Кадрове діловодство
www.bs-staff.com.ua   
 
  • Повноваження державних інспекторів праці
Повноваження державних інспекторів праці визначено постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 50, якою затверджено Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Держнаглядпраці). Зокрема, до основних завдань Держнаглядпраці віднесено забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) законодавства про працю (крім питань охорони праці) та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; на випадок безробіття. Слід зазначити, що нагляд за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється державними інспекторами праці лише в частині додержання прав і гарантій застрахованих осіб.
До законодавства про працю, відповідно до ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), належить зазначений Кодекс та акти законодавства, прийняті відповідно до нього.
Реалізація державними інспекторами праці покладеного на них завдання здійснюється шляхом проведення перевірок роботодавців.
Положенням про Держнаглядпраці встановлено певні особливості здійснення перевірок. Зокрема, державний інспектор праці має право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування про початок перевірки та лише на підставі пред'явлення службового посвідчення відвідувати для виконання покладених на нього обов'язків службові й виробничі приміщення роботодавців. Для проведення перевірки роботодавець має надати державному інспектору праці робоче місце, яке б давало змогу вести конфіденційні розмови з працівниками. У ході перевірки посадові особи Держнаглядпраці мають право не лише ознайомлюватися з інформацією, документами чи іншими матеріалами роботодавця з питань праці, а й витребувати їх засвідчені копії, вимагати від роботодавця або його працівників необхідні пояснення з питань застосування законодавства про працю чи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Факти щодо додержання законодавства про працю, виявлені державним інспектором праці в ході перевірки, відображаються ним у відповідному акті, форму якого затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 р. N 72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 р. за N 432/7753. До зазначеного акта додаються копії витребуваних державним інспектором праці матеріалів чи документів роботодавця, пояснення посадових осіб або інших працівників за умови, що вони згодні не зберігати конфіденційність факту надання ними інформації про порушення законодавства про працю.
Захист прав працівників чи застрахованих осіб здійснюється державним інспектором праці шляхом видання посадовим особам роботодавців чи робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування обов'язкових до виконання приписів на усунення виявлених порушень законодавства. Але, видаючи припис на усунення виявленого правопорушення, державний інспектор праці не може виступати посередником, арбітром чи експертом під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів.
Державний інспектор праці, видаючи припис, не може вказувати роботодавцеві конкретні шляхи поновлення порушених прав працівників, оскільки це функція арбітра. Поновлення порушених прав працівників здійснюється судами чи комісіями за трудовими спорами у порядку, встановленому главою XV КЗпП. У приписі зазначається лише вимога щодо приведення у відповідність до законодавства тих чи інших локальних актів роботодавця або вчинення ним дій, спрямованих на створення умов, які б забезпечили додержання вимог законодавства про працю.
Однак роботодавець, виконуючи вимоги припису державного інспектора праці, може сам поновити порушені права працівника, щоб уникнути примусового вирішення цього питання в судовому порядку. Наприклад, якщо на підприємстві не провадиться доплата за роботу в нічний час, державним інспектором праці буде приписано усунути порушення ст. 108 КЗпП. На виконання припису роботодавець зобов'язаний запровадити ведення обліку годин роботи в нічний час та їх оплату в підвищеному розмірі за період, протягом якого зберігаються первинні документи з обліку робочого часу та часу відпочинку (наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41 "Про затвердження переліку типових документів" (із змінами) або, щонайменше, з часу здійснення перевірки. Однак зазначена дія не поновить порушені права працівників на таку оплату в більш тривалому періоді. Враховуючи, що ст. 233 КЗпП не встановлено строків позовної давності для вирішення трудових спорів з питань оплати праці, роботодавець, з метою запобігання зверненням працівників до суду, має право самостійно визначити механізм поновлення необхідної інформації, яка містилась у знищених у зв'язку із закінченням терміну зберігання документах обліку робочого часу, за більш тривалий період та провести в цьому періоді підвищену оплату праці за роботу в нічний час.
Або у ході перевірки додержання вимог законодавства про працю державним інспектором праці було виявлено порушення під час звільнення працівника. У разі звернення останнього до суду було б однозначно ухвалено рішення про поновлення його на посаді. Однак державний інспектор праці не може дати припис щодо поновлення працівника на попередній роботі. Він лише має право приписати вимогу щодо приведення відповідно до вимог законодавства про працю самого факту звільнення конкретного працівника (у даному випадку - локального акта підприємства, яким цього працівника було звільнено). Механізм приведення відповідно до законодавства факту звільнення працівника визначатиме роботодавець. Він може поновити працівника на попередній роботі, або працівник і роботодавець знайдуть спільне рішення щодо зміни підстави звільнення на таку, яка відповідатиме вимогам законодавства про працю, або роботодавець приведе відповідно до вимог законодавства документи, які були підставою для звільнення (наприклад, отримає згоду профспілкового органу на проведення змін в організації виробництва і праці).
Інспектор не може на вимогу чи прохання роботодавця, працівника або третіх осіб робити експертні висновки щодо розмірів тих чи інших конкретних виплат, відповідності вимогам законодавства тих чи інших локальних актів роботодавця з метою подальшої передачі цих висновків указаним особам, оскільки це функція експерта. Розрахунки або висновки державного інспектора праці про встановлення чи підтвердження фактів порушення законодавства, є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Одночасно з виданням роботодавцю припису на усунення виявлених порушень законодавства про працю державний інспектор має право скласти та передати до суду протокол про адміністративне правопорушення для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб - порушників законодавства. Підставою для оформлення цього протоколу є наявність у діях посадової особи складу адміністративного правопорушення, ознаки якого встановлено статтею 9-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Необхідно наголосити, що адміністративна відповідальність посадових осіб настає як за їхні протиправні, винні (умисні або необережні) дії, так і за бездіяльність і необережні дії. Тобто, коли особа, передбачаючи можливість шкідливих наслідків своїх вчинків, легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачила можливість настання таких наслідків, хоча повинна була їх передбачити, чи коли вона, відповідно до своїх посадових обов'язків, повинна була вжити необхідних заходів для забезпечення безумовного додержання вимог законодавства.
За результатами проведеної перевірки державний інспектор праці має право вносити роботодавцю пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю. На виконання цих пропозицій притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється органом (посадовою особою), який уклав з винною посадовою особою трудовий договір, з додержанням вимог статьями 147 - 149 КЗпП.
Після проведення перевірки державний інспектор праці зобов'язаний забезпечити контроль за виконанням виданого ним припису. Такий контроль здійснюється шляхом аналізу інформації про заходи, вжиті роботодавцем для усунення виявлених порушень законодавства, яку роботодавець має надати у термін, зазначений у приписі. У разі ненадання в установлений термін зазначеної інформації або якщо надана інформація викликає сумнів щодо повноти виконання вимог припису, державний інспектор праці зобов'язаний провести повторну перевірку цього підприємства, установи чи організації. Її здійснюють у такому самому порядку, як і попередню, а результати теж відображають в акті перевірки. Державний інспектор праці, який її проводив, може вживати всіх вищезгаданих заходів щодо притягнення порушників законодавства до відповідальності.
Разом із тим, при встановленні у ході повторної перевірки факту невиконання посадовими особами викладених у приписі вимог щодо усунення виявленого під час попередньої перевірки порушення законодавства про працю, державний інспектор праці зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 188-6 КУпАП. Названа законодавча норма передбачає відповідальність у формі адміністративного штрафу за невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю в розмірі від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 230-1 КУпАП адміністративні справи з цього правопорушення мають право розглядати та накладати адміністративні стягнення посадові особи Держнаглядпраці зі статусом головних державних інспекторів праці, їх заступників та державних інспекторів праці. При цьому державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці мають право накладати адміністративний штраф у розмірі до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Головний державний інспектор праці України, його заступники, головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники, державні інспектори праці спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю мають право накладати штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Держнаглядпраці Міністерства праці та соціальної політики України, здійснюється державними інспекторами праці в порядку, встановленому КУпАП.

 
© Бізнес Системи - 2013