Конвенція про застосування щотижневого відпочинку на промислових підприємствах

N 14

(укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою третю сесію 25 жовтня 1921 року,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно щотижневого вихідного дня на промисловому підприємстві, що є сьомим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може бути названа Конвенцією про щотижневий відпочинок (промисловість), 1921 року, і підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці:


Стаття 1

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства з видобутку корисних копалин;

b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, оздоблюються, проходять кінцеву стадію обробки та підготовки до продажу, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали трансформуються; серед них суднобудівні та підприємства з виробництва, трансформації та передачі електроенергії або рухової сили будь-якого виду;

c) підприємства з будівництва, реконструкції, утримання, ремонту, переробки чи демонтажу будь-яких будівель, залізничних колій, трамвайних ліній, портів, доків, пірсів, каналів, внутрішніх водних шляхів, доріг, тунелів, мостів, віадуків, каналізаційних систем, водостоків, колодязів, телеграфного чи телефонного обладнання, електричного устаткування, газових служб, служб водопостачання чи інших служб з будівництва, а також роботи з підготовки до будівництва та закладання фундаменту, що передують будь-яким переліченим роботам;

d) підприємства з перевезення пасажирів чи товарів автошляхами, залізницею, морськими чи внутрішніми водними шляхами, куди входить оброблення вантажів у доках, на пристанях, причалах або складах, але за винятком перенесення вручну.

2. Щодо цього визначення можуть бути зроблені спеціальні національні винятки, що містяться у Вашингтонській Конвенції, яка обмежує робочий час на промисловому підприємстві до 8 годин на день та до 48 годин на тиждень, в міру того, як такі винятки застосовуватимуться до цієї Конвенції.

3. Де потрібно, на доповнення до вищепереліченого, кожний член Організації може визначити лінію поділу між промисловістю, з одного боку, та торгівлею і сільським господарством - з другого.


Стаття 2

1. Весь персонал, зайнятий на будь-якому промисловому підприємстві, державному чи приватному, або в будь-якому з його філіалів, за винятком випадків, передбачених нижченаведеними статтями, матиме протягом кожних семи днів період відпочинку протягом не менше, ніж двадцять чотири безперервні години.

2. Цей період відпочинку, якщо це можливо, надаватиметься одночасно всьому персоналу кожного підприємства.

3. Він, якщо це можливо, встановлюватиметься так, щоб збігався з днями, вже встановленими традиціями або звичаями країни чи району.


Стаття 3

Кожний член Організації може не застосовувати положення статті 2 щодо осіб, зайнятих на промисловому підприємстві, де працюють лише члени однієї родини.


Стаття 4

1. Кожний член Організації може дозволити повні або часткові вилучення (зокрема, відстрочки або скорочення) з положень статті 2, з особливим урахуванням усіх потрібних міркувань гуманності та економічних факторів, після консультації з відповідальними організаціями роботодавців та працівників, де такі організації є.

2. Такі консультації не будуть потрібні у разі винятків, що вже зроблені за чинним законодавством.


Стаття 5

Кожний член Організації передбачатиме, наскільки це можливо, компенсаційні періоди відпочинку за відстрочки або скорочення, зроблені згідно зі статтею 4, за винятком випадків, де угоди або звичаї вже передбачають такі періоди.


Стаття 6

1. Кожний член Організації складе список винятків, зроблених згідно зі статтями 3 і 4 цієї Конвенції, і передасть його до Міжнародного бюро праці, а потім кожні 2 роки повідомлятиме про зміни, що будуть зроблені у цьому списку.

2. Міжнародне бюро праці подаватиме доповідь з цього питання Генеральній конференції Міжнародної організації праці.


Стаття 7

З метою спрощення застосування положень цієї Конвенції кожний член Організації, кожний роботодавець, директор або управляючий буде зобов'язаний:

a) де щотижневий відпочинок надається одночасно всьому персоналу, сповіщати про такі дні та години одночасного відпочинку через об'яви, розміщені на видному місці на підприємстві чи на будь-якому іншому місці або будь-яким іншим чином, схваленим урядом;

b) де період відпочинку не надається одночасно всьому персоналу, повідомляти через розклад, складений відповідно до методу, схваленого законодавством країни або постановою компетентного органу, які працівники або службовці підпадають під спеціальну систему відпочинку, і вказати цю систему.


Стаття 8

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції, згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці, надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.


Стаття 9

1. Ця Конвенція набуває чинності від дати, коли Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці.

2. Вона зв'язуватиме тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію будуть зареєстровані у Міжнародному бюро праці.

3. Надалі Конвенція набуде чинності щодо кожного члена Організації після дати, з якої його документ про ратифікацію буде зареєстровано у Міжнародному бюро праці.


Стаття 10

Як тільки зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, одержаних ним згодом від інших членів Організації.


Стаття 11

Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності положенням статей 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 не пізніше ніж 1 січня 1924 року і вжити всіх потрібних заходів, щоб зробити ці положення ефективними.


Стаття 12

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її положення до своїх колоній, володінь і протекторатів відповідно до статті 35 Статуту Міжнародної організації праці993_154.


Стаття 13

Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після десятирічного періоду від дати, з якої Конвенція початково набула чинності, денонсувати її, надіславши акт про денонсацію Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не може набути чинності раніше ніж через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.


Стаття 14

Щонайменше 1 раз на 10 років Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подаватиме Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішуватиме, чи доцільно вносити до порядку денного Конференції питання про її перегляд або зміну.


Стаття 15

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 19 червня 1923 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева

Конвенция о еженедельном отдыхе на промышленных предприятиях

N 14

Генеральная Конференция Международной Организации Труда,

созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро Труда и собравшаяся 25 октября 1921 года на свою третью сессию, постановив принять ряд предложений о еженедельном дне отдыха на промышленных предприятиях, что является частью седьмого пункта повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции, принимает нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1921 года о еженедельном отдыхе в промышленности и которая подлежит ратификации Членами Международной Организации Труда в соответствии с положениями Устава Международной Организации Труда:


Статья 1

1. В целях настоящей Конвенции термин "промышленное предприятие" включает:

а) шахты, карьеры и другие предприятия по добыче полезных ископаемых;

b) предприятия, на которых предметы производятся, изменяются, очищаются, ремонтируются, украшаются, отделываются, подготавливаются к продаже, разрушаются или уничтожаются или на которых материалы трансформируются, включая судостроительные предприятия и предприятия по производству, трансформации и передаче электроэнергии или двигательной силы любого вида;

c) предприятия по строительству, реконструкции, содержанию, ремонту, переделке или демонтажу любых зданий, железнодорожных путей, трамвайных линий, портов, доков, пирсов, каналов, внутренних водных путей, дорог, туннелей, мостов, виадуков, канализационных систем, водостоков, колодцев, телеграфных и телефонных устройств, электрических установок, газовых заводов, систем водоснабжения или предприятия, производящие другие строительные работы, а также работы по подготовке к строительству и закладке фундамента, предшествующие перечисленным работам;

d) предприятия, занятые перевозкой пассажиров или товаров по шоссейным и железным дорогам, морским и внутренним водным путям, включая обработку грузов в доках, на пристанях, причалах, в складах, но исключая переноску вручную.

2. В отношении вышеприведенного определения каждая страна вправе предусматривать специальные исключения, которые содержатся в Вашингтонской Конвенции, ограничивающей рабочее время на промышленных предприятиях 8 часами в день и 48 часами в неделю, в той мере, в какой эти исключения применимы к настоящей Конвенции.

3. При необходимости каждый Член Организации может, в дополнение к сказанному выше, определить разграничение между промышленностью, с одной стороны, и торговлей и сельским хозяйством - с другой.


Статья 2

1. Весь персонал, занятый на промышленном предприятии, государственном или частном, или в любом его филиале, имеет, за исключением случаев, предусмотренных нижеследующими статьями, в течение каждых семи дней период отдыха, включающий не менее 24 последовательных часов.

2. По возможности, этот период отдыха предоставляется одновременно всему персоналу данного предприятия.

3. Он, по возможности, устанавливается таким образом, чтобы совпадать с днями, уже установленными традициями или обычаями страны или района.


Статья 3

Каждый Член Организации может не применять положений статьи 2 к лицам, занятым на промышленных предприятиях, где работают члены только одной семьи.


Статья 4

1. Каждый Член Организации может разрешать полные или частичные исключения (включая отсрочки или сокращения) из положений статьи 2, с особым учетом всех необходимых соображений гуманности и экономических факторов и после консультации с ответственными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют.

2. Такие консультации не будут необходимы при исключениях, уже сделанных по существующему законодательству.


Статья 5

Каждый Член Организации предусматривает по мере возможности компенсационные периоды отдыха за отсрочки или сокращения, сделанные в силу статьи 4, за исключением тех случаев, когда эти периоды уже предусматриваются соглашениями или обычаями.


Статья 6

1. Каждый Член Организации составляет перечень исключений, сделанных на основании статей 3 и 4 настоящей Конвенции, и передает его Международному Бюро Труда, а затем сообщает ему каждые два года о всех изменениях, которые будут сделаны в этом перечне.

2. Международное Бюро Труда представляет доклад по этому вопросу Генеральной Конференции Международной Организации Труда.


Статья 7

В целях облегчения применения положений настоящей Конвенции каждый предприниматель, директор или управляющий обязан:

а) там, где еженедельный отдых предоставляется одновременно всему персоналу, - сообщать о таких днях и часах одновременного отдыха посредством объявления, помещенного на видном месте на предприятии или в любом другом подходящем месте, или иным способом, одобренном правительством;

b) там, где период отдыха предоставляется не одновременно всему персоналу, - сообщать с помощью расписания, составленного в соответствии с методами, одобренными законодательством страны или постановлением компетентных органов власти, какие рабочие или служащие подпадают под особую систему отдыха, и указать эту систему.


Статья 8

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для регистрации в соответствии с положениями Устава Международной Организации Труда.


Статья 9

1. Настоящая Конвенция вступает в силу, как только Генеральный Директор зарегистрирует документ о ратификации двух Членов Организации.

2. Она связывает только тех Членов Организации, чьи документы о ратификации зарегистрированы в Международном Бюро Труда.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого Члена Организации в день регистрации его документа о ратификации в Международном Бюро Труда.


Статья 10

Как только в Международном Бюро Труда зарегистрированы документы о ратификации двух Членов Международной Организации Труда, Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает об этом всех Членов Международной Организации Труда. Он также извещает их о регистрации всех документов о ратификации, полученных им впоследствии от других Членов Организации.


Статья 11

Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, соглашается ввести в действие положения статей 1, 2, 3, 4, 5, 6 и 7 не позднее 1 января 1924 года и принимать меры, необходимые для их эффективного осуществления.


Статья 12

Каждый Член Международной Организации Труда, ратифицировавший настоящую Конвенцию, обязуется применять ее к своим колониям, владениям и протекторатам в соответствии с положениями статьи 35 Устава Международной Организации Труда.


Статья 13

Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации в Международном Бюро Труда.


Статья 14

Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.


Статья 15

Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.