ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

Л И С Т

26.09.2006 N 10780/6/17-0716

Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 1.2 ст. 1, далі - Закон) установлено, що доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До такого доходу відносяться і додаткові блага, тобто кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою (визначення якої наведено у пп. "д" п. 1.3 та абзаці третьому статті 1 Закону889-15 чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно правовими угодами, укладеними з таким платником.

Перелік доходів, у тому числі у вигляді додаткових благ, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону та в окремих випадках визначено у положеннях пункту 4.2 статті 4 Закону889-15.

Згідно із підпунктом 4.2.9 "а" пункту 4.2 статті 4 Закону889-15 до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах.Кодексом законів про працю України322-08 (ст. 21) установлено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення (яке може передбачати безоплатне надання у користування житла, що орендує працедавець) і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Таким чином, у разі безоплатного надання працівнику в користування житла, що орендує у орендодавця його працедавець, суми сплаченої підприємством орендної плати за таке житло не розглядаються як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до положень підпункту 4.2.9 "а" пункту 4.2 статті 4 Закону889-15, якщо надання працівнику в користування житла зумовлено виконанням ним трудової функції за контрактом.

При цьому суми орендної плати, що відшкодовуються працедавцем своєму працівнику, який уклав договір оренди з орендодавцем і самостійно сплачує орендну плату, є додатковим благом такого працівника, одержаним від працедавця, і підлягають оподаткуванню у складі загального місячного оподатковуваного доходу за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону889-15.

Заступник голови
С.Лекарь