Конвенція

про нічну працю N 171 (укр/рос)


( Рекомендацію до Конвенції додатково див. в
документі від 26.06.1990 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1990 року на свою сімдесят сьому сесію,

беручи до уваги положення міжнародних трудових конвенцій та рекомендацій щодо нічної праці дітей та підлітків і, зокрема, положення Конвенції та Рекомендації 1946 року про нічну працю підлітків на непромислових роботах993_170, Конвенції (переглянутої) 1948 року про нічну працю підлітків у промисловості993_124 та Рекомендації 1921 року щодо нічної праці дітей та підлітків у сільському господарстві993_028,

беручи до уваги положення міжнародних трудових конвенцій та рекомендацій щодо нічної праці жінок і, зокрема, положення Конвенції (переглянутої) 1948 року про нічну працю жінок та доданого до неї Протоколу 1990 року993_285, Рекомендації 1921 року щодо праці жінок у нічний час у сільському господарстві993_027 та параграфа 5 Рекомендації 1952 року щодо охорони материнства993_236,

беручи до уваги положення Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці й занять,

беручи до уваги положення Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно нічної праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яностого року наведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1990 року про нічну працю.


Стаття 1

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "нічна праця" означає будь-яку роботу, котра здійснюється протягом періоду тривалістю не менше ніж сім годин підряд, охоплюючи проміжок між північчю та 5 годиною ранку, встановлюваного компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами;

b) термін "працівник, який працює у нічний час" означає особу, котра працює за наймом, робота якої вимагає здійснення трудової функції у нічний час протягом значної кількості годин понад встановлену межу. Ця межа встановлюється компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами.


Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, котрі працюють за наймом, за винятком тих, хто зайнятий у сільському господарстві, тваринництві, рибальстві, на морському та річковому транспорті.

2. Член Організації, який ратифікує Конвенцію, може після консультації з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників вилучити цілком або частково зі сфери її дії обмежені категорії працівників, коли застосування до них Конвенції могло б спричинити особливі проблеми суттєвого плану.

3. Кожний член Організації, який користується з нагоди, передбаченої в параграфі 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про застосування Конвенції, подаваних відповідно до статті 22 Статуту МОП993_154, всі вилучені таким чином конкретні категорії працівників та причини вилучення їх. Він повідомляє також про всі заходи, вживані з метою поступового поширення положень Конвенції на відповідних працівників.


Стаття 3

1. Треба вживати конкретних заходів, потрібних через особливості нічної праці, які охоплюють, як мінімум, заходи, зазначені в статтях 4-10, стосовно працівників, котрі працюють у нічний час, з метою охорони їхнього здоров'я, сприяння їм у виконанні їхніх сімейних і громадських обов'язків, надання їм можливостей для професійного зростання та виплати відповідної компенсації. Таких заходів вживають також у галузі безпеки праці та охорони материнства для всіх працівників, які виконують роботу в нічний час.

2. Зазначені в параграфі 1 заходи можуть вводитися поступово.


Стаття 4

1. На прохання працівників їм надається право проходити безплатне медичне обстеження та надання консультації щодо того, як уникнути шкоди для здоров'я, пов'язаної з їхньою роботою або зменшити її:

a) перед призначенням працівника як такого, що працює у нічний час;

b) через регулярні проміжки часу протягом виконання такої роботи;

c) якщо протягом виконання такої роботи спостерігається погіршення здоров'я, спричинене факторами, пов'язаними з роботою у нічний час.

2. Крім висновку про непридатність до роботи в нічний час, результати таких обстежень не передаються іншим особам без згоди самих працівників і не використовуються їм на шкоду.


Стаття 5

Працівникам, котрі виконують роботу в нічний час, надаються відповідні можливості для отримання першої медичної допомоги, серед яких швидка доставка їх, у разі потреби, в таке місце, де може бути забезпечено належне лікування.


Стаття 6

1. Працівників, які працюють у нічний час і визнані з причин стану здоров'я непридатними для нічної праці, переводять, в міру можливості, на подібну роботу, яку вони здатні виконувати.

2. Якщо переведення на таку роботу практично нездійсненне, то ці працівники одержують таку саму допомогу, як і інші працівники, котрі є непрацездатними або не можуть знайти роботу.

3. Працівникові, що працює в нічний час і визнаний тимчасово непридатним для нічної праці, забезпечується такий самий захист від звільнення або попередження про звільнення, як і іншим працівникам, котрі не допускаються до роботи за станом здоров'я.


Стаття 7

1. Треба вживати заходів, котрі забезпечують наявність альтернативної нічній праці роботи для працюючих жінок, які в противному разі були б змушені виконувати роботу в нічний час:

a) до і після народження дитини протягом періоду тривалістю принаймні шістнадцять тижнів, з яких не менш ніж вісім тижнів повинні передувати здогадній даті народження дитини;

b) протягом додаткових періодів, стосовно яких видається медична посвідка, котра засвідчує, що це потрібно для здоров'я матері або дитини:

i) під час вагітності;

ii) протягом певного часу понад період після народження дитини, встановлюваний відповідно до вищезазначеного в пункті a), тривалість якого визначає компетентний орган після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

2. Зазначені в параграфі 1 цієї статті заходи можуть охоплювати переведення на роботу в денний час, якщо це можливо, надання допомоги з соціального забезпечення або подовження відпустки по вагітності і пологах.

3. Протягом періодів, зазначених у параграфі 1 цієї статті:

a) працююча жінка не може бути звільнена і не може отримати попередження про звільнення, за винятком випадку наявності законних підстав, не пов'язаних з вагітністю або народженням дитини;

b) дохід працюючої жінки підтримується на рівні, достатньому для утримання її самої та її дитини відповідно до належного рівня життя. Підтримання доходу на такому рівні може забезпечуватися за допомогою будь-якого із заходів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, іншими відповідними заходами або поєднанням цих заходів;

c) працююча жінка не втрачає пільг, пов'язаних із становищем, вислугою років і можливостями професійного просування, які можуть надаватися їй на підставі того, що вона працює в нічний час.

4. Положення цієї статті не повинні мати за наслідок зниження рівня захищеності та пільг, пов'язаних з відпусткою по вагітності і пологах.


Стаття 8

Компенсації працівникам, котрі працюють у нічний час, що стосуються тривалості робочого часу, оплати праці або аналогічних пільг, повинні враховувати особливості нічної праці.


Стаття 9

Працівникам, котрі працюють у нічний час, а також, в міру потреби, іншим працівникам, у період, коли вони зайняті нічною працею, надаються відповідні соціально-побутові послуги.


Стаття 10

1. До введення робочих графіків, що вимагають використання нічної праці, роботодавець проводить консультації з представниками заінтересованих працівників відносно конкретного змісту таких графіків і форм організації праці в нічний час, які найбільш пристосовані до підприємства та його персоналу, а також відносно потрібних заходів щодо гігієни праці та соціально-побутових служб. На підприємствах, котрі використовують роботу працівників, що працюють у нічний час, ці консультації проводяться регулярно.

2. Відповідно до мети цієї статті термін "представники працівників" означає осіб, котрі визнані за таких національним законодавством чи практикою відповідно до Конвенції 1971 року про представників працівників.


Стаття 11

1. Положення цієї Конвенції можуть застосовуватися за допомогою законів чи регламентів, колективних договорів, арбітражних або судових рішень, шляхом поєднання цих способів або будь-яким іншим чином, відповідним до національних умов і практики. Якщо вони не приводяться в дію іншими способами, вони застосовуються за допомогою законів або регламентів.

2. Якщо положення цієї Конвенції застосовуються за допомогою законів чи регламентів, повинні проводитися попередні консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.


Стаття 12

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.


Стаття 13

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуде чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуде чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.


Стаття 14

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуде чинності через рік від дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікавув цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію. Конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиліття в порядку, передбаченому в цій статті.


Стаття 15

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.


Стаття 16

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй995_010 вичерпні відомості про всі документи про ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.


Стаття 17

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.


Стаття 18

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.


Стаття 19

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Конвенції та рекомендації, ухвалені

Міжнародною організацією праці

1965-1999, Том II

Міжнародне бюро праці, Женева

Конвенция о ночном труде N 171

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 6 июня 1990 года на свою семьдесят седьмую сессию,

принимая к сведению положения международных трудовых конвенций и рекомендаций о ночном труде детей и подростков и в частности положения Конвенции и Рекомендации 1946 года о ночном труде подростков на непромышленных работах993_170, Конвенции (пересмотренной) 1948 года о ночном труде подростков в промышленности993_124 и Рекомендации 1921 года о ночном труде детей и подростков в сельском хозяйстве993_028,

принимая к сведению положения международных трудовых конвенций и рекомендаций о ночном труде женщин и в частности Конвенции (пересмотренной) 1948 года о ночном труде женщин и приложенного к ней Протокола 1990 года993_285, Рекомендации 1921 года о труде женщин в ночное время в сельском хозяйстве993_027 и пункта 5 Рекомендации 1952 года об охране материнства993_236,

принимая к сведению положения Конвенции 1958 года о дискриминации в области труда и занятий,

принимая к сведению положения Конвенции (пересмотренной) 1952 года об охране материнства,

постановив принять ряд предложений о ночном труде, что является четвертым пунктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать шестого дня июня месяца тысяча девятьсот девяностого года следующую конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1990 года о ночном труде.


Статья 1

В целях настоящей Конвенции:

a) термин "ночной труд" означает любую работу, которая осуществляется в течение периода продолжительностью не менее семи часов подряд, включая промежуток между полуночью и 5 часами утра, устанавливаемого компетентным органом после консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся или коллективными договорами;

b) термин "трудящийся, работающий в ночное время" означает лицо, работающее по найму, работа которого требует осуществления трудовой функции в ночное время в течение значительного количества часов сверх установленного предела. Этот предел устанавливается компетентным органом после консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся или коллективными договорами.


Статья 2

1. Настоящая Конвенция применяется ко всем лицам, работающим по найму, за исключением тех, кто занят в сельском хозяйстве, животноводстве, рыболовстве, морском и речном транспорте.

2. Государство-член, ратифицирующее Конвенцию, может после консультации с соответствующими представительными организациями предпринимателей и трудящихся исключать полностью или частично из сферы ее действия ограниченные категории трудящихся, когда применение к ним Конвенции могло бы повлечь за собой особые проблемы существенного характера.

3. Каждое государство-член, которое пользуется возможностью, предусмотренной в пункте 2 настоящей статьи, указывает в своих докладах о применении Конвенции, представляемых в соответствии со статьей 22 Устава МОТ, все исключенные таким образом конкретные категории трудящихся и причины их исключения. Оно сообщает также о всех мерах, принимаемых с целью постепенного распространения положений Конвенции на соответствующих трудящихся.


Статья 3

1. Принимаются конкретные меры, требуемые в силу особенностей ночного труда, которые включают, как минимум, меры, указанные в статьях 4 - 10, в отношении трудящихся, работающих в ночное время, с целью охраны их здоровья, содействия им в выполнении их семейных и общественных обязанностей, предоставления им возможностей для профессионального роста и выплаты соответствующей компенсации. Такие меры принимаются также в области безопасности труда и охраны материнства для всех трудящихся, выполняющих работу в ночное время.

2. Указанные в пункте 1 меры могут вводиться постепенно.


Статья 4

1. По просьбе трудящихся им предоставляется право на прохождение бесплатного медицинского обследования и на получение консультаций относительно того, как уменьшить или избежать ущерба для здоровья, связанного с их работой:

a) перед назначением в качестве трудящегося, работающего в ночное время;

b) через регулярные промежутки времени в течение выполнения такой работы;

c) если в течение выполнения такой работы наблюдается ухудшение здоровья, которое вызвано факторами, связанными с работой в ночное время.

2. Кроме заключения о непригодности к работе в ночное время, результаты таких обследований не передаются другим лицам без согласия самих трудящихся и не используются с ущербом для них.


Статья 5

Трудящимся, выполняющим работу в ночное время, предоставляются соответствующие возможности для получения первой медицинской помощи, включая их быструю доставку, в случае необходимости, в такое место, где может быть обеспечено должное лечение.


Статья 6

1. Трудящиеся, работающие в ночное время и признанные по причинам состояния здоровья непригодными для ночного труда, переводятся, по мере возможности, на сходную работу, которую они способны выполнять.

2. Если перевод на такую работу практически неосуществим, то эти трудящиеся получают такие же пособия, как и другие трудящиеся, которые являются нетрудоспособными или не могут найти работу.

3. Трудящемуся, работающему в ночное время и признанному временно непригодным для ночного труда, обеспечивается такая же защита от увольнения или предупреждения об увольнении, как и другим трудящимся, которые не допускаются к работе по состоянию здоровья.


Статья 7

1. Принимаются меры, обеспечивающие наличие альтернативной ночному труду работы для трудящихся женщин, которые в противном случае были бы вынуждены выполнять работу в ночное время:

a) до и после рождения ребенка в течение периода продолжительностью по крайней мере шестнадцать недель, из которых не менее восьми недель должны предшествовать предполагаемой дате рождения ребенка;

b) в течение дополнительных периодов, в отношении которых выдается медицинское свидетельство, удостоверяющее, что это необходимо для здоровья матери или ребенка:

i) во время беременности;

ii) в течение определенного времени сверх периода после рождения ребенка, устанавливаемого в соответствии с вышеуказанным подпунктом a), продолжительность которого определяется компетентным органом после консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся.

2. Указанные в пункте 1 настоящей статьи меры могут включать перевод на работу в дневное время, если это возможно, предоставление пособий по социальному обеспечению или продление отпуска по беременности и родам.

3. В течение периодов, указанных в пункте 1 настоящей статьи:

a) трудящаяся женщина не может быть уволена и не может получить предупреждение об увольнении, за исключением случая наличия законных оснований, не связанных с беременностью или рождением ребенка;

b) доход трудящейся женщины поддерживается на уровне, достаточном для содержания ее самой и ее ребенка в соответствии с надлежащим уровнем жизни. Поддержание дохода на таком уровне может обеспечиваться посредством любой из мер, указанных в пункте 2 настоящей статьи, другими соответствующими мерами или сочетанием этих мер;

c) трудящаяся женщина не теряет льгот, связанных с положением, выслугой лет и возможностями профессионального продвижения, которые могут предоставляться ей в силу того, что она работает в ночное время.

4. Положения настоящей статьи не должны иметь следствием снижение уровня защищенности и льгот, связанных с отпуском по беременности и родам.


Статья 8

Компенсации трудящимся, работающим в ночное время, касающиеся продолжительности рабочего времени, оплаты труда или аналогичных льгот, должны учитывать особенности ночного труда.


Статья 9

Трудящимся, работающим в ночное время, а также, по мере необходимости, другим трудящимся, в период, когда они заняты ночным трудом, предоставляются соответствующие социально-бытовые услуги.


Статья 10

1. До введения рабочих графиков, требующих использования ночного труда, предприниматель проводит консультации с представителями заинтересованных трудящихся относительно конкретного содержания таких графиков и форм организации труда в ночное время, которые наиболее приспособлены к предприятию и его персоналу, а также относительно необходимых мер по гигиене труда и социально-бытовым службам. На предприятиях, использующих труд работников, работающих в ночное время, эти консультации проводятся регулярно.

2. В целях настоящей статьи термин "представители трудящихся" означает лица, которые признаны как таковые национальным законодательством или практикой в соответствии с Конвенцией 1971 года о представителях трудящихся.


Статья 11

1. Положения настоящей Конвенции могут применяться посредством законов или регламентов, коллективных договоров, арбитражных или судебных решений, посредством сочетания этих способов или любым иным образом, соответствующим национальным условиям и практике. Если они не приводятся в действие другими способами, они применяются посредством законов или регламентов.

2. Если положения настоящей Конвенции применяются посредством законов или регламентов, должны проводиться предварительные консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся.


Статья 12

Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.


Статья 13

1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех членов Международной организации труда, ратификационные грамоты которых зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступит в силу через двенадцать месяцев после даты регистрации Генеральным директором ратификационных грамот двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для каждого государства-члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его ратификационной грамоты.


Статья 14

1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации, направленным Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации. Денонсация вступит в силу через год после даты ее регистрации.

2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в настоящей статье правом на денонсацию, Конвенция будет оставаться в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке, предусмотренном в настоящей статье.


Статья 15

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему членами Организации.

2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им второй ратификационной грамоты, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.


Статья 16

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций исчерпывающие сведения о всех ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.


Статья 17

В случаях, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и рассматривает целесообразность включения в повестку дня Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.


Статья 18

1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено иное, то:

a) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 14, незамедлительную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) со дня вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается в любом случае в силе по форме и содержанию для тех членов Организации, которые ратифицировали ее, но не ратифицировали пересматривающую конвенцию.


Статья 19

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

"Конвенции и рекомендации МОТ"

Женева, 1991 год