ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ

Н А К А З

N 70 від 07.09.2001



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 вересня 2001 р.
за N 849/6040

Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину"2498-12, Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641641-2001-п "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Ветеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правила ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці (далі - Правила), що додаються.

2. Директору Державного науково-виробничого центру ветеринарної медицини птахівництва України Демиденку В.М. подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України цей наказ та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначені Правила до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, "Ветеринарно-санитарные правила для предприятий (цехов) переработки птицы и производства яйцепродуктов", затверджені Держагропромом СРСР 25 грудня 1986 року, а також "Правила ветеринарно-санитарной экспертизы яиц домашней птицы", затверджені Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 1 червня 1981 року.

5. Контроль за виконання цього наказу покласти на Кучерявенка О.О. - заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.

В.о. Головного державного інспектора
ветеринарної медицини України
Заступник директора
Держветмедцентру
птахівництва України

В.М.Горжеєв


В.В.Стець

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Головного державного

інспектора ветеринарної

медицини України

07.09.2001 N 70

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 вересня 2001 р.

за N 849/6040

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ПРАВИЛА ДЛЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ (ПІДПРИЄМСТВ, ЦЕХІВ) З ПЕРЕРОБКИ ПТИЦІ ТА ВИРОБНИЦТВА ЯЙЦЕПРОДУКТІВ

1. Загальні положення

1.1. Ветеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів (далі - Правила) встановлюють ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги щодо утримання й експлуатації підприємств, технологічного обладнання з виробництва м'яса птиці, продуктів із м'яса птиці, заморожених та сухих яйцепродуктів, первинної обробки пухо-перової сировини тощо і направлені на покращення якості та безпеки продукції з птиці й недопущення розповсюдження через продукцію збудників хвороб, спільних для людей та тварин.

1.2. Ці Правила розроблені відповідно до Законів України "Про ветеринарну медицину", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"771/97-ВР, "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"1393-14, "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"4004-12, інших нормативно-правових актів.

1.3. Правила призначені для спеціалістів ветеринарної медицини та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, уповноважених здійснювати державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо заготівлі, виробництва, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продуктів переробки з птиці, виробництва яйцепродуктів, технічної продукції, кормів тваринного походження.

Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання (підприємства, цехи) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів.

1.4. У разі надходження хворої птиці та підозрілої за якістю сировини або виявлення ознак хвороби під час виробництва птахопродуктів ветеринарно-санітарна служба та суб'єкт господарювання повинні вжити необхідні заходи з метою виключення розповсюдження інфекційних хвороб та попередити про це державну службу ветеринарної медицини, установу державної санітарно-епідеміологічної служби на підпорядкованій їй території, а також ветеринарну службу суб'єкта господарювання, звідки надійшла птиця.

1.5. Відповідальність за дотримання та виконання цих Правил покладається на суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства. Суб'єкт господарювання повинен забезпечувати всі умови для виробництва якісної та безпечної продукції.

1.6. Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання Правил здійснюється установами державної служби ветеринарної медицини та державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

2. Терміни та їх визначення

У цих Правилах застосовуються такі основні терміни та їх визначення:

База передзабійного утримання - відособлене приміщення (площадка) на території забійного підприємства для приймання, розміщення, ветеринарного огляду, сортування і відпочинку забійної птиці.

Безпека м'яса та інших продуктів забою - відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких установлюються Міністерством охорони здоров'я України.

Ветеринарна гігієна харчових продуктів - ряд умов і заходів, необхідних для виробництва, переробки, зберігання і транспортування продуктів тваринного походження, що гарантують їх корисність, безпеку і придатність до споживання людиною і тваринами.

Ветеринарна ідентифікація - відповідність продукції державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду клеймам та штампам, маркуванню, ветеринарним супровідним та іншим документам.

Ветеринарне клеймування м'яса - нанесення відбитка ветеринарного клейма на тушку та інші продукти забою після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи.

Ветеринарні конфіскати - продукти забою птиці та продукція птахівничого походження, визнані за результатами ветеринарно-санітарної експертизи непридатними для харчових потреб.

Ветеринарно-санітарний огляд - один із етапів ветеринарно-санітарної експертизи, що полягає в дослідженні м'яса, інших продуктів забою птиці та м'ясних продуктів і проводиться відповідно до цих Правил та інших нормативно-правових актів.

Ветеринарно-санітарна оцінка - діяльність щодо визначення придатності (або непридатності) об'єктів ветеринарно-санітарної експертизи для використання за призначенням, за результатами якої видається відповідний документ.

Внутрішні органи - серце, легені з трахеєю, печінка, нирки, шлунок, кишечник із клоакою, селезінка, яєчники та яйцепроводи, що видалені з тушки.

Вгодованість птиці - ступінь розвитку м'язової та жирової тканини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль - перевірка лікарями державних установ ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту (імпорту), продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд - інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою переперевірки стану додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством.

Забійне підприємство (м'ясокомбінат, птахокомбінат) - промислове підприємство, що здійснює забій птиці та переробку, зберігання, виробництво і реалізацію продукції птахівництва.

Забійна птиця - птиця, призначена для забою.

Зачищення тушки птиці - видалення із зовнішньої та внутрішньої поверхонь тушки птиці забруднень, дефектів тощо.

Знешкодження - знищення не тільки патогенних мікробів, але й продуктів їх життєдіяльності - токсинів, а також і хімічно шкідливих речовин у птахопродукції.

Знекровлення - витікання крові при забої птиці протягом установленого часу.

Знищення - спалювання або поховання у біотермічних ямах трупів птиці і ветеринарних конфіскатів.

Ізолятор - ізольоване приміщення на передзабійних базах підприємства для утримання хворої і з підозрою на захворювання птиці.

Електорооглушення птиці - вплив на організм птиці електричним струмом перед забоєм, у результаті чого птиця втрачає спроможність до руху при збереженні роботи серця.

Карантин забійної птиці - перетримування у карантинному дворі (карантинному приміщенні) забійного підприємства птиці, підозрілої щодо інфекційних захворювань, з проведенням заходів, які попереджують виникнення або розповсюдження хвороб, відповідно до діючих нормативно-правових актів.

Карантинний двір (карантинне приміщення) - ізольоване приміщення (двір) передзабійної бази забійного підприємства.

Корми тваринного походження - комплекс поживних речовин, основу яких становить білок тваринного походження, у тому числі борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, м'ясо-кісткове, живі корми для риб, молочні продукти та їх похідні тощо.

М'ясні продукти (м'ясопродукти) - продукти, отримані в результаті обробки м'яса шляхом варіння, сушіння, соління, просолювання, коптіння тощо.

М'ясопереробне підприємство - суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, що здійснює переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Обіг продукції птахівництва - узагальнене поняття діяльності, що включає забій птиці, заготівлю, переробку, виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію продукції птахівництва.

Партія продукції вітчизняного виробництва - будь-яка кількість однорідної продукції, вироблена на одному підприємстві за одну зміну.

Передзабійне витримування - утримання птиці перед забоєм протягом визначеного часу без корму, з метою звільнення шлунково-кишкового тракту від вмісту, але з достатньою кількістю води для напування.

Передзабійний ветеринарний огляд - клінічне обстеження птиці, проведене спеціалістом ветеринарної медицини перед відправкою на забійне підприємство та безпосередньо перед забоєм на забійному підприємстві або забійному пункті.

Потрухи птиці - печінка без жовчного міхура, серце з перикардом або без нього, м'язовий шлунок без вмісту і кутикули.

Продукти забою - продукти, отримані при забої птиці, призначені для харчових, кормових, фармацевтичних та промислових потреб.

Промислова переробка (промпереробка) - ряд технологічних операцій, у результаті яких із забитої птиці отримують харчові та технологічні продукти забою відповідно до нормативно-правових актів.

Птахокомбінат (м'ясокомбінат) - суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності з завершеним виробничим циклом, що здійснює забій птиці, переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів, технічної сировини відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Субпродукти - продукти патрання і розробки тушки птиці: потрухи, голова, шия і крила по ліктьовий та ноги по гомілково-стопний суглоби.

Тушка птиці - знекровлена птиця без оперення.

Тушка птиці випатрана - тушка, у якої видалені внутрішні органи, а також голова, ноги та шия.

Тушка птиці напіввипатрана - тушка з видаленим зобом та кишечником з клоакою, яйцеводом та сформованим яйцем.

Холодильник (холодокомбінат) - підприємство, призначене для зберігання продукції тваринного, птахівничого походження при мінусових температурах, устаткування і функціонування якого відповідає вимогам нормативно-правових актів.

3. Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень

3.1. Територія підприємства повинна бути огороджена.

3.2. Під'їзні шляхи, дороги, доріжки для пішоходів, розвантажувальні майданчики повинні бути забезпечені твердим, рівним покриттям, легкодоступним для миття та дезінфекції, з водостоком, який забезпечує відведення атмосферних, талих вод та вод від змиву майданчиків у каналізацію й очисні споруди.

3.3. Поверхневі води, які виходять з території промислового підприємства відкритим водостоком, не повинні забруднювати землю, повітря та водоймища.

3.4. Територія підприємства повинна озеленятися. Забороняється висаджувати дерева та кущі, які при цвітінні виділяють пух, волокнисте або пухнасте насіння, що призводить до забруднення обладнання та продукції.

3.5. Територія підприємства має бути чистою. Протягом дня її потрібно чистити від забруднення та пір'я, а взимку і від снігу та льоду. У теплу пору року територію та зелені насадження потрібно поливати не рідше одного разу на добу.

3.6. На в'їзді та виїзді з території повинен бути споруджений дезбар'єр з бетону або асфальту, довжиною 12 метрів, шириною 3 метри, глибиною 40 см. Глибина дезінфекційного розчину повинна бути не менше 25 см. Дезбар'єр потрібно заповнювати такими розчинами:

- 3%-ним розчином формальдегіду;

- 3%-ним розчином їдкого натру;

- освітленим розчином хлорного вапна з 3%-ною концентрацією активного хлору або іншими дезінфекційними розчинами (залежно від епізоотичної обстановки) за узгодженням із службою ветеринарної медицини підприємства.

Узимку до дезінфекційного розчину потрібно додавати 10-15% кухонної солі або дезбар'єр повинен бути облаштований підігрівом.

3.7. На території підприємства шляхи переміщення сировини не повинні перехрещуватися з шляхами переміщення готової продукції, відходів, допоміжних матеріалів.

3.8. Для збирання сміття потрібно встановлювати бачки із кришками на асфальтованих або бетонних майданчиках, площа яких повинна перевищувати площу сміттєвого бачка в три рази. Бачки повинні бути розташовані від виробничих та складських приміщень на відстань не менше 25 метрів.

3.9. Видалення сміття із бачків треба проводити у міру їх заповнення не більше ніж 2/3 об'єму, але не рідше 1 разу на добу. Бачки та майданчик після прибирання потрібно мити та дезінфікувати.

3.10. Розташування виробничих цехів, ділянок, відділень, допоміжних складських приміщень на птахопереробних підприємствах повинно забезпечувати не тільки потоковість (чітку послідовність) технологічних процесів, але й можливість проведення ветеринарно-санітарного контролю за якістю сировини, готової продукції, миття, прибирання та дезінфекції тощо.

3.11. Приміщення повинно бути непроникливим для гризунів.

3.12. При вході на територію підприємства з переробки птиці для дезінфекції взуття робітників повинні бути обладнані дезкилимки розміром 2,0x2,7 м з поролону або гуми товщиною 2-4 см. Килимки треба укладати у цементовані заглиблення або металеві піддони, у міру експлуатації і забруднення їх потрібно чистити або мити 2-3 рази за зміну та зволожувати 2%-ним розчином натрію гідроксиду та іншими, дозволеними Міністерством охорони здоров'я, дезінфекційними засобами.

3.13. Суб'єкт господарювання (підприємство, цех) з переробки м'яса птиці повинен мати такі ділянки та відділення, що потребують послідовного або відокремленого розташування, відповідно до діючих будівельних і санітарних норм.

Ділянки:

- приймання птиці та її ветеринарного огляду;

- дезінфекційно-мийний пункт для автомашин, контейнерів та ящиків;

- навішування птиці на підвіски контейнера, електрооглушення, забою і знекровлення тушок;

- теплової обробки, видалення пір'я, воскування тушок водоплавної птиці та регенерації воскомаси;

- ізольовану ділянку утилізації або технічної переробки.

Відділення:

- патрання, миття тушок птиці;

- охолодження тушок птиці;

- сортування, фасування та пакування;

- холодильник для охолодження, заморожування та зберігання м'яса птиці та м'ясопродуктів;

- виробництва напівфабрикатів;

- виробництва ковбасно-кулінарних виробів і жиру топленого;

- виробництва консервів;

- виробництва м'яса механічної обвалки;

- санітарну камеру (з холодильником для зберігання сировини та продукції);

- санітарної обробки та дезінфекції зворотної тари (для готової продукції);

- первинної обробки пухо-перової сировини;

- відділення або цех з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів.

- переробки технічних відходів.

Крім того, повинні бути їдальня, медпункт, експедиція, побутові приміщення, туалетні кімнати, кімнати гігієни жінок, виробнича лабораторія, приміщення для державної служби ветеринарної медицини, відділення для миття і дезінфекції внутрішньоцехового інвентарю та тари під готову продукцію, окреме приміщення для зберігання цієї тари, а також окреме приміщення для централізованого приготування дезінфекційних розчинів та складу деззасобів. Усі ці об'єкти повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам.

Лабораторний контроль може здійснюватися за договором з районною (міською, обласною) державною лабораторією ветмедицини або державною лабораторією ветмедицини, розташованою на території суб'єкта господарювання, згідно з пунктом 2.3.5 Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 N 45 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2000 за N 760/4981. При виробництві сухих яєчних продуктів, меланжу, а також інших виробів з яєць лабораторія ветеринарної медицини повинна розташовуватись на території суб'єкта господарювання як структурний підрозділ районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

3.14. Цех (відділення) з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів має такі приміщення та ділянки, які повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам.

Приміщення:

- яйцесклад з холодильником;

- дезкамера санітарної обробки яєць;

- цех з виробництва яєчної маси та меланжу з відділеннями:

а) биття яєць і видалення вмісту від шкаралупи з наступним поділом його на білок та жовток;

б) фільтрації і перемішування яєчної маси;

в) ферментації (при виробництві ферментативного яєчного порошку);

г) пастеризації яєчної маси;

|) фасування і пакування яєчного меланжу;

д) заморожування і пакування яєчного білка і яєчного жовтка;

- цех сушки, фасування і пакування яєчного білка і жовтка та яєчного порошку;

- холодильні камери для зберігання заморожених яйцепродуктів;

- склад для зберігання сухих яйцепродуктів.

Ділянки:

- підготовки тари для меланжу, білка, жовтка і яєчного порошку;

- санітарної обробки внутрішньоцехової тари;

- дезінфекції тари з під яєць;

- приготування розчинів мийних і дезінфекційних засобів.

3.15. Цех (відділення) первинної обробки пухо-перової сировини має такі приміщення, які відповідають діючим будівельним та санітарним нормам: приймальня, миття і сушки пір'я, сортування і пакування сухого пір'я, зберігання готової продукції.

3.16. Цех з виробництва м'яса птиці з його переробкою на м'ясопродукти, цех з виробництва морожених, сухих яйцепродуктів, цех з виробництва технічної продукції і цех первинної обробки пухо-перової сировини повинні бути ізольованими один від одного.

3.17. Розташування виробничих цехів повинно забезпечувати потоковість технологічних процесів, короткі комунікації і відповідати діючим санітарним і ветеринарним вимогам.

3.18. Виробничі, складські, допоміжні приміщення при вході повинні бути обладнані пристроями для чищення взуття та дезкилимками. Вхід до виробничих приміщень осіб, не пов'язаних із забоєм та переробкою птиці, можливий тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини підрозділу.

3.19. Стіни та стеля цехів повинні бути міцними, не притягувати вологу, рівними, без щілин, зручними для очищення та миття, пофарбовані світлими фарбами або обкладені плиткою. Всі матеріали повинні бути дозволені Міністерством охорони здоров'я щодо використання для вказаних потреб. Для зменшення конденсації вологи та розвитку плісняви їх потрібно покривати водонепроникним і пароізоляційним захистом.

Підлога, стеля, стіни, перегородки, устаткування, прилади, які використовуються в роботі з сировиною та харчовими продуктами, повинні підтримуватися в справності та чистому стані. Вони не повинні бути джерелом зараження сировини та харчових продуктів

3.20. Усі технологічні процеси виробництва, пов'язані з миттям брудної тари, прийманням птиці, сортуванням та санітарною обробкою яєць, первинною обробкою пухо-перової сировини, повинні проводитись в окремих приміщеннях або майданчиках.

3.21. Градирня, компресорна, котельна, побутові, складські та допоміжні приміщення повинні бути ізольовані від виробничих.

3.22. Стіни основних виробничих приміщень, лабораторії треба облицьовувати керамічною плиткою до стелі. Стелю треба фарбувати світлими алкідними емалевими або масляними фарбами. Стіни в камерах зберігання готової продукції треба фарбувати, а в складах зберігання пакувальних та інших допоміжних матеріалів допускається побілка вапном.

3.23. Фарбування або побілка стелі та стін всіх виробничих, допоміжних та побутових приміщень повинна проводитись у міру забруднення, але не рідше 1 разу на рік. Одночасно з побілкою повинна проводитись дезінфекція.

3.24. При появі плісняви на стелі та стінах виробничих приміщень їх потрібно негайно чистити та фарбувати із застосуванням фунгіцидних засобів (2%-ним оксідифенолятом натрію).

3.25. Підлогу у виробничих приміщеннях повинні робити з міцного, вологозатримувального, хімічно стійкого матеріалу: цементу, кахелю тощо. Вона повинна бути не слизькою, рівною, кислотолугостійкою, з нахилом для стоку рідини до жолобів, які потрібно розташовувати збоку від робочих місць. Жолоби треба накривати решітками.

3.26. Для збирання сміття у виробничих приміщеннях потрібно установлювати металеві (педальні) бачки з кришками або корзини з полімерних матеріалів. Бачки та корзини щодня треба мити та дезінфікувати.

3.27. Стічні жолоби повинні утримувати вологу та бути зручними для очищення.

3.28. Цехи підприємств з переробки птиці повинні бути забезпечені холодною та гарячою водою, парою, мийними та дезінфекційними розчинами з підведенням на кожну дільницю та відділення.

3.29. У виробничих приміщеннях повинно бути установлено змішувач та крани з розрахунку один кран на 500 кв.м площі. Умивальники для миття рук потрібно обладнувати змішувачами холодної та гарячої води без відкривання кранів руками, милом, щітками, електрорушниками або рушниками разового використання.

Умивальники повинні бути розташовані у кожному виробничому приміщенні біля входу, а також у місцях, зручних для користування ними, на відстані не більше 15 м від робочого місця.

З метою забезпечення персоналу питною водою повинні бути обладнані спеціальні місця (автомат питної води, обладнані установки та ін.). Температура питної води повинна бути не нижче 8 град.C та не вище 20 град.C.

3.30. Інвентар для прибирання, мийні та дезінфекційні засоби повинні зберігатися у спеціальних, обладнаних кімнатах або шафах.

3.31. Інвентар (відра, щітки тощо) потрібно маркувати відповідно до виробничих об'єктів, де вони використовуються.

3.32. У виробничих приміщеннях поруч з технологічним устаткуванням необхідно розвішувати плакати, попереджувальні надписи з техніки безпеки, результати перевірок санітарного стану робочих місць, графіки санітарних обробок обладнання, виписки з інструкцій щодо дезінфекції обладнання, пам'ятки санітарно-гігієнічних та технологічних режимів для виробничого персоналу.

3.33. Приміщення, які використовуються для зберігання продукції, потрібно дезінфікувати не рідше 1 разу на півріччя та під час профілактичних перерв, за відсутності в них продукції.

3.34. Температура та відносна вологість повітря у виробничих приміщеннях, камерах та складах має відповідати технологічним нормам.

3.35. До побутових приміщень потрібно відносити: гардеробні для верхнього, домашнього, робочого та санітарного одягу, кімнату для видачі чистого одягу, душові, туалет, оздоровчий пункт або кімнату медогляду, приміщення для особистої гігієни жінок, кімнату для сушки одягу та взуття, їдальню (кімната для приймання їжі).

Побутові приміщення потрібно обладнувати відповідно до санпропускників, діючих будівельних та санітарних норм. Для працюючих у санітарній камері, ізоляторі та відділенні технічної продукції необхідно обладнувати окремі побутові приміщення.

3.36. Гардероб для робочого та санітарного одягу потрібно забезпечувати вішалками, шафами, стільцями та розташовувати у приміщенні, яке відгороджене дверима від гардероба для домашнього (власного) одягу.

3.37. На підприємстві, де працюють 100 або більше жінок, потрібно обладнувати приміщення для особистої гігієни жінок. У побутових приміщеннях має бути спеціальна кабіна з гігієнічним душем (1 душ на 20 працюючих у зміну).

3.38. Шлюзові кімнати перед туалетами потрібно обладнувати вішалками для санітарного одягу, змішувачами холодної та гарячої води, умивальниками для миття рук без відкривання кранів руками. Тут мають бути мийні та дезінфекційні засоби, електрорушники бо рушники разового використання.

3.39. При проектуванні або реконструкції підприємств кількість туалетів потрібно визначати з розрахунку: для жінок - 1 унітаз на 15 осіб, для чоловіків - 1 унітаз та 1 пісуар на 15 осіб. Туалети не повинні мати прямого входу з робочих приміщень.

3.40. Стіни в душових кімнатах повинні бути облицьовані кахельною плиткою на всю висоту, а у гардеробах санітарного одягу, кімнатах чистого одягу, в санітарних вузлах, в кімнатах гігієни жінок - на висоту 2 м, вище - до несучих конструкцій, стіни потрібно фарбувати.

Стелі в душових кімнатах потрібно фарбувати масляною фарбою, а в решті приміщень білити вапном, підлогу викладати керамічною плиткою.

3.41. Побутові приміщення щоденно, після закінчення роботи, ретельно повинні прибиратися, чиститись від пилу, підлога та інвентар митися мийними розчинами та гарячою водою. У гардеробах потрібно проводити вологе прибирання і не рідше 1 разу на тиждень дезінфікувати шляхом зрошення розчином хлорного вапна або протирання тканиною, змоченою 0,5%-ним розчином хлорного вапна (за активним хлором) або іншими дезінфекційними засобами.

3.42. Всі облицьовані плиткою або пофарбовані стіни періодично (у міру забруднення), але не рідше 1 разу на тиждень, а також за вимогами санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини, повинні митися 0,5%-ним розчином хлорного вапна.

3.43. Санітарні вузли та обладнання кімнат гігієни за необхідності, але не рідше 1 разу за зміну потрібно чистити, мити та дезінфікувати.

Під час прибирання туалетів (2-3 рази на день) окремою тканиною, змоченою 0,5%-ним розчином хлорного вапна (за активним хлором), потрібно протирати ручки дверей, спускові ручки та інші поверхні, до яких торкаються руками люди.

Унітази у міру забруднення, потрібно чистити від іржі та солі 10%-ним розчином соляної кислоти та промивати. Для дезінфекції унітазів та іншого обладнання санвузлів потрібно використовувати 0,5%-ний розчин хлорного вапна.

3.44. Для прибирання та дезінфекції санвузлів необхідно використовувати окремий інвентар, який дезінфікується 0,5%-ним розчином хлорного вапна.

3.45. Суворо забороняється використовувати побутові приміщення для інших потреб.

4. Ветеринарно-санітарні вимоги до водозабезпечення та каналізації

4.1. Птахопереробні підприємства для виробничих та технологічних потреб повинні постійно забезпечуватися якісною водою згідно з діючим ГОСТом на питну воду.

4.2. Вибір джерела водопостачання, місця забору води у кожному випадку повинен узгоджуватися з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини та вигороджуватися, або виділятися санітарно-захисною зоною.

4.3. Водопровідний ввід повинен знаходитись в ізольованому приміщенні, мати манометри, крани для відбору проб води, зворотні клапани, що пропускають воду тільки в одному напрямку, жолоби для стікання води. Приміщення мають бути захищені від доступу сторонніх осіб.

Суб'єкт господарювання повинен мати схеми водопровідної та каналізаційної мережі та надавати їх на вимогу контрольних органів, а також резервуари (ємкості) для добового запасу води.

4.4. Для компресорних, апаратних, вакуум-насосних установок, резервуарів охолодження устаткування, гасіння пожеж та миття території може використовуватися технічна вода. Використовувати таку воду для інших потреб категорично заборонено.

4.5. Водопроводи технічної та питної води повинні бути відокремлені один від одного. Не допускається з'єднань між собою обох систем водозабезпечення. Трубопроводи потрібно фарбувати фарбами різних кольорів згідно з діючими нормами.

Точки забору води повинні бути зазначені: "Вода питна", "Вода технічна".

4.6. Виходячи з виробничої потужності, кількість резервуарів для зберігання води має становити половину добової потреби води з урахуванням можливого профілактичного ремонту. Воду в резервуарах потрібно замінювати не рідше як через кожні 48 годин. Для огляду та очищення резервуарів повинні передбачатися люки, сходи тощо.

4.7. Воду у накопичувальному резервуарі потрібно хлорувати з обов'язковим контролем залишкової кількості хлору. Знезараження води в накопичувальних резервуарах водопровідної мережі повинно проводитись у відповідності до санітарних норм.

4.8. Вода на вводі до накопичувального резервуара, що подається з міського водопроводу у виробничі цехи, на дільниці птахопереробного підприємства, повинна підлягати хіміко-бактеріологічному аналізу не рідше 1 разу на квартал.

4.9. Стічна вода після миття підлоги, від машин, що знімають пір'я, машин патрання, ванн для теплової обробки птиці, охолодження тушок, обладнання ділянки первинної обробки пухо-перової сировини, цехів з виробництва яйцепродуктів повинна відводитись через спеціальні канали.

4.10. З'єднання стоків води від робочих агрегатів і апаратів виробництва харчових продуктів безпосередньо з каналізацією не допускається.

4.11. Відпрацьована стічна вода виробничих та побутових приміщень відводиться до міської (селищної) каналізації або птахопереробне підприємство повинно мати очисні споруди згідно з вимогами санітарно-епідеміологічної служби.

4.12. Забороняється скидати відпрацьовані виробничі та господарсько-побутові стічні води у відкриті водойми.

4.13. Мийки повинні бути обладнані повітряним розривом з каналізацією.

5. Ветеринарно-санітарні вимоги до освітлення, вентиляції

5.1. Для загального освітлення виробничих приміщень використовуються люмінесцентні лампи. У приміщеннях з підвищеною вологістю повітря треба застосовувати лампи накалювання.

5.2. Освітлювальні прилади з люмінесцентними лампами повинні бути обладнані захисними решітками, розсіювачами або спеціальними ламповими плафонами, які запобігають випадінню ламп з освітлювачів, лампи накалювання - суцільними плафонами з скла.

5.3. Забороняється віконні отвори заставляти тарою, обладнанням, замінювати в них скло на непрозорі матеріали.

5.4. Систему освітлення при зміні призначення виробничого приміщення, а також при перенесенні або заміні обладнання потрібно переобладнувати у відповідності до нових умов згідно з нормами освітлення.

5.5. Скло вікон потрібно постійно підтримувати у чистому стані. Освітлення в будь-якій частині виробничого приміщення має бути не менше 325 люксів, на ділянці ветеринарно-санітарної експертизи тушок птиці та перевірки якості сировини й харчових продуктів - не менше 540 люксів.

5.6. Виробничі цехи, складські та допоміжні приміщення потрібно обладнувати системою вентиляції або системою кондиціювання повітря.

5.7. Цехи, які мають механічну проточну вентиляцію, повинні устатковуватися системою очищення зовнішнього повітря від пилу.

5.8. У цехах забою та первинної обробки птиці має бути приточно-витяжна вентиляція, що запобігає утворенню туману та конденсації вологи на стінах, стелі, обладнанні. Якщо дозволяє технологічний процес, то приміщення повинно забезпечуватися фрамугами для природної вентиляції.

Вікна треба обладнувати протимоскітною сіткою, яка не повинна зменшувати освітленість.

5.9. Вентиляційні канали, повітропроводи від технологічного обладнання потрібно чистити у міру забруднення та дезінфікувати 0,25%-ним розчином препарату "Байфоміл" або іншими деззасобами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я.

5.10. Прилади опалення з рівною поверхнею встановлюються таким чином, щоб їх можна було легко оглянути, почистити та відремонтувати.

5.11. Категорично забороняється використовувати прилади системи опалення виробничих приміщень для сушки одягу та взуття.

5.12. Температура повітря виробничих приміщень, де проводять обвалку м'яса, приготування фаршу, напівфабрикатів, шприцювання ковбас, розбивання яєць та зливання у банки або пакети меланжу, не повинна перевищувати 12 град.C.

6. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів

6.1. Технологічне обладнання: машини, агрегати, посуд, апарати, трубопроводи, чани, ванни, лотки, дека, прокладки, інвентар, посуд та тара, які мають контакт із сировиною та харчовими продуктами, потрібно виготовляти з матеріалів, стійких до хімічної теплової та механічної дії, має бути водонепроникним, корозійностійким, що легко піддається чищенню, дезінфекції.

6.2. Не дозволяється застосовувати обладнання з оцинкованої сталі, нелудженої міді, а також емальований посуд та інвентар.

6.3. Дека, крючки та інший металевий інвентар має бути нелуджений, виготовлений з нержавіючої сталі або вкритий захисним полімерним матеріалом, який має висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо контакту з харчовими продуктами.

6.4. Поверхня робочих столів повинна бути виготовлена з нержавіючої сталі. Дозволяється застосовувати столи, робочі поверхні яких виготовлені з мармурового щебеню, бетону (на кислотостійкому цементі), та покривати робочу поверхню столів листами з полімерних матеріалів, які мають висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо контакту з харчовими продуктами.

6.5. Технологічне обладнання та апарати зовні потрібно фарбувати світлими фарбами, окрім обладнання, покритого нержавіючим матеріалом, який не містить шкідливих добавок.

Не дозволяється фарбувати посуд, інвентар та інші поверхні, що мають контакт із харчовими продуктами, білилами зі свинцем, суриком тощо.

6.6. Ванни, трубопроводи, лотки, жолоби, тара повинні мати рівну, без щілин, щербин, виступаючих болтів або клепок поверхню, бути доступними для огляду, легко чиститися, митися та дезінфікуватися.

6.7. Технологічне обладнання потрібно розташовувати згідно з технологічною схемою виробництва, щоб забезпечити потоковість процесів, найкоротший шлях проходження продукції та виключення зустрічі потоків сировини та готової продукції.

6.8. Обладнання потрібно конструювати, розміщувати та монтувати з урахуванням санітарних вимог до його використання, очищення, миття, дезінфекції та санітарного контролю за виробничим процесом.

6.9. Частини обладнання, які відкручуються та замінюються, повинні легко демонтуватися та бути доступними для санітарної обробки.

6.10. Машини, автомати, пристрої на всіх етапах технологічного процесу переробки птиці, обробки пухо-перової сировини, виробництва морожених та сухих яйцепродуктів перед початком роботи цеху повинні бути чистими та добре відрегульованими для запобігання забрудненню продукції, накопиченню та розмноженню мікроорганізмів на їхніх поверхнях.

6.11. При переробці м'яса птиці, виробництві яйцепродуктів інструменти потрібно використовувати тільки за призначенням.

6.12. Забороняється використовувати ті самі ваги для зважування сировини та готової продукції.

6.13. Необхідно мати запасні (не менше двох) комплекти інструментів для виконання технологічних операцій.

6.14. Транспортні засоби для внутрішнього користування, внутрішньоцехова тара, індивідуальні інструменти, інвентар для прибирання потрібно закріплювати за кожною окремою ділянкою цеху, видами сировини, готової продукції і відповідним чином маркувати.

6.15. Чиста тара для готової продукції повинна зберігатися на продезінфікованих полицях або спеціальних підставках в окремому сухому приміщенні.

При тривалому зберіганні перед використанням чисту тару та інвентар потрібно дезінфікувати повторно.

6.16. Для продукції, яка непридатна для харчових потреб, застосовується окрема маркована тара з кришками із водонепроникних матеріалів. Санітарну обробку тари потрібно проводити після кожного звільнення її від продукції. Така тара зберігається у спеціально відведеному приміщенні.

6.17. Транспорт, який використовується для перевезення птахопродуктів до місця реалізації, повинен бути чистим, продезінфікованим, сухим, без сторонніх запахів, у справному стані, мати санітарний паспорт, виданий органами санітарно-епідеміологічної служби, строком не більше ніж на 6 місяців. Транспорт без санітарного паспорта на територію підприємства не допускається.

Після механічного очищення та миття гарячим (60-700 град.C) струменем води під тиском 2 атм автотранспорт потрібно дезінфікувати розчином хлорного вапна з умістом 2-3%-ного активного хлору або 2%-ним розчином формальдегіду.

Забороняється використовувати транспорт, що не пройшов санітарну обробку.

6.18. Перед навантаженням продукції транспортний засіб повинен оглядатися фахівцем ветеринарної медицини, призначеним суб'єктом господарювання, після чого дозволяється використовувати транспорт для завантаження та перевезення продукції.

6.19. Прилади для реєстрації температури та вологості повітря у виробничих, складських приміщеннях, холодильних камерах мають бути в оправі, яка захищає їх від механічних ушкоджень.

6.20. Меланж повинен транспортуватися рефрежератором, а яйця - в спеціальному транспорті, призначеному для перевезення яєць.

7. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічних процесів

7.1. Не допускається перехрещування потоків при надходженні, переробці сировини (птиці, яєць) у цехах та вивезенні готової продукції.

7.2. Переробку птиці, виробництво продуктів з м'яса, яєчних продуктів, обробку пухо-перової сировини на всіх етапах виробництва від надходження сировини до зберігання готової продукції потрібно організовувати так, щоб забезпечити регулювання технологічних потоків, режимів температури та вологи, які регламентуються технологічними інструкціями.

7.3. Технологічні процеси виробництва й зберігання харчової продукції птахівництва повинні виконуватися в умовах ретельного оберігання сировини і продуктів від забруднення та попадання в них сторонніх предметів, речовин тощо.

7.4. У кожному цеху необхідно вести облік розбитих предметів у спеціальному журналі.

7.5. Під час виробництва продукції забороняється проведення ремонтних робіт, дезінфекції, занесення у виробниче приміщення металевих та скляних предметів, ароматичних речовин тощо.

Персонал птахопереробного підприємства має підтримувати чистоту виробничих приміщень. Суворо забороняється палити, плювати, вживати їжу в приміщеннях, де виконується робота з сировиною та харчовими продуктами.

7.6. На птахопереробних підприємствах не дозволяється переробляти трупи птиці та відходи інкубації з птахогосподарств, птахофабрик.

7.7. Подачу тари, пакувальних та інших допоміжних матеріалів необхідно здійснювати через коридори, обминаючи виробничі приміщення.

7.8. Зберігання готової продукції потрібно здійснювати при ретельному виконанні режимів температури та вологи, передбачених технічною документацією та відповідними нормативно-правовими актами.

7.9. Температура та вологість повітря в приміщеннях для зберігання готової продукції повинні перевірятись за показниками контрольно-вимірювальних приладів та записуватися у відповідні журнали.

7.10. Відпуск готової продукції повинен проводити експедитор або майстер, які несуть відповідальність за її якість та зберігання, відповідно до чинного законодавства.

7.11. Не допускається реалізація продукції у забрудненій та ушкодженій упаковці, з нечітким маркуванням.

7.12. Ветеринарно-санітарний контроль сировини, готової продукції, технологічних процесів, виробничих умов та режимів зберігання повинен здійснюватися спеціалістами державної служби ветеринарної медицини підприємства згідно з Положенням про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженим наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 N 45 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2000 за N 760/4981.

7.13. За відсутності лабораторії на птахопереробному підприємстві лабораторні дослідження повинні проводитись районними (міськими, обласними) державними лабораторіями ветеринарної медицини.

7.14. На кожну партію продукції птахівництва, що реалізується, державною службою ветеринарної медицини повинно видаватися в установленому порядку ветеринарне свідоцтво або довідка.

8. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з переробки птиці

8.1. На птахопереробне підприємство повинна прийматися тільки здорова птиця з благополучних господарств щодо інфекційних, інвазійних та масових незаразних хвороб відповідно до діючих ветеринарно-санітарних вимог.

8.2. Забій хворої та з підозрою на захворювання птиці з господарств, неблагополучних щодо інфекційних хвороб, повинен проводитись за розпорядженням державної служби ветеринарної медицини. Переробка такої птиці повинна здійснюватись тільки з повним патранням. Таку птицю потрібно приймати окремо від здорової птиці і направляти на санітарну бойню; у разі відсутності санітарної бойні забій має проводитись у забійному цеху підприємства наприкінці зміни або в окремо визначений день за узгодженням із державною службою ветеринарної медицини. Після закінчення забою птиці необхідно проводити дезінфекцію приміщення.

8.3. Передзабійна голодна витримка для сухопутної птиці не повинна перевищувати 18 годин, для водоплавної - 24 години (враховуючи період, який птиця була в дорозі). Час, з якого птицю не годували у господарстві, вказується в товарно-транспортній накладній.

8.4. Птиця на птахопереробне підприємство повинна доставлятися спеціалізованими транспортними засобами або машинами, які мають брезент чи полог для захисту від сонця, дощу, холоду тощо.

8.5. Кожна партія птиці супроводжується ветеринарним свідоцтвом або довідкою, виданими в установленому порядку.

8.6. Птиця, що надійшла на птахопереробне підприємство, повинна обов'язково оглядатися лікарем ветеринарної медицини. Одночасно потрібно перевіряти наявність документів: ветеринарного свідоцтва або довідки, товарно-транспортної накладної. Кількість доставленої птиці визначається приймальником та здавачем після її зважування та розвантаження.

8.7. При надходженні для забою та ветеринарному огляді хвору та з підозрою на захворювання птицю потрібно сортувати за такими ознаками: скуйовджене пір'я, опухання суглобів, наявність синуситів, виділення з носа, очей, рота; розлад шлунково-кишкового тракту, наявність віспинок на гребні, сережках тощо. Таку птицю потрібно забивати та переробляти на санітарній бойні. При надходженні великої кількості хворої птиці її треба негайно забивати, окремо від здорової птиці, з подальшою дезінфекцією приміщення. Тушки такої птиці повинні піддаватися повному патранню, ветеринарно-санітарній експертизі, а при підозрі на інфекційне захворювання - відповідним лабораторним дослідженням.

8.8. Не допускається приймати на птахопереробне підприємство тушки вимушено забитої птиці.

8.9. Забороняється повертати здавачу трупи птиці, які виявили при надходженні, хвору та з підозрою на захворювання птицю, з травматичними пошкодженнями, а також птицю, що не відповідає вимогам діючого стандарту до птиці для забою.

8.10. Загибла птиця, виявлена при прийманні, повинна піддаватись розтину в спеціально відведеному місці (цех утилізації відходів). За необхідності трупи направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини для мікробіологічного дослідження. Лікар ветеринарної медицини птахопереробного підприємства повинен складати акт, де вказується причина загибелі птиці, а трупи в спеціальних вологонепроникливих ємкостях (закритих контейнерах, бачках з кришками) потрібно направляти на технічну утилізацію.

8.11. Служба ветеринарної медицини птахопереробного підприємства зобов'язана інформувати районну державну службу ветеринарної медицини, суб'єктів господарювання (господарств) про інфекційні та масові незаразні хвороби, які виявили при надходженні та ветеринарно-санітарній експертизі птиці. При виявленні антропозоонозних хвороб потрібно негайно повідомляти органи санітарно-епідеміологічного нагляду.

8.12. Працівники, які проводять приймання та навішування живої птиці на підвіски конвейєра, не повинні допускати її травматизму.

При вивантаженні та навішуванні птиці з господарств, неблагополучних щодо інфекційних хвороб (або хворої), робітники повинні забезпечуватись респіраторами або марлевими пов'язками та іншими засобами захисту (гумовими рукавичками, чоботами, фартухами тощо).

8.13. На ділянці навішування птиці потрібно встановлювати витяжну вентиляцію. Протягом робочої зміни потрібно періодично розпилювати воду (згідно з діючим ГОСТом "Вода питна") для осаджування з повітря пилу та пуху.

8.14. На лінії потрібно переробляти птицю тільки одного виду та віку. У разі одночасного надходження на переробку сухопутної та водоплавної птиці спочатку треба переробляти сухопутну птицю (курчат, курчат-бройлерів, курей, індиків, індичат, цесарок, цесарят), а потім водоплавну (качок, каченят, гусей, гусенят). Після закінчення забою водоплавної птиці потрібно проводити дезінфекцію.

8.15. Забороняється залишати на ніч у ваннах воду, що використовувалась для електрооглушення птиці, теплової обробки, охолодження воскованих тушок та тушок після патрання. Надходження води в ці резервуари повинно здійснюватись назустріч руху тушок птиці, тобто тушки птиці мають покидати резервуар там, де знаходиться свіжа вода.

Воду у ваннах потрібно замінювати у міру її забруднення, але не рідше 1 разу за зміну.

8.16. Регенерована воскомаса, яка була знята з тушок, наприкінці зміни повинна очищатися від забруднень, пір'я та прогріватися не менше 30 хв при температурі 80 град.C.

8.17. Повинні дотримуватись режими забезпечення належного знекровлення, товарного виду тушок та збільшення строків їх зберігання при електрооглушенні, забої птиці, знекровленні, тепловій обробці, воскуванні тушок водоплавної птиці, патранні тощо.

8.18. Знекровлення тушок птиці повинно проводитись в тунелях або на закритих ділянках, які мають нахил для стікання крові, не допускаючи її розбризкування та накопичення в жолобах.

На цій ділянці поверхні тунелів, жолобів повинні бути металевими (бетонними або викладеними плиткою), легко чиститись та піддаватись санітарній обробці.

8.19. Технологічне обладнання при тепловій обробці, воскуванні тушок та інших операціях, де виділяється тепло, потрібно монтувати та розміщувати з урахуванням санітарних та ветеринарних вимог до проектування підприємств м'ясної промисловості.

8.20. Під час видалення пір'я на тушки та робочі частини машин повинна безперервно подаватися вода, температурою 45-50 град.C, для змивання з них пір'я та запобігання забрудненню мікрофлорою.

8.21. Машини, на яких видаляють пір'я, потрібно огороджувати з метою попередження розкидання пір'я та забруднення цеху. Жолоб для збирання і подачі пір'я для подальшої обробки повинен мати решітку, щоб тушки птиці, які випали з підвісок, не потрапляли в насос.

8.22. Не допускається накопичення пір'я, крові та інших продуктів у жолобах, трапах, решітках. Необхідно постійно слідкувати за їх чистотою.

8.23. На ділянці видалення пір'я забороняється його сушка та зберігання.

8.24. На транспортері або столах, у місцях зняття тушок птиці з підвісок конвейєра первинної обробки, патрання, охолодження, на ділянці упаковки та сортування потрібно обладнувати огорожі, які запобігають падінню тушок на підлогу.

8.25. При патранні тушок необхідно дотримуватися послідовності виконання технологічних операцій: навішування тушок для патрання, видалення голови, трахеї та стравоходу, розрізування очеревинної порожнини; ветеринарно-санітарна експертиза тушок і органів; видалення серця, печінки, м'язевого шлунку, кишечнику та яйцеводу. Процес патрання повинен здійснюватись над жолобом або транспортером.

Робочі місця для патрання повинні бути забезпечені баками з дезінфекційними розчинами для дезінфекції рук, інструментів. До них повинна підводитись холодна та гаряча вода.

8.26. З метою запобігання забрудненню під час видалення клоаки, розтину черевної порожнини, патрання робочі поверхні машин потрібно промивати водопровідною водою під тиском не менше 10 атм.

8.27. Автоматичним пристроєм забороняється видаляти внутрішні органи курей-несучок та курей маточного стада.

8.28. При патранні не допускається пошкодження шлунково-кишкового тракту і забруднення його вмістом тушок та обладнання.

8.29. До місця проведення ветсанекспертизи тушки повинні надходити після патрання.

8.30. Робоче місце ветсанексперта повинно добре освітлюватись, обладнуватися кранами з холодною та гарячою водою, баком з дезрозчином, столом із стерилізатором та інструментами, стільцем, вішалами для тимчасового розміщення тушок з патологоанатомічними змінами, ємкостями з кришками з нержавіючої сталі для накопичення вибракуваних тушок та органів.

8.31. Огляд тушок птиці та органів проводять згідно з діючими ветеринарно-санітарними вимогами. Видалення внутрішніх органів з тушки до ветеринарного огляду забороняється.

8.32. Тушки птиці з патологоанатомічними змінами ізолюють, поміщаючи на спеціальні підвіски, та проводять ретельну ветеринарно-санітарну експертизу. За необхідності матеріал направляють для лабораторних досліджень.

8.33. Кишечники, вибракувані внутрішні органи та частини тушок не повинні накопичуватися у цеху. Їх збирають у спеціальні баки, які щільно закриваються, та направляють на утилізацію.

Після вивезення відходів тару і транспорт потрібно мити та дезінфікувати на спеціально обладнаній ділянці.

8.34. Тушки птиці, від якої був відібраний матеріал для лабораторного дослідження, повинні зберігатись у холодильнику санітарної камери або в загальній камері холодильника в спеціально відгородженій частині до отримання результатів дослідження.

8.35. Після патрання зовнішні та внутрішні поверхні тушок повинні промиватись водопровідною водою. З цією метою використовуються шланги з насадками для промивання внутрішньої порожнини та душові пристрої для миття тушок зовні.

8.36. Забороняється використовувати для сухого туалету тушок серветки та ганчірки.

8.37. Не допускається охолоджувати непатрані та напівпатрані тушки птиці методом занурювання у воду.

8.38. При охолодженні тушок птиці різними методами необхідно дотримуватися температурного режиму. Температура охолоджуваного середовища та тушок повинна відповідати технологічній інструкції. Воду у ванні для охолодження замінюють у міру її забруднення, але не менше одного разу за зміну.

8.39. З метою зниження мікробного обсіменіння та попередження перехресного інфікування тушок при охолодженні птиці у воду ванни додають 10-20 мл/л активного хлору згідно з діючими санітарними нормами.

8.40. Клеймування тушок птиці потрібно проводити відповідно до Інструкції по клеймуванню м'яса, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 12.06.97 N 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.97 за N 447/2251.

8.41. Тушки птиці, які надходять для пакування, за якістю технологічної обробки повинні відповідати вимогам діючих стандартів "М'ясо птиці" та "М'ясо курчат-бройлерів" та ін.

8.42. Забороняється пакувати парні тушки в пакети з полімерних плівок.

8.43. Зворотну тару перед наступним використанням оглядають. Тару, яка не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, деформовану, пошкоджену - видаляють з обігу.

8.44. Тару, яка надійшла з торгових установ для повторного використання, обов'язково піддають санітарній обробці: миють гарячою водою (60-70 град.C) та дезінфікують 2%-ним розчином формальдегіду.

8.45. Ящики повинні бути міцними, сухими, чистими, без стороннього запаху. Перед пакуванням тушок дно та стінки ящиків потрібно вистилати папером, пергаментом або поліетиленовою плівкою, дозволеними Міністерством охорони здоров'я України для пакування харчових продуктів.

8.46. Забороняється випускати з підприємства тушки птиці та продукцію, упаковані в несправну тару, з нечітким або неправильним маркуванням.

8.47. Для клеймування застосовується фарба або харчовий барвник, а для наклеювання паперових етикеток - клей, що дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я України.

8.48. Час перебування в цеху запакованих тушок птиці до відправки їх у холодильник повинен не перевищувати 30 хв.

8.49. Забороняється зберігати м'ясо птиці разом з нехарчовими, а також з продуктами, які мають різкий запах, та поблизу опалювальних приладів, каналізаційних та водопровідних труб тощо.

8.50. У камерах зберігання ящики з тушками повинні розміщуватись штабелями. Нижні ящики ставлять на дерев'яні рейки, піддони та зберігають відповідно до режимів, передбачених технологічними вимогами.

8.51. Перед відправкою для реалізації потрібно проводити ветсанекспертизу тушок, які знаходилися в охолодженому стані, за органолептичними показниками, а за необхідності й інші дослідження згідно зі стандартом "М'ясо птиці".

8.52. Тушки птиці, що мають ознаки псування, повинні направлятися для дослідження у державну лабораторію ветеринарної медицини.

8.53. Обробка, пакування, режими зберігання субпродуктів птиці мають відповідати технологічним вимогам.

Після огляду лікарем ветеринарної медицини та санітарної оцінки їх потрібно охолоджувати або заморожувати.

Забороняється зберігання м'язового шлунку без видалення та промивання його вмісту та кутикули.

8.54. Не дозволяється накопичувати і затримувати субпродукти в цеху виробництва м'яса птиці більше 30 хвилин.

8.55. Технологічна служба та служба державної ветеринарної медицини суб'єкта господарювання повинні здійснювати контроль за додержанням умов та термінів зберігання тушок, субпродуктів, температури в товщі м'язів тушок.

8.56. Передзабійний ветеринарний огляд птиці, ветеринарно-санітарна експертиза тушок та внутрішніх органів, органолептична оцінка м'яса, ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпекою м'яса птиці в процесі виробництва та зберігання проводяться під безпосереднім контролем лікаря державної служби ветеринарної медицини.

8.57. Для реалізації на кожну партію м'яса та субпродуктів птиці оформляються супровідні документи: ветеринарне свідоцтво або довідка.

9. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень первинної обробки пухо-перової сировини

9.1. Відділення первинної обробки пухо-перової сировини повинно бути ізольованим від цеху з переробки м'яса птиці та інших виробничих ділянок. Воно повинно мати такі приміщення:

- приймання, попереднього видалення вологи, миття та сушки пір'я;

- сортування та пакування сухого пір'я;

- зберігання пакованого пір'я (склад);

- зберігання тари, яка використовується для пакування пір'я;

- зберігання інвентарю, який використовується для прибирання цього відділення.

9.2. Сировиною є пір'я та пух, які були зняті з тушок здорової птиці, що надійшла з благополучних господарств щодо інфекційних, інвазійних та масових незаразних хвороб відповідно до ветеринарно-санітарних вимог.

9.3. Зниженню мікробного обсіменіння перо-пухової сировини сприяє санітарна обробка та підтримка чистоти технологічного обладнання, яке використовується для теплової обробки тушок птиці, зняття з них пір'я, транспортування, миття, сушки та пакування останнього.

9.4. Пухо-перова сировина повинна піддаватись первинній обробці відразу після зняття її з тушок.

9.5. Транспортування пухо-перової сировини в приміщення первинної обробки виконується одним із способів: по гідрожолобу, передувкою повітрям, перекачкою насосом або візками.

9.6. Забороняється залишати на ніч, накопичувати та зберігати пухо-перову сировину у візках, центрифугах, сушильних та пакувальних машинах.

9.7. Пух та пір'я, одержані при забої хворої птиці з господарств, неблагополучних щодо інфекційних хвороб, а також невідомого походження, знешкоджують відповідно до ветеринарно-санітарних вимог.

9.8. Суха пухо-перова сировина пакується в сухі чисті мішки, які потім маркують та зберігають при температурі та вологості згідно з вимогами технічної документації та нормативно-правових актів.

9.9. Мішки з пухо-перовою сировиною для тимчасового зберігання потрібно складати у штабелі висотою не більше 3 метрів, шириною не більше 4 мішків у ряду. Відстань між штабелями та стіною повинна бути 30-40 см.

10. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з виробництва заморожених та сухих яйцепродуктів

10.1. Для виробництва яйцепродуктів (меланжу, білка, жовтка, порошку) повинні використовуватись яйця курячі свіжі та з холодильника, що надійшли з господарств, благополучних щодо інфекційних та інвазійних захворювань, згідно з вимогами технічної документації та цих Правил.

10.2. В яйцесушильні цехи птахопереробних підприємств для виробництва яєчного порошку приймаються курячі яйця з пошкодженою незабрудненою шкаралупою, але без ознак течії, які зберігалися не більше 1 доби, не враховуючи дня знесення, при температурі 8-10 град.C.

10.3. Яєчний заморожений меланж, що використовується для виробництва яєчного порошку, повинен за органолептичними, бактеріологічними та фізико-хімічними показниками відповідати вимогам технічної документації, нормативно-правових актів і направлятися на сушку відразу після розмороження.

10.4. Розмороження яєчних продуктів повинно проводитися швидко, запобігаючи їх псуванню, відповідно до технологічних вимог.

10.5. Не повинні допускатися до виробництва морожених і сухих яйцепродуктів: качині, гусячі та курячі яйця, які зберігалися у вапняному розчині; харчові неповноцінні яйця: "бій", "насічка", "виливок", "присушка", "м'ятий бік", "мала пляма" (за виключенням згаданих у пункті 10.2) та технічний брак: "кров'яна пляма", "велика пляма", "красюк", "тік", "тумак", "зелена гниль", "міражне яйце", "кров'яне кільце".

10.6. Приймання яєць переробними підприємствами повинно проводиться за наявності на кожну партію ветеринарного свідоцтва або довідки, отриманих у встановленому порядку.

10.7. Суб'єкт господарювання за 2-3 доби перед поставкою яєць на яйцепереробні підприємства повинен контролювати їх якість (візуальний огляд, тотальна овоскопія) та відсортовувати недоброякісні яйця згідно з пунктом 10.5.

10.8. На підприємствах, пов'язаних із переробкою яєць, якість сировини (курячих яєць) повинна контролюватись при прийманні та у відділенні сортування. При цьому має враховуватись:

- благополуччя місцевості збору яєць щодо інфекційних та інвазійних хвороб птиці, що контролюється лікарем державної служби ветеринарної медицини шляхом перевірки супровідних документів (ветеринарного свідоцтва або довідки) на кожну партію яєць;

- доброякісність яєць при огляді та овоскопії зразків, що відібрані від кожної партії згідно з нормативними документами;

- відповідність яєць показникам якості та безпеки при дослідженні в державних лабораторіях ветеринарної медицини не менше 1 разу на місяць відповідно до Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветсвідоцтво (Ф - 2), затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 03.11.98 N 16 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.98 за N 761/3201.

10.9. При прийманні яєць слід звертати увагу на зовнішній вигляд упаковки, чистоту тари, відповідність маркування тари супровідним документам тощо.

10.10. Не допускається порушення цілісності й забруднення шкаралупи яєць при їх транспортуванні та зберіганні. Необхідно дотримуватися режимів температури та вологості та запобігати контакту яєць від впливу речовин з різкими та сторонніми запахами.

10.11. Забороняється пакувати, зберігати яйця, а також подавати їх на переробку в мокрій, деформованій та забрудненій тарі (прокладки, картонні коробки, ящики).

10.12. Після того, як яйця поступили на яйцепереробне підприємство, вони підлягають переробці в найкоротший термін згідно з нормативно-правовими актами.

10.13. Розпакування яєць необхідно проводити у відокремленому від виробничих цехів приміщенні. Тара з під яєць не повинна надходити у приміщення для виробництва яйцепродуктів. Вона підлягає дезінфекції.

10.14. Яйця перед надходженням на ділянку розбивання підлягають візуальному оглядові, овоскопії, сортуванню на доброякісні та недоброякісні, з чистою та забрудненою шкаралупою відповідно до нормативних документів.

10.15. Технологічні операції з санітарної обробки поверхні шкаралупи не повинні бути джерелом забруднення яйцепродуктів, приміщення, обладнання тощо.

10.16. Санітарну обробку поверхні шкаралупи яєць потрібно проводити методами та засобами (мийними та дезінфекційними розчинами), дозволеними Міністерством охорони здоров'я України.

10.17. На ділянці санітарної обробки шкаралупи яєць при проведенні ветеринарно-санітарного огляду потрібно контролювати якість очищення та миття шкаралупи.

10.18. Одночасно на цій ділянці необхідно визначати кількість активного хлору в розчині хлорного вапна, а також концентрацію розчинів мийних засобів методом хімічного аналізу (не менше 1 разу за зміну).

10.19. Після санітарної обробки яйця не підлягають зберіганню.

10.20. Після розбивання шкаралупи, у тому числі за допомогою машин, уміст яєць потрібно збирати в стерильну чашку або лоток та перевіряти на якість.

При ручному розбиванні в одну чашку необхідно зливати вміст не більше 2 яєць.

10.21. Вміст яєць не повинен мати ознак псування, кров'яних включень, сторонніх тіл, невластивого кольору, запаху, консистенції тощо.

10.22. Прилад для розбивання яєць, лоток для збирання вмісту потрібно замінювати на чистий, продезінфікований через кожну годину роботи.

10.23. При виявленні неякісних яєць їх потрібно видаляти разом із забрудненим інструментом, який замінюють на чистий, а працівники після контакту з цим інструментом повинні мити та дезінфікувати руки. Забруднений інструмент направляється на миття та стерилізацію.

10.24. На ділянці розбивання яєць необхідно розташовувати відділення для миття, яке повинно бути укомплектоване стерилізаційним апаратом або пристроєм для стерилізації та дезінфекції відер, чашок, лотків тощо.

10.25. До ділянки розбивання яєць необхідно підводити пару або гарячу воду, що подається за допомогою спеціального шлангу для дезінфекції забрудненого обладнання, а також наприкінці кожної зміни.

10.26. Після розбиття яєць шкаралупа повинна збиратися в спеціально марковані "Для технічного застосування" ємкості, які після наповнення направляються у цех технічних фабрикатів. Неякісні яйця з виробничих приміщень видаляються без затримки.

10.27. Фільтрів, які використовуються для фільтрації яєчної маси, повинно бути не менше трьох.

10.28. На всіх стадіях технологічного процесу яєчна маса та отримані з неї яйцепродукти захищаються від потрапляння в них різних сторонніх речовин та бруду.

10.29. Пастеризація рідкої яєчної маси повинна гарантувати отримання якісного продукту. У цеху має бути не менше 2 пастеризаторів.

10.30. Конструкція пастеризатора повинна забезпечувати постійну швидкість потоку рідкого продукту, надійність його пастеризації, контроль за процесом теплової обробки на спеціальних приладах та автоматичне відведення частини продукту, що не пройшов термічної обробки.

10.31. Рідка яєчна маса повинна піддаватися пастеризації згідно з технологічним режимом, зазначеним у діючих нормативних актах, що відповідає виду продукції і конструктивній особливості пастеризаційної установки.

10.32. З метою запобігання переливанню яєчної маси, ємності повинні мати регулятори, які сигналізують про наповнення їх рідким продуктом.

10.33. Після завершення процесу пастеризації яєчна маса, що призначається для виробництва морожених яйцепродуктів, охолоджується до температури 5-8 град.C у спеціальному відділенні пастеризатора. Контроль за пастеризацією здійснюється на термореєструвальних та термозаписувальних пристроях.

10.34. Пастеризована рідка яєчна маса перед розливанням у тару або сушінням повинна зберігатися в охолодженому стані при температурі 5-8 град.C протягом 24 годин у продезінфікованих закритих баках, які мають мішалки, термометри та охолоджувальну сорочку.

10.35. У разі відключення холодної води, електроенергії тощо у цехах з виробництва яйцепродуктів, де відсутні ємності з охолоджувальними сорочками, рідка яєчна маса повинна тимчасово зберігатися в холодильних камерах при температурі 0 - +4 град.C, але не більше чотирьох годин, після чого поступати на утилізацію.

10.36. Тара, після наповнення охолодженими рідкими яєчними продуктами, повинна негайно закриватися та переноситися у морозильні камери.

10.37. Упаковки з яйцепродуктами в морозильних камерах повинні розміщуватись так, щоб забезпечити навколо них вільну циркуляцію повітря.

10.38. Швидкість руху повітря, температурні режими заморожування яєчних продуктів, температура та відносна вологість повітря в морозильних камерах повинні відповідати нормативним актам та контролюватися за допомогою вимірювальних приладів. Ступінь загорожування контролюється вимірюванням температури продукту у відібраних упаковках з кожної партії спеціальним термометром у металевій оправі та реєструється в журналі.

10.39. Після заморожування та досягнення визначеної температури в центрі упаковки, з метою попередження танення яєчної маси, упакування банок в ящики потрібно проводити у приміщенні при температурі не вище 6 град.C, а потім ящики швидко поміщати в камери зберігання.

10.40. Розморожені яєчні продукти з температурою 4 - 6 град.C повинні негайно використовуватися або перероблятися.

10.41. В яйцесушильному цеху необхідно контролювати технологічний процес виробництва сухих яєчних продуктів: якість сировини, готової продукції, санітарний стан приміщення, обладнання, тари, інвентарю та дотримання особистої гігієни працівниками.

10.42. Технологічний контроль процесу сушки яєчної маси (меланжу, білка, жовтка) повинен здійснюватись за допомогою перевірки режимів сушки: температури повітря, що подається в сушильну камеру, температури повітря, яке виходить із сушильної камери, температури повітря в зоні розпилення згідно з показниками контрольно-вимірювальної апаратури (термографи). Контроль потрібно проводити періодично, протягом всієї доби.

10.43. Сушка яєчної маси проводиться з використанням затверджених технологічних процесів і температурних режимів для кожного сушильного агрегату установки.

10.44. Для сушки яєчної маси повітря забирається та подається з чистої зони через спеціальні очисні фільтри.

10.45. Готова продукція для зберігання повинна розташовуватися в приміщеннях за партіями виробництва на чистих, сухих стелажах (решітках) на висоті 20 - 30 см від підлоги та на відстані 30 см від стін, штабелями, на яких вказується номер партії.

10.46. Забороняється зберігати готові яєчні продукти разом з надто пахучими речовинами та матеріалами.

10.47. Зберігання морожених та сухих яєчних продуктів повинно здійснюватись згідно з режимами температури та вологості.

10.48. У приміщеннях для зберігання готової продукції температура та вологість повинні перевірятися за показниками контрольно-вимірювальних приладів з наступною їх реєстрацією у журналі встановленої форми.

10.49. Кожна партія яєчних продуктів, що виготовлена протягом однієї зміни, повинна досліджуватися у державній лабораторії ветеринарної медицини. На підставі результатів дослідження повинні оформлятися відповідні документи встановленої форми.

10.50. Під партією розуміють будь-яку кількість яєчних продуктів одного виду, виготовлених одним підприємством протягом однієї зміни, що оформлена одним документом про якість.

10.51. При отриманні незадовільних результатів дослідження яйцепродуктів хоча б за одним показником проводять повторні аналізи. Кількість проб у цьому разі збільшують вдвічі. При незадовільних результатах повторних досліджень партія яйцепродуктів не приймається і направляється на технічну утилізацію.

10.52. Проби для бактеріологічних досліджень потрібно відбирати з кожної партії яйцепродуктів за допомогою стерильного щупу в стерильну скляну банку або в стерильний поліетиленовий пакет.

10.53. У разі необхідності відправки проб в лабораторію, яка знаходиться за межами яйцепереробного підприємства, проби після пломбування направляються разом з актом відбору для дослідження. Термін - на протязі 2 годин.

10.54. Проби морожених яєчних продуктів не повинні надходити в лабораторію у підталому стані.

10.55. Перед проведенням лабораторних досліджень відтавання проб проводиться на водяній бані при температурі не вище 45 град.C до температури усередині продукту не вище 0 - 5 град.C.

10.56. При бактеріологічних аналізах проб рідких яєчних продуктів висів потрібно здійснювати стерильними піпетками, а наважки сухих яєчних продуктів - на стерильних папірцях.

10.57. При проведенні наступних досліджень для розведення рідких яйцепродуктів кожного разу використовуються стерильні піпетки.

10.58. Протягом всього періоду бактеріологічного дослідження необхідно використовувати стерильні інструменти та дотримуватися асептичних умов праці.

10.59. Випуску з птахопереробного підприємства підлягає партія морожених та сухих яйцепродуктів, яка відповідає за органолептичними, бактеріологічними та фізико-хімічними показниками технологічним вимогам.

10.60. Реалізація готових яйцепродуктів з підприємства повинна проводитися з дозволу державної служби ветеринарної медицини підприємства.

10.61. Заморожені та сухі яєчні продукти повинні транспортуватись в умовах, які забезпечують зберігання продукції згідно з санітарними правилами.

10.62. Транспортну тару з яйцепродукцією необхідно маркувати та наносити на неї попереджувальний знак "Боїться вологи!".

11. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень (утилізаційних цехів) з переробки технічних відходів

11.1. Відділення з переробки технічних відходів повинне бути ізольоване від харчових цехів. Його перегороджують на дві половини, що мають окремі входи та виходи. Одна половина - для приймання та переробки відходів виробництва (сировини), друга - для приймання та тимчасового зберігання готової продукції (кормової муки).

Дороги для вивозу готового кормового борошна та завозу відходів не повинні перехрещуватись. Контакт готового борошна із сировиною не допускається.

11.2. Вхід до відділення повинен бути обладнаний дезінфекційним килимком, який у міру забруднення потрібно піддавати механічному очищенню та зволожувати дезінфекційними розчинами.

11.3. Для виробництва кормового борошна потрібно використовувати нехарчову сировину від здорової птиці, а також трупи птиці після розтину, відходи від переробки яєць, інкубації, які допущені до переробки державною службою ветеринарної медицини. Така сировина повинна направлятися у відділення по трубопроводах, у закритих контейнерах або в бачках з кришками.

11.4. За відділенням з переробки технічних відходів повинен бути закріплений окремий обслуговуючий персонал, а також санітарний та спеціальний одяг, інвентар, контейнери, бачки тощо.

11.5. У приміщеннях відділення постійно повинен підтримуватися санітарний режим, що запобігає вторинному обсіменінню мікрофлорою та розмноженню її в готовій продукції.

11.6. Кожна партія кормової муки підлягає лабораторному дослідженню в державних лабораторіях ветеринарної медицини та супроводжується ветеринарним свідоцтвом або довідкою.

11.7. Використання кормової муки до одержання результатів лабораторних досліджень забороняється.

11.8. Дезінфекцію відділення з переробки технічних відходів потрібно проводити щоденно розчином хлорного вапна із вмістом 3 - 4% активного хлору при експозиції 2 - 3 години або гарячим 2%-ним розчином їдкого натру або їдкого калію.

11.9. Приміщення для приймання та переробки технічних відходів повинно бути обладнане кімнатою для миття та дезінфекції тари, інвентарю та транспортних засобів, за допомогою яких транспортується сировина.

12. Вимоги до проведення санітарної обробки приміщень та технологічного обладнання птахопереробних підприємств

12.1. Для миття та дезінфекції приміщень, обладнання, інвентарю, тари повинні використовитись мийні та дезінфекційні речовини, дозволені Міністерством охорони здоров'я України для застосування в харчовій промисловості.

12.2. Розчини мийних та дезінфекційних препаратів потрібно готувати в хімічно й корозійностійких ємкостях.

12.3. Температура приготування гарячих мийних розчинів та води має бути 68+-2 град.C, теплої води 38+-2 град.C, холодної водопровідної води та розчинів хлорного вапна 18+-2 град.C.

12.4. Перед приготуванням робочих розчинів хлорного вапна попередньо потрібно визначати вміст активного хлору в сухому хлорному вапні.

12.5. Роботи з проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації повинні проводити спеціальні служби або навчені робітники під контролем лікаря державної служби ветеринарної медицини.

12.6. Фунгіциди, інсектициди, мийні, дезінфекційні та інші засоби повинні зберігатися в окремих закритих приміщеннях і перевозитися тільки робітниками, які отримали спеціальну підготовку. Застосування таких речовин дозволяється під їх наглядом з дотриманням правил техніки безпеки. Потрібно виключити можливість забруднення згаданими речовинами сировини та продуктів.

12.7. Перед проведенням дезінфекції, дезінсекції та дератизації сировину та готову продукцію потрібно видаляти з приміщення.

12.8. Санітарна обробка поверхонь повинна проводитись за схемою: механічна очистка, миття гарячою водою та мийними засобами, нанесення дезінфекційних розчинів, витримка експозиції, промивання водопровідною водою, контроль видалення мийних та дезінфекційних речовин з поверхні.

12.9. Після нанесення дезінфекційних розчинів із розрахунку 1 л/1 кв.м потрібно витримувати експозицію для хлорних розчинів не менше 30 хв, а для лужних - 45 хв, а потім їх змивають водою.

12.10. Контроль за видаленням мийних та дезінфекційних розчинів з оброблених поверхонь повинен проводитись за допомогою фенолфталеїну або лакмусового папірця.

12.11. Дрібний інвентар необхідно дезінфікувати шляхом занурення; великий інвентар та обладнання, цехові транспортні засоби, підлогу, стіни потрібно зрошувати за допомогою гідропульту, пересувних та стаціонарних аерозольних апаратів тощо.

12.12. Дезінфекцію попередньо очищених поверхонь, приміщень, обладнання, автотранспортних засобів дозволяється проводити водою з температурою 85 град.C під тиском 7-14 МПа.

12.13. Концентрація мийних та дезінфекційних розчинів щоденно повинна контролюватися лабораторією і в разі відхилень, доводитися до встановленої норми.

12.14. Не допускається змінення концентрації, температури мийних та дезінфекційних розчинів, графіків проведення санітарної обробки, які передбачені нормативно-правовими актами.

12.15. Начальник цеху (майстер) несе відповідальність за своєчасну та якісну організацію миття та профілактичну дезінфекцію. Контроль за правильністю проведення дезінфекції повинен здійснювати лікар державної служби ветеринарної медицини.

12.16. Щоденний контроль ветеринарно-санітарного стану приміщення, обладнання, інвентарю, робочих місць повинна здійснювати служба ветеринарної медицини підприємства.

12.17. Мікробіологічний контроль вимитого та продезінфікованого обладнання в цехах птахопереробного підприємства повинен проводитися за графіком. Результати досліджень змивів, що свідчать про незадовільну санітарну обробку, потрібно вивішувати на дошці показників, із зазначенням прізвища особи, відповідальної за санітарний стан цієї ділянки.

У разі виявлення кишкової палички із змивів з обладнання лабораторією надається рекомендація начальнику цеху про негайне проведення повторного миття та дезінфекції устаткування, після чого повторно беруться змиви. У разі повторного виявлення кишкової палички у змивах з одного і того самого обладнання суб'єкт господарювання повинен зупинити роботу цехів для проведення генерального прибирання, миття та дезінфекції всього обладнання, після чого лабораторія проводить мікробіологічне дослідження і, якщо знову виявляє кишкову паличку, то обов'язково повідомляє про це територіальну санітарно-епідеміологічну службу.

12.18. Санітарну обробку холодильних камер потрібно здійснювати відповідно до інструкції з їх дезінфекції. Побілку стін, стелі необхідно проводити з додаванням 2% оксідефеноляту натрію.

12.19. Дезінфекція холодильних камер уважається задовільною, якщо при дослідженні кількість зародків плісняви на 1 кв.см поверхні складає не більше 10 одиниць.

12.20. Щоденно в перервах між змінами та після закінчення роботи потрібно прибирати виробничі приміщення.

12.21. Підлогу, панелі, стіни в цеху щоденно, перед початком роботи, необхідно мити водопровідною водою, а в обідню перерву, в процесі роботи у міру забруднення і після закінчення роботи необхідно чистити, мити теплою водою або мийним розчином та промивати теплою водою.

12.22. Сходи потрібно мити у міру їх забруднення, але не рідше одного разу на добу, а поручні щоденно протирати освітленим розчином хлорного вапна, який містить 0,5% активного хлору.

12.23. Двері необхідно мити гарячою водою та дезінфікувати не рідше одного разу на тиждень. Кожну зміну необхідно протирати ручки дверей, поверхні під ними та нижні частини дверей.

12.24. Внутрішнє, віконне, ліхтарне скло та рами в приміщеннях потрібно протирати та промивати не рідше 1 разу на місяць, із зовнішнього боку - не рідше 2 разів на рік, у теплий період року - у міру забруднення. Простір між рамами необхідно очищати від пилу, павутиння, а за необхідності - мити.

Спеціально підготовлений персонал повинен мити електроосвітлювальну апаратуру у міру її забруднення, але не рідше 1 разу на місяць.

12.25. З метою проведення заходів з дезінсекції необхідно:

- прибирати територію;

- попереджувати виплід мух, для чого своєчасно видаляти сміття та нечистоти, не залишати технічні відходи від переробки птиці та конфіскати в цехах;

- закривати дрібною сіткою вікна та кватирки;

- не рідше 2-х разів на тиждень проводити дезінфекцію смітників, вигрібних ям, санітарних вузлів дезінфектантами, інсектицидами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я України для використання на підприємствах харчової промисловості відповідно до інструкцій, настанов з їх застосування.

12.26. Для боротьби з тарганами використовуються: свіжоперепалена бура у суміші з картопляною або гороховою мукою у співвідношенні 1:1, розчин борної кислоти з цукром або хлібом. Місця розмноження тарганів потрібно обпалювати паяльною лампою.

12.27. Для захисту сировини та готових продуктів від забруднення та псування гризунами необхідно:

- оббивати пороги та двері приміщення на висоту 40-50 см листовим залізом або металевою сіткою;

- закривати вікна в підвальних приміщеннях та отвори вентиляційних каналів захисними сітками;

- заливати отвори в стінах, підлозі, біля трубопроводів та радіаторів цементом з металевою стружкою;

- своєчасно очищати цехи від відходів виробництва та конфіскатів. Після закінчення роботи сировину та готову продукцію розміщувати в місцях їх зберігання.

12.28. Знищення гризунів потрібно проводити механічним (капкани) та хімічним способами. Хімічний спосіб дератизації застосовують лише спеціалісти-дератизатори. Для проведення дератизації цим способом використовують: зоокумарін, крисид, вуглекислий барій, ратіндан, вуглекислий газ тощо.

12.29. Забороняється використовувати бактеріальні засоби боротьби з гризунами.

12.30. Суб'єкт господарювання за погодженням з державним лікарем ветеринарної медицини підприємства та санітарно-епідеміологічної служби на підпорядкованій їм території повинен складати графік проведення санітарних днів та профілактичних перерв у цехах і передбачати виконання робіт, що направлені на поліпшення санітарно-гігієнічного стану виробничих, побутових та підсобних приміщень, території, обладнання, робочих місць, інвентарю, спеціального та санітарного одягу, та проведення дезінфекції та дератизації.

12.31. Обов'язково, не рідше 1 разу на рік, роботу цехів необхідно зупиняти на профілактику. Один раз на рік дослідження повинна проводити санітарно-епідеміологічна служба.

12.32. На підприємстві повинен бути передбачений один санітарний день на місяць. При цьому повністю зупиняється приймання сировини (птиці, яєць) та її переробка.

13. Вимоги до проведення санітарної обробка цехів з переробки птиці

13.1. Підлогу, стіни обладнання, інвентар на ділянці приймання птиці в процесі роботи у міру їх забруднення потрібно очищати механічним способом, мити, а після закінчення робочої зміни дезінфікувати.

13.2. Для миття використовують такі гарячі розчини:

- 1-2%-ний розчин кальцинованої соди;

- 0,1-0,2%-ний розчин каустичної соди.

13.3. Дезінфекцію проводять такими розчинами:

- освітленим розчином хлорного вапна (з 2% активного хлору);

- 0,8-1,5%-ним розчином хлораміну;

- 0,1%-ним розчином дихлорізоцианурату натрію;

- розчином трихлорізоцианурової кислоти 0,05-0,007%-ної концентрації (із розрахунку на активний хлор);

- 4%-ним гарячим розчином препарату "Демп";

- 2%-ним гарячим розчином їдкого калію або натрію;

- 5%-ним гарячим розчином кальцинованої соди;

- 3%-ним гарячим розчином препарату "Каспос" складу: 0,3% метасилікат натрію та 0,5% кальцинованої соди.

13.4. Перед початком роботи, в процесі роботи та у міру забруднення ділянки первинної обробки, патрання, охолодження, пакування тушок птиці підлогу, стіни, обладнання потрібно мити водопровідною водою. Наприкінці робочого дня стіни, підлогу, обладнання, за виключенням машин для знімання пір'я, після миття зрошують освітленим розчином хлорного вапна (0,03-0,04% активного хлору) згідно з пунктом 13.2. Розчин залишають на поверхні до наступної робочої зміни. Через кожні 5 днів роботи цеху підлогу, стіни, обладнання (за виключенням машин для знімання пір'я) після миття потрібно дезінфікувати одним із засобів, що вказані в пункті 13.2.

13.5. Для миття підлоги, яка забруднена жиром, повинні застосовуватися гарячі лужні розчини: 5%-ний розчин кальцинованої соди та 2%-ний розчин каустичної соди або 4%-ний розчин препарату "Демп".

13.6. Знімні деталі обладнання потрібно розбирати та піддавати механічному та хімічному очищенню, промивати водопровідною водою в перервах між роботою та дезінфікувати після закінчення роботи згідно з пунктом 13.3.

13.7. Робочі частини машин для знімання пір'я, камери для видалення вологи з охолоджених тушок після миття відповідно до пункту 13.2 необхідно піддавати дезінфекції один раз на п'ять днів шляхом нанесення розчину хлорного вапна (0,03-0,04% активного хлору). Дезрозчин залишають на поверхні до початку наступної робочої зміни.

13.8. Ванни, жолоби для збирання крові у міру їх забруднення, в обідню перерву та після закінчення робочої зміни очищають від крові й промивають теплою водою. Один раз на п'ять діб після промивання, наприкінці робочої зміни, їх дезінфікують розчином хлорного вапна (0,03-0,04% активного хлору).

13.9. Перед початком роботи ванни електрооглушення, теплової обробки, охолодження воскованих тушок, охолодження обпатраних тушок птиці необхідно мити теплою водою, а потім заповнювати чистою водопровідною водою. У процесі роботи воду у ваннах замінюють не рідше 1 разу за зміну. Щоденно, після закінчення роботи, проводять механічне очищення ванн та миття одним із гарячих лужних розчинів, зазначених у пункті 13.2, або дезінфікують за вказівкою лікаря державної служби ветеринарної медицини (залежно від епізоотичної ситуації).

13.10. Ножі, ножиці, виделки та інші інструменти необхідно постійно утримувати в чистоті. У міру забруднення, не рідше як через кожну годину роботи, їх очищають від пір'я, крові, інших забруднень та промивають водою. Після закінчення робочої зміни інструменти миють теплою водою, потім занурюють на 20-30 хв у розчин хлорного вапна (з 2% активного хлору), 2%-ний розчин хлораміну або кип'ятять у стерилізаторах 15 хв. Таким самим чином потрібно стерилізувати інструменти, що контактували з інфікованим тушками.

Перед використанням у роботі продезінфіковані інструменти необхідно промивати теплою водою.

13.11. Пристрої, призначені для санітарної обробки ланцюгів, підвісок, інструменту, інвентарю, мають бути зручними для очистки, миття та дезінфекції.

13.12. На ділянці воскування тушок водоплавної птиці поверхні обладнання, інвентарю, підлогу, стіни перед санітарною обробкою обов'язково потрібно обробляти парою для видалення застиглої воскомаси.

13.13. Воскомасу, яку зняли з тушок, очищають від залишків пір'я, пуху та інших забруднень шляхом природного осадження або центрифугування. Її потрібно піддавати термічній обробці відповідно до технологічних вимог та подавати у ванни зберігання або воскування.

13.14. Чоботи, фартухи, рукавички, нарукавники щоденно після закінчення роботи потрібно очищати, мити та висушувати. Для їх зберігання повинні виділятися спеціальні місця.

13.15. Цехові транспортні засоби в процесі роботи у міру забруднення та щоденно після закінчення робочої зміни необхідно очищати, мити гарячими розчинами згідно з п.13.2 та дезінфікувати згідно з пунктом 13.3.

13.16. Після одноразового використання металеві, пластмасові ящики для перевезення тушок птиці необхідно піддавати санітарній обробці в такому порядку: механічне очищення, миття гарячим розчином кальцинованої (0,5%) або каустичної (0,15%) соди та дезінфекція гострим паром або розчином хлорного вапна (1% активного хлору) чи розчином хлораміну (0,8-1%), промивка гарячою водою та просушування.

13.17. Знезараження металевої тари та дрібних інструментів повинно проводитись у спеціально обладнаних камерах при температурі 100 град.C протягом 50-60 хв або при температурі 110-111 град.C і тиску 0,5 атм - 30-40 хв або при температурі 118-120 град.C і тиску 1 атм - 15-20 хв.

13.18. Після дезінфекції гострим паром промивання водою не проводять.

13.19. Санітарну обробку цінного обладнання, складних машин, ліній переробки птиці тощо необхідно проводити таким чином: у процесі роботи у міру їх забруднення промивати водопровідною водою, після закінчення роботи мити теплою водою, механічно очищати, а потім обладнання та машини промивати щітками, змоченими гарячими дезінфекційними розчинами (68 град.C) :

- 0,5%-ним розчином кальцинованої соди;

- 0,1-0,2%-ним розчином каустичної соди;

- 0,15-0,3%-ним розчином препарату "Каспос";

- 0,2-0,3%-ним розчином препарату "Демп".

Після миття лужними розчинами оброблені поверхні повинні промиватися гарячою водою з обов'язковим контролем за фенолфталеїном або лакмусовим папірцем.

Один раз на тиждень після вказаної санітарної обробки обладнання потрібно дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна або хлораміном (0,03-0,04% активного хлору). Поверхні обладнання з нержавіючої сталі необхідно протирати 1%-ною азотною кислотою, після чого промивати водою.

Устаткування для пакування, яке контактує з тушками, необхідно очищати щітками, змоченими одним із вищезазначених розчинів, промивати водою, дезінфікувати розчинами хлорного вапна або хлораміну з вмістом 0,03-0,04% активного хлору та протирати насухо чистими серветками.

13.20. Автомашини, тракторні причепи, контейнери, тару, що використовуються для транспортування живої птиці, після вивантаження необхідно піддавати санітарній обробці в окремих спеціально обладнаних приміщеннях або на площадках (дезпромивальних пунктах). Спочатку їх чистять від гною, промивають водопровідною, а потім гарячою водою та дезінфікують одним із розчинів (залежно від епізоотичної ситуації):

- 2%-ним гарячим розчином їдкого натру;

- освітленим розчином хлорного вапна (2-3% активного хлору);

- 2%-ним розчином формальдегіду.

Після дезінфекції і витримки експозиції поверхні повинні промиватися водопровідною водою. У разі виявлення інфекційних захворювань дезінфекцію транспорту і тари необхідно проводити відповідно до режимів, зазначених у нормативно-правових актах.

У транспортному листі необхідно робити відмітку про проведену дезінфекцію транспорту і тари, на підставі чого транспорт випускають за територію підприємства.

13.21. Санітарна камера на птахопереробному підприємстві повинна обладнуватися згідно з санітарними та ветеринарними вимогами.

Миття та дезінфекцію камери необхідно проводити хімічними засобами, указаними в пунктах 13.2 та 13.3.

13.22. У разі виявлення на підприємствах інфекційних захворювань птиці потрібно проводити комплекс заходів з вимушеною дезінфекцією під керівництвом державної служби ветеринарної медицини підприємства згідно з діючими інструкціями, затвердженими Державним департаментом ветеринарної медицини. У разі виявлення на підприємствах інфекційних захворювань, спільних для птиці та людей, комплекс заходів проводиться з обов'язковою присутністю санітарно-епідеміологічної служби.

14. Вимоги до проведення санітарної обробки відділеннь первинної обробки пухо-перової сировини

14.1. Сітки, решітки на вікнах, дверях, вентиляційних каналах, повітряних відводах, водостічних трубах, трапах для відведення рідини з підлоги необхідно періодично чистити від пуху та пір'я.

14.2. Стрічку-транспортер, трубопровід, центрифуги після закінчення роботи щоденно потрібно промивати водою та дезінфікувати, як вказано в пункті 13.3.

14.3. Машини, які використовуються для сушки та пакування пір'я, після закінчення роботи необхідно чистити, промивати від пір'я, раз на два тижні дезінфікувати згідно з вимогами пункту 13.3.

14.4. Підлогу в приміщеннях приймання, сушки, пакування пір'я протягом робочої зміни та після вивантаження з машин кожної партії пухо-перової сировини слід піддавати вологій обробці. Щоденно, після закінчення роботи, її потрібно промивати розчинами засобів, зазначеними у пункті 13.2, та раз на тиждень дезінфікувати розчинами, передбаченими пунктом 13.3.

14.5. У складських приміщеннях потрібно постійно підтримувати чистоту, а після відвантаження кожної партії пухо-перової сировини в них слід проводити вологе прибирання.

Приміщення складу, остаточно звільнене від пір'я, необхідно прибирати, мити та дезінфікувати згідно з вимогами пункту 13.3.

14.6. Зворотну тару для пухо-перової сировини слід приймати тільки у чистому вигляді.

14.7. Ремонт приміщень, обладнання, ретельну механічну чистку, миття, дезінфекцію, а за необхідності дезінсекцію та дератизацію необхідно проводити під час зупинки цеху з виробництва м'яса птиці на профілактичний ремонт.

15. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з виробництва яєчних морожених та сухих продуктів

15.1. Для миття обладнання та інвентарю, підлоги та стін цехів з виробництва яєчних продуктів потрібно використовувати такі лужні розчини:

- 1-2 %-ний розчин кальцинованої соди;

- 0,1-0,2%-ний розчин каустичної соди;

- 1%-ний розчин тринатрійфосфату.

Для профілактичної дезінфекції слід використовувати освітлений розчин хлорного вапна з вмістом 1-2% активного хлору.

15.2. Санітарна обробка ванн, бачків та банок.

15.2.1. Ванни, в яких миють яйця, щоденно в обідню перерву необхідно механічно очищати, мити гарячим лужним розчином, потім промивати теплою водою. Після закінчення робочої зміни їх необхідно чистити, мити та дезінфікувати розчином хлорного вапна (1-% активного хлору) протягом 30 хвилин та промивати гарячою або водопровідною водою.

15.2.2. Ванни для дезінфекції шкаралупи яєць кожного разу, при заміні дезінфекційного розчину та після закінчення робочої зміни, потрібно чистити, мити гарячим лужним розчином та промивати гарячою або водопровідною водою.

15.2.3. Бачки для збору яйцемаси повинні використовуватись одноразово. Бачки після вивільнення від яйцемаси потрібно мити водопровідною, потім гарячою водою, дезінфікувати розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) та промивати теплою водою.

15.2.4. Банки для пакування яєчних продуктів потрібно мити гарячою водою, витримувати в сушильних шафах при температурі 160 град.C протягом 30 хв або дезінфікувати насиченим паром протягом 10-15 хв у камерах.

15.3. Санітарна обробка агрегату з переробки яєць та приладів для розбивання яєць.

15.3.1. Санітарну обробку агрегату з переробки яєць необхідно проводити щоденно перед початком роботи, в обідню перерву та після закінчення роботи. Перед початком роботи на агрегаті встановлюють продезінфіковані вузли для розбивання яєць та ванночки.

Поверхні агрегату, які контактують в процесі роботи з яєчною масою, необхідно обробляти освітленим розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв.

В обідню перерву ці поверхні агрегату та ванночки необхідно мити послідовно, спочатку холодною, а потім гарячою водою з наступною дезінфекцією. Після закінчення зміни поверхні агрегатів, забруднені яєчною масою, вузли для розбивання яєць та ванночки, роликові транспортери, щітки потрібно мити водою, потім гарячим мийним розчином з використанням щіток та знову промивати гарячою водою, після чого дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв. Дезінфекцію вузлів приладів для розбивання та ванночок можливо проводити в сушильних шафах при температурі 160 град.C протягом 30 хв.

15.3.2. Після закінчення робочої зміни мийні і дезінфекційні розчини після їх нейтралізації або розбавлення водою потрібно виливати у каналізацію. Потім проводять санітарну обробку ємностей, включаючи механічну очистку, миття гарячим мийним розчином, з наступним промиванням водопровідною або гарячою водою.

15.3.3. Влітку, якщо температура повітря в приміщенні перевищує 16 град.C, санітарну обробку яйцерозбивальних машин необхідно проводити через кожні 2 години роботи.

15.3.4. Прилади для розбивання яєць, відокремлення жовтків, чашки для збирання яєчної маси при переробці доброякісних яєць потрібно замінювати чистими через кожну годину роботи та мити водопровідною, а потім гарячою водою з наступною обробкою насиченню парою в камерах протягом 10-15 с або розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв чи в сушильній шафі при температурі 160 град.C при експозиції 30 хв.

Прилади, вузли та ванночки після розбивання недоброякісних яєць потрібно замінювати на чисті, а забруднені мити холодною водою, потім теплим мийним розчином за допомогою щіток, промивати гарячою водою та дезінфікувати розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв.

15.3.5. Оператори агрегатів переробки яєць та робітники, які працюють з приладом для розбивання яєць, через кожну годину роботи або після контакту з недоброякісною яєчною масою повинні мити руки, а потім дезінфікувати їх 0,1%-ним, за активним хлором, освітленим розчином хлорного вапна або 0,1%-ним розчином хлораміну.

15.4. Санітарна обробка приладів для відділення і збору залишків яєчної маси.

В обідню перерву та після закінчення робочої зміни прилади потрібно розбирати, мити водопровідною водою, гарячим мийним розчином з використанням щіток, промивати водою та дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв.

Перед початком зміни установку збирають та промивають водопровідною водою.

15.5. Санітарна обробка фільтрів та трубопроводів.

15.5.1. Фільтрувальні циліндри необхідно замінювати на чисті через кожну годину роботи. Використані циліндри потрібно чистити, промивати водою та кип'ятити 10 хв або дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) протягом 30 хв та промивати теплою водою.

15.5.2. В обідню перерву та після закінчення роботи розбірні деталі трубопроводів необхідно промивати водопровідною, а потім гарячою водою з використанням щіток. Після чого їх піддають санітарній обробці в сушильних шафах при температурі 160 град.C протягом 30 хв або дезінфікують розчином хлорного вапна з концентрацією активного хлору 1-2% протягом 30 хв з наступним промиванням водою.

15.6. Санітарна обробка обладнання для ферментації.

Ферментатори, мішалки, трубопроводи, насоси, крани, відбивачі подачі яєчної маси й інше обладнання, що знімається, підлягає санітарній обробці до початку роботи, після закінчення кожного циклу ферментації та робочої зміни. Перед початком роботи це обладнання необхідно промивати водопровідною водою.

Після закінчення кожного циклу ферментації і робочої зміни все обладнання потрібно промивати водопровідною водою до повного видалення залишків яйцемаси, обробляти гарячим лужним розчином за допомогою щіток, промивати теплою водою і дезінфікувати розчином хлорного вапна з вмістом 1-2% активного хлору. Після дезінфекції розчином хлорного вапна обладнання необхідно промивати водопровідною водою впродовж 30 хв.

15.7. Санітарна обробка пастеризаційно-охолоджувального обладнання.

15.7.1. Санітарну обробку такого обладнання необхідно проводити через кожні 4 години роботи та після закінчення робочої зміни. Спочатку прилад потрібно звільнити від залишків яєчної маси за допомогою промивання водою впродовж 10-15 хв, а потім мити гарячим лужним мийним розчином протягом 30-40 хв та промивати теплою водою до повного видалення лужного розчину (контроль за фенолфталеїном або лакмусовим папірцем). Один раз на тиждень пластини необхідно роз'єднувати для огляду, сушки та відновлення еластичності гумових прокладок. У разі наявності пригару його необхідно знімати щіткою. Перед початком роботи прилад потрібно зібрати, після чого промити 10-15 хв гарячою водою.

15.7.2. Один раз на тиждень, під час зняття нальоту з внутрішньої поверхні пластин, необхідно проводити обробку пастеризатора та системи трубопроводів 1%-ним розчином азотної кислоти. Обробку пастеризаторів проводять після попереднього миття теплою водою, гарячим лужним розчином та промивання теплою водою, шляхом циркуляції розчину протягом 20-30 хв. Потім установку необхідно промивати водопровідною водою до повного видалення залишків кислоти (контроль за фенолфталеїном або лакмусовим папірцем).

15.8. Санітарна обробка сушильного обладнання.

Розпилювальні прилади, сушильну башту не рідше ніж через кожні два тижні необхідно механічно чистити щітками, промивати водопровідною водою, лужними теплими мийними розчинами, змивати теплою водою та дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна (1% активного хлору) протягом 30-40 хв, після чого промивати водопровідною водою.

15.9. Підлогу, стіни в цеху перед початком роботи необхідно промивати холодною водою. У процесі роботи у міру забруднення і після закінчення зміни їх потрібно мити теплим мийним розчином та промивати теплою водою. Один раз на тиждень після миття їх потрібно дезінфікувати розчином хлорного вапна (1-2% активного хлору) при експозиції 30 хв.

16. Загальні вимоги до особистої гігієни

16.1. Кожен робітник на птахопереробному підприємстві повинен нести відповідальність за виконання правил особистої гігієни, підтримувати ретельну чистоту інвентарю, обладнання та робочого місця на своїй ділянці.

16.2. Робітники, що поступають на роботу, повинні проходити профілактичний (при поступанні на роботу) та періодичний медичні огляди (флюорографія, дослідження на бактеріоносійство), а також здавати залік з санітарного мінімуму. У подальшому медичне обстеження слід проводити у строки, встановлені органами державного санітарного нагляду. Кожен робітник повинен мати особисту медичну книжку встановленного зразка, в яку заносяться результати всіх медичних досліджень. До роботи не допускаються особи, які не пройшли медичний огляд та не мають медичної книжки встановленного зразка.

16.3. Усі робітники, включаючи адміністрацію та інженерно-технічний персонал, один раз на два роки повинні проходити навчання та перевірку знань за програмою санітарного мінімуму. Особи, які не склали іспити з цих питань, до роботи не допускаються.

16.4. Робітники виробничих цехів за наявності ознак шлунково-кишкових захворювань, при підвищенні температури, нагноєнні шкіри та симптомах інших захворювань зобов'язані сповістити про це адміністрацію та звернутися до медичних працівників для отримання відповідного лікування.

З метою виявлення осіб з гнійними захворюваннями шкіри медичні робітники повинні щоденно проводити перевірку рук персоналу на відсутність цих уражень, про що робиться запис у журналі встановленого зразка.

16.5. Робітники, які працюють з живою птицею, зайняті на сортуванні яєць, первинній обробці пухо-перової сировини, переробці нестандартної сировини, виробництві кормів тваринного походження, не допускаються до роботи на інших ділянках підприємства, де проводиться переробка м'яса та яєць.

16.6. Робітники цехів перед початком роботи приймають душ, одягають чистий санітарний одяг так, щоб він закривав особистий одяг, підбирають волосся під косинку або ковпак, ретельно миють руки з милом та їх дезінфікують. Працівники, які вивантажують птицю, повинні працювати в респіраторах або марлевих пов'язках.

Заміна санітарного одягу повинна проводитися щоденно та у міру його забруднення.

16.7. Забороняється застібати санітарний одяг шпильками, голками та зберігати в кишенях халатів особисті предмети (люстерко, годинник, каблучки, сигарети, сірники тощо).

16.8. Не дозволяється входити у виробничі приміщення без санітарного одягу та взуття або працювати у ньому на вулиці.

Осіб, які відвідують підприємство у порядку контролю, необхідно пропускати в санітарному одязі та взутті, яке видає підприємство.

16.9. Кожний робітник підприємства повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям відповідно до законодавства. Такий одяг зберігається окремо від верхнього та щоденно здається у прання.

16.10. Слюсарі, електромонтери та інші працівники, які зайняті ремонтними роботами у виробничих та складських приміщеннях, зобов'язані виконувати правила особистої гігієни, працювати в цехах у спецодязі, інструменти переносити в спеціальних закритих ящиках з ручками та вживати заходи щодо попередження потрапляння сторонніх предметів у продукцію.

16.11. Водії-експедитори зобов'язані мати особисту медичну книжку, проходити в установлені строки медогляд, виконувати правила особистої гігієни та пройти навчання за програмою гігієнічної підготовки.

16.12. При виході із приміщень на територію та відвідуванні невиробничих приміщень (туалетів, їдалень, медпунктів тощо) санітарний одяг необхідно знімати. Забороняється вдягати на санітарний одяг будь-який верхній одяг.

16.13. Робітники мають ретельно слідкувати за чистотою рук. Нігті на руках необхідно коротко зрізати, не покривати лаком, а також забороняється носити прикраси.

Руки необхідно мити та дезінфікувати перед початком роботи та після кожної перерви, при переході від однієї операції до другої, після контакту із забрудненими продуктами, з тушками, які отримані від хворої та підозрілої на захворювання птиці. Після відвідування туалету руки миють та дезінфікують двічі: до вдягання халату та на робочій ділянці перед початком роботи.

16.14. Руки необхідно обробляти в такому порядку: двічі мити з милом до ліктьового суглоба, ретельно промиваючи долоні та тильну частину рук, особливу увагу звертати на нігті. Мило необхідно змивати водою і руки дезінфікувати освітленим розчином хлорного вапна (0,05-0,1% активного хлору) або 0,1-0,2%-ним розчином хлораміну. Залишки дезрозчину необхідно змивати водою.

16.15. Подряпини та порізи на руках необхідно обробляти 5%-ним розчином йоду та вдягати гумові рукавички або їх закривати за допомогою водонепроникного перев'язувального матеріалу. На всіх ділянках виробництва мають бути аптечки першої допомоги.

16.16. У виробничих приміщеннях забороняється їсти та палити. Їжу необхідно приймати тільки в їдальнях, буфетах та кімнатах для її приймання. Палити дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.

Заступник директора
Держветмедцентру
птахівництва України


В.В.Стець