні забезпечувати щільне перекриття жолобів, що виключає просипи матеріалів.

9.3. Розвантажувальні жолоби сортових бункерів повинні бути обладнані повітроводами системи аспірації.

9.4. Верхню горловину дозувального візка необхідно максимально наближати до розвантажувального жолоба бункера.

9.5. Нижня горловина візка повинна бути обладнана манжетою, що опускається, або гнучким брезентовим рукавом, що щільно з'єднується з горловиною жолоба, що йде до змішувальної машини.

9.6. Сортові бункери дрібної фракції повинні бути обладнані дистанційним пристроєм розпушування матеріалу.

9.7. Конструкція вагодозувального візка повинна забезпечувати вільне керування шиберами сортових бункерів.

9.8. Візок повинен бути обладнаний звуковою та світловою сигналізацією його ходу, а також ключем-биркою, замок якого обладнано на панелі керування візком.

9.9. Швидкість ходу візка не повинна перевищувати 5 км/год.

9.10. Майданчик керування візком повинен бути рівним, горизонтальним і забезпечувати стійкість положення на ньому машиніста-дозувальника.

9.11. Рейкову колію дозувального візка з обох боків необхідно обладнувати тупиками, а рейки повинні бути укладені так, щоб їх головки були на рівні підлоги.

9.12. Завантажувальні отвори жолобів змішувальних машин необхідно закривати ґратами з чарунками не більше 150 х 150 мм.

9.13. Перед початком дозування необхідно переконатися в справності шиберів і аспірації розвантажувальних жолобів сортових бункерів, шиберів (засувок) верхньої та нижньої горловини візка, пневмозатворів, перевірити справність ходу візка, його гальмів, роботи сигналізації.

9.14. Під час керування дозувальним візком машиніст-дозувальник повинен стояти обличчям або боком до руху візка. Під'їжджаючи до прорізів, входів, місць, де можуть бути працівники, він повинен подати сигнали та вести візок на зниженій швидкості.

9.15. Між дільницею змішувальних машин і дільницею дозування повинна бути встановлена двобічна сигналізація. Завантаження змішувальних машин необхідно проводити лише після одержання дозувальником сигналу готовності з дільниці змішування.

9.16. Перед роботою підігрівача шихти необхідно візуально перевірити, оглянути справність корпусу, наявність і встановлення захисних кожухів, наявність заземлення корпусу електропідігрівача та справність підвідного до нагрівальних елементів кабелю, надійність ущільнень і роботи аспірації.

9.17. Очищення завантажувального та розвантажувального патрубків підігрівача необхідно проводити через оглядові люки спеціальними пристосуваннями.

9.18. Дозування рідкого пеку необхідно здійснювати за допомогою автоматичних дозаторів з дозувальних баків, що встановлюються на вагах.

9.19. Напірні баки повинні бути обладнані покажчиками рівня та пристроями автоматичного припинення подачі пеку під час досягнення заданого рівня.

9.20. На випадок аварійної ситуації в баках повинні бути передбачені переливні труби та ємності об'ємом не менше 1 куб.м для збору пеку, що пролився.

9.21. Апаратура для дозування пеку (напірні баки, дозувальні баки, вузли роздачі пеку по змішувальних машинах) повинна бути обладнана ущільненнями (герметизована), місцевою витяжною вентиляцією або гідрозатворами.

9.22. Поверхні баків, пекопроводів і паропроводів для запобігання опікам повинні бути теплоізольовані.

9.23. Дільниця дозування пеку повинна з'єднуватися двобічним сигнальним зв'язком із складом пеку та дільницею змішувальних машин.

9.24. Процес дозування пеку з пожежної небезпеки належить до категорії В.

9.25. Дільниця дозування повинна бути обладнана автоматичною системою пожежної сигналізації; на дільниці необхідно мати вогнегасники, пісок, повстину для гасіння можливих загорянь.

9.26. Застосування відкритого вогню на дільниці дозування пеку не дозволяється. Відігрівання "замерзлих" пекопроводів необхідно проводити парою.

9.27. Усунення проливів пеку та очищення жолобів необхідно проводити після того, як пек буде у твердому стані.

9.28. Працівники на дільниці дозування повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (респіраторами, дерматологічними мазями).

10. Змішування

10.1. Усі рухомі частини електропривода та змішувальної машини необхідно закривати кришками та кожухами.

10.2. Корпус змішувальної машини необхідно теплоізолювати.

10.3. Корпус змішувальної машини періодичної дії та корпус змішувача безперервної дії необхідно герметизувати.

10.4. Кришки, люки, засувки (шибери), жолоби необхідно ущільнювати для забезпечення герметичності процесу змішування та перевантаження маси.

10.5. Для надійного утримання кришки розвантажувального люка у закритому положенні змішувач повинен бути обладнаний запірними пристроями із застосуванням пневмо- та гідродомкратів, кулачкових затворів тощо; або ж застосовувати конструкцію люка, що виключає необхідність у запірних пристроях.

10.6. Камера змішування змішувача повинна бути обладнана аспіраційним відсмоктуванням забрудненого повітря, що герметично з'єднується з камерою. Повітря, що відсмоктується, необхідно очищати від шкідливих складових в установках очищення газу згідно з підпунктом 2.1.5 розділу III цих Правил.

10.7. Пульт керування змішувальної машини повинен бути обладнаний ключем-биркою.

10.8. До системи керування змішувальної машини повинні входити: автомат керування рівнями верхньої та нижньої температурних границь змішування, а також світлова та звукова сигналізація включення змішувача.

10.9. Керування змішувальною машиною повинно бути автоматизованим.

10.10. Завантаження матеріалу у змішувач необхідно проводити після попереднього розігріву корита та запуску привода лопатей.

10.11. Під час змішування жолоб подачі матеріалу необхідно перекривати шиберами, а люки щільно закривати.

10.12. Процес змішування належить до категорії В з пожежної небезпеки.

10.13. Застосування відкритого вогню поблизу змішувальних машин і жолобів пеку без оформлення наряду-допуску та розгортання засобів пожежогасіння не дозволяється.

10.14. Працівники, які працюють у відділенні змішування, повинні бути забезпечені респіраторами, захисними окулярами, рукавицями та дерматологічними мазями.

10.15. Ремонт змішувальної машини, її налагодження та очищення від матеріалу скребками тощо необхідно проводити відповідно до положення про наряди-допуски та биркову систему.

Перед включенням змішувальної машини необхідно переконатися у відсутності працівників всередині змішувача.

10.16. Крани на паропроводах і конденсатозбірниках необхідно відкривати повільно, щоб запобігти ударам і поривам трубопроводів.

10.17. Відбір проб електродної маси необхідно проводити за допомогою спеціального відбірника після вивантаження її із змішувача у транспортний кюбель (вагонетку).

10.18. Під час вивантаження маси із змішувальної машини в кюбель пресувальник, який спостерігає за цією операцією, повинен перебувати не ближче 1,0 м від кюбеля.

10.19. У випадку прилипання брикетів електродної маси до форм ротора вибивання їх необхідно проводити виштовхувачем, що входить до конструкції ротора, або за допомогою металевого прута, заздалегідь зупинивши ротор. При цьому параметри прута (маса, довжина тощо) повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.30-01.

10.20. У разі заклинювання ротора необхідно відключити привод машини, охолодити її, після чого видалити з корита сторонній предмет.

11. Пресування (преси прошивні)

11.1. Подачу маси від змішувальних машин до пресів і завантаження її в преси необхідно механізувати та герметизувати або обладнати витяжною вентиляцією.

11.2. Під час завантаження та розвантаження міксерів, подачі маси від міксерів до преса, завантаження її в контейнер, необхідно передбачати встановлення витяжних зонтів для запобігання виділенню в робочу зону пресового відділення парів пеку.

11.3. Нагріті частини преса повинні бути теплоізольовані (огороджені) згідно з вимогами пункту 4.19 розділу I цих Правил.

11.4. Робочі місця біля пультів керування повинні бути розташовані таким чином, щоб з них був зручний огляд усіх механізмів і приладів керування, що обслуговуються з пульта.

11.5. Верхні майданчики преса, що обслуговуються, та рольганги повинні бути огороджені поручнями згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил.

11.6. За наявності скіпового підйомника рейки підйомника повинні бути прокладені таким чином, щоб збоку робочих майданчиків і сходин дотик до рухомого скіпа був неможливим. В іншому випадку отвори скіпової шахти необхідно закривати металевою сіткою.

11.7. Сітчаста огорожа повинна бути встановлена також під напрямними роликами скіпового підйомника вздовж всього шляху його руху для запобігання падінню на підлогу кусків маси, що транспортується, чи випали з скіпа.

11.8. Зняття пресованих заготовок (блокова продукція) необхідно проводити за допомогою спеціальних пристосувань (кліщів) із застосуванням електромостових кранів або інших засобів механізації.

11.9. На пресових дільницях, що будуються або реконструюються, необхідно застосовувати попереднє вакуумування маси, що пресується, що дає змогу зменшити газовиділення на виході її з преса.

11.10. На пресах з вакуумуванням повинні бути передбачені смолозбірники у герметичному виконанні.

11.11. Перед початком роботи необхідно переконатися в справності механізмів преса та міксерних пристроїв, аспірації, вакуумних установок, наявності та справності огорож, герметичності укриттів, працездатності сигналізації та блокувань, відсутності течі в гідросистемі преса.

11.12. Рівень маси, що завантажується у скіп, повинен бути прийнятий на 150-200 мм нижче його бортів.

11.13. Очищення завантажувального люка, а також ділянки навколо нього необхідно проводити лопатою або спеціальним скребком з довгою ручкою, перебуваючи за огорожею люка. При цьому параметри скребка повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.30-01.

11.14. Перед завантаженням контейнера необхідно переконатися у готовності преса, після чого подати сигнал пресувальнику, який перебуває біля мундштука преса, разом з цим необхідно переконатися у відсутності працівників навколо преса та сторонніх предметів на шляху його руху.

11.15. Під час випресування та підпресування необхідно стояти збоку від мундштука (приймального столу).

11.16. Для обмеження шляху руху заготовки, що викинута тиском газу, проти мундштука необхідно встановлювати металеву плиту товщиною від 10 до 100 мм.

11.17. Зштовхування заготовки, що випресована, з приймального столу необхідно виконувати перекиданням його за допомогою пневмовиштовхувача.

Торкатися до випресованих заготовок незахищеними руками не дозволяється.

11.18. Прибирання маси, що набралася під форкамерою преса, необхідно проводити, коли плунжер зупинено.

11.19. У безпосередньої близькості від преса на відстані 1-1,5 м необхідно передбачати місце для встановлення тари під відходи пресування. Встановлення та видалення тари (контейнера) необхідно проводити за допомогою крана.

11.20. Усі операції, що пов'язані з пресуванням, повинні проводитися під обов'язковим наглядом відповідального працівника.

11.21. Під час проведення ремонтних робіт на пресі, а також встановлення (зняття) мундштука необхідно відключити гідро- та електроприводи, знеструмити ланцюги підведення електроенергії до нагрівальних елементів мундштука. Ремонтні роботи необхідно проводити згідно з вимогами биркової системи.

11.22. Роботи зі встановлення (зняття) мундштука повинні бути механізовані.

11.23. Перебувати під плунжером преса не дозволяється.

11.24. Зберігати випресовані заготовки необхідно в спеціально обладнаних штабелях. На кожній ділянці складування необхідно вивішувати карти складування та плакати.

11.25. Працівники, які зайняті на пресі, повинні бути забезпечені респіраторами та захисними дерматологічними мазями.

11.26. Гасіння загорянь масла, смолистих відкладень необхідно вести парою або піною, для чого на пресі повинно бути передбачене відповідне розведення пари або пінного реагенту.

12. Випалювання

12.1. Під час роботи на випалювальній печі на працівників впливають небезпечні та шкідливі чинники: вуглеграфітовий пил, дискомфортний високотемпературний клімат, інфрачервоне випромінювання, природний газ, газоподібні виділення продуктів термічної обробки (окису вуглецю, сірчистого ангідриду).

12.2. Для обмеження та запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих чинників піч повинна бути обладнана засобами безпеки, що включають вентиляційну, протипожежну та огороджувальну техніку та сигналізацію. Вентиляція приміщення повинна бути розрахована на асиміляцію тепловиділень і здійснюватися за допомогою аерації.

12.3. Завантаження - вивантаження виробів і пересипання на печах випалювання повинно бути механізоване.

Засоби механізації та прийоми випалювання повинні включати застосування кранів з маніпуляторами, пневмовидалення пересипки, контейнеризацію випалювальної продукції, використання безпересипного випалювання тощо.

12.4. При контейнерному випалюванні завантаження та вивантаження контейнерів необхідно здійснювати на спеціальних ділянках і механізувати. Видалення смоли із смоляних приямків (колодязів) і лежаків необхідно проводити у смоловідстійники, звідки її насосами перекачувати в цистерни.

12.5. Дільниця випалювання з пожежної небезпеки належить до категорії Г. Ділянки лежаків, електрофільтрів, смолонасосів і ексгаустерів належать до категорії В.

У лежаках печей і електрофільтрах повинно бути передбачено розведення парового або пінного пожежогасіння.

12.6. Випалювальна піч повинна бути обладнана сигналізацією про порушення тягового та температурного режиму в лежаках, а також падіння тиску газу в газопроводі та припинення подачі газу у підсклепінний простір. Лежаковий тракт перед димососом повинен бути обладнаний датчиком температури відхідних газів, що не повинна перевищувати 200 град.С.

12.7. Для боротьби з надлишковим теплом і пилом в цехах випалювання необхідно застосовувати аерацію. Аерація повинна бути організована за схемою руху повітря знизу-уверх, при цьому припливне повітря необхідно подавати в робочу зону через відкриті прорізи на рівні близько 2 м від підлоги.

Якщо ефективність аерації недостатня, для видалення надлишкового тепла та пилу повинно бути організована додаткова подача припливного повітря в робочу зону за допомогою механічної вентиляції.

12.8. Відхідні від печі гази необхідно очищати у смоляних електрофільтрах або допалювати в спеціальних установках.

12.9. Шкідливий вплив тепловипромінювань і протягів необхідно знижувати: в жарку пору року за допомогою припливних вентиляційних установок, в холодну - ізоляцією приміщення цеху від зовнішнього середовища брамами, що обладнані повітряними завісами, заскленням цеху, а також організацією раціонального режиму роботи.

12.10. Кімнати відпочинку працівників повинні бути обладнані установками кондиціонування повітря.

12.11. Постійно відкриті відступні приямки та канали і робочі майданчики повинні бути обладнані стаціонарними поручневими огорожами.

Відкриті вивантажувальні камери печей необхідно огороджувати переносними поручневими огорожами згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил.

12.12. Камери, в яких проводиться завантаження - вивантаження або ремонт, необхідно накривати запобіжними металевими ґратами (ґратами безпеки).

12.13. храти безпеки повинні мати стулчасту конструкцію. Кількість стулок повинна дорівнюватися кількості касет.

12.14. Муфельні канали камери під час завантаження - вивантаження, щоб уникнути засмічення, необхідно закривати запобіжними заслінками (прогумовані стрічки тощо).

Встановлення запобіжних заслінок необхідно проводити з використанням запобіжного пояса та леєрів, що необхідно кріпити до огорожі камери, або трапа безпеки, що необхідно встановлювати вздовж стінки камери печі.

12.15. Для зберігання та ремонту поручневих огорож, ґратів і трапів безпеки та засобів механізації ремонту в цеху повинні бути передбачені спеціальні майданчики.

12.16. Під час роботи печі кришки газових каналів, лежаків необхідно закривати.

12.17. Для виключення можливості загазованості цеху газом та продуктами його горіння процес випалювання необхідно вести відповідно до вимог інструкції, затвердженої роботодавцем.

12.18. Під час технологічного процесу необхідно дотримуватись температурного, газового та гідравлічного режимів печі, постійно контролювати допустимий рівень тиску газу в газопроводах, проводити профілактичну перевірку запірної арматури та фланцевих з'єднань на газопроводах, усувати тріщини на склепіннях і зазори у підвалах склепінь, спостерігати за якістю горіння газу та загальним порядком на печі.

Не дозволяється ведення робіт на печі, якщо несправні контрольно-вимірювальні прилади, що реєструють температуру в камерах печі, тиск газу в газопроводі, розрідження у лежаках тощо.

Конструкція та експлуатація систем газопостачання повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.13-71.

12.19. Перед розпалюванням пальників необхідно провентилювати підсклепінний простір камери протягом 5-10 хвилин. У разі повторного розпалювання камери після незапланованого затухання пальників камеру необхідно знов провентилювати.

12.20. Розпалювання пальників дозволяється проводити газовим запальником або за допомогою переносного факела.

12.21. Працівники, які проводять роботи із завантаження-вивантаження, повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям згідно з нормами (у т.ч. костюмом, валянками, рукавицями, каскою, респіратором, захисними окулярами). Штанини брюк необхідно носити поверх халяв валянок.

12.22. Під час завантаження (вивантаження) камери необхідно відкривати лише касету, що завантажується (вивантажується), решту касет необхідно закривати стулками ґратів безпеки.

12.23. У просвіті випалювальної печі на помітному місці повинні вивішуватися схеми стропування (у разі застосування стропів) і захоплення (у разі застосування кліщів - захоплювачів) виробів, що випалюються.

12.24. Спуск у касету необхідно проводити за допомогою драбин. Здійснювати спуск за допомогою стропів або виробу, що завантажується, не дозволяється.

12.25. У разі відсутності видимості між завантажником-вивантажником і кранівником зв'язок між ними повинен здійснюватися через іншого працівника або із застосуванням радіозв'язку.

12.26. Заклинювання кліщів-захоплювачів необхідно усувати за допомогою важеля, не торкаючись механізму захоплювача руками.

12.27. Під час засипання касети пересипним матеріалом відстань між коробом і касетою по висоті не повинна перевищувати 1 м. Висування шибера короба необхідно проводити за допомогою спеціального важеля довжиною 1-1,2 м.

12.28. Для герметизації камери перед встановленням склепіння по периметру камери необхідно класти водний розчин вогнетривкої глини. Після зняття склепіння з камери шар глини, що спеклася, необхідно прибрати.

12.29. Спостереження за горінням газу під склепінням необхідно проводити у захисних окулярах із світлофільтрами через оглядові люки склепіння.

12.30. У разі підвищення температури в лежаку на виході газів з камери та виникнення пожежонебезпечної ситуації необхідно повністю припинити надходження газу в камеру "системи вогню", на ділянці якої можливе загоряння.

12.31. Розвантаження камер печей випалювання необхідно починати після охолодження випалених заготовок протягом часу, що дорівнює двом темпам випалювання. Для зниження температури необхідно застосовувати вентилятори.

12.32. Вивантажені вироби необхідно укладати на спеціальні майданчики, стелажі або контейнери для подальшого охолодження.

12.33. Укладання виробів необхідно проводити таким чином, щоб теплове випромінювання в проходах і на робочих місцях, що розташовані поблизу, не перевищувало 140 Вт/кв.м.

12.34. Усунення аварійних ситуацій необхідно проводити згідно з планом ліквідації та локалізації аварійних ситуацій і аварій, опрацьованим для конкретного цеху або дільниці, відповідно до НПАОП 0.00-4.33-99.

12.35. У разі загоряння смоли в лежаку необхідно відключити подачу газу на піч, знеструмити електрофільтр і димосос, перевести піч на природну тягу та усунути загоряння. Гасіння смоли, що зайнялася, необхідно проводити за допомогою пари, води або пінного реагенту.

12.36. Спуск у камери дозволяється, якщо температура стінок камери не перевищує 45 град.С. Під час застосування припливної вентиляції, засобів індивідуального захисту від тепловипромінювань і опіків спуск може проводитися, якщо температура у камері перевищує 45 град.С.

12.37. Ремонтувати камеру необхідно з драбини спеціальної конструкції або з майданчика спеціалізованого підйомника.

Драбини повинні застосовуватися легкі, міцні та ті, що пройшли випробування.

12.38. Усе курне устаткування під час переробки пересипки, тракти подачі матеріалу повинні бути обладнані аспіраційними установками.

Виробництво переробки пересипки належить до категорії В з пожежної небезпеки.

12.39. Очищення випалених виробів необхідно здійснювати на спеціальних верстатах.

Влаштування та експлуатація верстатів очищення продукції повинні відповідати вимогам глави 16 розділу III цих Правил.

13. Просочення

13.1. Пеком (випалених заготовок)

13.1.1. Відділення просочення необхідно розташовувати не вище нульової відмітки в окремому будинку або в приміщенні, що відокремлене від інших виробничих дільниць капітальними стінами.

13.1.2. Архітектурно-планувальними рішеннями повинне виключатися проникнення сонячних променів на робочі місця відділення просочення.

13.1.3. Відділення просочення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну не нижче 10.

13.1.4. Процес просочення вуглеграфітових матеріалів пеком повинен здійснюватися в спеціальних автоклавах, що обігріваються.

Експлуатація автоклавів повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.07-94, а компресорних установок - вимогам чинних нормативно-правових актів.

13.1.5. Автоклави, мірні баки, мішалки, пеко- і паропроводи, камери насосів повинні бути теплоізольовані. Товщину шару ізоляції необхідно обирати такою, щоб температура на її поверхні не перевищувала 45 град.С.

13.1.6. Автоклави повинні бути обладнані запобіжними клапанами та рівнемірами.

13.1.7. Для відкриття-закриття кришок автоклавів, керування вентилями на трасі подачі пеку, повітря, пари або продуктів горіння в оболонки автоклавів і для інших подібних операцій повинні бути передбачені засоби автоматизації.

Поряд з цим дозволяється відкриття-закриття кришок і вентилів вручну у випадках відмовлення засобів автоматизації.

13.1.8. Відкриття кришки автоклава необхідно проводити після зняття тиску (розрідження), повного відкачування пеку. Відкриття кришки автоклава, якщо відключена аспірація, не дозволяється.

13.1.9. Кришка автоклава повинна мати запірний ключ-бирковий пристрій. Дозволом на відкриття кришки автоклава є ключ-бирка, що видається посадовою особою дільниці після спорожнення автоклава від пеку та перевірки відсутності його в автоклаві.

13.1.10. Над розвантажувальними люками автоклавів необхідно встановлювати аспіраційні зонти.

13.1.11. Під час завантаження-вивантаження заготовок у нагрівальні печі та автоклави необхідно використовувати засоби механізації.

13.1.12. Нагрівання заготовок необхідно здійснювати у спеціальних кошиках. Завантаження-вивантаження кошиків необхідно проводити за допомогою спеціальних траверс із захоплювачами, що дає змогу проводити завантаження-вивантаження кошиків без контакту працівника з заготовкою та кошиком.

13.1.13. Завантаження заготовок у кошики необхідно проводити згідно із затвердженою схемою завантаження.

13.1.14. Перед завантаженням кошиків у піч її необхідно відключити від теплоносія (електроенергії).

13.1.15. Відкриту піч необхідно огороджувати поручневими огорожами згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил.

13.1.16. Перед завантаженням автоклава необхідно перевірити справність усіх контрольно-вимірювальних приладів. Експлуатація автоклава з несправними приладами не дозволяється.

13.1.17. Під час просочення необхідно контролювати цілісність оболонки автоклава, пеко-, газо- та паропроводів, стан фланцевих з'єднань, роботу вентиляції та аспірації, рівень пеку в автоклаві, температуру, тиск, розрідження, роботу гідрозатворів на ємностях з пеком.

13.1.18. Нагрівальні печі, топка, лежаки повинні бути обладнані пристроями контролю тиску газу в газопроводі, розрідження в топці та лежаку, датчиками контролю горіння пальників і температури нагріву.

13.1.19. Автоклав також повинен бути обладнаний блокуваннями, що унеможливить створення розрідження (тиску) в автоклаві та подачу в нього пеку при відкритій або розгерметизованій кришці.

13.1.20. У разі розгерметизації автоклава, зменшення тиску в автоклаві необхідно вжити заходів для усунення несправності.

13.1.21. Мірні баки у відділенні просочення, що призначені для зберігання пеку, повинні бути обладнані переливними пристроями та рівнемірами.

13.1.22. У повітропроводи систем аспірації та вакуум-насоси повинні бути вбудовані герметичні ємності для збирання смоли.

13.1.23. Гази, що віддаляються від устаткування відділення пекопросочення, необхідно очищувати, уловлювати та спалювати.

13.1.24. Приміщення, в яких здійснюються процеси просочення пеком, належать з пожежної небезпеки до категорії В.

13.1.25. У відділенні пекопросочення не дозволяється застосовувати відкритий вогонь. Відігрівання "замерзлих" пекопроводів необхідно проводити парою.

13.1.26. У разі необхідності проведення вогневих робіт необхідно розгортати та готувати до дії засоби пожежогасіння, виставляти пости спостереження, залучати пожежну охорону.

13.1.27. Ремонтні роботи усередині автоклава повинні виконуватися після ретельного очищення та провітрювання автоклава за нарядом-допуском бригадою, до складу якої входить не менше трьох працівників.

13.1.28. Сходи, що ведуть на автоклави та напірні баки, а також майданчики обслуговування автоклавів і баків необхідно огороджувати поручнями, що зроблені згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.

13.1.29. Під час роботи у відділенні пекопросочення працівники повинні бути забезпечені ЗІЗ: респіраторами, захисними окулярами, захисними дерматологічними мазями.

13.2. Метафосфати (графітовані блоки)

13.2.1. Під час роботи установки для просочування блоків розплавами метафосфатів (або іншими реагентами) піч необхідно закривати кришкою, а гази, що виділяються, видаляти за допомогою витяжної вентиляції.

13.2.2. Під час роботи печі необхідно забезпечувати цілодобову роботу загальнообмінної та місцевої витяжної вентиляції.

13.2.3. Приплив повітря необхідно здійснювати повітророзподільником безпосередньо в робочу зону печі. Витяжку необхідно здійснювати з нижньої зони (з робочого майданчика над піччю) та з верхньої зони (з-під покрівлі цеху).

З нижньої зони відсмоктування газів необхідно проводити вентиляторами у вибухобезпечному виконанні. З верхньої зони гази необхідно видаляти природним шляхом через дефлектори.

13.2.4. Газ, що відсмоктується, необхідно очищувати в газоочиснику - пастці шляхом руху через шар вапна, з подальшим викидом в атмосферу.

13.2.5. Під час приготування розплаву та коректування його складу необхідно дотримуватися заходів безпеки тому, що поряд з виділенням вуглекислого газу та парів води виділяються також інші шкідливі речовини - фосфористий водень і фосфорний ангідрид.

Для унеможливлення потрапляння цих речовин в атмосферу цеху кришка печі просочення повинна щільно закриватися, а дросель на прямовисному патрубку відсмоктування - відкриватися.

13.2.6. Під час вивантаження та завантаження графітованих блоків, коли піч відкрита, працівники повинні бути забезпечені протигазами марки БКФ.

13.2.7. Для захисту органів дихання від туману ортофосфорної кислоти необхідно користуватися протипиловими респіраторами.

13.2.8. Під час попадання кислоти на шкіру необхідно промити її рясним струменем води та змочити 3-5% розчином марганцевокислого калію.

13.2.9. У разі потрапляння кислоти в очі необхідно промити їх великою кількістю води та негайно звернутися в медичний пункт.

13.2.10. Підлогу в приміщенні, де можливі проливи ортофосфорної кислоти, необхідно виготовляти з негорючих і кислотостійких матеріалів.

Кислоту, що розлилася, необхідно засипати піском, який після вбирання кислоти прибрати. Після цього залите місце промити розчином соди (лугу), потім водою.

13.2.11. Роботи, що пов'язані з безпосереднім контактом з кислотою, необхідно виконувати у кислотостійких гумових чоботах, кислотостійкому костюмі, захисних окулярах або захисній масці.

14. Графітація

14.1. Печі графітації необхідно розташовувати таким чином, щоб відстань між двома бічними робочими стінками сусідніх секцій печей була не менше ніж 5 м.

14.2. Відстань між переднім торцем печі графітації та стіною трансформаторного коридору (приміщення) необхідно вибирати з урахуванням типу трансформаторів, що застосовуються, вона не повинна бути менше ніж 2 м.

14.3. Для подачі шихтових матеріалів і заготовок у цех їх завантаження-вивантаження необхідно виконувати із засобами механізації.

14.4. Для боротьби з пилом, надлишками тепла та газовиділеннями необхідно застосовувати аерацію та місцеву витяжну вентиляцію.

14.5. Вентиляційні агрегати печей графітації повинні належати до електроприймачів I категорії.

14.6. Припливне повітря необхідно подавати в робочу зону таким чином, щоб температура повітря у припливному струмені на рівні робочої зони не відрізнялася від нормованої більше ніж на 7 град.С.

14.7. Для примусового відсмоктування газів, що виділяються в процесі графітації, печі необхідно обладнувати аспіраційними зонтами або спеціальними повітрозабірниками.

Повітроводи, газоходи, місця з'єднання газових патрубків із зонтом і самий зонт повинні виконуватися герметичними.

14.8. Зонт повинен забезпечувати рівномірне відсмоктування газів уздовж печі та повинен бути термостійким і мати мінімальну висоту.

14.9. Конструкції зонта, газоходів, потужність димососів повинні унеможливлювати виділення в цех шкідливих газів, а також підтримувати вміст вибухонебезпечних газів у підзонтовому просторі та газоходах нижче граничнодопустимої вибухонебезпечної концентрації (далі - ГДВК).

14.10. Конструкція газоходів повинна забезпечувати герметичне перекриття патрубка газоходу після відключення печі від системи вентиляції.

14.11. Верх печі по периметру необхідно огороджувати металевими поручневими огорожами згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.

На печах, що зібрані в одну секцію та з'єднані між собою майданчиками, дозволяється огороджувати тільки бокові стінки крайніх печей секцій при обов'язковому огородженні всіх печей по передньому та задньому торцях.

14.12. Огорожу печі з боку торців необхідно виконувати сітчастою огорожею, унеможливлюючи таким чином дотик до струмоведучих частин ошиновки.

14.13. Ошиновка та торці печей, що перебувають під напругою, також необхідно огороджувати сітчастими, металевими огорожами, які повинні бути заземлені. Ошиновка відключених печей повинна надійно заземлюватися.

14.14. На відключених печах змінного струму необхідно забезпечувати видимий розрив між головним шинопакетом і боковими шинними пакетами не менше ніж 200 мм.

14.15. Підвіску металевих огорож, що встановлюються по периметру печі, необхідно здійснювати через ізоляційні термостійкі прокладки, унеможливлюючи створення замкненого електричного контуру.

14.16. Огорожу необхідно встановлювати таким чином, щоб унеможливити дотик людини до струмоведучих і нагрітих частин печі з боку проходів. Температура поверхні огорожі не повинна перевищувати 45 град.С.

14.17. На проходи між печами, що не використовуються під час роботи, необхідно встановлювати (вивішувати) заборонні знаки або встановлювати огорожі.

14.18. На огородженні печі, що перебуває під напругою, необхідно вивішувати попереджувальні знаки.

Головний шинопакет необхідно обладнувати стаціонарними сигнальними ліхтарями-індикаторами подачі напруги або вивішувати плакати, що попереджають про подачу напруги.

14.19. Головний шинопакет печі повинен бути обладнаний захистом (сигналізацією) від короткого замикання та пристроями контролю ізоляції полюсів ошиновки печі відносно землі.

Відповідно до чинних нормативно-правових актів опір полюсів повинен бути не менше ніж 5 кОм.

14.20. Над шинопакетами печей змінного струму необхідно влаштовувати дашки, що захищають струмоведучі частини ошиновки печі від просипу пилу.

Не рідше трьох разів на місяць необхідно обдувати ошиновку печі та захисні дашки від пилу.

Обдування необхідно виконувати при знятій напрузі з дотриманням вимог биркової системи.

14.21. Якщо рівні напруженості магнітного поля на печах перевищують граничнодопустимі, необхідно вживати заходів, що забезпечують безпечні умови роботи згідно з пунктом 4.23 розділу I цих Правил.

14.22. Щозміни перед початком роботи необхідно перевіряти наявність, справність і правильність установлення огорожі, справність і надійність сигналізації, вантажозахоплювальних пристосувань.

14.23. Усі роботи на печі, підключеній до головного шинопакета, необхідно виконувати при знятій напрузі із застосуванням биркової системи. Перед початком робіт необхідно зробити аналіз повітря на вміст шкідливих газів.

14.24. Печі, що з'єднані в блоки та перебувають на охолодженні, вивантаженні та очищенні, необхідно огороджувати змінними огорожами, що запобігають падінню людей у піч.

14.25. Перед початком робіт на печі необхідно виставляти огорожі згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил та попереджувальні знаки.

14.26. У разі об'єднання усіх печей секції загальним верхнім майданчиком вздовж бокових стінок печей, що перебувають під напругою, необхідно встановлювати відповідні знаки безпеки та леєрні огорожі.

Під час розвантаження печей з розбірними стінками печі необхідно огороджувати леєрними огорожами.

14.27. Металеві щити в печі повинні встановлюватися бригадою не менше ніж з двох працівників. Щити необхідно обладнувати підпорами для їх стійкості під час установлення на подину та вушками (струбцинами), що дають змогу з'єднувати щити між собою.

14.28. Під час установлення щитів не дозволяється перебування працівників між щитом і стінкою печі.

14.29. Стропування заготовок і завантаження їх у піч необхідно проводити згідно зі схемами.

14.30. Під час завантаження шихтових матеріалів необхідно вживати заходів із запобігання запиленості (зменшувати швидкість і висоту зсипання матеріалів).

14.31. Під час встановлення зонта не дозволяється перебувати під зонтом, розвертати або підправляти зонт руками.

14.32. Перед подачею напруги на піч необхідно подавати звуковий і світловий сигнали.

14.33. Заготовки з печей графітації необхідно вивантажувати тільки після їх охолодження протягом часу, що встановлений інструкцією, затвердженою роботодавцем.

14.34. Гарячі заготовки, що вивантажуються з печей, необхідно укладати таким чином, щоб теплове випромінювання в проходах і на розташованих поблизу від гарячих штабелів робочих місцях не перевищувало 140 Вт/кв.м, при цьому відстань від проходу до гарячих заготовок повинна бути не менш ніж 1,5 м.

14.35. Заготовки необхідно вивантажувати на спеціально обладнаний майданчик. При цьому цей майданчик необхідно влаштувати таким чином, щоб під час охолодження вивантажених заготовок водою не сталося намокання металевих конструкцій і елементів фундаменту.

14.36. Охолодження, очищення та складування продукції після графітації необхідно проводити на спеціальних майданчиках і стелажах.

14.37. Заходи безпеки під час складування графітованої продукції повинні відповідати вимогам глави 17 розділу III цих Правил.

14.38. Заходи безпеки під час проектування та експлуатації технологічного устаткування, підготовки допоміжних матеріалів повинні відповідати вимогам відповідних розділів цих Правил.

14.39. Шихтове відділення за пожежною небезпекою відповідає категорії В.

14.40. Під час технологічного процесу на сушильному барабані необхідно дотримуватися температурного та газового режимів, допустимого рівня тиску газу в газопроводі, робити профілактичну перевірку запірної арматури та фланцевих з'єднань на газопроводі, вести спостереження за горінням газу.

14.41. Розпалювання теплогенератора необхідно здійснювати згідно з вимогами підпункту 8.4.27 розділу III цих Правил.

14.42. У разі тимчасового затухання пальника перед повторним пуском необхідно провентилювати сушильний барабан повітрям протягом 5-10 хвилин.

14.43. У разі підвищення температури відхідних газів вище 200 град.С необхідно вжити заходів щодо її зниження через зменшення подачі газу.

14.44. Кокс, що вивантажується із сушильного барабана, повинен мати температуру, що не перевищує температуру займання. Температуру матеріалу на виході необхідно регулювати подачею матеріалу на вході або подачею газу в теплогенератор.

14.45. У разі раптового припинення подачі газу в теплогенератор необхідно негайно відключити подачу газу та зупинити надходження матеріалу в сушильний барабан.

15. Електрозабезпечення печей графітації

15.1. Електрозабезпечення печей графітації повинне відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

15.2. Електропровідні частини електроустаткування підстанції, відкриті та доступні до дотику, повинні бути ізольованими та огородженими.

15.3. Пічні трансформатори, диспетчерські пункти необхідно розміщувати в окремих приміщеннях, що примикають безпосередньо до цеху графітації та відокремлені від нього капітальними стінами.

15.4. Отвори в стінах, через які прокладаються шини ошиновки, повинні бути ущільнені, щоб унеможливити проникнення пилу та гарячих часток шихти в трансформаторне приміщення.

15.5. Роботи на електроустаткуванні в трансформаторних приміщеннях та приміщеннях випрямних установок необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

15.6. Трансформатор з боку низької напруги повинен бути обладнаний пристроями контролю ізоляції та захисту від короткого замикання та пристроєм контролю та сигналізації цілісності текстолітової контактної плити (контроль прогару).

15.7. Для запобігання коротких замикань на контактній плиті та її прогару плиту, шинопроводи та розміщені поряд конструкції не рідше одного разу на тиждень необхідно обдувати стисненим повітрям.

15.8. Обслуговування контактної плити, високовольтних ізоляторів трансформатора необхідно виконувати з огороджених поручнями майданчиків. Східці сходів повинні мати рифлення.

15.9. На час продування повітрям, покриття лаком, а також проведення інших робіт на трансформаторі він повинен бути знеструмлений.

15.10. Пульт керування трансформаторним візком необхідно розміщувати таким чином, щоб з місця керування добре оглядалися ділянки приєднання шинопроводу до трансформатора.

15.11. Швидкість переміщення трансформаторного візка не повинна перевищувати 0,2 м/с. Візок повинен бути обладнаний світловою та звуковою сигналізацією ходу.

15.12. Трансформаторні приміщення належать з пожежної небезпеки до категорії В.

15.13. Для запобігання виникненню загорянь у трансформаторних приміщеннях періодично (не рідше одного разу на добу) та після кожного циклу графітації необхідно перевіряти надійність болтових з'єднань ошиновок.

15.14. Проливання масла необхідно прибирати за допомогою піску або ганчір'я.

15.15. Для гасіння пожежі в трансформаторних приміщеннях необхідно негайно знеструмлювати джерело пожежі та застосувати повітряно-механічну піну або тонкорозпилену воду, для чого приміщення повинно бути обладнано системою автоматичного пожежогасіння.

15.16. Постійні робочі місця у приміщеннях випрямних установок повинні бути віддалені від джерела випромінювання магнітного поля на 5-6 м або екранувати металевим листом з низькою магнітною проникністю. Умови праці повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99, а вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони - не перевищувати ГДК.

16. Механічна обробка вуглеграфітових виробів

16.1. Для обробки вуглеграфітових виробів необхідно використовувати переважно автоматичні лінії, металорізальні, деревообробні, спеціальні верстати та верстати-автомати.

16.2. Установлення, зняття заготовки (виробу) з верстата, передачу її від одного верстата до іншого повинно бути механізоване (крани, передавальні візки, електрокари, маніпулятори, потоково-транспортні системи).

16.3. Прибирати пил від верстатів та міжверстатного простору необхідно із застосуванням вакуумних систем пилоприбирання або здійснювати прибирання вручну.

16.4. Для зменшення пилоутворення під час обробки (очищення) заготовки необхідно застосовувати порожнистий, аспіраційний інструмент (різці, свердла) або розміщувати біля зони різання аспіраційне відсмоктування.

16.5. Щоб уникнути потрапляння пилу у виробниче приміщення, не дозволяється підвищувати швидкість подачі заготовки на обробку, якщо не підвищена швидкість видалення пилу в місцевих відсмоктувачах. Умови праці повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99, а вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони - не перевищувати ГДК.

16.6. Верстати повинні бути розміщені так, щоб у разі можливої поломки заготовки або різального інструменту унеможливлювалося травмування працівників, які перебувають поблизу.

Якщо цю умову виконати неможливо, верстати необхідно огороджувати суцільними або сітчастими металевими щитами.

16.7. Під верстатами, уключаючи приймальні столи, необхідно влаштовувати приямки, обладнані транспортними системами для збирання сипких відходів виробництва. Приямки необхідно закривати металевими ґратами.

16.8. Редуктори, окремі шестерні, ланцюгові та пасові передачі верстатів повинні бути закритими.

16.9. Майданчики керування, що виступають над підлогою, необхідно огороджувати поручнями.

16.10. Верстати з обробки великогабаритних заготовок повинні бути обладнані штовхачами або рольгангами, що подають заготовку до різального інструменту, а також кантувачами, за допомогою яких проводиться провертання блоків. Рольганги та транспортери повинні бути обладнані суцільними металевими бортами, висота яких вибирається з урахуванням розмірів виробів, що транспортуються.

16.11. Експлуатація верстатів повинна проводитися відповідно до вимог биркової системи.

16.12. Температура поверхні заготовок, що подаються на обробку (очищення), повинна бути не вище 45 град.С.

16.13. Заготовку перед обробкою необхідно надійно закріпити. Обробка погано закріплених або незакріплених заготовок будь-якого габариту не дозволяється.

16.14. На верстатах, що не обладнані маніпуляторами або потоковими системами, встановлення та зняття заготовок вагою понад 30 кг необхідно проводити за допомогою тельфера або крана. У виняткових випадках важкі заготовки (ніпелі тощо) дозволяється знімати та встановлювати вручну. При цьому маса вантажу, що припадає на одного працівника, не повинна перевищувати 30 кг.

16.15. Перед уключенням автоматичної лінії з обробки великогабаритних заготовок необхідно подавати звуковий сигнал.

16.16. Обробку необхідно починати після того, як різальний інструмент або заготовка набрали необхідні оберти.

16.17. Інструмент необхідно підводити до заготовки поступово, плавно підвищуючи тиск на неї. Зусилля різання не повинні приводити до гальмування різального інструменту або заготовки.

16.18. Верстат необхідно зупинити в разі заклинювання або перекосу заготовки (інструменту) при необхідності виміру заготовки, що оброблюється, кріпленні різального інструменту або заготовки, змащенні, прибиранні, налагоджуванні верстата.

16.19. Працювати на верстатах у рукавицях, а також із забинтованими пальцями без гумових напальників не дозволяється.

16.20. Під час роботи верстата не дозволяється будь-що приймати (передавати) через верстат, торкатися заготовок, що оброблюються, та частин верстата, що рухаються, перебувати в площинні різання пилок, фрез і різців, видаляти стружку безпосередньо від різця руками, залишати на верстаті інструмент та інші сторонні предмети, підійматися на приймальний стіл, відволікатися сторонніми справами та розмовами, відволікати інших від роботи, допускати до верстата сторонніх працівників, працювати без ЗІЗ.

16.21. Вивільняти заготовки від кріплення необхідно після припинення обертання заготовки або інструменту та відводу інструменту на безпечну відстань.

17. Складування виготовленої продукції

17.1. Готову продукцію (вироби) та матеріали необхідно зберігати в складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках, що захищені навісами від атмосферних опадів. Складські приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85* "Складские здания", а майданчики для складування - вимогам ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".

17.2. Під час відкритого зберігання матеріалів габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати вимогам інструкції, затвердженої роботодавцем. При цьому під час складування виробів вручну висота штабеля не повинна бути понад 1,7 м; під час механізованого укладання висота штабеля не повинна перевищувати 2,5 м. Ширина проходів повинна бути не менше ніж 0,8 м.

17.3. Зберігати вуглеграфітові заготовки і готову продукцію необхідно в штабелях, контейнерах, на піддонах або стелажах і спеціально відведених бункерах з пристосуваннями для завантаження у автомобільний або залізничний транспорт.

17.4. Для запобігання зліплюванню брикетів товарних електродних мас бункери повинні бути обладнані системою примусового охолодження влітку.

17.5. Під час завантаження електродної маси в автомобільний і залізничний транспорт перебування в зоні робіт працівників, які не мають до цих робіт ніякого відношення, не дозволяється.

17.6. Для зберігання заготовок і готової продукції в цеху необхідно виділяти спеціальні майданчики, що повинні бути обладнані засобами механізації завантажувально-розвантажувальних робіт: кранами, кран-балками, тельферами, кліщовими захоплювачами тощо.

17.7. Складування продукції необхідно здійснювати відповідно до технологічних карт завантажувально-розвантажувальних робіт.

17.8. У кожному складському приміщенні необхідно вивішувати схеми безпечного стропування вантажів.

17.9. Укладати продукцію на проходи, кабельні тунелі, лежаки, газоходи тощо не дозволяється.

17.10. Між горизонтальних рядів (в'язок) продукції, що складується, необхідно укладати дерев'яні прокладки або ланцюги, а самий штабель закріплювати упорами або використовувати спеціальні пристосування із стаціонарними упорами та стояками.

17.11. Упори та прокладки не повинні виходити за межі штабеля та не перекривати проходи.

17.12. Необхідно, щоб конструкція стелажів і їх висота максимально забезпечували безпеку та зручність завантажувально-розвантажувальних робіт. Висота стелажів не повинна перевищувати 2 м. За наявності обладнаних риштувань і підставок для стропальників допускається підвищення висоти стелажів близько 3 м.

17.13. Під час укладання заготовок (продукції) у контейнери або на майданчики з бортами висота укладання не повинна перевищувати висоти стінок (бортів).

17.14. Необхідно, щоб висота штабеля для продукції круглих перерізів не перевищувала 2 м.

Великоблокову продукцію (подові, доменні блоки) допускається укладати в штабелі заввишки близько 3 м, якщо для стропальників обладнано риштування або підставки.

17.15. Висота штабеля для продукції, що укладена в тару, визначається відношенням максимальної висоти штабеля до меншої сторони основи тари. Для нерозбірної тари це відношення повинне бути не більше 6.

17.16. Під час укладання електродної продукції необхідно уникати різких ударів заготовок одна об одну.

17.17. Під час стропування або захоплювання заготовки необхідно брати до уваги центр ваги виробу. Підйом виробу необхідно проводити прямовисно, без розгойдування вантажу.

17.18. Вантаж необхідно звільняти від вантажозахоплювальних пристосувань лише після надійного укладання вантажу.

17.19. Розбирання штабеля або стелажа необхідно починати з верхнього ряду.

Стропування (захоплювання) рядів заготовок, що лежать нижче, необхідно проводити лише після вилучення усіх заготовок верхнього ряду.

17.20. Відходи виробництва необхідно збирати в контейнери або складувати на спеціальних майданчиках і вивозити з цеху в міру потреби.

18. Утримання, огляд, ремонт і очищення технологічного устаткування

18.1. Утримання, огляд і ремонт технологічного устаткування повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

18.2. Агрегати та устаткування цехів з виробництва вуглеграфітових виробів необхідно оглядати, обслуговувати та ремонтувати відповідно до вимог інструкцій з експлуатації та ремонту, розроблених на підприємстві та затверджених роботодавцем.

18.3. Внутрішній огляд, ремонт і очищення апаратів, колодязів і каналів необхідно проводити відповідно до вимог биркової системи, що діє на підприємстві, а також чинної інструкції з охорони праці під час проведення робіт у закритих апаратах, колекторах, ємностях та іншому аналогічному устаткуванні.

18.4. Під час монтажу та демонтажу металевих конструкцій устаткування необхідно укладати їх стійко з дотриманням необхідних безпечних проходів.

Залишати конструкції та устаткування у нестійкому або висячому положенні не дозволяється.

Після закінчення ремонтно-монтажних робіт непотрібні конструкції та устаткування необхідно прибрати, а всі необхідні огорожі, запобіжні та вентиляційні пристрої та системи відновити.

18.5. Очищення устаткування (ємностей) від осадів повинне бути механізованим.

18.6. Устаткування, що підлягає внутрішньому огляду, ремонту, у тому числі пилоосадні камери, необхідно відключати від джерела енергопостачання, охолоджувати та провітрювати.

18.7. Відключення апаратів, посудин, трубопроводів, печей, що підлягають внутрішньому огляду, ремонту або очищенню, необхідно через від'єднання їх від діючих трубопроводів і апаратів із забезпеченням повітряного зазору не менше ніж 200 мм між кінцями відключених трубопроводів.

18.8. Під час очищення усі поверхні апаратів, резервуарів і трубопроводів, покриті пеком або смолистими відкладеннями, необхідно зволожувати. Відкладення необхідно збирати та після закінчення очищення видаляти з приміщення у безпечне місце в пожежному відношенні.

18.9. Електрозварювальні роботи на засмолених повітроводах або пекопроводах необхідно проводити згідно з дозволом посадової особи, відповідальної за проведення вогневих робіт, на повітроводах встановлювати заглушки, що перешкоджають наскрізному руху повітря в трубопроводах, а також розгортати засоби пожежогасіння та виставляти пости спостереження. Необхідно заздалегідь вживати заходів щодо максимально можливого видалення пеку та смоли з трубопроводів, наприклад, пропарювання трубопроводів.

18.10. Роботи, що пов'язані з оглядом, очищенням і ремонтом мурування та обмуруванням пилоосадних камер, необхідно проводити за нарядом-допуском.

18.11. Заміну або ремонт стін касет печей випалу необхідно виконувати з містків, що перекривають касети. При цьому містки необхідно огороджувати згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил.

18.12. Ремонтні роботи в печах прожарювання необхідно виконувати за нарядом-допуском з виконанням вимог, викладених в цих Правилах.

18.13. До проведення гарячих ремонтів допускаються працівники, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань до виконання робіт в умовах впливу підвищених температур. Використання праці жінок під час проведення гарячого ремонту не дозволяється.

18.14. Під час гарячого ремонту температура повітря в печі не повинна перевищувати 50 град.С. Якщо температура повітря усередині печі становить близько 40 град.С, роботи необхідно проводити у спецодязі згідно з ГОСТ 12.4.045-87 "ССБТ. Костюмы мужские для защиты от повышенных температур. Технические условия", а якщо температура становить близько 50 град.С, - у валяному взутті (ГОСТ 12.4.050-78 "ССБТ. Обувь специальная валяная для защиты от повышенных температур. Технические условия"), ватяних штанах, куртці та сукняному шоломі.

18.15. Безперервне перебування у печі під час проведення гарячого ремонту не може перевищувати 20 хвилин, а термін міжопераційного відпочинку - не менше 10 хвилин.

18.16. Проводити гарячий ремонт футеровки поза зоною спікання та руйнувати кільця (привари) водяним струменем не дозволяється.

18.17. Безпека робіт на газонебезпечному устаткуванні або в загазованому середовищі визначається НПАОП 0.00-1.20-98.

18.18. Під час ремонту або консервації агрегатів, що працюють на газі, газопроводи необхідно відключати та встановлювати інвентарні заглушки після запірного пристрою.

Продувальні свічки після відключення газопроводу необхідно залишати у відкритому положенні.

18.19. Під час роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати молотки, кувалди з кольорового металу, а робочу частину інструментів і пристосувань з чорного металу рясно змащувати тавотом або іншим мастилом.

Світильники необхідно застосовувати у вибухозахищеному виконанні.

18.20. Після ремонту, перед пуском у дію агрегату, газопроводи під час заповнення газом необхідно продувати до витиснення всього повітря. Закінчення продування визначається аналізом середовища газоаналізатором відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

18.21. Газопроводи під час звільнення від газу необхідно продувати повітрям або парою до витиснення усього газу. Закінчення продування необхідно визначати аналізом середовища відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

18.22. Під час продування газопроводів не дозволяється випускати газоповітряну суміш у приміщення, сходові клітки, димоходи, вентиляційні канали тощо. Її необхідно випускати безпосередньо в атмосферу після очищення в газоочисних установках. Приміщення, у яких продувають газопроводи, необхідно провітрювати.

18.23. Різьбові та фланцеві з'єднання газопроводів згідно з місцевою інструкцією необхідно періодично (відповідно до графіка або режиму обслуговування) перевіряти на щільність мильною емульсією.

19. Внутрішньозаводський транспорт

19.1. Експлуатацію внутрішньозаводського транспорту на підприємстві необхідно здійснювати з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" та цих Правил.

19.2. На в'їздах і виїздах із цехів, а також на ділянках між цехами, що призначені для руху транспортних засобів, необхідно встановлювати знаки безпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76.

19.3. Не дозволяється перевезення працівників внутрішньозаводським і внутрішньоцеховим транспортом на місцях, призначених для перевезення технологічних вантажів.

19.4. Транспортування порошкових і сипких матеріалів необхідно проводити у спеціальних залізничних вагонах, автомашинах або контейнерах, що унеможливлюють забруднення навколишнього середовища.

19.5. Під час проектування залізничних колій відстань їх до виробничих будинків, складських споруд тощо повинна бути обрана така, щоб забезпечувати габарити наближення будинків за ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм" та спеціальні габарити, затверджені в установленому порядку.

19.6. Виходи з виробничих приміщень, що розташовані поруч з проїжджою частиною, повинні бути обладнані огорожами згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.

19.7. Улаштування та експлуатація споруд, залізничних колій, рухомого складу, сигналізації, централізації та блокування залізничного транспорту необхідно здійснювати з урахуванням вимог Правил безпечної експлуатації електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.04.2008 за N 340/15031 (НПАОП 63.21-1.17-08).

19.8. Маневрові роботи в межах виробничих цехів і дільниць необхідно проводити за розпорядженням посадової особи, відповідальної за транспорт.

19.9. Розвантаження прибулого складу необхідно проводити лише після повної зупинки, огороджування його сигналами безпеки, установлення гальмових башмаків і одержання дозволу від посадової особи, відповідальної за виконання вантажо-розвантажувальних робіт.

19.10. Необхідно, щоб автотранспорт, що використовується як засіб внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту, був обладнаний гальмами, звуковою сигналізацією, освітлювальними приладами та пристроями (блок-замками), що унеможливлюють можливість використання транспорту іншими працівниками.

Водії повинні мати посвідчення, що дає право керування відповідним видом транспорту.

19.11. Для постійних внутрішньоцехових перевезень автотранспортні засоби повинні бути обладнані нейтралізаторами газів. У разі короткочасного заїзду в цех двигуни, що не обладнані нейтралізаторами вихлопних газів, необхідно відключати.

19.12. У місцях в'їзду автотранспорту на територію підприємства або цеху необхідно розміщувати схеми його руху на вантажо-розвантажувальні майданчики. Місця вивантаження та навантаження необхідно позначати.

19.13. Для зменшення запиленості та забрудненості території підприємства кузови автотранспортних засобів, що перевозять сировину та матеріали, необхідно максимально ущільнювати та в разі потреби герметизувати.

19.14. У приміщеннях, призначених для стоянки та ремонту автотранспорту, а також на їх стоянках у боксах, під навісами або на відкритих площадках необхідно дотримуватися вимог НАПБ А.01.001-04.

19.15. Необхідно, щоб конструкції, розміщення та експлуатація конвеєрного транспорту відповідали вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности", вимогам СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт", СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" і вимогам цих Правил.

19.16. Конвеєри, що транспортують пиловидні, пило-, паро- та газовидільні матеріали, повинні бути обладнані системами пилопридушення, витяжною вентиляцією або аспірацією залежно від типу речовин, що виділяються.

19.17. Ширина проходів і зазорів навколо конвеєрів повинна визначатися умовами безпечного обслуговування зазначеного устаткування відповідно до встановлених на підприємстві вимог, але не повинна бути менше ніж 0,8 м.

19.18. Через конвеєри завдовжки більше 20 м необхідно влаштовувати перехідні містки або проходи під ними.

Відстань між містками - не більше ніж 30 м у виробничих приміщеннях і не більше ніж 100 м - у галереях.

Проходи, що розміщені під конвеєрами та зверху, необхідно огороджувати металевою сіткою з чарунками не більше ніж 10х10 мм, а висота проходу повинна бути не менше ніж 2 м.

19.19. Необхідно, щоб конвеєри були обладнані засобами аварійної зупинки та блокування, захисними пристроями та уловлювачами, центрувальними пристроями, обмежувачами ходу та запобігання зворотного ходу, пристроями очищення стрічок і барабанів. Конвеєри необхідно оснастити огорожами стрічок, барабанів, вантажів.

19.20. Прибирання розсипаного матеріалу з-під стрічкових конвеєрів під час їх роботи повинно бути механізоване. Прибирання матеріалу вручну дозволяється тільки при зупиненому конвеєрі та дотриманні вимог биркової системи. При цьому пускова апаратура конвеєра повинна бути обладнана пристроєм, що унеможливлює включення конвеєра під час проведення прибирання та інших робіт.

19.21. Для прибирання сторонніх предметів зі стрічок конвеєрів повинні бути передбачені автоматичні пристрої. Ручне прибирання дозволяється у виняткових випадках при зупиненому конвеєрі та включеному місцевому блокуванні при вилученні ключа-бирки.

19.22. Приводи похилих пластинчастих конвеєрів повинні бути обладнані гальмівними пристроями, що унеможливлюють зворотний хід у разі обриву ланцюга.

Похилі ділянки ланцюгових конвеєрів необхідно забезпечувати уловлювачами для захоплення ланцюга в разі його обриву.

19.23. Робота гвинтових конвеєрів у разі несправних завантажувальних і розвантажувальних пристроїв, шиберів, у разі торкання шнека до корпуса та знятих кришок не дозволяється.

19.24. Для відбору проб матеріалу, що транспортується, при працюючому шнеку повинні бути передбачені автоматичні пробовідбірники. Ручний відбір проб дозволяється тільки після повної зупинки шнекового або гвинтового конвеєра.

19.25. Елементи скіпових підйомників необхідно відгороджувати знизу та з боків металевою сіткою або суцільною обшивкою.

19.26. Приямок скіпового підйомника навколо завантажувального отвору та отвору для проходу ковша повинен бути перекритий суцільним настилом і відгороджений по периметру поручнями згідно з вимогами пункту 2.9 розділу II цих Правил.

19.27. Перед очищенням приямка ківш скіпового підйомника необхідно підвісити на рамі на висоті не менше ніж один метр від верхнього краю приямка та підперти його знизу металевою підпорою.

19.28. Скіповий підйомник повинен бути обладнаний автоматично діючими гальмівними пристроями (уловлювачами) та кінцевими вимикачами перепідйому ковша.

19.29. Перед завантажувальним жолобом елеватора необхідно встановлювати ґрати, що пропускають куски сировини необхідних розмірів.

Відстань від верхньої габаритної точки елеватора до перекриття необхідно вибирати не менше ніж один метр.

19.30. Для спостереження за станом ковшів або тягових ланцюгів (стрічок) у кожусі елеватора повинні бути влаштовані оглядові вікна зі знімними кришками, що щільно закриваються, та легкодоступні з обслуговувальних площадок.

19.31. Для обслуговування натяжного пристрою навколо башмаків елеватора повинні бути передбачені робочі площадки завширшки з трьох боків не менше ніж один метр, а з четвертого боку - не менше ніж 0,8 метра.

19.32. Усі елеватори повинні бути оснащені гальмівними пристроями, що зблоковані із сигнальними пристроями, що сигналізують про обрив.

19.33. Під час роботи елеватора не дозволяється регулювати натяг ланцюгів (стрічок), що несуть ковші, проводити будь-який ремонт елеватора або очищення ковшів від налиплого матеріалу.

19.34. На ділянках траси конвеєрів, що перебувають поза зоною видимості оператора з пульта керування, повинна бути встановлена двобічна передпускова попереджувальна звукова та світлова сигналізація, що автоматично включається перед пуском привода конвеєра.

Начальник управління
організації державного
нагляду в металургії,
енергетиці, будівництві
та котлонагляду




В.Іванченко

Додаток

до Правил безпеки

при виробництві

вуглеграфітових матеріалів

і виробів

ГРАНИЧНОДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇ

та рівні шкідливих факторів електродного виробництва

--------------------------------------------------------------------------- 
|   Шкідливий  |   Клас  |Агрегатний| ГДК (ГДР)  |        Примітка        | 
|    фактор    |небезпеки|   стан   |            |                        | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|       1      |    2    |    3     |     4      |           5            | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Окис вуглецю -|    4    |    П     |20 мг/куб.м |Отруйна дія             | 
|СО            |         |          |            |                        | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Вуглецевий пил|    4    |    А     |6 мг/куб.м  |Викликає стійкі         | 
|              |         |          |            |захворювання легень     | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Ангідрид      |    2    |    П     |10 мг/куб.м |Подразнювальний вплив на| 
|сірчистий SO  |         |          |            |слизові оболонки та     | 
|            2 |         |          |            |дихання                 | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Пек           |    2    |    А     |0,2 мг/куб.м|При світлі справляє на  | 
|              |         |          |            |шкіру фотодинамічний    | 
|              |         |          |            |вплив                   | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Ангідрид      |    2    |    А     |1 мг/куб.м  |Подразнює органи дихання| 
|сірчаний SO   |         |          |            |та нервову систему      | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Фосфористий   |    2    |    А     |1 мг/куб.м  |Подразнює слизові       | 
|водень РН     |         |          |            |оболонки, викликає опіки| 
|         3    |         |          |            |шкіри                   | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Ангідрид      |    1    |    П     |0,1 мг/куб.м|Діє на нервову систему, | 
|фосфорний Р О |         |          |            |порушує обмін речовин,  | 
|           2 5|         |          |            |впливає на кровоносні   | 
|              |         |          |            |судини, органи дихання, | 
|              |         |          |            |печінку, нирки          | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Метафосфорна  |    2    |    П     |            |Подразнює слизові       | 
|кислота НРО   |         |          |            |оболонки та шкіряні     | 
|           3  |         |          |            |покриви                 | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Метафосфат    |         |    А     |2 мг/куб.м  |Загальний токсичний     | 
|натрію NaPO   |         |          |            |вплив                   | 
|           3  |         |          |            |                        | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Ортофосфорна  |         |    П     |            |Загальні захворювання   | 
|кислота Н РО  |         |          |            |шкіри, атрофічні процеси| 
|         3  4 |         |          |            |слизової оболонки шкіри | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Кальцинована  |    3    |    А     |2 мг/куб.м  |Подразнення дихальних   | 
|сода NaСO     |         |          |            |шляхів                  | 
|         3    |         |          |            |                        | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Шум           |         |          |80 дБА      |Підвищене стомлення,    | 
|              |         |          |            |ризик професійного      | 
|              |         |          |            |ураження слуху          | 
|--------------+---------+----------+------------+------------------------| 
|Магнітне поле |         |          |10 МТл      |Підвищене стомлення та  | 
|постійного    |         |          |            |сповільненість рухової  | 
|струму        |         |          |            |реакції                 | 
--------------------------------------------------------------------------- 
Начальник управління
організації державного
нагляду в металургії,
енергетиці, будівництві
та котлонагляду




В.Іванченко