Конвенція

про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах N 152

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 6 червня 1979 року на свою 65-у сесію,

беручи до уваги положення відповідних існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій щодо праці і, зокрема, Конвенції 1929 року про позначення ваги вантажів, що перевозяться на суднах, Конвенції 1963 року про обладнання машин захисними пристроями993_064 та Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум і вібрація)993_051,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно перегляду Конвенції (переглянутої) 1932 року про захист докерів від нещасних випадків, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вважаючи, що ці пропозиції повинні набути форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ятого року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1979 року про техніку безпеки та гігієну праці (портові роботи):

Розділ I. Сфера застосування та визначення


Стаття 1

В цілях цієї Конвенції поняття "портові роботи" охоплює всю або якусь частину роботи по навантаженню чи розвантаженню будь-якого судна, а також будь-яку пов'язану з цим роботу; визначення такої роботи встановлюється національними законодавством або практикою. Під час розроблення та перегляду цього визначення проводяться консультації з організаціями заінтересованих роботодавців і працівників або вони іншим чином беруть участь у цьому.


Стаття 2

1. Кожний член Організації може робити з положень цієї Конвенції повні або часткові винятки відносно портових робіт у будь-якому місці, де перевезення мають нерегулярний характер і провадяться лише дрібними суднами, а також відносно портових робіт, пов'язаних з рибальськими суднами чи з їхніми певними категоріями, за умови, що:

a) забезпечуються безпечні умови праці;

b) компетентні органи влади, після консультацій з організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, дійдуть висновку, що з урахуванням всіх обставин, які склалися, доцільно надати винятки.

2. Особливі вимоги розділу III цієї Конвенції може бути змінено, якщо компетентний орган влади пересвідчується, після консультації з організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, що ці зміни дають відповідні переваги і що загальний захист, який надається, є не гірший за той, який забезпечувався б внаслідок повного застосування положень цієї Конвенції.

3. Будь-які повні або часткові винятки, передбачені пунктом 1 цієї статті, і будь-які значні зміни, внесені згідно з пунктом 2 цієї статті, а також причини, котрі їх зумовили, зазначаються в доповідях, які подаються згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці993_154 відносно застосування цієї Конвенції.


Стаття 3

В цілях цієї Конвенції:

a) термін "працівник" означає будь-яку особу, зайняту на портових роботах;

b) термін "компетентна особа" означає особу, яка має знання та досвід, потрібні для виконання однієї або декількох конкретних функцій, і прийнятна як така для компетентних органів влади;

c) термін "відповідальна особа" означає особу, яку призначає роботодавець, капітан судна або власник механізму, залежно від обставин, як відповідальну за виконання однієї чи декількох конкретних функцій і таку, що має достатні знання, досвід та потрібний авторитет для належного виконання їх;

d) термін "уповноважена особа" означає особу, яка уповноважена роботодавцем, капітаном судна або відповідальною особою для виконання певного завдання чи завдань і має потрібні технічні знання та досвід;

e) термін "підіймальні механізми" охоплює всі нерухомі або рухомі механізми для оброблення вантажів, серед них розташовані на березі механічні платформи, які використовуються на березі чи на борту судна для підвішування, підіймання чи опускання вантажів або перенесення їх з одного місця на інше у підвішеному чи підтримуваному стані;

f) термін "підіймальний пристрій" охоплює будь-який пристрій, за допомогою якого вантаж може кріпитися до підіймального механізму, але який не є невід'ємною частиною цього механізму або вантажу;

g) термін "доступ" означає також "вихід";

h) термін "судно" охоплює будь-який тип судна, баржі, ліхтера або судна на повітряній подушці, за винятком військових кораблів.

Розділ II. Загальні положення


Стаття 4

1. Національні законодавство чи правила приписують проведення заходів відповідно до розділу III цієї Конвенції відносно портових робіт з метою:

a) обладнання й утримання в порядку робочих місць та матеріалів; використання методів, котрі забезпечують безпеку і здорові умови праці;

b) надання й утримання в порядку безпечних засобів доступу до будь-якого робочого місця;

c) надання інформації, забезпечення підготовки й контролю, потрібних для захисту працівників від нещасних випадків або небезпеки для здоров'я у зв'язку з виконанням чи під час виконання ними роботи;

d) забезпечення працівників усіма засобами індивідуального захисту та захисним одягом, а також усіма рятувальними засобами, які можуть обгрунтовано знадобитися, коли належний захист від нещасних випадків чи шкоди для здоров'я не може бути забезпечено іншими способами;

e) надання й утримання в порядку відповідних і належних засобів надання першої допомоги та рятування;

f) розроблення і запровадження відповідних процедур на випадок будь-яких аварійних ситуацій, котрі можуть виникнути.

2. Заходи, яких треба вживати на виконання цієї Конвенції, охоплюють:

a) загальні вимоги, що стосуються конструювання, обладнання й утримання в порядку портових споруд та інших місць, де виконуються портові роботи;

b) захист від пожеж та вибухів і запобігання їм;

c) безпечні засоби доступу до суден, трюмів, підмостків, підіймального обладнання та механізмів;

d) перевезення працівників;

e) відкриття й закриття люків, огородження люків і роботу в трюмах;

f) будівництво, утримання в порядку та використання підіймальних механізмів і пристроїв;

g) будівництво, утримання в належному стані та використання підмостків;

h) такелажні роботи й використання вантажних стріл на суднах;

i) випробування, огляд, перевірку та засвідчення, в разі потреби, підіймальних механізмів і пристроїв (серед них ланцюгів і тросів), строп та інших підіймальних пристроїв, що становлять невід'ємну частину вантажу;

j) оброблення різних видів вантажів;

k) штабелювання і зберігання вантажів;

l) небезпечні речовини та інші небезпеки у виробничому середовищі;

m) індивідуальні засоби захисту і захисний одяг;

n) засоби санітарії, особистої гігієни та побутового обслуговування;

o) медичний контроль;

p) засоби надання першої допомоги і рятування;

q) організацію техніки безпеки та охорони здоров'я;

r) підготовку працівників;

s) повідомлення про нещасні випадки на виробництві та професіональні захворювання і розслідування їх.

3. Практичне виконання вимог, передбачених відповідно до пункту 1 цієї статті, забезпечується або грунтується на технічних нормах чи зведеннях практичних правил, затверджених компетентним органом влади, або шляхом застосування інших відповідних методів, що відповідають національним умовам чи практиці.


Стаття 5

1. Національні законодавство чи правила покладають на відповідних осіб - роботодавців, власників, капітанів або інших осіб, залежно від обставин, - відповідальність за дотримання заходів, згаданих у пункті 1 статті 4 цієї Конвенції.

2. Якщо кілька роботодавців одночасно здійснюють діяльність на одному робочому місці, вони зобов'язані співпрацювати з метою застосування приписаних заходів, не завдаючи шкоди відповідальності кожного роботодавця за безпеку і здоров'я зайнятих у нього працівників. У відповідних випадках компетентний орган влади приписує загальні процедури для здійснення такої співпраці.


Стаття 6

1. Вживають заходів, відповідно до яких працівники:

a) зобов'язані не заважати без поважної причини дії будь-якого пристрою або пристосування по техніці безпеки, передбаченого для їхнього власного захисту або захисту інших осіб, і не використовувати їх неправильно;

b) виявляють розумне піклування відносно власної безпеки та безпеки інших осіб, яких можуть стосуватися їхні дії, або хиб у процесі праці;

c) негайно доповідають своєму безпосередньому керівникові про будь-яку ситуацію, котра, на їхню думку, може становити небезпеку і яку вони самі не можуть виправити, для вжиття заходів щодо виправлення.

2. На кожному робочому місці працівник має право брати участь у забезпеченні безпечних умов праці в межах їхнього контролю над обладнанням та методами праці і висловлюватися щодо діючих трудових операцій, якщо вони зачіпають безпеку. Дане право, тією мірою, наскільки це відповідає національним законодавству та практиці, здійснюється через комітети з безпеки та гігієни праці, де такі комітети було створено згідно зі статтею 37 цієї Конвенції.


Стаття 7

1. У застосуванні положень цієї Конвенції за допомогою національного законодавства або якимось іншим відповідним шляхом, згідно з національною практикою та умовами, компетентний орган влади консультується із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.

2. Для здійснення заходів, згаданих у пункті 1 статті 4 цієї Конвенції, передбачається тісне співробітництво між роботодавцями і працівниками або їхніми представниками.

Розділ III. Технічні заходи


Стаття 8

Якщо яке-небудь робоче місце становить загрозу безпеці чи здоров'ю, вживають ефективних заходів (влаштування огорож, позначення сигнальними прапорцями або інші відповідні заходи, серед яких, у разі потреби, припинення роботи) для захисту працівників, поки це місце знову не стане безпечним.


Стаття 9

1. Усі місця, де виконуються портові роботи, а також всі підходи до них відповідно і належним чином освітлюються.

2. Будь-яка перешкода, яка може становити небезпеку для пересування підіймального механізму, транспортного засобу або осіб, якщо з практичних причин її не може бути усунено, забезпечується відповідними і помітними позначками і, якщо потрібно, належно освітлюється.


Стаття 10

1. Усі поверхні, що використовуються для пересування транспортних засобів або штабелювання вантажів чи матеріалів, відповідають призначенню і утримуються належним чином.

2. Під час штабелювання, укладення вантажів чи матеріалів, розвантаження штабелів або вантажів робота виконується у встановленому порядку, з дотриманням заходів безпеки, враховуючи тип вантажу або матеріалу та їхньої упаковки.


Стаття 11

1. Для забезпечення можливості безпечного використання транспортних засобів і підіймальних механізмів залишають проходи належної ширини.

2. Там, де це потрібно й практично здійсненно, для пішоходів влаштовують окремі проходи; такі проходи мають достатню ширину і, наскільки це практично здійсненно, відокремлюються від проходів, що їх використовують транспортні засоби.


Стаття 12

У місцях, де провадяться портові роботи, забезпечуються та утримуються в готовності для використання відповідні і належні протипожежні засоби.


Стаття 13

1. Усі небезпечні частини обладнання ефективно огороджуються, якщо тільки вони не перебувають у такому положенні або не мають такої конструкції, які є безпечними, так, ніби вони справді були огороджені.

2. Вживають ефективних заходів для швидкого від'єднання живлення будь-якого обладнання у непередбачених випадках, якщо це потрібно.

3. У разі потреби проведення прибирання або робіт по ремонту обладнання, коли виникає небезпека для якої-небудь особи, у випадку необхідності проведення прибирання чи робіт по ремонту обладнання, коли виникає небезпека для будь-якої особи, таке обладнання зупиняють до початку цих робіт і вживають належних заходів для забезпечення того, щоб згадане обладнання не було знову пущено в хід до завершення таких робіт. Однак відповідальна особа може знову пустити в хід обладнання з метою випробування або регулювання, котрі неможливо виконати, поки обладнання не працює.

4. Тільки уповноваженій особі дозволяється:

a) знімати будь-яку огорожу, де це потрібно з метою виконання роботи;

b) знімати запобіжні пристрої або відключати їх з метою прибирання, регулювання чи ремонту.

5. Якщо яку-небудь огорожу знято, то вживають відповідних запобіжних заходів і зазначену огорожу знову ставлять на місце, як тільки це стане практично здійсненним.

6. Якщо який-небудь запобіжний пристрій знято або відключено, цей пристрій знову встановлюється або підключається, як тільки це стане практично можливо; вживають заходів для забезпечення того, щоб відповідне обладнання не могло бути пущене в хід без попередження чи використане доти, доки запобіжний пристрій не поставлено на місце або не пущено знову в дію.

7. В цілях цієї статті термін "обладнання" охоплює будь-який підіймальний механізм, механічно діючу кришку люку або механічне обладнання.


Стаття 14

Усе електрообладнання та електроустановки конструюються, встановлюються, діють і утримуються таким чином, щоб запобігти будь-якій небезпеці, і відповідають нормам, визнаним компетентним органом влади.


Стаття 15

При розвантаженні або навантаженні судна біля причалу чи біля борту іншого судна передбачають та утримують в готовності належні і відповідним чином встановлені й закріплені безпечні засоби доступу на судно.


Стаття 16

1. Під час перевезення працівників водним шляхом на судно чи з судна або в інше місце та назад вживають належних заходів для забезпечення їхньої безпечної посадки, перевезення та висадки; визначають умови, яким повинні відповідати судна, що використовуються для цієї мети.

2. Під час перевезення працівників з місця роботи або на місце роботи на березі, перевізні засоби, які надає роботодавець, повинні бути безпечними.


Стаття 17

1. Доступ до трюму чи на вантажну палубу судна забезпечується за допомогою:

a) закріпленого трапового марша або, де це практично недоцільно, закріпленого трапа чи кріпильних рейок або опор відповідних розмірів, достатньої міцності та належної конструкції;

або

b) за допомогою інших засобів, прийнятних для компетентного органу влади.

2. Засоби доступу, зазначені у цій статті, наскільки це практично доцільно, відокремлюються від отворів люків.

3. Працівники не використовують або від них не вимагається використовувати будь-які інші засоби доступу до трюму чи на вантажні палуби судна, крім тих, котрі зазначено у цій статті.


Стаття 18

1. Жодна кришка люку чи бімс не повинні використовуватися, якщо вони не мають надійної конструкції, достатньої міцності і не утримуються належним чином для мети використання.

2. Якщо для операцій з кришками люків використовується підіймальний механізм, вони забезпечуються легко доступними і відповідними кріпленнями для фіксування строп або інших підіймальних пристроїв.

3. Якщо кришки люків та бімси не є взаємозамінними, на них наносять чіткі позначки з указанням того люку, до якого вони належать, а також їхнього положення при цьому.

4. Лише уповноваженій особі (коли це практично можливо - членові екіпажу судна) дозволяється відкривати чи закривати механічно діючі кришки люків; кришки люків не відкриваються або не закриваються, якщо така дія створює загрозу заподіяння травми тій чи іншій особі.

5. Положення пункту 4 цієї статті застосовуються, з відповідними змінами, до обладнання, такого, як механічно діючі двері в корпусі судна, апарелі, до автомобільної палуби, що прибирається, та інших аналогічних пристроїв.


Стаття 19

1. Вживають належних заходів для огородження будь-якого отвору в палубі чи на ній, де працівники зобов'язані працювати і який може становити небезпеку падіння для працівників або транспортних засобів.

2. Кожний люк, не забезпечений комінгсом належної висоти та міцності, закривається або його огорожа знову ставиться на місце, коли люк більше не використовується, за винятком робочих перерв короткої тривалості, і на відповідальну особу покладається забезпечення виконання зазначених заходів.


Стаття 20

1. Вживають усіх потрібних заходів для забезпечення безпеки працівників, які повинні перебувати в трюмі чи на вантажній палубі судна під час роботи там механічних засобів або під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій за допомогою механічних пристроїв.

2. Кришки люків та бімси не знімаються або не ставляться на місце під час виконання роботи під люками в трюмі. До навантаження або розвантаження будь-яка кришка люку чи бімс, не закріплені належним чином, щоб протидіяти зміщенню, прибираються.

3. У трюмах чи на вантажній палубі судна забезпечується належна вентиляція шляхом подачі свіжого повітря з метою запобігання небезпеці для здоров'я внаслідок виділення газів двигунами внутрішнього згоряння або іншими джерелами.

4. Під час навантаження чи розвантаження суховантажу без тари в будь-якому трюмі або на будь-якій проміжній палубі чи під час виконання працівником роботи в бункері судна вживають належних заходів, серед яких визначення надійних засобів евакуації, з метою забезпечення безпеки будь-якої особи.


Стаття 21

Кожний підіймальний механізм, кожний підіймальний пристрій, кожний строп або підіймальне пристосування, яке становить невід'ємну частину вантажу:

a) має добру конструкцію, належну міцність для мети використання, утримується в доброму робочому стані і, якщо мова йде про підіймальний механізм, відносно якого це потрібно, правильно встановлений;

b) використовується належним чином та відповідно до норм безпеки і, зокрема, не навантажується більше гранично допустимого робочого навантаження або навантажень, за винятком лише встановлених контрольних випробувань, котрі здійснюються під керівництвом компетентної особи.


Стаття 22

Кожний підіймальний механізм і кожний підіймальний пристрій випробовуються згідно з національними законодавством або правилами компетентною особою до першого застосування і після будь-якої істотної зміни чи ремонту будь-якої деталі, котра може вплинути на їхню безпечність.

2. Підіймальні механізми, котрі є частиною обладнання судна, проходять чергові випробування не рідше ніж один раз на п'ять років.

3. Підіймальні механізми, що працюють на березі, піддаються черговому випробуванню через проміжки часу, приписані компетентним органом влади.

4. Після завершення кожного випробування підіймального механізму або підіймального пристрою, проведеного відповідно до цієї статті, вони ретельно перевіряються та засвідчуються особою, яка проводила це випробування.


Стаття 23

1. На доповнення до вимог статті 22 кожний підіймальний механізм і кожний підіймальний пристрій періодично ретельно перевіряються та засвідчуються компетентною особою. Такі перевірки проводяться принаймні один раз кожні 12 місяців.

2. В цілях пункту 4 статті 22 і пункту 1 цієї статті ретельна перевірка означає проведення компетентною особою докладної візуальної перевірки, доповненої, якщо це потрібно, іншими відповідними засобами чи заходами, щоб упевнитися відносно безпечності механізмів чи пристроїв, котрі оглядають.


Стаття 24

1. Кожний підіймальний пристрій регулярно перевіряється перед використанням. Троси одноразового застосування не використовуються повторно. Якщо перевозяться вантажі, попередньо скріплені тросами, останні перевіряються так часто, як це доцільно і практично здійсненно.

2. В цілях пункту 1 цієї статті перевірка означає візуальний огляд відповідальною особою для визначення, наскільки це може бути встановлено таким чином, чи надійні пристрої або стропи для подальшого використання.


Стаття 25

1. Належним чином завірені протоколи, котрі є очевидним свідченням надійності відповідних підіймальних механізмів і підіймальних пристроїв, зберігаються, залежно від обставин, на березі чи на борту судна; в них зазначається безпечне робоче навантаження, а також дати й результати випробувань, ретельних оглядів і перевірок, зазначених у статтях 22, 23 та 24 цієї Конвенції; однак, якщо проводяться перевірки, зазначені в пункті 1 статті 24 цієї Конвенції, протокол складається лише в тому разі, коли внаслідок таких перевірок виявляється дефект.

2. Ведеться реєстр підіймальних механізмів і підіймальних пристроїв у формі, приписаній компетентним органом влади, з урахуванням зразка, рекомендованого Міжнародним бюро праці.

3. До реєстру вносяться посвідчення, котрі видає або визнає дійсними компетентний орган влади, або засвідчені копії згаданих посвідчень у формі, приписаній компетентним органом влади, з урахуванням зразків, рекомендованих Міжнародним бюро праці відносно, залежно від обставин, випробувань, ретельних оглядів та перевірок підіймальних механізмів і підіймальних пристроїв.


Стаття 26

1. З метою забезпечення взаємного визнання заходів, котрі проводяться державами-членами, що ратифікували цю Конвенцію, стосовно випробування, ретельного огляду, перевірки та засвідчення підіймальних механізмів і підіймальних пристроїв, що є частиною обладнання судна, а також пов'язаних з ними протоколів:

a) компетентний орган влади кожної держави-члена, яка ратифікувала цю Конвенцію, призначає або іншим чином визнає компетентними осіб чи національні або міжнародні організації для проведення випробувань і/або ретельних оглядів та іншої аналогічної діяльності, обумовлюючи при цьому, що ці особи чи організації надалі призначатимуться або визнаватимуться лише у разі задовільного виконання ними своїх функцій;

b) держави-члени, які ратифікували цю Конвенцію, приймають або визнають осіб чи організації, призначені або яким-небудь іншим чином визнані на підставі підпункту "a" цього пункту, або укладають взаємні угоди стосовно такого прийняття чи такого визнання; у будь-якому разі, прийняття або визнання залежить від задовільного виконання згаданими особами чи організаціями своїх обов'язків.

2. Жодний підіймальний механізм, підіймальний пристрій чи інший вантажно-розвантажувальний засіб не використовується, якщо:

a) компетентний орган влади не впевнюється, на підставі сертифіката про випробування чи огляд, або якого-небудь засвідченого запису, залежно від обставин, що необхідне випробування, огляд чи перевірку було проведено згідно з положеннями цієї Конвенції; або

b) на думку компетентного органу влади, механізм чи пристрій не зовсім безпечні для використання.

3. Пункт 2 цієї статті застосовується таким чином, щоб не затримувати навантаження чи розвантаження судна, якщо обладнання, яке на ньому використовується, відповідає вимогам компетентного органу влади.


Стаття 27

1. На кожному підіймальному механізмі (крім вантажної стріли судна), який має єдине гранично допустиме робоче навантаження, і на кожному підіймальному пристрої ясно зазначається їхнє гранично допустиме робоче навантаження шляхом проставлення клейма або, коли це практично нездійсненно, іншими підхожими способами.

2. Кожний підіймальний механізм (крім вантажної стріли судна), який має більше одного гранично допустимого робочого навантаження, обладнується ефективними засобами, що дають машиністові можливість визначати гранично допустиме робоче навантаження в усіх умовах використання.

3. На кожній вантажній стрілі судна (крім дерик-крана) ясно позначаються гранично допустимі робочі навантаження, дійсні при використанні вантажної стріли:

a) як горденя;

b) з меншим вантажним блоком;

c) як здвоєна вантажна стріла, що працює на один гак, за всіх можливих позицій блока.


Стаття 28

Кожне судно має креслення такелажного обладнання та будь-яку іншу відповідну документацію, потрібну для надійної роботи вантажних стріл і допоміжних пристроїв.


Стаття 29

Підіймальні площадки та інші аналогічні пристрої, призначені для розміщення в них або підтримання вантажів, мають надійну конструкцію, достатню міцність і позбавлені явних дефектів, що можуть вплинути на безпечне використання їх.


Стаття 30

Вантажі не підіймаються і не опускаються доти, доки не будуть надійно підвішені чи прикріплені в інший спосіб до підіймального механізму так, щоб забезпечити безпеку.


Стаття 31

1. Кожний причал вантажних контейнерів влаштований та експлуатується таким чином, щоб забезпечити, наскільки це доцільно і практично здійсненно, безпеку працівників.

2. На суднах, що перевозять контейнери, передбачаються засоби, котрі забезпечують безпеку працівників, які закріплюють чи відкріплюють контейнери.


Стаття 32

1. Будь-який небезпечний вантаж упаковується, забезпечується клеймом та маркірується, обробляється, складується і вкладається згідно з відповідними вимогами міжнародних правил, які стосуються перевезень небезпечних вантажів по воді, а також правил, що спеціально стосуються обробки небезпечних вантажів у портах.

2. Небезпечні речовини не обробляються, не складуються і не вкладаються, поки вони не упаковані і не забезпечені клеймом та не промаркіровані відповідно до міжнародних правил перевезення таких речовин.

3. Якщо тару або контейнери з небезпечними речовинами пошкоджено чи розбито в загрозливій мірі, портові роботи в небезпечній зоні припиняються, крім вжиття потрібних заходів для усунення небезпеки, а працівники переводяться в безпечне місце до усунення загрози.

4. Вживають належних заходів, щоб запобігти впливу токсичних чи небезпечних речовин на працівників, а також запобігти їхньому перебуванню в атмосфері, недостатньо насиченій киснем або вогненебезпечній.

5. Якщо працівники змушені заходити в яке-небудь закрите приміщення, де можуть бути токсичні чи шкідливі речовини або де не вистачає кисню, вживають відповідних заходів для запобігання нещасним випадкам чи шкоді для здоров'я.


Стаття 33

Вживають належних заходів для захисту працівників від шкідливого впливу надмірного шуму на робочому місці.


Стаття 34

1. Якщо належний захист від загрози нещасного випадку чи шкоди для здоров'я не може бути забезпечено іншими засобами, працівники забезпечуються і належним чином використовують такі засоби індивідуального захисту і захисний одяг, які можуть обгрунтовано знадобитися для безпечного виконання ними роботи.

2. Працівники повинні дбати про засоби індивідуального захисту та захисний одяг.

3. Засоби індивідуального захисту та захисний одяг роботодавець утримує належним чином.


Стаття 35

У разі нещасного випадку забезпечуються належні засоби, куди входить підготовлений персонал, для порятунку будь-якої людини, яка перебуває у небезпеці, для надання першої допомоги та для евакуації потерпілих осіб, не наражаючи їх, наскільки це практично здійсненно, на нову небезпеку.


Стаття 36

1. Кожна держава-член визначає за допомогою національних законодавства чи правил або інших відповідних методів, що відповідають національним практиці та умовам, після консультації із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників:

a) відносно яких видів професійного ризику проводиться попереднє медичне обстеження або періодичні медичні огляди, або і те й інше;

b) максимальні інтервали для проведення періодичних медичних оглядів, що встановлюються з належним урахуванням характеру й ступеня ризику та особливих умов;

c) обсяг особливих видів обстежень, котрі розглядаються як конче потрібні у разі впливу на працівників особливих професійних ризиків, що загрожують здоров'ю;

d) відповідні заходи для забезпечення працівників послугами гігієни праці.

2. Усі медичні огляди та особливі обстеження, що проводяться згідно з пунктом 1 цієї статті, безплатні для працівників.

3. Результати медичних оглядів та особливих обстежень є конфіденційними.


Стаття 37

1. У кожному порту, де є значна кількість працівників, створюються комітети з техніки безпеки та гігієни праці, куди входять представники роботодавців і працівників. Такі комітети створюються також, в міру потреби, в інших портах.

2. Створення, склад і функції цих комітетів визначаються національними законодавством чи правилами або іншими відповідними методами, згідно з національними практикою та умовами, після консультації із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників та з урахуванням місцевих умов.


Стаття 38

1. Жодний працівник не допускається до портових робіт, поки він не отримає відповідних інструкцій або підготовки відносно можливих небезпек, пов'язаних з його роботою, та основних запобіжних заходів, яких треба вживати.

2. Підіймальними механізмами або іншими механізмами по обробленню вантажів може керувати тільки особа, вік якої досяг не менш як 18 років і яка має потрібні здібності та досвід, або особа, яка проходить підготовку і перебуває під належним наглядом.


Стаття 39

Для сприяння запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням вживають заходів для забезпечення того, щоб компетентний орган влади було повідомлено про них і, при необхідності, проводилося розслідування їх.


Стаття 40

Відповідно до національних законодавства чи правил або національної практики в кожному доці обладнується і належним чином утримується достатня кількість відповідних санітарних вузлів та душових, розташованих, в міру можливості, на допустимій відстані від місця роботи.

Розділ IV. Застосування


Стаття 41

Кожна держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію:

a) визначає обов'язки стосовно техніки безпеки та гігієни праці осіб і органів, котрі відають портовими роботами;

b) вживає потрібних заходів, зокрема передбачає відповідні санкції, для забезпечення застосування положень цієї Конвенції;

c) передбачає відповідні служби інспекції для контролю за застосуванням заходів, які здійснюються на виконання цієї Конвенції, або впевнюється в тому, що відповідна інспекція провадиться.


Стаття 42

1. Національні законодавство чи правила приписують граничний термін, у межах якого застосовуються положення цієї Конвенції, що стосуються таких питань:

a) будівництва або обладнання судна;

b) виробництва чи обладнання всіх розташованих на березі підіймальних механізмів або інших механізмів для обробки вантажів;

c) виробництва всіх підіймальних пристроїв.

2. Згаданий у пункті 1 цієї статті приписаний термін не перевищує чотирьох років від часу ратифікації цієї Конвенції.

Розділ V. Заключні положення


Стаття 43

Ця Конвенція переглядає Конвенцію 1929 року про захист докерів від нещасних випадків та Конвенцію (переглянуту) 1932 року про захист докерів від нещасних випадків993_135.


Стаття 44

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.


Стаття 45

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.


Стаття 46

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може по закінченні десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого у попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію по закінченні кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.


Стаття 47

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.


Стаття 48

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй995_010 повні відомості стосовно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.


Стаття 49

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.


Стаття 50

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено інше, то:

a) ратифікація яким-небудь членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 46, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглядною конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в будь-якому разі чинною за формою та змістом стосовно тих членів Організації, котрі її ратифікували, але не ратифікували нову, переглядну конвенцію.


Стаття 51

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 05.12.81 р.

"Міжнародне законодавство

про охорону праці",

Конвенції та рекомендації МОП,

Київ, 1997 р.