З А К О Н У К Р А Ї Н И


Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати



( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 49, ст.422 )



( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 429-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87
N 431-IV від 16.01.2003 )




Стаття 1. Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).


Стаття 2. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.


Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:


пенсії;


соціальні виплати;


стипендії;


заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.


Стаття 3. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).


( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 431-IV від 16.01.2003 )


Стаття 4. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.


Стаття 5. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.



Стаття 6. Компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;


коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;


коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.


( Абзац четвертий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 429-IV від 16.01.2003 )


Стаття 7. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.


Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.



Стаття 8. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.


Президент України                                   Л.КУЧМА

м. Київ, 19 жовтня 2000 року

N 2050-III