ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Н А К А З

N 54 від 07.04.99
м.Київ


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 березня 2000 р.
за N 159/4380

Про затвердження Правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України

Відповідно до вимог пункту 22 Положення про Державний комітет рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України від 06.11.97 N 1250/97, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України, що додаються.

2. Управлінню флоту, безпеки мореплавства і охорони праці (Дмитришин П.О.) - подати Правила пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України, до Міністерства юстиції на державну реєстрацію.

3. Керівникам підприємств, організацій, закладів, Базовому учбово-тренажерному центру:

3.1. Вжити заходів щодо вивчення керівниками, фахівцями та працівниками підприємств, організацій та закладів вимог Правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України.

3.2. Надалі керуватися вимогами Правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України та забезпечити контроль за їх виконанням посадовими особами і працівниками.

4. Вважати такими, що втрачають чинність, "Правила пожарной безопасности при проведении огневых работ на ремонтируемых и строящихся судах на судоремонтных предприятиях Минрыбхоза СССР", затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 29.12.84 N 695.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Голови Комітету Бондаренка В.І.

Перший заступник
Голови Комітету

В.І.Бондаренко

Затверджено

Наказ Державного комітету

рибного господарства України

07.04.99 N 54

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 березня 2000 р.

за N 159/4380

Правила пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України

1. Загальні положення

1.1. "Правила пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на судноремонтних підприємствах рибного господарства України" (надалі - Правила), встановлюють основні вимоги пожежної безпеки при ремонті, переоснащуванні, модернізації та будуванні суден і технічних плавзасобів флоту рибного господарства (надалі - ФРГ) на судноремонтних підприємствах (надалі - СРП) рибного господарства України.

1.2. Правила визначають організаційно-технічні заходи щодо запобігання виникненню пожеж на суднах, що ремонтуються або будуються на СРП галузі, а також підготовку і дії екіпажів цих суден у галузі боротьби з пожежами, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових утрат, зменшення негативних екологічних наслідків, створення умов для швидкого викликання пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

1.3. Вимоги Правил поширюються на всі типи суден і технічних плавзасобів ФРГ на всіх стадіях їх ремонту та будування, незалежно від форм власності.

1.4. На суднах ФРГ, що ремонтуються або будуються на СРП, при проведенні пожежонебезпечних робіт слід керуватися цими Правилами, будівельними нормами, нормами технологічного проектування, стандартами та іншими чинними нормативними актами.

2. Нормативні посилання

2.1. Перелік нормативно-технічних актів та скорочень наведено у додатку 1.

3. Організаційні заходи щодо забезпечення протипожежного режиму

3.1. Керівник (власник) СРП, уповноважені ним органи (далі - власник) зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення протипожежного режиму на суднах;

розробляти у відповідності з нормативними актами положення, інструкції (загальнооб'єктні, об'єктні, технологічні) щодо забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт;

організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки.

3.2. Відповідний протипожежний режим на СРП встановлюється наказом власника СРП.

Режим визначає:

місця, відведені для застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

місця для зберігання і допустима кількість палива, яке може знаходитися у місцях його зберігання і на судні;

порядок прибирання відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір'я;

порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;

порядок огляду і зачинень приміщень після закінчення роботи;

порядок проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму;

дії працівників у разі виявлення пожежі;

правила проїзду та стоянки транспортних засобів у районі ремонту суден;

порядок проведення ППР та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого обладнання;

порядок збирання членів ДПД і відповідальних посадових осіб при виникненні пожежі, в разі виклику у нічний час, вихідні та святкові дні;

порядок експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів пожежного захисту.

3.3. Працівники СРП повинні бути ознайомлені з вимогами щодо забезпечення протипожежного режиму.

Основні положення наказу слід вивішувати на видних місцях.

3.4. Керівники будівельних організацій, які ремонтують та будують судна (далі - будівельник), повинні забезпечити дотримання своїми працівниками встановленого на СРП протипожежного режиму.

4. Визначення обов'язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт і відповідальності за пожежну безпеку

4.1. Загальна відповідальність за пожежну безпеку на СРП покладається на власника СРП, який визначає обов'язки працівників і їх відповідальність за забезпечення пожежної безпеки як у цілому на СРП, так і за кожним об'єктом проведення вогневих робіт на суднах.

4.2. Відповідальність за пожежну безпеку на суднах, що ремонтуються і будуються, покладається на будівельника, який призначається наказом власника СРП.

4.3. Будівельник зобов'язаний:

забезпечити дотримання всіма працівниками підпорядкованих йому дільниць установленого протипожежного режиму;

своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектами та цими Правилами;

забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів, установок, обладнання тощо;

забезпечити утримання у належному стані та постійній готовності до дії засобів пожежогасіння, навчити працівників правил застосування вказаних засобів;

щодня, після закінчення роботи, перевіряти протипожежний стан дільниці, відключеність електромережі та обладнання;

не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в приміщеннях у вечірній та нічний час;

забезпечити регулярний огляд місця проведення вогневих робіт протягом 12 годин після їх закінчення.

4.4. На суднах, які будуються за проектами проектних організацій, відповідальність за розроблення вимог пожежної безпеки покладається на ГІП або ГАП.

На відділ головного технолога СРП покладається контроль за повнотою і якістю таких розробок у відповідності з "Методичними вказівками з розробки технологічної документації на проведення вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП рибного господарства України" (додаток 2).

4.5. Відповідальність за пожежну безпеку судна, яке ремонтується силами суднової команди, покладається на капітана судна.

4.6. Особиста відповідальність працівників СРП за пожежну безпеку визначається посадовими інструкціями та розпорядженнями власника СРП.

5. Види вогневих робіт та класифікація місць їх проведення. Обов'язки посадових осіб з організації пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт

5.1. До числа видів вогневих робіт належать виробничі операції, що пов'язані зі застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням і розжарюванням деталей до температур, які здатні викликати займання речовин, матеріалів і конструкцій.

На суднах такими операціями є:

зварювання;

різання;

паяння (лудження);

напилення з використанням енергії електричної дуги;

нагрівання конструкцій, обладнання, деталей, комунікацій тощо електронагрівачами, паяльними лампами, газовими та рідинними пальниками.

5.2. Місця проведення вогневих робіт можуть бути:

постійними, які організовано у спеціально обладнаних з цією метою цехах, дільницях, майстернях або на відкритих площадках;

тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо на суднах, які ремонтуються або будуються, з метою монтажу або ремонту обладнання, конструкцій і деталей без їх зняття, безпосередньо на місці.

5.3. Постійні місця проведення вогневих робіт на берегових об'єктах визначаються наказами, розпорядженнями, інструкціями власника СРП.

5.4. Постійні місця проведення вогневих робіт на суднах мають бути обладнані у приміщеннях, що відповідають вимогам Правил Регістру, НАПБ А.01.001-95, НАПБ Б.07.005-86, НАПБ В.01.041-88/180, ДСТУ 3220-95, ГОСТ 12.1.004-91*, ГОСТ 12.1.010-76*. Окрім того:

приміщення повинні мати вихід на відкриту палубу і бути відгородженими від суміжних приміщень вогнетривкими конструкціями А-60;

приміщення слід обладнати дверима із замками, металевим столом зварника, шафою для зберігання інструменту і зварювальних матеріалів, ящиком для огарків від використання зварювальних матеріалів.

5.5. Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після того, як було вжито заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі, а саме:

очищення робочого місця від горючих матеріалів;

захист горючих конструкцій від упливу високих температур;

забезпечення робочого місця первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками, ящиками з піском та лопатами, відрами з водою).

5.6. Приміщення повинно бути укомплектоване:

однопостовим джерелом струму зі спадною зовнішньою характеристикою;

гнучким кабелем у гумовій оболонці для дугового зварювання;

гумовими шлангами з нитяним каркасом для газового зварювання;

електродотримачем, газовим пальником та різаком;

засобами пожежогасіння, закріпленими на штатних місцях;

приладом контролю вибухонебезпечних концентрацій випарів і газів - для нафтоналивних суден;

спеціальним одягом, який передбачено нормами постачання, та засобами індивідуального захисту зварника.

5.7. Розміщення зварювального обладнання у приміщенні має забезпечити вільний доступ до нього.

5.8. Вимоги до суднових приміщень і місць на відкритій палубі при зберіганні кисневих та ацетиленових балонів, а також приміщень для виконання електрогазозварювальних робіт на нафтоналивних суднах мають відповідати Правилам Регістру.

5.9. Вогневі роботи дозволяється проводити на виносних зварювальних постах, які розташовані на відкритій палубі і обладнані за кресленнями, узгодженими із судновласником (замовником), СПБ і службою охорони праці підприємства, якому належить судно.

5.10. Місця вогневих робіт, які не відповідають вимогам пунктів 5.3-5.6, на суднах, які будуються (з початку насичення судна горючими речовинами та матеріалами), і суднах, які ремонтуються, є тимчасовими і можуть визначатися лише "Нарядом-допуском на виконання тимчасових вогневих робіт" (наряд-допуск), що видається керівником робіт.

5.11. Проведення вогневих робіт фіксується в "Журналі обліку проведення вогневих робіт на судноремонтному підприємстві" (додаток 3).

5.12. До виконання вогневих робіт допускаються зварники (виконавці) не молодші 18 років, спеціально навчені, які знають апаратуру і правила безпеки, пройшли атестацію, яка включає перевірку теоретичних знань та практичних навиків за конкретними способами зварювання і певними видами робіт, із використанням стандартних зразків і наступним проведенням випробувань зразків.

Порядок організації навчання та перевірки знань визначається НАПБ Б.07.001-94. За результатами перевірки складається протокол і оформлюється посвідчення.

Навчання, перевірка знань і атестація зварників проводиться відповідно до вимог НАПБ Б.02.005-94, ДНАОП 0.00-1.16-96, а також НАОП 1.4.74-2.19-83.

6. Порядок оформлення допуску до проведення тимчасових вогневих робіт

6.1. Виконання тимчасових вогневих робіт у всіх випадках проводиться після попереднього оформлення наряду-допуску.

6.2. Наряд-допуск - це оформлений належним чином письмовий дозвіл на проведення визначеного обсягу вогневих робіт протягом вказаного у наряді-допуску строку.

6.3. Форма наряду-допуску затверджена Правилами пожежної безпеки в Україні НАПБ А.01.001-95, затвердженими наказом МВС України від 22.06.95 N 400, зареєстрованими в Мін'юсті України 14.07.95 за N 219/755.

6.4. Наряд-допуск оформляється окремо на кожний вид вогневих робіт з зазначенням виконавця робіт, місця і часу їх проведення. Якщо ці роботи не закінчені у встановлений строк, то дія наряду-допуску може бути продовжена особою, що його видала, на строк до 5 діб, після чого оформляється новий наряд-допуск.

6.5. Забороняється вносити в наряд-допуск виправлення, закреслення та оформляти записи олівцем.

6.6. При аварійних ситуаціях допускається виконання тимчасових вогневих робіт без наряду-допуску під наглядом керівника робіт і представника власника СРП.

6.7. У наряді-допуску на проведення вогневих робіт у місцях та приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою, а також при роботах зі сторони горючих конструкцій - записується вимога призначати проінструктованих чергових.

6.8. Для упорядкування обліку виконання вогневих робіт та видачі нарядів-допусків на їх проведення відповідно до цих Правил на СРП повинен бути "Журнал обліку проведення вогневих робіт на судноремонтному підприємстві" (додаток 3).

6.9. Порядок оформлення наряду-допуску на проведення вогневих робіт на судні, яке ремонтується:

6.9.1. При проведенні вогневих робіт на суднах, які ремонтуються, будівельник за добу до початку їх проведення видає наряд-допуск керівнику вогневих робіт. При потребі аналізу складу газоповітряного середовища в приміщенні, де мають проводитись роботи, направляє копію наряду-допуску до заводської лабораторії. Результати аналізу заносяться до наряду-допуску.

6.9.2. Керівник вогневих робіт до 12 години дня, що передує дневі проведення вогневих робіт, після огляду місця проведення робіт оформляє наряд-допуск на кожний вид вогневої роботи і передає на узгодження до СПБ.

6.9.3. Начальник СПБ призначає працівника, відповідального за забезпечення вимог пожежної безпеки на суднах та узгодження наряду-допуску.

Узгодження оформляється підписом у наряді-допуску та реєструється у "Журналі обліку проведення вогневих робіт на судноремонтному підприємстві" (додаток 3).

При наявності на судні екіпажу наряд-допуск додатково узгоджується з капітаном судна або з особою, яка його заміщує.

6.9.4. За потреби виконання додаткових заходів пожежної безпеки працівник СПБ в присутності капітана або особи, яка його заміщує, вносить відповідні записи до бланку наряду-допуску і залишає його у вахтового помічника капітана, якщо судно ремонтується силами екіпажу, або у будівельника, якщо судно ремонтується на СРП.

6.9.5. Капітан судна і представник СПБ, які узгоджують наряд-допуск, упевнившись у повноті заходів, які забезпечують пожежобезпечне проведення робіт, узгоджують наряд-допуск своїми підписами із вказанням посади, прізвища, дати узгодження.

6.9.6. Вахтовий помічник капітана вносить відповідні записи у судновий журнал і повертає узгоджений наряд-допуск керівнику вогневих робіт.

6.9.7. Керівник вогневих робіт зобов'язаний:

призначити відповідального за протипожежний стан місць робіт;

перевірити готовність місця проведення вогневих робіт;

провести інструктаж виконавця вогневих робіт щодо виконання заходів пожежної безпеки та технології проведення вогневих робіт;

внести запис про проведений інструктаж до наряду-допуску;

передати наряд-допуск виконавцеві вогневих робіт.

6.9.8. При виконанні вогневих робіт на судні членам екіпажу слід керуватися вимогами цих Правил, НАПБ А.01.001-95, НАПБ В.01.041-88/140, НАОП 4.0.000-1.01-91, будівельними нормами СНиП 2.01.02-85*.

6.10. Порядок оформлення наряду-допуску на проведення вогневих робіт на судні, яке будується:

6.10.1. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт на судні, яке будується, оформляється в порядку, вказаному в п.6.9 цих Правил, з тією відмінністю, що функції капітана покладаються на будівельника.

6.11. Порядок оформлення наряду-допуску на проведення вогневих робіт на судні, яке ремонтується на суднопідіймальній споруді:

6.11.1. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт на судні, яке для ремонту розташоване на суднопідіймальній споруді, оформляється з дотриманням вимог пункту 6.9 цих Правил. Додатково оформляється наряд-допуск на виконання водолазних робіт (додаток 4).

7. Вимоги пожежної безпеки до місць проведення вогневих робіт

7.1. Перед поставленням для ремонту на СРП судно повинно бути приведене судновласником (замовником) до пожежовибухобезпечного стану (видалені пожежовибухонебезпечні речовини та відклади, відключені діючі комунікації, виконане безпечними методами очищення, прошпарення, промивання; забезпечені вентиляція та контроль за повітряним середовищем тощо) відповідно до вимог цих Правил і НАПБ В.07.002-86/140.

7.2. Судновласник (замовник) при підготовці судна до ремонту повинен виконати такі роботи:

7.2.1. Щодо корпусу:

очищення трюмів, ллял, піків, міждонних відсіків, цистерн, утильцехів та рибцехів, вугільних ям, паливних танків та мастильних цистерн - від залишків вантажу, палива, жиру, масла, сміття та рибного борошна, в тих місцях, де передбачено проведення вогневих робіт;

розкриття горловин, дегазація, випарювання та вентиляція паливних та вантажних танків із замірюванням складу газоповітряного середовища;

очищення настилів та набирання під плитами МВ та КВ;

видалення із приміщень, які ремонтуються, інвентарю та майна, яке заважає виконанню робіт, а також піротехнічних засобів, фарбувальних та інших легкогорючих матеріалів;

видалення з трюмів та палуб рибної тари та промислового спорядження;

видалення всіх пожежонебезпечних вантажів із ємкостей та приміщень, що прилягають до корпуса, перед поставленням судна в док (елінг, сліп) для проведення вогневих робіт; при цьому повинні бути виконані всі заходи з забезпечення безпечного складу газоповітряного середовища в них.

7.2.2. Щодо парових котлів (у випадку їх ремонту):

випускання пари та води;

очищення зі сторони вогневого простору;

видалення (при потребі) цегляної кладки та колосників тих котлів, які працюють на твердому паливі;

лудження та продування котлів;

очищення топкового обладнання, димоходів, економайзерів, димових труб, вогневих камер від сажі та бруду, а також розкриття горловини та очищення внутрішньої поверхні бочки котла і димогарних труб.

Перелічені роботи в холодну пору року проводяться після забезпечення опалення судна СРП.

7.2.3. Щодо головних двигунів, допоміжних та промислових механізмів, які підлягають ремонту:

видалення води, масла, палива;

очищення картерів двигунів та допоміжних механізмів;

очищення промислового обладнання від промислових відходів.

7.2.4. Щодо суднових систем та трубопроводів:

видалення води, масла, палива та газоподібних речовин;

звільнення систем та апаратів рефрижераторної установки (компресорів, випарників, конденсаторів, масловіддільників, промпосудин тощо) від холодагенту.

Є припустимим зберігання аміаку на судні в ресиверах або балонах у аміакосховищі, якщо там не проводять вогневих робіт.

7.3. За узгодженням із СРП дозволяється залишати паливо для опалення й роботи камбуза.

Місця зберігання палива у цих випадках повинні бути віддалені від місць проведення вогневих робіт не менше ніж на 5 метрів і мати чітке позначення за ДСТУ 3237-95.

На видних місцях судна слід вивісити покажчики, що позначають райони розташування сховищ палива.

7.4. Забороняється залишати на судні паливо з температурою спалахування нижче 60 град.C, піротехнічні засоби, вибухонебезпечні матеріали.

7.5. Судно в ремонт на СРП приймається комісією підприємства, до якої залучається представник СПБ.

Підсумки роботи комісії оформляються актом.

7.6. Паливні і масляні цистерни та танки, усередині яких передбачається проводити вогневі роботи, повинні бути очищені з видаленням твердих залишків нафтопродуктів, промиті і дегазовані до санітарної норми (вміст у повітрі парів вуглеводнів не більше 0,3 г/куб.м).

Дотримання санітарної норми при дегазації має бути підтверджено результатами аналізу складу газоповітряного середовища в цистернах і танках, який виконується згідно з НАПБ В.07.002-86/140.

Очищення та дегазування цистерн і танків виконується силами судновласника. Безпечність складу суміші повинна бути підтверджена аналізом газоповітряного середовища (додаток 5).

7.7. Паливні, масляні цистерни та танки, на зовнішній поверхні яких слід проводити вогневі роботи, повинні бути очищені та дегазовані до концентрації випарів нафтопродуктів, що не перевищує 5% від нижньої концентраційної межі вибуху, або цистерни і танки мають бути заповнені інертними газами - з тим, щоб знизити концентрацію кисню в них до безпечного рівня (не більше 8% за інертизації двоокисом вуглецю і не більше 6,5% - за інертизації азотом та димовими газами).

Порядок та спосіб заповнення цистерн і танків інертними газами, контроль за безпечним рівнем концентрації кисню в цистернах і танках, а також додержання техніки безпеки слід обумовлювати спеціальними інструкціями.

Величини нижньої концентраційної межі вибуху нафтопродуктів наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Сорт палива
та масел
Густина,
не більше,
кг/куб.м
Темпера-
тура
спалаху-
вання,
не нижче,
град.C
Темпера-
тура
самозай-
мання,
град.C
Нижня
темпера-
турна межа
вибуху,
град.C
Нижня
концентраційна
межа вибуху,
%
г/куб.м
1
2
3
4
5
6
7
1. Дизельне
паливо "ДЗ"
не нор-
мується
50
240
42
0,52
39
2. Дизельне
паливо "ДЛ"
не нор-
мується
65
310
55
0,42
37
3. Дизельне
паливо "З"
830
40
240
33
0,57
43
4. Дизельне
паливо "Л"
860
61
310
51
0,44
39
5. Моторне
паливо ДТ
930
65
-
55
0,42
43
6. Моторне
паливо ДМ
970
85
-
72
0,32
33
7. Мазут Ф-5
не нор-
мується
80
350
70
0,35
41
8. Мазут Ф-12
не нор-
мується
90
350
77
0,30
35
9. Мастило
приладове МВП
900
125
300
109
0,19
25
10. Мастило
веретенне
890
145
280
125
0,12
16

7.8. Паливні цистерни і танки, в яких зберігалося паливо з температурою спалахування нижче 60 град.C, незалежно від характеру та місця проведення на судні ремонтних робіт, повинні бути очищені - з видаленням твердих залишків палива - та дегазовані до санітарної норми, яка наведена в пункті 7.6 цих Правил.

7.9. Ті паливні та масляні цистерни і танки, суміжні з тими цистернами та танками, всередині або на зовнішній поверхні яких будуть проводитись вогневі роботи і які розташовані ближче як за 5 м від місць проведення робіт, повинні бути очищені та дегазовані до концентрації випарів нафтопродуктів, що не перевищує 5% від нижньої концентраційної межі вибуху, або інертизовані зниженням концентрації кисню в них до безпечного рівня (пункт 7.7 Правил) або заповнені водою.

Заповнення водою цистерн і танків та контроль за рівнем води в них виконується на судні, яке ремонтується, силами суднової команди.

7.10. Відрізки трубопроводів палива або масел, на яких мають провадитись вогневі роботи, слід від'єднувати від решти трубопроводу, демонтувати і за всією довжиною повністю очищати від залишків нафтопродуктів.

7.11. Суднові приміщення, в яких мають проводитись вогневі роботи, а також суміжні з ними приміщення повинні бути очищені від пожежонебезпечних матеріалів (ВР, розчинників, фарб, залишків нафтопродуктів, промасленого ганчір'я, майна тощо) і ретельно провентильовані стаціонарними чи пересувними вентиляційними установками.

7.12. Ізолювальне покриття навколо місця проведення робіт з горючим клеєм має бути розкрите на відстань, зазначену в таблиці 2.

Таблиця 2

Горючість
ізоляційного
матеріалу
Радіус (R) розкриття ізоляції, мм
Горючість клею
горючий,
важко-
горючий
важко-
горючий
негорючий,
механічне
кріплення
ізоляції
1
2
3
4
Горючі та важкогорючі матеріали
200
200
150
Важкогорючі матеріали
150
100
100
Негорючі матеріали
100
100
-

Якщо горючість ізоляційних матеріалів або клею не встановлена, то слід приймати радіус розкриття на рівні 200 мм.

Крайку ізоляції, яка залишилась навколо місця проведення вогневих робіт, слід захистити азбестом, листовим залізом або іншими негорючими матеріалами.

Якщо ізоляція має зашиття, то захист із негорючого матеріалу виконується від металевої конструкції до зашиття.

Якщо захист конструкцій указаними матеріалами неможливий, то слід провести обмащення їх целелитовим клеєм у радіусі, який дорівнює 2R, де R - норматив, величина якого наведена в таблиці 2. Товщина шару обмазки повинна становити не менше 0,5 мм.

7.13. Під час проведення вогневих робіт поблизу механізмів та горючих конструкцій останні повинні бути надійно захищені негорючими матеріалами (листовим залізом, листами азбесту тощо), а отвори в палубах, переділках, технологічні прорізи захищені від попадання в них іскор.

Застосування деревини та брезентів, що не пройшли вогнезахисної антипіренової обробки, для захисту механізмів є неприпустимим.

7.14. При виконанні різання та зварювання на вертикальній поверхні нижчерозташовані палуби, платформи, перекриття, трюми слід очищати від горючих матеріалів у радіусі, розмір якого наведено у таблиці 3.

Отвори, що є в межах указаних зон, слід захистити негорючими матеріалами від потрапляння до них крапель розплавленого металу.

Таблиця 3

Висота точки зварювання
(різання) над рівнем
палуби (підлоги), м
Мінімальна відстань до незахищених
горючих конструкцій, матеріалів і
поверхонь, м
при зварюванні
при різанні
1
2
3
0
5
6
2
6
8
5
8
10
7
10
12
10
12
14

7.15. Розміщені в межах указаних радіусів конструкції, настили, а також ізоляція та частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, мають бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, пожежними покривалами чи іншими засобами і, в разі потреби, политі водою.

7.16. З метою унеможливлення потрапляння розжарених часток металу в суміжні приміщення, поблизу розташоване устаткування та поверхні всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.

7.17. Двері та люки, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути закритими.

7.18. Місце для проведення зварювальних та різальних робіт у приміщеннях, де у конструкціях використані ГМ, має бути обгороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу.

Висота перегородки повинна бути не меншою за 1,8 м, а відстань між перегородкою та палубою - не більшою за 50 мм.

Для запобігання розлітанню розжарених часток цей проміжок повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1x1 мм.

7.19. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях має бути встановлений контроль за складом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.

7.20. При виконанні вогневих робіт на дерев'яних настилах останні слід захистити металевими листами, а біля місця роботи має перебувати бочка з водою і два відра.

У суху пору року дерев'яне риштування, трапи тощо слід періодично поливати водою.

7.21. В закритих та важкодоступних приміщеннях, при проведенні вогневих робіт, слід передбачити два лази та спеціальний технологічний виріз, де прокладають газові шланги або зварювальний кабель.

Місця та розміри технологічних вирізів узгоджують з капітаном судна, яке ремонтується, або з будівельником судна, яке будується.

Вогневі роботи в закритих та важкодоступних приміщеннях слід виконувати при відкритих кришках люків, дверях, ілюмінаторах та з діючою штучною вентиляцією, яка упродовж робіт повинна працювати.

7.22. Якщо в приміщенні судна тимчасово демонтовані трапи та грати, що утруднює евакуацію, то вогневі роботи в цьому приміщенні припустимі лише за наявності додаткових виходів або після відновлення штатних трапів та решіток.

7.23. У приміщеннях, де раніше проводилися роботи з ГР та ЛЗР (фарбувальні, ізоляційні, гумірувальні, оздоблювальні роботи, протирання, розконсервування механізмів) питання про можливість проведення вогневих робіт можна вирішити лише з закінченням наступних строків:

після роботи з клеєм КЗС, фарбами КР-24 та КР-29 - через 8-10 годин після закінчення роботи;

після роботи з суриком, грунтами, білилами, емалями, лаками, клеями на легкозаймистих розчинниках та з іншими ЛЗР - через 24 години після закінчення роботи.

Протягом всього часу витримування слід забезпечити безперервне вентилювання приміщень з восьмиразовим на годину обміном повітря.

7.24. Якщо можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій випарів у приміщенні судна при проведенні вогневих робіт, то аналіз складу газоповітряного середовища слід проводити безперервно, а вогневі роботи - виконувати лише при вентиляції, яка працює.

7.25. Основні приміщення суден, які ремонтуються або будуються, разом із постачанням ГМ, слід забезпечувати первинними засобами пожежогасіння (додаток 6) у відповідності з Правилами Регістру.

8. Заходи пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт

8.1. Загальні вимоги

8.1.1. До числа вогневих робіт, що їх проводять при ремонті суден, належать: електрозварювання, газове зварювання і різання, паяння, полуменеве підігрівання вузлів, механізмів і трубопроводів.

8.1.2. Перед проведенням вогневих робіт слід забезпечити виконання вимог НАПБ В.01.041-88/140.

Всю електрозварювальну, газозварювальну та газорізальну апаратуру слід не рідше ніж один раз на 3 місяці ретельно оглядати.

Результати огляду заносяться до журналу технічного стану апаратури.

8.1.3. Перед прийманням судна у великий (відновлювальний) ремонт технічний відділ (відділ головного технолога) СРП розробляє заходи з максимального перенесення місць вогневих робіт із судна в цехи.

На вогневі роботи, що проводяться на суднах, які ремонтуються, розробляються технологічні документи, в яких указується підготовка робочих місць і забезпечення їх засобами пожежогасіння, згідно з вимогами цих Правил; визначається відповідальність за порушення технології.

Технологічні документи розробляються згідно з "Методичними вказівками з розробки технологічної документації на проведення вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП рибного господарства України".

8.1.4. Забороняється застосовувати рідке пальне (бензин, гас і їх суміші), бутан-пропан і водень для газополуменевих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються.

8.1.5. При підготовці та виконанні вогневих робіт забороняється:

виконувати вогневі роботи в приміщеннях, де проводяться опоряджувальні, ізоляційні, облицювальні і малярні роботи, розконсервовування механізмів, а також у суміжних приміщеннях;

виконувати вогневі роботи в районі гідравлічних систем і комунікацій, а також у приміщеннях, де під час аналізу повітряного середовища виявлена концентрація горючих випарів, вища за допустимі норми;

допускати доторкання електричних проводів до балонів зі стисненими, розчиненими і зрідженими газами;

прокладати струмопровідні зварювальні проводи разом із газовими шлангами і трубопроводами;

користуватися при виконанні вогневих робіт одягом зі слідами масел і жирів, бензину, гасу та інших ГР;

виконувати вогневі роботи в приміщеннях, де зберігаються ГР, ЛЗР і ГМ (паливо, масло, лакофарбові матеріали, бавовна, льон, пенька тощо), а також у приміщеннях, які розташовані ближче як за 5 м від паливних танків і цистерн з паливом і які не були дегазовані;

прокладати незахищені зварювальні кабелі і газові шланги над районами, де виконуються роботи з ЛЗР;

виконувати вогневі роботи на тих апаратах і суднових системах, які перебувають під електричною напругою, а також на апаратах і системах, в яких розміщено ГМ, матеріали або негорючі рідини, гази, пари і повітря під тиском;

виконувати вогневі роботи на цистернах, танках, паливних відсіках і дрібній тарі з-під ЛЗР і ГР без попереднього дегазування їх парою або іншим методом і одержання підтвердження про можливість виконання вогневих робіт після аналізу складу газоповітряного середовища;

виконувати вогневі роботи в приміщеннях і відсіках, де проводяться операції із застосуванням ЛЗР і ГР (промивання деталей, малярні роботи), а також із зовнішнього боку переділок, суміжних з цими приміщеннями;

виконувати роботи із застосуванням відкритого вогню, можливістю іскроутворення над місцем проведення пожежовибухонебезпечних робіт на всіх ярусах стапельних риштувань і суднових надбудовах;

зварювати ті деталі і конструкції, які не очищені від легкозаймистих антикорозійних покриттів або на перегородках з наявними ізолювальними ГМ;

виконувати вогневі роботи при виявленні в приміщенні судна специфічного запаху ацетилену або інших газів, а також парів вибухонебезпечних і отруйних речовин (бензин, аміак тощо), до повного провітрювання приміщення і одержання позитивного результату аналізу газоповітряного середовища;

виконувати зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій до повного висихання фарби;

застосовувати джерела відкритого вогню для очищення конструкцій корпусу від старої фарби;

виконувати вогневі роботи на судні під час його бункерування ПММ;

залишати апаратуру в робочому стані (невимкненою) без нагляду;

виконувати вогневі роботи в приміщеннях, де концентрація горючих випарів, за результатами аналізу, вища від допустимих норм;

виконувати вогневі роботи на тих надбудовах, верхній палубі і бортах суден, що перебувають на плаву, при наявності на воді, поблизу судна, місць скупчення нафтопродуктів;

виконувати вогневі роботи в літній період на суднах, що стоять першим корпусом біля дерев'яного причалу, якщо не вжито заходів пожежної безпеки щодо захисту причалу;

вирізати деталі із заготовок у важкодоступних і закритих приміщеннях, якщо ця робота може бути виконана поза ними.

8.1.6. При вогневих роботах у відсіках суден та інших закритих та напівзакритих приміщеннях повинна бути забезпечена безперервна штучна вентиляція.

8.1.7. Забороняється, при виконанні робіт з відкритим вогнем, відшукувати місця витікання газу із трубопроводів, шлангів та розподільних пристроїв з використанням вогню. З цією метою слід використовувати омилену воду.

8.1.8. Слід запобігати появі можливості займання електропроводів і зварювального обладнання шляхом правильного визначення перетину проводів за силою струму, ізоляції, величиною робочої напруги і установкою плавких вставок (запобіжників) на гранично допустимому рівні струму.

8.1.9. Вогневі роботи в суднових закритих і важкодоступних приміщеннях повинні виконуватися відповідно до НАОП 1.4.74-5.07-89 під наглядом особи, яка спеціально призначена керівником вогневих робіт, при відкритих лазах, кришках, горловинах і при виконанні вимог щодо забезпечення шляхів евакуації і вентиляції приміщень.

8.1.10. В доку припустиме застосування переносних нафтових форсунок лише зі спеціальними вітрозахисними металевими щитками, при цьому під форсункою слід установити піддон для збирання палива, а біля форсунки - ящик з піском і совок.

8.1.11. Балони з газом для вогневих робіт в доку і на суднах, що стоять у доку, по закінченні робочого дня можна видалити із дока.

8.1.12. Перед виконанням зварювальних та інших вогневих робіт належить:

перевірити справність апаратури, упевнитись у виконанні вимог цих Правил та НАПБ А.01.001-95 з забезпечення пожежної безпеки;

всі прилеглі до місця зварювання і нижчерозташовані горючі конструкції - надійно захистити азбестовими листами або іншими негорючими матеріалами чи засипати піском у радіусі не менш як 5 м;

біля місця проведення вогневих робіт повинні бути первинні засоби пожежогасіння (вогнегасник, пожежне покривало, відро з водою, пісок, лопата);

при роботі на дерев'яних настилах слід укласти металеві або азбестові листи чи пожежні покривала з таким розрахунком, щоб бризки розплавленого металу не змогли викликати пожежі або опіків у працівників і людей, які є поблизу, біля місця роботи встановити бочку з водою і два відра.

8.2. Газополуменеві роботи

8.2.1. Під газополуменевими роботами слід розуміти теплове оброблення металів (різання, зварювання тощо) полум'ям ГГ за допомогою спеціальних газових пальників.

8.2.2. Обладнання й апаратура для газополуменевого оброблення металів повинні задовольняти вимоги і НАОП 1.4.10-1.03-85, перебувати в справному стані, а строки випробувань обладнання і апаратури слід витримати.

8.2.3. Перевірку, ремонт і випробування газозварювальної і газорізальної апаратури та газових балонів слід проводити згідно з НАОП 1.4.10-1.03-85.

8.2.4. При газополуменевій обробці металу всередині закритих і не повністю закритих приміщень (відсіків, котлів, цистерн тощо) крім загальнообмінної вентиляції повинна здійснюватися вентиляція за допомогою відсмоктувачів від пересувних установок.

8.2.5. Газозварювальні роботи повинні виконуватися з використанням ацетилену як пального.

Забороняється застосування пропан-бутану, а також рідкого пального (бензину, гасу та їх сумішей).

8.2.6. Газополуменеві роботи повинні проводитись при додержанні наступних умов:

відстань від пальників (за горизонталлю) до перепускних рампових (групових) установок повинна становити не менше 10 м, до окремих балонів з киснем і горючими газами - не менше 5 м, до газорозбірних постів при ручних роботах - не менше 3 м, до газопроводів - не менше 1,5 м;

якщо полум'я і іскри скеровані в бік джерела постачання газами, то слід вжити заходів з захисту вказаних встановленням металевих ширм.

8.2.7. Подавання газу повинне проводитись трубопроводами, централізовано - при роботі більше 10 газозварювальних і газорізальних постів на одному судні або в одному районі, - при меншій кількості постів - від балонів.

При цьому слід виконувати такі вимоги:

подавання кисню, ацетилену або газів-замінників ацетилену магістралями на борт судна, яке ремонтується або будується, установлення на борту індивідуальних газорозбірних постів дозволяється тільки при наявності проекту тимчасового газопостачання, який затверджено головним інженером СРП;

при монтажі забороняється допускати будь-які відхилення від проекту без узгодження з організацією, що розробила проект;

розведення газопроводів по судну і установлення газорозбірних постів допускається тільки на верхній палубі поза районами вантажно-розвантажувальних робіт;

газопровідна мережа повинна бути розгалужена так, щоб не було потреби використовувати шланги довжиною більш як 40 м;

для суден, що перебувають на плаву, слід передбачити, якщо на них не передбачено стаціонарної киснево-ацетиленової системи, установлення колон на 4-6 індивідуальних газорозбірних постів, які пов'язані з берегом магістраллю;

ввід газопроводу, що постачає док, сліп, набережну, слід обладнати вентилем, манометром, захистити металевою шафою з чіткими написами "Кисень", "Ацетилен", пофарбованою у відповідний колір (голубий, білий);

ацетиленові і кисневі балони на час роботи слід установлювати на горішній палубі судна в спеціальних контейнерах, розрахованих на 2-8 балонів, поза районами вантажно-розвантажувальних робіт, місцями падіння іскор і дії джерел тепла, а також там, де немає електроприводів;

забороняється установлювати в одному контейнері балони з киснем та ГГ;

відстань між місцями встановлення балонів з киснем і балонів з ГГ має становити не менш як 5 м;

балони мають бути надійно закріпленими, щоб унеможливити їх падіння, а над контейнером повинен бути навіс, що захищає балони від сонячних променів;

при роботі на судні біля балонів повинен бути черговий, якого проінструктовано і який уміє поводитись з балонами і редукторами; до окремих (поодиноких) балонних постів виставляти чергового не обов'язково.

8.2.8. Приєднання апаратури для газополуменевих робіт до газорозбірних постів, балонів ацетилену та кисню на сліпі, набережних, на суднах, що перебувають на плаву або в доках, повинно виконуватися тільки з дозволу чергового з обслуговування газопроводів і балонів.

8.2.9. Перед початком газозварювальних робіт робоче місце повинно бути оглянуте і прибране.

8.2.10. Пальники, різаки, шланги, редуктори, вентилі і інша апаратура повинні перебувати у справному стані.

8.2.11. При прокладанні газових шлангів через двері, люки, горловини тощо для роботи в напівзакритих і закритих приміщеннях є неприпустимим спільне прокладання шлангів і електрозварювальних кабелів без надійного ізолювання їх один від одного.

8.2.12. Забороняється під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт:

виконувати газополуменеву обробку (в тому числі і нагрівання) трубопроводів, посудин і резервуарів, що перебувають під тиском, незалежно від того, яким газом або рідиною вони заповнені;

відігрівати замерзлі трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розжареними предметами;

знімати ковпачок з балона ударами молотка, зубилом або іншими способами, за яких можна викресати іскру. Якщо ковпачок не відкручується, то балон, не вдаючись до спроб відкрутити ковпачок іншими способами, слід відправити на завод-наповнювач;

допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з маслами, а також промасленим одягом та шматтям;

зберігати й транспортувати балони з газами без нагвинчених на горловини запобіжних ковпачків;

застосовувати шланги з дефектами, а також обмотувати шланги ізоляційною стрічкою або іншим матеріалом;

здійснювати продування шланга для ГГ киснем та кисневого шланга - ГГ, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

користуватися шлангами довжиною понад 30 м, а під час виконання монтажних робіт - понад 40 м;

перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги.

Порожні балони зберігаються та транспортуються так само, як і заповнені.

8.2.13. На судні, яке ремонтується, кисневі та ацетиленові балони установлюються лише на відкритій палубі.

8.2.14. При установленні кисневих і ацетиленових балонів при ремонті суден на СРП слід виконати такі вимоги:

балони слід установлювати у вертикальному положенні;

місця установлення балонів повинні бути обладнані стійками з гніздами, хомутами або іншими засобами, що забезпечують надійне закріплення і швидке звільнення балонів;

місця установлення балонів слід обрати так, щоб унеможливити їх випадкове механічне пошкодження;

балони повинні бути захищені належними засобами від доступу сторонніх осіб, а також від прямого попадання сонячних променів, для чого над балонами повинні бути встановлені сонцезахисні козирки, пофарбовані в білий колір.

На огороджених площадках з балонами повинні бути попереджувальні таблички з написами "Вибухонебезпечно!" і "Не курити!".

8.2.15. Місця установки балонів слід розташовувати на відстані не менш як 2 м від житлових приміщень і не менш як 4 м - від приміщень, де є паливо.

8.2.16. Кисень з балонів слід вибирати до залишкового тиску не нижче 0,05 мПа.

Залишковий тиск в ацетиленових балонах, відповідно до навколишньої температури, повинен бути, залежно від температури, не менше:

     температура нижче 0 град.C                        - 0,05 мПа;
     температура від 0 град.C до +15 град.C            - 0,10 мПа;
     температура від +15 град.C до +25 град.C          - 0,20 мПа;
     температура від +25 град.C до +35 град.C          - 0,30 мПа.

8.2.17. Приєднання кисневого редуктора до балона слід виконувати спеціальним ключем, який має постійно бути у виконавця газополуменевих робіт.

Забороняється підтягування накидної гайки редуктора при відкритому вентилі балона.

8.2.18. Приєднання ацетиленового редуктора до балона і відкривання вентиля ацетиленового балона слід проводити спеціальним торцевим ключем, який під час роботи повинен постійно бути на шпинделі вентиля балона.

Забороняється використовувати для відкривання вентиля звичайні гайкові ключі.

8.2.19. Газові шланги повинні використовуватися згідно з призначенням і врахуванням найбільшого розрахункового тиску, який указаний у заводському паспорті.

Не допускається використовувати кисневі шланги для подавання ацетилену і навпаки.

Під час роботи шланги слід захистити від можливих технічних пошкоджень.

З'єднання окремих відрізків шлангів між собою повинно проводитись спеціальними двосторонніми шланговими ніпелями.

Забороняється з'єднувати шланги за допомогою відрізків труб.

Мінімальна довжина відрізків шлангів, що стикуються, повинна бути не менш як 3 м, кількість стиків шланга не повинна бути більше двох.

Закріплення шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури (пальників, різаків, редукторів тощо) повинно бути надійним і виконуватись за допомогою спеціальних хомутів.

У випадку обв'язки шланга м'яким відпаленим дротом на ніпелі повинно бути не менше двох обв'язок.

Місця приєднання шлангів перед початком і під час роботи слід ретельно перевіряти на щільність мильним розчином.

На ніпелі водяних затворів шланги повинні щільно надіватися, але не закріплюватись.

8.2.20. При роботі у відсіках судна слід забезпечити безперервну штучну вентиляцію із розрахунку 4000-5000 куб.м повітря на 1 куб.м спалюваного ацетилену.

8.2.21. Перед приєднанням шлангів до газорозбірних постів і балонів слід провести:

перевірку щільності і міцності приєднання шлангів до різаків і пальників;

перевірку справності різьби з'єднання і надійність ущільнювальних прокладок;

продування штуцера балона плавним короткочасним відкриттям вентиля, при цьому виконавець повинен перебувати віддалік - поза зоною впливу струменя газу, закривати вентиль після продування слід без застосування ключа.

8.2.22. При роботі, як правило, клапани вентиля ацетиленового балона слід відкривати на 0,5-1,0 оберта - з тим, щоб забезпечити швидке закривання вентиля при виникненні спалаху або зворотного удару.

8.2.23. Запалювання ручного пальника або різака слід проводити, в першу чергу, відкриванням вентиля кисню, а після того - ацетилену, після короткочасного продування шлангів для звільнення їх від повітря.

8.2.24. На час обідньої або будь-якої іншої перерви:

вентилі кисню і ацетилену на різаках і пальниках повинні бути щільно закритими;

газові шланги повинні бути звільнені від ГГ і ГР і зняті зі штуцерів водяних затворів, кисневих і ацетиленових редукторів і балонів, винесені з приміщень на палубу і там змотані в бухти;

балони з киснем і ацетиленом, залишені на палубі судна, повинні перебувати під наглядом чергового.

8.2.25. Після закінчення роботи слід:

шланги зняти, змотати в бухти і, разом із пальниками, різаками та редукторами, здати в комори;

газопроводи, що живлять газорозбірні пости, - відключити;

газові балони мають бути повернені на місця їх постійного зберігання.

8.2.26. Забороняється при виконанні газополуменевих робіт:

допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого обладнання з маслами, а також з промасленим одягом і шматтям;

працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;

користуватися молотком і зубилом при знятті ковпака з балона;

зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їхні горловини ковпачків;

використовувати несправну апаратуру і апаратуру з простроченим строком перевірки;

відігрівати замерзлі газові трубопроводи, вентилі балонів, редуктори і інші деталі газополуменевих установок відкритим вогнем або розжареними предметами;

проводити продування шланга ГГ киснем і кисневого шланга ГГ, а також взаємозаміняти шланги при роботі;

прокладати шланги поблизу джерел тепла і біля електропроводів, користуватися шлангами, довжина яких менше 10 м і більше 40 м;

перекручувати між собою, заламувати або затискати газопідвідні шланги;

застосовувати вогонь для визначення місця витікання газу;

класти гарячий пальник (різак) на горючі конструкції і предмети;

розміщувати газові балони в приміщеннях судна;

застосовувати мідь як припій для паяння ацетиленової апаратури і в місцях, де можливе стикання міді з ацетиленом;

залишати балони на судні після закінчення робочого дня;

переносити балони на плечах і руках;

випускати повністю газ із балонів;

ремонтувати різаки, пальники, редуктори та вентилі балонів на робочих місцях.

При витоку газу роботу слід негайно припинити.

8.2.27. У випадку спалахування газу, що виходить з нещільних з'єднань газової апаратури, шлангів тощо, слід негайно закрити вентилі джерел постачання газом і загасити газ, що горить, пожежним покривалом, мокрою тканиною або брезентом, які (або хоча б один з цих засобів) повинні перебувати біля робочого місця.

8.3. Електрозварювальні роботи

8.3.1. Електрозварювальні установки повинні мати технічну документацію, що пояснює призначення агрегатів, апаратури, приладів, наводить їх електричні схеми, і задовольняє вимоги ПУЕ, ПТБ, ПТЕ, ДНАОП 0.00-1.21-96, а також - вказівки з експлуатації і безпечного обслуговування апаратури, що викладені в інструкціях заводу-виготовлювача.

8.3.2. Всі зварювальні роботи належить виконувати у відповідності з технічною документацією та інструкціями з застосування зварювальних матеріалів і видів зварювання.

8.3.3. Електрозварювальне обладнання (переносні або пересувні електрозварювальні установки) при ремонті та будівництві суден слід встановлювати або на березі (пірсі, стапелі, стапель-палубі доку), або лише на верхній палубі судна поза районами вантажно-розвантажувальних робіт і місцями падіння іскор.

8.3.4. Підключення переносних (пересувних) електрозварювальних установок безпосередньо до електричної берегової або суднової мережі слід виконувати з використанням комутаційного і захисного апарату зі штепсельними гніздами або контактними затискачами.

Обов'язкове проведення блокування, що виключає можливість з'єднання (роз'єднання) штепсельного роз'ємника, приєднання (від'єднання) жил кабельної лінії до контактних затискачів при включеному положенні комутаційного апарата.

Підключення електрозварювальної установки до суднової мережі повинно виконуватися лише в спеціально призначених для цього місцях.

На пірсах і стапелях для підключення електрозварювальних установок повинні бути встановлені живильні колонки.

8.3.5. Установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільних щитів), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.

8.3.6. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищають запобіжниками лише зі сторони мережі живлення.

8.3.7. Як джерела зварювального струму для дугового зварювання можна застосовувати трансформатори, випрямлювачі та генератори постійного або змінного струму, спеціально для цього призначені.

8.3.8. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової або освітлювальної мережі.

8.3.9. Кабельна лінія первинного ланцюга переносної (пересувної) електрозварювальної установки від комутаційного апарата до джерела зварювального струму повинна виконуватися переносним гнучким проводом (кабелем) з ізоляцією і в оболонці із гуми або пластмаси, що не поширює горіння.

Переріз кабеля повинен відповідати силі струму, а його ізоляція - величині робочої напруги.

Кабельна лінія, в потрібних місцях, повинна бути захищена від впливу високих температур, механічних пошкоджень і хімічних чинників.

8.3.10. Джерела зварювального струму повинні розташовуватись на такій відстані від комутаційного апарату, за якої довжина гнучких проводів (кабелів), що їх з'єднує, не перевищує 10-15 м.

8.3.11. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно заізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічного впливу.

8.3.12. У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватись механічно міцні шлангові кабелі.

8.3.13. Для підведення зварювального струму від джерела до електродотримувача установки ручного дугового зварювання слід застосовувати гнучкий силовий кабель з ізоляцією і в оболонці, що не поширює горіння (гума марки РГД).

При використанні менш гнучкого кабелю належить приєднувати його до електродотримувача через надставку із гнучкого кабелю довжиною не менше 3 м.

8.3.14. З'єднання жил зварювальних кабелів слід здійснювати за допомогою запресування, зварювання, паяння або спеціальними затискачами.

Приєднання кабелів до електродотримачів, зварювального апарата та зварюваного виробу повинно виконуватися за допомогою мідних кабельних наконечників, що скріплюються болтами та гайками з шайбами. Місце приєднання до електродотримувача має бути заізольоване.

8.3.15. Електрозварювальні кабелі слід прокладати на відстані не менше 0,5 м від трубопроводів кисню і на відстані не менше 1 м від трубопроводу ацетилену та інших ГГ.

В окремих випадках допускається скорочення вказаних відстаней вдвічі за умови розміщення газопроводів в захисній металевій трубі.

Прокладання електрозварювальних кабелів по судну через технологічні вирізи та вентиляційні отвори, що передбачені проектом тимчасового енергопостачання суден, які ремонтуються та будуються, повинно виконуватись віддалік від газових шлангів.

На зварювальних кабелях, що відгалужуються від джерел зварювального струму, слід, на час роботи, закріплювати бірки з зазначенням номера цеху та робочого номера зварювальника.

8.3.16. Корпуси зварювальної установки і кожного джерела зварювального струму згідно з ГОСТ 12.1.030-81 повинні бути надійно заземленими: на суднах, що перебувають на плаву - на корпуси суден; на суднах, що перебувають у доку - на спеціальні клемні пристрої дока.

8.3.17. Для скорочення довжини кабелю належить передбачити надійні швидкороз'ємні та безпечні з'єднання кабелю.

8.3.18. Електрозварювання на суднах слід виконувати лише зі зворотним проводом, який повинен бути із такого самого кабелю, який приєднується до електродотримача.

8.3.19. Використання обладнання, конструкцій і мережі заземлення як зворотного проводу є неприпустимим.

8.3.20. Корпуси суден, резервуарів, а також металеві конструкції і різні трубопроводи можуть слугувати як зворотні проводи лише в тих випадках, коли вони самі є об'єктом зварювання.

8.3.21. Приєднання і від'єднання від мережі електрозварювальних установок, а також нагляд за їх справністю в процесі експлуатації повинен виконувати електротехнічний персонал СРП.

8.3.22. Технічне обслуговування та ППР зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка.

Щодня, після закінчення роботи, слід проводити очищення агрегатів та пускової апаратури.

8.3.23. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола тощо) не повинна перевищувати 75 град.C.

8.3.24. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижчим за 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше одного разу на 3 місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць). Ізоляція повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.

8.3.25. Забороняється при виконанні електрозварювальних робіт:

включати електрозварювальну установку при виявленні будь-яких несправностей;

застосовувати саморобні електродотримувачі;

застосовувати електричні шнури всіх марок для приєднання джерел зварювального струму до електромережі;

застосовувати кабелі із пошкодженою ізоляцією або голі, незаізольовані проводи;

застосовувати кабелі, що не відповідають силі зварювального струму;

включати послідовно в заземлювальний провідник декілька апаратів;

застосовувати саморобні електрозапобіжники;

використовувати як зворотний провід мережі заземлення кранові та залізничні колії, металеві конструкції, трубопроводи і технологічне обладнання;

виконувати ремонт зварювальних установок під напругою;

виконувати електрозварювальні роботи вогкими електродами.

8.3.26. Електроди, що застосовуються для зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

8.4. Паяльні роботи

8.4.1. Паяльні роботи - це технологічний процес одержання нероз'ємних з'єднань металів у твердому нагрітому стані шляхом розплавлення більш легкоплавкого (присадкового) матеріалу - припою.

8.4.2. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищеним від ГМ, а конструкції з ГМ, які розташовані на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами із негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).

8.4.3. Паяльні лампи слід утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу.

Не рідше одного разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.

8.4.4. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульованими на заданий тиск.

8.4.5. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цієї мети місцях.

Пальне, яким заправляють лампи, повинно бути очищене від сторонніх домішок та, зокрема, води.

8.4.6. Забороняється під час роботи з паяльною лампою:

застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;

підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті;

заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її резервуара;

відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолонула;

ремонтувати лампу, а також виливати з неї пальне чи заправляти її ним поблизу відкритого вогню;

курити під час заправлення чи ремонту лампи;

підігрівати пальник пальним із лампи, користуючись насосом;

заправляти лампу пальним під час її роботи.

8.4.7. Забороняється застосовувати паяльні лампи або інші джерела відкритого вогню для очищення конструкцій корпусу судна і обшивки від старого пофарбування, а також для розморожування замерзлих водяних трубопроводів.

8.5. Підводне різання і зварювання

8.5.1. Перед початком різання і зварювання під водою судно слід обстежити і на основі даних обстеження скласти і затвердити у керівництва СРП план робіт.

Планом слід передбачити розташування, послідовність виконання розрізів і швів, а також - належні заходи безпеки.

Керувати виконанням підводних (водолазних) вогневих робіт має старшина водолазної станції.

8.5.2. Для виконання робіт з різання та зварювання металу під водою електродуговим способом водолазна станція повинна мати у своєму складі не менш як трьох водолазів.

8.5.3. Перед початком водолазних робіт з підводного різання та зварювання металу підводне обладнання, яке використовується, слід перевірити водолазами під керівництвом старшини (бригадира) водолазної станції.

Перевірку справності джерел постачання та їх ремонт повинні виконувати відповідні спеціалісти підприємства.

8.5.4. Підводне різання і зварювання металу слід виконувати лише в спорядженні, яке повністю ізолює водолаза від дії зовнішнього середовища.

Забороняється використовувати ті водолазні сорочки або гідрокомбінезони, що мають потертості.

Для захисту очей водолаза від шкідливої дії електричної дуги або полум'я газового пальника, оглядове скло водолазного костюма повинно бути закрите темним захисним склом (світлофільтром).

8.5.5. Електрозварювальні установки, що призначені для підводного зварювання, повинні мати автоматичний вимикач напруги холостого ходу і рубильник для швидкого відключення зварювальної установки від мережі живлення.

Для безпечної заміни електродів під водою, включення або відключення мережі живлення зварювального пристрою повинно проводитись за командою водолаза, який працює.

До зварювальної мережі обов'язково має бути включений однополюсний рубильник закритого типу, номінальний струм рубильника повинен бути більшим або дорівнювати максимальному струму зварювального апарату.

8.5.6. Перед початком роботи слід перевірити надійність заземлення зварювальної установки і джерел її живлення (зварювального трансформатора, генератора, випрямлювача, перетворювача тощо).

8.5.7. Електродотримувач і всі струмопровідні частини повинні мати надійну ізоляцію.

Кабель повинен бути гнучким, без пошкоджень.

Для захисту металевих частин водолазного спорядження, в тому числі водолазного шолома, від руйнування в результаті електролізу на мідних частинах водолазного спорядження слід закріпити цинкові пластинкуваті протектори і нанести ізоляційне покриття.

8.5.8. При електричному різанні і зварюванні металу під водою зворотній полюс (заземлення) повинен бути надійно, щонайближче до місця різання або зварювання, закріплено до металу струбциною. Метал у місці кріплення має бути очищений від корозії.

8.5.9. Для того, щоб запобігти пропалюванню водолазного спорядження, особливо шолома, водолаз повинен тримати електродотримач електродом від себе.

Забороняється братися рукою за електрод, що перебуває під струмом, укладати його на грунт, бесідку або об'єкт різання (зварювання).

Заміна електродів під водою має виконуватися лише після відключення мережі живлення зварювального пристрою.

8.5.10. При попаданні води в водолазну сорочку (гідрокомбінезон) водолаз повинен подати команду про відключення напруги і вийти на поверхню.

8.5.11. Забороняється проведення робіт з різання або зварювання металу під водою у випадку відмови телефонного зв'язку.

8.5.12. Різання металу під водою, якщо це не загрожує водолазу обвалом вантажу, повинно проводитись спочатку у важкодоступних місцях. Різання в легкодоступних і вільних місцях повинно виконуватись в останню чергу.

8.5.13. Забороняється різання або зварювання під корпусом судна з застосуванням підкільового кінця; ці роботи повинні виконуватися зі спеціальних водолазних бесідок.

8.5.14. Перед виконанням підводних електрозварювальних або газорізальних робіт у відсіках суден, що затонули, слід перевірити склад повітря на вибухонебезпечність, а також упевнитись у відсутності у відсіках вибухонебезпечних рідин або ГМ.

8.5.15. Забороняється проведення різання або зварювання посудин і трубопроводів, що перебувають під тиском.

Нафтові, газові і бензинові трубопроводи, до початку їх різання або зварювання, належить не менше ніж двічі промити теплою водою під тиском.

Після промивання тиск води слід зняти, а трубопроводи або посудини - заповнити водою.

8.5.16. Забороняється різання або зварювання металу, а також використання інструментів, що можуть утворювати іскри, в районі танків і відсіків наливних суден, бункерів, цистерн та інших ємкостей, що містять горючі і вибухонебезпечні речовини.

До початку робіт ці ємкості мають бути зачищеними, пропареними і провентильованими згідно з вимогами розділу 6 цих Правил.

Паливні і масляні танки і ємкості, на зовнішніх поверхнях яких має проводитись підводне різання або зварювання, до початку робіт повинні бути дегазовані або заповнені інертними газами.

Паливні і масляні танки і ємкості, суміжні з приміщеннями, в яких або на зовнішніх поверхнях яких має проводитись підводне різання або зварювання, а також ті, що розташовані ближче 5 м від місця різання або зварювання, повинні бути очищені і дегазовані або заповнені інертним газом чи водою згідно з вимогами розділу 7 цих Правил.

8.5.17. Забороняється виконувати підводне різання і зварювання в закритих ємкостях, якщо вони частково заповнені водою, на поверхні якої плаває пальне.

9. Вимоги до утримання засобів протипожежного захисту

9.1. Загальні положення

9.1.1. Засоби пожежного захисту мають запобігати дії на людей небезпечних чинників, що виникають унаслідок пожежі, а також сприяти збереженості матеріальних цінностей.

9.1.2. Запобігання впливові на людей небезпечних та шкідливих чинників та збереження матеріальних цінностей має бути забезпечено:

застосуванням засобів пожежогасіння та відповідних видів пожежної техніки;

застосуванням АУП та АПС;

застосуванням основних конструкцій і матеріалів, у тому числі таких, які використовуються для облицювання конструкцій, з регламентованими покажчиками пожежної небезпеки;

застосуванням засобів, які запобігають розливу та розтіканню ГР або обмежують їх розтікання, як у процесі виробництва, так і під час пожежі;

застосуванням просочення конструкцій об'єктів антипіренами та нанесенням на їх поверхні вогнезахисних фарб (сумішей);

застосуванням пристроїв, які забезпечують обмеження поширення пожежі;

організацією своєчасного оповіщення та евакуації людей;

застосуванням засобів колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних чинників пожежі;

застосуванням засобів протидимного захисту;

улаштуванням протипожежних перепон та герметичних переділок;

улаштуванням аварійного вимикання та перемикання установок і комунікацій;

застосуванням вогнеперешкоджувальних пристроїв у обладнанні.

У будовах та спорудах слід передбачати технічні засоби та конструкції, що мають вогнестійкість, період якої не менший за час, потрібний для рятування людей, та розрахунковий час гасіння пожежі.

9.1.3. Судна, які ремонтуються, будівлі і технологічні приміщення СРП забезпечуються переносними засобами протипожежної техніки, апаратами, інвентарем, витратними матеріалами, запасними частинами та інструментом, а також протипожежним обладнанням відповідно до чинних правил і нормативних документів.

Вимоги до розміщення, обладнання та улаштування станцій пожежогасіння і приміщень на судні повинні відповідати вимогам Правил Регістру, НАПБ А.01.001-95, НАПБ Б.07.005-86 та інших чинних нормативних актів.

9.1.4. До числа засобів протипожежного захисту належать засоби пожежогасіння, інвентар, що застосовується при гасінні пожеж; до протипожежного обладнання - всі системи переносного та стаціонарного пожежогасіння.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих та інших приміщеннях і на території СРП слід установлювати спеціальні пожежні щити (стенди).

9.1.5. На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби пожежогасіння, які можуть застосовуватися в цьому приміщенні або неподалік від нього.

9.1.6. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним стандартом.

На пожежних щитах (стендах) слід указувати їхні порядкові номери, а на щитах, що є на березі, вказуються номери телефонів для виклику пожежної команди.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".

9.1.7. Протипожежне обладнання повинно бути завжди готовим до негайного використання і тільки за прямим призначенням.

Використане обладнання повинно бути в найкоротші строки знову приведене до готовності й до негайної дії, а те, яке вийшло з ладу або було списане за актом,- поповнене за першої можливості.

9.1.8. При розміщенні протипожежного обладнання слід дотримуватись комплектності та рівномірності розподілу засобів протипожежного захисту за місцями робіт, надійності кріплення засобів протипожежного захисту і забезпечити вільний доступ до них.

9.2. Установки пожежної сигналізації та автоматичні установки пожежогасіння

9.2.1. Утримання в працездатному стані УПС та АУП слід забезпечувати:

проведенням ТО з метою збереження безвідмовної роботи на період терміну служби;

матеріально-технічними ресурсами з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтримання і своєчасного відновлення працездатності.

Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, бути без дефектів.

9.2.2. Усі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними.

9.2.3. Регламентні роботи з ТО та ППР повинні визначатися на кожен вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, котрий опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт.

Планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт.

ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства.

9.2.4. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачене відключення установок, слід ужити належних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, які захищаються.

9.2.5. Шлейфи ПС, лінії керування та зв'язку повинні контролюватися на режим "Напоготові" та піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.

9.2.6. У місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП.

9.2.7. Станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемами АПС, схемами установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії при оповіщенні про пожежу.

9.2.8. На блоках пожежної автоматики та біля кожного вузла керування і розподільного пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені (встановлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень.

В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки.

Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися і в насосних АУП.

9.2.9. Для якісної експлуатації УПС та АУП наказом або розпорядженням по судну або по СРП повинні бути призначені:

особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;

персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП.

9.2.10. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:

виконання вимог до утримання УПС та АУП відповідно до НАПБ А.01.001-95;

утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР;

навчання персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у приміщеннях, які захищаються;

інформування адміністрації про всі випадки відмов та спрацювань установок.

9.2.11. КОПС повинен забезпечувати відокремлену видачу сигналів від пожежних та охоронних оповіщувачів.

9.2.12. Пожежні оповіщувачі слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних актів і технічної документації заводів-виробників.

9.2.13. Електроживлення УПС, КОПС та АУП має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм, ПУЕ та інших чинних нормативних актів.

9.2.14. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних актів.

9.2.15. Приймально-контрольні прилади і станції УПС та КОПС слід установлювати у приміщеннях СРП з цілодобовим чергуванням персоналу.

9.2.16. АУП, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.

Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнування допускається здійснювати за узгодженням з проектною організацією і з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

9.2.17. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний неприпустиме - за винятком випадків, обумовлених нормативними актами з цього питання.

9.2.18. Забороняється:

використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;

встановлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільних трубопроводах АУП і УПС.

9.3. Системи автоматичної пожежної сигналізації

9.3.1. Система АПС повинна надійно працювати за всіх умов, що можуть створитися на судні, яке ремонтується на СРП, зокрема при температурі до мінус 40 град.C.

9.3.2. Вибухонебезпечні приміщення для зберігання ЛЗР повинні бути обладнаними оповіщувачами АПС у вибухобезпечному виконанні.

9.3.3. Усі приміщення, до яких для гасіння пожежі подається газ чи пара, і в яких у цей час можуть перебувати люди, повинні мати сигналізацію, яка попереджує про введення до приміщення вогнегасного складу.

9.3.4. Сигналізація попередження повинна вмикатися до того, як у приміщення буде введено вогнегасний склад.

9.3.5. Профілактика працездатності системи АПС повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць у обсязі, який передбачено заводською інструкцією.

9.3.6. Результати профілактичних оглядів, перевірок, а також ремонтів, заміну оповіщувачів та інших вузлів слід фіксувати у відповідному журналі.

9.3.7. Поблизу станції АПС слід вивісити інструкцію з випробовування систем сигналізації і нагляду за ними.

9.4. Системи протидимного захисту, оповіщення про пожежу, керування евакуацією, засоби зв'язку

9.4.1. Система протидимного захисту повинна забезпечувати незадимлення, зниження температури та видалення продуктів горіння і термічного розкладу на шляхах евакуації людей протягом часу, достатнього для евакуювання людей.

Системи протидимного захисту на судні, яке ремонтується з несенням ЧВС, слід утримувати в справному робочому стані.

9.4.2. Отвори у переділках мають бути обладнані захисними пристроями проти поширення вогню і продуктів горіння.

9.4.3. У разі перетинання переділок, палуб різними комунікаціями щілини навколо останніх слід наглухо зашпарувати матеріалом, що забезпечує димонепроникність.

9.4.4. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів (ручним способом або від пожежних оповіщувачів), про що складається відповідний акт.

9.4.5. Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані слід:

щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв;

періодично очищувати від бруду та пилу (узимку - від обмерзання) вентиляційні грати, клапани, виконавчі механізми, плавкі вставки, кінцеві вимикачі;

регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів;

усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітропроводів та їхніх з'єднань.

Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення.

Щит (пульт) ручного керування пристроями систем протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх уключення в роботу.

9.4.6. На кожному об'єкті СРП, у тому числі і на суднах, які ремонтуються та будуються, слід забезпечити технічними чи організаційними засобами своєчасне оповіщення людей та сигналізацію про пожежу в її початковій стадії.

9.4.7. Системи оповіщування слід забезпечувати, у відповідності з планами евакуації, передання сигналів оповіщення про пожежу.

Для передавання текстів оповіщення та керування евакуацією припустимим є використання радіотрансляційної мережі та інших мереж мовлення, наявних на судні і СРП.

Порядок використання системи оповіщування і перелік осіб, які мають право приводити суднову систему в дію, обумовлюються капітаном наказом по судну, а системи СРП - наказом директора по СРП.

9.5. Системи пожежогасіння

9.5.1. Усі постійні й тимчасові системи і засоби пожежогасіння, що застосовуються на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП, повинні мати високу надійність і бути в постійній готовності до негайної дії.

На суднах, які ремонтуються, не слід допускати одночасного виведення із готовності основних засобів енергопостачання та аварійного дизель-генератора.

СРП й судновласники зобов'язані передбачити оснащення промислових об'єктів, суднопідіймальних споруд і суден КОПС і АУП.

9.5.2. Кожне судно, яке ремонтується або будується на СРП, повинно бути обладнане системами внутрішнього і зовнішнього пожежогасіння - внутрішніми і зовнішніми протипожежними водогонами.

Зовнішній водогін є складовою частиною протипожежного водогону СРП.

Зовнішні протипожежні водогони повинні відповідати вимогам і нормам пожежної безпеки, які ставляться до виробничих об'єктів промислових підприємств.

Внутрішні протипожежні водогони призначені для ліквідації на суднах пожежі в початковій стадії її розвитку силами працівників та ІТР, особовим складом суднових команд, працівниками СПБ.

До внутрішніх систем пожежогасіння належать:

штатні системи суден і доків;

штатні системи, змонтовані на постійних зовнішніх риштуваннях;

тимчасові системи, які монтуються на суднах або на зовнішніх риштуваннях.

Системи внутрішнього пожежогасіння в зимову пору року слід обігрівати.

9.5.3. Сліпи, стапелі і причальні стінки слід обладнати системами водогасіння.

Пожежні гідранти обладнуються пожежними колонками, пожежними рукавами зі стволами, укладеними в ящики.

У зимову пору року слід обов'язково проводити утеплення гідрантів і періодично очищати їх від льоду і снігу.

9.5.4. Для установки пожежних автомобілів на необмежені джерела водопостачання (моря, озера, річки) на причалах і берегових ділянках СРП повинні бути спеціальні споруди: пірси, спеціально виділені дільниці причальних стінок, спуски до води, самопливні колодязі.

Кожна така споруда повинна бути розрахована на тимчасове установлення на ній не менш як двох пожежних автомобілів; відстань між указаними спорудами не повинна перевищувати 400 м.

9.5.5. Шляхи і під'їзди до гідрантів, вододжерел, пірсів, спуски до води, підступи до обладнання і засобів пожежогасіння слід підтримувати в зручному для проїзду, незахаращеному стані, а в нічний час - освітлювати.

В зимову пору майни й ополонки повинні завжди бути очищені від льоду, а шляхи і приїзди очищені від снігу.

9.5.6. На території СРП на видних місцях повинні бути встановлені таблички із роз'ясненням порядку виклику СПБ, вказівні знаки щодо місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, на якій слід указувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів; потреба встановлення такої схеми на кожному конкретному підприємстві визначається місцевими органами державного пожежного нагляду.

9.5.7. Заводські буксири та інші допоміжні судна СРП, насоси яких за технічними даними забезпечують подавання води на пожежогасіння, слід обладнати лафетними стволами і генераторами високократної піни.

9.5.8. Тимчасові системи пожежогасіння слід прокладати верхніми палубами або верхніми ярусами зовнішнього риштування.

На зовнішніх риштуваннях повинні бути (через ярус) змонтовані стояки з пожежними кранами.

Відстань між стояками не повинна перевищувати 40 м.

9.5.9. При докуванні суден у сухих і плавучих доках їхні штатні системи водогасіння слід підключати до системи водогасіння доку за допомогою рукавних або шлангових мереж.

9.5.10. Розміщення пожежних кранів на судні повинно забезпечити можливість зрошення кожної точки приміщення або палуби не менше ніж двома струменями води.

Для внутрішнього пожежогасіння слід застосовувати пожежні рукави діаметром 51 мм і довжиною до 20 м, а також перекривні комбіновані стволи суднового типу або типу СК і РСБ.

9.5.11. Тиск у будь-якому крані при гасінні пожежі на суднах, які будуються та ремонтуються, повинен становити не менш як 25-30 м водяного стовпа.

Тиск у мережі внутрішнього протипожежного водогону, при повній пожежній витраті води, повинен забезпечити одержання компактного струменя для зрошення найбільш віддаленого і високого місця приміщення або палуби.

Тиск біля найбільш віддаленого піногенератора при живленні від мережі внутрішнього протипожежного водогону повинен становити не менш як 60 м водяного стовпа.

9.5.12. СПБ, до приймання судна в ремонт, перевіряє його протипожежний стан, наявність і придатність засобів пожежогасіння.

Хімічні вогнегасники в зимовий період слід зберігати в приміщенні, що опалюється.

При потребі опалювання приміщень після приймання судна в ремонт за актом забезпечує СРП.

9.5.13. Вибір тимчасових систем і устаткувань пожежогасіння, а також вогнегасних речовин для суден, які будуються або ремонтуються, здійснюється підприємством - розробником технічного проекту.

Стаціонарні системи пожежогасіння розробляються проектними підприємствами згідно з чинною галузевою документацією.

9.5.14. Тимчасові системи водяного пожежогасіння повинні бути виконані відповідно до вимог "Основных положений организации временного энергоснабжения и вентиляции строящихся и ремонтируемых кораблей и судов", затверджених Мінсудпромом СРСР.

9.5.15. Увесь персонал, що працює в суднових приміщеннях, які оснащені автоматичними установками парового, газового або порошкового пожежогасіння, повинен бути проінформований про наявність систем і проінструктований щодо принципу їх дії, а також ознайомлений з правилами техніки безпеки при роботі в приміщеннях, які оснащені вказаними системами.

9.5.16. При ремонті суден у сухих або плавучих доках штатні суднові системи гасіння повинні підключатися до систем пожежогасіння доків не менш ніж у двох точках.

Якщо приєднання до штатної системи неможливе, то повинно бути здійснене подавання води та інших засобів пожежогасіння з берега або доку до окремих відсіків судна.

Запаси вогнегасних речовин для тих суден, які розташовані в доках, повинні бути не меншими за штатні.

9.5.17. Якщо на суднах, які ремонтуються, є декілька штатних систем пожежогасіння, то ремонт їх слід проводити почергово - так, щоб при ремонті однієї з систем решта була в повній готовності.

9.5.18. Якщо на судні є тільки система водогасіння з одним пожежним насосом, то при її ремонті, залежно від типу судна, обсягу і тривалості ремонту, слід змонтувати відповідну тимчасову систему водогасіння з подаванням води від берегової мережі.

З берега має бути прокладено не менше двох рукавних ліній, які постійно перебувають під тиском.

9.5.19. При проведенні робіт, пов'язаних із застосуванням ЛЗР і ГР (миття деталей, розібраних вузлів і механізмів, розконсервовування), а також пов'язаних із підварюванням конструкцій із ізоляцією, обов'язкове застосування тимчасових засобів пожежогасіння додатково до наявних стаціонарних; склад і кількість додаткових засобів визначається особами, які відповідають за додержання правил пожежної безпеки на місцях виконання робіт.

9.5.20. Експлуатація тимчасових і стаціонарних систем і установок пожежогасіння повинна проводитись відповідно до вимог чинних інструкцій і технічних умов.

9.5.21. Контроль стану водяної пожежної системи, призначеної для гасіння пожежі на суднах, які будуються чи ремонтуються, включає перевірку:

відповідності монтажу системи розробленій схемі;

належного напору води;

щільності клапанів;

маркувань пожежних кранів;

відповідності типів пожежних насосів технічному проекту та їх справності;

наявності пожежних рукавів та відсутності в них розривів та потерть;

забезпечення незамерзання води у системі взимку.

9.5.22. Контроль стану системи піногасіння включає перевірку:

відповідності монтажу системи розробленій схемі;

кількості піноутворювача;

справності стволів та обладнання;

наявності пожежних рукавів та відсутності у них розривів та потерть;

відсутність витікання піноутворювача із місткості;

клапанів;

маркування обладнання;

наявності належних інструкцій (правил) з експлуатації.

9.5.23. На суднах, які ремонтуються, у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях і на устаткуванні, що створює небезпеку вибуху або займання, слід вивісити знаки згідно з ДСТУ 3237-95, що забороняють користуватися відкритим вогнем при наявності займистих та вибухових речовин.

Усі будівлі і приміщення слід своєчасно очищати від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримувати в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

9.5.24. В приміщеннях суден, які ремонтуються та будуються, і в приміщеннях СРП забороняється:

прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР, а також відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами, які передбачають застосування відкритого вогню;

розкидати й залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали. Їх слід прибирати в металеві ящики, щільно закривати кришками і, після закінчення роботи, видаляти з приміщень у спеціально виділені за межами будівель місця, забезпечені негорючими збірниками з кришками, які щільно закриваються.

9.5.25. Контроль стану пожежовибухобезпеки приміщень, де проводяться вогневі роботи суден, які ремонтуються та будуються, повинен включати перевірку:

системи АПС;

системи оповіщення про пожежу;

наявності телефонного зв'язку;

системи вентиляції;

відсутності горючого сміття, витоків із труб та арматури;

якості кріплення світильників та кабелів;

розташування вогнегасників згідно зі схемою;

відповідності наявної кількості ЛЗР і ГР змінній потребі та наявності спеціальної тари для їх зберігання;

відповідності типу виконання електрообладнання, встановленого у приміщенні, де проводяться вогненебезпечні роботи, класу приміщення;

заземлення електрообладнання та електроінструменту;

сумісно прокладених електричних кабелів та газових шлангів і перетинання їх на одному рівні;

засобів, що забезпечують захист дерев'яних конструкцій від загоряння.

9.5.26. Контроль рівня вибухобезпечності палуб, де проводяться вогневі роботи, суден, які ремонтуються та будуються, повинен включати перевірку:

наявності потрібної кількості негорючих місткостей для горючих відходів;

відсутності ГР і горючого сміття у районах ведення вогневих робіт;

заходів, які забезпечують дерев'яні конструкції від загоряння;

наявності місць куріння;

відсутності сумісно прокладених електричних кабелів та газових шлангів і перехрещувань їх на одному рівні;

відповідності розташування елементів тимчасових енерго- та електросистем прийнятим схемам;

засобів пожежогасіння.

9.5.27. Спецодяг осіб, які працюють з лаками, фарбами та іншими ЛЗР і ГР, слід своєчасно прати і ремонтувати.

Одяг слід зберігати в розвішеному вигляді у металевих шафах, що встановлені у спеціально виділених приміщеннях.

Адміністрація підприємства повинна встановити чітку періодичність заміни забрудненого спецодягу на чистий.

9.6. Первинні засоби пожежогасіння Основні вимоги

9.6.1. Будівлі СРП, технологічні лінії, судна, які ремонтуються або будуються, приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

9.6.2. Норми оснащення первинними засобами пожежогасіння конкретних об'єктів СРП та суден, які ремонтуються або будуються, повинні встановлюватися нормами технологічного проектування та галузевими правилами пожежної безпеки (додаток 7) з урахуванням рекомендацій НАПБ А. 01.001-95 і цих Правил.

9.6.3. Відповідальність за наявність, збереження і справність первинних засобів пожежогасіння на судні, яке ремонтується, несе капітан, а на судні, яке будується - будівельник.

9.6.4. При виборі і розміщенні первинних засобів пожежогасіння слід керуватися наступними вимогами:

по можливості слід обрати найбільш універсальні первинні засоби пожежогасіння;

вогнегасники й інші первинні засоби пожежогасіння слід розміщувати в легкодоступних місцях (на палубах, у коридорах, на трапах, причалах, пірсах тощо) на відстані не більше 10 м від будь-якого робочого місця;

первинні засоби пожежогасіння слід розміщувати, як правило, комплектно (1-2 вогнегасники, пожежне покривало);

безпосередньо біля місць проведення вогневих робіт слід розміщувати первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники, відра з водою, пожежне покривало, ящики з піском, лопати тощо).

9.6.5. До проекту організації ремонтних або будівельних робіт на судні слід долучити схему розміщення первинних засобів пожежогасіння та їх перелік.

При складанні схеми слід керуватися вимогами НАПБ А.01.001-95, Правилами Регістру і СПБ СРП - з урахуванням специфіки і обсягу вогневих робіт у кожному приміщенні і на судні в цілому.

9.6.6. Приміщення суден, які будуються, повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння в кількості, яка встановлюється до початку облаштування приміщень горючими матеріалами, згідно з нормами постачання протипожежних засобів.

Оснащення приміщень суден вуглекислотними, аерозольними і порошковими вогнегасниками повинно бути проведене до початку монтажу електрообладнання.

Ручний пожежний інвентар та інструмент

9.6.7. Сокири, ломи та інший ручний пожежний інвентар слід розміщувати в легкодоступних місцях, як правило, на пожежних щитах.

9.6.8. Пожежні відра повинні бути пофарбованими у червоний колір та мати напис "Пожежне".

Придатність пожежного інструменту визначається зовнішнім оглядом один раз на 3 місяці, а також кожного разу після використання на пожежі або на навчаннях.

9.6.9. Усі зовнішні механічно не оброблені поверхні інструментів повинні мати лакофарбові покриття чорного кольору.

Робочі поверхні металевих виробів, котрі не підлягають фарбуванню, слід покрити тонким шаром нейтрального жирового мастила.

Дерев'яні частини кожного інструмента повинні мати лакофарбове покриття червоного кольору.

Вогнегасники

Оснащення приміщень вогнегасниками має відповідати Правилам Регістру і НАПБ А.01.001-95.

9.6.10. Місця розміщення вогнегасників на риштуваннях, приміщеннях СРП, пірсах тощо визначаються адміністрацією СРП.

9.6.11. Експлуатація та ТО вогнегасників слід здійснювати у відповідності з паспортом заводу-виготовлювача, а також за затвердженими у встановленому порядку регламентами ТО.

9.6.12. Переносні пінні, вуглекислотні і порошкові вогнегасники належить щомісячно оглядати і піддавати гідравлічним випробуванням на міцність.

При відсутності пломби або порушенні її цілості виконується позачергове контрольне зважування вогнегасника.

9.6.13. Гідравлічні випробовування корпусів пінних вогнегасників виконують один раз на рік з одночасною перевіркою цілості антикорозійного покриття внутрішньої поверхні корпусів із наступним перезарядженням, вуглекислотних і порошкових вогнегасників - один раз на 5 років із одночасною перевіркою стану внутрішньої поверхні і корозійного зношення корпусу.

Результати гідравлічних випробовувань корпусів вогнегасників заносять до журналу технічного стану.

9.6.14. Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів слід виконувати відповідно до інструкції з експлуатації.

Газові та закачувальні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менші або більші від номінальних значень на 5% (за температури 20+2 град.C), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Ящики з піском або тирсою, пожежні покривала

9.6.15. Металеві ящики з піском або з насиченою содою сухою тирсою разом з лопатами і совками повинні завжди бути готові до негайного їх використання за призначенням.

9.6.16. Ящики з піском або з тирсою повинні мати водонепроникні кришки й пристрій для утримання кришки у відкритій позиції.

9.6.17. Пісок у ящиках має бути сухим, чистим, без грудок і сміття.

9.6.18. Ящики слід установлювати біля пожежонебезпечних місць, в тому числі біля місць проведення вогневих робіт.

9.6.19. Пожежні покривала для гасіння вогню повинні бути розміщені у спеціальних футлярах із дверцятами, які легко відчиняються; футляри слід розташовувати в доступних місцях.

9.6.20. Покривала слід періодично провітрювати, очищати від пилу, вони завжди повинні бути сухими.

Пожежні стволи і рукави

9.6.21. Пожежні рукави і стволи повинні бути справними і готовими до використання.

Пожежний рукав слід утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше як один раз на 6 місяців його слід розкочувати та закочувати наново.

9.6.22. Кількість пожежних рукавів і стволів повинна відповідати кількості ПК, встановлених на судні.

9.6.23. Пожежні рукави в зборі зі стволами слід розміщувати біля ПК на в'юшках або в кошиках.

На відкритих палубах суден і майданчиках СРП рукави слід розміщувати у вентильованих шафах або вигородках, захищених від дії опадів.

На шафах і вигородках повинен бути напис "ПК", виконаний червоною фарбою.

Усі рукави в місцях їх розміщення слід приєднати до стволів.

На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані, після літерного індексу "ПК", порядковий номер крана та номер телефону для викликання СПБ.

9.6.24. Пожежні рукави для води та піни, в комплекті з приєднувальною арматурою, слід періодично оглядати ззовні і піддавати гідравлічним випробовуванням на міцність.

Зовнішні огляди наявних на судні рукавів, у тому числі і тих, які перебувають у запасі, потрібно виконувати щомісяця і щоразу після використання їх на пожежі або навчанні.

При оглядах перевіряють цілість рукавів і гумових ущільнювальних кілець у приєднувальній арматурі, справність рукавних напівгайок, легкість та надійність їх приєднання.

Зовнішня поверхня рукава не повинна мати місцевих змін кольору, масляних плям і слідів плісняви.

9.6.25. Гідравлічні випробовування пожежних рукавів на міцність слід виконувати щорічно на робочий тиск суднової пожежної системи.

Результати оглядів і акти гідравлічних випробувань записують до відповідних журналів.

9.6.26. При використанні рукавів на навчанні не можна допускати потрапляння на них бензину, гасу, масел, кислот, лугів та інших їдких хімічних речовин.

Після закінчення роботи пожежні рукави слід очистити від бруду, вимити та висушити. Мити рукави слід водою за допомогою волосяної або трав'яної щітки.

9.6.27. При прокладанні рукавних ліній слід слідкувати, щоб вони не мали різких перегинів.

Слід уникати прокладання пожежних рукавів по гострих та гарячих предметах.

У місцях, де можливі різкі вигини рукавної лінії, слід підкладати рукавні сідла.

9.6.28. Рукави повинні витримувати випробувальний гідравлічний тиск; в суднових умовах тиск повинен дорівнювати максимально можливому гідравлічному тиску, на який розрахована пожежна магістраль судна.

При робочому тиску рукави не повинні пропускати воду.

Рукави, які не витримали випробувань, слід перевести до категорії навчальних або господарських. У цьому випадку на них слід нанести напис "Господарський" або "Навчальний".

На рукавах, які витримали випробовування, наносять червоною фарбою номер, що відповідає номеру ПК, довжину в метрах та місяць (римськими), рік випробування - наприклад: ПК-16; 20, V-96.

9.6.29. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правил користування вогнегасниками покладається на адміністрацію СРП.

Відповідальність за оснащення суден первинними засобами пожежогасіння, які ремонтуються з несенням вахт, покладається на капітана судна та його помічника з пожежної частини (якщо ця посада передбачена штатним розкладом).

Засоби піногасіння

9.6.30. Переносні та пересувні пінні установки місцевого призначення в комплекті з балоном, рукавом і іншим обладнанням слід розміщувати всередині охоронюваних приміщень на постійних місцях поблизу від виходів, до них повинен бути забезпечений вільний доступ для обслуговування та перезарядження.

9.6.31. Для підтримання пінних установок місцевого призначення в роботоздатному стані і готовності до використання належить:

один раз на тиждень перевірити комплектність, справність усіх клапанів, цілість пломб, наявність піноутворювача в резервуарах і стиснутого повітря в пускових балонах;

один раз на 6 місяців за контрольним манометром перевірити тиск повітря в пускових балонах, рухливість гумових шлангів, цілість шлангів і наконечників (розтрубів);

один раз на рік перевірити рухливість, герметичність і маркування всіх клапанів і манометрів, роботу запобіжних клапанів і редукторів, правильність їх регулювання, промити, оглянути і гідравлічно випробувати резервуари, перевірити якість піноутворювача, замінити (при потребі) зношені деталі вузлів, арматури і контрольно-вимірювальних приладів, перезарядити установки піноутворювачем і повітрям, поповнити судновий запас піноутворювача;

один раз на 4 роки - оглянути, а при потребі - розкрити і демонтувати, перевірити в дії і відрегулювати запобіжні клапани, редуктори і арматуру;

один раз на 5 років виконати гідравлічне випробовування і огляд повітряних пускових балонів з подальшим їх маркуванням.

Результати оглядів, перевірок і випробовувань пінних установок місцевого призначення заносяться до журналу технічного стану.

9.6.32. Повітряно-пінні генератори високократної піни, стволи, змішувачі, ранці та бідони із запасом піноутворювача слід оглядати щотижня для перевірки їх чистоти, комплектності, наявності прокладок і шайб піноутворювачів, справності кріплення, рухливості кранів на стволах і змішувачах.

9.6.33. Стан пінних рукавів для підсмоктування піноутворювача, кількість піноутворювача в ранцях і наявність пломб слід перевіряти раз на місяць.

10. Організація безпечної евакуації

10.1. На кожному СРП слід розробити план і передбачити вжиття заходів з евакуації і розосередження особового складу підприємства, суден, майна і обладнання при пожежі, а також визначити посадових осіб, які керують евакуацією.

10.2. Адміністрація СРП разом із СПБ з урахуванням цих Правил має розробити "План евакуації і розосередження суден від причалів заводу у випадку виникнення пожежі" та організувати практичні заняття з його відпрацювання за участю представників суднових команд.

10.3. На кожне судно, яке ремонтується або будується на СРП, має бути розроблена схема евакуації при пожежі робочої і суднової команд, позначені відповідним позначуванням шляхи, які забезпечують безпечну евакуацію людей із внутрішніх приміщень суден.

10.4. Схему шляхів евакуації слід вивісити на внутрішньому боці дверей приміщення, з якого намічена евакуація (трюм, коридор, службове або виробниче приміщення, МВ, КВ тощо).

Схему евакуації на судні, яке ремонтується, слід узгодити з капітаном судна, СПБ і затвердити головним інженером СРП.

Схема евакуації на судні, яке будується, узгоджується із СПБ і затверджується головним інженером СРП.

10.5. Кожний об'єкт повинен мати таке об'ємно-планувальне рішення (з урахуванням тимчасових прорізів, отворів тощо, що були виконані під час ремонту) і технічне виконання, щоб евакуація людей з нього була закінчена до настання гранично припустимих значень небезпечних чинників пожежі (розрахунковий час евакуації), а за недоцільності евакуації було б забезпечено захист людей на об'єкті.

Для забезпечення евакуації потрібно:

встановити кількість, розміри та відповідність конструктивного виконання евакуаційних шляхів та виходів;

забезпечити можливість безперешкодного руху людей евакуаційними шляхами;

організувати, у разі потреби, керування рухом людей евакуаційними шляхами.

10.6. СРП для організації успішної евакуації працівників і суднової команди зобов'язане забезпечити:

улаштування на судні довжиною до 100 м не менш як двох виходів через будівельні риштування або двох спеціальних трапів. При довжині судна більше 100 м слід обладнати не менше трьох виходів;

улаштування спеціальних технологічних вирізів для евакуації працівників із приміщень, де наявні ГР і ГМ;

улаштування двох лазів (виходів) для евакуації із закритих приміщень, а також спеціального технологічного вирізу для прокладання кабелів і шлангів;

розмічення, за розробленим проектом і за узгодженням з капітаном судна, що ремонтується, та СПБ, спеціальних аварійних вирізів і отворів в обшитті корпусу, палубах і переділках судна, в котрих може виникнути потреба при евакуації людей, доступу до осередку пожежі і подаванні вогнегасних засобів;

цілодобову присутність газорізальника з пересувною газорізальною установкою;

оснащення вказівниками шляху евакуації із суднових приміщень, закритих і важкодоступних місць та їх цілодобове освітлення.

Інші заходи з безпечної евакуації слід передбачати схемою евакуації, виходячи з особливостей технології ремонту або будівництва суден на цьому СРП.

10.7. Забороняється:

захаращувати шляхи евакуації обладнанням, демонтованими деталями, інвентарем і матеріалами тощо - навіть якщо вони не зменшують ширини проходів;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та запори, що важко відчиняються зсередини, і евакуаційні двері;

прокладати системи тимчасового енергопостачання по трапах, сходнях і перетинати ними настили риштувань.

10.8. Контроль стану пожежобезпечності шляхів евакуації людей із суден, що перебувають на СРП, повинен включати перевірку:

відсутності на трапах та палубах слизьких ділянок, предметів, на котрих можна посковзнутися;

наявності леєрних огороджень та якості їх закріплення;

відповідності схеми шляхів евакуації до стану ремонту чи будування;

наявності засобів рятування (шторм-трапів, мотузкових драбин тощо), аварійних засобів індивідуального та колективного захисту;

справності мережі аварійного освітлення шляхів евакуації, евакуаційних виходів, підходів до засобів гасіння, електрощитів та газорізальних постів для розкриття аварійних вирізів.

10.9. Для евакуації осіб, які працюють на суднах, які ремонтуються або будуються на СРП, слід створити належний запас інвентарю (мотузкові драбини або шторм-трапи відповідної довжини).

Особи, які працюють на судні, і особовий склад суднової команди повинні знати місце зберігання вказаного інвентарю.

10.10. Територія, будівлі СРП, судна, які ремонтуються або будуються, повинні бути оснащені відповідними знаками пожежної безпеки відповідно до ДСТУ 3237-95.

11. Організаційні заходи з боротьби з пожежами

11.1. Загальні положення

11.1.1. Державний пожежний нагляд на всіх берегових об'єктах рибного господарства, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, здійснюється в установленому порядку органами та підрозділами Державної пожежної охорони МВС України.

Пожежо-технічний нагляд на цих об'єктах, як правило, здійснюється за участю працівників СПБ Державного комітету рибного господарства України і представника об'єкта (СРП, судна).

11.1.2. Керівництво гасінням пожеж на берегових об'єктах та суднах, які ремонтуються або будуються на СРП Держкомрибгоспу України, здійснюється:

до прибуття начальника гарнізону, штабу пожежогасіння чи оперативного чергового по гарнізону Державної пожежної охорони МВС України - особами командного складу СПБ чи відповідальним черговим по об'єкту;

з прибуттям на місце пожежі - старшим оперативним начальником Державної пожежної охорони.

11.1.3. При ліквідації пожеж на суднах, розташованих біля причалів або в доках, загальними діями екіпажу судна, яке ремонтується з несенням вахт, екіпажів і підрозділів СПБ, що прибули на судно для гасіння пожежі і рятування людей, керує капітан судна або особа, яка його заміщує, якщо не надійде розпорядження судновласника про передання керівництва гасінням пожежі старшому пожежному начальнику.

У виняткових випадках при неможливості виконання обов'язків керівника гасіння пожежі (поранення, відсутність на судні капітана та особи, що його заміщує) до прибуття старшого пожежного начальника керівництво гасінням пожежі має взяти на себе вахтовий механік або механік більш високого рангу.

Старший начальник СПБ та командири аварійно-рятувальних партій з інших кораблів безпосередньо керують діями підлеглих їм підрозділів за вказівками, одержаними від капітана судна чи особи, яка його заміщує.

11.1.4. Загальне керування діями підрозділів щодо гасіння пожежі та рятування людей на суднах, які будуються або перебувають у великому чи відновлювальному ремонті, за відсутності на ньому капітана і суднових команд, здійснює директор СРП або уповноважена ним особа.

Після прибуття старшого начальника Державної пожежної охорони (начальника гарнізону, штабу пожежогасіння або оперативного чергового) керівництво пожежогасінням передається їм.

Останні свої дії щодо гасіння пожежі узгоджують з директором СРП або особою, яка виконує його обов'язки.

11.1.5. У всіх портах галузі, на СРП та інших берегових об'єктах Держкомрибгоспу розробляються і узгоджуються, у встановленому порядку, інструкції з питань взаємодії місцевого гарнізону Державної пожежної охорони та підрозділів СПБ Держкомрибгоспу України.

11.2. Основні вимоги щодо запобігання виникненню пожеж

11.2.1. Основними причинами виникнення пожежі є утворення пожежонебезпечного (горючого) середовища і внесення або виникнення в ньому джерел ініціювання загоряння.

Для запобігання виникненню пожежі слід унеможливити утворення пожежонебезпечного середовища і виникнення в ньому джерела запалювання.

11.2.2. Горючим середовищем є середовище з матеріалами (предметами), які можуть горіти, і матеріали, що здатні до розкладання з виділенням горючих парів.

11.2.3. Джерелами ініціювання пожежі є:

відкрите полум'я, розпечені та такі, що палають, предмети;

електричні розряди;

теплові прояви хімічних реакцій та механічних дій;

іскри від зудару та тертя;

ударні хвилі.

11.2.4. Запобігати утворенню горючого середовища слід такими способами:

максимально можливим застосуванням негорючих та важкогорючих речовин і матеріалів, у тому числі - заміною ЛЗР та ГР на пожежобезпечні технічні мийні речовини;

максимальним обмеженням маси (об'єму) горючих речовин і матеріалів, ізолюванням горючого середовища;

використанням герметичного обладнання і тари, видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

підтриманням концентрації горючих парів, газів тощо поза рівнем їх концентрації в повітрі, який уможливлює їх займання;

підтриманням температури та тиску середовища, за яких поширення полум'я є неможливим;

забезпеченням пожежобезпечної експлуатації виробничого обладнання, яке використовує горючі речовини.

11.2.5. Запобігання утворенню у горючому та вибухонебезпечному середовищі джерел запалювання (ініціювання вибуху) має бути забезпечене наступними способами:

застосуванням машин, механізмів, обладнання та пристроїв, під час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

застосуванням електрообладнання, яке відповідає категорії приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпечністю;

застосуванням технологічних процесів та обладнання, що відповідають вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93;

улаштуванням захисту від блискавки обладнання і суден;

підтриманням температури нагріву поверхонь машин, механізмів, обладнання, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть увійти у контакт з пальним, на рівні, нижчому за гранично допустимий, що становить 80% найнижчої температури самозаймання пального;

виключенням можливості появи іскрового розряду у горючому середовищі з енергією, що дорівнює мінімальній енергії запалювання або є більшою за неї, у тому числі - застосування матеріалів, які не утворюють іскор у разі зудару;

застосуванням неіскротвірного інструменту під час роботи з ЛЗР і ГГ;

ліквідацією умов для теплового, хімічного та мікробіологічного самозаймання речовин і матеріалів, які перебувають в обігу, а також виробів та конструкцій;

усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;

дотриманням технологічної дисципліни.

11.3. Вимоги до розташування суден

11.3.1. Розташування суден на ремонт повинно проводитись відповідно з "Планом розташування суден у причалів і на суднопідіймальних спорудах заводу".

План розробляється СРП згідно з чинними нормами пожежної безпеки та узгоджується з органами держпожежнагляду.

11.3.2. Розміщення суднової команди на період ремонту визначається капітаном судна за узгодженням із адміністрацією СРП.

Забороняється залишати промислових робітників на судні при всіх видах заводського ремонту.

Житлові і нежитлові приміщення, в яких ремонтні роботи не будуть проводитись, повинні бути очищеними судновою командою від сміття, бруду, легкозаймистих предметів і замкнені.

Ці приміщення повинна періодично перевіряти вахтова служба.

Ключі від цих приміщень повинні зберігатися у вахтового помічника капітана; люки, горловини і ілюмінатори в указаних приміщеннях повинні бути задраєними.

11.3.3. Всі судна, що ремонтуються, доки, сліпи і набережні повинні бути забезпеченими звуковою сигналізацією, телефонним зв'язком і мати вказівники щодо порядку виклику СПБ.

11.3.4. Телефонні апарати для прямого виклику СПБ встановлюються в тих місцях і приміщеннях, які доступні в будь-який час доби.

Кількість телефонів на судні, яке ремонтується та будується, визначається виходячи із нормативів, що наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Валова місткість суден, тис. рег. тонн
Кількість телефонів
1
2
До 4,0 (включно)
1
Від 4,0 до 10,0 (включно)
2
Від 10,0 до 20,0 (включно)
4
На кожні наступні 20,0 тис. рег.тонн
1

11.4. Порядок дій у разі пожежі

11.4.1. При пожежі на судні, яке ремонтується з несенням екіпажем вахтової служби, всі члени вахтової служби повинні знати номери телефону СПБ і пожежних суден порту, а також місцезнаходження найближчих телефонних апаратів.

11.4.2. Адміністрація порту разом з СПБ повинна розробити план евакуації і розосередження суден у випадку виникнення пожежі і ознайомити з ним капітанів суден.

11.4.3. Гасіння пожежі на суднах, що ремонтуються, проводиться силами СРП, екіпажів суден, СПБ і рятувальних суден.

Рятувальні роботи, як правило, повинні проводитись одночасно з гасінням пожежі.

11.4.4. До закінчення рятувальних робіт зупиняти вентиляцію аварійного приміщення та вимикати освітлення шляхів виводу людей не дозволяється.

11.4.5. Керівництво гасінням пожежі здійснюють особи з числа представників командного (керівного) складу судна, СРП, СПБ, Держпожежохорони; розподіл їх обов'язків наведено у пунктах 10.1.4, 10.1.5, 10.1.6 цих Правил.

11.4.6. Керівник гасіння пожежі зобов'язаний:

оголосити на судні, де є екіпаж, загальносуднову тривогу, із зазначенням місця пожежі або приблизного району, якщо точне місце ще не з'ясоване;

оголосити місце збору аварійних партій і груп;

установити завдання для групи розвідки, що направляється в аварійні приміщення для виявлення місця, розмірів, характеру пожежі та встановлення наявності і стану шляхів евакуації людей;

оповістити про пожежу берегову СПБ, директора і диспетчера СРП, судновласника (якщо це можливо), а при перебуванні в доку - докмайстра;

припинити всі роботи, крім робіт, пов'язаних із заходами з ліквідації пожежі;

у разі загрози життю людей - негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби. За можливості - оповістити людей, яких рятують, про те, що до них прямує допомога;

видалити за межі небезпечної зони всіх осіб, які не пов'язані з ліквідацією пожежі;

здійснити, в разі потреби, відключення електроенергії (за винятком систем пожежного захисту), зупинення систем вентиляції в аварійному і суміжних з ними приміщеннях (за винятком пристроїв протидимного захисту);

вжити інших заходів, що сприяють гасінню пожежі (її локалізації) та зменшують задимленість приміщень;

перевірити, чи ввімкнена система оповіщення людей про пожежу, установки пожежогасіння та протидимного захисту;

організувати зустріч підрозділів СПБ, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установленні на водні джерела - за консультацією з представником СРП;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію людей і захист матеріальних цінностей;

забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;

підготувати відпрацьовану для цього виду ремонту судна, що ремонтується на СРП, оперативну документацію з організації гасіння пожежі - ОТПП та ОТКП судна, що ремонтується на СРП (зберігається в папці, на ЦПП та в укритті для FIRE PLANS), ОПП з боротьби з пожежею відповідного відсіку (ОПП розробляється заздалегідь);

підготувати схеми шляхів евакуації із внутрішніх приміщень з коригуванням їх у зв'язку з ремонтними роботами, під час яких можуть бути перекриті одні шляхи й організовані інші;

підготувати схему конструктивного протипожежного захисту судна;

встановити наявність палива та інших ГР на судні і місце їх зберігання;

керувати всіма роботами з гасіння пожежі, враховуючи специфічні особливості об'єкта, що горить;

при потребі - привести в дію стаціонарні засоби пожежогасіння;

забезпечити захист людей, які працюють на гасінні пожежі, від можливих уражень електричним струмом, отруєння та опіків.

11.4.7. При гасінні пожежі в закритих приміщеннях судна слід виставити пости безпеки. Пости звичайно виставляються на тій відкритій частині палуби, яка найближча до осередку пожежі.

11.4.8. При гасінні пожежі у приміщеннях суден, які перебувають біля причалу, слід ураховувати такі особливості щодо їх пожежної безпеки:

імовірність займання внаслідок перегрівання переділок у приміщеннях, де проводяться вогневі роботи, в приміщеннях, суміжних з аварійним;

імовірність вибухання парів палива та масел у цистернах і балонів зі стисненим газом;

утрудненість гасіння пожежі через токсичність продуктів, які утворюються під час горіння пофарбованих поверхонь, ізоляційних та пластмасових матеріалів у закритих об'ємах, а також через дим, що поширюється у суміжні приміщення;

обмеженість використання для гасіння пожежі ефективних, але струмопровідних вогнегасних речовин через велику кількість електрообладнання, яке перебуває під напругою;

утрудненість виявлення осередку пожежі та дій щодо її гасіння у зв'язку з поділом судна на велику кількість приміщень, обмеженням підходів до них та насиченістю їх технічними засобами;

можливість зменшення остійності та запасу плавучості судна в разі гасіння пожежі водою; тому слід воду з відсіків (приміщень) відкачувати.

11.4.9. При перебуванні судна в доку, про всі свої дії з розгортання сил та засобів, подавання води всередину корпусу, керівник гасіння пожежі зобов'язаний інформувати докмайстра.

Керівник гасіння пожежі і докмайстер:

виконують розрахунки остійності доку з судном у ньому;

вживають заходів задля видалення води із корпусу задоковуваного судна;

за потреби, забезпечують додаткове кріплення судна;

готують док до заглиблення, для чого забезпечують закриття прорізів та отворів у підводній частині аварійного судна, а також інших суден, що докуються в цей час.

11.4.10. З прибуттям підрозділів СПБ, пожежних рятувальних та портових суден представник підприємства або капітан судна - керівник гасіння пожежі зобов'язаний:

поставити перед кожним підрозділом завдання;

ввести в дію первинні засоби пожежогасіння, при наявності води ввести в дію 1-2 стволи, при потребі - привести в дію стаціонарні засоби пожежогасіння;

переконавшись у відсутності людей в аварійних та суміжних з ними приміщеннях - відключити електроживлення і системи вентиляції в приміщенні, що горить, та суміжних. До закінчення рятувальних робіт тимчасово зупиняти вентилювання аварійного приміщення та вимикати освітлення шляхів евакуації людей неприпустимо.

У процесі подальших дій слід:

направити розвідувальну групу в осередок пожежі для проведення активного розвідування (із застосуванням стволів водогасіння та інших засобів);

вжити всіх можливих заходів щодо локалізації пожежі;

організувати видалення із небезпечних місць пожежонебезпечних матеріалів (фарби, лаки, розчинники, інші ГМ, балони з киснем, ГГ);

звільнити протипожежні двері та інші закриття від тимчасових комунікацій;

для прорізів зі знятими дверима та люками підготувати пристосування для їх закриття.

11.4.11. З прибуттям старшого пожежного начальника на пожежу судна, на якому відсутній екіпаж, особа, що керувала гасінням, повинна передати керування гасінням пожежі прибулому старшому начальнику підрозділу СПБ.

11.4.12. Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів їм слід забезпечити безперешкодний пропуск на територію об'єкта.

11.4.13. При гасінні великих і складних пожеж, що виникають на суднах, слід утворити оперативний штаб пожежогасіння, який є радним органом для вирішення основного завдання - допомагати керівнику гасіння пожежі в керуванні тими підрозділами, які беруть участь у гасінні пожежі.

11.4.14. Склад штабу пожежогасіння та його обов'язки визначаються розпорядженням керівника гасіння пожежі, оголошується всім керівникам підрозділів, що беруть участь у гасінні, та фіксується у вахтовому журналі судна, наказом по заводу або наказом старшого пожежного начальника.

Якщо обов'язки керівника гасіння пожежі виконує капітан судна, то начальником штабу призначається старший пожежний начальник; в інших випадках керівник гасіння пожежі призначає начальником штабу одного зі спеціалістів, якого включено до складу штабу.

11.4.15. На підприємствах, які мають самостійні штатні СПБ, склад штабу повинен визначатись заздалегідь і оголошуватись наказом по заводу.

При відсутності штатної СПБ питання про утворення оперативного штабу вирішується на місці керівником підприємства і керівниками гасіння пожежі на підставі обставин, що склалися.

11.4.16. На представників підприємства в штабі пожежогасіння покладається:

консультація керівника гасіння пожежі відносно специфічних особливостей об'єкта, що горить (небезпека дії високої температури і продуктів горіння на апарати і матеріали, можливі шляхи поширення пожежі, введення сил і засобів пожежогасіння, загроза вибухання тощо);

забезпечення робіт з попередження втрати остійності судна, а також з виконання вирізів в обшивці і переділках судна, призначених для евакуації людей, робіт з введення сил та засобів пожежогасіння в осередок пожежі;

забезпечення працівниками та ІТП робіт, пов'язаних з гасінням пожежі і евакуацією майна;

забезпечення автотранспортом та іншою технікою для підвезення засобів пожежогасіння;

забезпечення робіт з відключення і переключення комунікацій за вказівками керівника гасіння пожежі;

забезпечення робіт з охорони місця пожежі і надання медичної допомоги потерпілим;

коригування дій служб і окремих осіб, що зайняті на роботах, які пов'язані із гасінням пожежі;

забезпечення учасників гасіння пожежі харчуванням і медичною допомогою;

збір даних про причини виникнення пожежі.

11.4.17. Для оцінки обставин при пожежах і швидкого прийняття потрібних рішень на кожне судно слід скласти ОТПК, а на найбільш складні в оперативно-тактичному плані судна - ОТПП.

Оперативна документація розробляється СПБ і узгоджується адміністрацією судна або СРП.

ОТПП повинен включати в себе такі дані:

стислу будівельну і планувальну характеристики судна і СРП;

характеристику систем пожежогасіння, наявність і їх стан на судні і на заводі, розташування вододжерел, їх потужність, запаси вогнегасних засобів та їх місцезнаходження, наявність і стан пожежної та іншої техніки на СРП, яка може бути використана при гасінні пожежі;

потрібна кількість сил і засобів для гасіння найбільш складних за обставинами пожеж;

порядок організації гасіння можливих пожеж на судні.

ОТКП, як і ОТПП, повинні мати стислі конструктивно-будівельні характеристики судна, відображати забезпеченість судна засобами пожежогасіння.

Графічна частина ОТКП і ОТПП повинна містити схематичні палубні плани з нанесеними на них основними і запасними виходами, протипожежними і водонепроникними переділками, кофердамами, засобами пожежогасіння, що наявні на судні.

ОТПП і ОТКП слід періодично переглядати при ремонтах та переобладнуванні судна; всі зміни слід відобразити в ОТПП і ОТКП.

11.5. Встановлення причин пожежі

11.5.1. Після ліквідації пожежі на судні, яке перебуває в ремонті з організацією вахтової служби, для з'ясування причин пожежі розпорядженням капітана утворюється комісія в складі старшого помічника капітана, директора СРП, технолога, будівельника, начальника СПБ СРП, представника держпожежнагляду та інших спеціалістів, яких капітан вважає за потрібне залучити до роботи в комісії.

Комісію зі з'ясування причин пожежі на судні, яке ремонтується за відсутністю екіпажу, утворює директор СРП, він також визначає її склад.

11.5.2. Забороняється до закінчення роботи комісії розчищати і прибирати місце пожежі.

11.5.3. Комісія за особистої участі капітана судна, яке ремонтується з несенням вахтової служби, або за особистої участі директора СРП при пожежі на судні, яке ремонтується за відсутності екіпажу або будується, повинна з'ясувати причини пожежі, після чого скласти акт про пожежу.

11.5.4. В акті про пожежу зазначають:

час і місце пожежі;

ким і коли вона була виявлена;

вжиті заходи та перебіг гасіння;

умови, що сприяли розвитку пожежі;

наслідки пожежі (що згоріло, що пошкоджено вогнем, чи є людські жертви і травмовані, які майнові втрати);

причини виникнення пожежі та за можливості - її винуватців;

висновки і пропозиції комісії.

11.5.5. Після ліквідації пожежі на судні, що будується або прийняте за актом у ремонт на СРП, має бути проведене відомче розслідування відповідно до НАПБ В.05.019.

11.5.6. Якщо пожежа на судні за своїми наслідками класифікована як аварія або аварійна подія, то порядок розслідування встановлюється "Положенням про порядок розслідування аварій морських суден". При цьому органам, які здійснюють розслідування, слід передати всі матеріали комісії про пожежу, які є на судні та СРП (акт про пожежу, наказ по судну та СРП тощо).

Начальник Управління флоту,
безпеки мореплавства і
охорони праці


О.П.Дмитришин

Додаток 1

до пункту 2.1 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Перелік нормативно-технічних актів та скорочень

Нормативні посилання

1. Закон України "Про пожежну безпеку".

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" від 26.07.94 N 508, постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.95 N 238238-95-п "Про затвердження Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки".

3. ДНАОП і НАОП:

3.1. ДНАОП 0.00-1.16-96. "Правила атестації зварювальників". Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 19.04.96 N 61, зареєстровані в Мін'юсті України 31.05.96 за N 262/1287.

3.2. ДНАОП 0.00-1.21-96. "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстровані в Мін'юсті 10.02.98 за N 93/2533.

3.3. НАОП 1.4.10-1.03-85. "Правила по технике безопасности и производственной санитарии при производстве ацетилена, кислорода и газопламенной обработке металлов". Затверджені Мінхіммашем СРСР, 1985.

3.4. НАОП 1.4.74-2.19-83. "Сварка в судостроении и судоремонте. Правила аттестации сварщика". Затверджені Мінсудпромом СРСР, 1983.

3.5. НАОП 1.4.74-5.07-89. "ГКЛИ-0302-135-89. Работы в закрытых и труднодоступных помещениях на предприятиях отрасли. Инструкция наблюдателя". Затверджена Мінсудпромом СРСР, 1989.

3.6. НАОП 4.0.000-1.01-91. "Правила по технике безопасности на судах флота рыбной промышленности". Затверджені Мінрибгоспом СРСР 01.09.91.

3.7. НАОП 4.00.00-1.08-81. "Единые правила безопасности труда на водолазных работах". Затверджені Мінрибгоспом СРСР, 1981.

3.8. НАОП 5.1.21-6.07-86. "РД 31.87.42-85. Методические рекомендации по программированному обучению и контролю знаний. Водолазные спуски и работы". Затверджені Мінморфлотом СРСР, 1986.

4. НАПБ:

4.1. НАПБ А.01.001-95. "Правила пожежної безпеки в Україні". Затверджені наказом МВС України від 22.06.95 N 400, зареєстровані у Мін'юсті України 14.07.95 за N 219/755.

4.2. НАПБ Б.02.003-94. "Типове положення про пожежо-технічну комісію". Затверджене наказом МВС України від 27.09.94 N 521z0248-94.

4.3. НАПБ Б.02.005-94. "Типове положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України". Затверджене МВС України від 17.11.94 N 628z0307-94, зареєстроване у Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517.

4.4. НАПБ Б.07.001-94. "Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації". Затверджений наказом МВС України від 17.11.94 N 628, зареєстрований у Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517.

4.5. НАПБ Б.07.005-86. "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности ОНТП-24.86**". Затверджений наказом МВС України від 03.10.94 N 555.

4.6. НАПБ В.01.013-84. "Правила пожарной безопасности при проведении огневых работ на ремонтируемых и строящихся судах на судоремонтных предприятиях Минрыбхоза СССР". Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 29.12.84 N 695.

4.7. НАПБ В.01.041-88/180. "Правила пожарной безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР и рыболовецких колхозов". Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 25.11.88 N 527.

4.8. НАПБ В.07.002-86/140. "Организация и проведение контроля пожаровзрывобезопасного состояния воздушной среды помещений строящихся и ремонтируемых судов при выполнении производственных процессов с пожаровзрывоопасными материалами и веществами. Методические указания". Затверджений наказом Мінсудпрому СРСР, 1986.

5. ДСТУ та ГОСТ:

5.1. ДСТУ 2272-93. "Пожежна безпека. Терміни та визначення".

5.2. ДСТУ 2273-93. "Пожежна техніка. Терміни та визначення".

5.3. ДСТУ 3220-95. "Пожежовибухобезпека в суднобудуванні. Загальні вимоги".

5.4. ДСТУ 3237-95. "Кольори сигнальні та знаки пожежної безпеки в суднобудуванні. Загальні положення".

5.5. ГОСТ 12.1.004-91* ССБТ. "Пожежна безпека. Загальні вимоги".

5.6. ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. "Электробезопасность. Термины и определения".

5.7. ГОСТ 12.1.010-76* ССБТ. "Взрывобезопасность. Общие требования".

5.8. ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ. "Пожежна безпека. Електростатична іскробезпека. Загальні вимоги".

5.9. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

5.10. ГОСТ 12.3.003-91. "Работы электросварочные. Общие требования безопасности".

5.11. ГОСТ 12.4.009-83. "Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення і обслуговування".

5.12. СТ СЭВ 383-87*. "Пожарная безопасность в строительстве. Термины и определения".

6. СНиП 2.01.02-85*. "Противопожарные нормы".

7. Правила:

7.1. Правила улаштування електроустановок. Затверджені Міненерго СРСР, 1985.

7.2. Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 21.12.84.

7.3. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 31.03.92.

7.4. Правила класифікації і будівництва морських судів.

Нормативні документи подано у відповідності до "Каталогу нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України", Держкоммістобудування і архітектури України за станом на 01.01.1999 року, і при їх перегляді підлягає аналізу та відповідним змінам цей додаток.

Скорочення

     Скорочення в тексті  Правил,  крім  нормативних,  наведено  у
алфавітному порядку
     АПС                  автоматична пожежна сигналізація
     АУП                  автоматична установка пожежогасіння
     ВР                   вибухові речовини
     ГАП                  головний архітектор проекту
     ГГ                   горючі гази
     ГІП                  головний інженер проекту
     ГМ                   горючі матеріали
     ГР                   горючі рідини
     ДІА                  дихальний індивідуальний апарат
     ДПД                  добровільна пожежна дружина
     ІТП                  інженерно-технічні працівники
     КВ                   котельне відділення
     КОПС                 комплекс охоронно-пожежної сигналізації
     ЛЗМ                  легкозаймисті матеріали
     ЛЗР                  легкозаймисті рідини
     МВ                   машинне відділення
     ОПП                  оперативний план пожежогасіння
     ОТКП                 оперативно-тактична картка пожежогасіння
     ОТПП                 оперативно-тактичний план пожежогасіння
     ПК                   пожежний кран
     ПММ                  паливно-мастильні матеріали
     ППР                  планово-попереджувальний ремонт
     Правила Регістру     Правила класифікації і будівництва
                          морських судів
     ПС                   пожежна сигналізація
     ПТБ                  Правила техніки безпеки при експлуатації
                          електроустановок споживачів
     ПТЕ                  Правила технічної експлуатації
                          електроустановок споживачів
     ПУЕ                  Правила улаштування електроустановок
     СПБ                  служба пожежної безпеки
     СРП                  судноремонтне підприємство
     ТО                   технічне обслуговування
     УПС                  установка пожежної сигналізації
     ФРГ                  флот рибного господарства
     ЦПП                  центральний пожежний пост
     ЧВС                  чергова вахтова служба

Додаток 2

до пункту 4.4 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Методичні вказівки з розробки технологічної документації на проведення вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП рибного господарства України

Ці методичні вказівки встановлюють вимоги з розробки технологічної документації на проведення вогневих робіт (газового зварювання й різання, електрозварювання, паяння та інших робіт, пов'язаних із розжарюванням деталей до температур, які здатні спричинити займання матеріалів і конструкцій) на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП рибного господарства України.

Технологічна документація, що розробляється на проведення вогневих робіт, повинна відповідати вимогам ЄСТД та цим методичним вказівкам.

1. Загальні положення

1.1. Проектування, монтаж і експлуатація систем тимчасового енергопостачання суден повинні здійснюватись у відповідності з чинними галузевими нормами і правилами проектування, монтажу і експлуатації тимчасових систем енергопостачання на суднах, які будують та ремонтують.

1.2. При будівництві й модернізації судна заходи пожежної безпеки повинні розроблятися на стадії технічного проектування організацією-проектантом і узгоджуватися з СРП.

1.3. При поставленні судна на ремонт технологічна служба СРП, на основі опрацювання ремонтних відомостей, повинна:

визначити максимальну кількість вогневих робіт, які можна виконати поза судном;

скласти перелік вогневих робіт, які можуть бути виконані лише на судні;

визначити і скласти перелік організаційних і технічних заходів з забезпечення пожежної безпеки, живучості й остійності судна, вимог техніки безпеки й охорони праці при виконанні ремонтних робіт.

1.4. Вогневі роботи на судні, яке ремонтується, виконуються за технологічними інструкціями, розробником яких має бути СРП або, за його замовленням, організація-проектант, яка здійснює технічне обслуговування при ремонті судна.

2. Розробка технологічної інструкції

2.1. Для проведення вогневих робіт на судні на основі ремонтних відомостей, актів приймання судна у ремонт і суднової документації розробляється технологічна інструкція.

2.2. Технологічна інструкція розробляється до початку вогневих робіт відділом головного технолога (технічним відділом), передається будівельнику, якого призначено наказом по СРП відповідальним за ремонт судна.

2.3. Технологічна інструкція повинна містити розділи:

особливості пожежної безпеки на судні, яке ремонтується;

попередні роботи і обов'язкові заходи безпеки при проведенні вогневих робіт;

забезпечення пожежного посту засобами пожежогасіння.

2.4. У розділі "Особливості пожежонебезпечності судна, яке ремонтується" повинні бути відображені:

особливості стану судна, що визначають його пожежну небезпечність на момент прийняття у ремонт;

наявність на судні палива й місце його зберігання;

випадки розлиття ГР;

характеристики теплоізоляційних матеріалів за вогнестійкістю;

стан пожежних систем і черговість їх ремонту;

наявність первинних засобів пожежогасіння;

наявність на судні ЛЗМ і ГМ.

2.5. У розділі "Попередні роботи і обов'язкові заходи безпеки при проведенні вогневих робіт" слід помістити таблицю 1, заповнивши її графи.

Таблиця 1

Попередні роботи і обов'язкові заходи обережності при проведенні вогневих робіт

------------------------------------------------------------------
|Місце проведення|Попередні роботи |Операції, які|Відповідальний |
|вогневих робіт; |з забезпечення   |несумісні з  |керівник і     |
|робота, яка     |пожежної безпеки |вогневими    |виконавець     |
|виконується     |                 |роботами     |вогневих робіт |
|----------------+-----------------+-------------+---------------|
|        1       |         2       |      3      |       4       |
|----------------+-----------------+-------------+---------------|
------------------------------------------------------------------

2.6. У розділі "Забезпечення пожежного посту засобами пожежогасіння" слід помістити таблицю 2, заповнивши її графи.

Таблиця 2

Забезпечення пожежного посту засобами пожежогасіння

------------------------------------------------------------------
|   Місце встановлення пожежного   |    Засоби пожежогасіння     |
|               посту              |                             |
|----------------------------------+-----------------------------|
|                  1               |              2              |
|----------------------------------+-----------------------------|
------------------------------------------------------------------

3. Погодження і затвердження технологічної документації

3.1. Розроблена технологічна документація на проведення вогневих робіт на суднах, які ремонтуються та будуються, повинна бути узгоджена з:

цехами-виконавцями;

відділом головного будівельника;

службою техніки безпеки;

судновласником;

СПБ СРП.

3.2. Затверджується технологічна документація головним інженером СРП.

Додаток 3

до пункту 5.11 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Журнал обліку

проведення вогневих робіт на судноремонтному підприємстві ______________________________________

-------------------------------------------------------------------------------------------------
|Номер  |Дата|Найменуван-|Місце    |Термін |Прізвище,|Прізвище,   |Заходи, |Відмітка |Результати|
|наряду-|    |ня судна   |виконання|дії    |ім'я, по |ім'я, по    |запро-  |про      |перевірки |
|допуску|    |(об'єкта)  |вогневих |наряду-|батькові |батькові    |поновані|виконання|місця     |
|       |    |           |робіт    |допуску|виконавця|розробника  |СПБ     |заходів  |проведення|
|       |    |           |         |       |вогневих |технічної   |        |         |вогневих  |
|       |    |           |         |       |робіт,   |документації|        |         |робіт     |
|       |    |           |         |       |N цеху   |на вогневі  |        |         |          |
|       |    |           |         |       |         |роботи      |        |         |          |
|-------+----+-----------+---------+-------+---------+------------+--------+---------+----------|
|   1   |  2 |     3     |    4    |   5   |    6    |      7     |    8   |    9    |    10    |
|-------+----+-----------+---------+-------+---------+------------+--------+---------+----------|
-------------------------------------------------------------------------------------------------

Додаток 4

до підпункту 6.11.1 Правил пожежної

безпеки при проведенні вогневих

робіт на суднах, які ремонтуються

та будуються на судноремонтних

підприємствах рибного господарства

України

Наряд-допуск

на виконання водолазних робіт

     Роботи виконуються водолазами _______________________________
                                         (назва організації)
     Назва судна _________________________________________________
     Судновласник ________________________________________________
     П.І.Б. капітана______________________________________________
     П.І.Б. головного (старшого) механіка ________________________
     Дата і місце стоянки судна __________________________________
     Для забезпечення  безпечного  виконання  водолазних  робіт на
судні вжито таких заходів:
     1. Портнагляд про роботу водолазів попереджено.
     2. Надійну стоянку судна забезпечено.
     3. Про  роботу  водолазів  членів  екіпажу й інших осіб,  які
перебувають на судні, попереджено.
     4. При   потребі   безпечний   перехід  на  водолазний  катер
забезпечено.
     5. Ілюмінатори  і  кінгстони  судна в районі роботи водолазів
зачинено.
     6. Кожен член екіпажу поінформований про заборону їм та іншим
особам користуватися обладнанням,  що виступає поза  межі  обшиття
корпусу судна.
     7. Підкільовий кінець (трап, робоча бесідка) заведено.
     8. Для   перенесення   (за   командою   страхового  водолаза)
підкільового трапа,  кінця чи робочої бесідки виставлено  вахтових
матросів на обох бортах
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
                             (П.І.Б.)
     9. Для  керування  перенесенням  підкільового кінця,  робочої
бесідки і здійснення зв'язку з водолазами призначено
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
                         (звання, П.І.Б.)
     10. Гребні вали головних двигунів і  лопаті  гребних  гвинтів
відрегульовуваного   кроку   (ГРК)   зафіксовано.   Підрулювальний
пристрій і руль застопорені,  їх провертання виключено, на пультах
управління  головними  двигунами  і підрулювальними пристроями,  а
також на пульті управління  ГРК  вивішено  таблички  "Не  вмикати,
провадяться водолазні роботи!".
     11. Біля   пульта   управління    головними    двигунами    і
підрулювальними   пристроями,   на   весь  час  роботи  водолазів,
виставлено вахтового механіка
_________________________________________________________________.
                             (П.І.Б.)
     12. Надводним  освітленням  місце спуску водолаза забезпечене
(в темний час доби).
     13. Про початок водолазних робіт зроблено відповідний запис у
вахтових журналах (судновому, машинному, електромеханічному).
     14. На ноку реї того борту,  з якого буде спускатися водолаз,
піднято сигнал "А" згідно з "Морским сводом сигналов" (МСС)  -  "У
мене спущений водолаз,  тримайтесь на віддалі від мене та слідуйте
малим  ходом".  Удень  піднято  три  фігури  (знаки),  розташовані
вертикально:  верхній та нижній знаки - кулеподібної форми чорного
кольору,  середній - ромб чорного кольору;  уночі -  три  ліхтарі:
верхній і нижній - червоного кольору, середній - білого.
     Крім того,    судно    несе    сигнали,    які    передбачені
"Международными   правилами   предупреждения  столкновений  судов"
(МППСС).
     15. У потрібних випадках дозвіл на провертання гребного вала,
гвинтів підрулювального пристрою і лопатей ГРК дає капітан  судна,
повідомивши  про  це  старшину  водолазної станції і отримавши від
нього підтвердження про вихід водолаза з води.

Додаток 5

до пункту 7.6 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Аналіз

газоповітряного середовища на предмет загазованості в паливних танках та інших суднових приміщеннях

1. Перевірка вибухонебезпечності газового середовища в тих паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях, в яких можливе випаровування нафтопродуктів, виконується з метою визначення можливості безпечного проведення на суднах ремонтних робіт, а також для одержання дозволу на поставлення судна в док.

2. При перебуванні судна в ремонті аналіз загазованості забезпечує СРП, при цьому воно несе відповідальність за правильність аналізів.

3. Пожежна небезпека ЛЗР та ГР у процесі їх перевантаження та зберігання повинна визначатися на основі концентраційних або температурних меж їх займання (вибуху).

Орієнтація за температурними межами вибуху може здійснюватись тільки для тих закритих ємкостей, у газовому просторі яких можуть утворюватися насичені концентрації парів цього нафтопродукту. Під час перевірок відкритих ємкостей, приміщень та будь-яких ємкостей, звільнених від нафтопродуктів, слід визначати концентрацію парів нафтопродуктів безпосередньо в повітрі ємкості (приміщення).

Для виконання робіт із застосуванням відкритого вогню та інших джерел, що можуть викликати спалах парів нафтопродуктів, вибухонебезпечною слід уважати концентрацію, яка не перевищує 50% від нижньої межі займання (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Нафтопродукти
Об'єм нафтопродуктів
в 1 л повітря, %
(нижня межа займання)
Вміст
нафтопродуктів
в 1 л повітря, мг
1
2
3
Бензин Б-70
0,55
1,65
Сира нафта
0,05
0,09
Гас
0,07
3,50
Дизельне паливо
0,15
10,25

4. Ємкості, які пред'явлено до перевірки складу повітря, мають бути звільнені від нафтопродуктів, зачищені до повного видалення із внутрішньої поверхні видимих залишків нафтопродуктів і старанно провентильовані.

5. Суднова адміністрація проводить внутрішній огляд ємкостей з-під нафтопродуктів і складає акт, в якому фіксує відсутність видимих залишків нафтопродуктів.

Відбір проби повітря із ємкостей для визначення наявності і концентрації в них вибухонебезпечних парів та газів проводиться тільки після складання актів про внутрішній огляд.

6. Для визначення концентрації парів нафтопродуктів рекомендується застосовувати газоаналізатори.

Аналізи повітря виконуються відповідно до заводської інструкції з експлуатації, яка додається до приладу.

Всі газоаналізатори, що перебувають в експлуатації і призначені для визначення концентрації в повітрі вибухонебезпечних парів нафтопродуктів, повинні проходити державну перевірку один раз на рік. Результати перевірки заносяться до паспорта приладу.

7. Концентрацію парів нафтопродуктів визначають у місцях найбільшої можливої концентрації вуглеводнів, тобто в найбільш віддаленому від горловини (входу) місці - між палубою (дном) і переділками приміщення, де через недостатню циркуляцію повітря утворюється "повітряний мішок", а саме: біля заклепкових швів та з'єднань.

Якщо вимір проводиться безпосередньо в танку, то в цьому випадку слід дотримуватися правил техніки безпеки згідно з НАОП 4.0.00-1.01-91.

8. Результати аналізу, проведеного в паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях, що перебувають під дією парів нафтопродуктів, записуються у наряді-допуску.

Строк дії запису - одна доба.

При користуванні відкритим вогнем аналіз загазованості повинен бути проведений перед виконанням робіт.

На основі акта про внутрішній огляд ємкостей та результатів аналізу повітря в паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях видається наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт, а СПБ санкціонує їх у частині дотримання пожежної безпеки.

Додаток 6

до пункту 7.25 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Первинні засоби

пожежогасіння (норми оснащення)

Назва
приміщення
Пло-
ща,
кв.м
Назва і потрібна кількість первинних
засобів пожежогасіння
Вогнегасники
Повсть,
покрива-
ло з не-
горючо-
го тепло-
ізоляцій-
ного по-
лотна чи
грубо-
в'язаної
тканини
розміром
2x2
Ящик з
піском
ємкістю
1 куб.м
і 2
лопати
(при-
мітка
2)
хімічні
повітря-
но-пінні
ОП-5,
ОПМ,
ОХП-10,
ОХВП-10,
ОВП-100,
ОВПУ-250
аеро-
зольні
ОА-1
ОА-5
ОА-10
вугле-
кис-
лотні
ОУ-2
ОУ-5
ОУ-8
1
2
3
4
5
6
7
Пости управління
50
1
-
-
-
-
Приміщення, в яких
розташовано головні
навігаційні прилади
і обладнання для
управління судном,
суднові радіотранс-
ляційні вузли, ЦПП
50
-
1(1)
1(1)
-
-
Акумуляторні і
агрегатні для
радіостанцій або
для аварійного
освітлення
50
2(1)
(примі-
тка 1)
1(1)
1(1)
1
-
Приміщення для ава-
рійних дизель-гене-
раторів і пожежних
дизель-насосів
100
1(1)
1(1)
1(1)
1
-
Житлові і службові
приміщення:
каюти для екіпажу,
виробничого персо-
налу, включаючи ко-
ридори, вестибулі,
тамбури;



кают-кампанії, їда-
льні, бібліотеки,
перукарні;
умивальні, лазні,
душові, роздягаль-
ні, пральні, а
також коридори, які
прилягають до цих
приміщень


На
10 м
дов-
жини
ко-
ри-
до-
рів
50


50


1(2)







1(1)


1


-







-


-


-







-


-


1







1


1


-







-


-
Господарські примі-
щення:
камбузи, буфетні,
прасувальні, шевсь-
кі, швейні майстер-
ні, сушильні примі-
щення, провізійні
комори, заготівель-
ні приміщення


50


1


-


-


-


-
Вантажні і складсь-
кі приміщення:
суховантажні і ре-
фрижераторні трюми,
склади для промис-
лового спорядження,
консервні, рибооб-
робні цехи тощо,
відкриті палуби
суден


100


1(3)


-


-


-


1
Машинні і котельні
відділення
100
1(3)
1(1)
1(1)
1
-
Приміщення електро-
обладнання:
приміщення, в яких
розташовані головні
електродвигуни,
електророзподільні
щити, акумуляторні
тощо


На
кож-
не
при-
мі-
щен-
ня


-


2(1)


2(1)


1


-
Сховища палива і
мастильних масел
50
1
-
-
1
-
Насосні відділення:
вантажні насосні
відділення, станція
роздавання палива,
шлангові приміщення

50

1

-

-

1

-
Стапельні і будіве-
льні риштування су-
ден, які будуються
і ремонтуються
На
кож-
ному
яру-
сі
риш-
ту-
вань
че-
рез
5 м
1(4)
-
-
-
-

Примітки: 1. Є припустимим розміщення вогнегасників у коридорі на групу приміщень сумарною площею до 50 кв.м за умови, що входи до цих приміщень розташовано поруч, в одному коридорі.

2. На місцях виконання вогневих робіт установлюється ящик з піском або бочка з водою ємкістю 250 л і два відра.

3. Біля місць проведення вогневих робіт слід також розташовувати порошкові вогнегасники.

_______________

(1) Може застосовуватись один із зазначених типів вогнегасників.

(2) Не менше двох вогнегасників на коридор.

(3) При наявності в приміщеннях будівельних риштувань вогнегасники мають розміщуватись на кожному ярусі риштувань.

(4) Не менше двох вогнегасників на кожному ярусі риштувань.

Додаток 7

до підпункту 9.6.2 Правил пожежної безпеки

при проведенні вогневих робіт на суднах,

які ремонтуються та будуються на

судноремонтних підприємствах рибного

господарства України

Норми оснащення

первинними засобами пожежогасіння об'єктів СРП та суден, які ремонтуються та будуються

1. До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, пожежні покривала, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід ураховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості ГР, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри приміщень, відкритих палуб та установок.

3. Потрібну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного приміщення, а також для відкритих палуб.

4. Покривала повинні мати розмір не менше 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2x1,5 м, 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів "A", "B", "D", (E).

5. Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності ГМ.

6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009 повинні мати місткість не менш як 0,2 куб.м і бути укомплектованими пожежним відром місткістю не менше 0,008 куб.м.

7. Ручний пожежний інвентар має розміщуватись в легкодоступних місцях, його закріплення повинно надійно утримувати інвентар і водночас дозволяти легко знімати його з місць кріплення.

8. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5 або 1,0 куб.м та бути укомплектованими совковою лопатою.

9. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється залежно від їхньої вогнегасної здатності, граничної площі та класу пожежі ГМ і ГР у захищуваному приміщенні або на об'єкті.

Згідно зі стандартом ISO 3941-77 пожежі поділяються на 5 класів. Боротьба з пожежами кожного класу має свої специфічні властивості.

Для успішного гасіння пожежі слід застосовувати найбільш ефективні вогнегасні засоби і способи, точний вибір яких прискорюється і полегшується за допомогою наступних основних рекомендацій:

Пожежі класу A - пожежі твердих речовин. До цих речовин належать деревина та вироби з неї, тканини та папір, гума та пластмаси, рибне борошно, макуха. Гасіння проводиться, переважно, водою.

Пожежі класу B - пожежі ГР або твердих речовин. До цих речовин належать нафта та рідкі нафтопродукти, жири, фарби та розчинники (ЛЗР і ГР). Гасіння таких пожеж проводиться, переважно, за допомогою піни. Піна покриває поверхню рідини, що горить, і відділяє її від осередку горіння та окислення. Крім того, ГР можна гасити розпиленою водою, порошками, вуглекислотою.

Пожежі класу C - пожежі газів. До їх числа належать ГГ, які використовуються у технологічному спорядженні. Гасіння ГГ проводиться точно скерованими струменями води або за допомогою вогнегасних порошків.

Пожежі класу D - пожежі металів та їх сплавів. До числа цих металів (сплавів) належать натрій, калій, магній, титан, алюміній тощо. Для гасіння таких пожеж використовують теплопоглинальні вогнегасні речовини, наприклад, деякі порошки, які не вступають у реакцію з матеріалами, які горять.

Пожежі класу (E) - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Для боротьби з такими пожежами використовують вогнегасні речовини, що не є провідниками електроструму (вуглекислий газ, хладон, порошки).

10. При виборі типу вогнегасника слід ураховувати:

категорію приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою;

кліматичні умови, умови зберігання, обираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання;

специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які можуть призвести під час гасіння до псування обладнання, вантажів тощо.

11. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлюється розмірами можливих осередків пожеж, у разі значного їх поширення рекомендується використовувати пересувні вогнегасники.

Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, мають бути передбачені додаткові ефективні засоби пожежогасіння.

12. Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, що захищається одним вогнегасником або їх групою) слід передбачати кількість вогнегасників одного з типів, зазначену в таблицях 1 та 2 перед знаками "++" або "+".

13. У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 тощо.

14. Приміщення, які обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50%, виходячи з їх розрахункової кількості, за умови, що установки при ремонті судна перебувають у роботоздатному стані.

15. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати: 20 м - для кают, кают-компаній, рубки тощо; 30 м - для приміщень категорій А, Б, В (ГГ та ГР); 40 м - для приміщень категорій В, Г; 70 м - для приміщень категорії Д.

16. За наявності декількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежної безпеки кількість потрібних вогнегасників визначається згідно з пунктом 15 та таблицями 1 або 2 з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

Таблиця 1

Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Кате-
горія
примі-
щення
Гранич-
на захи-
щувана
площа,
кв.м
Клас
поже-
жі
Пінні та
водні вог-
негасники
місткістю
10 л
Порошкові
вогнегасники
місткістю, л
Хладонові
вогнегас-
ники місткі-
стю
2(3) л
Вуглекислотні
вогнегасники
місткістю, л
2
5
10
2(3)
5(8)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
А,Б,В
(ГГ та
ГР)
200
A
2++
-
2+
1++
-
-
-
B
4+
-
2+
1++
4+
-
-
C
-
-
2+
1++
4+
-
-
D
-
-
2+
1++
-
-
-
(E)
-
-
2+
1++
-
-
2++
В
400
A
2++
4+
2++
1+
-
-
2+
D
-
-
2+
1++
-
-
-
(E)
-
-
2++
1+
2+
4+
2++
Г
800
B
2+
-
2++
1+
-
-
-
C
-
4+
2++
1+
-
-
-
Г, D
1800
A
2++
4+
2++
1+
-
-
-
D
-
-
2+
1+
-
-
-
(E)
-
2+
2++
1+
2+
4+
2++

Таблиця 2

Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Кате-
горія
примі-
щення
Гранич-
на за-
хищува-
на
площа,
кв.м
Клас
поже-
жі
Повітря-
но-пінні
вогнегас-
ники
місткістю
100 л
Комбіновані
вогнегас-
ники міст-
кістю (піна,
порошок)
100 л
Порошкові
вогнегас-
ники
місткістю
50 (100) л
Вуглекислотні
вогнегасники
місткістю, л
25
(40)
80
А, Б, В
(ГГ та
ГР)
500
A
1++
1++
1++
-
3+
B
2+
1++
1++
-
3+
C
-
1+
1++
-
3+
D
-
-
1++
-
-
(E)
-
-
1+
2+
1++
В (крім
ГГ та
ГР)
800
A
1++
1++
1++
4+
2+
B
2+
1++
1++
-
3+
C
-
1+
1++
-
3+
D
-
-
1++
-
-
(E)
-
-
1+
1+
1+

Примітки до таблиць 1 і 2:

1. Максимальні площі можливих осередків пожеж класів A та B у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної спроможності вогнегасників, що використовуються.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові та комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу A - порошок ABC (E); для класів B, C та (E) - BC (E) або ABC (E) та для класу D - D.

3. У таблицях 1 та 2 знаком "++" позначені вогнегасники, рекомендовані до оснащення приміщень, знаком "+" - вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обгрунтування; знаком "-" - вогнегасники, оснащення приміщень якими неприпустиме.


( Виправлення внесені згідно з додатковою інформацією "Офіційного вісника України" N 14, 2000 р.)