Конвенція

про відшкодування шкоди у разі нещасних випадків на роботі у сільському господарстві

N 12

(укр/рос)


( Конвенція переглянута
Конвенцією від 08.07.1964 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 25 жовтня 1921 року на свою третю сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно забезпечення відшкодування шкоди у разі нещасних випадків працівникам у сільському господарстві, що є частиною четвертого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1921 року про відшкодування шкоди у разі нещасних випадків працівникам у сільському господарстві і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:


Стаття 1

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується поширити на всіх осіб, які отримують заробітну плату в сільському господарстві, закони і постанови, що передбачають компенсацію працівникам за каліцтво внаслідок нещасного випадку, який стався через його роботу за наймом або під час неї.


Стаття 2

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці.


Стаття 3

1. Ця Конвенція набуває чинності відразу після реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці.

2. Вона зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в Міжнародному бюро праці.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.


Стаття 4

Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.


Стаття 5

З урахуванням положень статті 3 кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, погоджується надати чинності положенням статті 1 не пізніше ніж 1 січня 1924 року і вжити заходів, потрібних для ефективного здійснення їх.


Стаття 6

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується застосувати її до своїх колоній, володінь, протекторатів відповідно до положень статті 35 Статуту Міжнародної організації праці993_154.


Стаття 7

Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.


Стаття 8

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.


Стаття 9

Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 26 лютого 1923 року

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964,

Том I Міжнародне бюро праці, Женева

Конвенция

о возмещении при несчастных случаях на работе в сельском хозяйстве N 12

(Женева, 25 октября - 19 ноября 1921 года)

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 25 октября 1921 года на свою третью сессию,

постановив принять ряд предложений об обеспечении при несчастных случаях трудящихся в сельском хозяйстве, что является частью четвертого пункта повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1921 года о возмещении при несчастных случаях в сельском хозяйстве и которая подлежит ратификации членами Международной организации труда в соответствии с положениями Устава Международной организации труда:


Статья 1

Каждый член Международной организации труда, ратифицирующий настоящую Конвенцию, обязуется распространить на всех лиц, получающих заработную плату в сельском хозяйстве, законы и постановления, предусматривающие компенсацию трудящимся за увечье при несчастном случае, происшедшем в результате или во время его работы по найму.


Статья 2

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации в соответствии с положениями Устава Международной организации труда.


Статья 3

1. Настоящая Конвенция вступает в силу, как только Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух членов Международной организации труда.

2. Она связывает только тех членов Организации, чьи документы о ратификации зарегистрированы в Международном бюро труда.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члена Организации в день регистрации его документа о ратификации в Международном бюро труда.


Статья 4

Как только в Международном бюро труда зарегистрированы документы о ратификации двух членов Международной организации труда, Генеральный директор Международного бюро труда извещает об этом всех членов Международной организации труда. Он также извещает их о регистрации всех документов о ратификации, полученных им впоследствии от других членов Организации.


Статья 5

С учетом положений статьи 3, каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, соглашается ввести в действие положения статьи 1 не позднее 1 января 1924 года и принять меры, необходимые для их эффективного осуществления.


Статья 6

Каждый член Международной организации труда, ратифицировавший настоящую Конвенцию, обязуется применять ее к своим колониям, владениям и протекторатам в соответствии с положениями статьи 35 Устава Международной организации труда.


Статья 7

Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта, направленного Генеральному директору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации в Международном бюро труда.


Статья 8

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.


Статья 9

Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

Конвенция вступила в силу 26.02.23.

Конвенция пересмотрена в 1964 году (Конвенция N 121 Международной организации труда от 08.07.64).

Россия не ратифицировала Конвенцию.

Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 - 1956.

Т. I.- Женева: Международное бюро труда, 1991. С. 66-67.