Конвенція N 161

Конвенція 1985 року про служби гігієни праці (укр/рос)


( Конвенцію ратифіковано Законом

N 1954-VI від 10.03.2010 )

Дата підписання:
Дата ратифікації Україною:
Дата набрання чинності для України:
26.06.1985
10.03.2010
17.06.2011

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 7 червня 1985 року на свою сімдесят першу сесію;

зазначаючи, що захист працівників від захворювань і травм, причиною яких є їхня професійна діяльність, є одним із завдань, покладених на Міжнародну організацію праці відповідно до її Статуту,

відзначаючи відповідні міжнародні конвенції та рекомендації в галузі праці, зокрема Рекомендацію 1953 року про охорону здоров'я працівників, Рекомендацію 1959 року про служби гігієни праці993_307, Конвенцію 1971 року про представників працівників993_186, а також Конвенцію993_050 та Рекомендацію 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище993_075, які встановлюють засади національної політики й діяльності на національному рівні,

ухваливши рішення прийняти низку пропозицій стосовно служб гігієни праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 26 червня 1985 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна посилатись як на Конвенцію 1985 року про служби гігієни праці.

Частина I

Засади національної політики


Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "служби гігієни праці" означає служби, на які покладено в основному профілактичні функції та відповідальність за консультування роботодавця, працівників та їхніх представників на підприємстві з питань:

i) вимог про створення й підтримання безпечного та здорового виробничого середовища, яке сприятиме оптимальному фізичному й психічному здоров'ю у зв'язку з трудовою діяльністю;

ii) пристосування трудової діяльності до здібностей працівників з урахуванням стану їхнього фізичного й психічного здоров'я;

b) термін "представники працівників на підприємстві" означає осіб, яких визнано як таких відповідно до національного законодавства чи практики.


Стаття 2

Відповідно до національних умов та практики й після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, якщо такі існують, кожний член розробляє, здійснює та періодично переглядає послідовну національну політику стосовно служб гігієни праці.


Стаття 3

1. Кожний член зобов'язується поступово розвивати служби гігієни праці для всіх працівників, у тому числі працівників у державному секторі та членів виробничих кооперативів, у всіх галузях економічної діяльності й на всіх підприємствах. Ужиті заходи повинні бути достатніми й відповідними для конкретних ризиків на підприємствах.

2. Якщо служби гігієни праці відразу не можуть бути створені для всіх підприємств, кожний заінтересований член після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі існують, розробляє плани створення таких служб.

3. Кожний заінтересований член у першій доповіді про застосування Конвенції, яка подається на розгляд відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці993_154, повідомляє про розроблені відповідно до пункту 2 цієї статті плани, а в подальших доповідях - про будь-який поступ у їхньому виконанні.


Стаття 4

Компетентний орган влади консультується з найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, якщо такі існують, стосовно заходів, яких необхідно вжити для введення в дію положень цієї Конвенції.

Частина II

Функції


Стаття 5

Без обмеження відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку працівників під час їхньої професійної діяльності та з належним урахуванням необхідності для працівників брати участь у вирішенні питань безпеки та гігієни праці служби гігієни праці виконують такі функції, які є достатніми та відповідними для професійних ризиків на підприємстві:

a) установлення й оцінка ризиків від небезпек для здоров'я на робочому місці;

b) нагляд за чинниками виробничого середовища та виробничих операцій, які можуть шкодити здоров'ю працівників, у тому числі за санітарним обладнанням, їдальнями та житловими приміщення, якщо такі приміщення надаються роботодавцем;

c) консультування з питань планування та організації трудової діяльності, у тому числі з питань планування робочих місць, вибору, експлуатації й стану машин та іншого обладнання, а також з питань речовин, що використовуються в трудовій дяльності;

d) участь у розробці програм для вдосконалення виробничої практики, а також у випробуванні й гігієнічній оцінці нового обладнання;

e) консультування з питань безпеки та гігієни праці, а також ергономіки й засобів індивідуального та колективного захисту;

f) нагляд за станом здоров'я працівників у зв'язку з трудовою діяльністю;

g) сприяння пристосуванню трудової діяльності до працівників;

h) сприяння заходам професійної реабілітації;

i) здійснення співробітництва в забезпеченні інформацією, в організації навчання в галузі безпеки та гігієни праці, а також ергономіки;

j) організація першої та невідкладної медичної допомоги;

k) участь в аналізі нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань.

Частина III

Організація


Стаття 6

Положення про створення служб гігієни праці встановлюються:

a) за допомогою нормативно-правових актів або

b) за допомогою колективних договорів чи за погодженням в інший спосіб із заінтересованими роботодавцями та працівниками;

або

c) у будь-який інший спосіб, схвалений компетентним органом після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців та працівників.


Стаття 7

1. У разі необхідності служби гігієни праці можуть створюватися як служба для одного підприємства, чи як загальна служба для групи підприємств.

2. Відповідно до національних умов та практики служби гігієни праці можуть створюватися:

a) заінтересованими підприємствами або групами підприємств;

b) органами державної влади або офіційними службами;

c) установами соціального забезпечення;

d) будь-якими іншими органами, уповноваженими компетентним органом;

e) будь-якими із зазначених вище інституцій спільно.


Стаття 8

Роботодавець, працівники та їхні представники, якщо такі існують, співробітничають і беруть участь на пропорційній основі в здійсненні організаційних та інших заходів, що стосуються служб гігієни праці.

Частина IV

Умови діяльності


Стаття 9

1. Відповідно до національних законодавства й практики служби гігієни праці повинні бути багатопрофільними. Склад персоналу визначається характером обов'язків, які необхідно виконувати.

2. Служби гігієни праці виконують свої функції в співробітництві з іншими службами підприємства.

3. Відповідно до національних законодавства й практики необхідно вживати заходів для забезпечення відповідного співробітництва й координування між службами гігієни праці та, у разі необхідності, іншими органами, які займаються забезпеченням послуг у галузі охорони здоров'я


Стаття 10

Під час виконання функцій, перелічених у статті 5, персонал, який надає послуги в галузі гігієни праці, має цілковиту професійну незалежність від роботодавців, працівників та їхніх представників, якщо такі існують.


Стаття 11

Відповідно до характеру обов'язків, які необхідно виконувати і відповідно до національних законодавства й практики компетентний орган визначає кваліфікаційні вимоги до персоналу, який надає послуги в галузі гігієни праці.


Стаття 12

Нагляд за станом здоров'я працівників у зв'язку з трудовою дяльністю не спричиняє для них жодних втрат у заробітках, здійснюється безоплатно і, по можливості, проводиться в робочий час.


Стаття 13

Усі працівники повинні бути проінформовані про шкідливі для здоров'я чинники, пов'язані з їхньою трудовою діяльністю.


Стаття 14

Роботодавець та працівники інформують служби гігієни праці про будь-які відомі чинники та ймовірні чинники виробничого середовища, які можуть шкодити здоров'ю працівників.


Стаття 15

Служби гігієни праці повинні бути проінформовані про випадки захворювань серед працівників і невиходи на роботу за станом здоров'я, щоб мати можливість визначати, чи є будь-який зв'язок між причинами захворювання або невиходу на роботу й будь-якими шкідливими для здоров'я чинниками, які можуть бути на робочому місці. Роботодавець не повинен вимагати від персоналу служб гігієни праці перевіряти причини невиходу на роботу.

Частина V

Загальні положення


Стаття 16

Після заснування служб гігієни праці національні нормативно-правові акти визначають орган чи органи, відповідальні як за контроль за діяльністю, так і консультування цих служб.


Стаття 17

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.


Стаття 18

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набирає чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів.

3. Надалі ця Конвенція набирає чинності для кожного члена через дванадцять місяців від дати реєстрації його ратифікаційної грамоти.


Стаття 19

1. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію, може денонсувати її після закінчення десяти років з дати, коли Конвенція вперше набирає чинності, за допомогою акта надісланого Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не набирає чинності доти, доки не мине рік після дати реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію та який протягом року, що настає після закінчення десятирічного періоду, зазначеного в попередньому пункті, не здійснює права денонсації, передбаченого у цій статті, буде зобов'язаним на наступний десятирічний період і в подальшому може денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду відповідно до умов, передбачених у цій статті.


Стаття 20

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всім членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот й актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Повідомляючи членам Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає увагу членів Організації на дату набрання чинності цією Конвенцією.


Стаття 21

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй995_010 усі відомості про всі ратифікаційні грамоти й акти про денонсацію, зареєстровані ним згідно з положеннями попередніх статей.


Стаття 22

Адміністративна рада Міжнародного бюро праці у випадках, коли вона вважає це необхідним, надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність унесення до порядку денного Конференції питання про цілковитий або частковий перегляд.


Стаття 23

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, за допомогою якої здійснено цілковитий або частковий перегляд цієї Конвенції, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація членом нової конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд, іpso jure спричиняє, незалежно від положень викладеної вище статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд;

b) з дня набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд, ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації членами.

2. Ця Конвенція в будь-якому разі залишається чинною в теперішній формі й з теперішнім змістом для тих членів, які ратифікували її, але не ратифікували конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд.


Стаття 24

Англо- та франкомовна редакції тексту цієї Конвенції мають однакову силу.

Конвенция

о службах гигиены труда N 161

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся на свою 71-ю сессию 7 июня 1985 года,

отмечая, что защита здоровья трудящихся от общих или профессиональных заболеваний и несчастных случаев на производстве является одной из задач, возложенных на МОТ в соответствии с ее Уставом,

принимая во внимание соответствующие международные конвенции и рекомендации о труде, в частности, Рекомендацию 1953 года об охране здоровья трудящихся, Рекомендацию 1959 года о службах здравоохранения на предприятии993_307, Конвенцию 1971 года о представителях трудящихся993_186, а также Конвенцию993_050 и Рекомендацию 1981 года о безопасности и гигиене труда993_075, в которых определены принципы национальной политики и деятельности на национальном уровне,

постановив принять ряд предложений о службах гигиены труда, что является четвертым пунктом повестки дня сессии,

постановив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать шестого дня июня месяца тысяча девятьсот восемьдесят пятого года нижеследующую конвенцию, которая будет именоваться Конвенцией 1985 года о службах гигиены труда:

Раздел I. Принципы национальной политики


Статья 1

Для целей настоящей Конвенции:

а) термин "службы гигиены труда" означает службы, на которые возложены в основном профилактические функции и ответственность за консультирование предпринимателя, трудящихся и их представителей на предприятии по вопросам:

i) требований относительно создания и поддержания безопасности и здоровой производственной среды, которая будет содействовать оптимальному физическому и психическому здоровью в связи с трудовым процессом;

ii) приспособления трудовых процессов к способностям трудящихся с учетом состояния их физического и психического здоровья;

b) термин "представители трудящихся на предприятии" означает лиц, признанных таковыми национальными законодательством или практикой.


Статья 2

В соответствии с национальными условиями и практикой и проводя консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, каждый член Организации разрабатывает, осуществляет и периодически пересматривает согласованную национальную политику в отношении служб гигиены труда.


Статья 3

1. Каждый член Организации обязуется постепенно развивать службы гигиены труда для всех трудящихся, в том числе государственного сектора и членов производственных кооперативов, во всех отраслях экономической деятельности и на всех предприятиях. Проводимые меры должны быть достаточными и учитывать специфические потенциальные опасности, имеющие место на этих предприятиях.

2. Если службы гигиены труда не могут быть созданы немедленно на всех предприятиях, то каждый заинтересованный член Организации, проводя консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, разрабатывает планы создания таких служб.

3. Каждый заинтересованный член Организации в первом докладе о применении настоящей конвенции, представляемом в соответствии со статьей 22 Устава Международной организации труда993_154, сообщает о разработанных им планах во исполнение пункта 2 настоящей статьи в последующих докладах сообщает о любом прогрессе в их выполнении.


Статья 4

Компетентный орган консультируется с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, относительно мер, которые необходимо принять в целях осуществления положений настоящей Конвенции.

Раздел II. Функции


Статья 5

Не затрагивая ответственности каждого предпринимателя за здоровье и безопасность трудящихся, которым он предоставляет работу, и учитывая должным образом необходимость участия трудящихся в решении вопросов охраны здоровья и безопасности труда, службы гигиены труда выполняют следующие функции, достаточные и учитывающие потенциальные опасности на предприятии:

а) выявление и оценка риска от воздействия опасных для здоровья факторов, возникающих на рабочем месте;

b) наблюдение за факторами производственной среды и производственных операций, которые могут неблагоприятно влиять на здоровье трудящихся, включая санитарное оборудование, пункты питания и помещения, отведенные для них предпринимателем;

с) консультирование по вопросам планирования и организации работ, включая организацию рабочих мест, отбора, ухода и поддержания в надлежащем состоянии машин и другого оборудования и веществ, используемых в процессе труда;

d) участие в разработке программ по совершенствованию производственных операций, а также в испытании и санитарно-гигиенической оценке нового оборудования;

е) консультирование по вопросам охраны здоровья трудящихся, безопасности и гигиены труда, а также эргономики и средств индивидуальной и коллективной защиты;

f) наблюдение за состояние здоровья трудящихся в связи с трудовым процессом;

g) содействие адаптации трудовых процессов к трудящимся;

h) участие в осуществлении мер по профессиональной реабилитации;

i) осуществление сотрудничества в обеспечении информацией, в организации обучения и просвещения в области охраны здоровья трудящихся на производстве, гигиены труда и эргономики;

j) организация первой и неотложной медицинской помощи;

k) участие в анализе несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний.

Раздел III. Организация


Статья 6

Положения о создании служб гигиены труда устанавливаются:

а) посредством законов или правил; или

b) посредством заключения коллективных договоров или иным образом по согласованию между заинтересованными предпринимателями и трудящимися; или

с) любым иным образом, одобренным компетентным органом после консультаций с представительными организациями заинтересованных предпринимателей и трудящихся.


Статья 7

1. Службы гигиены труда могут создаваться, в зависимости от обстоятельств, либо как служба для одного предприятия, либо как общая служба для нескольких предприятий.

2. В соответствии с национальными условиями и практикой службы гигиены труда могут создаваться:

а) предприятиями или группами предприятий;

b) государственными органами или официальными службами;

с) учреждениями социального обеспечения;

d) любыми другими органами, уполномоченными компетентными властями;

е) совместно с несколькими вышеуказанными органами.


Статья 8

Предприниматели, трудящиеся и их представители, где таковые существуют, сотрудничают и участвуют на равноправной основе в осуществлении организационных и иных мер, относящихся к службам гигиены труда.

Раздел IV. Условия деятельности


Статья 9

1. В соответствии с национальными законодательством и практикой службы гигиены труда должны быть многопрофильными. Состав их персонала определяется характером выполняемых им обязанностей.

2. Службы гигиены труда осуществляют свои функции в сотрудничестве с другими службами предприятия.

3. В соответствии с национальными законодательством и практикой принимаются меры в целях обеспечения необходимого сотрудничества и координации деятельности служб гигиены труда и, в случае необходимости, других служб, занимающихся медицинским обслуживанием.


Статья 10

Персонал, оказывающий услуги в области гигиены труда, пользуется полной профессиональной независимостью от предпринимателей, трудящихся и их представителей, где таковые существуют, при выполнении функций, перечисленных в статье 5.


Статья 11

В соответствии с характером выполняемых обязанностей и согласно национальным законодательству и практике компетентный орган определяет квалификационные требования к персоналу, оказывающему услуги в области гигиены труда.


Статья 12

Наблюдение за состоянием здоровья трудящихся в связи с трудовым процессом не влечет для них каких-либо потерь в их заработке, осуществляется бесплатно и, по возможности, в рабочее время.


Статья 13

Все трудящиеся должны быть проинформированы о связанных с их работой вредных для здоровья факторах.


Статья 14

Предприниматель и трудящиеся информируют службы гигиены труда о о любых известных факторах и вероятных факторах производственной среды, которые могут неблагоприятно влиять на здоровье трудящихся.


Статья 15

Службы гигиены труда должны быть проинформированы о случаях заболеваний среди трудящихся и невыходах на работу по состоянию здоровья, чтобы иметь возможность определять, существует ли зависимость между причинами заболевания или невыходом на работу и любыми вредными для здоровья факторами, которые могут присутствовать на рабочем месте. Предприниматель не требует от персонала служб гигиены труда проверки причин невыхода на работу.

Раздел V. Общие положения


Статья 16

После создания служб гигиены труда национальные законодательство или правила определяют орган или органы, в обязанности которых входят как контроль за их деятельностью, так и консультирование этих служб.


Статья 17

Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.


Статья 18

1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех членов Международной организации труда, ратификационные грамоты которых зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступит в силу через двенадцать месяцев после даты регистрации Генеральным директором ратификационных грамот двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для каждого государства-члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его ратификационной грамоты.


Статья 19

1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации, направленным Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации. Денонсация вступит в силу через год после даты ее регистрации.

2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в настоящей статье правом на денонсацию, Конвенция будет оставаться в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке, предусмотренном в настоящей статье.


Статья 20

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему членами Организации.

2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им второй ратификационной грамоты, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.


Статья 21

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций995_010 исчерпывающие сведения о всех ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.


Статья 22

В случаях, когда Административный Совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.


Статья 23

1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 19, незамедлительную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию для тех членов Организации, которые ратифицировали ее, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.


Статья 22

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

"Конвенции и рекомендации,

принятые МКТ. 1957-1990 гг.,

Женева, 1991". Том 1