Кадрове діловодство
www.bs-staff.com.ua   
 
  • Тривалість робочого часу
Чинне законодавство України про працю передбачає, що робочий час розрізняється за тривалістю і виділяє:
- нормальну тривалість робочого часу;
- скорочену тривалість робочого часу;
- неповний робочий час.
......................................................
Нормальна тривалість робочого часу
Частиною першою ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено нормальну тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами, в тому числі контрактами. Якщо ж працівник вступить у трудові відносини з кількома власниками на умовах сумісництва, то тривалість його робочого часу в цілому може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (із змінами) для працівників державних підприємств, установ і організацій встановлено обмеження тривалості роботи за сумісництвом, яка не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
...................................................
Скорочена тривалість робочого часу
Статтею 51 КЗпП визначено скорочену тривалість робочого часу. Це поняття означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки, скорочується, але оплачується в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Скорочена тривалість робочого часу, зокрема, встановлюється:
- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень. При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;
- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу не може перевищувати 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня".
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.).
Скорочену тривалість робочого дня для медичних працівників визначено постановою РНК СРСР від 11 грудня 1940 р. N 2499 (далі - Постанова N 2499). Додатками 3 і 4 до цієї постанови затверджено Списки медичних працівників, для яких встановлено робочий день тривалістю 6,5 та 5,5 години.
Постановою N 2499 норма робочого часу встановлюється за графіком роботи шестиденного робочого тижня. Тому для працівників з тривалістю робочого дня 6,5 години норма тривалості робочого часу за тиждень становитиме 39 годин, а для працівників з тривалістю робочого дня 5,5 години - 33 години.
Навчальне навантаження вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників визначено Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 р. N 102, погодженим з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 р. за N 56 (із змінами).
Згідно з пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення використання праці пенсіонерів і інвалідів у народному господарстві і пов'язаних з цим додаткових пільгах" скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) встановлено для інвалідів I і II груп, що працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці цих осіб. На інвалідів I і II груп, які працюють на всіх інших підприємствах, а також на інвалідів III групи зазначена пільга не поширюється.
Відповідно до частини другої ст. 50 КЗпП підприємства, установи й організації мають можливість при укладанні колективного договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Це цілком узгоджується з частиною першою ст. 9-1 КЗпП, згідно з якою підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. При встановленні в колективному договорі меншої норми тривалості робочого часу не може йтися про зменшення величини оплати праці, яка має провадитися за повною тарифною ставкою, за повним окладом. Тобто у цьому випадку норма тривалості робочого часу (хоча вона й менша) відповідає нормі оплати праці.
З часу набрання чинності Господарським кодексом України відповідно до частини шостої статті 69 підприємствам надано право самостійно встановлювати для своїх працівників скорочений робочий час.
...................................................
Неповний робочий час
Робота з неповним робочим часом регламентується ст. 56 КЗпП, яка передбачає, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Слід відзначити, що нормальна і скорочена тривалість робочого часу встановлюються законодавством та на його основі колективним і трудовим договорами, а робота на умовах неповного робочого часу може встановлюватися за погодженням сторін трудового договору як при прийнятті на роботу, так і згодом. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.
При змінах в організації виробництва і праці (це є зміною істотних умов праці) неповний робочий час може бути встановлений також за ініціативою роботодавця. Відповідно до ст. 32 КЗпП, про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У разі незгоди працівника на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП.
Оплата праці у випадку встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

 
© Бізнес Системи - 2013