ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ

БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

Н А К А З

10.06.2008 N 135

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

3 липня 2008 р.

за N 575/15266

Про затвердження Правил безпеки в коксохімічному виробництві

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки в коксохімічному виробництві (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не застосовується на території України "Правила безопасности в коксохимическом производстве", затверджені Держгіртехнаглядом СРСР від 06.10.81 N 33 і наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 08.09.81 N 794.

3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Голова Комітету
ПОГОДЖЕНО:
В.о. першого заступник Міністра,
головного державного санітарного
лікаря України
Заступник Міністра
промислової політики України
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи
В.о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва
Голова Державного комітету
України з питань технічного
регулювання та споживчої політики
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
Голова Центрального комітету
профспілки трудящих металургійної
і гірничодобувної промисловості
України
Директор Національного
науково-дослідного інституту
промислової безпеки та охорони праці
Заступник Міністра юстиції України
С.Сторчак



А.М.Пономаренко

В.В.Севернюк



В.М.Третьяков


К.Ващенко


О.С.Шнипко

О.А.Миколайчук



С.Г.Богданов



В.І.Казаченко


М.О.Лисюк
В.В.Лутковська

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

України з промислової

безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду

10.06.2008 N 135

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

3 липня 2008 р.

за N 575/15266

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

в коксохімічному виробництві

I. Загальні Положення

1. Сфера застосування

Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання, що проектують, реконструюють та експлуатують, а також на юридичних і фізичних осіб, які пов'язані з проектуванням, будівництвом, реконструкцією, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, обстеженням, технічним діагностуванням і експлуатацією устаткування коксохімічних підприємств і виробничих цехів, незалежно від форм власності та видів діяльності.

2. Позначення та скорочення

АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом;

ВБН - відомчі будівельні норми;

ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГДР - граничнодопустимий рівень;

НРЗ - нижній рівень займання;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСП - державні санітарні правила;

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НАПБ - нормативний акт пожежної безпеки;

ППА - протипожежна автоматика;

ПОР - проект організації робіт.

II. Загальні вимоги

1. Проектування, будівництво та реконструкція коксохімічних виробництв (цехів, відділень) і їх устаткування, розробка нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників повинні проводитися відповідно до чинних нормативно-правових актів з охорони праці, санітарних і будівельних норм, а також норм технологічного проектування.

2. Уносити зміни в конструкції діючого основного устаткування, промислових будинків і приміщень, а також технологічні схеми щодо зміни їх проектних параметрів (тиску, температури) або ж у процеси, що можуть призвести до утворення вибухонебезпечного або токсичного середовища, без узгодження з головною проектною організацією або заводом-виробником, а також без погодження з територіальними органами державного нагляду за охороною праці України та органами державної санітарно-епідеміологічної служби не дозволяється.

3. У діючому виробництві, якщо немає проектів реконструкції, то реконструкція повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, будівельних норм, а також норм технологічного проектування території, на якій розташовано виробничі та допоміжні будинки та приміщення складів загального призначення, підлогу, захист будівельних конструкцій від корозії; системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, освітлення, внутрішній водопровід та каналізацію будинків, промисловий транспорт та технологічні трубопроводи.

4. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, що впроваджуються у коксохімічне виробництво і в стандартах на які наведені вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати паспорти (сертифікати), що видані в установленому порядку заводом-виробником і підтверджують безпеку їх застосування.

Огляд, випробування, обстеження устаткування та машин слід здійснювати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки".

5. Ураховуючи вимоги цих Правил, повинні бути складені або переглянуті згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядком опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93 N 132z0020-94, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (далі - НПАОП 0.00-8.03-93), та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 N 126z1410-04, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004) інструкції, що затверджуються роботодавцем:

з охорони праці для працівників кожної професії;

за видами робіт;

з технічного обслуговування та експлуатації устаткування;

посадові для посадових осіб і спеціалістів;

з ремонту та очищення устаткування;

з пожежної безпеки;

з безпечної експлуатації та ремонту об'єктів газового господарства з обов'язковою схемою міжцехових газопроводів і розподілом їх за цехами.

У кожному структурному підрозділі підприємств повинен бути затверджений перелік чинних інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки.

6. Інструкції з охорони праці та технологічні інструкції повинні переглядатися не рідше одного разу на п'ять років, а у вибухо- і пожежонебезпечних виробництвах не рідше одного разу на три роки, а також якщо сталися зміни в технологічних процесах або схемах комунікацій та в разі застосування нових видів сировини та устаткування або якщо в інструкції виявлено вимоги, що суперечать Правилам.

7. Інструкції за видами робіт повинні мати вимоги з безпечного ведення технологічних процесів згідно з ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

8. Під час застосування нових технологічних процесів, агрегатів, машин та іншого устаткування (у тому числі розроблених самим підприємством за погодженням з відповідними спеціалізованими організаціями), вимоги до яких не передбачено цими Правилами, повинні бути розроблені та затверджені роботодавцем тимчасові інструкції з безпечного ведення технологічних процесів і безпечної експлуатації устаткування.

9. Усі працівники повинні бути ознайомлені з відповідними інструкціями під особистий підпис, а інструкції повинні бути у вільних для доступу та ознайомлення місцях.

За рішенням начальника даного структурного підрозділу працівники ознайомлюються з іншими інструкціями, що перелічені в пункті 5 розділу II цих Правил.

Посадові особи та спеціалісти коксохімічного виробництва (у тому числі молоді спеціалісти) повинні бути ознайомлені з усіма інструкціями, які стосуються їх виробничої діяльності.

10. Працівники коксохімічних підприємств повинні проходити попередній та періодичні медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

11. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначається Типовим положенням про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці та Положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, опрацьованих з урахуванням специфіки підприємства та затверджених в установленому порядку роботодавцем згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом МНС України від 29.09.2003 N 368z1148-03, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).

12. Працівники віком до вісімнадцяти років до робіт з підвищеною небезпекою, а також до інших робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, не допускаються.

13. На підприємстві, а також у кожному структурному підрозділі, виходячи з наявності устаткування та робіт, що виконуються, наказом по підприємству повинні бути призначені з числа працівників, які пройшли в установленому порядку перевірку знань з питань охорони праці і цих Правил, особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію:

електрообладнання;

газового господарства;

вантажопідіймальних машин і механізмів;

посудин, що працюють під тиском;

кисневого устаткування;

промислових будівель, тунелів, споруд і димових труб;

транспортних засобів,

а також ті, які мають право видавати наряди-допуски на виконання робіт газонебезпечних, небезпечних і підвищеної небезпеки.

14. На кожному підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік:

газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт з поділом їх на групи та визначенням робіт, що проводяться за інструкціями, що складені для умов нормальної експлуатації;

робіт підвищеної небезпеки згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05);

механізмів і устаткування, експлуатація яких повинна проводитися із застосуванням биркової (жетонної) системи;

працівників, які підлягають навчанню правилам користування засобами індивідуального захисту, апаратурою ЗІЗОД і надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.

15. На кожному підприємстві повинні бути складені плани ліквідації аварій згідно з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.06.99 N 112, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

16. На коксохімічних підприємствах незалежно від форм власності необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).

17. Роботодавець коксохімічного підприємства зобов'язаний забезпечити працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, що відповідають умовам їх праці згідно з "Типовыми отраслевыми нормами бесплатной выдачи одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим горной и металлургической промышленности и металлургических производств других отраслей промышленности", затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Президії ВЦРПС від 01.08.79 N 344/П-7 (далі - НПАОП 0.00-3.07-79).

Працівники без відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту до роботи не допускаються.

III. Територія коксохімічного виробництва.

Будинки та споруди

1. Територія підприємства

1. Територія діючих коксохімічних підприємств, а також тих, що будуються та реконструюються, повинна відповідати вимогам відповідних будівельних норм.

2. Територія підприємства, а також будинки, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета специальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

3. В'їзні залізничні колії на території коксохімічних підприємств (виробництв), що примикають до електрифікованих шляхів, повинні мати на стиках рейок ізолювальні з'єднувальні накладки. Такий самий ізольований стик рейок повинен бути розташований на відстані, що перевищує довжину залізничного складу, який приймається звичайно на цих коліях.

Перевірка на відсутність електричного потенціалу за другим ізольованим стиком повинна проводитися двічі на рік за нормальної експлуатації, а також після монтажу та кожного ремонту колії.

4. Поряд з прохідними підприємства та в кожному цеху, відділенні, на дільниці повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства та цехів.

5. У місцях масового переходу людей через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі. Інші переходи повинні мати настили, що вкладені врівень з головкою рейок, і бути обладнані відповідними огорожами та сигналами.

Перехід людей через колії у невстановлених місцях не дозволяється.

6. Автомобільні шляхи та пішохідні доріжки на території підприємства (цеху) повинні бути заасфальтовані, улітку їх необхідно поливати водою, а взимку очищати від льоду та снігу. Під час ожеледиці шляхи та доріжки повинні посипатися піском або дрібним шлаком. Неасфальтовані ділянки території повинні озеленюватися.

7. У місцях виходу на залізничні колії та автомобільні шляхи з-за рогу будинків і споруд повинні бути влаштовані огороджувальні бар'єри. При цьому відстань від бар'єра до залізничної колії повинна бути не менше ніж 6 м.

Біля колій коксових машин влаштовувати огороджувальні бар'єри не потрібно.

8. В'їзд в будинки залізничних складів повинен бути обладнаний воротами та світлозвуковою сигналізацією.

Для надійного закріплення стулок воріт у відчиненому та зачиненому положеннях повинні застосовуватися спеціальні пристрої.

9. На території підприємства не дозволяється утримання відкритих і неогороджених резервуарів, басейнів, ям, канав, колодязів, траншей, котлованів. Усі вони повинні бути перекриті або мати огорожі висотою не менше ніж один метр, а в нічний час - освітлені.

У місцях переходу через них повинні бути влаштовані огороджені поручнями перехідні містки.

10. Тунелі та лотки, у яких розташовано трубопроводи, повинні бути захищені від проникнення зливних і талих вод, а також рідких продуктів під час випадкового їх розливу.

Підлога тунелю та лотка повинна мати ухил до зумпфа для стоку рідини у разі розриву продуктопроводів. Із зумпфа ця рідина повинна відсмоктуватися насосами з подальшим відведенням у стічні потоки.

Тунелі та лотки повинні триматися в чистоті та бути обладнані вентиляційними пристроями, а також освітлені згідно з чинними нормами.

11. Земляні роботи на території підприємства можна проводити тільки за нарядом-допуском з письмового дозволу роботодавця підприємства.

Після закінчення робіт усі зміни повинні бути внесені до виконавчих схем комунікацій генерального плану підприємства та узгоджені з проектною організацією.

2. Будинки та споруди

1. Виробничі й допоміжні будинки та приміщення коксохімічних підприємств повинні відповідати вимогам відповідних будівельних норм і правил.

2. Для виробничих та підсобних приміщень на підприємстві повинна бути визначена категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) "Общесоюзные нормы технологического проектирования. Определение категории помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затвердженого МВС СРСР від 27.02.86 (далі - НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86)).

На вхідних дверях кожного приміщення повинна бути вивішена табличка з позначенням його категорії.

3. Приміщення категорій А і Б потрібно відокремлювати одне від одного, а також від приміщень інших категорій та коридорів протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежним перекриттям 2-го типу.

4. Не дозволяється влаштування підвалів, незасипаних траншей, приямків і підвальних каналів у приміщеннях категорій А і Б.

Приямки глибиною 0,5 м та більше, а також оглядові канали, що потребують щоденного обслуговування, та ті, що розміщені в приміщеннях категорій А і Б, необхідно обладнувати припливно-витяжною або штучною примусовою витяжною вентиляцією.

5. Покрівлі будинків, на яких розташована апаратура, повинні мати вздовж зовнішніх стін негорючі огорожі типу поручнів висотою не менше ніж один метр з відбортовкою знизу заввишки не менше ніж 0,14 м.

6. Покриття підлоги в приміщеннях категорій А і Б необхідно виконувати з негорючих і таких, що при ударах не дають іскор, матеріалів.

7. Підлога в приміщеннях, де застосовуються кислоти, луги та інші агресивні речовини, повинна бути стійкою до впливу цих речовин і мати ухил до зумпфа не менше ніж 0,05.

8. Усі зумпфи, ями, приямки, колодязі та дренажні канави в приміщенні повинні мати поручневі огорожі заввишки не менше ніж один метр з відбортовкою знизу заввишки не менше ніж 0,14 м або перекриті суцільним настилом по всій поверхні.

9. Розміщення побутових, допоміжних і службових приміщень у будинках, що будуються, та тих, що реконструюються, і в яких здійснюються вибухонебезпечні технологічні процеси, а також у будівлях, що віднесені до категорій А та Б, не дозволяється.

10. Будинки, споруди та технологічні установки повинні бути забезпечені блискавкозахистом відповідно до "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР 12.10.87 (далі - РД 34.12.122-87).

Огляд і перевірка стану блискавковідводів повинні проводитися перед кожним грозовим сезоном з відповідною реєстрацією результатів у журналі.

11. Будинки та споруди підприємства повинні підлягати планово-запобіжним оглядам і ремонтам у терміни, передбачені графіком, затвердженим роботодавцем.

IV. Загальні вимоги до створення безпечних умов праці

1. Технологічне обладнання, яке виготовляється для коксохімічних підприємств, повинно мати максимально механізоване та автоматичне керування, а також забезпечувати безаварійну та безпечну роботу, автоматичний контроль і автоматичне регулювання технологічного процесу.

2. Обладнання та споруди коксохімічних підприємств (цехів) повинні постійно підтримуватися у справному стані, що повинно забезпечуватися проведенням робіт з їх технічного обслуговування та ремонту, які виконуються з визначеною періодичністю в заданому обсязі, за затвердженим роботодавцем графіком.

3. Періодичність перевірки стану блокування безпеки, систем сигналізації та протиаварійного (протипожежного) захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки повинні встановлюватися спеціальною інструкцією, яка затверджена роботодавцем.

4. У небезпечних зонах повинні бути вивішені знаки безпеки, які виконані згідно з ГОСТ 12.4.026-76, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи для працівників.

5. Безпосередньо біля агрегата або біля місць перебування обслуговувального персоналу повинні бути вивішені чітко виконані схеми розташування та технологічного зв'язку агрегатів і трубопроводів (газів, води, повітря, пари тощо). Запірні пристрої повинні бути пронумеровані та мати покажчики крайніх положень (відчинено-зачинено). Номер запірного пристрою та інші позначення у схемі повинні відповідати номерам і позначенням у технологічній інструкції.

6. Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, що розташовані на висоті двох і більше метрів, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики та сходи до них.

Для виготовлення площадок, що призначені для обслуговування газопроводів і хімічних апаратів, застосування просіченого витяжного листа не дозволяється.

Якщо проектом передбачено дистанційне керування арматурою, то влаштовувати стаціонарні майданчики не треба. У такому разі повинні бути передбачені пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, які обладнані телескопічними вишками для огляду та ремонту арматури.

7. Усі майданчики, починаючи з висоти 0,6 м і більше, повинні бути огороджені згідно з пунктом 8 глави 2 розділу III цих Правил.

8. Стаціонарні металеві сходи повинні мати кут нахилу 45 град., якщо їх використовують постійно, та 45-60 град. - у разі періодичного користування. Ширина сходів повинна бути не менше ніж 0,8 м, відстані між східцями - за висотою не більше ніж 0,25 м.

Сходи повинні бути обладнані поручнями з обох боків заввишки не менше ніж один метр. На сходах заввишки не більше ніж 1,5 м допускається встановлювати поручні з одного боку.

9. У разі спрацювання запобіжних пристроїв, які встановлені на газовій та хімічній апаратурі, а також під час проведення ремонтних робіт повинно бути унеможливлене потрапляння шкідливих речовин у робочу зону.

10. Приєднання шлангів до штуцерів трубопроводів, а також роз'єднання їх повинно проводитися при закритій запірній арматурі. Закріплення шлангів на штуцерах трубопроводів та інструментах повинно здійснюватися спеціальними затискачами, які унеможливлюють їх зрив. Застосовувати для закріплення шлангів дріт не дозволяється.

11. Температура нагрітих поверхонь апаратів, устаткування, трубопроводів і огорож на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град.C.

Теплова ізоляція поверхонь апаратів, трубопроводів і приладів повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов", затвердженим постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 09.08.88 N 155 (далі - СНиП 2.04.14-88).

Теплоізоляційний захист повинен виконуватися з негорючих матеріалів.

12. Експлуатація димових труб коксохімічних підприємств і догляд за ними повинні відповідати вимогам інструкції з експлуатації та спорудження димових труб на підприємствах чорної металургії, яка затверджена роботодавцем у встановленому порядку.

13. Під час зупинки та пуску агрегати, апарати та комунікації, які містять у собі за робочого режиму вибухонебезпечні рідини, пари, гази, пил, повинні бути продуті інертним газом або парою для запобігання утворенню в них вибухонебезпечних сумішей з обов'язковим відбором проб газоповітряного середовища на вибухонебезпеку. Продувні свічки необхідно залишати відкритими на весь період зупинки.

Про виконання цих операцій повинен бути оформлений акт.

14. Влаштування, монтаж та експлуатація трубопроводів пари з тиском більше 0,7 кгс/кв.см або гарячої води з температурою вище 115 град.С повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град.С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (далі - НПАОП 0.00-1.26-96).

15. Обладнання та експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж, безпека їх обслуговування повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001 N 485, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за N 1002/6193 (далі - НПАОП 40.1-1.02-01) та інших нормативно-правових актів.

16. У цехах повинні бути передбачені стаціонарні зварювальні пости, а також обладнано місця підключення переносного освітлення.

17. У кожному цеху, відділенні, на дільниці підприємства повинен бути визначений роботодавцем перелік шкідливих, вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин, які можуть виділятися у виробничих приміщеннях і в робочих зонах зовнішніх установок під час ведення технологічного процесу, ремонту та в аварійних випадках, і повинні застосовуватися типи захисних протигазів відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 28.12.2007 N 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2008 за N 285/14976 (далі - НПАОП 0.00-1.04-07).

У переліку повинні бути зазначені НРЗ і ГДК газів, парів і пилу в об'ємних (%) і вагових (мг/куб.м) одиницях.

Повинен бути складений також перелік приладів для визначення цих речовин, зазначені місця та зони установлення приладів, а також місця відбору проб для експресного та лабораторного аналізів.

Переліки повинні бути затверджені роботодавцем.

18. Умови праці на робочих місцях коксохімічного виробництва повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів.

V. Технологічні трубопроводи та арматура

1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробування технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам будівельних норм і державних стандартів.

2. Трубопроводи, які призначені для транспортування вибухонебезпечних, пожежонебезпечних і шкідливих речовин, у тому числі зріджених газів, незалежно від температури нагріву, а також арматура повинні бути виготовлені з матеріалів, які відповідають за своїми технічними характеристиками робочим умовам середовища, що транспортується.

Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 08.09.98 N 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), "Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1.13-71), "Правил устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов для горючих, токсичных и сжиженных газов (ПУГ-69)", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 17.09.69 (далі - НПАОП 60.3-1.15-71), "Правил безопасности при производстве и потреблении продуктов разделения воздуха", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 12.04.88 (далі - НПАОП 24.1-1.30-88), та ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).

3. Пошкоджена теплоізоляція апаратури, паропроводів і технологічних трубопроводів повинна своєчасно відновлюватися.

4. Обслуговувальний персонал повинен систематично перевіряти герметичність обладнання, що працює, та трубопроводів.

Необхідно здійснювати постійний нагляд за вимкненими апаратами, резервуарами, трубопроводами, газопроводами, а також, за потреби, необхідно повторювати їх пропарювання або продування азотом і зволоження внутрішньої поверхні. Працездатність усієї трубопровідної арматури повинна постійно забезпечуватися шляхом змащування штоків і перевірки арматури на повне відкриття та закриття. Якщо апарат відкритий, то повинне бути забезпечене його провітрювання. При вимкнених апаратах продувальні свічки повинні бути постійно відкриті.

5. На апаратах і трубопроводах для кислотних розчинів як прокладний матеріал повинні застосовуватися кислотостійкі матеріали.

6. Трубопроводи, запірна арматура та насоси сульфатного відділення повинні бути зроблені з матеріалів, стійких до впливу розведених розчинів сірчаної кислоти.

7. Аварійні трубопроводи, які з'єднують установки з аварійною ємністю, повинні мати нахил у бік цієї ємності, бути прямими та мати мінімальну кількість відводів і поворотів. Аварійні трубопроводи не повинні мати вздовж усієї довжини запірних пристроїв, крім відключальних засувок в апаратів.

8. Усі трубопроводи незалежно від температури середовища, що транспортується, повинні бути розраховані на повну самокомпенсацію. За неможливості самокомпенсації на трубопроводах повинні встановлюватися компенсатори, що відповідають умовам роботи трубопроводів.

Сальникові компенсатори дозволяється встановлювати на міжцехових трубопроводах коксового газу з тиском близько 0,04 МПа (0,4 кгс/кв.см) і на трубопроводах зворотної аміакової води, яка йде з газозбірників коксових батарей у відділення конденсації коксового газу.

9. Газопроводи та трубопроводи необхідно заземлювати через кожні 250 м, а на фланцевих з'єднаннях установлювати струмопровідні перемички.

10. Шланги, по яких транспортуються рідини, пара, стиснене повітря, повинні бути закріплені на гофрованих стальних штуцерах хомутами; у разі транспортування по трубопроводах легкозаймистих рідин і речовин, які здатні до накопичення електричного потенціалу (бензольні вуглеводні, різні модифікації елементарної сірки, сублімований або кристалічний нафталін тощо), кріплення повинне проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

11. Кількість і розташування запірної арматури необхідно визначати проектом, що забезпечує надійне вимикання кожного окремого апарата або агрегата.

Крім запірної арматури, повинна передбачатися регулювальна арматура. Використовувати регулювальну арматуру як запірну не дозволяється.

12. Для вимикання агрегатів і апаратів, що працюють під тиском 4 МПа (40 кгс/кв.см) і вище, на кожному відводі від основних колекторів повинно бути встановлено по два запірних пристрої (вентилі, засувки), між якими необхідно передбачати пробкові крани для контролю за щільністю запірної арматури.

13. У разі розташування засувок і арматури у колодязях, лотках та інших заглибленнях необхідно передбачати подовжені штоки або штурвали управління, а також забезпечувати безпечний доступ до них для ремонту або заміни арматури.

VI. Вентиляція, водопостачання, каналізація, освітлення, опалення

1. Вентиляція

1. Повітря у робочій зоні виробничих приміщень повинне відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Міністерства охорони здоров'я України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних нормативно-правових актів.

3. У виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове надходження у повітря великої кількості шкідливих речовин (крім пилу), а також у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б, у яких можливе раптове надходження у повітря великої кількості вибухонебезпечних газів і парів, крім загальнообмінної, повинна бути обладнана аварійно-витяжна вентиляція.

Аварійна вентиляція повинна бути обладнана в:

машинному залі цеху вловлювання;

газокомпресорній;

закритому приміщенні вакуум-насосної сірководневого газу;

закритих приміщеннях з контактними апаратами відділення мокрого каталізу цеху очищення коксового газу від сірководню з отриманням сірчаної кислоти;

насосній відділення дистиляції бензолу;

головному корпусі ректифікації бензолу;

насосній цеху ректифікації бензолу;

мийному відділенні цеху ректифікації бензолу;

закритих складах бензольних продуктів;

насосних складах бензольних продуктів та ацетону;

цеху збагаченого антрацену, де застосовується ацетон;

приміщеннях з апаратами піридинової установки сульфатного відділення;

приміщеннях з апаратами цехів ректифікації легких та важких піридинових основ та піридинових продуктів;

розливних, закритих складах, насосних піридинових та бензольних продуктів;

приміщеннях насосів і апаратів для виготовлення дициклопентадієну.

Крім зазначених випадків, необхідність обладнання аварійної вентиляції повинна визначати проектна організація на стадії проектування.

4. Приміщення, у яких передбачено обладнання аварійної вентиляції, повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами. Аварійна вентиляція повинна бути зблокована з газоаналізатором і повинна автоматично вмикатися, якщо концентрації газів або парів у приміщенні досягають 20% нижнього концентраційного рівня займання або в разі перевищення ГДР концентрації згідно з ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху санитарной зоны". Автоматичні газоаналізатори повинні бути зблоковані з пристроями для світлової та звукової сигналізації.

Якщо приміщення обладнано газоаналізаторами для визначення ГДР концентрацій газів або парів, обладнувати ці приміщення сигналізаторами на довибухову концентрацію не треба.

Крім автоматичного вмикання аварійної вентиляції, повинно бути також передбачено і ручне дистанційне вмикання, пускові пристрої якого необхідно розташовувати біля однієї з основних дверей зовні приміщення.

За відсутності автоматичних газоаналізаторів аварійну вентиляцію в зазначених вище випадках дозволяється вмикати вручну одночасно з подачею попереджувального сигналу. При цьому контроль концентрації газів і парів у приміщенні повинен здійснюватися лабораторією за графіком, затвердженим роботодавцем. При ручному вмиканні аварійної вентиляції пускові пристрої повинні бути розташовані як усередині, так і зовні приміщення.

5. У приміщеннях з виробництвами категорій А і Б усі металеві повітроводи та обладнання припливних і витяжних установок повинні бути заземленні відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

6. Припливні та витяжні агрегати приміщень категорій А і Б повинні встановлюватися в окремих камерах. Обладнувати припливні агрегати в одній камері з витяжними агрегатами не дозволяється.

7. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних установок повинен здійснювати змінний персонал на початку кожної зміни.

2. Водопостачання

1. Системи водопостачання повинні відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), та ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).

2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагодження, випробування та ремонту мереж і споруд водного господарства повинне здійснюватися згідно з "Правилами техники безопасности в водных хозяйствах предприятий черной металлургии", затвердженими Міністерством чорної металургії СРСР 07.08.81 (НПАОП 27.1-1.05-81).

3. Вибір джерел водопостачання та якості води для господарчо-питних потреб і душових пристроїв повинен регламентуватися чинними нормами та правилами.

4. Господарчо-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не повинні мати безпосереднього сполучення з іншими господарчо-питними водопроводами, які живляться від місцевих джерел водопостачання.

5. З'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з мережами водопроводів, які подають технічну воду, не дозволяється.

6. Для користування питною водою у цехах повинні бути обладнані фонтанчики. Кількість фонтанчиків визначається відповідно до СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).

Якщо немає господарчо-питного водопроводу, необхідно встановлювати зачохлені питні баки з фонтанувальними насадками.

3. Каналізація

1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та вимогам ДСП 173-96.

Не дозволяється з'єднання (сполучення) каналізації різного призначення.

2. Умови спуску стічних вод у водойми повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

3. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за ефективністю очищення промислових та побутових стічних вод.

4. Скидання в каналізацію сировини та продуктів виробництва під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури не дозволяється.

Скидання повинне передбачатися у технологічну каналізацію з подальшим поверненням продукту, що скидається, у технологічний цикл.

5. Відвід конденсату від конденсатовідвідників повинен проводитися з розривом струменя, за винятком конденсатовідвідників у тунелях і в приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками коксових печей.

6. Огляди та очищення каналізаційних мереж і колодязів необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних робіт.

4. Освітлення

1. Виробничі цехи коксохімічних підприємств повинні бути обладнані робочим, аварійним та евакуаційним освітленням.

2. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).

Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше як 5% від норм, установлених для цих поверхонь.

Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше ніж 3 лк.

3. Для освітлення приміщень, у яких розташовані виробництва категорій А і Б, а також приміщень з газопроводами коксових батарей повинні застосовуватися світильники лише у вибухозахищеному виконанні та придатні для цього середовища відповідно до чинних нормативно-правових актів.

4. Для внутрішнього освітлення апаратів, ємностей і споруд під час їх огляду, очищення та ремонту в діючих вибухо- і пожежонебезпечних цехах повинні застосовуватися вибухозахищені переносні світильники напругою не більше ніж 12 В або вибухозахищені акумуляторні лампи для відповідної категорії та групи середовища з вибухонебезпечності.

5. Опалення

1. Для опалення будинків та споруд підприємств коксохімічного виробництва повинні бути передбачені системи, прилади і теплоносії, які не створюють додаткових шкідливих факторів.

2. У приміщеннях хімічних цехів, які належать до категорій А і Б з вибухопожежної та пожежної небезпеки, повинно застосовуватися лише повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.

3. Для працівників, які працюють у неопалюваних виробничих та складських приміщеннях, а також на відкритому повітрі, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігрівання відповідно до СНиП 2.09.04-87.

4. Закриті галереї стрічкових конвеєрів необхідно опалювати.

Необхідність обладнання опалення визначається кліматичними умовами, вологістю продукту, що транспортується, і конструкцією конвеєрних галерей.

VII. Вимоги до електроустановок та контрольно-вимірювальних приладів

1. Вимоги до електроустановок

1. Електроустановки коксохімічного виробництва повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.98 N 4z0093-98, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-21-98), а також вимогам інших чинних нормативно-правових актів.

2. Експлуатацію електроустановок повинні здійснювати спеціально підготовлені працівники відповідно до вимог НПАОП 40.1-21-98.

3. На роботах, які пов'язані з небезпекою ураження електричним струмом, необхідно застосовувати захисні засоби згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

4. Металеві частини устаткування та механізмів, які не перебувають під напругою (корпуси електродвигунів, пускових приладів, щитків, зборок тощо), але можуть опинитися під нею внаслідок пошкодження ізоляції, повинні бути заземлені відповідно до чинних нормативно-правових актів.

5. Якщо немає вибухозахищених електродвигунів, що відповідають класу вибухонебезпечної зони, а також категорії та групі вибухонебезпечних сумішей, допускається застосування електродвигунів загального призначення при додержанні таких вимог:

електродвигуни повинні бути встановлені у приміщеннях, ізольованих від приміщень з вибухонебезпечними зонами глухою негорючою стіною з межею вогнестійкості 0,75 години, а приміщення повинні мати окремий вхід (вихід) і в них повинен забезпечуватися надлишковий тиск повітря;

передача механічної енергії від двигунів до апаратів повинна здійснюватися за допомогою вала, який пропущений через стіну з обладнанням у ній сальникового або іншого надійного ущільнення;

у приміщеннях, де встановлені електродвигуни або розподільні пристрої та вся пускова апаратура, не повинно бути вибухонебезпечних зон.

Розміщення розподільних пристроїв у приміщеннях, суміжних з вибухонебезпечними приміщеннями, не дозволяється.

6. У приміщеннях, де здійснюється переробка токсичних матеріалів, повинно проводитися вологе прибирання. Прибраний пил необхідно утилізувати. У таких приміщеннях електропроводка та пускове обладнання повинні бути у пиловодонепроникному виконанні.

7. Електропроводка у приміщеннях, де можливий розлив рідких продуктів виробництва, повинна бути розташована у місцях, де унеможливлене потрапляння на неї цих продуктів, або мати відповідний захист.

8. Тролейні проводи, які прокладено над проходами або проїздами, повинні бути огороджені захисними сітками із заземленням.

9. Електрозварювальні установки, які застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Електрозварювальні установки, що призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні мати пристрої автоматичного вимикання напруги холостого ходу, обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.

2. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів (далі - КВП)

1. Для кожного цеху, відділення, технологічного агрегата повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів і приладів, без яких робота технологічного обладнання не дозволяється.

2. Необхідно, щоб прилади за своїм виконанням відповідали середовищу, у якому вони експлуатуються.

3. Контрольно-вимірювальні прилади, що встановлені зовні приміщення, повинні бути захищені від атмосферних впливів, а в необхідних випадках обладнані обігрівними пристроями і теплоізоляцією.

4. Прилади (імпульсні лінії), якими вимірюються параметри продуктів, що замерзають, застигають або кристалізуються при мінусовій температурі навколишнього середовища та негативно впливають на КВП, необхідно заповнити інертним середовищем, що не замерзає, не застигає, не розчиняє продукт, параметри якого вимірюються, та не змішується з ним.

5. Рідину, яка заповнює імпульсні лінії, що йдуть від розподільних посудин до КВП і апаратів, необхідно систематично контролювати на вміст у ній вимірювального продукту та, залежно від кількості його у рідині, її замінювати.

6. Ртутні прилади повинні мати вловлювачі або інші захисні пристосування на випадок викиду ртуті.

Усі роботи зі ртуттю необхідно проводити відповідно до СанПиН 4607-88 "Санитарные правила при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", затверджених Мінохорони здоров'я СРСР 04.04.88 N 4607-88.

Під час ремонту контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється проводити роботи зі ртуттю у приміщеннях, де встановлено щити КВП, а також у виробничих приміщеннях.

7. У всіх випадках, коли в пневматичних приладах застосування суміші повітря з горючими речовинами виробництва не дозволяється, стиснене повітря необхідно замінити на стиснений азот або інший інертний газ, який подається до приладів з буферних ємностей.

8. Під час застосування осушеного стисненого повітря або азоту з технологічних установок для приладів і засобів автоматизації відключення мереж повітря або азоту від трубопроводів цих установок повинно здійснюватися автоматично зворотним клапаном або іншим пристроєм, який установлений перед буферною ємністю.

9. У приміщенні щитової, де розміщені КВП, застосовувати водяне пожежогасіння, а також установлювати шафи для пожежних кранів та рукавів не дозволяється.

У цих приміщеннях необхідно застосовувати вуглекислотне пожежогасіння.

10. Перевірку справності приладів і регуляторів системи КВП необхідно проводити не менше одного разу на рік на стенді та оформляти відповідними протоколами або робити відповідні записи в спеціальних журналах.

11. Перевірку та випробування приладів у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б необхідно проводити за умов, які унеможливлюють іскроутворення.

12. Не дозволяються роботи з регулювання та перевірки електричних приладів і електропроводки одночасно з проведенням у цьому приміщенні газонебезпечних робіт.

13. Усі планові або позапланові вимкнення засобів вимірювання, засобів автоматизації і систем автоматизації, відмова яких призводить до зупинки виробничого процесу та надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище, повинні узгоджуватися з технічним персоналом письмово (із записом у спеціальних журналах).

VIII. Газове господарство коксохімічних підприємств (виробництв)

1. Газове господарство коксохімічних підприємств, що проектуються, будуються та експлуатуються, повинно відповідати вимогам Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.04.2007 за N 441/13708 (далі - НПАОП 27.1-1.10-07), і цих Правил.

На коксових батареях, що будуються та реконструюються, газопідігрівники з фланцевими з'єднаннями до опалювальних газопроводів повинні бути винесені на відкриті майданчики, що провітрюються (проміжні майданчики на рівні поду печей). При цьому кожна батарея повинна бути забезпечена індивідуальним газопідігрівачем і окремою запірною арматурою на підвідних і розподільних газопроводах.

На газопроводах коксового газу клинові дводискові засувки необхідно встановлювати на горизонтальних ділянках у положенні приводу засувки "приводом угору".

2. Проекти газових установок, що будуються у приміщеннях категорій А і Б, повинні передбачати повну автоматизацію з дистанційним керуванням і контролем з диспетчерського пункту або суміжного приміщення, де немає вибухонебезпечних зон.

3. Ущільнювати фланцеві з'єднання на газопроводах коксового газу низького тиску необхідно при будь-якому діаметрі фланців плетеним азбестовим шнуром, просоченим суриком на натуральній оліфі, або паронітом.

4. Окремі газові мережі та непрацюючі ділянки газопроводів і газових апаратів, якщо через них немає руху газу, не повинні бути під розрідженням.

5. Подачу пари в газопроводи для пропарювання, продування та підтримання позитивного тиску необхідно проводити відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем; при цьому пару необхідно подавати в газопровід поступово.

Швидкість зростання температури газу не повинна перевищувати 15 град.С на годину.

Температура газу в газопроводах під час пропарювання нафталіну не повинна бути більше ніж 85 град.С.

6. Для контролю за роботою газових пальників у топкових дверцятах, бокових стінках або фронтальних плитах необхідно обладнувати отвори з кришками.

7. На димоходах від кожного агрегата до спільного лежака повинні бути встановлені шибери для регулювання тяги в топках агрегатів.

Управління шиберами, що не мають автоматичного управління, повинно бути винесене на робоче місце оператора, який обслуговує агрегат.

8. У районі розміщення непрацюючих (або резервних) газодувок необхідно систематично контролювати повітряне середовище в приміщенні машинного залу.

Забезпечення герметичності обладнання та виключення виділення коксового газу в приміщення машинного залу повинно бути відображене у відповідній технологічній інструкції, затвердженій роботодавцем.

Під час експлуатації газових нагнітачів перепуск газу з нагнітального боку у всмоктувальний газопровід необхідно здійснювати тільки через зовнішній байпас.

9. Під час виконання робіт на прямому газопроводі допускається відкривати не більше одного лючка.

10. У разі одночасної раптової зупинки всіх газових нагнітачів або компресорів через спрацювання захисного автоблокування чи припинення подачі електроенергії повинні бути вимкнені електродвигуни всіх машин.

Для підтримки позитивного тиску газу в системах усмоктування газопідвищувальних станцій засувки на всмоктуванні та нагнітанні газових нагнітачів необхідно залишати відкритими.

У машинних залах коксохімічних виробництв засувки на байпасах повинні бути закриті.

11. Улаштування та експлуатація обладнання газопередачі та вловлювання хімічних продуктів під тиском повинні проводитися згідно з цими Правилами.

12. Проектування, будівництво та експлуатація магістральних газопроводів коксового газу повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 N 72 (далі - СНиП 3.05.05-84).

IX. Утримання, огляд, ремонт і очищення технологічного устаткування

1. Робота виробничого устаткування, його навантаження та основні параметри процесу повинні відповідати встановленому технологічному режиму і його паспортним даним.

2. У разі порушення визначених норм тиску, температури, рівня рідини та інших параметрів повинні з'ясовуватися причини та вживатися заходи, що унеможливлюють такі порушення.

3. Товщину стінок апаратів і трубопроводів, які містять вибухо- і пожежонебезпечні речовини, необхідно періодично перевіряти з відповідним записом у спеціальному журналі.

Періодичність, методи та точки контролю повинні визначатися інструкцією, яка затверджена роботодавцем.

4. Апаратура, сховища та трубопроводи перед уведенням в експлуатацію після монтажу або ремонту повинні підлягати випробуванню на герметичність і міцність стисненим повітрям, інертним газом або водою під тиском, наведеним у технічних умовах або робочих кресленнях. Випробування на міцність і щільність апаратів, сховищ і трубопроводів необхідно проводити згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

Результати випробувань апаратів і трубопроводів необхідно оформляти актом.

5. Усі запобіжні клапани перед уведенням в експлуатацію необхідно відрегулювати на спеціальному стенді на встановлений тиск, опломбувати та перевірити на щільність затвора та рознімних з'єднань. Усе це необхідно оформляти відповідним актом, який є обов'язковим додатком до акта введення клапанів в експлуатацію.

6. Ревізію запобіжних клапанів необхідно проводити під час кожної зупинки агрегата на огляд, очищення або ремонт, але не рідше одного разу на рік, що повинно бути засвідчено в агрегатному журналі.

7. Запірні пристосування та арматура для апаратів і трубопроводів перед їх установленням і після кожного ремонту повинні підлягати випробуванням на герметичність. Ці випробування необхідно проводити після закінчення притирки та слюсарно-механічної обробки. Випробування повинні проводитися згідно з чинними стандартами та технічними умовами.

8. Апарати, посудини та трубопроводи, що підлягають розкриванню для внутрішнього огляду, очищенню або ремонту, повинні бути спорожнені від продуктів, відключені від діючої апаратури запірними пристроями та заглушками. Крім того, залежно від продуктів, що містилися в них, і конструкції вони повинні бути пропарені гострою парою або промиті водою та продуті чистим повітрям.

Розбирання фланцевих з'єднань на внутрішніх газопроводах опалювального газу коксових батарей (заміна діафрагм, засувок, ділянок газопроводів, установлення засувок, ремонт газопідігрівачів) необхідно проводити на відключеній та заглушеній ділянці газопроводу після установлення відсічних пристроїв на зовнішній ділянці газопроводу, за винятком робіт з дотриманням технології обігріву коксових печей (чищення та мащення кантувальних і стопорних кранів "на газ", заміни регулювальних циліндрів і шайб, гнучких і гумових шлангів, знеграфітувальних пристроїв і їх деталей, кантувальних кранів, газоповітряних клапанів, вхідних патрубків, корнюрів).

Під час спорожнення апаратів і трубопроводів від залишків хімічних продуктів у вигляді рідини, пульпи тощо необхідно дотримувати спеціальних заходів безпеки.

9. Перед розкриванням апаратів і газопроводів коксового газу необхідно проводити їх пропарювання, а після розкривання зволоження та видалення пірофорного (сірчистого) заліза.

У разі зупинення апарата на ремонт та його частина, що ремонтуватиметься, повинна бути заземлена до заглушок. При цьому заземлювальний провідник необхідно приварювати до апарата газовим зварюванням після виконання підготовчих заходів, необхідних і достатніх для проведення вогневих робіт.

10. Відключення апаратів, посудин та трубопроводів, які підлягають внутрішньому огляду, очищенню або ремонту, необхідно проводити шляхом від'єднання їх від діючих трубопроводів і апаратів, забезпечивши повітряний розрив не менше ніж 200 мм між кінцями відключених трубопроводів.

У разі, коли через конструктивні особливості від'єднання неможливі, установлення заглушок у кожному окремому випадку необхідно здійснювати з дозволу роботодавця. Установлювати міжболтові заглушки в цих випадках не дозволяється.

11. Усі хімічні апарати, що не працюють, повинні бути відключені від працюючих апаратів запірними пристроями та металевими заглушками; арматура продувальних свічок повинна залишатися відкритою.

Необхідно вжити всіх заходів для запобігання їх самозайманню та вибухам.

12. Металеві заглушки, що застосовуються для відключення апаратів, газопроводів і продуктопроводів, повинні виготовлятися відповідно до стандартів і технічних умов. Заглушки повинні встановлюватися після запірного пристрою та мати хвостовики, що виступають за межі фланців.

Установлення та виймання заглушок необхідно зазначати в цеховому журналі за підписом працівника, який виконував цю роботу.

13. Під час очищення всі поверхні апаратів, резервуарів і трубопроводів, покриті відкладеннями смол, полімерів, сірчистого заліза та нез'ясованих осадів, необхідно зволожувати. Відкладення повинні бути зібрані та після закінчення очищення видалені з приміщення у пожежобезпечне місце.

14. Під час виконання ремонтних робіт у газонебезпечних місцях не дозволяється одночасне виконання інших робіт, а також присутність інших працівників, які не стосуються цих робіт.

Ремонтні роботи повинні бути припинені, якщо:

до устаткування, що ремонтується, підключена хоча б частина діючого устаткування;

виявлена невідповідність фактичного стану підготовки та проведення робіт вимогам безпеки;

виникла загроза для життя та здоров'я працівників;

змінилися обсяг і характер робіт так, що змінюються схеми відключення або умови виконання цих робіт;

подано сигнал про аварію;

раптово з'явився запах або видима кількість небезпечних продуктів виробництва.

15. Порядок підготовки для огляду або ремонту агрегатів, апаратів і комунікацій, що в робочому режимі містять шкідливі або вибухонебезпечні речовини, повинен бути викладений у плані виконання робіт.

16. Усі роботи з відключення діючих апаратів, посудин та трубопроводів, а також очищення їх від залишків технологічних продуктів, пропарювання та інші підготовчі заходи повинні виконуватися експлуатаційним персоналом. Виконання цих робіт персоналом підрядних організацій не дозволяється.

X. Організація та проведення газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки

1. Організація та проведення газонебезпечних робіт повинні здійснюватися згідно з цими Правилами, а також:

на об'єктах газового господарства, де горючі гази використовуються як паливо, згідно з НПАОП 27.1-1.10-07;

на об'єктах, які безпосередньо не належать до газового господарства, але які використовують токсичні горючі та негорючі гази і пари (аміак, сірководень, діоксид сірки, сірковуглець, бензольні вуглеводні, піридин, нафталін тощо), згідно з "Типовой инструкцией по организации безопасного проведения газоопасных работ", затвердженою Держгіртехнаглядом СРСР від 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85).

Організація та проведення робіт підвищеної небезпеки повинні здійснюватися згідно з цими Правилами, а також відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

2. Газонебезпечні роботи необхідно поділяти на роботи, що пов'язані:

а) з нормальним веденням технологічного процесу;

б) з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом хімічних апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, у яких перебували або перебувають шкідливі чи вибухонебезпечні продукти;

в) з ліквідацією аварій у газовому господарстві, розливанням шкідливих, вибухонебезпечних і легкозаймистих продуктів.

3. До газонебезпечних робіт, пов'язаних з нормальним веденням технологічного процесу, належать:

пропарювання газопроводів хімічних апаратів і повітряних клапанів;

виміри рівнів рейками та відбір проб сирого бензолу, продуктів його ректифікації та інших легкозаймистих рідин у ємностях;

очищення газової арматури в тунелях коксових печей;

перекачування кислот та лугів і ремонт устаткування, що стикається з кислотами та лугами;

завантаження арсену в розчинники;

установлення та виймання заглушок і заміна засувок на продуктових комунікаціях після випорожнення їх від продуктів;

заміна водомірного скла, а також скла на оглядових ліхтарях хімічних апаратів;

уключення та відключення устаткування, що працює під газом, якщо це не пов'язано з установленням та видаленням заглушок;

пуск і зупинка газових топок;

навантаження токсичних і вибухонебезпечних продуктів у залізничні цистерни та інші ємності;

зняття та установлення заглушок під час переходу з одного вакуум-насоса на інший в цехах сіркоочищення;

очищення корнюрів коксових печей;

усі роботи з коксового та машинного боків коксових батарей.

4. До газонебезпечних робіт, що пов'язані з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом хімічних апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, що зазначені в підпункті "б" пункту 2 цього розділу, належать:

очищення градирень бензольного відділення;

очищення цистерн від залишків сірчаної кислоти, каустику та інших хімічних продуктів;

ремонт і очищення каналізаційних колодязів та тунелів;

роботи в заглиблених місцях на території та поза територією підприємства;

установлення та виймання заглушок, а також установлення та заміна діафрагм на газопроводах, урізання у діючі газопроводи, заміна окремих ланок газопроводів і газових засувок на них, внутрішнє очищення, огляд і ремонт газопроводів і всіх газових апаратів і устаткування, уключаючи гідрозатвори та газоскидні клапани;

ремонт, внутрішнє очищення та огляд хімічних апаратів, ємностей та продуктопроводів, у яких перебували шкідливі та вибухонебезпечні продукти;

уключення і відключення газопроводів прямого та зворотного коксового газу, а також газопроводів доменного, генераторного та сірководневого газів;

уключення та відключення сатураторів і електрофільтрів, коли це пов'язано з виїмкою або установленням заглушок на газопроводах на вході та виході газу;

ремонтні роботи, що проводяться в складах бензолу, чистих і проміжних продуктів;

"розходжування" засувок, що проводиться в тунелях коксових батарей та в інших приміщеннях з газопідвідною та газовідвідною арматурою, які не провітрюються.

5. Газонебезпечні роботи, що зазначені в підпункті "б" пункту 2 цього розділу, повинні виконуватися за нарядом-допуском установленої форми відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90 і спеціально розробленого плану організації та проведення газонебезпечних і небезпечних робіт (додаток).

Виконання цих робіт повинне здійснюватися бригадою не менше ніж з двох працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах і подібних місцях бригадою не менше ніж з трьох працівників.

6. План організації та проведення газонебезпечних робіт повинен складатися до початку їх проведення відповідальним керівником робіт.

Під час проведення газонебезпечних та робіт підвищеної небезпеки силами загальнозаводського ремонтного персоналу, підрядної організації або ремонтного цеху відповідальний керівник робіт від підрядної організації повинен брати безпосередню участь у складанні плану організації робіт.

7. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися під безпосереднім наглядом газорятувальників.

Розпочинати виконання газонебезпечної роботи, а також залишати робоче місце без відома керівника робіт не дозволяється.

Під час виконання газонебезпечних робіт повинна систематично здійснюватися перевірка наявності всіх виконавців робіт на робочих місцях. Перевірка наявності всіх учасників роботи повинна також проводитися під час перерв, які пов'язані з виведенням працівників, і після закінчення роботи.

8. Усі роботи, що пов'язані з перебуванням працівників усередині хімічних апаратів і ємностей, повинні проводитися лише після їх відключення, звільнення від продукту та продування відповідно до вимог пункту 8 розділу IX цих Правил, а також перевірки (аналізу) повітряного середовища в них на вміст шкідливих і вибухонебезпечних газів та парів, який не повинен перевищувати ГДР згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Повторні аналізи повинні здійснюватися кожну годину.

9. Каналізаційні колодязі перед спуском у них працівників повинні бути провентильовані, після чого повинен бути зроблений аналіз їх середовища на вміст шкідливих речовин.

10. Усі роботи всередині апаратів, резервуарів, посудин та каналів, у яких середовище за даними аналізу не відповідає вимогам санітарних норм, повинні здійснюватися працівниками у шлангових протигазах із застосуванням страхувальних мотузок та запобіжних поясів.

Запобіжні пояси повинні мати наплічні паски з кільцями на їх перетині з боку спини для кріплення страхувальної мотузки. Застосовувати пояси без наплічних пасків не дозволяється.

За умов умісту парів і газів нижче рівня, установленого санітарними нормами, та неможливості підвищення його в процесі роботи дозволяється проводити роботи без застосування шлангового протигаза, але за наявності його в підготовленому стані.

Використовувати фільтрувальні протигази під час виконання зазначених робіт не дозволяється.

На місці проведення газонебезпечних робіт повинен обов'язково бути газорятувальник.

11. На всіх робочих місцях у цехах, де можливе виділення газів, парів і пилу, повинні бути газозахисні апарати.

Кількість і місце розташування газозахисних апаратів, а також строки перевірки їх стану повинні визначатися відповідальним керівником робіт та начальником газорятівної служби.

12. Під час проведення газонебезпечних робіт, де можливі виділення вибухопожежонебезпечних речовин, повинні застосовуватися інструменти, що не дають іскор під час удару або тертя.

13. У разі розливу шкідливих і пожежонебезпечних продуктів необхідно ліквідувати його причину та прибрати розлиту рідину з подальшою її утилізацією.

Прибирання повинен проводити працівник під наглядом газорятівників із застосуванням шлангових протигазів або ізолювальних кисневих респіраторів (залежно від місця та розмірів розливу).

14. Протягом усього часу прибирання повинно бути забезпечене підсилене провітрювання приміщень.

15. Газонебезпечні роботи, що пов'язані з ліквідацією аварій, повинні виконуватися відповідно до затверджених планів ліквідації аварій.

16. До робіт підвищеної небезпеки належать:

демонтаж і монтаж громіздкого устаткування та металоконструкцій, маса яких більше ніж одна тонна;

роботи, що проводяться на висоті понад п'ять метрів;

ремонт майданчиків для обслуговування коксових батарей, заміна анкерних колон, броні та армувальних рам, перекладання головок над армувальними рамами;

очищення вугільних і коксових бункерів, вугільних силосів, башт і пилових бункерів;

перекладання верхньої вистилки коксових батарей, заміна завантажувальних люків, газовідвідного устаткування та арматури;

гарячий ремонт мурування камер коксування з установленням перемичок і перекладкою ділянок стін;

роботи, що пов'язані з розфасуванням і навантаженням роданистих солей і арсеновмісного ангідриду;

земляні роботи на території та поза територією підприємства та інші.

17. До виконання газонебезпечних робіт і робіт з підвищеною небезпекою допускаються працівники, які мають спеціальність і кваліфікацію, що відповідають характеру робіт, які виконуються, а також які вміють користуватися засобами індивідуального захисту, знають способи першої (долікарської) допомоги потерпілому, пройшли навчання, інструктажі та перевірку знань з охорони праці, медичний огляд і мають посвідчення на право виконання газонебезпечних робіт у газозахисній апаратурі.

Усі працівники та спеціалісти, які беруть участь у газонебезпечних роботах, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту.

Перед виконанням кожної газонебезпечної роботи повинна бути перевірена справність газозахисних апаратів, а паски та мотузки оглянуті.

Під час виконання цих робіт не дозволяється застосовувати паски та мотузки із синтетичних матеріалів.

Відповідальними керівниками газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки, які виконуються за спеціально розробленим планом робіт і нарядом-допуском, можуть бути:

від експлуатаційного персоналу - начальник цеху, заступник начальника цеху та механік цеху (енергетик цеху);

від підрядних ремонтних організацій - начальник дільниці, виконавець робіт;

від загальнозаводських ремонтних служб - начальник ремонтного цеху, заступник начальника цеху, начальник дільниці.

Роботи, що пов'язані із зупинкою декількох цехів, необхідно проводити під керівництвом роботодавця або вповноваженого ним працівника.

18. Керівником газонебезпечних робіт може бути лише особа з числа спеціалістів за посадою не нижче майстра; під час проведення газонебезпечних робіт, які передбачено інструкціями штатної експлуатації, керівником робіт може бути бригадир.

19. Перед початком проведення робіт керівник повинен проінструктувати всіх працівників про додержання необхідних заходів безпеки під час виконання цієї роботи та правил надання першої (долікарської) допомоги потерпілим. Працівники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.

До виконання газонебезпечних робіт може залучатися тільки навчений персонал підрядної організації.

20. Газонебезпечні роботи та роботи підвищеної небезпеки, що проводяться згідно з планом, повинні проводитися у денний час. Цілодобове проведення робіт допускається лише з дозволу роботодавця.

21. Вогневі роботи в приміщеннях з вибухопожежонебезпечним виробництвом повинні виконуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

22. Організація газорятувальної служби на коксохімічному підприємстві повинна відповідати вимогам Типового положення про професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.12.93 N 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.94 за N 67/276 (далі - НПАОП 0.00-4.10-93).

XI. Вуглепідготовчі цехи та вуглезбагачувальні фабрики

1. Бункери вуглеприймальних ям і приймальні бункери вагоноперекидачів необхідно перекривати міцно закріпленими ґратами з розміром чарунок 300 х 400 мм.

Уздовж вуглеприймальних ям повинні бути вкладені спеціальні містки завширшки не менше ніж 0,6 м і заввишки, що забезпечує зручне і безпечне відчинення затворів вагонів.

Зачинення затворів безпосередньо з ґрат вуглеприймальних ям не дозволяється.

2. Вуглеприймальні ями та вагоноперекидачі повинні бути обладнані автоматичною звуковою та світловою сигналізацією, що спрацьовує під час переставляння вагонів.

3. Подрібнення брил вугілля, що змерзлося, на ґратах приймальних бункерів вагоноперекидача необхідно проводити спеціальними механізмами. При цьому маса інструменту, що використовується для подрібнення брил ручним способом, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

4. Ротор вагоноперекидача необхідно обладнати гальмівним пристроєм, що забезпечує точне установлення вагонів відносно верхніх упорів, що притискуються.

5. Підтягувальну лебідку та ротор вагоноперекидача необхідно зблокувати так, щоб унеможливити одночасну їх роботу під час подачі вагонів у ротор.

6. Двері на огорожі вздовж ротора повинні бути зблоковані з електродвигуном ротора.

Довжина огородження повинна визначатися довжиною ротора вагоноперекидача.

Вихід на залізничні колії з-за рогу будівель поза ротором не дозволяється.

7. Під час очищення на вагоноперекидачі вагони необхідно встановлювати під кутом 85 град. до первинного положення, а привід вагоноперекидача знеструмлювати.

Під час очищення вагонів повинно бути унеможливлене випадання торцевих дверей вагонів.

8. Зупинку спорожнених вагонів після вагоноперекидача необхідно проводити гальмовими башмаками.

9. Під час розвантаження залізничних вагонів команду про їх рух повинен подавати працівник, відповідальний за розвантаження вугілля.

10. Локомотиви, що проводять маневрові роботи, повинні бути обладнані іскрогасниками.

11. В'їзд локомотивів у будівлі вагоноперекидача та приймальних бункерів не дозволяється. У разі необхідності подання вагонів у кінець тупика маневрові роботи можна проводити лише за наявності прикриття з вагонів чи платформ.

12. Очищення приймальних бункерів від залишків вугілля дозволяється лише зверху. При цьому повинні застосовуватися вібратори, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

13. Перед спуском працівників у бункер повинні бути зупинені живильники, вимкнені та заблоковані пускачі. На пускачах повинен бути вивішений плакат "Не вмикати, працюють люди!". Плакат може бути знятий лише за вказівкою відповідального керівника роботи та після того, як усі люди вийдуть з бункера.

14. Очищення вугільних і пилових бункерів, а також вугільних башт і силосів необхідно проводити лише за планом організації робіт і за нарядом-допуском.

15. Конструкція жолобів і матеріал, з якого вони зроблені, повинні забезпечувати нормальний схід вугілля, що виключає їх захаращування. Для очищення від вугілля ручним способом спеціальними ломиками, у разі його зависання, повинні бути споруджені зручні майданчики, огороджені поручнями.

16. Дробильні та змішувальні агрегати, а також місця перепаду та перевантажування вугілля необхідно обладнувати спеціальними укриттями, що виключають вибивання пилу та які приєднані до аспіраційної мережі.

Для вугілля з вологістю менше 5% місця перевантаження повинні бути забезпечені засобами пилопридушення.

17. Конвеєри, що розташовані безпосередньо під дробильними та змішувальними машинами, повинні бути обладнані пилозахисними укриттями вздовж усієї їх довжини. У місцях перевантаження укриття повинні бути підключені до аспіраційних пристроїв.

18. До клапанів, що перекривають жолоби, повинен бути вільний доступ для обслуговування, а самі клапани повинні бути обладнані пристроєм, що сигналізує про їх засмічення; відчинення або зачинення клапанів повинно бути механізованим або автоматизованим.

19. Для обслуговування верху вугільної башти повинні бути два виходи: один через стаціонарні сходи, другий через транспортну галерею.

20. Усі відкриті ємності (згущувачі, бункери, відстійники, збірники, а також радіальні згущувачі) повинні мати огородження.

21. Отвори (люки) у перекриттях вугільних бункерів, силосів, вугільних башт тощо повинні перекриватися металевими ґратами з розміром чарунок не більше ніж 250 х 250 мм, а в місцях проходу працівників, крім того, кришками.

22. Усі відділення та дільниці цеху повинні мати телефонний зв'язок, а за відсутності централізованого управління також двобічну звукову або світлову сигналізацію.

23. Під час експлуатації вуглеперевантажувачів і мостових кранів повинні виконуватися вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

24. Для запобігання самозайманню вугілля у бункерах їх необхідно систематично очищати за графіком, який затверджений роботодавцем.

При цьому необхідно періодично (не менше двох разів на місяць) контролювати температуру вугілля в бункерах закритого складу в зоні переходу циліндричної частини в конічну в трьох рівновіддалених точках по периметру бункера.

У разі досягнення температури вугілля в ємності 50 град.С і вище необхідно провести позачергове розвантаження та очищення бункера.

25. У разі займання вугілля у відкритих штабелях необхідно осередки (гнізда) займання розгрібати грейферами або скреперами, при цьому допускається охолодження осередків розсіяним струменем води. У разі загоряння вугілля у бункерах або закритих складах необхідно проводити їх розвантаження з одночасним гасінням осередків займання.

26. Ущільнення обладнання, порушене під час проведення ремонтних робіт, після закінчення ремонту повинно бути повністю відновлене.

27. Заїзд локомотивів у секції гаража для розморожування вугілля не дозволяється.

28. Під час зупинки гаража розморожування на літо всі газові мережі повинні бути відключені заглушками.

29. Вхід людей у секції гаража під час розморожування вугілля не дозволяється.

30. Ремонтні роботи в секціях гаража для розморожування у період його експлуатації повинні проводитися за планом організації робіт і за нарядом-допуском.

31. На вуглезбагачувальних фабриках, що переробляють вугілля газоносних пластів, усі приймальні бункери, що акумулюють, дозують, зневоднюють і завантажують вугілля, повинні мати примусову або природну витяжну вентиляцію, що дає змогу дотримувати вміст метану в бункерах у безпечних межах (300 мг/куб.м).

Приміщення цих бункерів повинні бути обладнані газоаналізаторами на метан.

Засоби контролю рівня заповнення вугіллям приймальних бункерів, силосів і башт повинні бути виконані у вибухопожежобезпечному виконанні.

Застосування відкритого вогню для контролю рівня їх заповнення не дозволяється.

32. Експлуатація складів реагентів вуглезбагачувальних фабрик повинна здійснюватися відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем.

33. Під час роботи з хлоридом цинку та флотореагентами необхідно застосовувати обов'язково спецодяг і гумові рукавички. Під час роботи із сухим вапном слід одягати захисні окуляри та респіратори.

34. Кожен працівник, який працює з реагентами, зобов'язаний після закінчення робіт прийняти душ і залишити спецодяг для провітрювання та знепилювання.

35. Потрапляння реагентів на підлогу, стіни та зовнішні частини устаткування не дозволяється. Реагенти, що випадково розлиті на підлогу та стіни, повинні бути видалені за допомогою деревних стружок і тирси. У разі попадання реагентів на устаткування воно повинно бути ретельно витерте. Тирса та ганчірки після їх застосування повинні бути негайно винесені з цеху до відвалу горючих відходів виробництва.

36. Розвантажування та доставка реагентів до місця їх застосування повинні бути механізованими.

37. Огляд сушильного тракту та очищення внутрішніх пристроїв сушильного барабана необхідно здійснювати за нарядом-допуском.

38. Розвантажувальні камери та пиловловлювальні апарати сухого очищення газів барабанних сушарок і сушарок іншого типу для вивантажування сухого вугілля та пилу повинні бути обладнані пристроями, що запобігають проникненню газів у приміщення.

39. Пиловловлювачі установок (циклони, батарейні циклони), а також тракт газів повинні бути обладнані запобіжними клапанами. Клапани необхідно встановлювати так, щоб унеможливлювалось потрапляння газів, які викидаються під час вибуху, на робочі місця, проходи та комунікації.

Кількість і місце установлення клапанів повинні визначатися проектом.

40. Експлуатація газових сушильних установок під час вмісту вільного кисню у парогазовій суміші вище норми, що передбачена технологічною інструкцією за видом робіт, не дозволяється.

41. Перевірка стану запобіжних клапанів газових сушильних установок повинна здійснюватися обслуговувальним персоналом щозміни, а особою, що відповідає за експлуатацію, - не рідше одного разу на місяць з відповідним записом у журналі.

42. Сушильні установки повинні бути обладнані передбаченою проектом контрольно-вимірювальною апаратурою, що забезпечує безпеку робіт.

43. Пуск у роботу сушильних установок у разі несправності контрольно-вимірювальної апаратури та в разі несправності запобіжних клапанів на тракті газів і пиловловлювачах не дозволяється.

44. На кожному підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік заходів щодо влаштування та безпечної експлуатації шламонагромаджувачів. Заходи повинні передбачати евакуацію людей з небезпечних зон під час аварійної ситуації, організацію безаварійного пропуску паводкових вод, запобігання можливим зсувним та іншим явищам і систематичний гідрогеологічний та маркшейдерський контроль за експлуатацією шламонагромаджувачів.

45. Майданчики для влаштування шламонагромаджувачів повинні відповідати вимогам санітарних норм щодо забезпечення чистоти повітряного басейну в районі розташування промислових підприємств і населених пунктів, які існують або проектуються.

46. Максимальний горизонт води в шламонагромаджувачах не повинен перевищувати рівня, передбаченого проектом.

Нагляд за горизонтом води в шламонагромаджувачі необхідно здійснювати за допомогою рейок з поділками, що встановлені біля водоскидних колодязів і на берегах у зручних для нагляду місцях. Усі рейки повинні бути прив'язані за висотою до реперів. Результати нагляду необхідно заносити в спеціальний журнал. Спостереження необхідно проводити не рідше одного разу на добу, а в період паводків - три рази на добу.

47. У районі шламонагромаджувачів у легкодоступних місцях повинні розміщуватися будівельні матеріали, обладнання та інструменти у кількості, що необхідна для негайної ліквідації можливих пошкоджень дамби. Місця їх зберігання, перелік матеріалів, обладнання та інструменти повинні зазначатися в інструкціях, які затверджені роботодавцем.

48. Ділянки намитого шламонагромаджувача, що не придатні для руху пішоходів, повинні бути огороджені попереджувальними знаками.

49. Дамби повинні бути освітлені за всією довжиною.

50. На вуглезбагачувальних фабриках, які відправляють вологу породу у думпкарах у відвали, що значно віддалені від цеху, у зимовий час повинні застосовуватися профілактичні засоби проти змерзання породи та примерзання її до стінок вагона.

51. Колії на відвалі породи та місця завантаження та розвантаження повинні бути освітлені.

52. Прибирання вугільного пилу з устаткування необхідно проводити не рідше одного разу за зміну, при цьому повинен бути унеможливлений перехід пилу в стан завису.

53. У всіх приміщеннях вуглепідготовки, у тому числі в конвеєрних галереях, повинен систематично прибиратися та видалятися вугільний пил.

54. Технологічний процес і технічний стан установки часткового брикетування вугільної шихти зі сполучним матеріалом перед коксуванням повинні унеможливлювати надходження у виробничі приміщення шкідливих та небезпечних речовин (сполук). Їх концентрація не повинна перевищувати ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

55. Конвеєрний транспорт установки часткового брикетування вугільної шихти повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвееры. Общие требования безопасности".

Дільницю конвеєрів, що подають брикети до вугільної башти, необхідно накривати та обладнувати аспірацією.

56. Залізничні цистерни, що призначені для транспортування сполучного (з'єднувального) матеріалу, повинні бути обладнані обігрівом (паровим, електричним) для забезпечення вивантаження продукту.

57. Повітряні клапани ємностей складу для зберігання сполучного матеріалу необхідно об'єднувати в загальний колектор, підключений до відсмоктувальної вентиляційної установки.

58. Від бака для сполучного матеріалу у відділеннях брикетування, змішувача, пресів і розвантажувального конвеєра повинні бути передбачені відсмоктувачі газоповітряної суміші з подальшим очищенням її у скруберах Вентурі.

59. Корпуси машин і устаткування, а також комунікації відділення підготовки сполучного матеріалу та брикетування шихти необхідно герметизувати.

Втрата вугільного пилу та сполучного матеріалу крізь нещільності фланцевих з'єднань, розняття та ущільнення корпусів не дозволяється.

60. Перевірку герметичності устаткування та трубопроводів шляхом зовнішніх оглядів необхідно проводити під час кожного пуску установки брикетування у роботу, але не менше двох разів на зміну під час роботи.

Виявлені порушення герметичності необхідно негайно усувати, про що робиться запис у робочому журналі.

61. Роботи на установці часткового брикетування вугільної шихти необхідно здійснювати у режимі штатного ведення технологічного процесу.

62. Для запобігання утворенню пробок застиглого сполучного матеріалу горизонтальні трубопроводи необхідно прокладати прямолінійно з ухилом не менше 0,01; вони повинні мати випускні пробкові крани для зливання залишків сполучного матеріалу. Закруглення труб повинні бути плавними.

63. Трубопроводи сполучного матеріалу повинні мати обігрівальні парові оболонки. Подача його в непрогріті трубопроводи не дозволяється.

64. Для всіх трубопроводів, що призначені для транспортування сполучного матеріалу, повинна бути передбачена можливість продувки їх інертним газом або водяною парою.

65. Проводити ремонтні роботи на трубопроводах, що перебувають під тиском, не дозволяється.

XII. Коксові цехи

1. Для випуску в атмосферу надлишку очищеного коксового газу повинен бути встановлений спеціальний газоскидний пристрій, що автоматично включається у разі підвищення тиску в газопроводі понад заданий.

2. Газоскидні пристрої для коксового газу, що будуються, необхідно обладнувати засобами для дистанційного або автоматичного його запалювання.

3. Свічки на газозбірниках коксових батарей, що будуються, та тих, що реконструюються, повинні бути розраховані на забезпечення тиску не вище 250 Па (25 кгс/кв.м) за повного припинення відсмоктування, автоматично відкриватися у разі перевищення зазначеного тиску. На всіх батареях висота газоскидних свічок повинна бути не менше ніж 4 м від рівня майданчика обслуговування газозбірника.

4. Розподільні колектори опалювального коксового, доменного та змішаного газів дозволяється прокладати у закритих тунелях коксових печей. Влаштування каналів і газопроводів має відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.10-07. Розміри каналів для газопроводів доменного газу повинні забезпечувати можливість проведення періодичних оглядів і перевірки герметичності газопроводів без видалення знімних плит перекриття каналів.

Ремонт газопроводів необхідно здійснювати лише після зняття плит перекриття.

Канали повинні бути забезпечені постійною вентиляцією.

5. Печі з боковим підводом газу в підбатарейному приміщенні, де розташовані газопроводи та опалювальна арматура, необхідно забезпечувати провітрюванням усього приміщення за рахунок раціонального підводу повітря на опалення печей.

Дільниці підкантувальних приміщень діючих коксових батарей, де розміщені газопідігрівачі із запірною арматурою, повинні бути відгороджені від тунелів цегляною стінкою з дверними отворами.

Для постійного провітрювання приміщень на відгороджених дільницях з машинного та коксового боків повинні бути встановлені металеві сітки.

Отвори в перекриттях у місцях проходження корпусів засувок зі штоками в кантувальні приміщення повинні бути герметизовані.

6. На опалювальних газопроводах батарей для їх відключення повинні бути встановлені засувки та передбачена можливість установлення заглушок після них по ходу газу.

Не дозволяється встановлювати та виймати заглушки на газопроводах, наповнених газом, якщо не встановлена заглушка після засувки по ходу газу на підвідному газопроводі зовні приміщення.

Щоб уникнути утворення застійних зон, повинно бути передбачено примусове провітрювання із забезпеченням не менше ніж 10-кратного повітрообміну перед проведенням і під час проведення ремонтних робіт у таких приміщеннях:

тунелях коксових печей з розподільними газопроводами;

приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками коксових батарей з газопроводами коксового та доменного газів, які з'єднані з тунелями коксових печей;

кантувальних і підкантувальних з газопроводами, що розташовані під проміжними майданчиками або вугільними баштами, які є спеціальним простором з тунелями коксових батарей;

кантувальних без газопроводів, але з'єднаних з тунелями коксових печей отворами для виведення в них маховиків запірної арматури опалювального газу, якщо в цих приміщеннях іде підготовка до розгерметизації газопроводу.

При цьому повинен бути забезпечений постійний контроль газового складу повітря з урахуванням метереологічних умов, а також здійснено пропарювання ділянки газопроводу, яка розкривається.

7. Конденсатовідвідники, що встановлюються у приміщенні на першому поверсі майданчиків коксових батарей, повинні відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.10-07, при цьому:

відведення конденсату повинно здійснюватися без розривання струменя;

на водоспускній трубі від газопроводу повинен бути встановлений пробковий кран;

до конденсатовідвідника повинні бути підведені вода та пара для пропарювання;

конденсатовідвідник повинен бути обладнаний витяжною трубою діаметром не менше ніж 50 мм, яка виведена на 5 м вище рівня майданчика газозбірника, та пробкоспускним краном для перевірки рівня рідини;

водоспускні труби від газопроводів коксового та доменного газів допускається відводити в один конденсатовідвідник;

водоспускні крани повинні бути фланцевими; установлення бронзових кранів не дозволяється;

скидання конденсату пари з конденсатовідвідників пари в конденсатовідвідники газу не дозволяється.

8. Арматуру опалювання печей коксовим газом і вічок регенераторів у тунелях коксових батарей необхідно обслуговувати зі стаціонарного майданчика або за допомогою легкої пересувної драбини з майданчиком, що має поручневу огорожу. Пересувна драбина повинна бути обладнана гальмом.

9. У диспетчерській коксового цеху (кабінах коксових батарей) повинні встановлюватися автоматичні прилади сигналізації для сповіщення про зміни тиску газу в газопроводах (нижче або вище встановленої межі) та падіння тяги в лежаках димових газів. Приміщення диспетчерської необхідно опалювати підігрітим повітрям у зимовий час.

10. З метою унеможливлення "хлопання" у газопідвідній арматурі коксового газу печей з нижнім підведенням необхідно:

забезпечити постійну роботу системи централізованого змащування кантувальних кранів;

витримати паузу під час кантування зачиненими кантувальними кранами не менше ніж 40 с;

забезпечити герметичність газоповітряних клапанів.

11. Прийняття в експлуатацію та випробування газопроводів, арматури та обладнання для опалювання коксових печей повинно проводитися відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.10-07 і згідно з діючими технічними умовами на монтаж устаткування коксових батарей.

12. Перед уключенням у роботу газопроводи коксового газу необхідно продути спочатку парою, потім газом, а газопроводи доменного газу - тільки газом.

Якщо газопровід коксового газу перед уключенням не розкривається та перебуває під тиском не менше 500 Па (50 кгс/кв.м), його необхідно продути лише газом.

13. Продування розподільних газопроводів коксових печей необхідно проводити при закритих стопорних кранах або регулювальних запірних клапанах за тиску газу в межах 1000-1500 Па (100-150 кгс/кв.м).

Перед продуванням газопроводів повинні бути випробувані та відрегульовані арматура та обладнання газопроводів.

14. Перед включенням газу для обігріву коксових печей необхідно:

розташувати обслуговувальний персонал з обігріву печей згідно з робочими місцями;

перевірити, чи повністю закриті стопорні крани під час обігріву коксовим газом або регулювальні (запірні) клапани під час обігріву доменним газом, а також заповнення кондесатовідвідників водою та відключення парової комунікації;

установити кантувальну лебідку в робочий стан;

перевірити правильність відкриття повітряних отворів і клапанів для газу та продуктів згоряння на газоповітряних клапанах, а також кришок клапанів для повітря знеграфітувального пристрою, після чого установити необхідну тягу димової труби.

15. Пуск газу в опалювальну систему коксових печей під час обігрівання коксовим газом необхідно проводити послідовним відкриттям стопорних кранів на висхідному потоці за відкритих реверсивних кранах. Під час обігрівання доменним газом пуск газу повинен здійснюватися у регенератори, які заповнені продуктами згоряння за групами не більше 10-15 печей у такому порядку:

на батареях, що обладнані регулювальними (запірними) клапанами та кантувальними газовими тарілками, спочатку необхідно відкрити запірні клапани на низхідному потоці при опущених і підключених до кантування газових тарілках, далі зробити кантування тарілок, після чого газ надходить у регенератори;

на батареях, які обладнано пробковими стопорними та реверсивними кранами, відкриття стопорних кранів необхідно здійснювати при закритих кантувальних кранах на низхідному потоці.

У разі неможливості забезпечити попереднє заповнення газових регенераторів продуктами згоряння на безкорнюрних печах пуск газу необхідно проводити на висхідному потоці з підпалюванням його факелом крізь отвір у перехідному патрубку.

16. Чищення та ремонт опалювальної арматури, регенераторів і газорозподільних каналів у муруванні коксових печей необхідно проводити, дотримуючись таких вимог:

під час обігріву коксовим газом чищення, ревізію та ремонт арматури на дільниці від розподільного газопроводу до вводу в опалювальний простінок, чищення та ремонт корнюрів і дюзових каналів (у печах з нижнім підводом коксового газу), а також заміну діафрагм і регулювальних стрижнів необхідно здійснювати лише після попереднього закриття стопорного крана та відключення реверсивного крана від кантувального механізму;

під час обігрівання доменним газом чищення газоповітряних клапанів і кантувальних кранів доменного газу повинно здійснюватися після попереднього закриття регулювального (запірного) клапана; при цьому чищення клапанів повинно здійснюватися лише в разі роботи їх на низхідному потоці;

чищення кантувального та стопорного кранів під час обігрівання коксовим і доменним газами повинно здійснюватися за допомогою спеціальної манжетної пробки лише після від'єднання ведучого важеля від кантувального крана.

Проводити вищезазначені роботи під час кантування не дозволяється.

Під час чищення та ремонту газорозподільного каналу, що розташований на обслуговувальному майданчику, біля стопорного крана має бути виставлений вартовий або повинні вивішуватися попереджувальні написи "Не вмикати, виконуються роботи!".

17. Під час включення газу для обігрівання батарей не дозволяється:

одночасно включати кілька батарей;

кантувати обігрів решти батарей блока.

18. Для запобігання витіканню опалювального газу в обслуговувальні тунелі та лежаки печей повинна здійснюватися перевірка:

а) під час обігрівання коксовим газом - герметичності штуцерів газопроводу, стопорних і кантувальних кранів, кришок клапанів для повітря знеграфітувального пристрою, а також з'єднання арматури з муруванням;

б) під час обігрівання доменним газом - герметичності штуцерів газопроводу, газоповітряних клапанів, стопорних і кантувальних кранів і клапанів, а також приєднання клапанів до регенераторів і лежаків;

в) роботи та герметичності конденсатовідвідників, їх підвідних трубопроводів і арматури.

Перевірку герметичності арматури, що зазначена в підпунктах "а" і "б", можна проводити факелом.

19. Перевірка герметичності арматури коксових печей факелом повинна здійснюватися лише в денний час за нормального режиму обігрівання в присутності газорятувальника та відповідальної особи газового господарства коксового цеху після аналізу повітряного середовища в приміщенні тунелей на вміст вибухонебезпечних газів. Під час кантування перевірка герметичності факелом не дозволяється.

20. Перебувати під час кантування у безпосередній близькості від клапанів для повітря знеграфітувального пристрою не дозволяється.

21. Клапани для доменного газу та продуктів згоряння, а також газові регенератори повинні перебувати під розрідженням не менше ніж 5 Па (0,5 кгс/кв.м) на висхідному потоці.

Перевірку розрідження в газоповітряних клапанах і газових регенераторах необхідно здійснювати періодично згідно з інструкцією, яка затверджена роботодавцем.

22. Обігрівання коксових печей повинно призупинятися у таких випадках:

зниження тиску газу в розподільному газопроводі батареї нижче ніж 500 Па (50 кгс/кв.м);

у разі обриву каната або штанги кантувального пристрою;

раптового зниження тяги в лежаках;

зменшення розрідження у верхній зоні повітряних регенераторів до 20 Па (2 кгс/кв.м) для печей з боковим підводом і в подових каналах повітряних регенераторів до 30 Па (3 кгс/кв.м) для печей з нижнім підводом;

у разі пошкоджень газового тракту, які порушують безпеку експлуатації.

23. У разі припинення обігрівання, відсмоктування газу, зрошування газозбірників і стояків аміачною водою, а також під час продування газопроводів доменного та коксового газів видача коксу повинна бути призупинена. Під час припинення обігрівання печей, а також під час продувки газопроводів в обслуговувальних тунелях і вздовж усього газового тракту коксового блока повинен здійснюватися постійний контроль за тим, щоб поблизу не було осередків вогню.

Уключення обігріву печей після зупинок повинне здійснюватися під керівництвом відповідальної посадової особи.

Зупинення та включення обігріву, а також переведення з одного газу на інший необхідно здійснювати згідно з інструкцією, яка затверджена роботодавцем.

Планове переведення батареї з коксового газу на доменний дозволяється лише в ранковій зміні.

24. У разі переведення батарей на обігрів доменним газом не дозволяється подавати газ у генератори, які працюють на повітрі.

Усі роботи, пов'язані з переведенням батареї на обігрів доменним газом, перевіркою та очищенням газових клапанів, заміною азбестових прокладок на них та інші, необхідно виконувати лише на низхідному потоці. Для безкорнюрних печей, які обігріваються лише доменним газом, пуск доменного газу в клапани повинен здійснюватися послідовно із запалюванням газу факелом крізь повітряні отвори.

25. Кожна батарея або блок з двох батарей коксових печей повинні мати з обох кінців сходи, що ведуть на верх печей. Вхід на верх печей необхідно розташовувати зовні габариту руху вуглезавантажувальної машини. Краї верху печей на дільницях, де немає стояків, а також з торцевих боків повинні бути огороджені поручнями заввишки не менше ніж 1,2 м із суцільною відбортовкою з низу на висоту не менше ніж 0,14 м.

У разі розташування вугільної башти між двома батареями дозволяється влаштування одних сходів у вугільній башті для двох батарей.

26. Краї обслуговувальних майданчиків з машинного та коксового боків повинні бути огороджені бортами, що забезпечують вільний проїзд коксових машин.

Конструкції коксових машин, що проектуються, повинні передбачати можливість огородження майданчиків бортами заввишки не менше ніж 1 м.

27. Плити, що укладено на обслуговувальних майданчиках, не повинні мати виступів заввишки більше ніж 5 мм.

Пошкоджені плити необхідно негайно замінювати. Поверхня обслуговувальних майданчиків повинна мати ухил і пристрої для стоку води.

28. Вентиляційні канали анкерних колон повинні закінчуватися вище склепіння камери.

29. На кінцях рейкових колій коксових машин повинні бути влаштовані тупики.

30. Рейкові колії коксових машин необхідно заземлювати з обох кінців.

Між стиками рейок повинен бути забезпечений надійний електричний контакт.

31. Машини коксових батарей повинні бути обладнані гальмовими пристроями, що забезпечують їх надійну фіксацію. Під час роботи коксових машин у режимі дистанційного керування у місцях, де можлива поява людей, повинні бути вивішені знаки "Машина працює автоматично".

32. Упорні рейки для дверезнімних машин і коксонапрямних необхідно прокладати вздовж усього фронту печей, уключаючи проміжні та кінцеві майданчики.

33. Силова та освітлювальна проводки у місцях, що піддаються впливу вогню, повинні мати вогнетривку ізоляцію.

34. Між коксовиштовхувачем та машинами коксової сторони повинен бути забезпечений надійний зв'язок із сигналізацією та блокуванням.

35. Механізм пересування коксових машин повинен бути зблокований з механізмами, включення яких під час пересування може призвести до пошкодження обладнання або аварії.

Коксові машини повинні мати пристрої із запобігання наїзду на працівників. Поворотні огородження та трапи, що перекривають вихід у небезпечні місця, повинні бути зблоковані з механізмами таким чином, щоб при відкритих трапах і огорожах унеможливлювалося включення відповідних механізмів. Зазначені огорожі повинні бути встановлені в місцях виходу на верхній майданчик вуглезавантажувальної машини та дах дверезнімної машини.

36. Майданчики всіх коксових машин повинні мати поручневу огорожу з відбортовкою.

37. Не дозволяється під час роботи коксових машин перебувати стороннім особам:

у кабінах машин і на верхніх майданчиках вуглезавантажувальної машини під час її пересування та завантажування печей;

на даху дверезнімної машини під час її пересування та видачі коксу;

на сходах і майданчиках електровоза під час його руху;

на даху дверезнімної машини за наявності напруги на тролеях.

Для виключення доступу неелектротехнічного персоналу до струмознімальних пристроїв дверезнімної машини вхід на її дах повинен бути зачинений на запірний пристрій, який не відчиняється без спеціального ключа.

38. Машиністу не дозволяється самочинно передавати управління машиною іншій особі.

39. Користуватися контрструмом, за винятком запобігання випадкам, небезпечним для життя людей, або аваріям, не дозволяється.

40. Проходи між вуглезавантажувальною машиною та устаткуванням за всією довжиною коксової батареї та під вугільними баштами повинні бути вільними.

41. Стінки кабін контакторних панелей дверезнімної машини з боку коксонапрямної та гасильного вагона й стінки кабін контакторних панелей вуглезавантажувальної машини з боку стояків повинні бути теплоізольовані.

42. Тролеї коксовиштовхувача та гасильного вагона, які змонтовані на стінах тунелів коксових батарей, за всією довжиною повинні бути захищені зверху дошками. У місцях проходу працівників під тролеями та біля торців тролей повинні бути встановлені заземлені запобіжні сітки, влаштована світлова сигналізація та вивішені попереджувальні плакати.

43. Конструкція струмознімальників силових і блокувальних тролей повинна виключати їх падіння.

44. Ущільнювати двері коксових камер необхідно зі спеціальних металевих драбин, обладнаних пристосуваннями для захвату за ригель, а також з майданчиків на коксовиштовхувачі та дверезнімній машині, спеціальних підіймальних майданчиків, розташованих на машинах, або підіймальних майданчиків, що пересуваються самі та які мають запобіжні пристрої.

45. Верх коксових печей повинен бути теплоізольований і мати рівну поверхню без вибоїв.

46. Майданчики вздовж газозбірників і газопроводів повинні мати поручневу огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м з відбортовкою знизу не менше ніж 0,14 м.

47. Стояки на коксових печах повинні мати термоізоляційні щити-екрани, що пофарбовані в білий колір.

48. Тунелі коксових печей необхідно обладнувати металевими віконними рамами або фрамугами, що легко відчиняються. Між тролеями та віконними отворами повинні бути встановлені запобіжні сітки.

Під час організованої подачі повітря у підбатарейні приміщення зі спеціально споруджених вентиляційних приміщень тунелі коксових печей можуть мати суцільне огородження із склоблоків.

49. Дзеркала регенераторів і газоповітряні клапани повинні бути теплоізольовані.

50. Поверхні, що ущільнюють двері та рами, планерні лючки, кришки завантажувальних люків і стояків, повинні забезпечувати герметичність.

51. Ремонт і ручне очищення колій коксовиштовхувача та гасильного вагона повинні здійснюватися лише під час припинення видачі коксу з обов'язковим зняттям напруги з тролей коксовиштовхувача й електровоза та під наглядом працівників, які відповідають за проведення цих робіт.

52. Під час роботи двох електровозів на одну рампу порядок їх пересування повинен визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем.

53. Для безпечної подачі залізничних вагонів на коксосортування повинні бути встановлені світлофори.

54. Керування пересуванням тельфера на шламових відстійниках повинне бути дистанційним. Кабіна керування повинна бути розташована в безпечному місці.

55. У кантувальних приміщеннях або в диспетчерських коксових цехах повинні бути запас заряджених переносних вибухобезпечних акумуляторних світильників та ізолювальних кисневих апаратів.

56. Дросельні шибери з автоматичним приводом для регулювання розрідження у таких коксових батарей повинні мати обмежувачі, що виключають можливість повного зачинення шибера. Обмежувачі повинні бути відрегульовані так, щоб розрідження у клапанах повітряних регенераторів на висхідному потоці печей з нижнім підводом газу було не менше ніж 30 Па (3 кгс/кв.м), а у вічках повітряних регенераторів печей з боковим підводом не менше ніж 20 Па (2 кгс/кв.м) (припинення обігріву, обрив тяги до сервоприводу).

57. У всіх випадках призупинення тяги димової труби необхідно негайно зупинити обігрів печей, вивести обслуговувальний персонал з приміщень батареї і вжити термінових заходів щодо посилення вентиляції обслуговувальних тунелів та інших суміжних з ними приміщень. У таких випадках не дозволяється входити в обслуговувальні тунелі без газозахисної апаратури. Присутність газорятувальників обов'язкова.

Кантувальний механізм повинен бути обладнаний пристроєм для автоматичного припинення подачі газу в опалювальну систему печей у разі раптового зменшення розрідження у верхній зоні повітряних регенераторів на висхідному потоці печей з боковим підводом газу до 20 Па (2 кгс/кв.м) і в подових каналах печей з нижнім підводом до 30 Па (3 кгс/кв.м).

58. Входити на обслуговувальні майданчики коксової сторони (шляху пересування дверезнімних машин) працівникам, обов'язки яких не пов'язані з видачею коксу, без дозволу посадової особи не дозволяється.

Виконання ремонтних і інших робіт на робочому майданчику коксової сторони в габариті пересування дверезнімної машини без дозволу посадової особи, попередження машиніста та виконання заходів, що забезпечують безпеку, та тих, що зазначені у наряді - допуску, не дозволяється.

59. Очищення зрошувальної системи башти гашення повинно здійснюватися за нарядом-допуском лише в денний час зі спеціально обладнаного візка або майданчика з обов'язковим відключенням насосів і зняттям напруги з тролейної мережі, що живить електровози.

60. Скіпові підіймачі повинні бути обладнані спеціальними пристроями для підвішування ковша під час очищення ями.

Двері, що ведуть у скіпову яму, повинні бути зблоковані з механізмом підіймача.

Усі роботи в скіповій ямі повинні проводитися з дотриманням вимог биркової системи.

61. Вугільні башти повинні бути обладнані затворами з механізованим керуванням і пневматичним пристроєм для обвалення шихти, що зависла.

62. Усі механізми з ручним приводом повинні мати пристрої, що унеможливлюють увімкнення електродвигуна під час роботи ручним приводом.

63. Коксові машини повинні бути обладнані такою сигналізацією:

звуковою, що вмикається машиністом;

автоматичною звуковою під час руху машин (гонг механічний);

автоматичною світловою у напрямку руху машин (фари з червоним світлом).

64. Для виробництв, що будуються, та тих, що реконструюються, у кабінах контакторних панелей коксових машин проходи обслуговування повинні відповідати таким вимогам:

ширина проходу (у світлі) повинна бути не менше ніж 0,8 м, висота (у світлі) не менше ніж 1,9 м; у проходах не повинно бути речей, що можуть заважати руху працівників;

відстань від неогороджених оголених струмоведучих частин, що найбільше виступають (наприклад, кінців вимкнених ножів рубильників) і що розташовані на доступній висоті (менше ніж 2,2 м) з одного боку проходу до протилежної стінки або устаткування з огородженими струмоведучими частинами, повинна бути не менше ніж 1 м при довжині щита близько 7 м і 1,2 м, якщо довжина щита більше 7 м при напрузі нижче 500 В;

відстань між неогородженими оголеними струмоведучими частинами, що розташовані на доступній висоті (менше ніж 2,2 м) з обох боків проходу, повинна бути не менше ніж 1,5 м при напрузі нижче 500 В;

оголені струмоведучі частини, що розташовані на відстанях менших, ніж зазначені у двох попередніх підпунктах, повинні бути огороджені.

65. Вхідні двері кабін контакторних панелей коксових машин повинні бути постійно замкненими на запірний пристрій, який не можна відкривати без спеціального ключа, та бути обладнані сигналізацією про їх відчинення, що виведена в кабіну машиніста.

Обслуговування кабін контакторних панелей повинно здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правових актів.

66. Кабіни машиністів коксових машин повинні бути добре ущільнені, теплоізольовані, обладнані опалювальними електричними приладами для обігріву в зимовий час. З робочого місця машиніста повинен бути добрий огляд шляху пересування машини та її механізмів. Під час проектування в кабінах коксових машин повинні бути передбачені кондиціонери для створення необхідного мікроклімату, параметри якого повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.

67. Підлога в кабінах машиністів коксових машин і контакторних панелей повинна мати діелектричне покриття.

68. Конвеєри для транспортування коксу з рампи та установки сухого гашення коксу повинні бути обладнанні пристосуваннями автоматичного догашення коксу на стрічці. Конвеєрні стрічки повинні бути виготовлені з термостійких матеріалів, що розраховані на транспортування коксу з температурою близько + 250 град.С.

69. Для об'єктів розсіювання коксу, що будуються, повинне передбачатися вологе прибирання.

70. Коксові батареї повинні бути обладнані пристроями для бездимного завантажування коксових камер.

71. На верхній позначці коксових батарей для відпочинку персоналу повинні бути обладнані кабіни з припливною вентиляцією та обігрівом.

72. Очищення завантажувальних люків від графіту повинне здійснюватися спеціальним інструментом перед видачею коксу з печі при зачинених дверях і відчинених стояках.

73. Тунелі коксових печей і підбатарейні приміщення повинні бути обладнані звуковою сигналізацією. Сигнали повинні подаватися перед початком і під час усього терміну кантування обігріву печей.

74. Процеси гасіння та відстоювання коксу повинні бути автоматизовані. Вода, що застосовується для гасіння коксу, повинна відповідати вимогам Правил технічної експлуатації коксохімічних підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 05.07.2002 N 305.

75. Відкриття затворів рампи повинне бути механізоване. Механізація повинна забезпечувати послідовність завантаження з урахуванням потрібної витримки коксу на рампі.

76. Об'єкти прийняття, розсіювання та навантаження коксу повинні бути зблоковані та мати звукову й світлову сигналізацію пуску. Управління роботою механізмів повинне здійснюватися дистанційно.

XIII. Пекококсові цехи

1. Вимоги пунктів 3; 6-9; 11-20; 22 і 23; 25-39; 41-51; 53-59; 62-73 розділу XII цих Правил поширюються і на пекококсові цехи.

Устаткування відділень пекопідготовки та конденсації повинне відповідати вимогам цих Правил і аналогічному устаткуванню цехів уловлювання та смолоперероблювальних.

2. Фланцеві з'єднання трубопроводів, що транспортують рідкий пек, повинні бути обладнані захисними кожухами.

3. Стан обмазки дверей пекококсових печей необхідно постійно контролювати. Нещільності, що з'являються в обмазці, повинні негайно замазуватися розчином.

4. Пекококсові печі повинні бути обладнані паровою або гідравлічною інжекцією, що включається в разі викиду пекового газу в атмосферу.

5. Усі ємності та апарати з рідким пеком повинні бути обладнані пристосуваннями, що виключають виділення газу в атмосферу.

6. Під час експлуатації пекококсових печей не дозволяється:

відчиняти стояки раніше ніж за 20 хв. до видачі коксу;

знімати патрубки або відчиняти повітряний люк у період інтенсивного газовиділення.

7. Під час видачі пеку з куба необхідно стежити за тим, щоб тиск у кубі не перевищував рівня, що передбачений інструкцією на види робіт.

8. Вихлопні гази з реактора окислювання пеку повинні піддаватися каталітичному очищенню з метою знищення шкідливих інгредієнтів.

9. Щоб уникнути хімічних опіків пековим газом і пековим пилом, працівники, які обслуговують пекококсові печі та дільницю навантаження пеку, а також виконують роботи з очищення ємностей від пеку, пекової смоли та дистиляту, повинні змащувати обличчя та відкриті частини тіла захисною пастою.

10. Пари з повітряних хідників пекоприймачів повинні вловлюватися.

11. Розігрів пекопроводу повинен здійснюватися з його краю.

12. Пекококсові цехи повинні бути обладнані світлозвуковою сигналізацією, що попереджає персонал, який працює на верху печей, про небезпечне підвищення тиску газу в газозбірниках, а також автоматичним відчиненням печей. Свічки повинні мати пристрої для запалювання відхідних газів.

13. У разі припинення відсмоктування газів з камер пекококсових печей завантаження печей пеком повинно негайно припинятися.

14. Під час завантаження пекококсових печей не дозволяється:

відкривати стояки;

допускати перевищення заданого рівня пеку в камері.

15. Не дозволяється здійснювати завантаження печей у разі просочування пеку крізь обмазку дверей і мурування в опалювальну систему, а також у разі порушення герметичності пекопроводів і завантажувальних пристроїв, що створюють небезпеку викиду пеку та опіків обслуговувального персоналу.

16. Завантаження печей повинно здійснюватися під контролем рівня пеку в камері коксування.

17. Для запобігання забиванню газопроводу пекоксового газу хімічними відкладеннями необхідно систематично виконувати вимірювання гідравлічного опору його ділянок і своєчасно промивати газопровід від відкладень спеціальними розчинниками (гарячим маслом, важкими піридиновими основами) згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.

XIV. Установки сухого гашення коксу (далі - УСГК) і установки сухого гашення та прожарювання пекового коксу (далі - УСГПК)

1. Експлуатація газових трактів УСГК повинна відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.02-01 та НПАОП 27.1-1.10-07z0441-07 та інших чинних нормативно-правових актів.

2. Експлуатація парокотельних УСГК повинна проводитися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.02-01 та інших чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

3. Обов'язки персоналу з обслуговування камер сухого гасіння коксу та парокотельної частини УСГК повинні бути чітко розмежовані. Передоручення цих обов'язків не дозволяється.

4. Місця постійного обслуговування УСГК повинні бути обладнані засобами оперативного двобічного зв'язку.

5. Керування роботою підіймачів, а також завантажувальних, розвантажувальних і пиловловлюваних пристроїв УСГК повинно бути автоматизоване. При цьому необхідно також передбачати ручне керування.

6. Якщо неможливо з будь-яких причин зробити вивантаження коксу в камери сухого гасіння, повинні бути вжиті заходи для гасіння його водою у кузові на місці.

7. У разі зупинки або виходу з ладу вентиляції приміщення розвантажувальних пристроїв продуктивність УСГК повинна бути знижена близько до мінімальної. При цьому обслуговувальному персоналу не дозволяється перебувати у приміщенні розвантажувальних пристроїв і галереях конвеєрів.

Ремонтні роботи в цьому випадку повинні здійснюватися за нарядом-допуском як газонебезпечні.

8. Уміст кисню в інертному газі, що циркулює, необхідно постійно контролювати автоматичним газоаналізатором.

Якщо немає газоаналізатора, уміст кисню необхідно контролювати щозміни аналітичним способом.

У разі підвищення вмісту кисню вище рівня, що встановлений інструкцією щодо видів робіт, необхідно негайно перевірити герметичність газового тракту та вміст кисню в азоті, якщо він подавався в інертний газ, що циркулює. Уміст кисню в азоті, що подається, не повинен перевищувати 3% об'ємних.

9. Тиск під склепінням камери накопичувача необхідно підтримувати в межах +-50 Па (+-5 кгс/кв.м). Регулювання тиску необхідно здійснювати шляхом збільшення або зменшення виведення надлишку газу, що циркулює, через свічку після димососа.

10. Температура коксу при виході з розвантажувальних пристроїв не повинна перевищувати +250 град.С. При цьому роботу розвантажувального пристрою необхідно зблокувати з датчиком температури загашеного коксу.

11. УСГК необхідно зупиняти в таких випадках:

припинення подачі коксу на гасіння або виходу з ладу устаткування камер сухого гасіння коксу;

вихід з ладу димососів, а також парового котла або його допоміжного обладнання;

припинення подачі живильної води в котли-утилізатори.

12. Зупинення УСГК з вивантаженням коксу та охолодженням камер, а також наступний розігрів і пуск УСГК повинні здійснюватися відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем.

13. Планово димосос необхідно зупиняти лише після повного гасіння коксу в камері. Уміст горючих компонентів у газі, що циркулює, при цьому не повинен перевищувати 4%.

Азот необхідно подавати в усмоктувальний патрубок димососа, у розвантажувальний пристрій і в пилоосаджувальний бункер; пару необхідно подавати у димосос після котла.

14. Через токсичність газу, що циркулює, під час експлуатації за безперервної роботи розвантажувального та навантажувального устаткування не дозволяється:

розкривати та здійснювати на ходу їх переущільнення;

проводити на ходу ревізії та ремонти коксо- та пилорозвантажувальних пристроїв без нарядів-допусків;

працювати та перебувати поблизу розвантажувальних пристроїв, якщо вентиляцію вимкнено.

15. Роботи з ущільнення та вогневі роботи на газовому тракті, якщо працює димосос, дозволяється проводити відповідно до розділу X цих Правил; у разі проведення робіт, якщо зупинено димосос, газовий тракт повинен бути провентильований.

16. Тракт газу, який циркулює (камера гасіння пилоосаджувальний бункер - котел - циклони - димосос - дуттьова коробка - камера гасіння), повинен бути ущільнений так, щоб виключалися нещільності, через які може виділятися цей газ або підсмоктуватися повітря.

Пиловипускні затвори, вибухозапобіжні клапани, засувки скидних свічок, кришки лазів і люків, фланцеві з'єднання на розвантажувальному пристрої тощо повинні бути під систематичним контролем і наглядом.

17. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного складу газу, що циркулює, у нього повинен подаватися технічно чистий азот, уміст кисню в якому не повинен перевищувати 3,0% об'ємних, або пара.

У разі відсутності технічно чистого азоту для запобігання утворенню вибухонебезпечного складу газу, що циркулює, технологічною інструкцією повинні бути передбачені спеціальні заходи, що забезпечують безпеку експлуатації.

Для зменшення горючих компонентів у газі, що циркулює, та виключення утворення вибухонебезпечної концентрації у газоходах під час аварійних зупинок дозволяється здійснювати допалювання газів у кільцевому каналі на виході з камери.

18. У разі перебільшення водню у газі, що циркулює, вище за 8% необхідно перевірити щільність пароводяного тракту та вжити заходів щодо усунення виявлених нещільностей.

Робота котлоагрегатів УСГК за вмісту водню у газі, що циркулює, вище 8% не дозволяється.

19. У разі вибивання та займання газу біля розвантажувального пристрою необхідно зупинити завантаження та розвантаження, зменшити навантаження димососа до припинення вибивання газу та усунути причину вибивання.

20. Систему зняття, підіймання кузова та завантаження камери необхідно зблокувати та обладнати світловою сигналізацією. Автоматичне блокування підіймача повинно виключати вивантаження гарячого коксу з кузова коксовозного вагона при зачиненому завантажувальному люці, а також самочинне відчинення завантажувального люка.

21. У разі виявлення течі в котлі, збільшення вмісту водню та метану до величин, що встановлені інструкцією, або наявності газового "хлопання", а також порушення герметичності або поломки, що потребують зупинення камери, у всмоктувальний короб димососа та в камеру гасіння через короби розвантажувального пристрою необхідно подавати азот при постійному зменшенні циркуляції.

22. Кабіна машиніста підіймача УСГК повинна бути теплоізольована, добре ущільнена та опалюватися. З робочого місця машиніста повинен бути забезпечений огляд механізмів і шляхів пересування.

23. Експлуатація УСГПК повинна проводитися відповідно до пунктів 1 і 2; 4 - 7; 9 - 20 цієї глави та інструкції, яка затверджена роботодавцем.

24. На УСГПК дозволяється обслуговування камер прожарювання та сухого гасіння коксу персоналом, який обслуговує котлоагрегати.

XV. Хімічні цехи, загальні вимоги безпеки

1. На в'їзних залізничних коліях, на яких проводяться навантаження та розвантаження вибухонебезпечних рідких хімічних продуктів, повинні бути встановлені ізолювальні накладки згідно з пунктом 3 глави 1 розділу III цих Правил.

На території хімічних цехів у місцях в'їзду повинні бути встановлені знаки безпеки, що відповідають ГОСТ 12.4.026-76.

2. Для обслуговування залізничних цистерн повинні бути обладнані майданчики, що забезпечують безпеку вантажо-розвантажувальних робіт; у необхідних випадках повинні застосовуватися запобіжні пояси.

3. Ємності та апарати повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування з огорожами та бортівкою згідно з пунктом 8 глави 2 розділу III цих Правил.

Не дозволяється вихід з майданчиків, що обслуговуються, на покрівлі апаратів і ємностей.

4. Повітряні клапани ємностей і апаратів повинні систематично перевірятися, а за необхідності пропарюватися.

Після закінчення пропарювання апаратів, ємностей та газопроводів і повного їх вичахання для уникнення утворення вакууму повітряні клапани необхідно залишати відкритими.

Люки резервуарів і апаратів повинні бути герметично закриті.

5. Робота насоса в разі течі крізь сальники не дозволяється.

6. У сховищах бензольних вуглеводнів і сірковуглецевих продуктів допускається обладнання нижніх штуцерів для видачі та поповнення за умови наявності захлопок до цих штуцерів.

7. Апарати та трубопроводи в необхідних випадках повинні бути забезпечені пристроями для відбору проб. Не дозволяється застосовувати сталевий посуд для відбору проб легкозаймистих рідин.

На місці відбору проб повинна виключатися можливість розливів або виділення токсичних продуктів у повітря робочої зони.

8. Конструкція кранів водомірних скелець повинна забезпечувати прочищення останніх без розбирання крана та без розливу продукту.

9. Фланцеві з'єднання напірних трубопроводів, по яких транспортуються кислоти, луги, фенольні продукти, а також сальники відцентрових насосів, що застосовуються для цих продуктів, повинні мати захисні кожухи.

10. Розвантаження із залізничних цистерн кислоти та лугу та передача їх у сховища і напірні баки стисненим повітрям не дозволяються. Для спорожнення кислотопроводу від продукту дозволяється продування стисненим повітрям.

11. Люки на апаратах, ємностях, перетічних ящиках, скруберах повинні бути обладнані кришками на м'яких прокладках. Кришки необхідно закривати швидко та герметично.

12. Приєднання пропарювальних трубопроводів до газопроводів і газових апаратів повинне здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.10-07.

13. Проводити будь-які роботи безпосередньо на ємностях під час перекачування легкозаймистих і токсичних продуктів не дозволяється. Перебування обслуговувального персоналу на залізничних цистернах під час їх навантаження та розвантаження дозволяється лише для перевірки рівня продукту в цистерні.

Під час перевірки рівня заповнення цистерн їх навантаження необхідно тимчасово припинити.

14. Допускати до керування пусковою, запірною та регулювальною апаратурою працівників, які не обслуговують безпосередньо цю дільницю або робоче місце, не дозволяється.

15. Під час навантаження та розвантаження легкозаймистих і вибухонебезпечних продуктів (сирий бензол, продукти ректифікації бензолу тощо) у цистерни всі стаціонарні навантажувально-розвантажувальні пристрої, а також зливна труба та цистерна повинні бути заземлені.

Подача продуктів повинна здійснюватися по трубі з кольорового металу, що спущена до дна цистерни. Кінець труби повинен закінчуватися косим зрізом. У разі застосування короткого наливного патрубка необхідно додатково встановлювати усередині патрубка трубку меншого перерізу або гнучкий тросик з кольорового металу, що досягає дна ємності.

Після закінчення наливу та зливу продукту трубу необхідно повільно вийняти; відключення від заземлення необхідно здійснювати після повного виймання труби з цистерни.

16. Трубопроводи для подачі легкозаймистих рідин у ємності повинні бути опущені нижче рівня труби для відкачування рідини з ємності. Трубопроводи для заповнення та спорожнення ємностей з легкозаймистими рідинами повинні бути обладнані спеціальними опорами та надійно закріплені.

17. Транспортування та перемішування сирого бензолу, продуктів ректифікації, піридинових основ та інших легкозаймистих продуктів за допомогою стисненого повітря не дозволяється.

18. Повітряні клапани ємностей, апаратів, продуктових ліхтарів повинні бути виведені назовні на висоту не менше ніж 4 м від гребеня покрівлі або ліхтаря якомога далі від повітрозабору припливної вентиляції з урахуванням переважного напрямку вітрів.

У разі розташування апаратів і устаткування зовні приміщення висота повітряних клапанів повинна бути не менше ніж 5 м від рівня обслуговувального майданчика.

19. Діаметр повітряних клапанів повинен бути таким, щоб забезпечувати запобігання деформації ємностей та апаратури під час спорожнення.

20. У легкозаймистих рідинах, що містяться у ємностях, не повинно бути будь-яких плавучих предметів.

21. Мити підлогу легкозаймистими рідинами не дозволяється.

22. У хімічних цехах для запобігання надходженню у каналізацію зі стічними водами продуктів виробництва необхідно відповідно до пункту 4 глави 3 розділу VI цих Правил уживати спеціальних заходів. Під час реконструкції у кожному технологічному відділенні необхідно встановлювати контрольні збірники виробничих стічних вод. Перекачування вод на біохімічну установку можна здійснювати по окремому трубопроводу.

23. Усі включення й відключення газової апаратури повинні здійснюватися тільки з дозволу відповідальної посадової особи цеху й обов'язково в присутності відповідальної посадової особи зміни.

24. В інструкції на види робіт структурного підрозділу підприємства для кожного газового апарата, групи апаратів і ділянок газової магістралі повинен бути визначений нормальний і граничнодопустимий опір, у разі перевищення якого вони повинні відключатися на ревізію, ремонт, очищення, пропарювання або промивання.

25. Усі недіючі газові апарати та ділянки газопроводів (за винятком ділянок газопроводів для пропуску газу напряму) повинні бути після пропарювання відключені заглушками незалежно від наявності засувок і мати відкриті свічки або без повного відключення запірною арматурою бути під тиском газу із закритими свічками.

26. У кожному цеху всі хімічні апарати необхідно пронумерувати. Номери апаратів необхідно наносити на помітних місцях фарбою, що не змивається, номери запірної арматури - на бирках, що прикріплені до неї.

27. У кожному хімічному цеху повинно бути визначено ступінь заповнення кожної ємності залежно від продуктів, що зберігаються.

28. Сховища та збірники, що встановлюються зовні приміщень і покриті ізоляцією, повинні мати дошки, що запобігають потраплянню вологи за ізоляцію.

Також повинно унеможливлюватися потрапляння за ізоляцію рідини з люків відтискних кранів і воронок.

Для підприємств, що будуються, та тих, що реконструюються, повинні бути передбачені заходи, що виключають потрапляння агресивної рідини під днище сховища.

29. Перероблення продуктів і застосування реактивів з невивченими фізико-хімічними властивостями не дозволяється.

30. Не дозволяється введення в експлуатацію апаратів і технологічних схем, що пройшли капітальний ремонт, без гідравлічних випробувань і оформлення відповідного акта.

XVI. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах уловлювання хімічних продуктів

1. У машинному відділенні, крім загальнозаводського, необхідно мати прямий телефонний зв'язок з коксовим цехом, газорятувальною та газопідвищувальною станцією (газовим цехом металургійного підприємства) та диспетчером підприємства.

2. Про пуск і зупинення нагнітача коксового газу обслуговувальний персонал машинного залу повинен попередити диспетчера підприємства (виробництва), відповідальну посадову особу зміни коксового цеху, ТЕЦ (парокотельної) і газопідвищувальної станції (газового цеху).

3. Нагнітач коксового газу після повної зупинки машинного залу можна запускати лише після підтвердження посадовою особою коксового цеху готовності останнього до подачі газу із газозбірників.

4. Пуск нагнітача необхідно проводити після його прогрівання парою та продування газом відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

5. У машинному залі повинні бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади, що забезпечують безаварійну експлуатацію нагнітачів. Не дозволяється перевищувати сумарний тиск газу, установлений заводом-виробником нагнітача з паровим приводом.

6. Перевищувати граничну кількість обертів нагнітачів, що визначена інструкцією, яка затверджена роботодавцем, не дозволяється.

7. Вібрація нагнітачів повинна перевірятися систематично та не перевищувати встановленої норми для кожного нагнітача. У разі виявлення підвищеної вібрації повинні бути вжиті заходи, що забезпечують її негайне усунення.

8. Нагнітачі повинні бути обладнані сигнальними пристроями, що попереджають про зупинення подачі масла на підшипники або подачі повітря для охолодження електродвигуна, та іншими засобами захисту, що передбачені заводом-виробником.

9. Стікання конденсату (смоли, надсмольної води) крізь конденсатовідвідники нагнітачів і прилеглих до них ділянок газопроводів повинно бути безперервним і систематично контролюватися.

10. Експлуатацію парових турбін приводу нагнітачів необхідно здійснювати відповідно до НПАОП 40.1-1.02-01.

11. У разі раптового припинення подачі електроенергії на двигун або пари на турбіну необхідно змащувати всі підшипники до повної зупинки агрегата нагнітача протягом часу, необхідного для охолодження підшипників після його зупинки. Змащування підшипників повинно здійснюватися за допомогою пускового або ручного масляного насоса.

12. Під час аварійних зупинок нагнітачів у споживачів, що працюють з установками, які підвищують тиск газу, необхідно використовувати блокування, що запобігає потраплянню повітря у газопроводи. Датчиком імпульсу повинні служити прилади, що контролюють тиск газу на всмоктуванні підвищувальної установки.

13. Робота парової турбіни з невідрегульованим автоматом безпеки не дозволяється.

14. У разі прориву газу в приміщення або назовні крізь нещільності газопроводів і апаратури необхідно знизити тиск газу шляхом зменшення відсмоктування, по змозі необхідно відключити ділянки з порушеною герметичністю. Одночасно повинна бути включена аварійна витяжна вентиляція та підсилена природна вентиляція приміщення (відчинити всі отвори, що є в приміщенні), а також ужиті заходи до усунення порушень щільності газопроводу або апарата.

15. Машинні відділення, де працює два або більше нагнітачів, повинні бути обладнані сигналізацією про самочинну зупинку машини.

16. Уміст кисню у коксовому газі повинен бути не більше ніж 1% його об'єму. У разі підвищення вмісту кисню у газі повинні бути вжиті заходи для виявлення та усунення причин, які викликали підсмоктування повітря у газову систему.

Відкривати на всмоктувальному газопроводі більше однієї контрольної пробки не дозволяється.

17. Електрофільтри перед уведенням в експлуатацію (після монтажу, ремонту або очищення) повинні підлягати випробуванню на герметичність відповідно до інструкції заводу-виробника.

18. Експлуатацію електрофільтрів очищення коксового газу від смоли необхідно проводити відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

19. Електрофільтри повинні бути обладнані сигналізацією про підвищення вмісту кисню у коксовому газі. У разі, якщо немає сигналізації, необхідно згідно з графіком проводити лабораторні аналізи газу на вміст у ньому кисню аналітичним способом.

20. На електрофільтрах з опорно-прохідними ізоляторами, що обладнані після машинного відділення (на напірній лінії), повітря для аналізу на кисень необхідно відбирати з ізоляторних коробок за знятої напруги. За вмісту кисню у повітрі нижче ніж 20,6% електрофільтри необхідно вимикати.

21. У разі розташування фільтрів на всмоктуванні (вакуумної лінії) необхідно здійснювати ретельний нагляд за щільністю корпуса електрофільтра.

Електрофільтри повинні періодично перевірятися на щільність відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

22. На підприємствах, що будуються, і тих, що реконструюються, приводи газових засувок електрофільтрів повинні мати дистанційне керування.

23. Застосовувати стиснене повітря для подачі кислоти в сатуратори або для видачі розчину із сатуратора не дозволяється.

24. Під час реконструкції сульфатного відділення напірні баки сірчаної кислоти повинні споруджуватися на окремому фундаменті, віддаленому від робочих місць.

Електроживлення до мостового крана у складах сульфату необхідно підводити за допомогою гнучкого кабелю.

25. Застосовувати надсмольну воду для промивання солі в центрифугах і промивання ванн сатуратора не дозволяється.

26. Випуск маточного розчину в котловани під сатураторами не дозволяється.

27. Кристалоприймачі повинні бути герметично закриті та мати витяжну трубу, що виведена вище гребеня покрівлі на висоту не менше ніж 4 м.

28. Циркуляційні каструлі та каструлі зворотних стоків, що розташовані в приміщенні, повинні бути герметично закриті та мати витяжну трубу заввишки не менше ніж 4 м від гребеня покрівлі будинку.

29. З метою запобігання спіненню маточного розчину та вибиванню гідрозатворів циркуляційних каструль застосування регенерованої кислоти повинно бути регламентовано.

30. Під час роботи сатураторів повинно забезпечуватися повернення розчину в кожний сатуратор у тій самій кількості, у якій розчин забирається із сатураторів насосами. При цьому необхідно забезпечувати постійний рівень маточного розчину в циркуляційній каструлі.

31. Повітряні клапани апаратури та трубопроводів піридинової установки для відведення парів і газів повинні бути приєднані до загального колектора, що включений до всмоктувального газопроводу. Розрідження у повітряних клапанів повинно контролюватися приладами.

Повітряні клапани оглядових ліхтарів і конденсатора необхідно продувати парою не рідше одного разу за зміну.

32. Лужний розчин після нейтралізатора піридинових основ не дозволяється скидати в каструлі або збірники маточного розчину без розкислення. Шкідливі гази та пари, що виділяються під час розкислення, необхідно відводити у всмоктувальний газопровід прямого коксового газу.

33. Мірники для піридинових основ повинні бути герметизовані, мати повітряні клапани і бути встановлені зовні або в ізольованому приміщенні.

34. Повітряні клапани оглядових ліхтарів і дисоціаторів відділень концентрованої аміачної води необхідно продувати не рідше одного разу за зміну крізь уловлювач, що розташований поза будівлею.

35. Не дозволяється:

працювати в разі пропускання газів апаратами та трубопроводами;

працювати на агрегаті з несправним склом в оглядових ліхтарях та із засміченою повітряною лінією конденсаторів і вловлювачів;

тримати відкриті мірники та сховища продуктів.

36. Знефенолювальний скрубер необхідно зупиняти на ремонт відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем, якщо передбачені заходи із запобігання самозайманню відкладень у скрубері.

37. На всіх вертикальних апаратах і скруберах значної висоти, які в процесі експлуатації необхідно періодично зупиняти та пропарювати, потрібно передбачати дистанційне керування продувальною свічкою.

38. Не дозволяється:

умикати вентилятор знефенолювального скрубера при відкритому дросельному клапані;

подавати холодну воду або холодні феноляти у працюючий знефенолювальний скрубер, що працює, щоб уникнути утворення у ньому вакууму;

закривати кран на гідрозатворі знефенолювального скрубера;

експлуатувати знефенолювальний скрубер з відкритою свічкою, а також встановлювати на скрубері додаткові свічки, що не передбачені проектом.

39. Під час зупинки скруберів з металевою насадкою на ремонт необхідно додержуватися таких вимог:

при відкритому повітряному клапані та зачинених люках скрубер повинен пропарюватися до появи чистого конденсату та інтенсивного виходу пари з повітряного клапана;

після пропарювання та припинення виділення пари з повітряних клапанів скрубера повинна подаватися вода для охолодження та промивання насадки, при цьому не можна допускати утворення у скрубері вакууму;

у разі виникнення у скрубері вакууму необхідно припинити подачу води;

під час зупинки скрубера за ним повинен бути встановлений постійний нагляд;

у разі перерв у роботі більше ніж 2 години необхідно зачинити люки в скрубері та відновити зрошування. Внутрішній ремонт у скрубері повинен здійснюватися при одному відчиненому люці та зачиненому повітряному клапані;

у разі, якщо при відчиненому скрубері буде виявлене місцеве підвищення температури або запах сірчистого газу, необхідно негайно повторити зрошування насадки водою до зниження температури та зникнення запаху.

40. Під час виймання насадки зі скрубера не дозволяється розкидання та розпилення відкладень по території.

41. Не менше одного разу за зміну необхідно перевіряти стоки з апаратури та газопроводів у гідрозатвори, конденсатовідвідники і періодично пропарювати лінії стоків у гідрозатвори та з них.

42. Пуск і зупинка газового устаткування цеху повинні проводитися відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

43. Під час включення у роботу газових апаратів і газопроводів необхідно безперервно вести нагляд за зміною опору газового тракту.

Під час пуску бензольного скрубера необхідно після заповнення парою при відкритій свічці продути скрубер зворотним коксовим газом, потім відпрацювати режим зрошення насадки вбирним маслом, після чого перейти на приймання коксового газу.

44. Про включення або виключення газової апаратури необхідно попередити машиніста нагнітачів коксового газу.

45. У разі падіння тиску коксового газу нижче ніж 500 Па (50 кгс/кв.м) подачу газу в трубчасту піч для нагріву насиченого бензолом масла необхідно припинити.

46. Трубчасті печі повинні бути обладнані приладами для визначення тиску і витрат опалювального газу; тиску, витрат та температури вбирного масла, а також відсічними пристроями, що спрацьовують під час падіння тиску газу нижче встановленого рівня.

47. Запалювання пальників у трубчастих печах повинно здійснюватися згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем, що передбачає перевірку герметичності газової арматури та ретельну вентиляцію топок. Запалювання пальників повинно здійснюватися у присутності відповідальної посадової особи зміни (цеху).

48. У разі виявлення течі труб масляних змійовиків трубчастої печі необхідно припинити подачу коксового газу та подати пару в топку, а також зупинити подачу вбирного масла у змійовики; змійовики спорожнити та подати в них пару.

49. У разі припинення подачі вбирного масла в трубчасту піч необхідно негайно припинити подачу коксового газу в топку.

50. Під час зупинки на ремонт трубчастої печі для підігріву насиченого бензолом масла на лініях підведення газу до пальників необхідно встановлювати заглушки.

51. Уключати в роботу трубчасту піч після тривалої зупинки без попереднього аналізу повітря топкової системи на вміст у ньому горючих речовин не дозволяється.

52. Регенератори вбирного масла повинні мати запобіжний клапан, що встановлюється на максимально допустимий тиск у цьому апараті. Клапан необхідно регулярно перевіряти.

53. Для бензольних відділень, що будуються, розміщення насосів під дистиляційними колонами не дозволяється.

54. Рівень шуму в цехах уловлювання хімічних продуктів повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Міністерства охорони здоров'я України 01.12.99 N 37.

XVII. Вимоги безпечного ведення робіт у цехах роданистого амонію та натрію

1. Апаратура, трубопроводи та арматура повинні бути герметичні. Пропускання газу необхідно негайно усувати.

2. Тиск газу в трубопроводах, що відводять шкідливі гази з апаратів, не повинен перевищувати рівня, передбаченого інструкцією. Рівень тиску необхідно перевіряти не рідше одного разу на зміну.

3. Експлуатацію холодильних машин, компресорів і вакуум-насосів необхідно проводити відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.

4. Кришки мішалок і борти люків необхідно систематично очищати від сірчистих відкладень і змащувати розчином вапна. Люки мішалок повинні бути зачинені.

5. Не дозволяється перевантажувати млини сіркою, а також переповнювати мішалки та відстійники розчином.

6. Перед уживанням їжі та після роботи необхідно ретельно вимити руки. Уживання їжі на робочому місці не дозволяється. Питну воду необхідно розташовувати у спеціально відведених місцях.

7. Завантажувати, розвантажувати та розрівнювати кристали роданистих солей під час роботи центрифуги не дозволяється.

8. Розливи розчинів роданистих солей не дозволяються. Підлоги в цеху роданистих солей повинні бути гладкими з великим ухилом і постійно сухими.

9. Пуск і зупинка окремих агрегатів і відділень, а також включення та відключення ділянок газопроводів і апаратів повинні здійснюватися лише з дозволу відповідальної посадової особи цеху в присутності відповідальної посадової особи зміни, за винятком випадків запобігання аваріям.

10. Під час включення апарата в газову мережу розчин необхідно подавати лише після повного включення газу. При цьому підскруберний збірник повинен бути попередньо заповнений розчином.

11. Під час пропарювання газових апаратів і ділянок газопроводів необхідно забезпечити нормальне стікання розплавлених осадів і видалення їх з території цеху.

12. За наявності на стінках реакторів відкладень сірки або сульфату вони повинні бути видалені, реактор необхідно промити, і лише після цього дозволяється здійснювати подавання розчину.

13. Сірчану кислоту в реактор-нейтралізатор необхідно подавати малими дозами лише після створення вакууму (це забезпечує вміст шкідливих речовин у межах ГДК) і включення зрошування скрубера для промивання.

14. Після закінчення передавлювання розчину гідроокису барію або сірчистого натрію з реактора-розчинника необхідно закрити подачу повітря в нього, скинути повітря через повітряні клапани і лише після цього відчинити люк реактора.

15. Проби необхідно відбирати в спеціальний збірник через установлені відбірні краники. Під час відбирання проб працівники повинні одягати захисні окуляри.

16. Під час роботи з роданистим натрієм необхідно використовувати засоби індивідуального захисту шкірного покриву в разі потрапляння на нього продукту (гумові рукавички, щільне закрите взуття, нарукавники, спецодяг).

У разі потрапляння роданистого натрію на шкіру вражене місце необхідно вимити теплою водою з милом.

17. Не дозволяється транспортування сухої газової сірки без гарантованого зняття статичної електрики, а також транспортування сірки елеваторами, якщо вони розташовані в приміщенні.

18. Циркуляційний збірник циклу промивання кислих газів необхідно експлуатувати з герметично зачиненими кришками. Перед відкриттям кришок необхідно пропарювати вільний об'єм апарата на свічку.

XVIII. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах очищення коксового газу від сірководню арсеново-содовим розчином або моноетаноламіном

1. Прийняття та зберігання сухого арсенового ангідриду повинно здійснюватися в спеціальному закритому запломбованому приміщенні.

2. Видача арсенового ангідриду зі складу, а також завантаження його в розчини необхідно виконувати в денний час у присутності відповідальної посадової особи цеху.

3. Дерев'яну тару з-під арсенового ангідриду необхідно спалювати, а залізні барабани знешкоджувати відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

4. Приміщення та устаткування під час розчинення арсенового ангідриду необхідно зволожити. Подачу арсенового ангідриду для розчинення в содовому розчині необхідно здійснювати механізованим способом, що виключає можливість розпилення його в атмосферу.

Обслуговувальний персонал повинен виконувати роботу в ізолювальних апаратах.

5. Нейтралізатори розчину необхідно обладнувати місцевою витяжною вентиляцією, що повинна вмикатися перед початком нейтралізації розчину. Повітропроводи необхідно виготовляти з корозійностійкого матеріалу.

6. Вакуум-фільтри нейтралізаторів повинні бути обладнані автоматичними покажчиками рівня.

7. Вакуум-фільтри у відділенні фільтрації сірчаної суспензії повинні бути закриті. Визначення рівня рідини в піддоні фільтра необхідно автоматизувати.

8. Бункери сірчаної пасти в нижній їх частині повинні бути обладнані пристроями, що виключають розпилення сірчаної пасти під час її завантаження в плавильники.

9. Місця спуску автоклавної рідини та недоплавленої сірки повинні обладнуватися у камері з витяжкою. За спуском необхідно наглядати з місця, що розміщується за камерою.

10. Спуск недоплаву та автоклавної рідини через нижній кран автоклава необхідно виконувати дистанційно, при цьому двері кабіни повинні бути зачинені.

11. Відділення нейтралізації відпрацьованого розчину повинно бути обладнане природною та штучною вентиляцією.

Уміст арсену в стічній воді, що передається на гасіння коксу, після її нейтралізації не повинен перевищувати 0,1 г/л.

12. Підскруберні збірники, аварійні збірники та інші ємності повинні бути закриті та обладнані повітряними клапанами.

Ємності можна відкривати тільки з дозволу відповідальної посадової особи цеху, а за її відсутності - відповідальної посадової особи зміни в присутності газорятувальника.

13. Стан гумування нейтралізаторів першого ступеня необхідно перевіряти перед кожною нейтралізацією.

14. Транспортування сірки стисненим повітрям не дозволяється.

15. Сірку необхідно завантажувати самопливом з бункерів.

16. Пристрої для зберігання та завантаження лускатої сірки необхідно обладнувати пристосуванням для зняття зарядів статичної електрики.

Приміщення, де розташована установка кристалізації сірки, повинно мати два окремі евакуаційні виходи.

17. Одяг, у якому проводиться завантаження арсенового ангідриду (гумовий костюм, гумові чоботи, рукавички та капелюх), після користування необхідно обробляти содовим розчином та зберігати окремо в спеціально обладнаній, опломбованій шафі.

18. Пуск центрифуги або фільтрпреса та реактора змішувача відділення колоїдної сірки повинен виконуватися відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

19. Працівників, які зайняті на розфасуванні та затарюванні колоїдної сірки, необхідно додатково забезпечувати захисними окулярами, респіраторами та рукавицями.

20. Місце затарювання колоїдної сірки в мішки повинно бути обладнане місцевою витяжною вентиляцією.

21. Під час очищення коксового газу моноетаноламіном необхідно чітко виконувати технологічні інструкції, затверджені роботодавцем.

22. Дільницю мокрого каталізу можна зупиняти тільки з дозволу роботодавця і вказівки посадової особи структурного підрозділу за нарядом-допуском.

23. Аварійне скидання кислих газів після очищення коксового газу моноетаноламіном повинно виконуватися на піч допалювання під наглядом посадової особи дільниці мокрого каталізу.

24. Операції з продування, пересівання, завантаження та розігріву контактної маси повинні виконуватися під керівництвом відповідальної посадової особи дільниці.

Пересівання і завантаження необхідно проводити у шлангових апаратах.

25. Усі працівники цеху очищення коксового газу від сірководню моноетаноламіном повинні виконувати роботи в сукняних костюмах з кислотозахисним просоченням, гумових чоботах, захисних окулярах, гумових рукавичках та ізолювальних апаратах.

XIX. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах вакуум-карбонатного очищення коксового газу від сірководню для одержання сірчаної кислоти та цехах сірчаного амонію

1. Газопроводи, арматура та газові апарати сірководневого газу повинні бути герметизовані. Пропускання газу необхідно негайно усувати.

2. Опір газопроводів сірководневого газу не повинен перевищувати величину, установлену інструкцією, затвердженою роботодавцем.

З підвищенням тиску понад установлену норму газопроводи необхідно пропарити.

Продукти пропарювання повинні направлятися в піч-котел, що працює, для спалювання сірководню або в газопроводи доменного чи зворотного коксового газу. При цьому треба дотримуватись необхідних заходів обережності проти отруєння обслуговувального персоналу.

3. Щільність газопроводів сірководневого газу, вакуум-насосів і арматури необхідно перевіряти кожної зміни в присутності газорятувальника та відповідальної посадової особи зміни, а також після кожного пропарювання. Про це повинен бути зроблений відповідний запис у журналі машиніста вакуум-насосів.

4. Уміст сірководню в повітрі необхідно контролювати в місцях, небезпечних за виділенням та накопиченням шкідливих газів, за допомогою індикатора - фільтрувального паперу, змоченого розчином оцтовокислого свинцю.

Якщо концентрації сірководню досягають 10-20 мг/куб.м, білий індикаторний папір змінює свій колір від світло-жовтого до коричневого, при концентраціях 20-60 мг/куб.м - до бурого.

Перебувати без ізолювального апарата в приміщенні, у якому темніє папір, змочений оцтовокислим свинцем, а також там, де відчувається запах сірководню, не дозволяється.

5. Пуск вакуум-насосів повинен проводитися відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

Тиск сірководневого газу за вакуум-насосом не повинен перевищувати 17331,86 Па (17,33 КПа; 1733 кг/кв.м).

6. Вимірювати тиск сірководневого газу дозволяється тільки ртутним манометром, скляні трубки якого заправлено в металеву оправу; підключення манометра повинно виконуватися за допомогою металевої трубки з м'якої сталі або алюмінію та накидних гайок. Не дозволяється вимірювати тиск сірководневого газу водяними манометрами, а також іншими манометрами, якщо вони не забезпечують необхідну стійкість проти корозії та герметичність.

7. Запірна арматура напірного газопроводу сірководневого газу у вакуум-насосів і холодильників приводу повинна мати дистанційні приводи. Конструкція приводу повинна забезпечити можливість обслуговування арматури збоку або вище сальника на відстані не менше ніж 1,5 м.

8. Продувати газопровід сірководневого газу повітрям не дозволяється.

9. Уключення газопроводу сірководневого газу після пропарювання дозволяється після повного його охолодження, а також після перевірки його цілісності зовнішнім оглядом. Після пуску пропареного газопроводу за його роботою необхідно вести ретельний нагляд протягом 3-4 годин.

10. Умикання та вимикання апаратури та її пропарення повинні проводитися під керівництвом відповідальної посадової особи цеху.

11. Підключення паропроводу до газопроводу або апарата, що наповнений сірководневим газом, необхідно виконувати відповідно до вимогНПАОП 27.1-1.10-07.

12. Роботу водовідокремлювачів і правильність показів водомірного скла, що на них установлено, необхідно систематично контролювати.

13. Усі роботи, що пов'язані з небезпекою появи сірководневого газу, повинні виконуватися під наглядом газорятувальників.

14. Роботи з ремонту, чищення та внутрішнього огляду апаратів повинні виконуватися тільки за наявності затвердженого плану організації робіт і наряду-допуску.

Відпрацьований каталізатор необхідно повертати заводу-виробнику каталізаторів для переробки та повторного використання.

15. Проведення ремонтних робіт поблизу апаратів, що працюють, трубопроводів, фланцевих та інших з'єднань, де є пропуски газів і рідин, не дозволяється.

16. Печі-котли для спалювання сірководневого газу повинні мати:

гідравлічний перепускний клапан для випуску сірководню у разі підвищення тиску перед печами вище ніж 17331,86 Па (17,33 КПа; 1733 кг/кв.м);

пневматичний автоматичний клапан, що відсікає сірководневий або коксовий газ під час різкого падіння тиску повітря;

конденсатовідвід, що запобігає потраплянню конденсату в печі;

вибухозапобіжну заглушку, яку необхідно встановлювати на патрубку, безпосередньо сполученому з топочним простором печі-котла;

сигналізацію падіння тиску повітря, що винесена на щит вакуум-насосної.

17. Щільність вакуумної системи необхідно перевіряти не менше одного разу на тиждень шляхом проведення аналізу газу з газопроводу за вакуум-насосом на вміст у ньому азоту, який не повинен перевищувати 3%.

18. Перевірка щільності зачинення автоматичного пневматичного клапана для спалювання сірководню повинна виконуватися кожного місяця під час планових зупинок агрегата.

19. Рівень конденсату в гідравлічному клапані необхідно перевіряти кожної зміни.

20. Оглядові вікна печей повинні бути закриті склом з прозорого кварцу, що затиснене між сухими азбестовими прокладками. Тріснуте скло необхідно замінювати.

21. Вакуум-насос необхідно вимикати разом з масловодовідокремлювачем від вакуум-проводу та нагнітального газопроводу сірководневого газу стальними засувками.

22. Холодильник для сірководневого газу повинен мати обігрівальний гідрозатвор для випуску конденсату. Конденсат необхідно направляти в окремий бак або в піч, що працює.

23. Фланцеві з'єднання кислотопроводів та зрошувального холодильника сірчаної кислоти повинні бути захищені кожухами.

24. Вхід у приміщення вакуум-насосної, уміст сірководню в повітрі якої перевищує ГДК (10 мг/куб.м), без захисних засобів і газорятувальника не дозволяється.

25. У разі загазованості приміщення необхідно негайно ввімкнути аварійну вентиляцію та вжити заходів до усунення причин, що призвели до загазованості. У вакуум-насосній не дозволяються улаштування та експлуатація заглиблених ділянок.

26. Перед розкриттям вакуум-насоса для проведення ремонтних робіт необхідно провести старанне пропарювання циліндрів.

XX. Вимоги безпеки під час виконання робіт у смолопереробних цехах

1. Підлога та майданчики біля кубів повинні бути вогнетривкі та мати схил у бік, протилежний від топок.

2. Відбір проб і замір рівня продукту в кубах необхідно проводити під вакуумом. З ємностей проби повинні відбиратися тільки через спеціальні штуцери. Не дозволяється тримати замірні лючки відчиненими та оглядові ліхтарі без скла.

3. Ретурбенди трубчастої печі та колектори пароперегрівників повинні бути розташовані в камерах з металевими дверцятами, що щільно зачиняються та мають ізоляцію з внутрішнього боку.

4. Лази та інспекційні вікна в топці печі повинні бути обладнані металевими дверцятами.

5. Під час зупинки смолоперегінного куба або трубчастої печі перед ремонтом на газопроводах, що підводять газ до пальників, необхідно встановлювати заглушки.

6. Газопроводи, по яких підводять коксовий газ до пальників кубів та трубчастих печей, необхідно обладнати автоматичними клапанами безпеки та сигналізацією падіння тиску газу та повітря відповідно до НПАОП 27.1-1.10-07.

7. Продуктопроводи та матеріалопроводи смолопереробних цехів повинні бути забезпечені пропарювальними лініями, а пекопроводи та інші трубопроводи рідин, що легко застигають, повинні мати парові оболонки або "супутники".

8. Матеріалопроводи та продуктопроводи необхідно пропарювати перед перекачуванням і після нього.

9. Перед подачею пари на пропарювання трубопроводів і апаратів конденсат пари необхідно заздалегідь скинути через дренаж.

10. Пропарювання апаратів і трубопроводів необхідно проводити тільки при поступовій подачі пари.

Перед пропарюванням апаратів і ємностей необхідно перевірити чистоту повітряних клапанів.

11. Під час пропарювання трубопроводів перебувати напроти фланцевих з'єднань у період пуску не дозволяється.

12. Трубчасті печі та смолоперегінні куби повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами для вимірювання тиску та витрат опалювального газу, а також тиску, витрат і температури смоли.

13. На трубопроводах, що перебувають під тиском, виконувати роботи, що можуть призвести до порушення герметичності, не дозволяється.

14. Збірники, мірники та напірні баки смолопереробних цехів, через повітряні клапани яких виділяються шкідливі пари, повинні бути обладнані колекторами та підключені до системи примусового відсмоктування та вловлювання цих парів.

15. Вихлопні труби від вакуум-насосів необхідно виводити вище гребеня покрівлі не менше ніж на 4 м і обладнувати вловлювачами.

16. Робочі місця машиністів пресів і центрифуг повинні бути обладнані місцевими вентиляційними установками.

17. Преси для нафталіну повинні бути обладнані місцевим відсмоктуванням, що забезпечує видалення парів нафталіну від місць їх інтенсивного виділення.

18. Уключати в роботу барабанні кристалізатори (охолоджувачі) без попереднього розігріву залишку продукту у ванні та спорожнення її не дозволяється.

19. Наближати до барабана ніж, що зрізає кристали під час роботи кристалізатора (охолоджувача), не дозволяється.

20. Очищати нафталінові бункери, жолоби та конвеєри необхідно інструментом, що не дає іскри.

21. Уключати вакуум-фільтри при заповненій ванні не дозволяється.

22. Видавати пек з кубів і пекогасильників під тиском повітря не дозволяється.

23. Смолоперегінні куби безперервної та періодичної дії повинні мати два манометри, повітряні клапани та два запобіжні клапани для випуску надмірних парів з куба за межі будинку.

24. Скидання в атмосферу відпрацьованого повітря з реакторів без очищення його від пекових дистилятів не дозволяється.

25. Під час пуску агрегата дистиляції смоли безперервної дії випускати продукт у пусковий резервуар за наявності в ньому води не дозволяється.

26. Перед випуском пеку з куба необхідно переконатися в справності запобіжних клапанів, кранів на кубі, манометрів, чистоті пекопроводів, справності та правильності положення кранів на пекових лініях, наявності вільного місця в пекогасильниках і відсутності в них води.

27. Подача пеку в напірні баки та мішалки для приготування лаку та препарованої смоли за наявності в апаратах і в маслі води не дозволяється.

28. Топки кубів і трубчастих печей перед запалюванням газу необхідно ретельно провентилювати.

Камери ретурбендів, кубів і топок трубчастих печей повинні бути обладнані підводом пари для пожежогасіння.

29. Топки кубів не можна розташовувати з боку видачі пеку.

30. Живильники пекових конвеєрів повинні бути закриті кожухами, мати примусове відсмоктування парів і установку для їх утилізації.

31. Приміщення, у яких розміщені збірники легкого масла, повинні бути обладнані засобами пожежогасіння відповідно до чинних нормативно-правових актів.

32. Завантаження в цистерну та розвантаження з цистерни пеку необхідно проводити в пунктах зливу та наливу.

Пункти наливу повинні бути обладнані сигналізаторами граничного рівня наливу цистерни.

Пункти зливу повинні бути обладнані засобами підключення термоцистерни для розігріву.

Дозволяється вимірювати рівень продукту дерев'яною рейкою довжиною не менше ніж 3 м з поділками.

33. Перед наливом, зливом цистерну необхідно закріпити гальмівними башмаками або стоянковим гальмом; цистерна та наливне (зливне) обладнання повинні бути заземлені.

34. Повітря та пари продукту, що виходять з котла цистерни, необхідно відводити через спеціальний кран на цистерні по трубопроводу у визначене місце.

35. Експлуатація, ремонт, підготовка до зливу (наливу), а також обслуговування під час зливу (наливу) термоцистерн для розплавленого пеку повинні проводитися відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

XXI. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах (відділеннях) кристалічного нафталіну

1. Складування, дроблення та завантаження в плавильник пресованого нафталіну повинні бути механізовані.

2. Куби, мийні апарати та інші ємності для нафталіну повинні мати повітряні клапани з паровими оболонками.

3. Зливні тарілки мийних апаратів повинні бути обладнані витяжкою для відводу парів.

4. Промитий сірчаною кислотою нафталін перед нейтралізацією необхідно промивати водою.

5. Завантажувати в куби промитий нафталін, що має кислу реакцію, не дозволяється. Перевірка на відсутність кислої реакції повинна проводитися кожного разу перед початком завантаження нафталіну в куб.

6. Усі трубопроводи для транспортування рідкого нафталіну повинні бути обладнані паровими оболонками або паровими супутниками, а також підводом пари для пропарювання.

7. Транспортування нафталіну, а також продувка нафталінових трубопроводів стисненим повітрям не дозволяється.

8. Конвеєр для розливу рідкого нафталіну у форми повинен бути закритий кожухом і мати природну або примусову витяжку парів нафталіну.

9. Візки, що використовуються у цехах (відділеннях) кристалічного нафталіну, повинні мати колеса, що виготовляються з матеріалу, який не дає іскри.

10. Навантаження кристалічного нафталіну в залізничні вагони повинно бути механізоване.

11. Під час навантаження рідкого нафталіну в залізничні та автомобільні цистерни повинні бути заземлені корпус цистерни, завантажувальний трубопровід і знімний завантажувальний патрубок для захисту від статичної електрики.

Автоцистерна для перевезення рідкого нафталіну повинна бути обладнана металевим ланцюжком, що приєднується під час навантаження до заземлювального пристрою. Під час руху автоцистерни заземлювальний ланцюжок повинен торкатися ґрунту.

12. Усі повітряні клапани приймачів нафталіну повинні бути об'єднані в колектор з примусовим відсмоктуванням. Скидати в атмосферу відпрацьоване повітря з повітряних клапанів без його очищення не дозволяється.

13. Спуск відстояної кислоти, лугу, формальдегіду необхідно проводити через герметичні ліхтарі.

14. Усе устаткування цеху (відділення) повинно бути заземлено.

15. Усе технологічне обладнання цехів (відділень) повинно перебувати під вакуумом, що забезпечує вміст нафталіну в повітрі робочої зони не вище граничнодопустимої концентрації відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 (ГДК 20 мг/куб.м).

XXII. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах (відділеннях) збагаченого антрацену

1. Апаратура, паропроводи та технологічні трубопроводи повинні бути теплоізольовані. Порушена теплоізоляція повинна своєчасно відновлюватися.

2. Робота насосів розчинників, кристалізаторів і мішалок у разі течі через сальник не дозволяється.

3. Робота центрифуг без заповнення їх азотом не дозволяється.

4. Підлога та майданчики на перекриттях та біля зовнішнього обладнання повинні бути вогнестійкими та мати ухил у спеціальний збірник зливів.

5. Підвищувати температуру в розчиннику, що містить у собі ацетон, більше ніж 50 град.С не дозволяється.

6. Усе устаткування цеху повинно бути заземлено.

7. Огляд, змащення та ремонт устаткування необхідно проводити при повній його зупинці після попереднього продування азотом або пропарювання та охолодження.

8. Цех (відділення) збагаченого антрацену повинен бути обладнаний автоматичними засобами хімічного пожежогасіння.

9. Усі апарати та трубопроводи з ацетоном, що розташовані на відкритих майданчиках, повинні бути теплоізольовані.

10. В усіх апаратах, які мають перемішувальні пристрої, лопатки останніх повинні бути виготовлені зі спеціальних сплавів, що не дають іскри.

11. Усі апарати та устаткування з ацетоном повинні працювати під азотним "диханням".

12. Відчиняти під час роботи апаратів повітряні клапани, що мають безпосередній вихід в атмосферу, не дозволяється.

13. Для пневматичних контрольно-вимірювальних приладів необхідно використовувати стиснений азот або будь-який інертний газ. Використовувати стиснене повітря не дозволяється.

14. Ремонт центрифуг необхідно виконувати після їх відключення від апаратури, що до них приєднана.

15. Під час роботи на центрифугах не дозволяється:

користуватися для очищення фільтрувальних поверхонь металевими предметами, що дають іскру;

проводити центрифугування суспензій за наявності пошкодження сітки на кошику центрифуг;

допускати перевантаження центрифуг.

16. Для холодильників другого ступеня необхідно застосовувати холодний розсіл.

17. Рівень суспензії в апаратах повинен вимірюватися автоматично.

XXIII. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах фталевого ангідриду

1. Апарати, у яких міститься фталевий і малеїновий ангідрид, необхідно герметизувати та обладнати місцевим відсмоктуванням.

2. Поверхні апаратів і трубопроводів повинні бути покриті вогнестійкою теплоізоляцією.

3. На контактних апаратах, конденсаторах і трубопроводах після випарників необхідно встановити запобіжні мембрани, до яких повинен бути підведений азот.

4. Керування контактним процесом необхідно автоматизувати з виносом основних показників на щит керування.

5. Для переодягання та вживання їжі повинні бути обладнані спеціальні, відокремлені від виробничих, приміщення.

6. Під час вимірювання рівня продуктів у ємностях працівники повинні застосовувати захисні окуляри та рукавиці.

7. Обслуговувальний персонал необхідно забезпечити такими засобами індивідуального захисту: ізолювальний апарат (у безпосередній близькості), губку для промивання рота, шкіряні рукавички та захисні окуляри (постійно при собі), гумові чоботи (завжди одягнуті).

8. Після закінчення роботи персонал повинен прийняти душ, здати білизну, спецодяг і комбінезон до прання.

9. Під час ремонтів, а також у разі підвищеної концентрації парів нафталіну, фталевого і малеїнового ангідридів вище граничнодопустимих (20 мг/куб.м; 1 мг/куб.м і 1 мг/куб.м відповідно) роботи повинні проводитися тільки в ізолювальних апаратах, а під час очищення газоходів працівники, крім того, повинні одягати довгі рукавиці та капюшон.

Під час роботи з розплавленими продуктами необхідно обов'язково одягати захисні окуляри та рукавички.

10. Не дозволяється застосовувати відкритий вогонь для розігріву пробок у трубопроводах. Для цього необхідно використовувати гарячу воду або пару.

11. Під час перевірки, розбирання та чищення комунікацій розчинів і суспензій працівники повинні застосовувати гумові костюми, окуляри, шлангові протигази, капюшони.

12. Потрапляння продуктів на паропроводи, конденсаційні горщики та інші гарячі поверхні не дозволяється.

13. У разі потрапляння продуктів на шкіру вражене місце необхідно протерти ватним тампоном, змоченим у спирті, та негайно звернутися у медпункт.

У разі появи на шкірному покриві почервоніння або в разі відчуття печіння також необхідно звернутися до медпункту.

XXIV. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах ректифікації сирого бензолу

1. Бензольні продукти необхідно зберігати під подушкою інертного газу (азоту) у герметичних стальних резервуарах, що обладнані повітряними клапанами та забезпечені вогнеперешкоджувачами.

Повітряний клапан і вогнеперешкоджувач повинні бути завжди в справному стані та систематично перевірятися.

Результати перевірки необхідно заносити в цеховий журнал огляду апаратури та устаткування.

2. Зливні тарілки мийних апаратів повинні бути обладнані витяжкою для відводу парів.

3. Технічний сірководень необхідно зберігати під шаром води.

4. Заходити в закритий склад сирого бензолу та продуктів його переробки та проводити там будь-які роботи дозволяється тільки в присутності газорятувальника.

Двері закритих складів сирого бензолу, продуктів його переробки та ворота в огорожах відкритих складів повинні зачинятися на замок.

5. Усі куби ректифікаційного цеху повинні бути обладнані запобіжними клапанами. Дію клапанів необхідно перевіряти кожної зміни із записом у спеціальному журналі.

6. Спуск відстояної води з мийних апаратів необхідно здійснювати тільки через сепаратор.

7. Візки, грабарки та площадки, що застосовуються в цехах ректифікації сирого бензолу і пересуваються на колесах, повинні мати колеса, виготовлені з матеріалу, який не дає іскри.

8. Спускати в каналізацію кислу смолку, а також відпрацьовану сірчану кислоту та луги не дозволяється.

9. Тиск у ректифікаційних колонах безперервної дії та кубах періодичної дії не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см).

10. Під час навантаження та розвантаження бензольних продуктів необхідно заземляти наливний пристрій і тару. Крім того, повинні бути заземлені рейки залізничних колій у районі наливних станцій, а також стаціонарні розвантажувальні та завантажувальні майданчики. Умови виконання робіт повинні відповідати вимогам пункту 15 розділу XV цих Правил.

11. Вивантажувати сирий бензол із залізничних цистерн необхідно тільки через верхній люк.

12. Вивантаження сирого бензолу або фракцій із залізничних цистерн повинно проводитися, тільки якщо трубопроводи та запірна арматура справні, а також за наявності достатньої ємності для зливу продукту. При цьому повинні забезпечуватися умови безпеки.

13. У разі випадкового розливу бензольних продуктів необхідно негайно ліквідувати причину розливу та провести прибирання продукту. Прибирання повинно виконуватися з обов'язковим застосуванням кисневих ізолювальних апаратів. Дозволяється застосовувати шлангові апарати, якщо є можливість винесення забірного патрубка у незагазовану зону. Застосування фільтрувальних протигазів не дозволяється.

Зазначені роботи повинні проводитися під наглядом газорятувальників.

XXV. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах (відділеннях) інден-кумаринових смол

1. Усі повітряні клапани хімічної апаратури та ємностей цеху повинні бути обладнані штуцерами для пропарювання.

2. Ректифікаційні та відпарні куби повинні бути обладнані запобіжними клапанами.

3. Зливні тарілки зневоднювачів, полімеризаторів і нейтралізаторів повинні бути обладнані витяжками для відводу парів.

4. Спуск води та відпрацьованих лугів із зневоднювача та нейтралізатора необхідно проводити через сепаратор.

5. Відкачувати відстояну воду з резервуарів необхідно тільки через контрольний сепаратор.

6. Хлористий алюміній необхідно зберігати у справних металевих барабанах і зі щільно зачиненими кришками в ізольованому приміщенні.

7. Нерозкриті барабани з хлористим алюмінієм повинні підійматися на верхні поверхи цеху за допомогою стаціонарних підйомників, забезпечених контейнерами, або вантажного ліфта.

8. Усі відкриті операції з хлористим алюмінієм необхідно виконувати в передбаченому нормами спецодязі, гумових рукавичках та газозахисній апаратурі. Під час миття барабанів з-під хлористого алюмінію працівник повинен користуватися шланговим апаратом.

9. Подача хлористого алюмінію у полімеризатор або реактор для приготування хлоралюмінієвого комплексу повинна бути механізована, а місце завантаження - забезпечене витяжною вентиляцією.

10. Перебування сторонніх осіб у приміщенні, де здійснюється полімеризація важкого бензолу хлористим алюмінієм, не дозволяється.

11. Під час експлуатації трубчастих печей для виробництва кумаринових смол повинні виконуватися вимоги пунктів 3-6; 12-27 розділу XX цих Правил.

12. Розливання, охолодження та затарювання кумаринової смоли повинні бути механізовані.

13. Відбір проб і вимірювання рівня рідини у вакуумних кубах необхідно проводити під вакуумом.

14. Тиск у ректифікаційних колонах і кубах не повинен перевищувати 5 Па (0,5 кгс/кв.м).

15. Вихлопні труби від вакуум-ежекторів повинні бути виведені вище гребеня покрівлі не менше ніж на 4 м і обладнані вловлювачем.

16. Умикати в роботу конвеєри розливання та охолодження смоли, якщо вентиляція не працює, не дозволяється.

17. Під час упакування в мішки інден-кумаринових і стирольно-інденових смол працівники повинні користуватися респіраторами.

XXVI. Вимоги безпеки під час виконання робіт у цехах ректифікації піридинових основ

1. Викид парів піридинових основ з повітряних клапанів в атмосферу не дозволяється. Пари піридинових основ необхідно вловлювати. Для їх уловлювання повинні бути встановлені кислотні вловлювачі.

2. Справність повітряних клапанів і трубопроводів до вловлювачів необхідно перевіряти систематично та обов'язково перед наповненням або відкачуванням з ємностей піридинових продуктів.

3. Злив легких і важких піридинових основ необхідно проводити в герметично зачинену ємність та з відводом парів і повітря, які витискуються, через повітряний клапан в уловлювач.

4. Перебування людей у приміщеннях цеху дозволяється, тільки коли працюють вентиляційна система та установки для утворювання вакууму, що запобігає підвищенню концентрації піридинових продуктів у повітрі робочої зони вище граничнодопустимих концентрацій (5 мг/куб.м).

5. Миття тари, а також розливання піридинових продуктів повинні проводитися не менше ніж двома працівниками.

Приміщення, де здійснюється миття тари, а також розливання піридинових продуктів, повинно бути обладнане місцевим відсмоктуванням, що безперервно працює протягом всього часу миття та розливання.

У разі підвищення концентрації шкідливих речовин у цьому приміщенні вище допустимої санітарними нормами роботи повинні проводитися в кисневих ізолювальних апаратах.

6. Під час заповнення тари піридиновим продуктом повітряний клапан наконечника повинен бути з'єднаний гумовим шлангом з патрубком повітроводу місцевого відсмоктування. Гранична величина заповнення тари не повинна бути більше 90% її об'єму.

7. Під час зберігання, транспортування, навантаження та вивантаження бочок, що заповнені піридиновими продуктами, необхідно уникати впливу прямих сонячних променів, місцевого їх нагрівання, а також їх падіння, пошкоджень і ударів по них.

На днищі бочки повинні бути зроблені написи "Отруйно" і "Вогненебезпечно".

8. У разі випадкового розливання піридинових продуктів необхідно негайно ліквідувати причину розливання та провести прибирання продуктів. Прибирання необхідно виконувати з обов'язковим застосуванням кисневих ізолювальних апаратів.

Зазначені роботи повинні проводитися під наглядом газорятувальників.

Перед початком прибирання необхідно нейтралізувати (зв'язати в сульфат піридину) піридинові основи 15-20% розчином сірчаної кислоти. Після закінчення прибирання місце розливу повинно бути промито рясним струменем води. Протягом усього часу прибирання повинна бути забезпечена вентиляція (провітрювання) приміщення.

9. Апаратуру, комунікації та запірні пристосування для піридинових продуктів необхідно виготовляти з корозійностійких матеріалів.

10. Усі апарати та трубопроводи, що містять піридинові продукти, повинні бути обладнані пристроями для утворення вакууму, що запобігає перевищенню вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони вище ГДК. Ці пристрої повинні вмикатися перед пуском апарата та діяти протягом усього часу роботи апарата.

XXVII. Вимоги безпеки під час виконання робіт на установках біохімічного очищення виробничих стічних вод, застосування ортофосфорної кислоти та речовин, що містять фенол

1. Працівники, які обслуговують установку, зобов'язані використовувати гумові чоботи, рукавички, захисні окуляри, розчин хлораміну та мило для миття рук.

2. Машинно-насосне відділення, приміщення насосних і редукторів перемішувальних пристроїв, комунікаційні тунелі повинні мати припливно-витяжну вентиляцію.

3. Перед проведенням ремонтних робіт резервуар і колодязі повинні бути провентильовані, роботи в них повинна виконувати бригада не менше ніж з трьох чоловік, двоє з яких повинні перебувати на поверхні землі та наглядати за тим, хто працює в резервуарі або в колодязі.

4. Спускатися в колодязі та резервуари без шлангового апарата, запобіжного пояса та мотузки не дозволяється. Роботи повинні оформлятися нарядом-допуском.

5. Ремонтні або інші роботи над відкритими усереднювачами та аеростінками повинні проводитися бригадою у складі не менше ніж двох чоловік.

6. Відділення підготовки та переробки ортофосфорної кислоти повинні бути обладнані резервною вентиляцією та аварійним освітленням.

7. Підлогу в приміщеннях, де можливі проливання ортофосфорної кислоти, необхідно виготовлювати з негорючих і кислотостійких матеріалів.

Розлиту кислоту необхідно засипати піском. Місце, де був розлив, необхідно промити розчином соди (лугу), а потім водою.

8. Нагрівати ємності з кислотою можна тільки в закритій витяжній шафі. Застосовувати для нагрівання електроплити з відкритою спіраллю не дозволяється.

9. Фланцеві з'єднання трубопроводів ортофосфорної кислоти не повинні розміщуватися над дверними отворами та проходами в цехах, а також над проїздами та дорогами в разі їх міжцехового прокладання.

10. На фланцевих з'єднаннях, запірних пристроях і іншій арматурі, що розміщена на трубопроводах з ортофосфорною кислотою, повинні бути встановлені захисні кожухи.

11. Транспортні системи для перекачування речовин, які містять у собі фенол, з ємностей у виробництво повинні бути герметичні. Витікання через шланги, сальники, насоси та з'єднання трубопроводів не дозволяється.

12. Контроль повітря у приміщеннях на вміст фенолу, формальдегідів і інших летких речовин повинен проводитися за графіком, затвердженим роботодавцем.

Начальник управління
організації державного
нагляду в металургії,
енергетиці, будівництві
та котлонагляду




В.Іванченко

Додаток

до Правил безпеки

у коксохімічному виробництві

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Роботодавець _______________

"____" _____________ 200_ р.

ПЛАН

організації та проведення газонебезпечної і небезпечної роботи

 1. Структурний підрозділ, де проводиться робота, ________________ 
 2. Відділення ___________________________________________________ 
 3. Характер роботи, що виконується, _____________________________ 
 4. Відповідальний керівник роботи _______________________________ 
                                          (посада, прізвище) 
 _________________________________________________________________ 
 5. Склад бригади ________________________________________________ 
                                  (посада, прізвище) 
 6. Дата проведення робіт "____" __________________ 200__ р. 
 з _________ год. до _________ год. ______________ 
------------------------------------------------------------------ 
|  N  |Докладний перелік та послідовність|  Прізвище та посада   | 
| з/п |       операцій проведення        |     працівника,       | 
|     |      газонебезпечної роботи      |  відповідального за   | 
|     |                                  |  проведення окремих   | 
|     |                                  |       операцій        | 
|-----+----------------------------------+-----------------------| 
|     |підготовчі роботи                 |                       | 
|     |виконання робіт                   |                       | 
|     |заходи, що забезпечують безпеку   |                       | 
|     |робіт                             |                       | 
------------------------------------------------------------------ 

Додаток: Схеми та інша технічна документація (зазначити)

Начальник структурного підрозділу
Механік структурного підрозділу
Узгоджено:
Керівник служби охорони праці
Начальник газорятівної станції
Начальник пожежної охорони
Начальник управління
організації державного
нагляду в металургії,
енергетиці, будівництві
та котлонагляду










В.Іванченко