ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ

БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

Н А К А З

12.03.2007 N 45

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 жовтня 2007 р.

за N 1131/14398

Про затвердження Правил безпеки під час утилізації звичайних видів боєприпасів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року N 16401640-2006-п, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки під час утилізації звичайних видів боєприпасів (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, НПАОП 29.6-7.01-96 "Керівний документ з безпечної експлуатації виробництв розснарядження і утилізації боєприпасів" ВНД 04-96, затверджений наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.09.96 N 302.

3. Управлінню організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки (Креховецький В.В.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Прохоров В.В.) унести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

5. Начальникам територіальних управлінь Держгірпромнагляду вжити заходів щодо вивчення вимог Правил посадовими особами державних інспекцій.

6. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у журналі "Охорона праці".

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

Голова Держгірпромнагляду
С.Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

України

з промислової безпеки,

охорони праці та гірничого

нагляду

12.03.2007 N 45

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 жовтня 2007 р.

за N 1131/14398

ПРАВИЛА

безпеки під час утилізації звичайних видів боєприпасів

1. Загальні положення

1.1. Ці Правила розроблені відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, діючих в Україні, і є обов'язковими для виконання всіма підрозділами Міністерства оборони, підприємствами, організаціями незалежно від форм власності, що проводять утилізацію боєприпасів і їх елементів, не придатних для подальшого використання та зберігання.

1.2. Дія цих Правил поширюється на технологічні процеси, устаткування, механізми, будинки, споруди, площадки та місця зберігання боєприпасів і їх елементів, на прилади контролю, інструменти і пристосування, технологічне оснащення, столи, тару, вантажопідіймальні механізми, транспортні засоби, вентиляцію, опалення, водопостачання та каналізацію.

1.3. Під час розробки проектно-конструкторської, технічної та технологічної документації на будівництво нових або реконструкцію виробництв з утилізації звичайних видів боєприпасів повинні бути передбачені заходи промислової безпеки, електробезпеки, заходи для захисту від статичної електрики, пожежної безпеки, охорони навколишнього середовища.

1.4. Ці Правила передбачають вимоги до експлуатації, ремонту, монтажу і налагодження устаткування і механізмів, транспорту, збереження, обліку, прийому і видачі боєприпасів та їх елементів, утилізованого продукту.

1.5. Вимоги інших нормативно-правових актів з охорони праці визначаються залежно від виду роботи, яку виконують, та вимог, викладених у цих нормативних документах.

1.6. Заходи захисту від статичної електрики визначаються нормативно-технічними документами.

1.7. Ці Правила можуть бути доповнені й змінені залежно від зміни технологічного процесу, виду боєприпасів і їх елементів.

1.8. Винні в порушенні цих Правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

1.9. Позначення та скорочення

У цих Правилах вжито такі скорочення:

ВР - вибухова речовина;

ВТК - відділ технічного контролю;

ЗП - запобіжний пристрій;

ПЛАС - план локалізації та ліквідації аварійної ситуації;

КВП і А - контрольно-вимірювальні прилади і прилади автоматизації;

ЛЗР, ГР - легкозаймисті речовини, горючі речовини;

НДІ - науково-дослідний інститут;

ПУЕ - правила будови електроустановок.

1.10. Терміни та визначення

У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

- боєприпаси, що підлягають утилізації, артилерійські, мінометні та гранатометні постріли, набої до стрілецької зброї, ручні гранати, реактивні снаряди систем залпового вогню, протитанкові керовані ракети, боєприпаси допоміжного призначення, морські та авіаційні засоби ураження, засоби ураження протиповітряної оборони, вибухові речовини, які за своїм технічним станом не придатні для використання, їх відновлення технічно не можливе або економічно не доцільне, у тому числі ті, що заборонені до бойового застосування за висновками лабораторних та полігонних випробувань та/або зазнали впливу техногенних факторів (вибухи, пожежі тощо), а також надлишкові боєприпаси.

Надлишкові боєприпаси підлягають утилізації, якщо вони протягом п'яти останніх років уключалися в установленому порядку до переліків військового майна, що пропонується до реалізації, але не реалізувалися уповноваженими підприємствами та організаціями через відсутність на них попиту;

- виконавці робіт - суб'єкти господарювання усіх форм власності, які мають власні або орендовані потужності з утилізації боєприпасів, сертифіковані та атестовані відповідно до законодавства, виконують згідно з отриманими ліцензіями роботи з утилізації боєприпасів, розробляють технології, модернізують існуючі і створюють нові потужності та виробництва з утилізації боєприпасів;

- надлишкові боєприпаси - закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, придатні для використання і подальшого зберігання боєприпаси, але такі, що вивільняються у зв'язку з їх реформуванням (скороченням) або зняттям з озброєння відповідних систем озброєння;

- передача боєприпасів на утилізацію - комплекс заходів, що передбачає передання боєприпасів, їх вибухопожежонебезпечних та інших елементів, у тому числі виробів спецхімії, виконавцю робіт з утилізації без передання права власності на такі боєприпаси, їх елементи та продукти утилізації;

- продукти утилізації боєприпасів - елементи боєприпасів, які містять металобрухт, вторинну сировину, вироби спецхімії, що підлягають подальшій переробці, знищенню, утилізації чи реалізуються для використання в національній економіці;

- утилізація боєприпасів - виконання підготовчих, організаційних, наукових, технічних, виробничих та інших робіт, спрямованих на безпечну екологічно чисту зміну їх якісних, фізичних, хімічних та інших властивостей для унеможливлення використання за призначенням, результатом яких є отримання виробів спецхімії, вибухопожежобезпечних елементів, у тому числі металобрухту, вторинної сировини, що можуть бути використані в національній економіці, або підлягають знищенню.

2. Основна частина

2.1. Допуск до самостійної роботи посадових осіб, фахівців і працівників

2.1.1. Допуск посадових осіб, фахівців, працівників, що ведуть технологічний процес утилізації боєприпасів і їх елементів, до самостійної роботи визначається згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП-0.00-4.12-05).

2.1.2. На підприємстві повинен бути розроблений і затверджений перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05).

2.2. Основні правила утилізації боєприпасів і їх елементів

2.2.1. До роботи з утилізації боєприпасів і їх елементів допускається навчений, проінструктований персонал, який повинен мати досвід роботи в даному виробництві.

2.2.2. Присутність обслуговуючого персоналу на фазах технологічного процесу утилізації визначається технологічною документацією, виходячи з норми навантаження (технологічним регламентом, інструкціями з охорони праці), споруди (площадки). Кількість працівників повинна бути мінімальною.

2.2.3. Усе устаткування, технологічне оснащення, інструменти й пристосування, що використовуються у технологічному процесі утилізації, повинно відповідати вимогам проектно-конструкторської, технологічної документації, нормативно-правовим актам з охорони праці.

2.2.4. Під час приймання устаткування, механізмів вони повинні бути перевірені на герметичність, чистоту, відсутність сторонніх предметів, наявність і надійність кріпильних деталей і вузлів, їхнє шплінтування відповідно до схеми шплінтування.

2.2.5. Під час підготовки (розбирання) боєприпасів до утилізації забороняється допускати їхнє падіння. Випадки падіння боєприпасів повинні бути розслідувані комісією зі складанням акта.

2.2.6. На підприємствах, що утилізують боєприпаси і їхні елементи, повинен бути встановлений контроль за веденням технологічних процесів.

2.2.7. Викручування зривників з корпуса в боєприпасів повинне виконуватися в спеціальній кабіні дистанційно. Час витримки перед відкриттям дверей кабіни повинен бути зазначений в технологічній документації.

2.3. Боєприпаси, які підлягають розбиранню та утилізації

2.3.1. Розбиранню й утилізації підлягають боєприпаси:

не придатні для подальшого використання й зберігання через недоцільність їхнього ремонту на базах і арсеналах, підприємствах промисловості;

призначені для утилізації відповідно до переліку заборонених до застосування або затверджених актів технічного стану;

зняті із забезпечення Збройних Сил України й не призначені для подальшого застосування й передані на утилізацію за рішеннями відповідних органів.

2.3.2. На утилізацію допускаються боєприпаси за наявності формуляра (паспорта), підписаного начальником ВТК і головним інженером бази, арсеналу.

2.3.3. Формуляр (паспорт) повинен містити:

найменування, індекс, креслення боєприпасів;

номери партій, з яких складена партія боєприпасів;

відомості про наповнювач (найменування, шифр);

комплект поставки (розмір партії);

кількість місць, маса партії;

висновок бази, арсеналу про безпеку боєприпасів і їх елементів під час зберігання, обігу, транспортування.

2.3.4. Небезпечними в обігу вважаються і не допускаються до утилізації боєприпаси та їхні елементи за наявності дефектів, визначених зовнішнім оглядом, у тому числі:

боєприпаси в остаточно спорядженому вигляді, які потрапили під дію вибуху, вогню під час пожежі або які побували в аваріях під час перевезень повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом;

ручні й протитанкові гранати з уставленими в них запалами;

детонатори, запальні трубки й підривні шашки з уставленими в них капсулями-детонаторами;

боєприпаси з дефектами, які зазначені в технічній документації на них;

боєприпаси зі зведеними зривниками (якщо це можна визначити за зовнішніми ознаками);

боєприпаси з дистанційними трубками, не встановленими на ЗП, якщо воно є;

боєприпаси зі слідами ударів бойка по капсулю основного запального заряду;

боєприпаси зі слідами нарізів на провідних пасках;

зривники, які мають механічні пошкодження, зі знятими герметизувальними ковпачками, із зім'ятими, проколотими, розірваними або відсутніми мембранами;

зривники, які надійшли насипом у позаштатному упакуванні;

порох і ВР, вилучені з боєприпасів, які не відповідають вимогам за показником "хімічна стійкість".

2.3.5. Методом підриву й спалюванням знищуються боєприпаси, не придатні для розбирання й утилізації.

2.3.6. Боєприпаси повинні перевозитися й зберігатися в справній тарі.

2.3.7. У разі виявлення боєприпасів з будь-якими дефектами, зазначеними у пункті 2.3.4, складається акт. Один примірник акта надсилається до місця відправлення даних боєприпасів, другий - залишається в організації, яка виконує роботи з утилізації. Остаточне рішення щодо можливості утилізації (знищення) дефектних боєприпасів приймає комісія, склад якої затверджується наказом керівника. До складу комісії входять головні спеціалісти виробничих, технічних служб організації, що виконує роботи з утилізації.

2.3.8. Перед підготовкою боєприпасів і їх елементів до утилізації необхідно візуально перевірити їхній стан на безпеку в обігу. Підготовку й перевірку боєприпасів до утилізації повинен виконувати спеціально навчений персонал, який має допуск до самостійної роботи.

2.3.9. На корпусі боєприпасів, які не допущено до утилізації, незмивною фарбою повинна бути проставлена спеціальна мітка.

2.3.10. Не дозволяється розміщувати в тару (ящики) боєприпаси насипом, без спеціального кріплення (крім боєприпасів калібру до 30 мм включно).

2.3.11. У разі виявлення будь-яких дефектів боєприпаси та їх елементи повинні бути вилучені з технологічного процесу утилізації й поміщені в ізолятор браку до прийняття остаточного рішення.

2.3.12. Випалювання, розбирання боєприпасів на верстатах, методом злому на гідравлічних пресах, вилучення елементів боєприпасів необхідно проводити на спеціально обладнаних площадках, у бронекабінах без присутності людей .

2.3.13. Для ручного перенесення боєприпасів повинні застосовуватися спеціальні пристосування або захоплювачі.

2.3.14. Випадково розсипані вибухові речовини повинні бути негайно прибрані в спеціальну тару з написом "Розсипи" і підлягають знищенню.

2.3.15. Не дозволяється поміщати в одну тару речовини, що вступають між собою в реакцію.

2.3.16. У кожній будівлі, на майданчику повинні бути відведені місця для зберігання боєприпасів і їх елементів, у тому числі й для виробів з дефектами (недоліками). Такі місця зберігання повинні бути чітко позначені на технологічному плані.

2.4. Зняття мастила з боєприпасів

2.4.1. Для уникнення контакту мастила з ВР під час їхньої утилізації з боєприпасів необхідно зняти мастило.

2.4.2. Під час зняття мастила з поверхні боєприпасів на спеціальних механічних верстатах необхідно періодично перевіряти температуру нагрівання корпусів боєприпасів. Температура нагрівання корпусів боєприпасів не повинна перевищувати 40 град. С.

2.4.3. Дозволено знімати мастило з артилерійських пострілів на механічних верстатах зі швидкістю до 60 об/хв. У цьому випадку не допускається биття корпусів боєприпасів об ролики й патрон верстата. Механічні верстати повинні бути обладнані приладами, що виключають падіння пострілу.

2.4.4. Зняття мастила з поверхні боєприпасів дозволяється вручну з використанням скребків, лопаток, дроту з кольорового металу, бавовняної тканини, змоченої розчинниками або мийними засобами й добре віджатої. Якщо зняття мастила ускладнене, дозволяється підігрівати боєприпаси до температури, що не перевищує 40 град. С. Перед підігрівом з боєприпасів потрібно видалити зривники, трасери тощо та замінити їх на вихолощені.

2.4.5. Дозволяється не знімати мастило з корпусів, якщо технологічний процес унеможливлює його контакт з ВР.

2.4.6. Не дозволяється знімати мастило на механічних верстатах з таких боєприпасів:

остаточно споряджених головними зривниками;

бронебійно-трасувальних і підкаліберних, з уставленими в них трасерами.

2.5. Правила розбирання реактивних боєприпасів

2.5.1. Зняття мастила з поверхні реактивних боєприпасів на механічних верстатах повинне здійснюватися за температури корпуса не вище ніж 40 град. С, капсульні трубки повинні бути замінені технологічними пробками.

2.5.2. Контроль за температурою нагрівання корпуса боєприпасів під час зняття мастила повинен бути постійним.

2.5.3. Під час розбирання реактивних боєприпасів спочатку необхідно вигвинтити засоби висадження (зривники, дистанційні трубки), засоби запалення (капсульні втулки, піропатрони тощо). Роботи необхідно виконувати в бронекабінах, дистанційно. Потім необхідно розпатронувати й розібрати постріли, витягти системи порохових зарядів і інших елементів.

2.5.4. Розгвинчування головної й ракетної частин (або двигунів) реактивних боєприпасів, розгвинчування складових ракетних частин (двигунів) реактивних боєприпасів, відгвинчування соплового блока дозволяється в спеціально обладнаних для цього приміщеннях. Вироби для розгвинчування необхідно надійно закріпити, щоб уникнути їх з'їзду та обладнати пристроєм для відведення газів у разі ініціювання ракетної частини.

2.5.5. Реактивні боєприпаси, що не піддаються розгвинчуванню, підлягають знищенню методом підриву.

2.5.6. Розбирати реактивні боєприпаси із зривниками необхідно тільки в бронекабінах.

2.5.7. Під час вилучення піропатронів, запальників, порохових зарядів ракетна частина повинна бути розташована горизонтально.

2.5.8. Вигвинчування (вилучення) піропатронів, запальників, витягання порохового заряду необхідно робити за захисним екраном, що виключає травмування людей та локалізує наслідки аварії у разі її виникнення.

2.5.9. Пороховий заряд допускається витягати за допомогою пристосування, установленого в канал шашки. Пристосування повинно бути виготовлене з латуні або з неметалевого електропровідного матеріалу і бути заземленим. Не дозволяється механічно впливати на виріб ударами, поштовхами, ривками.

2.5.10. Порохові заряди калібром понад 100 мм необхідно вилучати тільки механізованим шляхом.

2.6. Правила безпеки під час розбирання пострілів

Під час розбирання пострілів спочатку необхідно вилучити засоби ініціювання (зривники тощо), потім вилучити засоби запалювання (капсульні втулки, піропатрони). Після цього необхідно відокремити пороховий заряд від снаряда і вилучити інші елементи. Допускається розпатронування пострілів з невилученими засобами підривання й запалювання проводити дистанційно, у бронекабінах.

2.7. Вилучення перехідних втулок, засобів підривання та засобів запалювання

2.7.1. Вигвинчування перехідних втулок, головних і донних зривників, дистанційних трубок, запалювальних стаканів необхідно проводити в кабінах, дистанційно.

2.7.2. Вигвинчування капсульних втулок з пострілів унітарного заряджання і пострілів роздільно-гільзового заряджання допускається проводити на потокових лініях уручну або на механічних верстатах за захисним екраном (локалізатором).

2.7.3. Допускається вигвинчування зривників, дистанційних трубок, засобів запалювання з пострілів дрібних калібрів (до 57 мм включно) проводити в локалізаторах, установлених безпосередньо на потоці, дистанційно.

2.7.4. Допускається вигвинчування вищезазначених елементів за допомогою пристосувань, що мають передачу на вал ключа. Швидкість обертання ключа не повинна перевищувати 250 об/хв. Дозволяється кріпити пристосування й ключ на одному валу за наявності надійного обмежувача поздовжнього переміщення вала. Не дозволяється механічно впливати на елементи, бити по них.

2.7.5. Дистанційні зривники, які не підлягають кернуванню (зривники типу ВМ-30), дозволено вигвинчувати з боєприпасів в окремій кабіні ручним ключем.

2.7.6. Під час виконання операцій з вигвинчування, переміщення ключа в напрямку осі боєприпасів слід обмежуватися довжиною вкрученої у боєприпаси частини зривника або іншого елемента, що вигвинчується. Конструкція пристосування для вигвинчування зривника повинна виключати захоплення зривника за його крановий отвір.

2.7.7. Під час використання ручного пристосування для вигвинчування вищезазначених елементів працівник повинен перебувати поза зоною бронекабіни (локалізатора) і бути захищений у разі аварії.

2.7.8. Робоче місце на операції вигвинчування повинне бути обладнане сіткою, що запобігає падінню вигвинчених елементів на підлогу кабіни (локалізатора).

2.7.9. Постріли з капсульними втулками або зривники, які не піддаються вигвинчуванню, підлягають знищенню методом спалювання або підриву.

2.7.10. У разі, якщо засоби запалювання не вигвинчуються з гільз порохових зарядів, дозволено проводити вилучення зарядів уручну в окремій кабіні. Потім засоби запалювання в гільзі необхідно видаляти методом випалювання або наколом (ударом).

2.7.11. Стопорні (притискні) гвинти, які призначені для закріплення зривника, можна вигвинчувати вручну сталевою викруткою або на механічному верстаті. Притискні гвинти зривників, які не вигвинчуються, дозволяється кернити для наступного їхнього висвердлювання на свердлильному верстаті в окремій кабіні.

2.7.12. Висвердлюють за допомогою свердла, установленого на свердлильному верстаті, місця кернування, гвинти, які не можна вигвинтити, і штифти, які не можна вилучити . На свердлильному верстаті потрібно встановити обмежувачі ходу свердла на глибину, що не перевищує глибини проникнення в корпус одиниці боєприпасів місць кернування гвинтів та штифтів. Перед висвердлюванням свердло повинно бути правильно встановлене і відцентроване. Не припустимі удари по свердлу чи боєприпасу під час їхнього закріплювання на верстаті чи знімання з верстата.

2.7.13. Висвердлювати місця кернування, гвинтів, штифтів з боєприпасів з відкритою поверхнею ВР або пороху не дозволяється.

2.8. Розпатронування пострілів унітарного заряджання

2.8.1. Вигвинчування зривників і капсульних втулок з пострілів унітарного заряджання дозволяється проводити одночасно в кабіні, дистанційно. Не дозволяється бити ключем по капсульній втулці.

2.8.2. Розпатронування пострілів унітарного заряджання без засобів запалювання й зривників необхідно виконувати на спеціальних механічних верстатах, установлених у кабіні, дистанційно або за захисним екраном.

2.8.3. Дозволяється розпатронування пострілів унітарного заряджання виконувати за захисним екраном, що виключає травмування людей і локалізує наслідки можливих аварій. Не дозволяється для пострілів калібру більше ніж 57 мм розпатронування шляхом перегину в місцях з'єднання снаряда з гільзою.

2.8.4. Розпатронування пострілів із зривниками унітарного заряджання проводиться в кабінах дистанційно.

2.8.5. Унітарні постріли, що мають запресовану в гільзу запальну трубку, дозволяється розпатроновувати на верстаті з попередньо надягнутою на фланець гільзи скобою.

2.9. Вигвинчування та вилучення трасерів, трасерних стаканів, трасерних гайок

2.9.1. Вигвинчування (вилучення) трасерів, трасерних гайок, трасерних стаканів з боєприпасів з донним зривником необхідно робити в кабіні. Дозволяється виконувати такі роботи в локалізаторі для боєприпасів калібру до 57 мм включно. При цьому працівник повинен перебувати поза кабіною в безпечній зоні.

2.9.2. Вигвинчування (вилучення) трасерів, трасерних стаканів, трасерних гайок без донних зривників допускається робити за захисним екраном, що виключає травмування персоналу.

2.9.3. Вигвинчувати головки й дно, які можна легко вигвинтити вручну, дозволяється в приміщенні для розбирання. Нарощувати плече ключа не дозволяється.

2.10. Розбирання порохових зарядів

2.10.1. Витягати кришки з гільз порохових зарядів необхідно за тасьму. Допускається під час вилучення кришок застосовувати важільні пристосування або стиснене повітря. При цьому тиск повітря повинен бути не більше ніж 0,3 МПа (3 кгс/кв.см). Під час використання важільних пристосувань або стисненого повітря операцію необхідно проводити за захисним екраном. Перед вилученням кришки гільза повинна бути надійно закріплена.

2.10.2. Обтюрувальну систему, уповільнювачі та полум'ягасники необхідно вилучати з гільзи за допомогою інструмента й пристосувань з кольорового металу.

2.10.3. Порохові заряди в картузах або пучках необхідно витягати з гільзи, перевертаючи її над столом догори дном.

2.10.4. Якщо порохові заряди в картузах не витягаються, необхідно поставити гільзу відкритою стороною вверх, потім розрізати верх картуза, перевернути гільзу й висипати порох у лоток, після чого вийняти картуз з гільзи.

2.10.5. Центральні картонні трубки з пороховими стовпчиками необхідно обережно витрусити з гнізд гільзи. У разі тугої посадки картонні трубки дозволяється виштовхувати з гільзи дерев'яним інструментом.

2.10.6. Користуватися металевим інструментом з некольорового металу й завдавати удари по гільзі під час розбирання порохових зарядів не дозволяється.

2.10.7. Витягати з картонних трубок порохові стовпчики треба легким постукуванням трубки об стіл, покритий електропровідною гумою. Картонні трубки з пороховими стовпчиками, які сидять туго, необхідно знищувати спалюванням.

2.11. Випресовування запальних трубок

2.11.1. Допускається випресовування запальних трубок з порожньої гільзи.

2.11.2. Випресовування запальних трубок необхідно вести за захисним екраном.

2.11.3. Гільзи із запальними трубками, які не витягаються або погнулися під час випресовування, необхідно утилізувати методом спалювання.

2.12. Розбирання касетних боєприпасів

2.12.1. Розбирання касетних боєприпасів і розбирання вкладних елементів касетних боєприпасів повинно виконуватися в різних спорудах.

2.12.2. У приміщенні розбирання вкладних елементів зі зривниками незапобіжного типу, з одним ступенем запобігання із самоліквідатором, повинен бути локалізатор для знищення зривників у разі їх зведення або вкладних елементів.

2.12.3. Під час розбирання касетних боєприпасів або вкладних елементів на конвеєрі останні повинні бути оснащені блокувальними пристроями, які виключають попадання виробу в устаткування поза припустимою технологічною зоною. Не дозволяється виконувати роботи, не передбачені технологічним процесом.

2.12.4. Розбирання касетних боєприпасів різних конструкцій і модифікацій повинно виконуватися в різних приміщеннях.

2.12.5. Вигвинчені зривники повинні поміщатися в дерев'яну тару й передаватися на знищення в установленому порядку.

2.13. Вилучення вибухової речовини (ВР)

ВР дозволяється вилучати такими методами:

утилізації боєприпасів кріогенним методом;

розрізування корпуса з вибуховою речовиною на частини з наступним вилученням ВР;

виплавки шляхом зовнішнього обігрівання корпуса боєприпасів з ВР водою, парою або іншими теплоносіями;

випалювання ВР з корпуса боєприпасів;

висвердлювання ВР з корпуса боєприпасів;

виплавки з корпуса ВР з використанням індукційного нагрівання;

вимивання ВР струменем води під тиском дією безпосередньо на поверхню ВВ;

вимивання гарячими рідинами (розплавленим тротилом тощо);

вимивання пароводяною сумішшю за безпосереднього її впливу на поверхню ВВ.

2.13.1. Виплавка ВР з корпусів боєприпасів

2.13.1.1. Під час вилучення ВР (тротилу, змішаної литої сполуки, шашки, блоків шашок), уставлених у корпуси боєприпасів на парафіно-церезиновій мастиці, вилучення її з корпусів боєприпасів проводиться методом зовнішнього обігріву корпуса боєприпасів водою, парою або іншими теплоносіями.

2.13.1.2. Вилучення ВР можна виконувати в установках виплавки (термостатах), які повинні бути теплоізольованими й герметичними.

2.13.1.3. Вид теплоносія і його робочі й граничні параметри (температура, тиск тощо) повинні визначатися розробником технологічного процесу й бути зазначені в технологічній документації, погодженій у встановленому порядку.

2.13.1.4. Установка і фіксація снарядів у камері виплавки повинні забезпечувати їх надійне кріплення, що виключає падіння й зіткнення.

2.13.1.5. Завантаження й вивантаження боєприпасів у камеру й назад повинні бути максимально механізовані. Дозволяється проводити дану роботу вручну, якщо маса боєприпасів не перевищує 20 кг.

2.13.1.6. Роботи з виплавляння литих сполук потрібно виконувати дистанційно, крім виплавляння зовнішнім обігріванням тротиловмісного ВР із завантажуванням до 80 кг.

2.13.1.7. Не дозволяється використовувати виробничі приміщення, у яких виплавляються заряди, які містять тротил або змішану литу сполуку, для зберігання вибухопожежонебезпечної продукції або для проведення інших робіт з виплавки боєприпасів.

2.13.1.8. У виробничих приміщеннях, у яких виплавляються заряди боєприпасів, що містять тротил, дозволяється виконувати операції з розпаковування боєприпасів, огляду боєприпасів на безпеку в обігу, вилучення боєприпасів з тари, розбирання, зберігання перехідного запасу підготовлених до виплавки боєприпасів, пропарювання корпусів після виплавки.

2.13.1.9. Виплавка гексоген- і октогеновмісного литого складу повинні виконуватися дистанційно.

2.13.1.10. Під час вилучення шашок і блоків шашок з гексоген- і октогеновмісних ВВ, що містяться у корпусах, стаканах, втулках на парафіно-церезиновій мастиці, допускається виконувати технологічні операції в присутності працівників.

2.13.2. Вимивання ВР з корпусів боєприпасів

2.13.2.1. Видаляють ВР методами вимивання пароводяною сумішшю, гарячими рідинами, струменем води високого тиску в кабіні, дистанційно.

2.13.2.2. Вода й рідини, які застосовуються для вимивання ВР, повинні перебувати в замкнутому циклі, і їх потрібно очищати від ВР.

2.13.2.3. Під час технологічного процесу вимивання потрібно контролювати робочі граничнодопустимі параметри: тиск, швидкість обертання виробу, переміщення соплової головки, відстань від соплової головки до зрізу ВР, температуру тощо.

2.13.2.4. Для вимивання ВР повинні використовуватись рідини, що не містять домішок, які під час вимивання можуть впливати на ВР.

2.13.2.5. Знімати бронебійний наконечник (сердечник) і привідний пас необхідно після вилучення заряду ВР і візуальної перевірки корпуса снаряда на відсутність ВР. Зазначені дії проводяться в окремому приміщенні, де не можна проводити роботи з вибухо- і пожежонебезпечними речовинами й виробами, а також не можна розміщувати зазначені речовини й вироби у виробничих приміщеннях, де ведеться утилізація боєприпасів.

2.13.3. Розрізування корпусів із зарядами ВР

2.13.3.1. Розрізати корпус із зарядом ВР на частини (фрагментація) необхідно на механічних верстатах (фрезою, пилкою) або струменем води високого тиску на верстатах гідрорізання, дистанційно.

2.13.3.2. Фреза повинна бути правильно встановлена й відцентрована. Правильність установки й центрування фрези потрібно перевіряти перед початком роботи й не менше двох разів за зміну. Під час установки на верстат корпуса із зарядом ВР для різання, а також під час зняття його з верстата необхідно уникати доторкання корпуса боєприпасів до фрези, удару по фрезі.

2.13.3.3. Розрізати металеві частини корпуса снаряда (без передачі механічного зусилля на заряд ВР) дозволено тільки в окремому приміщенні, у якому не ведуться інші роботи.

2.13.3.4. Під час розрізання корпуса боєприпасів із зарядом ВР на механічному верстаті його в місці різання необхідно охолоджувати рідиною.

2.13.4. Висвердлювання та випресовування ВР з корпусів боєприпасів

2.13.4.1. Видаляти ВР з корпусів снарядів методом висвердлювання та випресовування з корпусів і елементів корпусів снарядів потрібно тільки в кабіні або дистанційно на спеціальних верстатах.

2.13.4.2. Установку для висвердлювання потрібно обладнати обмежувачами ходу свердла на задану глибину висвердлювання.

Перед початком роботи свердло необхідно правильно встановити й відцентрувати. Правильність установки й центрування свердла потрібно перевіряти не менше двох разів за зміну. Не допускаються удари по свердлу або боєприпасу під час закріплення їх або зняття з установки.

2.13.4.3. Випресовування ВР з корпусів снарядів потрібно проводити на установці випресовування, з використанням спеціальних пристосувань і оснащення, дистанційно.

2.13.4.4. У кабіні, у якій висвердлюють або випресовують ВР, не повинно бути вибухових і пожежонебезпечних речовин, а також інших боєприпасів.

2.13.5. Випалювання ВР з корпусів боєприпасів малого калібру (30 мм уключно)

2.13.5.1. Випалювання ВР з корпусів боєприпасів малого калібру повинне виконуватися в бронепечі.

2.13.5.2. У бронепечі випалюють порох і ВР із зарядів стрілецької зброї, боєприпаси малого калібру та інші дрібні боєприпаси, а також вибухопожежонебезпечні елементи боєприпасів, засоби для вибухів й запалювання (гранати, зривники, перехідні втулки, капсульні втулки, дистанційні трубки тощо).

2.13.5.3. Завантажувати зазначені боєприпаси і їхні елементи в бронепіч необхідно дистанційно через шлюзовий затвор. Робоче місце в зоні шлюзового затвора повинно бути захищене екраном. Кількість боєприпасів, які завантажуються в бронепіч, не повинна перевищувати розрахункової кількості, обумовленої міцністю бронепечі, з урахуванням можливої детонації боєприпасів або їх елементів.

2.13.5.4. Після випалювання пороху й ВР корпуси боєприпасів перевіряють на відсутність залишків продукту зовнішнім оглядом.

2.13.5.5. У разі випалювання боєприпасів, які містять токсичні сполуки ртуті, свинцю тощо, огляд корпусів після випалювання, очищення й дезактивації попелу потрібно проводити з урахуванням санітарно - гігієнічних норм для робіт з даними токсичними речовинами або сполукою.

2.13.5.6. Бронепіч повинна бути встановлена на фундамент й обладнана системою очищення газоподібних продуктів згоряння перед викидом їх в атмосферу. Контроль за станом забруднення атмосферного повітря в зоні викидів газоподібних продуктів здійснюється згідно з нормативно-технічними документами.

2.13.6. Випалювання ВР з корпусів боєприпасів калібру більше ніж 30 мм

2.13.6.1. Випалюють ВР з корпусів снарядів за відсутності в них зривника.

2.13.6.2. Випалювання ВР з корпусів снарядів дозволяється за допомогою електричного пристосування для підпалювання, що вставляють у відкритий отвір корпуса снаряда, або за допомогою порохової доріжки, що підходить до відкритого отвору корпуса снаряда.

2.13.6.3. Випалюють ВР з корпуса снаряда на спеціальному відкритому майданчику за швидкості вітру не більше ніж 12 м/с.

2.13.6.4. Випалювати ВР з корпусів снарядів за допомогою порохової доріжки дозволяється двома паралельними рядами (закладками). У кожному ряду повинно бути 5 корпусів. Корпуси снарядів повинні бути розташовані відкритим боком один проти одного. Кількість закладок не повинна перевищувати п'яти. Відстань між закладками повинна бути не менше ніж 5 м. Маса ВР в одній закладці не повинна перевищувати 60 кг.

2.13.6.5. Порохова доріжка повинна мати ширину не менш ніж 10 см і висоту не менш ніж 3 см. Довжина порохової доріжки від місця запалювання до закладки повинна бути не менше ніж 40 м.

2.13.6.6. Підпалювати порохову доріжку необхідно за допомогою джгута з конопляного або лляного волокна, який тліє, розміщеного на кінці металевого прута завдовжки не менше ніж 70 см. Довжина намотування джгута з клоччя повинна бути не менше ніж 5 см.

2.13.6.7. Підпалювання порохової доріжки дозволяється за допомогою вогнепровідного шнура.

2.13.6.8. Після випалювання ВР з корпусів снарядів проводять перевірку на відсутність ВР спеціальним щупом або зовнішнім оглядом, після чого наносять на корпус снаряда спеціальну позначку про проведений первинний контроль.

2.13.7. Утилізація боєприпасів методом підриву

2.13.7.1. Утилізація боєприпасів методом підриву здійснюється електропідривачем. Для електропідривання використовують спеціальні підривні заряди (шашки або пакети ВР), електродетонатори миттєвої й уповільненої дії.

2.13.7.2. У всіх електродетонаторів перед застосуванням потрібно перевірити зовнішній вигляд і цілісність їх ланцюга. Проводи електродетонаторів після перевірки повинні бути замкнені накоротко і в такому стані перебувати весь час до моменту приєднання їх до підривної електролінії.

2.13.7.3. Схему підривної електролінії з необхідними її характеристиками й вказівками щодо застосування електродетонаторів необхідно додавати до кожної серії підриву.

2.13.7.4. Під час електропідривання застосовують вибухові машинки, вибухові стаціонарні пристрої, які дозволено застосовувати.

2.13.7.5. Під час утилізації боєприпасів дрібного калібру й елементів боєприпасів можна підривати їх серіями (групами).

2.13.7.6. Відстань між групами боєприпасів повинна бути такою, щоб під час вибуху не було поширення детонації від однієї групи до іншої.

2.13.7.7. У разі групового підриву боєприпасів дрібного калібру їх потрібно класти в траншеї щільно один до одного, але не більше ніж у три ряди.

2.13.7.8. У разі одночасного підриву снарядів і авіабомб осколкової й фугасної дії необхідно боєприпаси осколкової дії класти в нижній ряд, а фугасної - зверху.

2.13.7.9. Під час підриву небезпечна зона розлітання осколків, поширення повітряно-ударної хвилі та сейсмічної дії не повинна перевищувати фактичної межі припустимої небезпечної зони площадки для утилізації боєприпасів.

2.13.7.10. Знищення капсулів-детонаторів проводиться в басейні з водою або підриванням на площадці за умов, що унеможливлюють їхнє розкидання.

2.13.7.11. Підривати реактивні снаряди в зібраному вигляді не дозволяється.

2.13.7.12. За необхідності підриву реактивного снаряда головну частину потрібно відокремити від реактивної частини та знищити окремо. Пороховий заряд реактивної частини знищують спалюванням.

2.13.7.13. Площадки, де проводять утилізацію боєприпасів (випалюванням і підривом), повинні бути обнесені по периметру земляним валом заввишки не менше ніж 5,0 м.

2.13.7.14. Площадки, де проводять утилізацію боєприпасів малого калібру, засобів підривання й засобів запалювання методом підриву, додатково слід обладнати захисними пристроями у вигляді траншей, бронещитів тощо.

2.13.7.15. У разі утилізації боєприпасів методом підриву та випалювання боєприпаси й елементи боєприпасів потрібно залишати в приямку глибиною не менше ніж 0,7 м і розмірами не менше ніж 2,0-4,0 м.

2.13.7.16. Вхід до площадки, де проводять утилізацію боєприпасів методом підриву, дозволяється не раніше ніж через 20 хвилин після останнього підриву (вибуху).

2.14. Вимоги до технічної та технологічної документації

2.14.1. Для проведення робіт з утилізації боєприпасів і їх елементів на кожному підприємстві повинна бути розроблена й затверджена технічна й технологічна документація. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси з утилізації звичайних видів боєприпасів повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

2.14.2. Порядок уведення в дію технічної й технологічної документації визначається наказом по підприємству, об'єднанню.

2.14.3. Для кожної будівлі, для кожного об'єкта, площадки, де ведеться утилізація боєприпасів і їх елементів, повинен бути комплект затвердженої технічної й технологічної документації, у тому числі:

проектна документація, креслення, паспорти;

технологічна документація;

розрахункові норми навантаження й технологічне планування, схеми стропування, контролю і змащення устаткування, заземлення;

нормативно-технічна документація, що визначає вимоги до організації ведення технологічного процесу;

технологічний регламент, програма для ведення робіт з утилізації боєприпасів і їх елементів, маршрутно-технологічні карти, журнали для реєстрації параметрів технологічного процесу, інструкція з охорони праці, інструкції з експлуатації устаткування, механізмів, інструментів і пристосувань, інструкція з пожежної безпеки;

журнали завдань, генеральних прибирань, чищення, мийки вентиляційних систем, приймання й передання зміни, порушень технологічного процесу, реєстрації інструктажів з питань охорони праці, протоколи перевірки заземлення;

план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

2.14.4. На кожний вид боєприпасів і його елементів повинна бути розроблена програма або технологічний регламент , який визначає порядок і методи виконання операцій, що забезпечують безпечне ведення робіт з утилізації.

2.14.5. Перед проведенням дослідних робіт у приміщенні повинні бути повністю припинені роботи, приміщення повинне бути звільнене від вогне- і вибухонебезпечної продукції. Повинен бути складений акт про очищення, огляд приміщення.

2.14.6. Для ведення технологічного процесу з утилізації боєприпасів і їх елементів повинен бути розроблений і затверджений технологічний регламент , який містить такі розділи:

перелік документів, на підставі яких складено технологічний регламент;

характеристику речовин, які одержують з вихідного й допоміжного матеріалів, із зазначенням їхньої токсичності й впливу на організм людини;

схему й опис технологічного процесу;

послідовність виконання операцій із зазначенням параметрів, засобів контролю ведення технологічного процесу; порядок допуску сировини, матеріалів у виробництво;

можливі відхилення ведення технологічного процесу;

види браку й способи їх усунення;

порядок утилізації відходів виробництва та викидів в атмосферу;

правила пожежної безпеки та охорони праці;

заходи щодо ліквідації аварійних ситуацій.

2.14.7. Технологічний регламент розробляється й затверджується підприємством, об'єднанням, у підпорядкуванні якого перебуває об'єкт утилізації.

2.14.8. Нормативні навантаження для виробничих будівель і споруд, випробувальних стендів і площадок, робочих місць, проміжних погрібців, складів, площадок для знищення відходів, площадок для зберігання або навантаження (розвантаження) боєприпасів і їх елементів, передбачені проектами, повинні бути мінімальними, виходячи з вимог технологічного процесу.

2.14.9. Надруковані розрахункові нормативні навантаження повинні бути підписані і затверджені керівником підприємства.

2.14.10. Затверджені норми навантаження із зазначенням маси продуктів і числа ємностей, ящиків, мішків, виробів повинні бути вивішені на кожному приміщенні й біля кожного робочого місця, де можуть накопичуватися боєприпаси і їх елементи, утилізований продукт. Норми навантаження повинні бути написані (продубльовані) фарбою на стінах приміщення біля робочих місць.

2.14.11. У разі зміни існуючого або освоєння нового технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів норми навантаження повинні бути розраховані знову й після затвердження вивішені на робочі місця замість колишніх.

2.14.12. Технологічний план розробляється й оформляється для всіх виробничих приміщень, споруд, площадок і місць зберігання боєприпасів і їх елементів.

2.14.13. Під час складання технологічного плану повинні бути зазначені:

будівельні елементи (стіни, колони, перегородки, двері й віконні прорізи, ворота, тамбури, сходи тощо);

розташування робочих місць, при цьому кожне робоче місце повинне позначатися певними позначками. Якщо кілька робочих місць обслуговуються одним працівником, то на плануванні робиться відповідна відмітка;

розташування технологічного й допоміжного устаткування, підіймальних транспортних пристроїв (із зазначенням вантажопідйомності);

місця розташування захисних пристроїв (щитів, екранів, мікрокабін тощо), місця зберігання відходів, ізолятора браку, місця міжопераційного зберігання вогне- і вибухонебезпечної продукції, легкозаймистих речовин (ЛЗР) і горючих речовин (ГР);

проходи, проїзди, шляхи евакуації працівників у разі аварійної ситуації;

місця розташування засобів пожежогасіння й ручного пуску установок (систем) пожежогасіння;

2.14.14. Умови, за якими можливі розбирання й утилізація декількох видів боєприпасів і їх елементів за одним технологічним планом, повинні бути зроблені на полях креслення технологічного плану.

2.14.15. Розроблений технологічний план повинен бути підписаний та затверджений керівником підприємства.

2.14.16. У разі зміни існуючого або освоєння нового технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів технологічний план повинен бути переглянутий.

2.14.17. Технологічний план (загальний або копія) вивішується у всіх виробничих і складських приміщеннях, за винятком майстерень з безперервним технологічним процесом (майстерня нітрації, очищення бризантних ВВ), де відсутні місця завантаження, вивантаження й зберігання продукції.

2.14.18. На проведення дослідних і дослідно-серійних виробництв утилізації боєприпасів повинна розроблятися технічна й технологічна документація.

2.14.19. Усі зміни технологічного процесу утилізації повинні в обов'язковому порядку бути внесені в технічну й технологічну документацію.

2.14.20. Операції технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів повинні бути чітко викладені в технологічному регламенті.

2.14.21. Розробка, затвердження, перегляд і зберігання інструкцій з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

2.15. Вимоги до інструменту, пристосувань, столів, тари

2.15.1. Інструменти, столи, тара, що застосовуються, повинні відповідати кресленню, а маркування відповідати технологічній документації, розміщуватися та зберігатися в спеціальних місцях.

2.15.2. Для кожної будівлі (майстерні, площадки) повинен бути розроблений перелік інструменту й пристосувань, із зазначенням їхньої кількості, матеріалу, з якого вони виготовлені, і номера креслення.

2.15.3. Перед виконанням робіт, під час приймання й передання зміни інструменти й пристосування, що застосовуються, повинні бути перевірені згідно з переліком.

2.15.4. Не дозволяється застосовувати саморобний та несправний інструмент і пристосування, яких немає в переліку.

2.15.5. Поверхня робочих столів повинна бути гладкою, без щілин, цвяхів, що виступають, з покриттям струмопровідною гумою, мати борти та заземлення.

2.15.6. Тара, що використовується в технологічному процесі, повинна бути справною, чистою, відповідати технічній документації.

2.15.7. Не дозволяється використовувати тару, яка не передбачена технологічною документацією.

2.16. Вимоги до вантажопідіймальних механізмів і пристосувань

2.16.1. Експлуатація вантажопідіймальних механізмів і пристосувань повинна відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Держгірпромнагляду України від 18.06.2007 N 132 (НПАОП 0.00-1.03-07), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051.

2.16.2. Перед початком роботи необхідно перевірити вантажопідіймальні механізми на холостому ходу, провести візуальний огляд цілісності та справності пристосувань.

2.16.3. Вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням вантажопідіймальних механізмів і пристосувань повинні виконуватися у суворій відповідності до схеми стропування. Перед підніманням вантажу необхідно переконатися в надійності й правильності кріплення його із вантажозахоплювальними пристроями шляхом підняття вантажу на висоту 200-300 мм.

2.16.4. Вантажопідіймальні механізми повинні мати блокувальні пристрої з підключення та повної їх зупинки.

2.16.5. Гаки вантажопідіймальних механізмів і пристосувань повинні бути виготовлені з матеріалу, що не дає іскри під час удару, або бути вилуджені чи обміднені.

2.16.6. Вантажопідіймальні механізми повинні мати паспорт, креслення, інвентарний номер та інструкцію з експлуатації.

2.16.7. Вантажопідіймальні механізми з електроприводом повинні мати заземлювальні пристрої й бути постійно заземлені.

2.16.8. Не дозволяється допускати до експлуатації й обслуговування вантажопідіймальних механізмів і пристосувань персонал, який не пройшов навчання й перевірку знань у встановленому порядку.

2.16.9. Не допускається залишати без догляду вантажопідіймальні механізми, що працюють.

2.17. Вимоги до приладів контролю

2.17.1. Технологічні процеси, які мають параметри контролю (тиск, температуру, вологість), повинні бути оснащені КВПіА, що дає змогу з необхідною точністю витримувати задану їх величину.

2.17.2. На приладах КВП має бути позначено граничнодопустиме значення параметрів, що вимірюються червоною рискою або стрілкою. На діаграмі автоматичних приладів повинні бути позначені відмітки часу в масштабі.

2.17.3. До експлуатації допускаються прилади контролю, що пройшли державну, відомчу (заводську) та метрологічну перевірку і визнані придатними до експлуатації.

2.17.4. Не дозволяється експлуатувати прилади контролю, які не пройшли державної перевірки.

2.17.5. Прилади контролю повинні мати паспорти, методики перевірки, інструкції з експлуатації.

2.17.6. Улаштування, експлуатація й ремонт приладів контролю повинні здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

2.18. Вимоги до захисних споруд, пристроїв, будівель

2.18.1. Захисні споруди й пристрої повинні відповідати проектам і кресленням, бути розраховані й випробувані на міцність. Номер креслення захисної споруди та пристрою повинен бути внесений у технологічну документацію.

2.18.2. Обов'язковому захисту (обвалуванню) підлягають будівлі, споруди й об'єкти категорії "А" (згідно з Правилами будови підприємств по виготовленню порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин, піротехнічних сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх основі, затвердженими наказом Міністерства машинобудування СРСР від 28.03.89 N 109с) з нормою завантаження 400 кг і більше за тротиловим еквівалентом.

2.18.3. Усі частини устаткування й механізмів, що обертаються, повинні мати захисні пристрої.

2.18.4. Не дозволяється починати роботу без установки захисного пристрою або в разі його несправності.

2.18.5. Знімати захисний пристрій у разі ремонту устаткування й механізмів дозволяється тільки після їхньої повної зупинки.

2.18.6. Кожні будівля, споруда, площадка, призначені для проведення технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів, повинні мати проект і прийняті в експлуатацію комісійно в установленому порядку. Участь представника органів Держгірпромнагляду обов'язкова.

2.18.7. Не дозволяється пуск в експлуатацію нових та реконструйованих будівель, споруд і об'єктів без акта приймальної комісії.

2.18.8. Основні й запасні виходи в будівлях повинні бути вільні.

2.18.9. Фарбування евакуаційних виходів повинно відрізнятися від інших дверей будівель і споруд. Евакуаційні двері повинні відкриватися назовні під час руху. Їхня кількість повинна бути розрахована й унесена в технологічну документацію.

2.18.10. Стіни, стелі не повинні мати виступів та западин і бути пофарбовані олійною фарбою, що відрізняється від кольору продукту.

2.18.11. Підлога в приміщеннях з технологічним устаткуванням у місцях зберігання боєприпасів не повинна мати тріщин і вибоїв. Двері не повинні мати порогів.

2.18.12. Приямки, жолоби, люки для виробничих стоків повинні бути постійно закриті кришками або штахетами, зробленими з матеріалу, що виключає накопичення продукту й не дає іскри під час удару.

2.18.13. Для кожної будівлі, площадки утилізації боєприпасів і їх елементів повинні бути розроблені й затверджені технологічні плани й розрахункова норма навантаження. Розрахункові норми можуть бути продубльовані й нанесені фарбою на стінах будівлі, на робочих місцях і місцях зберігання боєприпасів і їх елементів.

2.19. Транспортні роботи та вимоги до транспортних засобів під час перевезення вибухо-, пожежонебезпечної продукції

2.19.1. Міжфазні внутрішньозаводські переміщення боєприпасів, продуктів та елементів їх утилізації повинні виконуватися відповідно до вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 N 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за N 1040/9639.

2.19.2. Швидкість руху залізничного рухомого складу з вибухо-, пожежонебезпечним вантажем на території підприємства не повинна перевищувати 15 км/г. Швидкість під час маневрування або руху вагонами вперед повинна бути не більше ніж 10 км/г.

Пересування вагонів з такими вантажами повинне бути без поштовхів і різких зупинок.

2.19.3. Для внутрішньозаводського транспортування можуть застосовуватися криті вагони, піввагони або бортові платформи, на яких вантаж повинен бути прикритий брезентом або спеціальними кожухами.

Розміщувати упакування з виробами, вибуховими матеріалами треба рівномірно по всій підлозі вагона і надійно закріпляти їх так, щоб при поштовхах або хитанні ящики або інша тара не могли переміщатися, ударятися один об одного або об стінки вагона. У разі недовантаження вагона повинні бути вжиті заходи, що запобігають зрушенню або падінню вантажу, який розміщений у вагоні.

Під час перевезення продукції, що підлягає частковому розвантаженню на шляху прямування, кожна партія повинна бути укріплена окремо від інших так, щоб вантаж, що залишається, під час подальшого прямування не зрушувався зі свого місця.

2.19.4. Під час внутрішньозаводського транспортування між локомотивом і завантаженими вагонами повинне бути прикриття з порожніх вагонів або платформ. Використовувати як прикриття цистерни не дозволяється. У навантаженого вагона і вагона, що йде перед навантаженим, гальмові колодки повинні бути відключені.

2.19.5. Пересування вагонів дозволяється тільки із закритими і замкненими накладкою дверима.

Під час навантаження і вивантаження визначається порядок, за якого повинно унеможливлюватися зіткнення працівників або зачіпання їх вантажем.

Не дозволяється перебування на вантажно-розвантажувальній площадці осіб, що не мають відношення до навантаження (вивантаження) вибухо-, пожежонебезпечних вантажів.

Після розвантаження (навантаження) вагони, кузови автомобілів, платформи, приміщення, де були вибухо-, пожежонебезпечні вантажі, навантажувальна площадка, транспортні засоби повинні бути очищені.

2.19.6. На підприємстві, що виконує роботи з перевезення боєприпасів і їх елементів, повинен бути розроблений маршрут руху, затверджений керівником підприємства. Швидкість руху автомобільного транспорту по території підприємства не повинна перевищувати 20 км/год.

2.19.7. Транспортні засоби з перевезення боєприпасів і їх елементів повинні відповідати таким вимогам:

кузов автомобіля повинен бути покритий деревом або матеріалом, що не дає іскри під час удару;

під час перевезення боєприпасів і їх елементів у ящиках з метою надійного їх кріплення в кузові необхідно застосовувати схему розшивки;

вихлопна труба повинна мати іскрогасник і виведена вперед автомобіля під бампер.

2.19.8. За перевезенням боєприпасів і їх елементів на підприємстві повинен бути постійний контроль як водія, так і особи, яка супроводжує вантаж.

2.19.9. Не дозволяється перевозити боєприпаси і їх елементи на несправному автомобілі, у відкритій тарі, насипом. Зупиняти автомобіль під повітряними лініями електропередач, напроти дверей споруд і споруджень. Перевозити сторонніх осіб в автомобілі разом з вантажем. Не дозволяється палити в автомобілі.

2.20. Електропостачання та електробезпека

Електротехнічні установки на підприємствах, що здійснюють утилізацію і збереження боєприпасів, повинні відповідати вимогам:

НПАОП 29.6-7.06-89 Правила будови підприємств по виготовленню порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин, піротехнічних засобів і сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх основі;

НПАОП 29.6-7.07-76 Правила захисту від статичної електрики у виробництвах галузі;

НПАОП 29.6-7.05-91 Правила експлуатації підприємств з виготовлення порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин і сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх основі;

НПАОП 29.6-7.04-95 ВНД 02-95 Керівний документ з електростатичної іскробезпеки (РДЕСІБ) виробництв розбирання і утилізації боєприпасів.

2.21. Вантажно-розвантажувальні роботи

2.21.1. Вантажно-розвантажувальні роботи із вибухо-, пожежонебезпечною продукцією повинні виконуватися відповідно до вимог:

цих Правил;

НПАОП 0.00-1.03-07 Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів;

технологічної документації, технологічних карт, інструкцій з охорони праці, що містять вимоги безпечного виконання робіт до кожної категорії продукту та виду виробу.

2.21.2. Усі вантажно-розвантажувальні роботи з боєприпасами, продуктами й елементами їх утилізації повинні проводитися відповідно до схем стропувань, затверджених у встановленому порядку.

Усі вантажопідіймальні механізми повинні мати паспорти, бути промаркіровані із зазначенням: номера креслення, реєстраційного номера, вантажопідіймальності, дати випробування, дати наступного випробування. Вантажопідіймальні механізми повинні бути прийняті інженером з технагляду.

2.21.3. Вантажопідіймальні механізми та пристосування до них повинні згідно з установленими графіками оглядатися й ремонтуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.03-07.

2.21.4. До роботи з вантажопідіймальними механізмами і вантажопідіймальними пристосуваннями повинні допускатися особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань і мають посвідчення на право ведення вантажно-розвантажувальних робіт.

2.21.5. Вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечними вантажами масою більше ніж 20 кг повинні бути механізовані.

2.21.6. Вантажопідіймальні механізми та допоміжні пристрої, що застосовуються у вибухо-, пожежонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках для роботи з вибухо-, пожежонебезпечними вантажами, повинні відповідати таким спеціальним вимогам:

повинен виключатися вплив електричних іскор і розрядів, іскор від тертя і зіткнення на навколишнє устаткування, вибухонебезпечне середовище і вантаж, що транспортується;

повинна виключатися взаємодія продукту, що транспортується, з мастильними матеріалами, робочими рідинами гідросистем, якщо така взаємодія призведе до загоряння або вибуху;

з метою запобігання застоїв, залежування і защемлення продукту повинні виключатися місця, не доступні для очищення;

матеріали, що застосовуються для виготовлення елементів конструкцій машин, повинні враховувати характер агресивного впливу речовин, що транспортуються, особливостей технологічних процесів.

2.21.7. Електроустаткування, пускова апаратура, засоби керування, автоматизації та інші електротехнічні пристрої, що установлюються на вантажопідіймальних механізмах і допоміжних пристроях, повинні відповідати класам вибухо-, пожежонебезпеки приміщень і зовнішніх установок відповідно до вимог ПУЕ і ДНАОП 0.00-1.32-01.

2.21.8. Підйомно-транспортні операції у виробничих, складських приміщеннях, на вантажно-розвантажувальних площадках, у залізничних вагонах з вибухо-, пожежонебезпечними виробами (матеріалами), які містяться в упаковці, корпусах, оболонках, що запобігають виділенню в навколишнє середовище волокон, пилу та пари вибухонебезпечних речовин, допускається проводити за допомогою серійних підйомно-транспортних машин і допоміжних пристроїв загального призначення за умови дотримання вимог пункту 2.21.7 цих Правил.

2.21.9. Механізми підіймання вантажу у вантажопідіймальних машин, які застосовуються для транспортування вибухових речовин і вогненебезпечних вантажів, повинні бути обладнані двома гальмами і мати коефіцієнт запасу міцності вантажних канатів не менше шести.

2.21.10. Апарати керування вантажопідіймальними механізмами, що використовуються для переміщення вибухо-, пожежонебезпечних вантажів, повинні бути наземними.

2.21.11. Кнопки або рукоятки апаратів для керування електротельферів і мостових кранів повинні бути обладнані "ключами-марками" або механічними блокуваннями з метою виключення доступу стороннього персоналу.

2.21.12. Місця стоянок вагонів, автомашин, що перебувають під навантаженням і вивантаженням виробів боєприпасів, повинні бути обладнані засобами пожежного захисту згідно з вимогами цих Правил. У місцях навантаження у вагони і розвантаження з вагонів вибухо-, пожежонебезпечної продукції повинна бути достатня кількість справних містків, які не пружинять, з гачками для кріплення за раму вагона. Ширина містків повинна бути не менш ніж 1 м, сходень - 1,0-1,5 м за товщини дощок 60 мм. Для особливо важких вантажів сходні і містки повинні мати товщину, визначену розрахунком. Місця навантаження і вивантаження, а також містки та сходні повинні, особливо взимку, посипатися піском, тирсою тощо, щоб уникнути ковзання.

2.21.13. Під час вантажно-розвантажувальних робіт під колеса вагонів і платформ повинні бути підкладені колодки або "башмаки".

3. Нормативні посилання

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
охорону праці" від 21.11.2002N 229-I
2. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.93N 3745-XI
3. Закон України "Про екологічну експертизу" від 09.02.95N 45/95-В
4. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від
18.01.2001N 2245-II
5. Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної
небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 11.07.2002N 95
(НПАОП 0.00-6.21-02)
6. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004N 111
(НПАОП 00.0-6.02-04)
7. Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних
кранів, затверджені наказом Держгірпромнагляду України від
18.06.2007N 13
, зареєстровані в Міністерстві
юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.03-07)
8. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів,
затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98N
, зареєстровані в Міністерстві юстиції України
10.02.98 за N 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98 )
9. Вимоги до працівників, які здійснюють керівництво вибуховими
роботами, затверджені наказом МНС України від 15.05.2006N 29
, зареєстровані в Міністерстві юстиції України
29.05.2006 за N 620/12494 (НПАОП 0.00-7.01-06)
10. Положення про розробку інструкцій з охорони праці,
затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98N
, зареєстроване в Міністерстві юстиції України
07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98)
11. Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації
аварійних ситуацій і аварій, затверджене наказом
Держнаглядохоронпраці України від 17.06.99N 11
,
зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за
N 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99)
12. Правила безпечної експлуатації електроустановок, затверджені
наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97N 25
, зареєстровані в Міністерстві юстиції України
13.01.98 за N 11/2451 (зі змінами) (НПАОП 40.1-1.01-97)
13. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки
знань з питань охорони праці, затверджене наказом
Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005N 1
,
зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.02. 2005 за
N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05)
14. Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом
Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005N 1
,
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за
N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05)
15. Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних
актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затверджений
наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93N 13
, зареєстрований в Міністерстві юстиції України
07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93)
16. Типове положення про службу охорони праці, затверджене
наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004N 25
, зареєстроване в Міністерстві юстиції України
01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04)
17. Правила будови підприємств по виготовленню порохів,
ракетного твердого палива, вибухових речовин, піротехнічних
засобів і сумішей, засобів ініціювання і виробів військової
техніки на їх основі, затверджені наказом Міністерства
машинобудування СРСР від 28.03.89 N 109 (НПАОП 29.6-7.06-89)
18. Правила захисту від статичної електрики у виробництвах
галузі, затверджені наказом Міністерства машинобудування СРСР
від 27.09.76 (НПАОП 29.6-7.07-76)
19. Утилізування боєприпасів. Правила безпечного проведення
робіт, затверджені наказом Держспоживстандарту України від
13.12.2005 N 32-дск. (ДСТУ В 4491:2005)

Начальник управління державного
нагляду за промисловою безпекою
на виробництвах і об'єктах
підвищеної небезпеки



В.М.Морозов