Кадрове діловодство
www.bs-staff.com.ua   
 
  • Особливості прийняття на роботу іноземців
Працевлаштування іноземних громадян в Україні регламентується ст. 8 Закону "Про зайнятість населення" N 803-XII від 01.03.1991 р., Законом "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929 від 04.02.94 р., Постановою Кабінету Міністрів України № 2028 від 01.11.99 р. "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям й особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні".
У відповідності зі ст. 8 Закону "Про зайнятість населення" іноземці, які прибувають в Україну на невизначений строк, одержують право на трудову діяльність тільки при наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого Державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Це правило поширюється на всіх іноземних громадян, у тому числі й громадян країн СНД.
Дозволи на працевлаштування оформляються іноземцям й особам без громадянства за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які можуть виконувати ці роботи, або є достатні підстави для використання праці іноземних фахівців.
Діючі на території України підприємства й організації (далі -роботодавець), незалежно від форми власності й частки іноземного капіталу, можуть використовувати працю іноземних громадян, якщо вони є платниками збору в Державний фонд сприяння зайнятості населення і зареєстровані як такі у місцевих центрах зайнятості.
Згідно п. 5 Порядку № 2028 для одержання дозволу на працевлаштування іноземця або особи без громадянства роботодавець повинен представити в обласний центр зайнятості наступні документи:
- заява роботодавця (у довільній формі);
- обґрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування й діяльності;
- копію контракту між іноземним й українським суб'єктом господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладений);
- копії статуту й свідоцтва про державну реєстрацію підприємства (засвідчені нотаріально);
- список іноземців із зазначенням їхнього повного імені й прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (професії), статі;
- копію проекту контракту роботодавця із працівником - іноземним громадянином;
- документ, що засвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси в центрі зайнятості (наказ, доручення, витяг із протокола);
- копії документів про освіту або кваліфікацію;
- довідку податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків і зборів;
- квитанцію про внесення плати за розгляд заяви.
Рішення про надання дозволу на працевлаштування або відмову в ньому приймається в строк не пізніше 30 днів від дня одержання вищевказаних документів.
За розгляд заяви про надання дозволу на працевлаштування з роботодавця стягується плата в розмірі 10 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (170 грн.). Дозвіл видається строком на один рік. За кожне продовження строку плата стягується знову.
Дозвіл на працевлаштування є підставою для видачі іноземному громадянинові візи на в'їзд в Україну.
Крім того, у випадку використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості з роботодавців стягується штраф, за кожну таку особу, у розмірі 50-и не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (ст. 8 Закону "Про зайнятість населення ").
Нарівні із громадянами України, тобто без спеціального дозволу, право на укладання трудового договору відповідно до КЗпП України мають іноземці, що одержали у встановленому порядку право на постійне проживання в Україні (ст. 8 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Без одержання дозволу на працевлаштування можуть прийматися на роботу також:
1) іноземні громадяни, що одержали статус біженця у відповідності зі ст. 20 Закону України "Про біженців" № 2557 від 21.06.2001 р.;
2) іноземці, найняті інвестором у рамках угоди про розподіл продукції у відповідності зі ст. 35 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" № 1039 від 14.09.99 р.
Відповідно до законодавства України іноземці не можуть призначатися на окремі посади й займатися деякими видами трудової діяльності.
Так, іноземці не можуть бути прийняті:
- на державну службу (ст. 4 Закону України від 16.12.93 р. № 3723 "Про державну службу", зі змінами й доповненнями);
- нотаріусами (ст. 3 Закону України від 02.09.93 р. № 3425 "Про нотаріат", зі змінами й доповненнями);
- адвокатами (ст. 2 Закону України від 19.12.92 р. № 2887 "Про адвокатуру");
- аудиторами (ст. 5 Закону України від 22.04.93 р. № 3125 "Про аудиторську діяльність", зі змінами й доповненнями);
- суддями (ст. 7 Закону України від 15.12.92 р. № 2862 "Про статус суддів").

 
© Бізнес Системи - 2013